Пропоную вашій увазі пост від члена Президії УБА В.П. Ярощук, директора Рівненської обласної універсальної бібліотеки.
Діяльність бібліотек змінилася під впливом інформаційно-комунікативних технологій. Відомо, що відображенням будь-якої діяльності є статистичні показники. Впродовж останніх п’яти років керівники бібліотек констатують той факт, що статистичні дані про роботу бібліотек не відображають навіть 50% нашої діяльності. У свою чергу таке неадекватне відображення діяльності галузі не сприяє покращанню фінансування і розвитку інфраструктури інформаційної галузі й споживанню її послуг.
На нашу думку, однією з причин є неурегульованість цієї проблеми державним стандартом.
Нині для обліку бібліотечної діяльності ми послуговуємося ДСТ 7.20-2000 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліотечна статистика». У цьому стандарті недостатньо представлена термінологічна база, відсутній новий понятійний апарат інформаційно-комунікативної сфери. Цей стандарт введений в дію 13 років тому. Варто підкреслити, що свого часу цей стандарт не був прийнятий державою Україна, що в ньому і зазначено.
У Російській Федерації наші колеги подали на розгляд громадськості проект першої редакції нового Національного стандарту «Библиотечная статистика. Показатели и единицы исчисления» http://www.rsl.ru/ru/ru/expert/ (про проект), http://www.rsl.ru/datadocs/doc_7252ya.pdf (текст документу). Дія цього офіційного видання буде поширюватися виключно на Російську Федерацію. Це не міжнародний стандарт. Проте, проект стандарту заслуговує на увагу, насамперед у тій частині, що сприяє вдосконаленню бібліотечної статистики та виявленню об’єктивного стану створення у бібліотеках електронних ресурсів та їхнього використання у самих закладах і через віртуальне середовище.
Отже, я пропоную професіоналам ознайомитися з ним і висловити думку з усього кола питань.
Член Президії УБА Валентина Ярощук
Чи був вже прецедент, коли президія УБА надавала свої пропозиції до Мінкульту для реалізації змін у стандартах бібліотечної статистики?
Валентині Ярощук та усім.
А чому ми не розглядаємо бібліотечну статистику в комплексі з нормами праці та штатним розписом бібліотек?
“Вікторія”: А Вы не комментарий по этому поводу на этот далеко не самый популярный блог в Украине поставьте, а пост подготовьте. Или даже Заявление предложите президии УБА. Потому что такая Ваша мысль для Родины не один миллион будет стоить. Не убытков, а экономии, конечно же. Ведь чего греха таить, библиотекари сегодня не смогут объяснить даже процентов на 70-80 своих рабочих часов полезными трудами по нормам труда. А это по самым скромным расчетам ставит под сомнение в целом по стране более 10 тысяч ставок библиотекарей; не меньше 100 миллионов гривен зарплаты ежегодно!
Потому и нужно достичь полного баланса расчетного и фактического рабочего времени. Вот тогда и будет порядок в наших библиотеках. А разработка стандартов ради того, чтобы в архивах лежали стандарты более совершенные, вместо тех что лежат там сегодня – это лишнее.
У нас в промисловості такого просто не може бути. А в українських бібліотеках, значить, таке є. Мабуть економічні управління ОДА до бібліотек просто не доходять. А могли б розміркувати примірно ось так. Якщо 25 областей виплачують 100 мільйонів зарплатні щороку «нізащо», то кожна окрема область виплачує щонайменше п’ять мільйонів гривень. Тобто, в межах відповідальності одного обласного управління культури ОДА – 5 млн. грн. Щороку! Багато років поспіль.
Про який народний контроль тут можна говорити? Тут є робота для органів прокуратури. Склад злочину – потурання з боку облуправлінь культури припискам та незаконні нарахування для виплати. Бо бібліотеки перевіряються як інспекторами управлінь (відділів) культури, так і методистами ОУНБ. І складаються акти «все добре». Якщо ж оглянути хоча б тільки ті обсяги зарплатні, які нараховані і виплачені бібліотекарям «за відсутнього працівника», то вийдуть доволі значні грошові суми. А Ви тут про стандарти на використовувану бібліотечну термінологію зібрались говорити…
Ну, як не погодитись з членом Президії УБА Валентиною Ярощук!
Усе вірно. Бібліотечна статистика – бюрократичне гальмо бібліотечного прогресу. І його потрібно руйнувати (вибачаюсь, удосконалювати). Але, ще перед тим, як розгорнемо гарячу дискусію з цього питання (хоча й стихійна ця штука :)), давайте подумаємо про те, що буде далі. Хто узагальнить? Хто передасть? Кому ми маємо намір передати свої міркування? І в який термін? Хто чекає від президії УБА наші міркування?
Хто вперше сюди завітав, чи ще не дуже вчитався, звертаю вашу увагу: тутешні дискусії зазвичай нічим не завершуються. Перші три роки дискусій тут практично не було, а останнім часом (приблизно рік) активність відвідувачів є, але президія на ці балачки не звертає уваги. А блогер “ВП” ще й захищає відсутність участі членів УБА на цьому блозі, підмінюючи поняття “президія УБА”, як керівний орган УБА на аморфне “УБА”. Інколи вибірково сама Валентина Степанівна береться відповідати за всю президію УБА, але дуже швидко втомлюється і впадає в розпач. А могла би завантажувати сюди офіційні коменти президії УБА, виділяючи їх жирним шрифтом червоним кольором. Хоча би по особливо важливим питанням, як це.
Для Анатолій Вірний економіст. Мова іде про те, що бібліотеки виконують настільки багато нових послуг, майже стільки ж за обсягом як”старих”.але у державній статистиці вони не облікуються. Російський стандарт вводить такі послуги до обліку, а значить з боку держави буде правомірне виділення коштів для організації роботи бібліотек.
Щось дуже критично налаштовані дописувачі з’явилися на цьому блозі… Блог – для обміну думками, для пошуку спільних підходів у середовищі, яке постійно змінюється. Від декількох коментарів на блозі не може змінитися галузь. Проте можемо змінитися ми, бібліотекарі. Звичайно, якщо ми цього захочемо 🙂
Добре, що пані Валентина Піскаренко попереджає про небезпеки цього блогу нових відвідувачів :-), проте ще краще – те, що Ви, пані Валентино, до цього блогу повертаєтеся і відслідковуєте, який він неефективний 🙂 Це я так жартую…
Вікторії: Давайте розглядати! Для цього і розмістили цей пост.
Володимиру: Якщо я змогла вірно зрозуміти Вашу думку :-), Ви вболіваєте за ефективну працю бібліотек. Так, і цей пост про це…
Анатолію Вірному, економісту. Ви вважаєте, що стандарти не треба переглядати? Що в промисловості послуговуються нормативами двадцятилітньої давнини? Тому в нас така промисловість… А ми хочемо наші бібліотеки змінити, осучаснити… Чекати вже не можна…
Запрошуємо всіх до розмови, виваженої й професійної.
«ВП»: Критика – не шоколад 🙂
Та як тут бути оптимістами? Будьмо реалістами! Подивіться на титульну сторінку російського документу. Хто його розробив? Там немає російської бібліотечної асоціації (РБА). Значить РБА не причетна до розробки цих стандартів. А УБА береться. Якщо усвідомити, що президія УБА така як є, то марно сподіватися, що вона донесе наші міркування та пропозиції до відповідних структур української держави, котрі мають цей стандарт змінити (доповнити). Ну, погомонимо трішки, поплачемо «в жилетку» 🙂 , ну та й що? Вважаєте, що нам стане легше? Ой, сумніваюсь я 🙂 Одним словом, між нашою дискусією і зміною стандарту та плановим виділенням коштів, які поглинали б нові обсяги робіт, що наразі виконуються українськими бібліотеками, така прірва, яку нам не перестрибнути і не перелетіти…
Оптимісти! Слово передаю Вам!
А дійсно, чому бібліотеки досі не використовують чинні норми праці для розрахунку фактичних витрат оплаченої праці і потенційних потреб у праці бібліотечних фахівців для забезпечення належної роботи українських бібліотек? Пропоную президії УБА звернутись з таким питанням до Міністерства культури, а відповідь або відмову надати відповідь на це питання опублікувати на порталі УБА.
Щоб бібліотекарі знали! В Україні питаннями стандартизації займається Державне агенство з технічного регулювання та метрології (Держспоживстандарт). Основними завданнями Держспоживстандарту України є:
– участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, сертифікації, підтвердження відповідності, управління якістю;
– здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, рекламу у цій сфері, державного метрологічного контролю та нагляду;
– здійснення у межах своєї компетенції державного нагляду за додержанням законодавства у сфері стандартизації та підтвердження відповідності;
– забезпечення міжгалузевої координації та функціонального регулювання у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, сертифікації, підтвердження відповідності, управління якістю.
Адреса: 03680, м.Київ-150, вул. Горького, 174, тел. (044) 268-56-66
Спасибо. Ознакомилась. Значит, россияне предлагают ввести в обиход своих библиотек 36 новых терминов, которые описывают 36 новых видов деятельности российских библиотек. Похоже, что и у нас в Украине новых видов работ в библиотеках не больше. Значит берем! 🙂
Но мы же, в отличие от России, идем в Европу. И наша ориентация на евроинтеграцию должна подталкивать нас к изучению и использованию европейских стандартов в этом вопросе. Какие они, библиотечные стандарты Европы? Хотя бы по библиотечной статистике! Думаю, что президия УБА мониторит эти вопросы уже 18 лет, поэтому охотно ответит на такой мой вопрос. Заранее благодарю.
Раиса Проталова Дякую, що ознайомились з рос. стандартом. Цікаво що ж вам найбільш імпонує.
Мене цікавлять також підходи до біб. статистики у європейських країнах. Але важливо мати осучаснену статистику зараз бо в Україні з 2014 року вводитиметься програмно-цільовий метод формування бюджетів в т.ч. і бібліотек. Ми спостерігали ці процеси як вони відбуваються у РФ. Якщо формувати бюджет бібліотеки тільки за показником “кількість читачів і книговидач , довідок і мас. заходів”, то за які кошти підтримуватимуться ІКТ.
Оновлений стандарт має сприяти оновленню форм державної статистики.
Все взаємопов”язано.
Підсяду і я до вашого вогника 🙂
Нагадаю, що застосування програмно-цільового методу вже тягнеться з 2002 року, і все ніяк не почнеться :). Отакі ми ручі! 🙂 Адже Кабінет Міністрів України відповідну Концепцію схвалив своїм розпорядженням № 538-р ще у вересні 2002 року. Та що там ті десять років! Пустячок! 🙂 Ось рік 2013-й – вирішить все! Головне – усвідомити нові показники бібліотечної статистики! Колеги, давайте уточнимо шлях: усвідомити – запропонувати – затвердити – використати. І на весь цей шлях – пів року: з березня по жовтень.
А що на цьому шляху? Починаємо з УБА. Щоправда, не з президії УБА, а тільки з блогу «ВП» :). Потім воно якось дійде і до президії УБА :). А звідти якось – до Мінкульту добереться :). А там якось погодяться або щось трішки змінять наші «прогнозистки» :). Можливо, що колись під хороший настрій передадуть до Держспоживстандарту України :). А там – фахівці! Вони вже чекають-недочекаються і терміново приймуть новий стандарт для бібліотек! І впродовж листопада-грудня ми вже й перейдемо на нову форму формування бюджетів бібліотек. Ура! Перемога!
Колеги, не спішіть «пити шампанське»! Якщо той чи інший орган муніципальної влади, якому підпорядкована бібліотека, ще не перейшов на цей метод, то і бібліотеку вони на такі «рейки» не пустять. А їх у нас, як відомо, близько тисячі. Так що до втілення цього методу ведуть тисяча доріг. То чи встигнемо пройти по усіх за пів року…
Відомо, що програмно-цільовий метод суне до України з боку США. А які там у них застосовуються макропоказники оцінки діяльності публічних бібліотек ми не знаємо? І чому Міністерство культури не бере американський досвід використання таких показників у нас в Україні? А то виходить, що метод беремо від США, а бібліотечну статистику від її ворога – Росії. І що ж у нас вийде? Поміркуймо ж, сестри! 🙂
Валентині: “…в Україні з 2014 року вводитиметься програмно-цільовий метод формування бюджетів в т.ч. і бібліотек”. Хто так сказав? Чи це так? Яка постанова Кабміну такий порядок вводить саме у 2014 році?
Друзья! Вот Вы говорите за так называемый «программно-ориентированный метод финансирования библиотеки». Он предполагает свободу маневра библиотечными финансами. Например: в библиотеке нет посещений и книговыдачи. Как следствие – библиотекари не заняты. Это же основной «бич» наших библиотек.
Но может ли сегодня директор библиотеки сократить две-три должности библиотекарей и на сэкономленный годовой фонд их заработной платы закупить книги? Нет! Не может! Но мы тут ничего не говорим об изменении соответствующих нормативных документов госказначейства. То мы умные профессионалы?… Или мы заведомо лукавим, создавая определенные коллизии? Давайте прежде всего будем честными!
Коллеги! Такие изменения «с кандачка» правительство никогда не вводило, и вводить не будет. На днях премьер Н.Азаров в беседе с журналистами сказал: Процесс подготовки решений всегда открытый. Есть автор, который готовит какое-то решение. Это решение потом проходит десятки инстанций. Изучается сотрудниками аппаратов. Пишутся замечания, замечания на разных заседаниях обсуждаются, потом выносятся на заседания правительства, оно абсолютно открытое, там присутствуют различные службы, сам процесс всегда открытый. В Интернете есть соответствующее видео: http://fakty.ictv.ua/ru/index/read-news/id/1472162 .
Вот так это происходит. Так если через каких-то полгода в Украине должна существенно измениться практика использования бюджета библиотек, то это так тихонько не может происходить. А мы видим абсолютную тишину. И давайте не обманываться нашей тут на блоге активностью. Давайте осознавать, что речь идет о деньгах в сумме более двух миллиардов бюджетных денег! И это только по зарплате. А закупка книг! А подписка на периодику! А ремонт компьютеров! А оплата доступа к Интернет! Так что это – существенное покушение на изменение использования бюджетных ресурсов. Поэтому и порядок должен быть соответствующий.
Колеги, якось ми відхиляємося від предмету дискусії. Мова йде про те, щоби визначити, які показники нам важливо додати до статистики. Для прикладу наведено проект стандарту російського. Тож введення яких показників нам треба лобіювати? Бо мова йде про що завгодно, тільки не про це… Нам важливо самим усвідомити, щоби довести нашу узгоджену думку до тих, від кого залежить змінити (додати, зняти тощо) статистичні показники. Крім того, такі показники важливі й для адвокації сучасної бібліотеки
До «ВП»: Так «статистика – заради статистики», чи все-таки заради впровадження нових методів управління бібліотекою? Це ж зовсім різні речі. Якщо штати бібліотек – типові і беззаперечні, то не далеко «в’їдемо» додатковими статистичними показниками або термінами. А якщо це заради запровадження нового методу, то як саме ми це робитимемо?
Проектно-цільовий метод планування для бібліотек Україна бере з досвіду США. Але, УБА – громадська організація бібліотекарів. Така ж як і ALA в США. То чому УБА з одного боку пропонує українським бібліотекам перейти на американський метод планування та фінансування діяльності бібліотек, а з другого боку – не надає нам інформацію про досвід ALA у запровадження такої практики. І взагалі, ми не знаємо, чи причетна ALA до цього, чи може й не причетна. Якось не цивілізовано у нас виходить.
RE «ВП»: Скажіть будь ласка, чи є сьогодні у складі президії УБА ті, що вже готували проекти державних стандартів для українських бібліотек? Та чи погоджуються вони скласти текст проекту цього стандарту?
А у мене питання до Валентини Степанівни таке: скільки часу зазвичай беруть чиновники «Держспоживстандарту» на розгляд, вивчення проекту стандарту та прийняття його до використання?
Скажите, а сейчас кто-то уже составляет проект текста этого стандарта по образцу российского на 20-30 листах? Это делают люди УБА или в отделе Л.Никифоренко?
Застосування програмно-цільового методу при складанні бюджету бібліотечних установ передбачає зосередження уваги на результатах, які необхідно досягти і на ресурсах, які необхідні для досягнення цих результатів. І знову: до яких результатів «звикла» та чи інша бібліотека? Як їх зафіксувати документально? Хтось подумав, що це можна зробити новими показниками бібліотечної статистики. Воно то так, але… Краще мати не безліч дрібних показників, а декілька чи з десяток великих. Таких, що характеризують той чи інший кінцевий результат, вирішену проблему, або на мові цього методу – цільову програму. Але такі макропоказники бібліотечної практики сьогодні не складаються. Хіба що віднесення бібліотеки до певної категорії. І не дуже віриться, що такі показники швиденько з’являться за наступні пів року. І навіть стандартизація трьох десятків нових понять мало що змінить. Будьмо відвертими.
За повідомленням Івано-Франківської обласної державної адміністрації до державного експерименту із впровадження програмно-цільового методу складання бюджетів долучаються усі районні та міські бюджети. Ось 20 березня вже й тренінг провели. До участі у тренінгу були залучені фахівці структурних підрозділів районних та міських фінансових управлінь, які відповідають за формування галузевих показників відповідних бюджетів, головні розпорядники коштів обласного бюджету та працівники головного Управління Державної казначейської служби в області.
Ми для чого це відслідкували? А для того, щоби нам в УБА на 2014 рік не ставити перед собою нездійсненні плани, а створити хоча би прецедент переходу бібліотек на нові принципи фінансування. Невеличка область, помірна чисельність бібліотек, підтримка «зверху». І навіть Микола Вірстюк – локомотив молодіжної секції УБА волею долі працює саме там. Тож є усі умови! А вже нарік – майстер-клас для усіх решти. Так справа у нас йтиме краще.
Фактору часу: перепрошую, але не знаю 🙂
Любопытной: наскільки я знаю, ніхто не взявся поки що. Такого завдання в плані роботи УБА, наскільки я пам’ятаю, немає. Проте це не означає, що ми на повинні це робити.
Тетяні Шиман: На блозі запропонована тема для обговорення статистичних показників. Далі – Ваші висновки, які витікають з інших постів. УБА – це ми. Хто в УБА має надавати Вам інформацію? Може, давайте запитаємо в методичних відділах провідних книгозбірень, у науковців?
Гуцулам 🙂 : Було би добре, щоби бібліотеки долучилися… Буду у Франківську у травні, переговоримо з фахівцями, що з цього виходить…
Розмова по суті не клеїться мабуть тому, що ми 13 років “жили з Стандартом” який не був визнаний державою. А російський проект назвав нам стільки показників роботи бібліотеки, що коли дати цей перелік навіть не бібліотекарю, а просто сторонній людині вона змінить своє ставлення до нашої “рутинної праці.” Більша частина стат. показників(як результати процесів)і подані у стандарті не відображено у Типових нормах на основні процеси біб. роботи вітчизняних бібліотек.. То може важливо сказати що на часі є потреба у новому стандарті. Російський стандарт розроблений Рос.нац. б-кою.Розробка стандартів обов”язок держави, бібліотечна спільнота може долучитись до обговорення проекту.
Ну да :). Двадцять п’ять аркушів нового стандарту проти п’яти аркушів стандарту від року 2000-го. Різниця є! Цікаво би взнати, чи наша держава вже розпочала створювати свій стандарт такого змісту і призначення, чи знову “пасе задніх”?
Лариса Любомирівна Преценденту звернення УБА до Мінкульту про необхідність стандарту я не пам”ятаю, проте, це можна виправити. Пригадується, що розробкою стандартів про бібліотечну і книговидавничу справу має здійснювати Книжкова палата України. Остання не підпорядковується Мінкульту Можливо щось змінилось у розподілі обов”язків останнім часом.
Дякую Вам, пані Валентино! 🙂
Ваші спостереження ще раз вказують на те, що бібліотечна система України в особі Мінкульту не має достойного патрона. Бо його патронат для українських бібліотек практично нічого не вартує. Його просто немає. Та й що вони вп’ятьох можуть зробити при їх «активності»? Вони просто обслуговують кон’юнктуру і політику. Не більше. Нажаль…
А щодо цього стандарту, то кидається в око те, що росіяни у 2000 році розробили міждержавний стандарт . А тепер вони вже порозумнішали і цього разу розробили осучаснений аналог суто для Російської Федерації. Так що нам залишається один шлях – розробляти свій Державний стандарт «Бібліотечна статистика». І хто би не був офіційним розробником бібліотечних стандартів в Україні, ми повинні його розбудити, бо є найпершими заручниками відсутності такого стандарту. Але, не цим постом на блозі, як «самозванці», а офіційно через президію УБА.
Одну ремарку про новий метод фінансування бібліотек і макропоказники її роботи. На мій погляд визначальним є не чисельність жителів і не кількість зареєстрованих читачів, а кількість відвідувань бібліотеки. До прикладу: в УБА нараховується більше п’яти тисяч зареєстрованих членів, а президія не може дати доручення практично нікому з дійсних членів УБА. Нонсенс! Так само об’єктивним критерієм активності користувача бібліотеки слід вважати не його реєстрацію, а відвідування ним бібліотеки. В усякому разі функціонально-економічним показником бібліотеки має бути КІЛЬКІСТЬ ВІДВІДУВАНЬ БІБЛІОТЕКИ. Саме це має визначати фонд оплати праці персоналу бібліотеки!
Але ми сьогодні не знаємо, скільки відвідувань має припадати на одну ставку бібліотекаря. Потрібні розрахунки за нормами праці. Але, не в буквальному розумінні витрат на безпосереднє обслуговування одного відвідування, а усі сукупні витрати такого змісту. Такий статистичний, вважаймо – економічний, показник і можна було би вважати макропоказником. Для знавців бібліотечної справи не важкими будуть обгрунтування формування інших макропоказників. Таким чином ми дійсно можемо підійти практично до запровадження нового метода організації роботи наших книгозбірень.
Якщо вже говорити про бібліотечну статистику, то давайте розглянемо цінність такого статпоказника, як чисельність бібліотечного фонду. Він є показовим, чи він таким не являється? Сто років поспіль на землях нашої України вважалось, що цей показник є показовим. І тому він був покладений в основу самої сутності та ефективності роботи бібліотек. По-своєму розкручувався впродовж десятиліть. І були позитивні наслідки. Та чи є сьогодні цей показник об’єктивною характеристикою корисності книгозбірні? Я би, наприклад, так не рахувала.
І знову ж таки: нам потрібний об’єктивний статистичний макропоказник, котрий враховував би реальний вплив кількісного складу бібліотечного фонду на ефективність книгозбірні. Бо як інколи виходить: лежать в закромах ОУНБ півтора мільйони книг! І ми чванимось цим, як би у нас був неймовірний скарб! А насправді – все те нічого, чи майже нічого, не значить. Бо половина такого фонду – дуплетні примірники, а часом – і по 20-30 кожного такого видання. І за змістом чи не усі вони – про те, що вже майже нічого не вартує для реальних потреб користувачів бібліотек; отака соціологія.
А з точки зору бібліотечної статистики: яка собівартість обслуговування бібліотечного фонду, наприклад, в 10 тисяч документів? А яка для фонду у 100 тисяч? Чи, скажімо, для фонду у 500 тисяч документів? Досі ми про це чомусь не замислюємось. Але економічна наука все це знає; біда лише у тому, що на такі розрахунки в Україні немає соціального замовлення. Ні від держави, ні від бібліотечної спільноти. Не цікавить це і очільника бібліотечної спільноти – нашу УБА…, перепрошую.
Друзья! Вы так всерьез и уважительно говорите о статистике, а я знаю о ней менее лестные оценки. Вот, например такая: «На свете есть три уровня лжи: обычная ложь, большая ложь и… статистика» :). Судите – сами, думайте – сами, иметь или не иметь 🙂
Колеги! А чому ніхто не запропонує новий свіжий погляд на такий показник бібліотечної статистики, як обертаність? Навіщо ми його обраховуємо, як тут вже хтось сказав, чи не сто років поспіль, а як його використати практично не знаємо. Якщо ви думаєте, що про це знають «там, наверху», тобто на верхніх щаблях влади, то ви дуже помиляєтесь. У мене мама працює «там, наверху» і дома-накухні говорить про це відверто.
А оскільки я бібліотекар, то маю s свою думку на цей рахунок: сила не у самій наявності цього статистичного показника, а у його раціональному використанні. Сьогодні у нас є «обертаність», але немає механізму його використання. Тому, яким би не був цей показник у тій чи іншій бібліотеці, а «караван іде»… А потрібно, щоб персонал бібліотеки бажав, був вимушений постійно враховувати цей показник. Тому було би доцільно встановити його граничну величину. (!) Можливо різну для різних бібліотек, але таке має бути. Тоді неактивна частина бібліотечного фонду буде підлягати ротації. І персонал книгозбірні буде про це піклуватися. А це – шлях вивільнення площі для додаткових користувачів.
Ех! Агрегатори-агрегатори… Ви все-таки перемогли бібліотекарів! Та мабуть не без участі самих бібліотекарів. Або тих, хто бібліотекарів представляв там, де вирішувалось питання щодо придбання бібліотеками доступу до віддалених ліцензійних ресурсів. Бо все-таки бібліотеки куплятимуть у агрегаторів пакети віддалених ліцензійних ресурсів. ПАКЕТИ. Прикро. Але не зовсім. Бо це у Росії так :). А в Україні такого стандарту поки що немає. Так що і практика таких покупок в Україні поки що поза законом. Це тішить :).
Вже десь тут на блозі я читала порівняння такої торгівлі з тим, як за радянських часів продавали потрібний людям товар «з нагрузкою». Це коли купуючи хлібину, людина була вимушена купувати ще й кілограм іржавої тюльки. Таке, казала мені мама, було. Тож і наші агрегатори мабуть з тієї епохи. Тому варто було би їх трішки омолодити :).
Хто сьогодні може впевнено сказати, скільки і яких бібліотечних послуг можна надати користувачам бібліотек, наприклад, на 10 тисяч гривень? А на 100 тисяч гривень? А на мільйон гривень? Запевняю Вас, що цього в Україні сьогодні не скаже ніхто.
Тож виникає цілком резонне питання: українські бібліотеки живуть сьогодні при капіталізмі, чи при комунізмі? Відповідь: наші бібліотеки ще не визначились. Отримувати кошти на своє утримання хочуть як при комунізмі – за формулою: «по потребам». А витрачати отримані від платників податків кошти бажають як при капіталізмі – за формулою: «без звіту, бо вони вже мої».
Практика, скажімо відверто, не дуже врівноважена і зрозуміла платникам податків. Ось і випливає потреба у програмно-цільовому фінансуванні бібліотек. Головне – щороку правильно визначити головні програмні цілі. І отримувати для їх реалізації відповідні кошти. Але для цього потрібно створити деякий стандарт програмних цілей. А вже з нього керівники бібліотечних установ будуть щороку обирати собі найважливіші і головні.
Якщо продовжити думку “Міркуємо логічно”, то програмні цілі ми готові сформулювати. І настане час міркувати чи досягли ми бажаного результату своєю діяльністю. Тут і постане питання Чи маємо ми статистичні показники для обліку наших результатів. Адже програмні цілі сучасної бібліотеки це організація нових послуг як то доступу до е-ресурсів, це віртуальні комунікації і таке подібне.
Для того, щоб бібліотекам рухатись вперед, потрібно знати оцінку себе на поточний час. Значить необхідно мати оціночний показник. Ми знаємо, що міжнародні експерти оцінюють Україну за індексом «здатність до інновацій» як 42-гу серед всіх інших. Значить є такий показник як «індекс здатності до інновацій». Давайте розберемось і спробуємо його використовувати так би мовити на «внутрішньому ринку».
Якщо це нашу УБА цікавить, то на наш погляд спочатку потрібно створити «Банк інновацій». Зацінити кожну інновацію певним показником балів чи бонусів. І щороку нараховувати кожній бібліотеці-учасниці такого конкурсу загальну суму таких бонусів на основі звітів про втілені інновації. Обрахований у відсотках, цей статистичний показник і буде індексом здатності бібліотеки до інновацій. Головне – визначити переможця, а приз переможцю ми завжди зможемо купити 🙂
Валентино! Мені також подобається ідея програмно-орієнтованого планування діяльності бібліотек. Ясна річ, що на перших порах це можна буде робити тільки в певних межах. Щоб не порушувати фінансову дисципліну :). Але своїми міркуваннями вже тепер можна сягнути далі – за межі сьогоднішніх дозволів і заборон Держказначейства.
А від себе пропоную не забути і про такий статистичний показник, як «Кількість документів, на які створено електронні копії». У кожній бібліотеці (районній і вище) можна визначити щось для сканування. І сканувати. Навіть якщо ще немає навичок подальшої обробки отриманих файлів. Бо у такій роботі довго на одинці залишатися не доведеться; друзі обов’язково знайдуться. У вільний час. Можливе залучення волонтерів з числа користувачів бібліотеки. Незабаром пригодиться. Але я про показник. Правда ж він близький до програмно-цільового планування та фінансування? У новому російському стандарті такий статистичний показник передбачено.
Уважно вчиталася до тексту російського стандарту. З’ясувала, що вони передбачають такий статистичний облік, як «Аудіовізуальні документи серверного зберігання». Подумала про таке. Якщо передбачають це обліковувати, то будуть це робити. Зберігати на сервері! А на питання «що зберігати?» дам таку відповідь: електронні документи, тобто МР-3 файли музики та аудіо книги, фото колекції, різне відео та фільми і т.д. і т.п.
Вроді нічого такого у цьому немає. Але ж таки є! Бо у нас в Україні в бібліотеках зі страхом говорять про те, що цього не можна робити. Яке там серверне зберігання! Для того, щоб ту ж таки аудіо книгу на ліцензійному ком пакт-диску дати відразу двом чи більшій кількості користувачів бібліотеки потрібно мати його додаткові ліцензійні примірники! Бо авторське право! Через сервер заборонено! А в Росії, значить, можна. Треба у браттів-слов’ян повчитися :). І цей пункт їхнього Стандарту запозичити. А якщо закон про авторське право не дозволяє це робити, то внести відповідні зміни до цього закону.
Всім привіт! Я Наталка. Провідний бібліотекар. Я хочу зупинитись на аудіовізуальних документах, що є додатком до друкованих видань. Прочитала у російському новому стандарті на бібліотечну статистику, і побачила, що там такий статистичний показник передбачено. Бо дійсно, виникають проблеми з реєстрацією при надходженні таких комбінованих видань. А то ми взагалі спочатку боялися такі видання придбавати. Але приймали в дарунок. Потім почали купувати, але замовчували про медіа диски, котрі там всередині таких друкованих видань. Зокрема, це були самовчителі іноземних мов. Ось і вчора придбали одну таку книгу, а точніше – нам її подарували благодійники з Одеси. Це видання: «Богдан Бойко. Книга вихованої дитини, Київ, Країна мрій, 2009». Їх стає дедалі більше. Да, забула сказати: ми є філією дитячої бібліотеки )).
Моя пропозиція: при складанні нового українського державного стандарту бібліотечної статистики необхідно це також врахувати і передбачити такий показник, як «Аудіовізуальні документи, що є додатком до друкованих видань». Бо в Україні має бути єдиний порядок реєстрації та обліку таких видань.
Я свій коментар хочу присвятити такому показнику роботи бібліотеки, як “кількість назв електронних документів, що доступні по мережі Інтернет”. Для мене залишається незрозумілим про які (чиї) електронні документи йдеться у російському стандарті. Але добре вже сам факт появи такого показника. Бо це свідчить, що пострадянські бібліотеки поступово наближаються до нормальної роботи з е-контентом.
Бо хто, як і я, працює у відділах комп’ютеризації ОУНБ знають які «непонятки» існують навколо доступу користувачів бібліотечних філій до електронного контенту через Інтернет. По локалці не можна!, не те щоб по Інтернету. А як протягнути локальну мережу на декілька кілометрів? Ніхто на це не йде і ніколи не піде. А Інтернет – це зручно і дешево. Так що в разі прийняття в Україні такого державного стандарту, який буде передбачати такий показник, автоматично прокладе шлях до роботи філій бібліотеки як єдиного цілого в розумінні доступу до електронних ресурсів. Хоча, як на мене, краще внести зміни до закону України “Про авторське право”.
Я переглянула запропонований проект російського Держстандарту. Хочу звернути увагу на такий показник, як «Кількість вилучених назв друкованих видань». Бо це важливо. Одна справа, коли з бібліотек вилучають певну кількість дублетних примірників друкованих видань, і зовсім інша справа – значну кількість вилучених назв. Якби була моя влада у цих питаннях, то я би запропонувала Держстандартом затвердити форму щорічного зведеного реєстру вилучених видань з бібліотек України. За умови наявних засобів електронної обробки облікової інформації це не важко забезпечити.
Як випливає з деяких дописів відвідувачів цього блогу, інколи виникає ситуація, коли у бібліотеці формується певний надлишок робочого часу. Тобто не весь фонд робочого часу бібліотекарів витрачається на забезпечення виконання статутних завдань за чинними нормами часу на бібліотечні процеси. То чи не варто передбачити у новому варіанті Держстандарту «Бібліотечна статистика» відповідний статпоказник: залишок робочого часу. Це дозволить щорічно знати про обсяги таких заощаджень і виважено планувати їх використання.
Іван Березень для вас хочу уточнити, що ми говоримо про російський проект стандарту. У РФ певними урядовими документами дозволено б-кам оцифровувати книги і давати у використання. Зараз на сторінках біб. періодики вони обговорюють звернення до В. Путіна про зміни у цих документах на користь б-к і читачів. Тому деякі терміни у РФ вже можуть бути вживаними. Що ж до “широкого асортименту” термінів і показників, то значну їх частину можна використовувати для визначення якості роботи б-к. Звернемо увагу як можна обраховувати використання сайтів бібліотек. Поки що ми фіксуємо лише к-сть звернень. А як пропонується обліковувати використання сервісів на віртуальних продуках. Якщо застосувати ці показники, то бібліотека , впевнена, покаже свою затребуваність.
А щодо розширення ЗУ Про авторське право то час його осучаснити на користь е-книги.
Дякую «Валентині» за постійну присутність на «рідному» пості 🙂 Згідна з Вами, що фіксації кількості звернень до бібліотечного сайту – того замало. Потрібні додаткові показники такого плану. Бо сайт бібліотеки дедалі стає ще одним входом до книгозбірні. І дуже швидко може стати Парадним Входом 🙂 Тому нам важливо знати, чи багато користувачів українських бібліотек користуються цими «вратами знань».
Ми бачимо, що російські колеги включили до свого Держстандарту такий статистичний показник як «Кількість назв електронних документів, що доступні з віддалених ліцензійних джерел». Нам потрібно це узяти до уваги. А що там, у веб-секторі книгозбірень, ще відбувається? А там – ще є читання on-line та скачування файлів. Активність бібліотеки у веб-просторі також можна вимірювати. Наприклад, кількістю транзакцій доступу до е-контенту, обсягами часу он-лайн читання, кількістю та обсягами скачаних файлів. Цікавою характеристикою був би облік зареєстрованих користувачів веб-ресурсів бібліотек.
Одним словом, потрібно думати; електронна місцева та веб-складові сучасних бібліотек повинні у новому Держстандарті України з бібліотечної статистики отримати своє чільне місце.
Привіт усім! Я ознайомилась з російським Держстандартом бібліотечної статистики. Солідно! Цікаво вони розгорнули це питання. ))) Нам потрібно в них повчитися. Бачу там «Кількість колекцій документів». Правильно, бо це показник розвитку, просунутості бібліотеки. Але, я не побачила в них такого показника, як кількість електронних колекцій, якими бібліотека розпоряджається, і до яких надає доступ.
Дякую”Айвенго за” ” Активність бібліотеки у веб-просторі також можна вимірювати. Наприклад, кількістю транзакцій доступу до е-контенту, обсягами часу он-лайн читання, кількістю та обсягами скачаних файлів. Цікавою характеристикою був би облік зареєстрованих користувачів веб-ресурсів бібліотек”. Так, у нашій бібліотечній практиці половина технологічних процесів має тільки внутрібібліотечний вимір.
А Світлана Н,, очевидно, зможе бути хорошим рецензентом для нашого національного стандарту зі статистики для бібліотек.
До усього сказаного можна додати ,що офіційна статистика галузі може позитивно чи негативно впливати на розвитокі. От приклад: зараз іде обговорення примірних штатних розписів для ЦБС. В якому умовою введення бібліотекаря є 500,600 чи 700 користувачів (як за часів СРСР).А про те, що технології почали змінюватися і цьому треба сприяти в т.ч. і управлінськими рішеннями , при укладанні Штатних розписів не прслідковується. Можна діснатись і чому це відбувається. Відсутні інші якісні показники, які характетизують наслідок нових технологічних процесівв бібліотеках.
@ “Валентина” – Науково обгрунтований шлях один: перше! =стандартизація усіх бібліотечних процесів; друге! =встановлення норм часу; третє! =розрахунок фонду робочого часу бібліотеки. І вже тоді – говорити про штатний розпис. А висновок такий: бажано щоб УБА прийняло Заяву з цього питання і направило її до Мінкульту. Це й було би проявом місії УБА, як такої що береться здійснювати захист українських бібліотек.
До «Віки Божкович»: Правильно! Правильно! І ще раз – правильно! 🙂 Але, і звіти бібліотек про виконану роботу мають бути не поетично-романтичні, як інколи у нас буває, а повинні містити розрахунок і баланс використаного робочого часу. На кожну позицію звіту – витрати часу, а в останньому рядку – всього. Якщо були лікарняні, то мінус, якщо хтось працював «за відсутнього» то плюс такий-то обсяг робочого часу до фонду робочого часу бібліотечної установи. А то ми ревниво охороняємо 40-годинний робочий тиждень і 8-годинний робочий день, а глибше зануритись у логіку оплати праці боїмось. А вийшло так, що поки нам здається, що ми файно обдурюємо чиновників, ті чиновники нас дурять «по-крупному» :).
Чому українські публічні бібліотеки не повідомляють нам-громадянам, котрих вони обслуговують, про кількість назв друкованих видань їх бібліотечних фондів? Бо чисельність примірників, то така справа… Їх може бути й доволі багато, але це ні про що не говоритиме. Було би політкоректно, щоб на сайті бібліотеки було відразу зрозуміло скільки ж назв книг є у бібліотечному фонді. І те ж саме на комп’ютерах у бібліотеці ми маємо бачити цей статистичний показник. Невже це так важко закласти в Держстандарт і обраховувати?
Согласна с Инной.
И разбивку по историческим периодам тоже показывать:
«за Незалежності» и «ранее…»
Блог «Інновації в українських бібліотеках» безумовно є публічним простором для оголошення інноваційних ідей. Бо дійсно, правило «скільки людей – стільки ж ідей!» спрацьовує. Хоча й слід пам’ятати, що перемагає тільки найкраща ідея, А не ідея, котру опубліковано.
Дехто вже тут на блозі згадував про макропоказники для оцінки діяльності бібліотек. І я за них хочу сказати своє «ЗА!». Ціна обслуговування однієї книговидачі – ось що примусить українських бібліотекарів раціонально використовувати свій робочий час.
Я також прочитала російський проект Держстандарту про бібліотечну статистику. Бачу, що вони пропонують включити такий показник, як «Кількість відвідувачів сайтів бібліотек». Щоб сайт люди відвідували дійсно потрібно постаратися. Так що це – вимірювач роботи бібліотеки. Але, як ми можемо таке пропонувати, коли ми самі не маємо нормального лічильника на так званому порталі УБА? Перепрошую. І блоги від УБА не мають лічильників. Тож нам потрібно виправитись, і такий статистичний показник також запропонувати своїм законодавцям. І визначитись, яким саме лічильником користуватися, бо є багато різних.
Та щоб не допустити фальсифікації у цьому питанні, необхідно захистити бібліотечні сайти від роботів, яких наразі в Інтернеті вже розвелось досить багато. Комп’ютерщики знають, як саме захистити, але для них потрібне керівне рішення. А це вже не держстандарт. Або інший стандарт. Хто про це попіклується?
Библиотека может иметь достаточно много книг и периодики в своих фондах. Библиотека может иметь хороший медиа фонд, интерьер и мебель. Библиотека может иметь широкополосный выход в Интернет. Но из-за неповоротливости библиотекарей в библиотеке создаются трудности в получении необходимой информации пользователями библиотек. Как различать в этом смысле хорошие от плохих библиотек? Нужен определитель. На мой взгляд таким определителем может быть «Индекс лёгкости получения информации». Економисты знают как вичислять индексы. Для библиотекарей главное согласиться на включение такого показателя в состав Госстандарта «Библиотечная статистика».
Я проект російського держстандарту бібліотечної статистики ще не читала, але розумію так, що українським бібліотекам потрібно мати такий звітний статпоказник, як “кількість документів електронної доставки”. Але це також значить, що електронну доставку документів нашим бібліотекам потрібно запроваджувати. Та поки що у цій царині – нуль.
У цьому пості пропонується прикласти певних зусиль до створення українського Держстандарту бібліотечної статистики. А чому наша УБА не дуже намагається користуватися статистикою взагалі? Бо не бачимо ж ми на порталі УБА сторінки «Наша статистика». Значить в УБА не цінять статистику, як науку і як інструментальний засіб досліджень та управління. Значить і до створення цього Держстандарту в УБА будуть «короткі руки». Бо й досвіду такого за вісімнадцять років свого існування УБА немає. Не запропоновано жодного проекту Держстандарту! Ось і все!
Скажіть по-чесному, ну хто з нас хоча б одного разу не хотів поспілкуватися з обраною бібліотекою через її веб-ресурс? Якщо Ви не «мовчун», не байдужий меланхолік і не «зануда», то таке бажання у Вас точно було :). А тепер питання №2: «Чи вдавалося Вам таке бажання вгамувати?». Хоч в якомусь розділі бібліотечного веб-ресурсу: на блозі, на форумі, в чаті, е-пошті тощо. Мабуть, м’яко кажучи, не завжди… Бо дійсно, не усі веб-ресурси українських бібліотек легко доступні для спілкування. Це і відрізняє їх один від одного. Але ж це – частка користувацького сервісу бібліотеки. І його потрібно враховувати. А значить – обліковувати. Потрібен певний статистичний показник. А щоб примусити таким показником користуватися, його необхідно включити до відповідного Держстандарту. Проголосуймо і включаймо!
Коллеги! А почему бы нам не включить в состав Госстандарта по библиотечной статистике и такой показатель, как «количество документов электронной доставки»? Ведь иной раз такая пусть и условная книговыдача обходится библиотеке совсем не дорого. Один-два листа всегда можем отсканировать, или получить из Интернета и отослать пользователю библиотечных услуг по электронной почте. Почему бы нет? Посмотрите вокруг, многие севисные службы делают то, что человек мог бы сделать сам, не буду все перечислять. И тем не менее эти службы существуют. Библиотеки – это не монополия на информационный сервис, а дополнительные возможности для людей. Пусть этот библиотечный сервис в наших библиотеках пока что будет единичными объемами, но библиотеки должны приучать себя и своих читателей к тому, что это библиотеки для людей должны делать. Давайте это делать и давайте такую свою работу учитывать.
Кстати! АБИС «Ирбис-64» предусматривает авторизацию виртуальных читателей и обслуживание електронной доставки документов.
Ни для кого не секрет, что сегодня в наших библиотеках работает достаточно много методистов. Кто и когда ввел в штаты библиотек должности такого характера, уже не припомнят даже библиотекари старшего поколения. Никто не сомневается, что сделано это было с исключительно благородными целями. Советники, помощники, подсказчики, контролеры – как только мы не называли наших методистов, любя и уважая их труд и их самих. Просветители! И они не возражали и даже гордились таким своим предназначением. Прямо тебе – Воины Света! Боролись и борются методисты против Тьмы, чтобы глубокие знания никогда не покидали библиотекарей.
Но не прошло и пол ста лет в таких трудах, как эти цели боевым отрядом методистов уже повсеместно достигнуты. Областные методисты уже изрядно перекрывают районных, а НАРБС существенно перекрывает областных методистов. Плюс тренинги Программы «Бібліоміст»! Все хорошо! Да и библиотекарь нынче стал гораздо образованнее, чем когда-либо. Все прекрасно!
Обычно, когда цели уже достигнуты, боевой отряд распускают. Но отряд украинских методистов продолжает быть в строю, он ищет и находит себе работу, много работы. Но книговыдачей их работа не измеряется. Нужны статпоказатели покрепче. Специально для методистов. В Госстандарт! Кто какой придумает? Кто придумает лучший? Предлагайте! Осенью уже будет поздно предлагать. А если не будет чем мерять их труд, то могут избавится от самих методистов. А жалко, хорошие были советники, помощники, подсказчики, контролеры…
Спочатку потрібно самих методистів порахувати : ))))
І порівняти з чисельністю таких фахівців за кордоном.
Скільки, наприклад, бібліотечних методистів у США?
В наш час за Незалежності України важливим показником діяльності бібліотеки є відсоток книг на українській мові. Бо мляво йде українізація українських бібліотек. Мляво. Тому нам потрібно запровадити такий статистичний показник. А враховуючи, що бібліотеки у нас різні за обсягом бібліотечних фондів, то краще, коли такий показник буде відносним: відсоток, доля.
До “Віри Самохіної” – Ви мабуть не бібліотекар і тому міркуєте як користувач бібліотек. Справа в тім, що запропонований Вами статпоказник вже обраховується. Щоправда кількістю примірників, а не кількістю назв. Інша справа, що зайшовши на сайт бібліотеки, не завжди побачиш на зручному місці відповідний статпоказник. Та й у приміщенні бібліотеки часто відсутній “куточок споживача бібліотечних послуг” і бібліотекар не завжди готовий надати відповідь на таке запитання користувача. Це потрібно виправляти.
Мені нещодавно довелось перебувати у лікарні. На стаціонарному лікуванні. Нічого загрозливого, так, пустячок, – апендицит, але тиждень часу змарнувалось. А чому я так кажу, так це тому що не мала що читати. З собою не взяла, а в лікарні бібліотеки немає. І пересувна бібліотека до лікарні не з’являється. І так не лише в цій «моїй» лікарні, фактично так по всій Україні. Публічні бібліотеки у лікувальних закладах свої послуги не надають. І це не є добре. Скоріш навпаки – це погано.
Пропоную включити до складу статистичних показників, що характеризують діяльність публічних бібліотек, такі показники, як «кількість лікувальних закладів що перебувають на бібліотечному обслуговуванні» та «кількість книговидачі у лікувальних закладах».
Ми тут на блозі піклуємось про статпоказники виміру активності роботи українських бібліотек. Мабуть це буде об’єктивно. Але, визнання кожної місцевої бібліотеки можна оцінювати ще й суспільним визнанням. І зокрема таким критерієм, як кількістю благодійників бібліотеки. Бо тільки милій серцю бібліотеці люди бажають подарувати книги чи будь що інше для покращення бібліотечного обслуговування. Тому пропоную включити до складу статпоказників (в Держстандарт) такі показники, як «кількість благодійників» та «сума благодійної допомоги».
Останнім часом багато говориться про масові заходи публічних бібліотек. І такі заходи проводяться. Дехто з бібліотекарів має у такій діяльності певні досягнення. Бо дійсно, бібліотека і територіальна громада повинні органічно зливатись у єдине ціле.
А з іншого боку, вже майже усі бібліотеки в мережі Інтернет мають сайти. Багато бібліотечних сайтів мають у своєму складі розділ «Форум», де пропонують користувачам бібліотеки обговорення деяких дискусійних питань. Але, більш досконалим засобом спілкування в Інтернет-просторі є блог, і такий його різновид, як мікроблог. Та не у кожної бібліотеки сьогодні на її сайті користувачам пропонується створити свій мікроблог. А варто на цей засіб бібліотечного обслуговування звернути увагу. А для цього включити до складу бібліотечної статистики такий показник, як «кількість мікроблогів користувачів на сайті бібліотеки».
Колеги! Маю до усіх таке запитання: «Чи однаково легко і затишно працювати у найголовнішій бібліотеці в Києві та у віддаленій бібліотеці – десь у Васюківці, що за сімдесят кілометрів по бездоріжжю від райцентру?». Є різниця. Є! А хто і як сьогодні це враховує? Та ніхто! Бо немає такого Держстандарту, кажуть. А де ж у тому Держстандарті такому взятись, якщо ніхто не пропонує. Пропоную запропонувати! 🙂 Додатковий статистичний показник: «Коефіцієнт віддаленості від Парламентської».
А для цього слід прийняти за одиницю виміру віддаленості «сто кілометрів»: за кожні сто кілометрів віддаленості бібліотеці надавати додаткову одиницю до коефіцієнту віддаленості. А для цього визначити для кожної української публічної бібліотеки фактичну відстань від населеного пункту її розташування до міста Києва і до Національної Парламентської бібліотеки у місті. До прикладу, якщо бібліотека віддалена на сто кілометрів, то коефіцієнт – «2», за триста – коефіцієнт «3», за чотириста – «4» і т.д.
А як саме використовувати цей коефіцієнт віддаленості пропоную визначити гуртом. Може для нарахування заробітної плати бібліотекарю :), а може для фінансування комплектування бібліотечного фонду. Чи ще як…
Уважаемые коллеги, предлагаю включить в состав украинского госстандарта библиотечной статистики такой статпоказатель, как «Сколько блогов на сайте библиотеки?». Как ни крути, а это указывает на продвинутость библиотеки, и на степень ее открытости в обществе.
Вот, например, на этом блоге за четыре года всего “прозвучало” 363 поста. И “рой” коментариев. Это же сила! От такого активного блога выиграла бы любая библиотека. А то ведь часто как выходит: умные библиотекари есть, а сайт библиотеки не позволяет таким библиотекарям иметь свои персональные блоги. Чего нам бояться? Тем более, что примеры такие уже есть: та же “Могилянська Бібліотекарка”. Этот блог существенно расширяет возможности достаточно мощного университетского сайта.
Шановна «Вера Александровна», Кількість блогів на сайті бібліотеки – це, зрозуміло, може бути критерієм комунікабельності бібліотеки. Але, одна річ, коли бібліотека через свій сайт і через свої блоги повідомляє своїм фактичним і потенційним користувачам про все, що знаходиться у її компетенції. Та не менш важливо, чи «чують» бібліотеку користувачі бібліотеки. Тому критерій комунікабельності повинен має враховувати ще й фактичну активність відвідувань блогів. А в деяких випадках і чисельність залишених на блозі коментарів.
Я не знаю, які обґрунтування потрібно для запровадження Держстандартів, але такі критерії, як кількість блогів та активність їх використання, можуть обраховувати відповідні рейтингові служби, котрих вже вдосталь в Мережі. Якщо вже держстандартом такий показник діяльності бібліотеки не заслуговує стати.
Предлагаю ввести « Коэффициент полезного действия библиотеки» 🙂 В моем понимании – это число, полученное от деления фонда заработной платы библиотекарей на количество книговыдач. То есть, это такой показатель, который показывает сколько гривен обходится выдача одной книги читателю – пользователю библиотеки. Я уверен, что сразу многое станет понятно. В смысле, какая библиотека лучше, а какая – отстает. Во всяком случае люди увидят очень интересную цифру. Ведь сейчас граждане даже не догадываются, о каких суммах трат идет речь! Больших…
Предлагаю ввести «Коэфициент полезного действия библиотеки» 🙂 В моем понимании – это число, получаемое от деления фонда заработной платы библиотекарей на количество книговыдачи. То есть, это такой показатель, который показывает сколько гривен обходится выдача одной книги читателю – пользователю библиотеки. Я уверен, что сразу многое станет понятно. В смысле, какая библиотека лучше, а какая – отстает. Во всяком случае люди увидят очень интересную цифру. Граждане даже не догадываются, о каких суммах трат идет речь! Больших…
Необхідно щороку оприлюднювати на всю країну чисельність закритих бібліотек. По областях. З анотацією причин закриття. З оголошенням чисельності біблліотечних фондів, і куди вони пішли.
Які стандарти в країнах Європи є для бібліотек? В розумінні чисельності бібліотекарів на 10 тисяч мешканців. В публічних бібліотеках. Це ж суттєвий статистичний показник. І тому його потрібно стандартизувати і використовувати.
Те ж саме кількість бібліотек на кожні 100 тисяч жителів країни. Який тут Європейський стандарт? Бо у Польщі, наприклад, бібліотек значно менше в порівнянні з Україною. Як у країнах Західної Європи вирішується питання бібліотечно-інформаційного обслуговування населення малих населених пунктів? Яке ставлення до цього питання IFLA?
Коллеги! Кто из библиотекарей не знает что такое ВВП? Это аббревиатура полного названия валового внутреннего продукта, экономическая категория, единица измерения труда. В конечном счете – это рыночная стоимость всех конечных товаров и услуг, произведённых за год во всех отраслях экономики на территории страны.
Как известно, ВВП является одним из наиболее важных показателей развития экономики, который характеризует конечный результат производственной деятельности хозяйственных единиц в сфере материального и нематериального производства. ВВП также можно рассчитывать как сумму доходов владельцев. ВВП включает доходы всех субъектов, осуществляющих свою деятельность в географических рамках данной страны.
Говоря о библиотечной статистике, хочется иметь какой-то глобальный показатель деятельности библиотек. Для начала – пусть это будет просто совокупная денежная сумма по стране, которую общество тратит на содержание своих библиотек за каждый год. А потом – дробнее: по областям, городам и районам. По отраслям: школам, университетам, НАНУ. Давайте сознаемся обществу какой «кусок хлеба» мы проедаем -))), извиняюсь, едим. Смею вас заверить, что люди даже не догадываются…
Цікавий пропонується статистичний показник: ВВБ – валові витрати бібліотек :). У такому разі слід обраховувати ще й такі статпоказники, як “ВВБ на душу населення” та “ВВБ на одного користувача”. Інакше порівнювати економічну ефективність діяльності бібліотек буде важко. Та й регіони-переможці визначати не можливо.
@ “Ірина Новікова” – Якщо вже так братися за бібліотеки, як господарські об’єкти, то необхідно вводити (стандартизувати) розрахунки витрат на одну книговидачу. Впевнена, що у різних бібліотеках цей статистичний показник різний. Але це нічим не виправдано об’єктивно, а говорить лише про нераціональне керівництво бібліотечним закладом там, де цей показник витрат вищий.
Колеги, в такому разі потрібно мати мову не тільки про “ВВБ на одну книговидачу”, а також про витрати бібліотечної установи на збереження одного примірника документів бібліотечного фонду. За вашою термінологією – “ВВБ на один документ”. Обрахувати для бухгалтерії не важко, був би результат. І стимул для працівників бібліотек потрібен. Наприклад, пов’язати ці показники з рівнем заробітної плати бібліотекарів.
Коллеги, а как же романтика нашей профессии? Я лично пошла на библиотечный и вот уже работаю только потому, что в библиотеке нет никакой напряженки. Все всегда тихо и спокойно. Никакой спешки и даже торопливости. Всегда можно поразмыслить, изучить что-то новенькое. А теперь уже интернет есть. Я вот на работе компьютерную программу “Фотошоп” выучила. Книжные выставки всегда оформляю. Летом меня наша директор (моей мамы сестра) всегда отправляет в городской парк с детской литературой на наш библиотечный павильончик. А если все изменится так как вы тут говорите, то я точно уйду с такой работы; никакого интереса ведь не будет.
Модератор цього блогу, вбачаючи у запровадженні нового українського державного стандарту «Бібліотечна статистика», що був би адекватним новим умовам існування українських бібліотек, надала простір члену президії УБА В.П. Ярощук для оголошення цього посту. Бо це – інновація. Але УБА – не тільки за інноваційні пропозиції та публічне їх обговорення, але й за інноваційну діяльність в українських бібліотеках. Тому сприяє не тільки обговоренню, але й лобіює запровадження досконалих державних стандартів. Цілком можливо, що нам в Україні необхідно приймати ще багато інших державних бібліотечних стандартів, але сьогодні на часі цей. Які практичні кроки робить УБА, щоб цей Держстандарт було прийнято якнайшвидше?
На мою думку цікавим макропоказником для більш чіткого моніторингу за розвитком бібліотечної галузі міг би стати такий показник, як “середня заробітна плата бібліотекаря”. Бо такий показник зараз чомусь не використовується. Відтак не відомо, на якому місці за розміром заробітної плати стоять українські бібліотекарі серед працівників інших професій, у тому числі серед працівників культури. Які темпи її росту-зниження? Бібліотекарі мають право об’єктивно усвідомлювати своє місце у суспільстві і у цьому плані. Мотивованим було би і обраховування розміру середньої пенсії, на яку виходять українські бібліотекарі. Щоб бібліотекарям передпенсійного віку було зрозуміло, що їх чекає у недалекому майбутньому. А якщо такі статпоказники не можливо ввести до Держстандарту, то чи не могла би президія УБА забезпечити таке інформування бібліотекарів самотужки? Бо як же УБА може забезпечувати соціальний ефективний захист бібліотекарів, не маючи інструментів виміру стану справ у цій царині?