Подивіться на фото з Міської бібліотеки м. Гельсінкі (Фінляндія). Зверніть увагу на нижній рядок плакату на першому фото. Невже тут є література українською? Так! Ми знайшли! Дивіться на другому фото. Те саме і в дитячому відділі! Добре, що українські бібліотекарі під час навчального візиту передали декілька українських дитячих книжок до Міської бібліотеки м. Гельсінкі. В бібліотеці-філіалі 10 нам продемонстрували й українські газети, які можна читати в електронному вигляді на великих моніторах.
Багатомовна бібліотека: досвід Фінляндії
20 Серпня, 2012 від libinnovate
Опубліковано в бібліотека | Позначено бібліотека, громада | 76s коментарів
Відповідей: 76
Коментарі закрито
УБА в соціальних мережах
Мітки\Tags
ALA CILIP IFLA LEAP ІФЛА Адвокація Американська бібліотека Американська бібліотечна асоціація Асоціація «Інформатіо-Консорціум» Бібліоміст Верховна Рада України Всеукраїнський день бібліотек День бібліотек Електронні книжки Захист персональних даних Кодекс етики Національна парламентська бібліотека України Посольство США США УБА Українська бібліотечна асоціація авторське право адвокасі безпека блог бібліотека бібліотеки в США бібліотечне обслуговування незрячих веб-сайт вебкаст відео відкритий доступ вітання громада девіз дослідження доступ до Інтернету діти е-книга е-книги електронна книга електронні книги етика бібліотекаря закон законодавство зарубіжний досвід книга кодекс етики бібліотекаря конкурс конференція конфіденційність лідерство мобільні бібліотеки молоді бібліотекарі міжнародна співпраця наука освіта офіційна інформація партнерство права людини програма Бібліоміст проект проект LEAP публічні бібліотеки семінар соціальні мережі співпраця з громадою читання шкільна бібліотека інвалідність інновація інновації інтелектуальна свобода інтернет інформаційні технологіїОстанні коментарі
ВП до Дякую за увагу та спілкув… колега до Дякую за увагу та спілкув… Ираида Ивановна до Дякую за увагу та спілкув… В.Катерина до Дякую за увагу та спілкув… відділ нотного фонду до Дякую за увагу та спілкув… провідний бібліотека… до Дякую за увагу та спілкув… Конструктивна до Дякую за увагу та спілкув… две оптимистки до Дякую за увагу та спілкув… Юморина до Дякую за увагу та спілкув… Авель до Дякую за увагу та спілкув… Корисні посилання
- biblio_novichok
- Blogoreader – українська блогосфера
- Bookworm – Блог для читачів бібліотеки м. Суми
- Библиомир – блог библиотекарей Беларуси
- Библиотека без барьеров
- Библиотеки и молодежь – Блог Российскай государственной библиотеки для молодёжи
- Блог Відділу мистецтв Бібліотеки для молоді м. Києва
- Блог Долинської ЦРБ
- Блог Заліщицької ЦБС
- Блог Каланчацької ЦБС
- Блог Кіровоградської ОУНБ
- Блог Могилянської Бібліотеки
- Блог Посольства США в Україні
- Блог Решетилівської ЦРБ
- Блог Тернопільської обласної бібліотеки для молоді – Відділ мистецтв
- Блог Тетяни Ярошенко "Могилянська Бібліотекарка"
- Блог Тульчинської ЦРБ
- Блог Херсонської обласної бібліотеки для дітей
- Блог Херсонської обласної бібліотеки ім. Гончара
- Бібліоміст – проект "Глобальні бібліотеки" в Україні
- Бібліоміст Івано-Франківськ
- Бібліомісток – блог Вінницької ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва
- Бібліотека ВДНЗУ "УМСА"
- Бібліотека ВНУ – ресурси для науки та освіти
- Бібліотечна палата
- Бібліотечний автобан
- Бібліотечний гопак або блог Pani Ne Bibliotekar
- Инновации в библиотеках
- Ключ до фінансування Барської громади
- Методист библиотеки: блог Харьковской ГНБ им. В.Г. Короленко
- Методична служба публічних бібліотек Києва
- Мистецька палітра Чортківщини – блог Чортківської ЦБС
- Мышь библиотечная
- Нетикет, веб-спілкування
- Новости из жизни американских библиотек
- Пан Бібліотекар
- Проект "Інтернет для читачів публічних бібліотек" України
- Рок-н-ролл в библиотеке
- Товариство Чернігівських Бібліофілів
- Українська бібліотечна асоціація
- ЦБС Дніпровського району м. Києва
- Электронный читальный зал Днепропетровской ЦБС
- Юношеские библиотеки Украины
Підписатися на новини блогу
Архіви
Blog Stats
- 430 816 hits
Ця колекція поповниться і виданнями про Вінницю та Вінницьку ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва. Про культуру та історичну спадщину нашого краю зможуть дізнатися і у Гельсінкі.
У світі півтори сотні країн і дуже багато різних мов. Ви пропонуєте брати приклад з Гельсінкі, з Фінляндії.А на яких мовах наші бібліотеки мають мати книги, якщо ще зовсім нещодавно вони викидали зі своїх фондів камазами російськомовну літературу за вказівкою міністра культури Вовкуна???!!! А чи робить сьогодні наша держава розсилку наших українських книг в країни світу? Хоча б в ті країни, де є українські посольства чи консульства. А чи такі любязні наші письменники-сучасники, щоб дарувати країнам світу свої книги на українській мові?
На світі понад півтори сотні країн, а мов ще більше. На яких мовах мають бути в наших українських бібліотеках книги, якщо ще зовсім нещодавно ми камазами викидали російськомовні книги з фондів наших бібліотек?
Складається таке враження, що на світі є тільки українська і російська мови. А хто знає, чи є у нас в Україні хоч деякі домовленості про обін книгами хочаб з такою країною, як Німеччина? Бо навіть в такому місті, як Харків, книг на німецькій мові обмаль. А в районних бібліотеках їх зовсім немає.
Порадуемся за финнов, у них много эммигрантов и, наверное, такая литература нужна. У нас, к сожалению, все или политизировано, или излишне эмоционально. Просто нужно подумать нужна ли в той или иной библиотеке финская литература? Или лучше приобрести греческую? А за русскую литературу (я имею ввиду литературу с большой буквы) обидно. Побольше бы рацио!
Цікаво було б знати, чи є у нашому Міністерстві культури, якому наша держава доручила контроль, аналіз і прогнозування розвитку бібліотек, відомості про стан мовного складу фондів українських бібліотек? Чи все залишено на самотьок? Чи пропорційний мовний склад бібліотечних фондів до відповідних пропорцій національного складу населення? В регіонах? В цілому в Україні?
Якщо переглянути бібліотечну статистику за 2010 р., оприлюднену на веб-сайті НПБУ, то в складі бібліотечних фондів лише 50% літератури державною мовою, але там немає деталізації.
Виконавчому офісу УБА: а Ви поцікавтесь у чиновників Мінкультури про деталізацію цієї статистики. Невже Ви вважаєте, що без такої статистики можна гармонізувати мовний склад бібліотечних фондів українських бібліотек? Чи цей пост – порожня формальність Вашої колеги з УБА? Забава?
Шановний Семене Семеновичу, своїм коментарем виконавчий офіс намагався оперативно надати відповідь на Ваше запитання за допомогою відкритих джерел. Якщо Ви є членом УБА та хочете порушити запит через УБА до Міністерства культури, будь ласка, зверніться письмово на Президію УБА. УБА як громадська організація, насамперед, виконує свої статутні завдання, затверджені Конференцією членів, а в Статуті немає такого конкретного завдання – “гармонізувати мовний склад бібліотечних фондів”. Даний пост інформує нашу громадськість про досвід фінських колег – інформація для роздумів і дій. Дякую!
Шановна «офіс УБА»! Легко здогадатись, що «Семен Семенович» мабуть більш ніколи не завітає до цього блогу. А жаль, слушні думки має чоловік. Чому? Бо так відповідаєте… Хоч вас там під нікнеймом «Українська бібліотечна асоціація» лише в керівництві п’ятнадцять чи навіть більше нарахувати можна, а відповідаєте не на рівні вашої чисельності, ваших вчених ступенів, почесних звань і посад. Дивлюсь «Статут УБА» ( http://ula.org.ua/index.php?id=268 ), там пункт 2.2. Основними завданнями УБА є: – сприяння доступу громадян до всього обсягу накопичених знань та інформації. Ви ж своє сприяння відвідувачу сайту УБА (громадянину) «Семен Семенович» до такої інформації, як мовна структура бібліотечних фондів, обмежуєте сакраментальним «звернись сам і візьми…». Виходить, що не дотримуєтесь свого Статуту. Не дотримуєтесь.
Ми знаємо, що в Україні література на іноземних мовах для населення зосереджена в основному в обласних універсальних наукових бібліотеках. В УБА є секція ОУНБ. Що вона може нам сказати про мовний склад фондів українських бібліотек? Дякую.
Цей блог і існує для того, щоби привертати увагу до обговорення важливих питань галузі, спільними зусиллями шукати відповіді на важливі питання покращання доступу до інформації, бібліотечного обслуговування. Питання поповнення фондів бібліотек є дуже болючим через брак коштів на комплектування. Серед багатьох інших питань УБА намагається піднімати й ці питання (разом вчимося адвокації). Тому такий пост і з’явився на цьому блозі. Тож всі дописувачі мають рацію. А бібліотеки в Україні намагаються комплектувати літературу тими мовами, якими говорять люди в громадах, які вони обслуговують. Саме на це і орієнтує УБА своїх членів, а також всіх інших бібліотечних працівників під час семінарівб розповідаючи про досвід своїх зарубіжних колег тощо.
Ми знаємо, що в Україні література на іноземних мовах для населення зосереджена в основному в обласних універсальних наукових бібліотеках. В УБА є секція ОУНБ. Що вона може нам сказати про мовний склад фондів українських бібліотек? Дякую.
Вибачаюсь, просто передчасно закрилось вікно вводу мого коментарика. Я спеціально процитував дописувача “Заступник”, щоб звернути увагу відвідувачів цього блогу на відсутність пояснення “ВП” на його цілком резонне питання. Та краще дочекатися пояснення від пані Н.Тітової, яка очолює в УБА цю секцію.
Ну, тут уже на фамилии перешли. Но, если человек публичный, то и фамилию можно навести. Совсем не грех. Лучше, если с полной выкладкой титулов! А то должности позанимали звучные, а попрятались, и не признаются людям чего полезного делают. Выходит, что только звучные должности занимать ладны. Только без обид. Это – не “пощечина”, а “дружеское похлопывание по плечу” 🙂 Вы – авангард украинских библиотекарей, а я – читатель; мы же друзья!
Поддерживаю “Джонатан”! Даже “плохие” коммунисты всегда яростно боролись против так называемого “комчванства” (коммунистического чванства), призывая своих партийных избранников быть с народом. УБА – это по сути партия библиотекарей, и она должна иметь достойную элиту. Вот-вот получите новый Кодекс этики библиотекаря и очищайте свои ряды. А то уж больно вы какие-то елейно-сладкоголосые.
Джанкой: УБА – громадська організація, яка потужна своїми членами і лідерами. Лідерів обирають члени. Лідерами стають тільки тоді, коли їх визнають члени асоціації та професійна громада. Висувайте нових і кращих лідерів, які будуть працювати ще активніше! А позитивна (!) критика – тільки на користь розвитку!
Уважаемые односайтники! А что, если в наших украинских библиотеках по примеру «Вікно в Америку» открыть также: «Вікно до Німеччини», «Вікно у Польщу», «Вікно в Румунію», «Вікно до Чехії», і т.д. і т.п. Я к чему клоню то? А к тому, чтобы открыть украинским библиотекам дополнительные источники поступления книг на языках других народов мира. Чтобы наши библиотеки стали действительно БАГАТОМОВНЫМИ! Я сказал, а теперь жду Вашего мнения. А то зарядили тут: фины – то, фины – это, фины – сюди, фины – туди… А сало українське їсте?! 🙂
В українських бібліотеках давно працюють німецькі читальні зали; книгозбірні в регіонах з компактним проживанням національних меншин мають угорські та румунські колекції. В Києві працює тюркська та єврейська бібліотеки. Останніми роками відкриваються російські читальні зали, наприклад, в Луганську. Головне при відкритті таких бібліотек орієнтуватися на потреби населення, яке обслуговує бібліотека…
RE: “ВП” А що, у нас в Україні вже у тридцяти регіонах компактно мешкають американці? Чому в ще доволі бідній Україні владою профінансовано введення тридцяти ставок бібліотекарів з сумарним щорічним бюджетом більш як пять мільйонів гривень? (!!!) Плюс витрати на інвентар. Плюс видатки на комуналку окремих приміщень. Чи може у нас в Україні англійська мова вже набула такого поширення у суспільстві? Наведіть статистику по областям! Яким рішенням ЮНЕСКО американська культура взагалі, та американська література зокрема визнані найкращими у світі?
Приємно, що людям не байдуже така “американізація” українських бібліотек. Невеличке “віконце” в Америку Україні мабуть таки потрібне, але ще важливіше, щоб залишився будинок, в якому це вікно встановлюють. 🙂 Та й будинок, в якому лише одне вікно, зазвичай не годиться для повноцінного життя у ньому. 🙂 Це також потрібно розуміти. Так що цілком згоден з “Владимир”: нам потрібно встановлювати “вікна” на усі чотири сторони горизонту. Українські бібліотеки повинні бути багатовекторними.
Володимире: В усіх регіонах України мешкають люди, які хочуть вивчати англійську мову, отримувати доступ до інформації (до великої кількості повнотекстових баз даних англійською та іспанською мовами, наприклад), мати сучасну техніку тощо. Щодо інших сторін світу – див. мій попередній коментар… І ці бібліотекарі працюють у відділах іноземної мови, складником якого ці “Вікна” є.
Дійсно, лише та людина адекватно оцінить знання іноземної мови, котра таку мову вивчила і отримала від такого знання матеріальний чи моральний зиск. “ВП” особисто цей шлях пройшла. Ми – ні. Ось вийшов спір. 🙂 Англійська – дійсно світова мова за визначенням ЮНЕСКО. На цій мові нині поширюються значні обсяги знань, і українцям їх потрібно вміти засвоювати. І якщо бібліотечний проект “Вікно в Америку” цьому сприяє, то це безумовно добра справа. Хоча й “Вікно до Англії” цій меті також могло слугувати. Та не склалося. Чому?
Це питання – до англійців 🙂
Дякую. Ваш блог англійці бачать. Будемо чекати відповіді. 🙂
До “ВП”: Скажіть, будь ласка, проект “Вікно в Америку” виник з ініціативи США чи УБА?
Бібліотекарі! Я цікавлюсь Сходом. Хочу вивчити китайську мову. Але, у нас в районній бібліотеці таких книг немає. Підкажіть якусь адресу книжкового інтернет-магазина, в якому можна купити такі книги. Підказку розмістіть тут на блозі, бо може ще комусь пригодиться. Дякую.
Пропоную блогерам, завітавши на цю сторінку Інтернет невеличку ремарку щодо мовної ситуації у місті Гельсінкі. В часи входження Фінляндії до Швеції у Гельсінкі переважало шведськомовне населення, насамперед серед дворян. У 1870 році, коли Фінляндія входила до складу Російської імперії, панівними офіційними мовами в місті були: шведська — 57%, фінська — 25,9%, російська — 12,1%; були поширені також німецька (1,8%) та інші мови (3,2%). У теперішній час офіційними у Гельсінкі визнаються дві мови — фінська і шведська, при цьому 86% населення міста розмовляють фінською, 6% — шведською, близько 4% вважають рідною російську мову і ще 4% — інші мови. Подаю в редакції Вікіпедії. Прошу враховувати, що Гельсінкі – це місто-мегаполіс з населенням 1,3 млн.чол.
Спасибо, Станислав. Вот видите, наряду с примерно 40 тыс. иншомовных граждан в Гельсинки проживает более 40 тыс. граждан, для которых родной язык русский. За сто лет их численность уменшилась на 8%. То есть, за каждые 25 лет в этом городе русских уменшалось на 2%. Вот такой это медленный процесс. Поэтому хочу спросить у побывавших там библиотекарей: «Как представлена в библиотеках Гельсинки сейчас русская литература?». Или, или попрошу блогеров подсказать мне интернет-ресурс об этом. Я почему спрашиваю, я – русскоязычный в Луганске. И это особенно интересно мне на фоне обострения вопроса о языках (государственном и региональном) в Украине в последнее время.
Прочитал все. А скажу насчет реплики “valeri” от 27.08.12. Я уже слышал, что в Украине при прежнем министре культуры с какой-то волчьей фамилией (Волкун, что-ли) действительно солидно почистили все украинские библиотеки. А вот камазами или вагонами – этого я не знаю. Но ясно одно: все это было противозаконно. Потому, что закон запрещает это делать. Выбрасывали рускоязычную литературу и даже энциклопедию – БСЭ. Если уж так агресивно настроены, то раздали бы те книги людям. А пример брать Украине с Финляндии, которая в десять раз меньше вашей страны… Уместно спросить: а где же ваша козацька годисть? 🙂
Справедлива: Центри “Вікно в Америку” – з ініціативи Посольства США, німецькі читальні зали – з ініціативи Гете-Інституту.
Николай Петрович: я не можу надати Вам статистичну інформацію, проте скажу, що російськомовна література там представлена і краще, ніж україномовна, про що цей пост 🙂
Тепер про бібліотечні фонди Фінляндії ми знаємо. А чи знаємо ми це про бібліотеки України? Та хоча б про ситуацію в місті Києві? Блогери сайту УБА добре знають, що Центральну міську бібліотеку ім. Лесі Українки м.Києва, очолює заслужений працівник культури України Ковальчук Людмила Іванівна. А от про те, яка статистика мовного складу бібліотечного фонду головної міської бібліотеки столичного міста України знаємо мало. Бо сайт цієї бібліотеки про це чомусь мовчить. 🙂 А тут така нагода про це взнати. 🙂 Блогери! Давайте звернемось разом: «Людмила Іванівна, прокоментуйте таке питання громадськості». Бо нам цікаво, цікаво це і більш широкому колу київлян і громадян України в цілому.
А я хочу запитати в учасників поїздки до Фінляндії: “Чи вдалося УБА домовитися з фінськими колегами про надання певної колекції книг фінських авторів для однієї з бібліотек України? Якщо так, то якій українській бібліотеці такий дарунок фінів дістався?”.
Ольго з Херсону: Учасники поїздки про це з колегами, на жаль не домовлялися, наскільки я знаю. Проте думка Ваша слушна. Принаймні я знаю одну школу в Києві, де учні вчать фінську, тож такі книжки їм би були у нагоді. Але питання полягає у тому, щоби фіни знайшли кошти, щоби придбати таку колекцію. Думаю, що це має бути спеціальний проект української бібліотеки, яка зацікавлена у фінській літературі. Ця бібліотека може звернутися до фінської амбасади та фінської бібліотеки, обгрунтувати свою потребу тощо, бо гроші потрібні будуть не лише на придбання книжок, але й на їх доправку до України…
@ “ВП” – Виходить, що Фінляндія не дбає про те, щоб про неї як країну і її народ знали в Україні. Їм, бачте, не суть важливо будуть чи не будуть знати про них лишніх 45 мільйонів людей на планеті. Їм навіть не цікаво, що генеологія Володимира Леніна, який у 1917 році великодушно дарував Фінляндії свободу, своїми коренями виходить з української землі. 🙂 Може нам знову, як у 1939 році, опівночі оголосити фінам війну, а на ранок оголосити про свою капітуляцію. І заживемо знову єдиною країною – імперією, чи то королівством, вже й не так важливо.:)
У кожній обласній науковій універсальній бібліотеці є відділ літератури іноземними мовами. Є такий і у Публічній бібліотеці імені Лесі Українки (бульвар Давидова 2/7). На сайті бібліотеки ця інформація є. Інша справа, що уже 4 роки бібліотеки Києва мають вкрай обмежене фінансування на поповнення фондів. Нас дуже турбує, що для киян ми не можемо запропонувати нові твори сучасних українських авторів.
Базовою бібліотекою рсійськомовної громади Києва є ЦБ ім. О.Пушкіна Оболонського району. Літературою азербайджанською мовою можна скористатися у бібліотці ім. Самеда Вургуна (Мате Залки,3). Найбільше літератури польською мовою у бібліотеці ім. Міцкевича в Шевченківському районі столиці. Книги і періодика туркменською є у бібліотеці ім. Махтумкулі Святошинського району. Чудовий фонд літератури на івриті сформовано у бібліотеці ім. О.Шварцмана у Шевченківському районі. При бібліотеці діють також курси з вивчення цієї мови. Про відділ тюркомовної літератури при бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна на Печерську В.Пашкова вже згадувала. Всі ці бібліотеки співпрацюють з Посольствами країн, їх культурними центрами і спільнотами, які дарують бібліотекам книги. Щодо “вагонів” викинутої російськомовної літератури, то вже занадто. ЇЇ у публічних бібліотеках Києва на сьогодні майже 50%. Щодо запитання “київлянки Марії”, то інформація щодо фонду за мовною ознакою у відсотках у фондах бібліотек пересічних громадян досі не цікавила. Їх цікавлять певні книги, і ми намагаємось їх відшукати. Якщо відсутні у фондах публічних бібліотек – замовляємо по МБА із фондів бібліотек державного чи національного значення. Київлянко Маріє, бібліотеки України обліковують фонди згідно “Інструкції з обліку документів, що знаходяться в бібліотечних фондах “. Нею передбачено облік україномовної, російськомовної літератури, літератури нац. меншин, що проживають у регіоні і видань іноземною мовою (без деталізації). Літературою іноземними мовами публічні бібліотеки Києва завжди комплектувалися відповідно потреб і запитів наших читачів. Це найголовніший пріоритет.
Re «Ольга» – Дякую за надані роз’яснення. Сумуєте, що мало літератури на іноземних мовах. Значить знаєте скільки є, і скільки – бажано мати. Але від народу приховуєте. Чи не тому згадана блогером керівниця київських бібліотек не сама відповіла блогеру «Київлянка Марія», а доручила це комусь-інкогніто з ніком «Ольга». Значить за традицією тоталітарного режиму за часів СРСР порахували питання блогера провокаційним. 🙂 В такому разі і авторка цього посту – провокатор, бо ставить багатонаціональній Україні в приклад не таку вже й поліетнічну Фінляндію в питаннях формування багатомовних бібліотек. 🙂 Не буду брюзгою, а зверну Вашу увагу лише на одне – пункт №7 тексту «завдання методичної служби» на вашому блозі, де зазначено, що серед іншого «Методична служба бібліотек міста Києва» проводить аналітичну діяльність та експертизу бібліотечної практики. І ніяка «Інструкція» вам не зв’язує руки робити глибокий аналіз стану фондів іноземними мовами. На виклик часу. Президент України Віктор Федорович Янукович благає усі державні установи повернутися до кожної окремої людини, а ви не наважуєтесь розділити аморфне поняття «нацменшин». Скажіть людям правду і Вам за це нічого не буде. 🙂 Спробуйте хоча б із заплющеними очима і тремтячою рукою…
Киянко Маріє: Українською треба писати “киянка”. Професійна етика не дає мені права відповісти Вам так, як хотілося б! Сподіваюся, що й Ви будете тримати себе в рамках професійної етики і не будете розкидатися словами, які, мабуть, не розумієте. Ваші припущення справді мають коріння в радянських часах. Ви отримали відповідь на своє запитання. Поставили його, сховавшись за ніком, проте вимагаєте, щоби інші люди відповідали під своїм власним іменем. Так, бібліотечна статистика вимагає покращання. Лобіюйте її зміну!
Шановна “Київлянко”. В мене виникли сумніви щодо знання вами, як киянкою, рідної мови. Я не інкогніто, на відміну Вас. Якщо ви знайшли інформацію, чим займається методична служба, то трохи нижче є дані і про те, хто її здійснює. Мені не було доручення від Людмили Іванівни, бо в неї, як і в мене вихідні дні. Ви хочете знати, який відсоток книг іноземними мовами ми маємо. Назвіть спочатку ці мови. Їх у світі 5-6 тис. У публічних бібліотеках книг іноземною мовою 2% від усього фонду (85,24 тис), мовами нац. меншин, що проживають у Києві, зокрема, книг тюркськими мовами 0,20 тис., єврейською – 6,55 тис., польською – 0,14 тис.. Фонд російською мовою складає 51% , українською 47%. Ці цифри ніхто не приховує, вони із щорічної стат. звітності, яка подається і в управління статистики, і в Міністерство культури, і в Нац. парламентську бібліотеку (див. на сайті). Якщо у нас літератури німецькою мовою менше ніж англійською, це свідчить, по-вашому, про ущемлення прав представників німецької громади у Києві? Чи як? Але якщо є запити на певні видання німецьких авторів в оригіналі, чи інших видань німецькою, що відсутні у фондах, ми намагатимемося їх придбати, або взяти по МБА з інших бібліотек. Публічній бібліотеці, наголошую, важливо, щоб кожна книжка, що надходить у фонд, була потрібна читачеві, а не лише для стат. звітності, чи галочки, що у нас таке є. Особливо, в сьогоднішніх умовах фінансування. Якщо ви маєте можливість допомогти публічним бібліотекам Києва у справі перетворення їх у багатомовні і для цього вам потрібно знати кількість книг у їх фондах (якими мовами?, уточніть), раджу Вам надіслати листа-запит на ім’я директора Публічної бібліотеки імені Лесі Українки, і вона Вам відповість офіційно.
До того ж, не плутайте поняття нац. меншини і іноземці. У Києві представників етнічних громад: росіян — 337,300 (13.1 %), євреїв — 17,900 (0.7 %), білорусів — 16,500 (0.6 %), поляків — 6,900 (0.3 %), вірменів — 4,900 (0.2 %), азербайджанців — 2,600 (0.1 %), татарів — 2,500 (0.1 %), тощо. Як задовольняються їх потреби, я писала у попередньому коментарі. Якщо хтось хоче вивчати китайську, японську чи інші мови, а в публічних бібліотеках такі книги відсутні – можна звернутися у бібліотеку лінгвістичного ун-ту.
Колеги, а може нам взагалі трішки цей блог підчистити? Чик, і немає допису! 🙂 Бо дійсно ніки дописувачів якісь «не вітчизняного правопису» – латиниця, цифри, і навіть отой незрозумілий амперсант використовують. 🙂 Геть такі дописи! Геть! І взагалі, пропоную на першій сторінці нашого блогу розташувати величезне оголошення такого змісту: «Заходиш на наш блог – подивись на свій нік у люстерко!». Червоного кольору! І щоб мигтіло! 🙂 Давайте чикнемо разом, шановні блогобогині! 🙂
RE: «ВП», RE: «Ольга» – стосовно правопису ніків! За традицією у якості нікнейма використовується будь який набір символів, який легко сприймається і запам’ятовується учасниками інтернет-спілкування. Це можуть бути букви, цифри та спеціальні символи. Детальніше – див. у Вікіпедії. 🙂 За таких умов існуючі правила правопису до ніків зазвичай не застосувуться. З повагою.
У нас на Подолі так кажуть: «По ніку – стрічають, а по змісту допису – проводжають!». Шануймося, друзі, бо ми того варті! 🙂 🙂 🙂
Дякую, філологу. Дякую киянину.
Шановні колеги! Я зрозуміла! Не треба чикати дописи на цьому блозі! Хай живуть! Бо в кожному з них – думка людини, що не байдужа до стану справ у бібліотеках України! 🙂
Шановні дописувачі! Дуже хочеться, щоби була конструктивна розмова, діалог, у якому ми чуємо один одного, щоби ми не намагалися ображати, чи посадити в калюжу один одного… Це ж професійний блог – мета якого поділитися ідеями, розповісти про інновації, заохотити до розвитку, допомогти один одному й, головне – користувачам наших бібліотек. Голос кожного – дуже важливий.
На репліку блогера «ВП» 23 вересня: «… Київлянка Марія запитала, сховавшись за ніком, проте вимагає, щоби інші люди відповідали під своїм власним іменем». До відома блогерів сайту УБА. Мій коментар: загальновідомо, що суспільний інтерес до кожного громадянина України різний. У випадку, коли мова йде про політика, держслужбовця, громадського діяча, суспільний інтерес до його особи у суспільстві є високим. Життям таких людей цікавляться, обговорюють, поширюють. У випадку, коли мова йде про пересічного українця, життя таких людей цікаве лише обмеженому колу людей. Тому, ставши публічною людиною поняття щодо приватності особистого життя дещо звужується. І тому публічна людина за ніком вже не сховаєтся. І не потрібно бажати сховатися!!! У жодному законі не прописано чіткої межі приватного життя публічної людини. Усі члени Президії УБА – публічні люди апріорі. Це потрібно знати. З цим треба якось жити і миритись.
Шановна «Ольго», автор цього блогу порахувала за доцільне розташувати цей пост. Його тема і зміст – багатомовна бібліотека Фінляндії. Його ймовірна мета – спонукати бібліотечну спільноту України замислитись над станом справ у цій царині в бібліотеках нашої країни. А заразом – і багатонаціональному українському суспільству повідомити про фактичний стан справ. Але, не тут то було: мовчать блогери, котрі про це знають. Мовчать усі 26 ОУНБ! Мовчить секція УБА! Мовчав Київ! Ось і виникла думка звернутись до керівника усіх публічних бібліотек столиці. Випав вихідний. Та коментар дочекався би і понеділка; та й у вівторок-пятницю не пізно було би відповісти. Це ж – блог, а не виробнича нарада, і тут припустимо деяке зволікання в часі. Але Ви так терміново і так експресивно виступила на захист, що просто жах. Бачить Бог: я Вас не скривдила. Та позаяк, за надану статистику спасибі. Хоч і куца трохи ваша статистика. В розумних межах її було би доцільно дещо розширити. Маєте ресурси на такий аналіз. Слід пам’ятати, що ретельно підготовлена презентація в мережі Інтернет бібліотечних фондів наших книгозбірень на іноземних мовах сприяє зміцненню міжнародного авторитету нашої держави. А люди мають право на інформацію від Вас. Бо «годують» Вас своїми податками: оплачують і зарплатню, і «за особливі умови». Перепрошую.
Україна – багатомовна країна! Про це сьогодні заявив народний депутат Геннадій Москаль, зареєструвавши у Верховній Раді проект закону “Про внесення змін до статті 7 Закону України “Про засади державної мовної політики” щодо всебічного розвитку англійської мови”. Зокрема, Г.Москаль зазначає, що згідно із Законом “Про засади державної мовної політики”, “держава сприяє розвитку багатомовності, вивченню мов міжнародного спілкування, насамперед тих, які є офіційними мовами Організації Об’єднаних Націй, ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій”. Серед шести офіційних мов ООН – англійської, арабської, іспанської, китайської, російської та французької – найбільш поширеними в Україні є російська та англійська. Більше читайте тут: http://www.unian.ua/news/527305-u-vr-zareestruvali-zakonoproekt-pro-nadannya-angliyskiy-movi-statusu-regionalnoji.html
До уваги блогера пані «Ольга»: Ось бачите, світових мов маємо шість, а Ви наводите статистику лише по одній з них – російській мові. А як справи у столиці нашої країни в місті Києві з рештою п’яти світовими мовами: англійською, арабською, іспанською, китайською, французькою? Чи може Ви заплуталися серед тих 5-6 тисяч мов народів світу, що вже й не маєте часу порахувати ці п’ять, що мають статус світових? А щоб заплутати людей зовсім – наводите статистику по трьом НЕ світовим мовам, а саме: тюркській, єврейській, польській. Самі ж ви вряд чи заплутались. По своїй роботі бібліотекаря я добре знаю, що таке бібліотечний фонд обсягом 85 тисяч примірників. Особливо, якщо ним опікується дванадцять районних бібліотек міста, тобто в розпорядженні кожної є не більш як 10-15 тисяч книг. Та за стільки часу вже б анотовані покажчики на сайті виставили на усе наявне надбання. А Ви тут…
Щодо моєї експресії, то як кажуть у Росії “каков привет, таков и ответ”. Київлянко, районів у Києві 10, а не 12. А бібліотек 139. І будьте послідовними. Говорилося ж вами за книги іноземними мовами, а не лише про ті, що відповідають статусу “світова”. То вам порахувати кількість мов, книги якими є у фонді, чи кількість книг кожною з цих мов? А наведіть-но аналогічну статистику по своїй бібліотеці. Вона буде відповідати, в середньому, загальноміському показнику. За принципом вибірки. Чули про таке, в дослідженнях застосовується. А ви що, не подаєте по своїй бібліотеці щорічну звітність за формою 6-нк про оці 3 “НЕ світові мови”? Щоб часом не “заплутати” вищестоящі органи?. А чому ви не хочете звернутися з офіційним листом-запитом на ім’я директора? Потреби виводити відсотки за кількістю книг по кожній із 6-ти світових мов ми не маємо. Відсоток не є головним орієнтиром при комлектуванні фондів, а запити читачів. І якщо ви фаховий бібліотекар, маєте про це знати.
І ще, анотованим покажчиком у бібліотечній справі називається бібліографічне видання, кожен запис про книгу у якому містить коротеньку анотацію. А усе наявне надбання – у електронному каталозі на сайті бібліотеки. Користуйтеся, на здоров’я. http://212.1.70.66:8991/F/QMH381HFDSTJF7IQ979NNLUXL8R5NGQBSNICRVX2UBEQ2T92LQ-00162?func=file&file_name=find-d
“Сумуєте, що мало літератури на іноземних мовах. Значить знаєте скільки є, і скільки – бажано мати. Але від народу приховуєте”. Это библиотекарь укоряет методиста . Забавненько 🙂
Очень сомневаюсь, что есть статистические данные, сколько жителей Киева знают арабский или китайский, другие языки, или изучают их (для изучающих вообще-то существуют академические библиотеки). Чтоб соответственно их количества формировать фонд литературы на этих языках. А какие другие критерии? Соглашусь с Ольгой – спрос на такую литературу. А вообще это вопрос не к УБА и не к областным библиотекам, а к Минкульту, к властям. Дадут разнарядку – будет соответствующий учет (за всыма мовами), выделят финансы на формирование багатомовных библиотек – без проблем.
«Инна», Мы находимся на блоге «Творчість та іновації в українських бібліотеках». Это – демократическое средство коммуникации на сайте демократической УБА в демократической Украине времен президентства Виктора Федоровича Януковича – весьма демократического лидера. В час, когда наше общество в поисках наиболее гармоничного разрешения языкового вопроса в многонациональной полиэтничной и поликультурной Украине. Это я – о вашей реплике «… библиотекарь укоряет методиста, забавненько». Здесь на блоге нет так привычного кому-то «табеля о рангах» библиотечных структур, вроде «методист всегда на голову выше от библиотекаря». И не ищите Вы повода обелить кого-то в его стремлении переложить свою личную безинициативность на Минкульт или еще на кого-то. Кстати, вчера В.Пашкова предоставила всем нам интересную работу о принципах УБА, загружайте и читайте: https://libinnovate.wordpress.com/2012/09/28/%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B0-%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%83%D0%B6%D0%BD%D0%B8%D1%85-%D0%B1%D1%96%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85-%D0%B0%D1%81/#respond
Добавлю еще и свое обращение к блогеру «Ольга»: в своем отказе предоставить на данном блоге для сведения широкой общественности сведения о составе библиотечного фонда столичной публичной библиотеки в разрезе книг на иностранных языках Вы мотивируете тем, что этого нет в отчетных документах библиотеки, и что это не востребовано обществом. Напомню Вам, что этот блог имеет название «Творчість та іновації в українських бібліотеках». По всему видно, что предложение блогера «Киівлянка Марія» призывает Вас проявлять творчество и стремиться к инновациям. А попросту – взять и посчитать книги этого фонда; ведь вас там больше двухсот специалистов! Да и не во всех филиалах такие книги имеются. Видимо, что такие устремления (творческие, инновационные) относительно содержание этого блога имеет и его модератор Валентина Степановна Пашкова – вице-президент УБА; и потому она призывает всех нас-коммуникантов до конструктива. Поэтому Ваш отказ очень сложно считать мотивированным. А уклонение от общения на этом блоге УБА самой вице-президента УБА Людмилы Ивановны Ковальчук – еще менее мотивировано.
Друзі! Вчора, 28 вересня, був Міжнародний День Права знати. За іронією долі саме вчора у нас на блозі з’явилося ще два коментаря («Ольга», «Инна»), в яких бібліотекарі виступають проти розповсюдження публічної інформації, зокрема – про мовний склад бібліотечних фондів на іноземних мовах у публічних бібліотеках міста Києва. А в той же день з нагоди Міжнародного дня Права знати медіаексперти та журналісти в Києві обговорили, чи стали державні органи більш відкритими за час дії Закону «Про доступ до публічної інформації». І зробили висновки, що попри всі розчарування від виконання закону доступ до публічної інформації – це найкраще, що сталося в сфері свободи слова в Україні за останні два роки! Виявляється, що державними органами за час дії закону України «Про доступ…» на запити людей оприлюднено 230 тисяч документів. (!) Журналісти закликають громадян частіше використовувати закон про доступ до публічної інформації. А щодо міністерств, то за результатами моніторингу найбільш відкритим виявилось … Міністерство культури, див. – http://osvita.mediasapiens.ua/material/10698 . Висновок: громадяни України і ті іноземці, хто перебуває в нашій гостинній країні тимчасово, мають право знати якої чисельності і якого складу бібліотечні фонди на іноземних мовах чекають на них в українських книгозбірнях. І не гоже бібліотекарям це їх право заперечувати.
Шановні блогери! До Вашого відома! Ольга Сушко, юрист Інститут Медіа Права, розповіла, що зараз Інститут веде 16 судових справ, пов’язаних з порушенням законодавства про доступ до публічної інформації, 4 справи виграні та 2 справи передані до Європейського суду. Інший факт – директор Інституту масової інформації Вікторія Сюмар стверджує, що влада досі є непрозорою. Цей експерт також каже, що на додаток до фактичного рівня відкритості влади суспільство саме має захищати своє право на інформацію. Тим часом днями в Україні створили орган для контролю за дотриманням прав на інформацію при Уповноваженому Верховної Ради з прав людини. Очолив його Олександр Павличенко, який до цього працював директором Української фундації правової допомоги, а перед цим керував Бюро інформації Ради Європи. Це з джерела – http://www.radiosvoboda.org/content/article/24722446.html . А від себе додам: відомо, що суспільство має силу не в роздрібнених зверненнях за доступом до публічної інформації окремих людей, а у колективних зверненнях від імені своїх громадських організацій. У бібліотекарів така організація є! Це – УБА! Використовуйте своє право знати! І сприяйте отриманню права знати користувачам бібліотечних послуг!
Ира Муштейн. А причем здесь ранги. Библиотекарь выше методиста? Или наоборот? Ведь дело в круге обязанностей. У библиотекаря одни, у методиста другие. Библиотекари ведут первичный учет фонда в филиалах и передают эти данные методисту. А Марія київлянка библиотекарь.Кто что от нее скрывает. И почему она посочувствовала методисту. “сумуєте..”. Меня улыбнуло . Получается, что ее саму не удручает плохое комплектование фондов?
Еще, процитируйте отказ Ольги. Или упомянутой Ковальчук. Я не увидела. У меня такое мнение. У других читателей иное. Есть мнение Ольги, есть система учета фондов соответственно утвержденной инструкции (мы тоже в своей ЦБС ее придерживаемся), по которой Ольга вам привела цифры, и ее рекомендация обратиться с запросом к Ковальчук. Это будет лучшим поводом ввести дополнительные графы в учет и со следующег года эти цифры могут появиться в отчетности библиотек. Или на клич Марии киевлянки все сразу начнут пересчитывать фонд, чтоб к понедельнику выдать ей цифры . Так не делается.
Но зная исполнительность и ответственность методиста библиотеки Леси Украинки, думаю что интересующие вас цифры будут вам приведены лично.
Искала на сайтах других библиотек, и украинских, и российских и финских, информации о языковом составе (аналитику) фондов их библиотек. Не нашла. Мария киевлянка, или Ира, или Руслана очень прошу вас, приведите, пожалуйста, пример сайта (любого), который имеет аналитическую информацию о фонде для читателей (в процентах или количестве по языковому признаку). Есть електронные каталоги, которые открыты для всех. А мне для образца хорошо было бы, для сайта нашей системы.
Комментаторы, на чем завязался этот сыр-бор? На киевских публичных библиотеках? Разве это даст полную картинку для ” громадян України і тих іноземців, хто перебуває в нашій гостинній країні тимчасово”. Громадян Украины интересуют только кивские массовые? А огромный отдел литературы на иностранных языках Парламентской библиотеки не в счет? А государственной юношеской, других. Пишите обращение в Минкульт, требуйте разработки новой инструкции по учету фонда на иностранных языках с детализацией по “світовим мовам” . Вступайте в ряды УБА, на собственном примере покажите, как надо работать, внесите новую струю и действуйте. Членство приветствуется. Разом мы сыла!
RE: «Алла» – А Ви це ловко придумала: «…спочатку звертайтесь до Мінкульту, а потім вступайте до лав УБА!» :). Патент вам, патент! Або грамоту! Чи подяку! Розумниця! Але, зверніть увагу! Блогер «Руслана» сьогодні сказав: «відомо, що суспільство має силу не в роздрібнених зверненнях за доступом до публічної інформації окремих людей, а у колективних зверненнях від імені своїх громадських організацій. У бібліотекарів така організація є! Це – УБА! Використовуйте своє право знати! І сприяйте отриманню права знати користувачам бібліотечних послуг!» То може послухати його?
Привет, Алла! И действительно! 🙂 Начали с Финляндии, потом «а как у нас в Украине?». А все – молчат! 🙂 Тогда кто-то захотел узнать «а как хотя бы в городе Киеве?». А в Киеве кто-то промолчал, а кто-то попытался за него ответить. Но по старым – московським – отчетам. 🙂 Но это «кому-то» не понравилось. 🙂 И тога кто-то начал немножко дерзить. 🙂 Это не понравилось другим. 🙂 Кто-то вспомнил про 16 судовых справ и еще про две таких справы в Европейском суде. 🙂 И понеслось! 🙂 Обхохотаться можно! 🙂 Ребята! Считайте, что Вы уже в Европе! 🙂 И навищо Вам таким вдалым оти свитови мови? Вспомните, как в 1922 году говорили «Навикы разом!», «Одна мова – одни люды!», «Мы связаны судьбою, нас не разлить водою!». И так – 70 лет подряд! И библиотеки были – чудовм и все для народа! И книги на языках народов мира в библиотеках были! И немало! И скорее всего те же книги остались у Вас до сих пор. А на другие – немае коштив! А чего не хватает, чтобы посчитать те что имеете? Под Киевом кажуть: дрына Вам не хватает, хлопци и дивчата! 🙂 Действительно, с Вами не соскучишься, обхохотаться можно! 🙂 А может давайте снова дружить? Знаете, какие фонды иностранной литературы создадим?! О-го-го! ОНИ таких сроду не видели! 🙂
Интересно, кто же из тех дам, которые жаждут детальной статистики по языкам, читает на этих иностранных языках? И каких же книг им не хватает для счастья – английских, польских, немецких,……? И может быть авторов современных популярных назовут, чтоб доукомплектовать фонды и улучшить их качество, а то все про проценты…. Ну станьте у полки и посчитайте, и нервы успокоите и процент узнаете, а вот прочитать посчитанное наверняка не умеете!
Мой добрый совет «Читателю»: Ремарка перша: Якщо на блозі Української бібліотечної асоціації Ви пишете російською, то Ви точно не поліглот. І тому про знання мов іншими читачами краще помовчіть. 🙂 Ремарка друга: А може ті «дами» – просто більш прогресивно налаштовані бібліотекарі в порівнянні з тими «дамами», котрі вперто приховують від народу України їх книжкові надбання у фондах іноземної літератури? Їм, ледащо, вказівка Мінкульту потрібна і кошти на проведення підрахунків. 🙂 Мали б знати, що ЦБС публічних бібліотек міста Києва – це комунальний заклад київської міськради, цілком самостійний суб’єкт господарської діяльності і тому може собі дозволити будь-який аналіз на запит громади, що з’явився на блозі УБА. Ремарка третя: Нагадаю, що УБА – це всеукраїнська громадська організація прогресивно налаштованих бібліотекарів. І це наше перше питання до тих, «хто приховує». Наступним нашим питанням до тих впертих, «котрі не можуть підрахувати», буде їх перевірка на знання тих 5-6 тисяч іноземних мов, на яких вони обслуговують читачів – носіїв цих мов. Радимо вчасно підготуватися. 🙂
Приятно что на этом блоге говорят о серъезных вещах и при этом желают и умеют шутить. 🙂 @=«Инна» – Лично мне ничего не нужно. И не суживайте вопрос. А за искренность высказанных мыслей Вам спасибо, такое теперь не часто встречается. Приятно. Я не почувствовала у Вас никакой усталости от прожитых лет, но и смелости от преодоленных конфликтов тоже не видать. Очевидно Вы работаете хорошо, но по привычной накатанной схеме. Это хорошо, потому что Вы мало чем лишним обременены, не устаете и не “набиваете шишек”. Но это одновременно и плохо, потому что у Вас не формируется достаточной смелости для преодоления стереотипов библиотечной практики, Вы остаетесь слабой. Я методистом не работала никогда, но различные анализы делала. Поэтому предлагаю не только дать в Интернет добротную и понятную людям библиотечную статистику в цифрах, но даже сделать больше этого – расцветить ее наглядно графиками и диаграмами; в пределах возможностей компьютерной программы Ехеl. Но, как видите, консерватизму колег наших нет предела. И даже членство в УБА (пані Л.Ковальчук) таких библиотекарей мало к чему пододвигает. 🙂 Хотя с другой стороны, кинула Гуглу запрос «инновации в библиотеках» – выдал 4,3 миллиона ссылок. (!) Значит люди что-то такое делают! Но ведь статистический анализ – это маленькая частичка инноваций, значит кто-то делает и такой анализ. И публикует. Но почему-то не по фондам иностранной литературы. Но! Еще не вечер! 🙂 Вот и лидер тихо обозначился: возможно, что им стаенет блогер «Алла»! 🙂
По рекомендації колеги із центральної бібліотеки переглянула коментарі і жахнулася якимось “неадекватн0 прогресивним” київлянкам, Русланам, Інформаторам. Колеги київських публічних. Будьте стійкими. Хворих все більше стає не тільки у наших бібліотеках, але й в мережі. Якось з колегами жартували: раніше наші “специфічні читачі”, любителі писати скарги, писали листи в управління, а як ми у нашій бібліотеці навчили безплатно! їх користуватися електронною поштою, почали пересилати ці скарги вже по електронці. А працівникам центральної бібліотеки раджу не надавати інформацію, поки київлянка не надасть її по своїй біліотеці. Хай порахує у свій вихідний день. Або хай подають на бібліотеку до суду. І доведуть, що від них хтось щось приховує, коли доступ до електронного каталогу вільний, а кожна книжка, що надходить у бібліотеки Києва туди вноситься. Можете і самі вивести відсотки. Записів там введено на фонди київських бібліотек десь уже мабуть до 400000. А не захочете рахувати – до суду. Тоді всі ближче познайомляться із своїми “героями”. Вас же коментатор Інна просила дати посилання не про інновації, а про сайти, де є інформація про мовний склад фондів бібліотек і кількості, і у відсотках. Вперше чую “бред”, що рахувати книжки на полицях це інновація. Так що відпочивайте, прогресивні. Або наводьте порядок у Каспії :)))
РS А по -доброму, хоч ви цього й не варті, зайдіть у відділ літератури на іноземних мовах бібліотеки Лесі Українки і читайте китайською і арабською. не говорячи вже про англійську чи французьку. Я для свого читача по МБА книгу китайською мовою там брала.
Уважаэмые «блогерши», я лично к Вашей дискуссии не причастен, но блог этот читаю уже года полтора. Эпизодически, конечно же. Он становится все более интересным. Вот и вчера прочитал комент «Некаспийской…». Скажу прямо, «Каспийская…» – лучше выглядит. Хотя бы потому, что дружит с юмором, владеет навыками сатиры, добра по характеру. Да и вообще, где вы видели к примеру, чтобы оппонент Ленина выступил под псевдонимом «Неленин»? Правда же – глупо? Вот, вот! 🙂 Да и считать, что против нее («Некаспийской…») ополчился весь мир – тоже явный перебор. Скорее всего дискуссия ваша развивается по классической схеме: каждый следующий комент порождает два новых, и так далее. Вот и все. Значит у Вас хороший модератор.
Так-так, гумору у Каспійської – “обхохочешься”. Василий Иванович, я очень сомневаюсь, что ты добра по характеру. 🙂 и хорошо разбираешься, что умно, а что глупо. Відкрию таємницю: я не є некаспійською, і не є блогершою. Бо якби нею була, то не втрималася б, щоб не дати посилання на свій блог. Шановні. Блог для конструктивної розмови. Так звані аморфні “київлянки” і “блогерши”, Іри і Руслани і Василі. На жаль. ви пробрюзжали, як висловилась бібліотекарка “київлянка” в перших коментарях. Вона, по-перше, не відповіла на перше прохання: який склад літератури за мовами у її бібліотеці. По -друге, не привела адресу хоча б одного сайту бібліотеки, який має інформацію у кількості і відсотках по іншомовній літературі. Якщо щось пропонуєте, то аргументуйте. Розглянемо, приймемо рішення. І, якщо ви називаєтесь блогерами, то це також передбачає публічність, бо реєстрація коментаторів передбачає віконце для адреси блогу.Кожен блогер хоче популяризувати свій ресурс, привернути для нього якнайбільше читачів. Наш психолог переглянув і проаналізував останні коментарі, і по манері і особливостях їх викладення видав нам, що останні неадекватні коментарі написані двома дамочками, яким нічим зайнятися, і які так розважаються.
А модераторам блогу рекомендую заборонити подальші коментарі, бо блог цей не для розваг.
Такое впечатление, что здесь больше небиблиотекарей, чем библиотекарей. -)))) Но и о политике говорят не только политики, о ней говорят все. -)))) Я тоже не библиотекарь. Но скажу свое слово. Я инженер. Будучи студентом, я изучал философию. Среди прочего – законы познания истины. Так вот, один из таких законов – «От общего – к частному». Это значит, что для того чтобы Ваш читатель имел хорошее представление, к примеру, о фонде иностранной литературы, ему нужно дать сначала самую общую картину о нем, затем более конкретную, потом еще более конкретную, и в конце – отдельную книгу. Это будет правильно с научной точки зрения. Хотя, если инициатива исходит от читателя, то выдать ему конкретную нужную книгу – тоже всегда будет хорошо. То же самое – по комплектованию: принцип «до востребования» – не лучший из возможных. Правильный и научно обоснованный – по принципу «встречного предложения». А для этого нужно постоянно прорабатывать каталоги издательств. Да, да, – всех тех стран мира, литературой которых желаете комплектовать свои библиотечные фонды. Формировать план комплектования. Искать источники финансирования и находить их. Это научно обоснованный подход. А отчитываться перед громадой нужно, если вы демократы. Все это – нормально. Хотя и для кого-то очень непривычно. Но мир меняется, должны меняться и библиотеки.
На прохання колег розміщую їхню інформацію: Відділ літератури іноземними мовами Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки міста Києва запрошує ВСІХ, хто володіє або вивчає іноземні мови, викладачів, перекладачів відвідати нас за адресою бульвар Давидова, 2/7. Бібліотека відкрита з 12.00 до 19.00, П’ятниця – вихідний. Ви будете приємно вражені – багатомовна бібліотека в Києві. Фонд відділу 39,9 тис. примірників: англійською – 13,4 тис., німецькою – 6,6 тис., польською -5,000, французькою – 4,800, чеською – 1,500, іспанською – 0,700, угорською – 0,600, болгарською – 0,400, румунською – 0,200, сербською – 0,100 та інші… Східні мови представлені підручниками і словниками. Покоління киян за допомогою нашого відділу вивчили, вивчають і сподіваюсь, ще довго будуть вивчати іноземні мови! Більш детальні довідки про склад фонду і роботу нашого відділу за телефоном 044-295-16-09. Сайт бібліотеки http://www.facebook.com/l/WAQFX-1pHAQEOV_dgBay6_xidr1A6NnwUhjwp0cZQOvfGsA/lucl.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=42%3A2012-01-25-09-45-39&catid=1%3Apagedir&Itemid=2. Вибачаюсь, що не мала змоги за певних причин раніше включитись у дискусію.
З повагою, зав. відділом літератури іноземними мовами Публічної бібліотеки ім.Лесі Українки Ольга Мар’янчик.
Marianchuk Olga omaryan@ukr.net
http://www.facebook.com/l/WAQFX-1pHAQEOV_dgBay6_xidr1A6NnwUhjwp0cZQOvfGsA/lucl.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=42%3A2012-01-25-09-45-39&catid=1%3Apagedir&Itemid=2.
Интересное о библиотеках Финляндии можно почитать на блоге “Методист библиотеки” научно-методического отдела Харьковской государственной научной библиотеки им. В.Г. Короленко – http://metodist-biblioteki.blogspot.com/
Дуже приємно за відгук на дописи відвідувачів на цьому пості. Велика подяка Ользі Володимирівні за її щире запрошення киян до відвідин її бібліотеки. Але Київ – дуже велике місто: воно розкинулось на площі 835 квадратних кілометрів, має 3 млн. населення, а у цілому по агломерації – чотири мільйони. Усі бажаючі не прийдуть. Тому до послуг багатьох киян – сайт бібліотеки. І на сайті має бути змістовна презентація наявних бібліотечних фондів на іноземних мовах. А щодо страху перед Мінкультом по «непохитності» звітів, то слід знати наступне. Державні стандарти України (скорочено ДСТУ) – це стандарти, затверджені Державним комітетом, що відповідає за процеси стандартизації. Ці стандарти діють в якості нормативних документів, обов’язкових для всіх суб’єктів, що займаються господарською діяльністю, у тому числі і для бібліотек. Про це – Декрет Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 р. «Про стандартизацію і сертифікацію». Та слід зауважити, що республіканські стандарти колишньої УРСР застосовуються в Україні як державні стандарти до часу їх заміни або скасування. То може для стандартів бібліотек України такий час вже настав? Готуйте. Обґрунтовуйте. Пропонуйте.
За повідомленням Інтернет-видання «Українські національні новини», нещодавно гендиректор МА “Бориспіль” заявив, що усі міжнародні аеропорти світу зараз – це фактично великі розважальні центри, теж саме очікує і наш аеропорт у місті Києві. На початку вересня було оприлюднено заяву, в якій було спростовано інформацію про збитковість цього підприємства. У тій же заяві було згадано і про «План стратегічного розвитку до 2029 року». То може Київська міська публічна бібліотека ім. Л.Українки, та особливо її самостійний відділ літератури іноземними мовами, взяв би цей факт до своєї уваги. А на питання «Як саме?», – дам таку пораду: створіть в аеропорту «Бориспіль» невеличку філію – затишну читальну залу. Запевняю Вас, за пів року показник книговидачі зросте неймовірно; такого Ви ще не бачили! Та не поспішайте гордитися, бо таке у світі вже є. Станьте хоча б наступними. 🙂
Для довідки! Галузеві стандарти – це стандарти, які розробляються на конкретні технологічні процеси за відсутності на них державних стандартів. Згадувані тут деякими дописувачами форми звітності – галузеві, Мінкульту. Та бібліотечна статистика, як наукова дисципліна, передбачає також стандарти підприємств. В нашому випадку – окремої бібліотеки, як господарської установи. І таким нормативним документом є Статут бібліотеки. Висновок: якщо розумієте потребу у певному аналізі, то можна все зробити. Варто лише задекларувати таку роботу в Статуті бібліотеки. А не кивати в бік Мінкульту. Проблема поглибленого аналізу бібліотечного фонду на іноземних мовах – локальна, і тому не стосується усіх бібліотек України. Тому і врегулювання цієї проблеми має відбутися там, де такі фонди є.
Пропоную відвідувачам цього блогу два визначення на процес комплектування бібліотечних фондів. Визначення-1: Рефлексивний підхід – полягає в тому, що спрямованість інформаційного забезпечення визначається лише запитами абонентів. Визначення-2: Програмний підхід – полягає в тому, що робота з організації інформаційних фондів бібліотеки будується на основі тематико-організаційної установки, зумовленої відомостями про інформаційні потреби користувачів. Це стосується і столичних «публічок». Але чомусь там обрали саме так званий «Рефлексивний підхід», і це для наших блогерів залишається загадкою. Тому мабуть доречно нагадати колегам київських «публічок», що є таке слово – Інтенсифікація (рос. интенсификация; англ. intensification; нім. іntensivierung, stimulation) – посилення, збільшення продуктивності, дієвості. Вперед, колеги, хватить пасти задніх! 🙂 І про МА «Бориспіль» слушна думка, варто взяти до уваги.
Завітайте на блог наших колег з Рахова: http://rakhivcrb.blogspot.com/2012/10/blog-post_19.html?utm_source=feedburner&utm_medium=feed&utm_campaign=Feed%3A+ukr_lib_blogs+%28%D0%91%D0%B8%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B8+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D1%8B%29
Які молодці!
Друзья! А почему забыли Великую Грузию? У нас тоже есть библиотеки и библиотекари. И пока шумный Терек несет свои воды через кварталы прекрасного города Тбилиси, грузины будут читать книги. Но так выходит по жизни, что многие грузинские семьи живут на Украине. И я тоже живу здесь в Запорожье. Хотелось бы видеть в украинских библиотеках больше книг о Грузии, на грузинском языке. Библиотекари Украины и Грузии задружите вместе! Деньги – не вопрос! Но в каждом большом украинском городе должен быть “уголок грузинской книги и газет”. Грузин украинского библиотекаря никогда не обидит.
Алаверды «Рустам Кочиладзе» 🙂 – Ты, Рустам, наверне слишком давно небыл в Грузии. Наверное уже прошло много-много лет и теперь уже никто не может даже вспомнить те прекрасне времена, когда «шумный Терек нес свои воды через кварталы прекрасного города Тбилиси». 🙂 Все кардинально изменилось, 🙂 Русло реки Терек ушло далеко в сторону от Тбилиси. 🙂 И теперь через Тбилиси течет речка Кура. 🙂 Приезжай, увидишь!
Я тоже грузин, и тоже живу на Украине, и тоже давно не был на родине. Но я выхожу в Интернет и поэтому немножко в курсе дел. Сегодня, например, прочитал такое: «В столице Грузии в воскресенье из-за ливневых дождей вышла из берегов река Кура, что привело к затоплению ряда улиц; прекращено движение на одной из центральных автомагистралей, затоплены подвалы и первые этажи десятков домов и строений. Жертв нет». http://www.vesti.ru/doc.html?id=792578&cid=9
А что касается украинских библиотек, то и у нас в Херсоне в городской библиотеке практически нечего почитать на грузинском языке. Да и переводной литературы о Грузии нет. А про грузинские газеты и журналы я вообще молчу. А хотелось бы. Но вот я подумал. Сейчас как раз подписная кампания на периодику; вот возьму и подпишу кучу грузинской периодики для нашей центральной городской библиотеки. И тебе, Рустам, такое рекомендую.
Пане Тимуре: Браво! Дякую!
У питаннях розвитку багатомовності наших бібліотек нам потрібно дивитись не на Фінляндію, і не на егоїстичну твердолобу позицію деяких керівників бібліотек, а на реальну динаміку поліетнічного складу населення України. Постійного і тимчасового. І працювати на випередження їх потреб у бібліотечно-інформаційному забезпеченні. Бо кожний закордонний гість до нашої країни завжди бажаний, а серед численних сервісів бібліотечний ми не маємо права загубити.
Зауважу! В Україні постійно збільшується чисельність іноземних студентів. У нас навчаються студенти з різних країн, зокрема: з Росії – 2578 осіб, Молдови – 5856 осіб, Польщі – 3737. Стрімко зростає кількість студентів з Туркменістану; їх чисельність вже зросла до 7490 осіб. Як і в попередні роки, постійними лідерами за кількістю студентів є Індія, Китай, Польща та Туреччина. Це – також певний орієнтир для українських бібліотек при комплектуванні фондів іноземними мовами.