Побачило світ видання «Розбудова потужних бібліотечних асоціацій: Навчальні матеріали для підвищення кваліфікації бібліотекарів» (К.: Самміт-Книга, 2012. –184 с.), підготовлене УБА в межах реалізації однойменної програми ІФЛА за підтримки ІФЛА та програми «Бібліоміст». «Розбудова потужних бібліотечних асоціацій» – це комплексна програма, що пропонує стратегічний і узгоджений підхід до розбудови потужності та розвитку бібліотечних асоціацій. УБА реалізує цю програму протягом 2010-2012 рр.: було проведено понад 35 семінарів по всій Україні, у яких взяли участь більше 1000 учасників.
Видання «Розбудова потужних бібліотечних асоціацій: Навчальні матеріали для підвищення кваліфікації бібліотекарів» доповнене й адаптоване до потреб України. Воно призначене бібліотекарям і всім, хто підтримує бібліотеки,відкритий доступ до інформації, громадянське суспільство, професійний громадський рух.
Видання буде передане до Центру безперервної інформаційно-бібліотечної освіти УБА, всіх регіональних тренінгових центрів, регіональних осередків УБА,колективних членів УБА, національних бібліотек України. Електронний варіант книги представлено на веб-порталі УБА.
Український переклад навчальних матеріалів у вигляді слайдів незабаром у повному обсязі буде висталений на веб-порталі ІФЛА (окремі частини вже виставлені за адресою: http://learning.ifla.org/course/category.php?id=11).
Advertisements
Дякую за цікавий посібник “Розбудова потужних бібліотечних асоціацій”. З якими бібліотечними асоціаціями України УБА вже співпрацює?
Наприклад, з Вінницькою, двома Миколаївськими, Асоціацією дитячих бібліотек…
Одного разу в Інтернеті я помилилася і набрала замість УБА – АБУ. Попала на сторінку – http://www.nbuv.gov.ua/abu/ . Там було написано наступне. Асоціація Бібліотек України (АБУ) — некомерційна всеукраїнська самокерована організація, яка об’єднує на добровільних засадах бібліотеки та інші установи й організації, професійно пов’язані з бібліотечною справою, або тих, що сприяють її розвитку. Основною метою діяльності АБУ є об’єднання зусиль, підтримка і координація діяльності її членів в інтересах збереження і розвитку бібліотечної справи в Україні. Для досягнення цієї мети АБУ здійснює свою діяльність за основними напрямами. А далі – майже те ж саме, що і в УБА. УБА співпрацює з АБУ, чи як воно є? Яка бібліотечна Асоціація в Україні найголовніша?
Немає головних, це – професійний громадський рух. Члени обирають і голосуюсть своїм членством. Бібліотечна спільнота вирішує, до якої асоціації долучитися, яка є найвливовішою. Бібліотекар може бути членом декількох асоціацій, які варто, на його думку, підтримувати.
Дякую. В такому разі котра Асоціація в Україні – має статус Національної і відтак має право на здійснення зв’язків з національними бібліотечними асоціаціями інших країн світу від імені усієї бібліотечної спільноти нашої держави? А про членство бібліотекаря-члена УБА в інших бібліотечних асоціаціях України чомусь нічого немає в статуті УБА? Хотілося б знати.
Статус національної мають ті асоціації, які розповсюджують свою діяльність на територію всієї країни, часто охоплюють всі сфери/галузі бібліотечної справи. Немає жодних регуляцій щодо співпраці будь-яких асоціацій з будь-якими асоціаціями. В цьому й цінність професійного громадського руху. Тому й в статуті немає жодних обмежень щодо членства в інших асоціаціях. Головне – активна участь, підтримка тієї асоціації, членом якої бібліотекар хоче бути. Щодо міжнародної співпраці, то про це є в статуті…
Якщо придивитись, то в дечому УБА нагадує Фонд, яких вже є багато у світі, і які останнім часом з’являються в українському соціумі. Чим відрізняється УБА від Фонду? І що в них спільного? Чи прагне УБА стати Фондом, або створити Фонд, як структуру, яка би підтримувала фінансово практичну діяльність УБА у професійній бібліотечній сфері? Дякую.
Шановна Альоно, УБА – це професійна громадська організація, які створена і діє відповідно до ЗУ “Про об`єднання громадян”, а з 1 січня 2013 р. буде діяти відповідно до нового ЗУ “Про громадські об`єднання”. В нашому Статуті, оновленому 2010 р., чітко прописано – чим власне ми займаємось як громадська організація і з яких джерел УБА може фінансуватися. Якщо Ви хочете запропонувати розширити фінансові можливості УБА – Президія та працівники Виконавчого офісу УБА будуть раді ознайомитися з Вашими конкретними пропозиціями.
Друзья! Так называемые УБА-шники, и те, кто вокруг УБА «тусуются». Говорят, для того чтобы что-то понять глубже, нужно посмотреть на это со стороны. Посмотрим так на УБА. Государственному управлению библиотеками много-много лет. Фактически все действующие сегодня в Украине 40 тысяч библиотек государством созданы и государством обеспечиваются. Трудовые интересы библиотекарей защищает профсоюз. Международная помощь украинским библиотекам может оказываться через МИД (министерство иностранных дел). Но появляется УБА и утверждает, что она выполнит эту задачу лучше. Бюджеты – несопоставимы! Концепция – нулевая! Самосознание библиотекарей – «совковое». Разобщенность – мало не покажется! Базовой политической силы – нет! На что делаете свою ставку, друзья?!
Дякую за відповідь, та все одно незрозуміло чи прагне УБА створити свій Фонд? І ще: чи має УБА вже сьогодні хоч якесь виробництво, нерухомість чи інші активи, які б приносили УБА доходи? Який бюджет складають внески членів УБА? Дякую.
Альоно, УБА є неприбутковою організацією і не має ні виробництва, ні нерухомості, адже дохід від індивідуальних добровільних пожертв (членських внесків), які на сьогодні складають 25 грн. на рік від одного члена, не може покрити такі витрати або інвестиції. Через Виконавчий офіс УБА в 2011 р. було зареєстровано близько 800 індивідуальних членів УБА, які сплачували річний внесок – 20 грн., та близько 60 колективних, які сплачували річний внесок 200 грн., тобто дохід від внесків, що надійшли безпосередньо від членів на основний рахунок УБА в м.Києві, склав у 2011 р. 18 тисяч гривень. До прикладу, видання 4-х випусків бюлетеню УБА тиражем 1 тис. примірників та розсилка їх у регіони якраз і коштує на рік близько 18 тисяч гривень (друк, конверт, марка). Але покриття цих витрат Президія та Виконавчий офіс забезпечили за рахунок наполегливої співпраці з грантонадавачами, а не за рахунок таких скромних членських внесків. А Ви особисто є членом УБА? Яку суму добровільних пожертв Ви внесли цього року на підтримку розвитку УБА? Ви готові створити Благодійний Фонд при УБА та активно займатися фандрейзинговою діяльністю? Будь ласка, завітайте до Виконавчого офісу, ми з вдячністю вислухаємо Ваші пропозиції та підтримаємо Вашу ініціативу!
Просимо вибачення за арифметичну помилку: дохід від внесків – 28 тисяч грн., а видання та розповсюдження бюлетеня – 18 тисяч грн.
Алена та Государственник: Саме тому УБА й реалізовує програму “Розбудова потужних бібліотечних асоціацій”, що існує реальна потреба просвіти бібліотекарів і всіх зацікавлених щодо ролі й завдань, можливостей й програм професійних бібліотечних асоціацій. Важливо розібратися, чим громадські організації відрізняються від профспілок, від урядових структур, від благодійних фондів, які особливості їхнього функціонування в різних країнах та в Україні, яка роль у розвиткові громадянського суспільства, бібліотечної справи. Чудово, що дехто вже думає, що УБА краще виконує функції всіх названих Государственником інституцій 🙂 Але ми сподіваємося, що до цього не дійде, й кожна інституція буде виконувати свої функції якісно й потужно. Тож, якщо Ви хочете довідатися більше, читайте проанансовану в цьому пості книгу, або замовляйте тренінг від УБА, або прочитайте монографію: Пашкова В.С. Національні бібліотечні асоціації, 1876-2008. – Х., 2009.
RE «Виконавчий офіс УБА» – Дякую за надану відповідь. Ви сказала: «УБА … не має … нерухомості». Я ж керувалася прочитаним у статуті УБА. А там пункт 7.1. у такій редакції: «УБА може мати у власності, орендувати та надавати в оренду будинки, споруди, транспортні засоби, обладнання, житловий фонд; акції, інші цінні папери та інше майно, необхідне для матеріального забезпечення статутної діяльності». То щось трішки надбали за 16 років, чи змарнували час? Бо без прибутків неможна господарювати. І не соромтесь, бо «неприбуткова» – не та організація, що існує без жодної копійки грошей, а та, котра усі свої прибутки витрачає на вирішення статутних завдань. Так складалось по життю, що я в бібліотеках фактично виросла. Особисто не член УБА і не бібліотекар. І не живу у Києві. І ніякої суми я ще на рахунок УБА не вносила. Рахунок бачу на вашому сайті, беру до уваги. Та не люблю поспішати, бо спочатку хочу розібратися, що це таке. А Ви така швидка, перепрошую -))
Шановна «ВП», з Ваших слів якось воно виходить так, що УБА – «рівна серед рівних», і в той же час бажає усіх навчити як саме розбудовувати бібліотечні асоціації. І, що головне, ЗНАЄТЕ ЯК НАВЧАТИ! 🙂 Значить, все-таки прагнете бути головною серед них. А як та те, то й маєте право! А деякі обласні асоціації бажають бути під чиїмось чутливим керівництвом, і також мають на це право. Хоч і не усі. Та й вони мають на це право. Бібліотеки для дітей також мають право на свою бібліотечну асоціацію. Мабуть і медичні. Наукові – також. Та врешті-решт все це треба якось вгамувати, об’єднати, але обов’язково на демократичних засадах. Ось і з’являються деякі міркування з цього приводу.
Подивіться, у нас в Україні кожна область – як інша країна за обсягами населення (читачів), бібліотек, бібліотечних фондів, читальних залів і т. ін. І я не маю на увазі Люксембург; таких країн багато. І у них є, або створюються, бібліотечні асоціації. Як відомо, в Україні наявні багато регіональних особливостей, які мають певний вплив на порядок речей у бібліотечній сфері регіонів. То може УБА вже тепер має «приміряти» на себе «мантію» Конфедерації бібліотечних асоціацій України. Бо дійсно, якщо структурувати професійний громадський рух бібліотекарів за принципом «обласні осередки – УБА», як зараз, то дехто не бажає втратити свою самостійність. А в разі реалізації схеми «регіональні асоціації – національна конфедерація» усі матимуть бажані свободи, а Україна матиме національну бібліотечну асоціацію.
Структурний менеджере: Ваші міркування цінні й заслуговують на увагу. Важливо, щоби при прийнятті рішень були враховані всі “за” і всі “проти” різних варіантів розвитку УБА. Вважаю, що дуже важливо, щоби розвивався громадський бібліотечний рух на різних щаблях, в різних сферах, щоби бібліотекарі долучалися до цього руху і приєднувалися до тих асоціацій, яким довіряють, або створювали нові. Асоціацій, об’єднань може бути багато. Читала, що один директор американської бібліотеки казав, що є членом 16 асоціацій. Для громадських об’єднань цінним є те, що це не застиглі структури, що вони повинні дуже чітко реагувати на потреби своїх членів (не поступаючись головними цінностями професії, етичними принципами). Якщо цього не відбувається, то асоціація може номінально існувати, проте не діяти. На жаль, у нас такі приклади є. А є і навпаки – існують досить потужні регіональні (обласні) асоціації, самостійні. Але й вони, наскільки я знаю, долучаються до членства в УБА як колективні члени.
Цікаво говорить «ВП». Слушні думки мають інші учасники цієї дискусії. Маю і своє. Шановне Товариство! Розбудова потужних бібліотечних асоціацій – на часі! Візьміть до уваги – Українську асоціацію працівників бібліотек для дітей. Діяльність цієї Асоціації розповсюджується на всю територію України. Президент Асоціації – Кобзаренко Анастасія Степанівна, генеральний директор Національної бібліотеки України для дітей, Герой України, кавалер ордену княгині Ольги, заслужений працівник культури. Статус юридичної особи Асоціація набула 2 лютого 2000 року (Свідоцтво № 1321 Мінюста України). Юридична адреса: м.Київ 03190 вул. Баумана, 60, тел. (044) 442-65-87. Як діти, узявшись за руки колом, грають «Сонечко», так і бібліотечні асоціації мають згуртуватися у єдине ціле. Бо лише у такій єдності можна досягти найкращих результатів. Приємно бути корисною своєю думкою. Дякую.
Колеги! Варто знати і таке! За законом України «Про громадські організації» ,будь-яку громадську організацію, у тому числі і бібліотечну, можна створити при наявності трьох і більше ентузіастів. Тобто, п’ять, сім, десять чи двадцять, скільки завгодно, активних людей можуть створити свою громадську організацію бібліотечного спрямування. Головне, щоб у статуті було прописано, а на ділі виконувалось одне: СПРИЯННЯ БІБЛІОТЕЧНІЙ СПРАВІ. І зовсім не обов’язково відразу долучатися до УБА. «Влитися» до лав УБА можна і пізніше, коли вже стане зрозуміло, що вибір зроблено правильно. Тоді і стати колективним членом УБА. І не суть важливо, що ваша бібліотечна ГО у своїх лавах матиме і не бібліотекарів. Та й навіть хай усі Ви будете будівельниками чи шахтарями, але щоб напрямок зусиль ваших був – у сфері розвитку бібліотечної справи. Бібліотекарі, пояснюйте це людям і у нас додасться. -)))
При створенні не забудьте зареєструвати свою бібліотечну громадську організацію в обласному управлінні юстиції. Успіхів! 🙂
У «государственника» може бути своя думка. А у мене про державу є своя власна думка, менш оптимістична. Але, він правий у головному. Гроші! Де брати гроші? Бо названа сума розміром 28 тисяч гривень на рік для такої громадської організації як УБА – «крапля в морі». А без грошей рухати будь-що у матеріальному світі – марна справа. А лише вказувати іншим, що і як робити – взагалі надумана роль. Бібліотеки – поза усе благородне і духовне у їх місії – насамперед є господарськими утвореннями. І «государственник» правий, звертаючи Вашу увагу на те, що саме держава забезпечує сьогодні діяльність українських бібліотек. А вітчизняний бізнес, як альтернативне (додаткове) джерело їх фінансування, Ви ще не задіяли. І в планах нічого такого не маєте. Відсутні навіть потуги: оголошення, запити, заходи, звернення і т. ін. Нічого такого не чути. Єдине, що проглядається у ваших діях, так це загравання з США. Замітимо, Ви (УБА) фінансову допомогу маєте не від Американської бібліотечної асоціації, а від американських бізнесменів (той же Б.Гейтс). А реалізуєте її чомусь через посольство США, тобто через державний механізм. Сполучені штати Америки звичайно ж дуже багата країна, але їх «доброта» має дуже вузькі межі і завжди чомусь не дуже про-українське політичне забарвлення. Чи може Ви знаєте якесь «ноу-хау» у такій організації справи?
Дякую блогерам «Варвара Петрівна» і «юристконсульт». Тоді є таке питання: якщо проста сільська бібліотека вирішила стати колективним членом УБА, то який порядок вступу? Ми (працівники бібліотеки) повинні спочатку зареєструватися в обласному управлінні юстиції, як радить «юристконсульт», і вже потім писати заяву до УБА? Чи починати із заяви до УБА і цим прийом нас до УБА успішно завершиться? Дякую. Бо наша ЦБС таких намірів поки що не має.
===@ В ответ блогеру «Сестра олігарха»!
На данном блоге в посте от 10 октября прочитала, что в Крымскотатарской библиотеке им. И. Гаспринского» 4 октября 2012 года при поддержке Корпуса Мира США в Украине состоялся республиканский семинар «Библиотечное обслуживание пользователей с нарушением зрения и открытие Центра социокультурной реабилитации людей с недостатком зрения». В результате работы семинара участники приняли решение подготовить обращение к властям Крыма, депутатам, меценатам, спонсорам с целью оказания практической помощи людям с нарушением зрения.
Вот видите, и власть (в данном случае АРК), и американцы (в данном случае Корпус Мира США), и отечественный бизнес поучавствовали в еще одном добром деле. Хотя согласна, что УБА почему-то не часто обращается к украинским бизнесменам и не указывает им «горячие точки» в библиотеках Украины для экстренного приложения их финансовых возможностей. А все больше рассказывает в масмедиа об успехах УБА.
Україна, як унітарна держава, прагне мати єдині реєстри усього цінного, що має. Бібліотеки, безумовно, є стратегічним ресурсом країни. Але, до цього часу їх Єдиного реєстру немає, бо не проведена паспортизація бібліотек. І таке питання навіть не ставиться на порядок денний. Чому? Як можна проводити ефективну діяльність щодо «Розбудови потужних бібліотечних асоціацій», якщо не осягати потужність та проблеми самої бібліотечної системи? А може УБА цим опікується, але ми про таку її турботу нічого не знаємо? Дайте роз’яснення.
Спостерігаючи за діяльністю УБА, легко бачити, що ця громадська бібліотечна організація з взятими на себе повноваженнями писати рекомендації для бібліотек має наміри зробити те, чого не може зробити підрозділ Мінкульту з набагато ширшими повноваженнями, фінансовими можливостями і чітким механізмом державного управління. І при цьому УБА навіть не цікавиться тим, що саме робить цей державний орган управління (Відділ аналізу і прогнозування діяльності бібліотек). Адже зовсім не висвітлює його діяльність. Невже така ситуація сприяє розбудові потужних бібліотечних асоціацій?
Злато Олександрівно: я вже не дивуюся, коли від мене вимагають відповідати за всю галузь, відповідати за все… 🙂 Будь ласка, поясніть, чому УБА чи я на цьому блозі повинна висвітлювати діяльність Міністерства?
Сестро олігарха: УБА співрацює з українським бізнесом, у асоціації є партнери серед видавців, інших компаній, дотичних до бібліотечно-інформаційної діяльності. Ви зможете це побачити на веб-сайті УБА. Намагається знайти нових партнерів. УБА співпрацює з тими організаціями, тими програмами, які поділяють основні ціннісні підходи до нашої справи, сприяють розширенню доступу до інформації. Обізнані бібліотекарі знають, звідки і як розпочалася і продовжуєтья інтернетизація бібліотек, наприклад. Тепер – інтернетизація увійшла до державної програми інформатизації, яка зазначає, що здійснюється за рахунок бюджетів і грантів м і ж н а р о д н и х організацій тощо. Тож “загравання”, за Вашою радянською термінологією, – не дуже вдалий вислів в умовах сучасного демократичного відкритого світу. Єдина вимога від зарубіжних партнерів УБА – забезпечення свободи слова, модернізація бібліотечно-інформаційного середовища, входження України рівноправним партнером у сьогоднішій глобалізований світ. Це й мета УБА. Професійний фандрейзінг передбачає різнопланову цілеспрямовану діяльність, яка передбачає й широку обізнаність громадськості про існування й діяльність УБА. Тож це – важливий складник фандрейзінгу (це також відповідь Кримчанці). І Ви праві, що хотілося б ширшого залучення українського бізнесу. Може, Ваш брат-олігарх стане спонсором УБА? 🙂 Може й Ви долучитеся до фандрейзінгової діяльності УБА?
Ярославо П.: на сайті УБА Ви знайдете всю інформацію щодо вступу. Вам не треба реєструвати свій осередок, щоби вступити до УБА.
Економісте Вікторе: так, це ще одне важливе питання, що потребує вирішення. Проте УБА ще не настільки потужна, на жаль, щоби вирішити всі проблеми. Долучайтеся!
===@ В ответ «ВП». Вот на исходе 2012 год. На какие «горячие точки» в библиотеках Украины для экстренного приложения финансовых возможностей указала отечественным бизнесменам УБА в этом году. Или, скажем, в году 2011? И какими были конкретные решения отечественных бизнесменов?
Уважаемая Валентина Степановна! Скажу Вам честно, если бы мне в университетской аудитории пять студентов задали пять разных вопросов, то я бы ответила каждому отдельно. Вы же смогли на все заданные вопросы дать один универсальный ответ. А мне показалось, что остались без ответа некоторые вопросы. 🙂
Как видим, составной частью «розбудовы» украинских библиотечных ассоциаций, а значит и украинских библиотек, стало вот такое сотрудничество Украины через УБА с такой страной как США и ее капиталистами. На этом фоне у меня, пожилого человека, возник такой вопрос к «ВП». Почему гуманитарная политика США по отношению к украинским библиотекам проводится именно в такой способ? Я имею ввиду безвозмездную передачу какого-то количества компьютеров по программе «Библиомист»? Ведь гораздо проще для США и «приятнее» для Украины было бы оснащение наших библиотек операционной системой «Windovs» на бесплатной (гуманитарной) основе или с оплатой по льготным ценам. А так выходит, что мы по этой программе «Библиотмист» получим от США компьютеров ну пусть на два-три миллиона гривен ($ 300 тыс.), а помимо этого купим для своих библиотек не менее 400 тыс. экземпляров (копий) «Windovs» на сумму более чем пол миллиарда долларов. Цена одной копии ОС «Windovs» в Украине стоит 1 тыс. грн. Выходит, что такая «библиотечная гуманитарка» в сумме $ 300 тыс. составит менее 0,01%. Но ведь такой льготный тариф (0,01% от 1000грн. = 10 коп.) очень легко можно было бы заложить на «Windovs» для Украины. Так в чем же состоит гуманитарная политика США в данном вопросе? И гуманитарная ли она по своей сущности?
Шановна Радянська Людино! Детальніше про Програму “Бібліоміст” Ви можете прочитати на сайті цієї Програми (http://www.bibliomist.org/ua/), а також задати відповідні запитання на блогах цієї Програми. Стосовно ж Ваших грунтовних розрахунків, то переможці конкурсів “Бібліомосту” безкоштовно отримують техніку разом з ліцензійним програмним забезпеченням Windows і не сплачують ніяких додаткових коштів за його придбання, а навпаки, мають можливість освоїти найновіші версії ціх програмних продуктів.
І як викладач – Педагогу: університетська аудиторія відрізняється від блогу, Ви, мабуть, й самі це чудово розумієте.Тому одна людина, яка є засновником і модератором блогу, не кажучи вже про її величезну громадську активність як засновника і віце-президента Асоціації, на таку кількість питань, які піднімаються на цьому інтерактивному ресурсі і дійсно спрямовуються чомусь в один бік, індивідуально кожному респонденту не може навіть фізично, чи не так?:))
Советский человек: Майкрософт має спеціальну програму для бібліотек, тож бібліотеки можуть звернутися й отримати програми безкоштовно, чи з великими знижками. Уряд США не фінансує програму Бібліоміст, це – програма приватного фонду.
Педагогу: Не знаю, що Вам і сказати на Ваш закид… Що Вас цікавить конкретно?
Шановна Валентино Степанівно! Перепрошую, але моє питання було поставлене лише стосовно стриманості УБА у висвітленні діяльності Міністерства культури України у справі забезпечення роботи бібліотек. Адже лише по заробітній платі держава Україна щорічно витрачає понад два мільярди гривень. Доволі значна грошова сума щорічно витрачається державою на сплату комунальних платежів бібліотек. У значну «копійочку» виливається утримання всієї інфраструктури українських бібліотек: основні фонди (будівлі та приміщення), комплектування фондів книжками та періодикою, бібліотечне устаткування і т. ін. Держава виділяє значні кошти на преміювання бібліотекарів та надання їм матеріальної допомоги на оздоровлення.
А з іншого боку, Мінкульт щорічно надає фінансову та організаційну допомогу УБА у проведенні міжнародної бібліотечної конференції в Криму, сприяє проведенню інших бібліотечних заходів. Подивіться, на сторінці ( http://ula.org.ua/index.php?id=586 ) сайту УБА, за 17 років діяльності Українську бібліотечну асоціацію відзначило лише Міністерство культури України. Грамотою! Значить визнає! А що ж УБА Мінкульту у відповідь?… Ось і Президенту УБА І.Шевченко нещодавно присвоєно звання «Заслужений працівник культури». 🙂 Чи не у тому числі – і за її активність у роботі в УБА? Та й не лише їй одній. 🙂 Я можу продовжити. Тому висвітлення діяльності Мінкульту, як партнера УБА, мало б посідати у її (УБА) інформаційній діяльності більш значне місце.
Як зазначає сама УБА, «Місією Української бібліотечної асоціації є всебічне сприяння розвитку бібліотечної справи і забезпеченню реалізації права користувачів бібліотечних послуг на якісне і своєчасне бібліотечне та інформаційно-бібліографічне обслуговування». Тобто, Мінкульт (Держава) в Україні має бібліотечну систему і повністю забезпечує її діяльність, а УБА лише сприяє її подальшому розвитку. То це покладає на сторони взаємні моральні зобов’язання, чи ні? Мені здається, що покладає.
У статуті УБА зазначається про необхідність захисту бібліотек і бібліотекарів. Від держави України? А мені здається, що «героїчно» захищати бібліотекарів від «зазіхань» держави України на їх соціальні права наразі не потрібно. Адже це доволі успішно робить профспілка і правозахисні організації, бо для них ці функції є більш природними. І ще, у статуті УБА записано: «УБА …ініціює і сприяє проведенню мітингів, громадських акцій, у тому числі акцій протесту». Мається на увазі – проти держави України? Навіщо? УБА – не опозиція! УБА – партнер чинної влади! Викресліть все це зі свого статуту, як лишнє! З усіх спірних питань письмово звертайтесь від імені УБА до Мінкульту, Кабміну, Президента, Верховної ради і висвітлюйте таку взаємодію в усіх доступних УБА мас-медіа. У тому числі – публікуючи відкриті листи, колективні звернення і т. ін. Активно використовуючи при цьому засоби сатири.
З повагою.
І мою думку – до кола! А чому б нашій УБА посередництвом своїх членів не вишукувати у діяльності українських бібліотек наявні недоліки та проблеми? Заради формування поточних завдань для виконавчих органів засновників відповідних бібліотек (ОДА, РДА) і для себе, як впливової сили у світі українських бібліотек. Достатньо зібрати такі відомості і висвітлити їх на сайті УБА. А згодом – там же розташувати наслідки: хто і як оголошені недоліки і проблеми бібліотек вирішив. Бо у нас виходить так, що уся інформація УБА про українські бібліотеки – суцільний «ортодоксальний позитив». А ви ж знаєте, що від надмірного вживання «солодкого» іноді нудить, перепрошую 🙂
У якості доповнення допису блогера «Злата Олександрівна». = Шановні блогери! Візьміть до уваги! Пенсійному фонду відомо, щорічно на пенсійне забезпечення бібліотекарів, що вже пішли на заслужений відпочинок, держава Україна витрачає більш як чверть мільярду гривень! Це також свідоцтво державного піклування про бібліотекарів. Україна – соціальна Держава!
А до Президії УБА такі мої слова. Якщо десь в Україні мешкає бібліотекар-пенсіонер, який за певних обставин залишився без належного піклування з боку своїх рідних та близьких людей і тому перебуває у скрутному соціально-побутовому становищі, то повідомляйте про це насамперед місцевим органам влади. Сприяйте призначенню такій людині відповідних субсидій. А якщо справа місцевими чиновниками гальмується, то інформуйте про такі випадки Міністерство праці і соціальної політики. Якщо ж порушується закон, то звертайтесь до органів прокуратури. Життя складне, та за будь-яких умов не залишайте своїх бувших колег напризволяще. Пам’ятайте: молодість – це привілей, який згодом минає…:)
Злато Олександрівно: Поважаючи Вашу думку й підтримуючи тезу про важливість партнерства, хочу підкреслити, що УБА, як громадська організація із зареєстрованим у Мінюсті Статутом діє у відповідності із законами України та своїм Статутом. Якщо ми прагнемо жити у демократичному громадянському суспільстві, то ми розуміємо, що громадські організації, в тому числі й професійні, мають певне поле діяльності, яке включає партнерство з органами влади, а також право на висловлення протесту й пропозицій стосовно вирішення кардинальних питань галузі та захист і забезпечення прав громадян на доступ до інформації. УБА розуміє, що Міністерство культури – провідний гравець у питаннях розробки і реалізації державної бібліотечної політики, проте, на мою думку, на часі – розробка і реалізація національної інформаційної політики України із важливою складовою щодо ролі бібліотек, а в цьому ніяк не можна обійтися без участі громадських професійних організацій, без залучення інших гравців – бізнесу, інших міністерств і відомств. УБА сьогодні має своїх представників у громадських радах деяких державних структур і в такий спосіб намагається довести до відома урядовців бачення бібліотечної спільноти й допомогти домогтися позитивних змін. З листами Ви можете ознайомитися на порталі УБА. Тож УБА – бачить себе активним і надійним партнером влади у вирішенні питань розвитку бібліотек. Проте адвокація – складне завдання, нею треба займатися на всіх рівнях, не лише загальнодержавному.
Доброзичливий: Мені здається, що УБА активна в цьому напрямі – визначенні бюлючих місць, і, що головніше – у намаганні запропонувати позитивні рішення. Вже пройшли часи, коли комусь можна було давати завдання і чекати роками їхнього рішення. Багато хто з дописуючих на цей блог ще продовжує цю практику – доручає УБА (це кому? самому собі?) вирішувати всі проблеми. Головний здобуток УБА за роки її існування, що члени у партнерстві самі вирішують складні питання розвитку галузі та професії. Щодо позитиву, то у нас сьогодні стільки навкруги негативу, що варто показувати, як ми самі можемо, маємо змінити/змінитися на краще.
Пане Карась: таких бібліотекарів-пенсіонерів не видно з Києва, давайте подивимося навкруги самі, згадаємо старших людей на місцях і спробуємо їм допомогти через регіональні осередки УБА. Якщо потрібна конкретна допомога УБА, повідомте конкретно, чого Ви очікуєте? Давайте подумаємо разом і конкретно, що можна зробити.
Прочитал Ваш тут «блогерский междусобойчик» 🙂 Жалко Василия Николаевича Карася. Человек он, видимо, руководитель по жизни. Поэтому считает, что и в УБА в основу руководства положен проверенный принцип демократического централизма. Но, оказывается, Президия УБА не может дать клич «президентикам» своих областных отделений (осередків) проверить условия жизни библиотекарей-пенсионеров. Вот такая риторика! Поэтому хочу спросить: «А в городе Киеве что, нет библиотекарей-пенсионеров?». Согласитесь, как раз город Киев наиболее насыщен такими людьми. Да только столичные «публички» имеют в городе не менше полсотни своих бывших сотрудников на пенсии; наверное есть и очень пожилые, которым особенно сложно доживать свой век. И есть в городе Киеве кому поручить такое проведывание. А зная, что в Киеве сейчас жизнь очень дорогая, то наверное как раз в Киеве таких пенсионеров найдется самое большое количество. И социальной защитой в УБА известно кто занимается. Киевлянка! ( http://ula.org.ua/index.php?id=24 ). На «баррикады», конечно же библиотекарей легче вывести, а вот помочь одному конкретному библиотекарю – иногда слабо… Но, спасибо, хоть рот не закрываете. А то попытался разместить свой коментарий на блоге «Адвокации», и понял: там цензура!
$$$= Виконавчому офісу УБА: Як педагог – викладачу 🙂 – Викладач має моральний обов’язок не грішити ані проти наукової істини, ані проти свого сумління не тільки виступаючи з кафедри перед студентами, але й у спілкуванні на професійному блозі. Будьте завжди чемними на блогах УБА!
Шановні Колеги! Вельмишановні сторонні відвідувачі нашого професійного блогу бібліотекарів! Давайте нашу дискусію тримати в межах запропонованого Валентиною Степанівною Пашковою посібника «Розбудова потужних бібліотечних асоціацій». Його зміст доступний усім.
RE: «Rezkii» – Припоминаю, когда-то на одном из постов этого блога я был с Вами в чем-то не согласен. Но здесь – Вы абсолютно прав! Но давайте посмотрим шире! УБА берется от имени ИФЛА научать библиотечную Украину создавать библиотечные ассоциации. А сами не могут справиться со своими двенадцатью областными отделениями. Замечено, что очень часто все так называемое «единство» УБА сводится к банальной и очень формальной статистике рядов членов УБА. Ну и к перечислению из областей в Киев некоторой суммы членских взносов. Но суть профессионального библиотечного движения состоит совсем не в этом! Оно в этом не должно состоять! Поэтому давайте обговаривать сущностные стороны этого движения на земле Украины.
Мое предложение к офису УБА в следующем. Попросите-потребуйте от всех областных отделений их четко сформулированное мнение, выставьте все двенадцать проектов видения на сайт УБА. Ну и свой вариант конечно же. И опять же: уважаемые члены Президии УБА, это обсуждение без Вас не должно состояться! И не пытайтесь спрятаться за Конференцию. Там за кулуарами, фуршетами и кофе-чай Вас трудно будет увидеть.
Я тоже могу добавить к комментариям блогеров «Rezkii» и «Владимир» свое мнение.
Этим летом в Евпатории мне одна библиотекарь из Днепропетровска рассказывала, что она в течение года не смогла вызвать на связь председателя Черновицкого областного отделения УБА. Попросила исполнительный офис УБА помочь ей связаться с председателем Черновицкого отделения УБА прямо из Киева. Прошел целый год, а связь так и не была установлена. (?) Резюме УБА такое: у нас демократия! Не демократия это, а полный беспорядок. Вот и спрашивается: для исправления такой дикости разве нужен учебник на 200 листов? Вот Вам и строительство «потужних библиотечных ассоциаций». Пока руководство УБА будет вот так играть «в демократию», а областные отделения УБА в – в «незалежність», УБА будет оставаться рыхлым, аморфным, нaсквозь формальным и совершенно неэффективным профессиональным общественным движением библиотекарей. Как говорят в Киеве, – ПЕРЕПРОШУЮ.
Колеги! Може нам і справді переглянути статутні вимоги до членів УБА? Особливо колективних. В бік підвищення їх відповідальності та підзвітності. Щоб замість розбудови потужних бібліотечних асоціацій ми не діждались розвалу наявної 🙂
Я особисто вже скачала пропонований тут посібник В.Пашкової «Розбудова потужних бібліотечних асоціацій». Але, ще не читала його. Обов’язково прочитаю. Та все одно маю таку свою думку. У акторів є таке професійне гасло: «Актор повинен любити не себе в театрі, а театр у собі». Нам, бібліотекарям, також потрібно взяти собі подібне професійне гасло: «Бібліотекар має любити не себе у бібліотеці, а бібліотеку у собі». Бо поки що за моїми спостереженнями у бібліотечній галузі таке гасло ще не стало домінуючим. Як тільки-но це станеться, отоді розпочнеться розбудова потужних…
Я одессит, и этим многое уже сказано. Одессит уважает деньги, и потому одессит имеет много денег. 🙂 Скажу Вам так: если УБА будет уважать деньги, то УБА будет иметь много денег. Я к чему это сказал? А к тому, что смотрите в рекомендованую Вам книгу, там все написано. На странице №21 написано про финансовые отчеты. Дальше я просто цитирую: «Финансовые отчеты имеют две функции. Во-первых, они помогают обеспечить процессы контроля для того, чтобы годовые планы и деятельность ассоциации реализовывались в соответствии и в рамках предварительно согласованного бюджета. Финансовые отчеты являются неотъемлемой частью процессов управления деятельностью ассоциаций. Второй функцией финансовых отчетов является подтверждение для членов, что распоряжение их финансами находится в надежных руках и что управление финансами ассоциации ведется правильно». Обращаю внимание Президии УБА на то, что члены УБА должны знать как расходуются деньги УБА. Сейчас они такой возможности не имеют. Значит УБА нарушает ПРИНЦИПЫ. А этого делать нельзя!
Почала читати рекомендований посібник. Ґрунтовно написано! Я вже випередила «Одесита», 🙂 дійшла до сторінки 22. А там стосовно розмірів членських внесків виділяється категорія так званих «афілійованих членів». Це ті, хто не зайняті у бібліотечній професії, а просто цікавиться місією, задачами і цілями УБА, наприклад письменники, діячі культури, політики, ті ж нардепи, просто консультанти. Мене зацікавило: а скільки ж таких зараз маємо в УБА? Чи загальновідомі їх імена? А ще у посібнику говориться, що пенсіонери також можуть складати окрему групу за рівнем їх членських внесків. Виникло питання: в УБА також є пенсіонери, чи таких немає? Чи є серед них персональні пенсіонери? Бо непогано було би таких мати. -: ))
Шановні колеги! Будь ласка, читайте посібник. Беріть також до уваги, що в посібнику зроблена спроба узагальнити міжнародний досвід і що в Україні діють інші закони, зокрема стосовно громадських об’єднань. З 2013 р. починає діяти новий закон про громадські об’єднаня й УБА та й іншим асоціаціям треба буде суттєво переглядати свої статути та систему діяльності.
Щодо критичних зауважень і пропозицій до розбудови УБА, будь ласка, долучайтеся до звітно-виборної конференції (там Ви почуєте і звіт фінансовий і звіт ревізійної комісії), обирайте кращих членів Президії, голів секцій, осередків. Вимагайте активних дій у своїх осередках та долучайтеся самі до таких дій. Практикуйте демократію власною участю, добивайтеся, щоби Вашу думку почули, пропонуйте к о н к р е т н і кроки реалізації конкретних дій. Я, зокрема, роблю конкретні справи (у вільний від роботи час, під час відпусток, по вихідних, вночі) – перекладаю міжнародні документи, веду семінари, укладаю збірки, організую навчальні поїздки бібліотекарів, пишу проекти для УБА, консультую партнерів і можливих спонсорів, придумую інноваційні заходи, веду, нарешті, блог, підкреслю – цей блог не є офіційним органом УБА. Це все не входить у коло моїх професійних обов’язків, я не займаюся цим на роботі. Проте мене весь час закликають звітуватися й відповідати за всю УБА, за всю галузь… навіть за міністерство культури 🙂 . Чомусь на цьому блозі я маю за щось весь час виправдовуватися… За моє жито… У мене тепер не вистачає часу шукати й пропонувати на цьому блозі інновації, творити…:-) Я розумію, що це можна пояснити вболіванням за справу дописувачів, проте важливо громадську роботу робити, волонтерити на позитиві… Див. відповідний розділ книжки, якій присвячений цей пост. Бо хто ж погодиться бути волонтером…
Уважаемая Валентина Степановна! Спасибо Вам за Ваше горящее сердце, которое не унимается в поисках перспективы дальнейшего развития библиотечного дела у нас в Украине. Таким как Вы всегда бывает трудно. Но, как любил напевать мой дед, – «…только в борьбе можно счастье найти…». Но, кажется мне, что Вы уже давно в борьбе, и уже давно счастливы. 🙂 Чего и в дальнейшем Вам искренне пожелаем. И сами потихоньку приобщимся к профессиональному счастью настоящего библиотекаря. Ваш зазыв убедительный, и ему нужно следовать многим библиотекарям. Принимается!
Я вчера уже писал на этот блог про деньги. А сегодня я тоже немного прочитал этой книги. Мне понравилось, что ИФЛА предусматривает платежи в кассу УБА для тех, кто пользуется услугами ассоциации. Их еще называют «члены-учреждения». Это типа издательства разные, книжные супермаркеты и т.п. Так вот, ИФЛА, как сделал бы любой одессит, установили что эти «члены-учреждения» могут обеспечивать для УБА полезный дополнительный источник дохода. Критерий определения категории членских взносов может зависеть от уровня расходов или бюджета членов-учреждений. Если говорить просто, то кто из них богаче, тот платит в кассу УБА больше. Все справедливо! Но и УБА для таких доноров должна делать побольше услуг. Я лично живу у моря, и потому мыслю морскими категориями. И наверное потому дам УБА такой свой совет: Возьмите в члены УБА хотя бы одно круизное судно, и денег в смысле членских взносов, Вам хватит надолго. Финансовых Вам успехов! 🙂 И чтоб Вы знали: «Одесса – ЗА розбудову потужних бібліотечних асоціацій!».
Чомусь часто на цьому блозі можна прочитати таке: «Президія і виконавчий офіс УБА … зробили то-то і то-то…». Друзі! Де Ви бачили, щоб канцелярія установи порівнювалась з керівним органом? Виконавчий офіс – технічний підрозділ, а у Вас – він виходить рівний з Президією, тобто також керівний. Демократія – це добре, але так і до анархії недалеко. -: )) Приведу приклад. Партизанський рух, що діяв під час другої світової війни на усій території окупованої України підпільно, і той мав чітку ієрархію повноважень і підзвітності вояків. А як відомо, там були навіть діти. Бо без чіткої організації партизанський рух був би недієвим, а значить марною справою. Без цього і будь-яка інша організація людей навколо тієї чи іншої проблеми, як вже хтось тут сказав вище, буде аморфною і неефективною. Де Ви бачили, щоб Колегія Кабміну чи то у Міністерстві робила щось разом з канцелярією? Навіть доволі велика Адміністрація Президента України – не є керівним органом держави, а лише канцелярією. Канцелярія в усьому світі – технічний підрозділ, а Президія, Колегія і т. ін. – завше керівний орган. І не може бути інакше! Не чудіть! -: ))
Одессит: Дякую за підтримку! Чудові ідеї! Тепер вивчаємо новий закон, що нам, як громадській організації, дозволено, а що – ні. Тепер навіть бібліотеки не можуть бути засновниками асоціації, проте приватні лайнери – можуть 🙂 Залишається тільки їх залучити, закрити асоціацію, зареєструвати спілку, або благодійний фонд, і тоді починати працювати! :-)Це такі вимоги нового закону про громадські організації. Нам тепер з нового року не дозволяється навіть мати колективне членство, тільки індивідуальне, або закриватися й реєструвати нову громадську організацію. А з видавництвами УБА працює, шкода, що й видавництва в нас зовсім небагаті, самі шукають підтримку… Новий закон дозволяє прибуткову діяльність, проте це все зовсім не відпрацьовано. Менеджмент асоціації – наука і мистецтво, нам всім треба вчитися й вчитися ефективному менеджменту, не забуваючи про ціннісні орієнтири та межі закону щодо громадських організацій… І розвивати послуги…
Пані Маріє: Ніхто нікого ні з ким не порівнює. Громадськість інформується щодо того, що робить УБА. Кожну роботу робить хтось, добре, що ці останні декілька років є виконавчий офіс, який активно і плідно, як на мене, працює. А якщо робота виконується, то це треба визнавати й помічати роботу людей, які працюють в офісі.
Бачу, що цю неповнолітню УБА чомусь кусають зі всіх боків. Знайшли тут трибуну :). А авторка блогу знає,що якби усі справи УБА за 17 років скласти в одну купу, то куди там тому Евересту! Наша купа вища :). Та все одно! Активно готуємось до звітно-виборчої конференції? Серед іншого на цій конференції будемо обирати і нових членів Президії УБА? А де ж передвиборчі програми кандидатів до Президії УБА? І хто взагалі є кандидатами на ці посади, та хто їх висуває? І чому «старі» члени Президії УБА не пропонують свої звіти? Чи може усі місця вже давно куплені? 🙂 Перепрошую. Виходить, що і я вкусив, 🙂 але чого не зробиш заради справедливості 🙂
Вибори відбуваються відповідно до статуту, висувати й висуватися може будь-який член УБА, обгрунтувавши, на яку ділянку рекомендується людина. Окремо прямим голосуванням обирається президент. Звітуватися буде Президія на конференції.
Ребята! Библиотекари! Рано «сушить весла»! 🙂 Будущее – за мощными библиотечными ассоциациями! И никакой «новый закон» не сможет помешать этому общественному движению! Но состоять они будут в первую очередь из общественных организаций содействия библиотекам. А они, такие первички, в свою очередь, смогут объединяться в АССОЦИАЦИИ содействия библиотекам. Правопреемником одной из таких Ассоциаций может стать сегодняшняя УБА. Главное – быстренько перестроится под новые условия жизни! 🙂 Помните, «Алые паруса» А.Грина? Хорошее обязательно наступит! Просто нужно очень верить!
Дякую «ВП». Поступово приходжу до тями. 🙂 Беремось розбудовувати потужну бібліотечну асоціацію? Це мабуть добре. Використовуємо професійні, але чомусь дуже приватні блоги? Це також мабуть добре. Але, давайте не будемо надто переоцінювати роль і значення у розбудові нашої УБА блог з адвокації. Бо у тому блозі «вуста» є, бо віщає, а от «вуха» тому блогу модератор чомусь «відрізала», бо завантажить туди ніхто нічого не може. І тому жевріє той бложок глухим до думки людей. То за таких обставин він вже й не зовсім блог, а точніше – зовсім не блог, а так собі – примітивна «дошка оголошень» в NETi. Можна погодитись, що так значно спокійніше жить модератору. Та народ каже: «обізвалась грибочком – то залізай в корзинку». 🙂 Не чемно робить ця пані, не чемно. 🙂 Вийшло, що й тут кусаю. 🙂 Та чого не зробиш заради УСПІШНОЇ розбудови потужних бібліотечних асоціацій!
Якщо, шановний, Ви так зацікавлені у Розбудові УБА, то допоможіть створити блог з адвокації на новій технологічній платформі, яка була б більш відкритою для коментарів. Бо ми, на жаль, поки не найшли варіанту – як виправити ці недоліки блогу з адвокації, але при цьому не втратити вже розміщені там матеріали. Будьте нашим волонтером і не словом, а ДІЛОМ!
Друзья! Усилено занимаясь строительством мощных библиотечных ассоциаций, давайте не забывать, что в это время строительством САМОЙ БИБЛИОТЕЧНОЙ СИСТЕМЫ в Украине продолжает заниматься небезизвестный человек – Никифоренко Лариса Степановна, начальник отдела анализа и прогнозирования деятельности библиотек Управления стратегического планирования культурного развития и региональной политики в сфере культуры Департамента искусства и региональной политики Министерства культуры Украины. Правда, круто звучит должность! Может нам следует принять эту чиновницу в ряды УБА? Свой человек в Министерстве – это всегда не будет лишним. Ведь никакой закон не запрещает украинским госслужащим вступать и активно работать в общественных движениях. Тем более – профессиональных. Как бы ни были широки рамки должности, а все-таки иногда сковывают. А желания быть полезной украинским библиотекам Ларисе Степановне, как известно, не занимать! Оно у нее всегда было и есть. Разом нас – багато!
Колеги! Я чула, що є така бібліотечна асоціація, яка називається «Інформатіо-Консорціум». Вона також десь в Києві і кажуть, що дуже потужна. То може нам у тієї асоціації щось позитивне перейняти? Хто знає більше, підкажіть?
Короткий історичний екскурс. У 80-ті роки 20-го століття у Радянському Союзі була поширеною практика зарахування до штату підприємств, організацій і установ героїв минулого, а нарахована їм зарплатня перераховувалась до Фонду Миру.
Моя пропозиція на сьогодні. До 1-го січня 2013 року, тобто до вступу в силу нового закону про НГО, коли наші бібліотеки вже не зможуть бути колективними членами УБА, залишається ще повних 2 місяці. Але й за цей короткий термін ми зможемо суттєво поповнити касу УБА. Для цього в кожній бібліотеці, яка є колективним членом УБА, на кожну вакантну посаду зарахувати певну особистість з числа героїв української минувшини. Наприклад: Василя Стуса, Олену Пчілку, Миколу Куліша, Олену Телігу, Марко Вовчок та інших. Їх роботу виконувати в позаурочний час гуртом усіма бібліотекарями, а нараховану зарплатню таким почесним членам трудових колективів бібліотек перерахувати на рахунок УБА. То як, приймаєте?
Якщо каса УБА виявилась порожньою, то її потрібно наповнити. Розбудова Потужної – то справа складна, бо кропітка. Та ще й книгу на 200 аркушів потрібно якось причитати. 🙂 Краще – так звані «швидкі гроші». То може для цього підійде така метода. Частину е-рідерів Kindle, отриманих від США за програмою «Вікно в Америку», надати до елітних київських готелів, як елітну бібліотечну послугу. А вони для УБА – благодійну допомогу. Розмір визначить дипломатичний рівень членів Президії УБА, які такі переговори здійснюватимуть. Спробуймо!
Шановні! Позитивно ставлячись до такого мозкового штурму, зауважу, що УБА і бібліотеки працюють виключно у правовому полі. А також поважають угоди, за якими отримують відповідне обладнання.Тож не раджу нікому зараховувати “мертві душі” до штату бібліотек, використовувати отримане в рамках проектів обладнання не за призначенням тощо.
УБА активно співпрацює з Інформатіо Консорціумом, Зокрема, керівник цієї асоціації – активний член президії УБА О.Васильєв. Разом дві асоціації проводять тренінги для бібліотекарів, лобіюють позитивні для бібліотек зміни до закону про авторське право, здійснюють іншу діяльність – див. портал УБА.
УБА співпрацює з Міністерством культури, наприклад, вже декілька років поспіль разом організують Дні України на Кримській конференції. 2012 р. Міністерство нагородило УБА грамотою за розбудову бібліотечної галузі (чи якось так сформульовано) 🙂
Щодо блогу з адвокації — пропоную перейти на платформу wordpress.
Друзі! Колеги! Дякую за довіру. За розробкою блогу – то до інших волонтерів. До мене ж – якщо потрібно ще один блог зацінити :). Це, знаєте, як з цукерками: одні люди дуже гарно уміють їх куштувати й казати своє «Вау!» чи «Фе!». А виробляють ті цукерки зазвичай на кондитерських фабриках. А щодо покращення функціоналу згаданого блогу, то мабуть найкраще це зробить IT-фахіфець УБА. До зустрічі на конференції. З мене 10 капучіно! 🙂 Тримаймося!
Найщиріша вдячність усім за поради 🙂 ІТ-фахівець УБА працює 12 год на тиждень і за всіма понадурочними справами йому, на жаль, одному з блогом не справитися. ШУКАЄМО ВОЛОНТЕРІВ! Цукерки будуть:) Бо якось так виходить, що затяту полеміку ведуть одні, а “розбудовують” інші 🙂
Я тішуся тим, що все більше небайдужих! Далі буде! Перейде у якість – власної долученості до дій, хоча б маленьких, які не потребують дуже багато часу. Сформулювати конструктивну ідею – також дія:-) А якщо цінну конструктивну ідею ще й реалізувати!
А я – в руслі слів «ВП»: Сформулювати конструктивну ідею – також дія:-) . І ось що скажу. Мої уявлення про УБА завжди асоціювались з об’єднанням, з інтеграційною ідеєю. А ось читаю посібник і бачу, що погляд ІФЛА на цей соціально-професійний феномен і цю організацію бібліотекарів трішки інший. Він відрізняється в бік конкретних дій пропагування бібліотечної справи і самоорганізації самих бібліотечних асоціацій. А жаль… Бо інтеграційні турботи УБА мають значно більший потенціал для бібліотечних перемог. І тому ними, інтеграційними турботами українських бібліотек, необхідно постійно опікуватися. Адже бібліотечна система, що дуже дискретна за своєю природою, має зовсім малу ентропію (схильність до самоорганізації) і тому має обмаль внутрішніх можливостей для своєї інтеграції. Хотілося б вишукати в тексті цього посібника позиції на підтримку такої моєї точки зору. Впевнений, що це не нашкодило би справі.
Як відомо, церква в українському війську вже має капеланів. А чи має своїх представників в українському війську УБА? Адже там є бібліотеки, і хтось там повинен пропагувати книгу і читання. Бо книга і читання для вояків – то також зброя на захист України. Який стан наразі має бібліотечне обслуговування в українському війську? Чи є там проблеми? Чи все там ладно? Яких книг не вистачає? Якими книгами вояки марять і хотіли б мати доступ? Їх же там багато, особливо молодих! За повідомленнями преси ця категорія читачів нараховує понад 300 тисяч осіб. То це вагома складова українського суспільства, чи як? Я чому пишу цей допис? А тому, що є військовим офіцером у відставці, і серце моє, і спомини мої там, у війську. Зробіть своє «віконце» для таких як я.
Розбудова потужних! Це, звичайно ж добре. Але книжкове надбання українського народу – це не лише бібліотечні фонди, але й приватні колекції громадян України. Скільки їх? Якої вони чисельності? Чи багато їх, чи мало? Як виглядаємо в порівнянні з німцями, французами, греками, чи з тими ж таки американцями? Чи проводяться соціологічні дослідження заради визначення обсягів книжкових фондів в приватних бібліотеках громадян України? І взагалі: яка стосовно цього питання позиція УБА? Дякую.
Дійсно жвава дискусія тут розгорнулася. Відразу видко: професіонали спілкуються. 🙂 Так і до хорошої якості справа швидко дійде. А там і до діла – рукою подати! Бо кажуть же класики, що кількість обов’язково перейде у якість. Ось і я вийшла на цей блог і… прочитала про цукерки. 🙂 Вибачаюсь, я звичайно ж бібліотекар, але цукерки люблю понад усе. 🙂 Цукерки мені, як і книги, дуже приємні на дотик, та особливо я їх люблю на смак. Вже маю у своїй приватній колекції величезну кількість фантиків різноманітних цукерок, які я вже спробувала, а окремо я записую назви цукерків. Я б не турбувала Вас, але маю своє питання до представників УБА: чи взаємодіє УБА з потужним виробником солодощів «РОШЕН»? Якщо так, то чи пропонує УБА цьому виробнику солодощів запровадження нових назв своєї продукції з книжково-бібліотечним змістом? Уявіть собі таке розмаїття: «Букварик»,«Книгарчики», «Читанка», «ІРБІС», «Читайлик», «Абзац», «Бібліофіл», «Зубрилочка», «Фентезі», «Нарис», «Книгочей», «Рідер», «Абетка»,»Детектив», «Книголюб» і т. д. Якщо ще не зорієнтувались, то мерщій до пана Порошенка! Якщо не витягнете до патенту, то приємно здивуєте цього пана. А він вміє бути вдячним, я його знаю. 🙂
Розбудова потужної бібліотечної асоціації! Чудова тема! Достойна мета! Одного разу під час поїздки я побачила у місті Запоріжжі високий флагшток, а на ньому штандарт «ZAZ». Запорізького автомобільного заводу, значить. І подумала я: от якби УБА стала такою потужною, щоб могла собі дозволити встановити хоча б в одному місці Києва щось подібне! На площі Льва Толстого, наприклад, поблизу місця розташування Виконавчого офісу УБА. Дочекаймося!
Колеги! Будь ласка, ближче до змісту посібника «Розбудова потужних бібліотечних асоціацій» 🙂
Асистенту-волонтеру “ВП”: А це ж всі дописи від членів УБА, натхненних посібником! 🙂
Наді: Мені подобається ідея з Рошеном.
Підполковнику у відставці: Важливі питання щодо військових бібліотек. Ви знаєте, декілька скликань тому серед членів Президії УБА був навіть полковник-керівник одного з інформаційних підрозділів Міністерства оборони:-) Ми намагалися охопити й ці бібліотеки. Проте чомусь більше представників цих бібліотек не долучилися…
А що якщо започаткувати кампанію залучення нових членів УБА? Якщо кожен член зможе залучити хоча би одного нового члена, то ого-го! І вже би була дія кожного.
Структурному менеджеру: Так, консолідація, вважаю, дуже важливий напрям, спрямування для УБА. Важливо об’єднуватися представникам всіх типів і видів бібліотек навколо професійних цінностей.
Конструктивній: на жаль, я не володію такою інформацією…
Re: “ВП” Приємно бути корисною 🙂
Розбудова потужних бібліотечних асоціацій! Звучить, ясна річ, гарно! Але, як-то кажуть «від добра добра не шукають». Значить в УБА склалася форсмажорна ситуація. Чому? Я подумав. У нас в генеральній прокуратурі є дві категорії посад: «прокурор» і «помічник прокурора». А у вас в УБА – одні президенти. А чи не краще було би як у нас запровадити дві категорії посад: «волонтер» і «помічник волонтера». Простота, усім вам, молодим, буде більше пасувати, бо людям більш подобається. Хай щастить Вам у розбудові!
RE «ВП» – Шановна, я для того і надала посилання на радянські часи, зробивши короткий історичний екскурс, щоб показати, що це можливо на законних підставах. І в цілому по країні. Але, цілком згодна з Вами, такий захід потрібно узгодити – легалізувати. Як мінімум – в обласних управліннях Держказначейства, де такий проект реалізовувати. А як максимум – у Мінюсті. Але для того ж УБА і позиціонує себе як всеукраїнська громадська організація, щоб дещо робити на всеукраїнському рівні. І не лише тривіальні речі, але й масштабні речі, які не під силу районним та обласним комунальним закладам – нашим бібліотекам. За визначенням «злочин» – це коли є злочинний мотив. А у цій схемі такого мотиву немає. Головне при цьому – не допустити жодного заволодіння коштами заради особистого збагачення.
Помічникові прокурора: А чому навчання ефективному менеджменту та роботі асоціації розглядаєте як форсмажор? Це нормальна робота нормальної організації, яка оптимістично дивиться у майбутнє й розуміє, що треба розвиватися 🙂 Тим більше, що менеджменту неурядових організацій ніхто бібліотекарів не вчив. Ми завжди вчимося.
Без усякого сумніву, розбудову бібліотечної системи України можна виконувати лише на потужній телекомунікаційній платформі. Я знаю, що на території України вже сьогодні діє потужна оптоволоконна комп’ютерна мережа, яка створена на кошти НАТО і передана до використання такій ВГО, як «Всеукраїнська науково-освітня асоціація». Вона має назву «УРАН». Розташована в одному з корпусів КПІ. Але у нас в школі, в райво, і навіть в обласному управлінні освіти про таке науково-технічне досягнення ніхто нічого не знає, або не бажають мати мову. То чи знає про ВГО «УРАН» щось наша УБА? Якщо Вам відомо, то чи співпрацюєте УБА з цією ВГО?
Ми говоримо – розбудова потужних… І розуміємо, що потрібна реклама бібліотечної справи, читання, книги. І нашій УБА, звичайно ж – потрібен деякий піар! Одна з таких форм – букросінг, що набуває своєї популярності у всьому світі. А чи мають міські бібліотеки хоча б обласних центрів України свої полиці букросінгу на залізничних вокзалах? Не напружуйте свою пам’ять! Я знаю: НЕ МАЮТЬ! І у нас в Жмеринці цього також нема. Нажаль. І УБА ще не сказала тут своє вагоме слово. Хоча в УБА добре знають, що гарно оформлені та наповнені недорогими друкованими виданнями популярних у народі книг такі полиці робили б свою справу на теренах України. На користь бібліотекам і на користь УБА.
Колеги! А що, як нам все-таки запровадити це хоча б у так званих Vip-залах крупних залізничних вокзалів? Подивіться як гарно оформлені вітражі цигарок у міських кіосках: охайні, блимають лампочками, сяють логотипами виробників і т. ін. І ми «клюємо». 🙂 Прокладати дорогу книзі, читанню, бібліотеці, не забуваючи при цьому про логотип УБА – куди благородніша справа, тому у нас мають бути успіхи і на залізничних вокзалах!
Якщо ми ще можемо сміятись над собою, то ми ще живі! 🙂 Чорний гумор бібліотекарів: «Бібліотек в нас скоро може і не буть, але Асоціації їх – вічні!» 🙂
Я працюю в методичному відділі великої бібліотеки, часто звертаюсь до Вікіпедії. Бачу, що в описі населених пунктів України практично немає характеристики стану бібліотечно-інформаційного обслуговування населення. Виходить, що Вікіпедія у цьому ракурсі перекреслює сама себе. 🙂 Бо вона сама власне – своєрідна Бібліотека. Подивіться про вищезгадану Жмеринку, чи навіть Харків, Донецьк, Львів, та й будь-які українські «Васюки» – у жодному описі ви не побачите опису бібліотек. Київ так, презентує свої бібліотеки, але то – виключення. По іншим містам і селам – все мінімізоване і якось розмито в описі установ культури. А чому це театри та музеї заслуговують на окремий рядок у Вікіпедії, а бібліотеки – ні? Колеги! Пропоную виправити це. Вікіпедія для того і «народна енциклопедія», щоб люди колективно створювали знання. Наша УБА може ініціювати цей процес. А напишуть про бібліотеки населених пунктів нашої неосяжної країни ОУНБ. Мені здається, що наша УБА вже сьогодні, тобто до її розбудови в «потужну», таку роботу може очолити. Чи злякаємось? 🙂
Колеги! Розбудовуючи нашу УБА в більш потужну бібліотечну асоціацію, ми маємо піклуватися про її адекватне сприйняття у суспільстві вже сьогодні. Бо як би там не було, більш-менш потужною бібліотечною асоціацією ми є вже сьогодні. І то добре, що ми поступово наповнюємо вітчизняний інформаційний простір відомостями про себе. Не буду усе перераховувати. Та позаяк, давайте зізнаємось: чи знають щось про УБА екскурсоводи і гіди, що обслуговують сьогодні багато чисельні туристичні маршрути? Хоча б у столиці нашої країни – у місті Києві? Ні, не знають! Бо їм про УБА ніхто нічого не казав. Але ж УБА – помітний соціокультурний феномен сучасної України! То може пора, щоб про УБА і бібліотеки лунали правди слова по Києву? Давайте щось таке зорганізуємо! Ви лише уявіть собі, як приємно буде почути озвучені туристичним гідом слова: «…а справа Ви бачите будинок Київської міської публічної бібліотеки імені Лесі Українки; трудовий колектив цієї книгозбірні був одним із засновників Української бібліотечної асоціації і є постійним її членом ось уже багато років поспіль…»
Прочитал предыдущих выступивших в нашей дискуссии. Лично я не люблю вести разговор «на кофейной гуще». Все должно быть конкретно. Дается пособие – его и нужно обговаривать. Я уже дошел до 32-й страницы. Там про лоббирование интересов ассоциации. Читаю:
«Искусство «лоббирования» полезно, когда ассоциация стремится ввести в действие новую политику, которая может иметь воздействие на национальном/политическом уровне. У ассоциации может появиться необходимость найти подход к отдельным членам правительства или развернуть широкую кампанию по внесению изменений в законодательство. Следовательно, «лоббисты» должны быть полностью осведомлены о политике ассоциации и внешних проблемах, чтобы работать эффективно».
А думаю так. Хотя члены правительства постоянно меняются, но все равно они есть. А значит, кто-то из них помогал или помогает сейчас УБА. Кто из таких людей помог УБА в делах и начинаниях и обещался помогать в будущем? За кого молиться, как за нашу надежду и опору?
Згоден з Одеситом. Якщо УБА ще не визначилась з яким політиком вищого ешелону української влади співпрацювати, то пропоную звернути увагу на Миколу Томенка.
Так, УБА співпрацює з паном Томенком, а також з іншими парламентарями, з комітетами Верховної влади, бере участь і виступає на слуханнях у Верховній Раді. Це дуже складна, копітка і відповідальна робота. УБА лобіює питання розвитку бібліотек і на інших щаблях влади – в міністерствах, комітетах; в областях (слухання). Президент УБА попереднього скликання, віце-президенти цього скликання виступали перед прем’єр-міністрами. На веб-сайті УБА та цьому блозі Ви можете знайти інформацію з цих питань.
Щодо буккросінгу. А може Ви спробуєте такий варіант на вокзалі в Жмеринці? А потім зробите рекомендації для загального вжитку?
Шановні колеги! Хто з Вас не їхав у маршрутці? Таких мабуть немає 🙂 Тож слухаєте там FM-радіо, бо вуха не закриєш. Правда, весело і дотепно можуть вести розмову радіо-фахівці? То може й про нас колись дещо сказали б? Самі вони про таке вряд чи здогадаються. Та якщо їм запропонувати, то може щось і вийде. А розпочати таку справу можна з трьох-п’яти коротеньких радіо-месіджів. Наприклад, один отакий: «Василю, а ти чув, що у Києві з’явилася якась УБА? – Егеж, чув, з’явилася 🙂 Та вона тут вже сімнадцять років водиться 🙂 І не лише у Києві, вона вже по всій Україні розвелася 🙂 – А шо воно таке, а, Василю? – Та це люди такі 🙂 Ну, це ті, як його, книжколюби, ну, як тобі сказати, ну, пиво не п’ють, а все книжки читають і читають 🙂 А зовні такі як оце ми з тобою 🙂 Второпав, телепень?». А далі – бодрящим голосом наш справжній месідж: «Українська бібліотечна асоціація – це громадська організація українських бібліотекарів, що має за мету розбудову системи українських бібліотек і нараховує у своїх лавах вже більше трьох тисяч бібліотекарів!» Назавтра на Бесарабці тільки про УБА і говоритимуть. 🙂 🙂 🙂
Піар-менеджере: Класна ідея! І вже сценарій практично готовий. Просимо офіс УБА використати, взяти за основу 🙂 ! Проте я не піарила б у такий спосіб УБА, а піарила б бібліотеки. УБА треба піарити у відповідному середовищі, серед тих, хто би міг долучитися – партнерів тощо. Або б завершила Ваш сценарій якимось месиджем (повідомленням), важливим для конкретної місцини, щось на кшталт: довідатися більше можна у вашій бібліотеці!
Згодна з піар-менеджером. Реклама – двигун прогресу! Нашу УБА потрібно розбудовувати у більш потужну. Але й піарити також потрібно. Пропоную у великих містах поставити дорожні знаки ДАЇ: «Увага! До найближчого пункту УБА стільки-то метрів!» Такі таблички, як мікро-артефакти, також поступово зроблять свою справу, як складову розбудови потужних бібліотечних асоціацій. Хто хоче дізнатися більше, йдіть туди – http://ula.org.ua/fileadmin/uba_documents/doc_for_vudanna/verstka_full.pdf
Погоджуюсь з Вами, Валентино Степанівно. Можна й до бібліотек застосувати. 🙂 Життя – прекрасне! А з хорошими бібліотеками воно – чудове!!! 🙂
«ВП» сказала: «А може Ви спробуєте такий варіант на вокзалі в Жмеринці? А потім зробите рекомендації для загального вжитку?» – Как всегда, Жмеринка – наш рулевой! Я почему лично люблю Жмеринку? Не потому, что все железнодорожные ветки со Жмеринки ведут в Одессу :), а потому, что там люди хорошие живут. Они первые догадались поставить на вокзале шкафчик буккроссинга, и первыми такой шкафчик поставят! Можете в этом не сомневаться! А Киев пусть остается «культурным и авангардным центром Украины» 🙂 Расскажу Вам случай, почти анекдот. Спрашивает однажды местный у одного приехавшего в Жмеринку погостить: «Слушай, парень, а ты собственно откуда приехал?». А тот ему отвечает: «Из Киева! А шо?». А жмеренецкий, значит, спрашивает еще: «А это далеко от Жмеринки?». А тот, значит, отвечает: «Да километров триста будет! А шо?». И тогда жмеренецкий выпрямляет грудь и гордо говорит: «Боже мой, в какой глуши люди живут!» 🙂 А тот, что из Киева: «А шо?»
Я також долучилася до вивчення запропонованого посібника «Розбудова потужних…». Взнаю багато цікавого. Є не зовсім зрозуміле. На сторінці №69, наприклад, прочитала про волонтерів. Виявляється, що такою може бути навіть посада в УБА. (?) Говориться про залучення волонтерів, про стратегії їх мотивування до волонтерської діяльності та про поточне управління волонтерами. Я особисто два роки щось трішки робила корисного для однієї бібліотеки; і вважала що я – волонтер. Та чи вважає волонтером мене УБА я не знаю? Та чи є такий облік в УБА взагалі? Чи обліковується діяльність волонтерів? Чи можна бути направленою, як волонтер, до місця призначення за направленням УБА? Яка чисельність волонтерів в УБА зараз? Чи усі члени УБА – автоматично стають волонтерами? Чи встановлено нагороду УБА «Кращий волонтер року»? Хто мені допоможе розібратись? Відгукніться!
Щодо волонтерів. Це цікава і важлива для асоціації та й для бібліотек тема. Так сталося, що ми багато чого робимо інтуїтивно, а не на основі професійних знань. Так і з волонтерами. Це серйозна справа – залучення та заохочення волонтерів. Волонтер – це той, хто робить щось корисне для організації й не отримує за це платні. Робота може бути різної складності. В УБА – всі волонтери. Крім працівників виконавчого офісу, бо декілька років тому УБА отримала фінансування від програми “Бібліоміст” на розбудову організаційної спроможності (проект писали волонтери :-)). Кожного року УБА пише проект, щоби продовжити таке фінансування. Працівники офісу УБА працюють неповний робочий день, наприклад, ІТ-спеціаліст – на 0,3 ставки. Вони будуть працювати доти, поки буде фінансування їхніх зарплат. Членські внески не використовуються на заробітну плату, чи будь-які інші виплати. А от члени Президії, голови секцій, керівники регіональних відділень і всі інші – це волонтери. Автоматично волонтером член УБА стає тоді, коли “автоматично” щось робить для УБА – веде блог УБА, готує звернення до міністра чи президента, організує конференцію УБА, читає лекцію чи проводить семінар, готує рекомендації від імені УБА для своїх колег щодо важливих питань розвитку галузі, пише проект, щоби отримати грант і зробити конкретну справу, організує і проводит конкурс УБА тощо. Наприклад, бібліотекар з Херсону разом з УБА підготувала рекомендації щодо святкування Всеукраїнського дня бібліотек, УБА затвердила їх і рекомендувала для всієї спільноти. Члени секції УБА з адвокації провели семінар для своїх колег. Ніхто за це не отримує платню. Проте отримує інші винагороди – визнання колег, відчуття причетності до благородної справи, організаційний досвід, нові знання, контакти. Це все – необхідний складник професіоналізму. Поки що в УБА не ведеться справді науково організована робота волонтерів. Ми закликаємо бажаючих, не ведемо облік всіх волонтерів. УБА – це ми всі, і ми всі вчимося… Тому посібник – корисний для всіх 🙂
Уважаемой «ВП» спасибо Вам; теперь яснее.
=== RE: «Провінційна бібліотекарка» – Выходит так, что УБА не берется никого считать или не считать волонтером. Пусть каждый считает себя сам кем хочет и когда захочет. И «Провінційна бібліотекарка» тоже имеет право так считать. М-м-м-д-а… А потом жалуемся, что не хватает волонтеров. Пора бы знать, что человек так уж устроен, что всегда желает признания его дел. Больших или маленьких, неважно. Потому что несовершенным Бог создал человека, несовершенным, что поделаешь… А мы в УБА для измерения дел используем только одно мерило – «МНОГО». А можно было бы измерять в километрах, тоннах, штуках, литрах, поездках, лекциях, минутах, страницах… Больше (или меньше) чем в прошлом году на …%. Имеем рост или снижение активности, что планируем на следующий год, и т. д. и т. п.
Но слабо! А зачем? А вообще-то, ведется ли переписка центрального офиса с членами УБА, каждый из которых в любой день может стать волонтером и сообщить об этом? Если членов УБА примерно три тысячи, и каждый десятый – волонтерничает, то таких в УБА не более трехсот. Для их учета хватит пальцев одной руки. А их волонтерские дела можно сосчитать с помощью калькулятора за 5 грн. Вот Вам, друзья, и розбудова! И за какой же размер зарплаты Голова Виконавчого Офису Украинской Библиотечной Ассоциации не может сосчитать волонтеров? И почему это продолжается семнадцать лет? Вы уж извините меня, такого резкого. Я же хочу как лучше.
RE: «Президенту УБА» – давайте огласим факт отсутствия волонтера-учетчика всех волонтеров УБА, и их волонтерских дел. И пригласим одного волонтера на выполнение этого поручения. Заверяю Вас, один отчаянный найдется, и даже больше. Не откажите в любезности, огласите. И воцарится в УБА полный порядок в этом вопросе! Как минимум – на следующие 17 лет. 🙂
Резкому: Пане, до роботи! Починайте волонтерити- збирайте відомості, здійснюйте облік, звітуйте до Президії, готуйте документи для затвердження на Президії щодо відзначення волонтерів, спочатку, підготуйте документи, які визначать, що УБА вважатиме волонтерством… Дайте свою контактну інформацію, щоби Вам волонтери звітували… Офіс УБА з’явився лише два-три роки тому, невідомо, чи вдасться утримувати його в наступні роки. Обсяг роботи, який офіс виконує сьогодні не дозволяє їм взяти на себе ще й цю роботу, на жаль. Обсяг роботи, яку виконую я, також не дає мені можливості організовувати роботу волонтерів…Тож, пане, – до роботи! І якщо добре працюватимете, ми отримаємо право Вас критикувати…:-)
Хочеться подякувати «ВП» за ще одне пояснення. Отаке воно – життя: напиши книгу, а потім роками роз’яснюй її зміст :). Щоправда, і блогер Резкий мені подобається, бо вміє наскрізь пронизувати товщу складних соціальних явищ своїм аматорським (дуже непрофесійним) поглядом. У нашому місті Енську такого назвали б звичайним прозвиськом – «пан небібліотекар». Та все одно, цього замало, щоб «з кандачка» стати головним обліковцем в УБА. Краще, якщо це питання обговорити на конференції, оголосити конкурс, визначити найдостойнішого, і доручити йому обліковувати «закрома» УБА. На безоплатній основі, щоб без зайвих підозр щодо відсутності у такого волонтера якостей безкорисливої людини. І ще один погляд на це. Обліковець усього надбаного – це той же комірник. А гроші і справи – це два споріднені надбання. Тому може було би доцільно доручити цю роботу ревізійній комісії УБА; все одно грошей обмаль і є час на такі відволікання.
Спробував і я читати посібник. І чим більше посібник ІФЛА читаю, тим більше смутку набираюся. Цей посібник, як те люстерко: чесно показує усі наші «прищі» і «замурзаність-невмитість». А ми то вважали себе героями: таку ОРГАНІЗАЦІЮ створили! Хоч ікону з нас пиши! А виявляється, що недосконалість наша – фантастична. Вона як те болото міцно вчепилася до наших світлих намірів і тягне додолу…Ми хочемо бути досконалими. З посібника В.Пашкової ми уже достеменно знаємо якими саме ми маємо стати, але не можемо бажаної досконалості досягти. Позбав, боже, від цієї недосконалості нашої фантастичної! Я знаю, ти могутній, і у тебе це вийде…
!
прочитала, дійсно цікава точка зору
Загальновідомо, що успіх професійної організації залежить від того, якою чисельністю представлені в ній вчені. УБА прагне створити умови для деякого поштовху розвитку бібліотечної галузі нашої країни. Має певні устремління і до розбудови своєї власної структури та посилення своєї впливової спроможності. Потрібні вчені. Ми знаємо, що в Україні діє 904 виші, з них 351 – університети. Загальна чисельність зайнятих в науці – понад 179 тис. осіб, у тому числі 84,4 тис. докторів і кандидатів наук. Яка сьогодні чисельність вчених, що працюють в бібліотечній системі України та профільних вишах? Чи достатньо наявної чисельності для потреб галузі? Чи є тенденція зростання? Дякую.
Будапештська ініціатива Відкритого Доступу BOAI (2001) декларує: «Під відкритим доступом ми розуміємо доступність інформації через публічний Інтернет, що дозволяє будь-якому користувачеві читати, завантажувати, копіювати, розповсюджувати, шукати чи через посилання зв’язуватися з повними текстами статей, використовувати їх для індексування, створення ПЗ, чи будь-яких інших законних цілей без фінансових, юридичних чи технічних бар’єрів, крім тих, що пов’язані з доступом до Інтернет». І в той же час українські університети обмежують таке право користувачів Мережі, використовуючи для доступу до створюваних репозитаріїв е-ресурсів не Інтернет, а свої локальні комп’ютерні мережі. Чому?
Як відомо, в давні часи вчені обмінювались текстами та думками лише зі своїми учнями та через листування з колегами. Листи розносили гінці. З часів Гутенберга для цього слугують книги та бібліотеки. В наш час бібліотекарі стали своєрідними «листоношами» для вчених і не тільки вчених – для всіх людей усього світу, бо стали посередником між тими що пишуть і тими що читають. А УБА взяла до своїх лав найбільш прогресивних бібліотекарів. Я також готуюсь вступити до лав УБА. Тому мені хочеться взнати, чи листуються бібліотекарі-члени УБА між собою персоніфіковано, і яким чином виконавчий офіс сприяє такому спілкуванню бібліотекарів? Я маю на увазі не соціальні мережі, у яких бібліотекар не впевнений, що він спілкується саме з тією особою, яка вказана в реєстраційних даних комуніканта, а не з її НІК’ом? Дякую.
Стосовно персональної комунікації між членами УБА, то виконавчий офіс не має до цього відношення. Працівники офісу роблять загальну розсилку актуальних новин чи оголошень за контактами, які члени УБА вказали у своїх анкетах на вступ до УБА, обираючи відповідні цільові групи. Також Виконавчий офіс сприяє листуванню між членами Президії та головами регіональних відділень і секцій УБА. На запит працівники офісу можуть переслати конкретного листа конкретній особі, якщо її даних немає у відкритих джерелах, а є потреба професійної комунікації. Але всі персональні дані, які вказують члени у своїх анкетах і звідти вони вносяться в Базу даних членів УБА, нікому не передаються, бо відповідно до чинного законодавста така інформація не підлягає розголошенню. Заходи ж УБА, зокрема конференції, семінари, тренінги, засідання робочих груп, зустрічі, поїздки тощо, сприяють особистому знайомству членів між собою та налагодженню між ними персональної комунікації за обопільною згодою.
Дякую виконавчому офісу УБА за надане розяснення
Ясна річ, що вступаючи до УБА, бібліотекарі бажають значно розширити свої професійні комунікації, маючи на увазі не тільки всю Україну, а разом і ті країни, з якими УБА співпрацює. І це цілком природно. В той же час вказані виконавчим офісом заходи «…конференції, семінари, тренінги, засідання робочих груп, зустрічі, поїздки тощо» охоплюють дуже незначне коло членів УБА. До речі, скажіть, скільки за рік? Тому стверджувати про те, що ці заходи УБА сприяння особистому знайомству членів між собою та налагодженню між ними персональної комунікації є достатніми мабуть не слід. А це значить, що УБА на сьогодні не має дієвого механізму виконання свого статутного обов’язку, записаного у пунктах (2.2.7) та (2.3.13) розділу 2 Статуту УБА щодо формування адекватного середовища професійного спілкування. Без усякого сумніву це негативно впливає на розбудову потужної Асоціації, а скоріш за все – перешкоджає такому процесу. Які заходи сприяння покращенню міжособистісної комунікації Президія УБА планує задіяти у найближчому майбутньому, продовжуючи розбудову УБА?
Розбудова потужних – це і міжнародна співпраця УБА. Декларації стосовно цього напрямку УБА робить. А чому Виконавчий офіс УБА не повідомляє членам УБА про поточні конкретні досягнення у міжнародній співпраці УБА з бібліотечними асоціаціями інших країн?
Шановна пані, чи пане, зайдіть, будь ласка, на офіційний портал УБА і почитайте свіженьку новину про співпрацю з представниками Білоруської бібліотечної асоціації. Як уже неодноразово вказувалося модератом цього блогу – він не є майданчиком для офіційних звітів про програмну діяльність організації. Будь ласка, приходьте на Конференцію, слухайте звіт, висловлюйтесь, робіть пропозиції! Лише просимо зауважити, що будь-які рішення на Конференції приймаються виключно членами УБА, але всі конструктивні пропозиції, в т.ч. і з коментарів на цьому блозі, обов`язково будуть враховані для розвитку Асоціації.
Павлу Петровичу: стосовно заходів УБА, то лише за програмою “Розбудова потужних бібліотечних асоціацій” активом УБА було організовано понад 35 семінарів, у яких взяли участь понад 1000 учасників, тож назвати їх “незначним колом” аж ніяк не можна. З останнього – минулого тижня члени УБА зустрічалися, наприклад, на конференції у Донецькому національному університеті економіки і торгівлі, там було понад 80 учасників – чудова нагода познайомитися, обмінятися досвідом і контактами. Читайте Статут УБА творчо, а не формально:) Наше спілкування на цьому блозі – також створене УБА середовище професійного спілкування, чи не так?:)
Павле Петровичу: Дозвольте мені не погодитися з Вашим твердженням, щодо відсутності механізму сприяння УБА формуванню адекватного середовища професійного спілкування. Жодна сила не примусить мене спілкуватися, якщо я цього не хочу. Спілкування – на відміну від інформування – передбачає дві сторони. Професіоналізм передбачає професійне спілкування у професійних мережах, які кожний професіонал “будує” собі сам, або долучається до вже існуючих. Міжособистісне спілкування жодна асоціація організувати не може. Єдине – створити майданчики, середовище для спілкування. Саме про це й пишуть співробітники офісу УБА.
Для “ВП”: – Я извиняюсь, у Вас с Павлом Петровичем свои разговоры. Но таков уж блог, как средство коммуникации, что любые двое общаются на виду у всех. -)) И это нормально! Время такое! Вот Вы тут завели разговор о надежных персональных коммуникациях библиотекарей. Библиотекарь, вступающий в ряды УБА, наивно считает, что УБА раззнакомит ее со многими другими библиотекарями. А УБА упорно этому сопротивляется, ссылаясь на то, что боятся разгласить персональные данные «клиентов». И вообще, со слов В.Пашковой выходит, что УБА стоит на таких позициях: «… кожний професіонал будує собі сам…» круг свеого общения (???) Но ведь «сприяння» – это еще, извиняюсь, не «сводничество» -)) И поэтому ничего постыдного в себе не содержит. Сделайте, например, закрытую корпоративную Інтернет-сеть УБА, и все проблемы отпадут сами собою.
А у меня в связи с этим возник еще один большой вопрос к выконавчому офису УБА: «А Вы уверены, что собранные Вами персональные данные членов УБА действительные? Ведь Вы не видели их удостоверений личности, потому что не предусматриваете получение копий хоть каких-то личных документов при приеме в УБА, которые удостоверяли бы личность обратившихся к Вам граждан. А заявление и анкета таковыми, естественно, не являются». Так что Ваши опасения напрасны: в смысле «де-юре» Вы не обладаете персональными данными членов УБА. Разберитесь с этим. И вообще, законом охраняются ЗАРЕГИСТРИРОВАННЫЕ базы данных персональной информации, а не простые файлы-списки определенных фамилий общественной организации. Вы зарегистрировали составленные файлы-списки членов УБА?
RE «Виконавчий офіс УБА» – Дякую за надану відповідь. Я – пані. -))) А стосовно «офіційних звітів про програмну діяльність організації» скажу Вам таке. Поточне інформування і офіційні звіти – то мабуть таки різні речі. І не можна їх плутати, в усякому разі на рівні персоналу Виконавчого офісу УБА. А для поточного інформування суспільства цей блог цілком придатний, бо іншої мети він і не має. І про міжнародну співпрацю УБА також має право інформувати. Подивіться в такий документ як «План роботи УБА на 2012 рік». Там записано, що УБА забезпечує ефективне використання усіх трьох блогів. Тож не робіть блоги УБА безхазяйними -))) Вони належать УБА!
Ви відсилаєте мене на сторінку «Новини» сайту (порталу) УБА. Там – повідомлення про подію А де зміст, де тексти документів? УБА – не МЗС, секретів не має. І в той же час, на сайті УБА дійсно є розділ «Документи УБА». Та він постійно майже порожній. Але ж там можна було би розташовувати чималу кількість багатосторінкових інформаційних матеріалів, які були б дуже корисними для членів УБА. Та це чомусь не робиться. А жаль.
І ще. Про Конференцію і звіт УБА. Усі бажаючі там не побувають. Хто б сумнівався. Тому багатьом бажаючим будете відмовляти. То чи буде виконавчий офіс завантажувати на сторінку «Документи УБА» тексти доповідей та виступів? Чи може буде робити індивідуальну розсилку таких матеріалів членам УБА на їх електронні скриньки? Чому у минулі роки цього не робилося? Чому не передбачається трансляція Конференції в мережі Інтернет в режимі вебінару?
Шановна “Маю право знати”. Цей блог тематично призначений для інформування про творчість та інновації, а не для звітів Асоціації. В розділі “Документи УБА” вміщено всі значимі документи Асоціації і називати його порожнім не зовсім вірно:) Скажіть, будь ласка, конкретно – про які офіційні “багатосторінкові” матеріали від УБА Ви чули, але на сайті вони не розміщені? Матеріали презентацій із заходів УБА, в т.ч. з минулорічної Конференції, якщо їх нам надають автори для вільного розповсюдження, розміщено в розділі порталу “Навчальні матеріали” – будь ласка, читайте. Або зверніться до архіву новин і скористайтеся посиланнями у підсумковому повідомленні про минулорічну Конференцію. Трансляція цьогорічної Конференції буде організована, якщо це можна буде зробити за технічними умовами. На жаль, УБА не має потужних відеокамер та комунікаційних каналів, які дозволили б якісно провести трансляцію.
Ви тут про розбудову потужної УБА. А я до виконавчого офісу УБА з таким. Колеги, нещодавно я прочитала в Інтернеті про те, що 13 листопада, відбулося освячення стадіону «Арена Львів». Освячення звершували предстоятелі усіх релігійних конфесій. В Україні, яка з обретінням Незалежності перестала бути атеїстичною, такі заходи Церкви не поодинокі.
В далекому 1996 році в небі українського соціуму засіяла ще одна «зірочка» початку громадянського суспільства – Українська бібліотечна асоціація (УБА). Та чи відбулось тоді освячення нашої УБА? Широкий загал нинішніх членів УБА про це нічого не знає. А варто було би повідомити. У громадянському суспільстві це звичне явище. То як, повідомите?
Резкому: Я не зовсім зрозуміла, про що Ви. Може Ви содіваєтеся, що всіх членів УБА буде знайомити один з одним? І ще – конфіденційність – в основі етики бібліотекаря в демократичному суспільстві. Тож УБА має керуватися законом і постулатами професійної етики.
Мирянка: От так запитання:-) Відповідь – ні. Мабуть варто запросити священиків всіх конфесій для цього.
Варто також зазначити, повертаючись до теми цього посту, що в інших країнах, наприклад у США, існують асоціаіції працівників релігійних установ, бібліотекарів католицьких бібліотек тощо.
Дякую за повідомлення. Прикро. По телевізору показували, як сам український Прем’єр М.Азаров освячував свій робочий кабінет. Значить такий захід має сенс. І як на те, то може й вистачило би у Православній Україні одного православного священика? А решта – за їх бажанням: якщо захочуть, то надати їм таку можливість. А щодо співпраці з громадськими організаціями бібліотекарів католицьких бібліотек, то Ваша думка слушна. І які ж успіхи Президії УБА у налагодженні таких стосунків на цей час? Дякую.
Відповідаю дописувачу «Виконавчий офіс». Дякую за гарне запитання: «про які офіційні “багатосторінкові” матеріали від УБА Ви чули, але на сайті вони не розміщені?». Такими документами є протоколи і стенограми звітно-виборчих конференцій минулих років. Іншими словами: доповіді президентів УБА та виступи учасників конференцій. Такими інформаційними матеріалами є також різноманітні аналітичні документи поточної діяльності УБА за минулі 17 років.
Перепрошую, але без відповіді Ви залишили оцю частку мого запитання від 24 жовтня: «То чи буде виконавчий офіс завантажувати на сторінку «Документи УБА» тексти доповідей та виступів? Чи може буде робити індивідуальну розсилку таких матеріалів членам УБА на їх електронні скриньки?». Будемо взаємно ввічливими :).
Цитата з мережі Інтернет:
«Основатель группы «Ренова» Виктор Вексельберг нарастил состояние на $1,5 млрд. до совокупных 18 млрд. долларов благодаря заключенному соглашению между «Роснефтью» и ТНК-BP. Благодаря этой сделке, по подсчетам Bloomberg, Вексельберг становится самым богатым человеком России. Виктор Вексельберг родился в 1957 году в городе Дрогобыч Львовской области». Джерело: http://news.mail.ru/inworld/ukraina/ua_west/105/economics/10690685/
Наш коментар: Ми говоримо про фатальну нестачу коштів для розбудови в Україні потужної бібліотечної асоціації. Але ми віримо, що саме УБА може стати тією тягловою силою, яка зрушить «Бібліотечну Армаду України» з тієї мілини, на яку вона «присіла» за роки Незалежної України. Свій розум наша УБА має; не вистачає тільки грошей. А в той же час у російській діаспорі ми маємо такого українця! Давайте долучимо цю небідну і мабуть небайдужу до українських бібліотек людину спочатку до розбудови потужної УБА, а слідом за тим і до розбудови бібліотечної системи України. Українці усіх країн – ОБ’ЄДНУЙМОСЬ!
Уважаемая «ВП»! Вот Вы вроде ответили мне на поставленные вопросы (26.10). А вроде и не ответили. Это – диалог? Дискуссия? Нет, это – упрощение. Но ведь этот Ваш блог – для разговора Вас с нами. -))) Молчать или замалчивать – дело конечно же более простое, чем искренний разговор? Спору нет. Но, Ваш блог молчал-помалкивал два с половиной года! Так неужели Вы заставите его опять замолчать? Дело это тонкое. Посмотрите, блогер «Павел Петрович» уже не выходит на связь. Хорошо, если человек просто в командировке или приболел, а если он разуверился? Если так, то причиной могло быть только вот такое упрощение диалога. Не спорю: это мое частное мнение.
Где-то ранее на блоге промелькнуло, Ваше мнение о том, что на блоге пишут только «обиженные». Позвольте с Вами не согласиться, скорее всего обиженные голосуют «против всех», то есть молчат. Помните с прошлых выборов? -))) А выходят на разные блоги и высказывают свое мнение, пытаясь повлиять на те или иные процессы, другие, назовем их «свідомі».Те, которым «за Державу обидно». На Ваш блог, скорее всего, выходят те, кому небезразличны судьбы украинских библиотек. Не спорю: это мое частное мнение.
Но все-таки. Глядя на три блога УБА, складывается такое впечатление, что три (или сколько Вас там) тысячи членов УБА голосуют «против всех». А точнее – не голосуют – в смысле не высказывают свою точку зрения ни на блогах-сайтах-порталах, ни в жизни. Кстати о жизни. Обращаю Ваше внимание, в настояшее время не принято собирать собрания трудовых коллективов библиотек. Поэтому «трибун» для библиотекарей в Украине практически нет. И поэтому этот Ваш блог своего рода – «луч света в темном царстве». Не перекрывайте ему «кислород» -))) Извините, конечно, это у нас в поселке так говорят (сленг такой). Не спорю: это мое частное мнение.
Їдемо ми якось з кумом у столичному метро і чуємо: «Обережно! Двері відчиняються!». Станція «Площа Льва Толстого». Тут Ви можете зійти, щоб потрапити до виконавчого офісу Української бібліотечної асоціації». Во, реклама УБА! Во, «просунутий» піар УБА! Не вірите? Правильно! Такого ще не було. Бо до тих пір, поки ми не оберемо справді дієвого і кмітливого Президента УБА, таке нам може тільки наснитися – : ))))))) А якщо оберемо хорошого Президента УБА, то таке стане реальністю -: )))) Будьмо активними на Конференції!
У відповідь «Rezkii» та іншим «гострим на язик»! 🙂
В УБА я ще зовсім молода, бо вступила до лав УБА тільки у 2010 році. І тому не дуже добре розуміюсь в питаннях ефективного професійного спілкування засобами нашої громадської організації. Та ще весною, перед самим літом, я отримала від однієї людини пораду стосовно того, як саме можна залучитися до професійного спілкування авангардних українських бібліотекарів. Порада полягала у тому, щоб відвідувати портал і блоги УБА і дописувати свої міркування.
Хай дещо запізно, але я дослухаюсь до тієї поради. Тож завітала і я на блоги УБА. І на цей. Цікава колекція інформаційних матеріалів наших модераторів експонується. І дискусія тут відбувається цікава і гаряча, хоч і відчувається, що серед дописувачів не бібліотекарів чомусь більше аніж бібліотекарів. Тим не менше, дискусія дійсно цікава. Але деінде, як на мене, вже й надто безкомпромісна і віддає явним дефіцитом доброти. Ось і я хочу долучитися; обрала собі для допису пост «Розбудова потужної бібліотечної асоціації». Але мій допис не власне про розбудову, а скоріш – про правила такої розбудови. Про доброту.
Друзі! Колеги! Опору і спротиву запровадженню необхідної динаміки розвитку українських бібліотек у нас сьогодні вистачає. Але, мало друзів, обмаль подвижників, волонтерів і благодійників, дуже мало коштів. І якщо від нашого професійного спілкування навіть портал УБА має такий «накал страстей», то єдності у нас дійсно малувато. Та як на мене, якби зміст постів був би більш об’єктивним і критичним, то і дописувачі були б більш поміркованими у своїх коментарях. Та поза усе це пам’ятаймо, що обговорення актуальних питань – то шлях до порозуміння, єдиний вірний шлях розбудови, гарантований шлях до «літечка успіхів» 🙂 А якщо так, то «літечко» у нас обов’язково настане.
А я собі пишу, пишу та дорікаю –
чому на світі мало так добра?
Ми замість сонця бачим сірі хмари,
а на обличчі усмішка сумна…
Але це все буденність,
людського часу плин,
Бажаю вам, рідненькі –
безліч щасливих хвилин 🙂
Живіть, життю радійте,
воно у вас одне,
Листочки, зеленійте,
бо ж літечко прийде! 🙂
Завтра – вибори!
Колеги! Завтра усі ми прийдемо на виборчі дільниці і віддамо свої голоси за тих кандидатів в народні депутати Верховної Ради України, яким ми вірили по життю і повірили під час передвиборної кампанії. Побажаймо завтра перемоги тим, хто на наш погляд здатен розбудовувати Україну.
Якби ми мали можливість обирати свого кандидата, то змогли б набрати потрібну кількість голосів; нас бо майже 70 тисяч! 🙂 Але правила виборів інші, значить абсолютно свого ми не матимемо. Та й за таких умов розбудова потужної бібліотечної системи України може і повинна проводитися за активної участі народних обранців. Давайте віддамо свої голоси за тих, хто на Ваш погляд у Вашому виборному окрузі здатен приділити бібліотекам свою увагу і піклування! А згодом – нагадувати їм про наш голос. Бо перемагають кандидати і одним голосом 🙂 А дехто з них переможе – НАШИМ ГОЛОСОМ 🙂
Сьогодні вже «день тиші». Але це – не реклама. Це – інформація 🙂
Re: «Я зовсім молода» – стосовно літечка. «У природы нет плохой погоды…» 🙂
Як можна здійснювати розбудову бібліотечної системи України, залишаючи осторонь музичні бібліотеки? Чому у складі керівних органів УБА немає секції музичних бібліотек?
А у мене просте запитання. Щоб розбудовувати громадський рух українських бібліотекарів по «рецептам» ІФЛА, варто було би знати про історію цієї світової громадської бібліотечної організації. І не лише в межах інформації, поданій у Вікіпедії для звичайних допитливих читачів. Що каже про себе ІФЛА як професіонали – професіоналам? Щось не чути таких розмов у нас в УБА. І тексти такого змісту УБА чомусь не розповсюджує. Чому? Як же ми збираємось будувати свою УБА за їх «кресленнями»? В Україні кажуть: «не знаєш броду – то не лізь у воду». Що скажете, колеги?
Розмова про розбудову, значить можна питати. У мене таке запитання до Президії УБА стосовно членських внесків: «Чому збираються один раз на рік? Яке обґрунтування такої суми внеску? Чому цей внесок називається благодійним внеском, а не членським внеском? Це так по усьому світі, чи тільки у нас в Україні? Чому не обліковуємо окремо суму благодійної допомоги УБА»
Дуже добре, що авторка цього блогу – віце-Президент УБА і тому компетентна з усіх питань. Чому в УБА немає чіткого напрямку роботи по розбудові бібліотек шкіл-інтернатів?
Колеги! Ми створили УБА і бажаємо її подальшої розбудови. І заради цієї розбудови вже й книжечку закордонних авторів переклали. І вважаємо цю книжечку для себе певним дороговказом. І враження таке, що діємо за настановами Т.Шевченко, пам’ятаєте: «…і чужому научайтесь…». Але, у нашого Пророка цей заповіт має продовження, а ми на цьому чомусь зупинились. А продовження тих слів Пророка українського народу Тараса Григоровича Шевченка таке: «…й свого не цурайтесь…».
Моє питання: «У нас що, немає досвіду створення професійних громадських організацій? Чи як?» У нас в УБА є кандидати історичних наук! Дамо їм слово! А поки вони будуть зосереджуватися, я скажу своє просте слово: «Є!». Навіть якщо відкинути профспілковий рух. І навіть, якщо не зачіпати партійне будівництво. Візьмемо такі, як «Спілка письменників», «Спілка журналістів», «Спілка художників», «Спілка композиторів» і т. д. Усе це – професійні громадські об’єднання громадян. І усі вони діяли, діють і будуть діяти на теренах України. То чому б нам не брати до уваги їх досвід своєї розбудови? Дякую.
Тут на блозі усі запитують, і я скористаюсь такою нагодою. У нас в Україні усі люди рівні перед законом. Я знаю, що право на отримання учбової, просвітницької, соціокультурної інформації мають і ті громадяни України, котрі засуджені і відбувають покарання в місцях позбавлення волі у встановленому законом порядку. Маю право запитати: «Чи звертає свою увагу Українська бібліотечна асоціація на стан справ з бібліотечно-інформаційним обслуговуванням засуджених? Якщо звертає, то які є позитивні наслідки, зрушення до кращого? До речі, на виборах ця категорія громадян України приймається до уваги».
Може й про засуджених потрібно дбати. Та я рада за «вихователя», що завітав на наш професійний блог. А як бібліотекар додам і від себе. Я дещо розширю питання «вихователя». Ми тут – про розбудову потужних. І я – про те ж. Але з другого боку. В Україні діє понад пів тисячі шкіл-інтернатів. У кожній – своя бібліотека. Їх суттєва відмінність від бібліотек звичайних шкіл у тому, що у дітей-користувачів послуг таких бібліотек немає жодної альтернативи. Бо не можуть інтернатні діти відвідувати публічні бібліотеки для дітей і для молоді. Режим! І дома у них немає приватних бібліотек, бо й рідної домівки в них фактично немає.
А ми – про розбудову потужних. Обласних! Університетських! ЦБС районів і міст! Того і дивися, з якогось ріжка приймемось і Національну імені Вернадського розбудовувати! 🙂 Аякже! Бути причетними до великих справ легше! А ще краще – до величезних! А я пропоную долучитися до простої справи. Може й дрібної. Але – потрібної! Давайте візьмемось розбудовувати бібліотеки шкіл-інтернатів!
Почнемо з однієї. Охопимо район чи місто. Потім – область. А там, дивись, й усю Україну піднімемо! Чи може і надалі сором’язливо відводитимемо свої очі від цієї проблеми? Хто в УБА найближче до цієї проблеми? Дивлюсь на секцію спеціальних бібліотек. Читаю про її місію: «Свої зусилля секція спрямовує на забезпечення прав громадян України на вільний доступ до інформації». Звертаюсь до керівника цієї секції: «Пані Павла Іванівно Рогова, яка Ваша думка з такого приводу? Оголосіть її. У нас може вийти по 5-7 членів УБА на кожну інтернатну бібліотеку». Чи не так, «Вихователю»? Також відгукнись!
Правильне питання піднімаєте, бібліотекарі. Я маю на увазі піклування про вихованців українських інтернатів. В розумінні забезпечення належного бібліотечно-інформаційного обслуговування усього їх загалу. Бо як би там уряд не намагався зменшити чисельність цього прошарку нашого суспільства, вихованців інтернатів менше не стає. Така реальність. А з позицій соціології – це резерв для поглиблення процесів маргіналізації у суспільстві.
Нагадаю, що маргіналами називаються люди, які через різні обставини опинились на узбіччі соціальної організації суспільства, втратили або втрачають зв’язок з виробництвом, відчувають глибокі деструктивні зміни у своєму соціальному та психологічному становищі. Маргіналізація – це процес зростання чисельності та посилення впливу маргінальних груп в суспільстві. Найхарактернішою ознакою цього явища є те, що воно спостерігається за певними соціально-економічними межами: межею малозабезпеченості або межами, що відповідно окреслюють інші численні соціальні периферії, такі як злочинність, наркоманія, проституція. А це, як відомо, певна загроза благополучному існуванню усього суспільства. А створення в інтернатних закладах повноцінних сучасних бібліотек – певний запобіжник катастрофічного поглиблення маргіналізації.
Панове! Ви збираєтесь розбудовувати свою УБА в більш потужну. І мене потягнуло Вам у чомусь допомогти. Подивився у Вікіпедію. В категорію «Всеукраїнські громадські організації». А там такої, як Ви себе називаєте, немає. Є 33 інші, а такої як «УБА» немає. То що ж Ви збираєтесь розбудовувати, панове? Ви спочатку щось ВСЕУКРАЇНСЬКЕ побудуйте, а вже потім розбудовуйте в більш потужне. Перепрошую. Або внесіть поправки у Вікіпедію, бо те що прочитав я, читають мільйони людей. Вікіпедія – відомо де.
Дякую соціологу. Щоправда, складнуваті формулювання -))). Та ідея зрозуміла. А я вже читала підручник В.Пашкової. Там і про маргінальні групи також згадується, і про те, що бібліотеки ними мають опікуватись. Публічні бібліотеки. А вихованцями інтернатів, зрозуміло, повинні опікуватись бібліотеки цих навчально-виховних закладів. Якщо їх там в інтернатах сто тисяч, то щороку інтернати випускають (викидають) у наше суспільство щонайменше десять тисяч юнаків та дівчат. І усі вони в переважній своїй чисельності – значне поповнення маргінальних груп. І ми часто бачимо це на вулицях; особливо у великих містах…
На репліку дописувача «Пан Юрко» – Друзі! Я знаю цікавий Інтернет-ресурс. Це – перша українська політична соціальна мережа, яка об’єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства. Її адреса в Мережі – http://politiko.ua/groups/talk_topic?id=474 Там, зокрема, люди спілкуються щодо створення Всеукраїнських та місцевих громадських організацій. Тож бібліотекарі можуть там прочитати дещо і для себе.
Ось Вам приклад. Питання: «Як легалізувати Всеукраїнську ГО?» Відповідь: «Осередки спочатку створюються на установчих конференціях, ще до проведення Установчого З’їзду. Там обирається керівник і приймається проект статуту ВГО. Потім після отримання свідоцтва і реєстрації статуту в Мінюсті йдете до нотаріуса завіряєте 26 копій статуту і 26 копій свідоцтв і відсилаєте до своїх обласних представників. Вони у відповідності до статуту скликають Конференцію (Збори) обирають всі необхідні органи, підтверджують факт створення осередку і подають протокол разом з копіями з центру і всіма документами, які вам скажуть принести в обл. управлінні юстиції йдете здавати до цього самого управління». Як бачите – люди діляться своїм досвідом. Бажаю успіхів у розбудові Потужної УБА!
Кандидату в члени: Закондавство України накладає безліч обмежень на функціонування громадських організацій. Зокрема, якщо членські внески, то необхідно з них пратити податки. Наскільки я знаю, вся благодійна допомога обліковується окремо. Новий закон про громадські організації, який ввійде в силу 2013 р., на мою думку, і я вже про це писала, не набагато полегшує діяльність. Навпаки, додається роботи щодо перереєстрації, зміни статуту, оформлення регіональних відділень та зникають колективні члени тощо.
Спостережлива: Відповідь на Ваше запитання також лежить у площині українського законодавства. Новий закон про громадські об’єднання не поширюється на “саморегулівні організації, організації, які здійснюють професійне самоврядування”, тобто на спілки, які Ви згадуєте. Це цікаве запитання, яке заслуговує на історичний екскурс та екскурс у практику діяльності деяких зарубіжних бібліотечних асоціацій, які діють, чи діяли за зразком таких професійних спілок. Проте тут випливає протиріччя з системою управління бібліотечно-інформаційною галуззю, яка склалася в Україні. Після прийняття нового закону про громадські об’єднання я планую написати про це статтю, щоби ми могли краще розібратися у питанні та вирішити для УБА, чи варто “замахиваться” на “саморегулівну організацію, організацію, яка здійснює професійне самоврядування”, чи залишатися громадським об’єднанням.
Правозахисникові: Абсолютно слушне запитання. УБА привертала до цього питання увагу директорів бібліотек, і деякі книгозбірні почали співпрацювати з тюрмами, передавали туди книжки, наприклад у Тернополі, Херсоні. Я – тоді президент УБА – мала можливість переговорити і привернути увагу до важливості інформаційно-бібліотечного забезпечення ув’язнених уповноваженої з прав людини, яка дуже зацікавилася і теоретично підтримала, проте зазначила, що на це потрібні гроші, яких немає і заохотила дарувати книжки.
Вихователю, Соціологу, Сумській бібліотекарці: Дякую, що Ви привертаєте увагу до цих бібліотек. Ви вірно написали, що в Президії УБА за цей напрям відповідає п.Рогова, директор Державної педагогічної бібліотеки України – методичного центру шкільних бібліотек. В Миколаєві також працює асоціація шкільних бібліотек. Варто обговорити, як разом активізувати цей напрям роботи. Для цього необхідні ентузіасти-волонтери. Долучайтеся! Не можу не навести приклад Закарпатської обласної бібліотеки, яка декілька років поспіль здійснює проект з “бібліотечної” реабілітації учнів Часнівської школи-інтернату. На волонтерських засадах, залучаючи партнерів, вони роблять дуже важливу і цікаву справу. Навіть відео є про це. А ми розповсюджуємо їхній досвід на семінарах. Зголосіться, як члени УБА, зробити щось конкретне, а УБА Вас підтримає, надасть допомогу.
Музикознавцю: Долучайтеся! Я мрію про осучаснення діяльності музичних відділів наших бібліотек. Декілька років шукаю ентузіастів, з ким можна було би співпрацювати в цьому напрямі… У відповідь – тиша… Всі чекають фінансових надходжень від когось… тепер нехай це буде УБА…
Всім: Знову і знову – Долучайтеся, зголошуйтеся, потрібно брати на себе й тягнути віз…
Стільки запитань, що розміщую ще один коментар поспіль 🙂
Пане Юрко: Дякую, що привернули увагу. Треба над цим попрацювати. УБА активно використовує блоги :-), Facebook, Flickr. Треба більше уваги приділити вікіпедії.
Маю право знати: Так само, як бібліотеки не встигають робити ретроконверсію своїх каталогів, так і УБА не встигає розміщувати всю “історичну” інформацію на порталі :-). Проте Ви можете ознайомитися з такою інформацією у збірках “Українська бібліотечна асоціація: Документи і матеріали”. Останній випуск за 2001-2009 рр. побачив світ 2010 р. і вміщує звітну доповідь тодішнього президента УБА В.Г.Дригайла та інші матеріали. В попередніх випусках Ви знайдете звітні та інші доповіді попереднього президента – мої :-). Моя остання звітна доповідь, як президента УБА,: Пашкова В.С. Українська бібліотечна асоціація: аналіз реалізації стратегічних напрямів розвитку в 2006-2009 роках / В. С. Пашкова // Вісн. Кн. палати. – 2010. – № 2. – С.19-25.
Справедливій: Даремно Ви думаєте, що у національних бібліотек проблем меньше, ніж у міських чи шкільних… Без вирішення “великих” проблем галузі абсолютно точно не можна вирішити проблем розвитку всіх інших… Звичайно, важливим є баланс, виділення основних проблем, на яких зосереджувати увагу в умовах обмеженого фінансування та людських ресурсів… Тому обговорення, спілкування є таким важливим.
Резкому: Щиро дякую за високу оцінку цього блогу! Служу Україні! Вдячна також і за конструктивні зауваження! Сподіваюся. що разом ми зможемо краще усвідомити себе громадянами і професіоналами, виробити професійну культуру, що базується на спільних професійних цінностях, ідеалах, відродити віру в те, що від мене – особисто від мене – залежать позитивні зміни… Це я пишу без іронії. Уявляєте, я справді у цьому переконана! 🙂
Розбудова УБА – это при любых обстоятельствах дело весьма полезное. Вы не обижайтесь, но дам Вам один совет. Учтите, что в общественных организациях, как и в любом коллективном труде, должен быть порядок и четкость исполнения принятых решений. И лучший рецепт здесь – ДЕМОКРАТИЧЕСКИЙ ЦЕНТРАЛИЗМ. Не буду детально объяснять, что это такое, он известен. Просто возьмите его в основу организационной структуры УБА. В УБА, если она себя уважает, должна быть четкая иерархия власти и подотчетности. Не трактуйте понятие «громадська організація» слишком упрощенно, превратно, делая ее самоуправление каким-то мифически простым, а не основанном на испытанных принципах демократического централизма. История знает многочисленные успешные общественные организации, которые взяли этот принцип за основу. Желаю успехов!
Радянській людині: Так, мова йде про ефективний менеджмент громадської організації, роботу якої забезпечують волонтери. Це не те саме, що правляча партія, або державна установа. Але менеджмент має бути ефективним… Порядок і підзвітність дуже важливі. Про це йдеться і в посібнику, якому присвячено цей пост. Ми всі цьому вчимося…
Колеги! Ведучи розмову на іншому пості цього блогу, я дещо «наміркувала». Але воно стосується теми «Розбудова потужної УБА». Пропоную до Вашої уваги мої міркування тут.
Щодо налагодження дієвої співпраці «верхів» та «низів» у нашій громадській організації, то я тільки «ЗА!». Але – обов’язково за принципом рангової спроможності кожного. Я, наприклад, у своєму маленькому містечку за дорученням Президії УБА влітку можу назбирати квітів і передати їх до Києва щоб прикрасити залу проведення певної науково-практичної конференції. 🙂 Може й ще щось – відповідно до ситуації. Але мені, м’яко кажучи, незручно спілкуватися з міністрами, дипломатами, прем’єрами та іншими високопосадовцями. Таку роботу я би делегувала членам УБА з відповідним рівнем повноважень, які надала їм наша громада.
Так, усі ми рівні. Перед Богом. Перед Законом. Перед УБА. Ми усі рівно відповідальні за свої вчинки і навіть за свої помисли. Але в реальному житті наша рівність не абсолютна, а відносна: хтось, вибачте доктор наук, а хтось студентка бібліотечного коледжу, хтось має сорок років бібліотечного стажу, а хтось – два. Хтось вже написав не один десяток, а то й сотні, наукових праць, а хтось тільки-но вчиться писати слово БІБЛІОТЕКА без помилок. 🙂 Та позаяк усі ми тут в УБА – є рівними її членами. Тобто, усі ми рівні і все-таки різні. За прожитим і зробленим, і за своїм потенціалом. Але для того ж ми і об’єднуємось у свою громадську організацію, щоб не порізно, а разом робити спільну справу. Але розподілити усю належну до виконання різнопланову роботу поміж себе – у відповідності до наявних у кожного знань та умінь. І для цього створюємо в УБА свою внутрішню ієрархію. Бо інакше і бути не може. А якщо вже створили, то вона повинна працювати.
Цілком корисні міркування. Не соромтеся таких своїх дедукцій.
Займайтесь і надалі дослідженням УБА та надавайте свої висновки.
Розбудова потужної УБА в конечній своїй меті має передбачати насамперед бажання шукати взаєморозуміння в усіх спірних моментах, яких у нашій бібліотечній галузі сила-силенна. Це безумовно, – наявність і визнання здорового гумору і дружньої атмосфери в усіх формах нашого спілкування. Це – постійне бажання чути і бачити один одного і спілкуватися тільки щиро. Це – за будь-яких умов невичерпний позитив і толерантність. Це, в решті решт, при нагоді, – спільне приємне проведення часу та вміння підняти один одному настрій! А в самій основі наша УБА повинна мати нашу незмінну любов і захоплення: професію, професіоналізм, професійність – бібліотеки!
Про розбудову УБА. На демократичному блозі бібліотекарів. Маю що сказати. УБА стала провідником запровадження пунктів доступу до офіційної інформації вже майже в тисячі населених пунктах України. Але, УБА не спромоглася оголосити бюджети хоча б національних і державних бібліотек. Залишаються «засекреченими» і обсяги фінансування бібліотек з обласних і районних бюджетів. УБА не робить розрахунків обсягів недофінансування бібліотек і не визначає своє місце (частку) у вирішенні цієї проблеми. Чому?
І від мене велике дякую модератору «ВП» за розширення рамок бібліотечної демократії. Велика подяка Валентині Степанівні навіть якщо це зроблено тільки напередодні звітно-виборчої конференції. -: ))) Цілком згодна з питанням попереднього дописувача. Однією з проблем українських бібліотек є недостатнє фінансування. Нестача коштів в державному і місцевих бюджетах своїми коренями криється: по-перше – бо у нас так звана «перехідна економіка», і по-друге – бо у нас є так звана «тіньова економіка». На цьому тлі в «гру» вступає УБА, заявляючи про свою спроможність вирішити проблему недостатнього фінансування бібліотек. Отже – мова про гроші. УБА що, спроможна впливати на ці два визначальні мега-фактори?
Звичайно, ні. Але й іншої виразної концепції щодо потужних джерел грошових надходжень УБА не оголошує. Дуже схоже, що і не має. Ані потенційних. Ані фактичних. А ті джерела, що вказані у пропонованому посібнику, не можуть бути суттєвими в умовах великої України. (бо Україна, перепрошую, не Руанда і не Туніс) А за умов фінансової неспроможності самої УБА та її неспроможності вплинути на визначальні фактори наповнення державного та місцевих бюджетів, у чому може бути дієвість цієї громадської професійної організації? Не забувайте, поза усе що ви про бібліотеку знаєте і кажете високого, бібліотека – це звичайна господарська одиниця, юрособа. Як хтось в нашій історії вже казав: «Як буде хліб, то буде й пісня».
Приєднуюсь до подяк попередників за цей демократичний блог. Віват, нашій «ВП»! Ваш крок у розбудові демократії бібліотекарів – вже зроблений! А шановній «Маю право знати» скажу таке: Ви питаєте, «Чому?». А я додам: «Чому УБА не оголошує обсяги своїх власних фінансових джерел і спроможностей?». Для кожного грантонадавача і для кожного спонсора чи благодійника розголос їх благодійної діяльності не заборонений, а навпаки – завжди бажаний. А якщо УБА з цього приводу вперто мовчить, то значить УБА, як посередник, у такий спосіб намагається приховати відрахування певної частки таких коштів до бюджету самої УБА. Чи не так, шановні? Ось мабуть у чому криється причина замовчування. Дехто в УБА вважає за краще надати населенню показник «про багатомовність бібліотек Фінляндії», або ж про «Лабораторію винахідників Центру імені Лемельсонів», аніж відкрити людям показники фінансування народних (публічних, шкільних, університетських) бібліотек з їх податків. А мало би бути виставлено на видному місці. На тих же сайтах, якщо вже соціальна реклама на бігбордах надто дорого обходиться. Не хочуть цього органи влади, хай це зробить УБА на своєму сайті чи блозі. Та поки що УБА цього не робить. А чи буде це робити УБА «розбудована»? Дочекаймося!
Мне нравятся эти ваши субботние откровения -: ) Хочется верить, что это у Вас навсегда. Хотя, честно говоря, я прекрасно понимаю, как тяжело библиотекарю вылезть из «ледяного панцыря» собственной зажатости. Ведь она, эта зажатость, формировалась десятилетиями.
Любая библиотека славится своими фондами. А я лично так понимаю, что УБА хочет и должна влиять на объемы книгоиздания в Украине. А «розбудована УБА» – тем более. Скажу Вам, что в России сегодня экономика такая, что на душу населения приходится 13 тыс. долларов ВВП. А в Украине этот экономический показатель составляет только лишь 3,6 тыс. долларов. Это, естественно, сказывается и на издательском деле. Негативно! И мы имеем в Украине четкое отставание от российских показателей книгоиздания. Мы четко наблюдаем, что издательское дело в Украине гораздо слабее, чем в России. Вывод: Российские могли бы издавать и украинские книги. По заказам Украины. Для библиотек. Это было бы совсем недорого. Дешевле, чем это предлагают украинские издатели. Но не издают. Факт. Нет заказов.
Но скажите мне, где усилия УБА в направлении привлечения российских книгоиздателей к выпуску украинской литературы? Таких усилий нет. Ни таких, что касались бы непосредственных договоренностей с российскими издательствами, ни таких, которые осуществлялись бы через Российскую библиотечную ассоциацию (РБА). Почему? Неужели Вы считаете, что сам Владимир Путин запретил бы такое сотрудничество? Не думаю что это так. А вывод мой такой: ребята, не политизируйте (негативно!!!) экономические отношения наших стран, и у вашей УБА будет больше успехов. В этом тоже кроется определенная лепта вашей розбудовы.
Як на мене, то не слід перебільшувати стан демократії в УБА. Бо вона ще має куди розвиватися. 🙂 Я також про гроші. Бо це – суттєво у розбудові потужної УБА. Українські бібліотеки наразі вже в котрий рік поспіль перебувають у стані автоматизації бібліотечних процесів. Деякі з бібліотек вже 17-20 років! Один з напрямків у цій роботі – створення електронних каталогів. Та стан справ у цій царині народу України невідомий. Бо про розголошення інтенсивності робіт по створенню електронних каталогів годі й мати мову! Ми сьогодні не знаємо скільки облікових записів українські бібліотеки вже внесли до своїх електронних каталогів. Нічого невідомо навіть про гроші! Скільки грошей на це вже витрачено і скільки грошей на це ще потрібно витратити? Скільки витрачаємо щороку? Чи дотримуємось норм праці на цей різновид робіт? Бібліотеки мовчки списують на це кошти, а УБА робить вигляд, що це її обходить.
Усі ці фінансові показники бібліотеки від громадян-платників податків кожна бібліотека вперто приховує. Ніхто не «збиває» ці показники і в масштабі країни. На цьому тлі деякі комерційні структури здійснюють навчання роботі з АБІС (наприклад «ИРБИС») за 8-10 тисяч грн. і заробляють ці гроші за один день навчання з одного бібліотекаря! Невже немає шляхів зменшення такого шаленого тиску комерційних структур на наші бібліотеки і бібліотекарів?! А що ж тоді робить в Україні інститут післядипломної освіти ДАККІМ, очолюваний пані Іриною Шевченко? Чому він не навчає бібліотекарів роботі з використовуваними АБІС? І це відбувається в столичному Києві! Куди дивиться згадувана тут на блозі прокуратура? Чому так лояльна до цього УБА?
Хтось скаже, що я надто вже сердита. Ні, я просто бажаю, щоб нашим дітям дісталася інша бібліотечна система. І трохи інша УБА. Чи може УБА сподівається здійснювати розбудову українських бібліотек без втручання в процеси фінансування бібліотек? І навіть без осмислення «брудних течій» у фінансових потоках бібліотечних грошей? Не вийде, друзі, не вийде. Або перебудовуйтесь чесно, або зійдіть з історичної сцени українського громадського руху! Я виступила проти таких безладів в одній бібліотеці; мене звільнили. Я не можу ходити по прокуратурах, бо маю доньку-пятикласницю, і утримую її одна. Але я ж просто «бухгалтер Люда», а Ви – Всеукраїнська громадська організація бібліотекарів! Вас ніхто не звільнить. Тому Ви не маєте морального права від таких проблем себе звільняти. Бажаю Вам успішної розбудови і успіхів.
Друзі, хто пригадає абревіатуру НАПКН? Що це таке? Схожість з вашою УБА починається і закінчується наявністю літери «А» 🙂 Але! Нагадаю, це – Національна асоціація прогресу кольорового населення в США. Діяльність цієї асоціації пов’язана з іменем Мартіна Лютера Кінга. В історії людства цей рух став прикладом успішної асоціації. Хтось можливо скаже: «Так то ж фактично національно (етнічно) визвольний рух!». Так, це не про бібліотекарів, бо це рух чорношкірих за свої громадянські права в середині 1960-х років 20 століття в США. Але! Хтось тоді також мав думку, що час сам по собі зробить свою справу, і згодом усі в суспільстві стануть рівними.
Але знайшлася людина, котра мала сміливість заявити: «Насправді час не має ніякого значення. Прогрес людства аж ніяк не котиться на колесах неминучості. Він наступає внаслідок безустанних зусиль людей, що творять Божу волю, без яких час стає союзником сил застою в суспільстві». Після цих слів Мартін Лютер Кінг сказав своєму суспільству ще багато-багато своїх мудрих міркувань про перебудову суспільних стосунків в американському суспільстві. У тому числі і про відвідування бібліотек. 🙂 Та одна його промова в історію людства увійшла, як знакова. Це його промова «Я маю мрію», яку слухали понад 300 тисяч людей!
Багато років минуло з тієї пори. Але світ вдячний цьому громадському діячу за його перебудову тих негативних канонів і стереотипів, які домінували на той час в американському суспільстві. Своїм прикладом Мартін Лютер Кінг доказав, що боротьба не обов’язково має бути пов’язана з насильством. І тому його методи можуть бути корисними для українських бібліотекарів сьогодні. Бо ваш професійний рух має багато ознак загальносуспільного. І тому вам у своєму прагненні-боротьбі не потрібно замикатися у вашому суто професійному середовищі, як «панцирі». Ви повинні працювати як загальносуспільний громадський рух. І тому це повинні мати за мету, плануючи свою перебудову.
Розбудова. Розбудова. Розбудова. Вже скоро буде півтори сотні коментів, а що толку? Все залежить від Президії УБА. А вона, як кажуть, «на землю не опускається». Бо все десь поза хмарами літає, купаючись в променях своїх титулів, звань і нагород. Подивіться, чому напрямки роботи УБА одні, а організаційна структура УБА – зовсім інша? І вони фактично не перетинаються. Де ви бачили, щоб у колгоспі, який спеціалізується на вирощуванні жита, були відділки моніторингу за якістю доглядання грибів, рису і карася? А в УБА чомусь таке можливе. Висновок: не мудрствуйте лукаво, а приведіть у відповідність свою організаційну структуру до напрямів своєї діяльності. Мій комент ви можете видалити, та все одно хтось встигне його прочитати. І на тім спасибі.
Социологу! Вы би еще орден езуитов поставили в пример нашей УБА! 🙂 Перестраиваться нужно хотеть! Это – во-первых. А уж во-вторых – перестраиваться нужно уметь! Предложенный учебник дает ответ-совет на вопрос «КАК?». А у нашей УБА, кажется мне, еще не дан ответ на вопрос «СТОИТ ЛИ?».
Тернии. Тернии. Тернии. Хлещут и хлещут идущего. Обдирают лицо. Особо много достается тем, кто идет впереди. Пройдите все тернии! – Только такое могу посоветовать нашей Президии УБА. Вы сильные и умные, и Вы все победите. А насчет присутствующих на этом блоге и в УБА острословов и обиженных, то скажу Вам так: «Опираться можно только на то, что способно к сопротивлению». Так сказал в свое время сам Исаак Ньютон! Обобщенно, почти на философском уровне. Поэтому его слова можно применить и к данной ситуации. Люди, ищущие такие острые, но весьма меткие слова, по-своему хотят для УБА скорейшего прогресса и достижений. Но за остротой используемых ими слов и выражений их труднее понять.
@ Резкому та іншим. === До Вашого відома, шановні. У єзуїтів питання накштал «Чи варто?» не було.
Єзуїти (Товариство Ісуса), католицький орден, заснований в 1540 р. св. Ігнатієм Лойолою; головна мета: підтримка Папи у реалізації найважчих завдань Церкви; визначна освітня роль (найбільша в історії Церкви мережа середніх шкіл – колегіумів, і вищих – академій); особлива роль у справі реформи Церкви після Тридентського собору та в місійній діяльності. («УСЕ» Універсальний словник енциклопедія, Київ, 2003). Єзуїт є людиною, яка свідома своєї грішності, але, не зважаючи на це, відчуває покликання бути товаришем Ісуса, як був колись святий Ігнатій, котрий просив Марію молитися за нього до Отця, щоб той з’єднав його зі Своїм Сином. Бути товаришем Ісуса сьогодні – означає вступити у найважливіший бій нашого часу – бій за віру та справедливість, яка походить з віри. (32-а Генеральна конгрегація Товариства Ісуса)
А ось як характеризує ж-л «Український тиждень» українське єзуїтство:
– В українському суспільстві слово «єзуїтський» традиційно асоціюється зі зрадою, підступністю, нехтуванням нормами моралі для досягнення певної мети. Не дивно, що при згадці про членів цього ордену у пересічного українця виринає образ хитрого священика, який намагається затягти чергову жертву в обійми католицизму, а згодом – використати її для зміцнення позицій римської церкви.
Ох цікаві ж ми люди! 🙂 Починали обговорювати запропонований у пості посібник. 🙂 М’яко перейшли на обговорення теми розбудови УБА. 🙂 А згодом – до обговорення проблеми бібліотечної сфери. 🙂 І взяли всю широчінь і глибину! Кажуть же мудрі : «Апетит приходить під час вживання їжі». 🙂 Так що ми – звичайні люди. 🙂 Такими і залишаймося! 🙂
А якщо серйозно, то пропоную бібліографічні дані про публікації з питань діяльності бібліотечних асоціацій. Вони в нашому обговоренні можуть стати у нагоді. Усі вони – творче напрацювання модератора цього блогу провідного науковця з питань бібліотечних асоціацій Валентини Степанівни Пашкової. Перераховую їх: 1). Пашкова В. С. Видавнича діяльність національних бібліотечних асоціацій / В. С. Пашкова // Вісн. Кн. палати. – 2004. – №2. – С. 3–5. 2). Пашкова В. С. Внесок професійних бібліотечних об’єднань у безперервну освіту / В. С. Пашкова // Бібл. планета. – 2007. – № 3 – С. 10– 14. 4). Пашкова В. С. Національні бібліотечні асоціації: виникнення та еволюція діяльності / В. С. Пашкова. – К., 1997. – 183 с. 5). Пашкова В. С. Огляд діяльності бібліотечних асоціацій у розвинених країнах світу в останній чверті ХХ століття / В. С. Пашкова // Бібл. форум України. – 2007. – № 1. – С. 42
Друзі! Колеги! Давайте звузимо коло предмету нашої дискусії, і зосередимось на розбудові потужних бібліотечних асоціацій. І ближче до змісту запропонованого у пості посібника!
За існуючими правилами членом УБА може стати громадянин, не пред’являючи своє посвідчення особи. Це викликає деякі сумніви щодо фактичного існування деяких членів УБА, бо за таких умов прийому можуть існувати віртуальні (фіктивні) члени УБА. Тому мабуть прийом в члени УБА потрібно все-таки здійснювати з пред’явленням особистих документів кандидата, та збирати від них копії пред’явлених документів.
До прикладу, 5 жовтня, в Україні було розповсюджено повідомлення про те, що з нового року залізничні квитки знову продаватимуть за документами. Також повідомляється, що придбати квиток на потяг можна буде тільки за наявності документа, що посвідчує особу: внутрішній або закордонний паспорт, посвідчення водія, військовий квиток, студентський квиток, тощо.
Як бачимо, нічого аморального, а тим більше протизаконного, Укрзалізниця не робить. Все просто: є потреба мати порядок – збирають документи. Так само і УБА потрібно удосконалити правила прийому в члени УБА, і тоді буде більше порядку. Людина, яка не бажає повідомити УБА достовірні дані про свою особу, не може рахуватись такою, що заслуговує прийому в члени УБА.
Бібліотекарю-пасажиру: “Фіктивні члени УБА” – це звучить якось дивно… Хтось за них має платити благодійний внесок, заповнювати документи на вступ… А для чого? Чому хтось може бути зацікавлений мати фіктивних членів?
Щодо Вашого прикладу з залізничними квитками, то я вважаю, що цей приклад не корректний. У випадку з залізницею, вважаю, що це – порушення мого права на конфіденційність, на пересування. Чому залізниця чи хтось інший має знати, куди я їду, відслідковувати моє пересування?
В унісон “ВП” – А чому Бібліотека має знати коло мого читання? Чи не задля цього Бібліотека вимагає від користувача бібліотечних послуг при їх реємтрації посвідчення особи, той же паспорт? Псевдонім їх не задовольняє. 🙂 Відслідковує, окаянна! 🙂
Та навряд чи заради цієї смішної мети. Скоріш за все заради порядку. А наші права стосовно попередження зловживань нашими персональними даними охороняє відповідний закон. Тому Укрзалізниця, зареєструвавши свою базу даних персонально-квиткових даних, має певну відповідальність за ймовірні зловживання нашими персональними даними і ціною квитків. А декларувати при реєстрації свої коварні цілі (щоб потім мати право зловживати) ніхто (ані Укрзалізниця, ані Бібліотека, ані УБА) не стане. Отже?… А “бібліотекар-пасажир” хай скаже за себе сама.
Друзі! Розбудова потужної УБА – це запрошення до роботи, чи це процес, у якому ми вже знаходимось? 🙂 І я не знаю! Та перевірити себе можна. Колеги! Нагадаємо, що в Києві в 2012 році комунальними підприємствами міста були посаджені 15 тисяч троянд! У наступному році комунальники планують посадити ще не менше мільйону цих чудових квітів! Без сумніву, на таку яскраву і духмяну прикрасу заслуговує кожен куточок Києва. Та якщо ми дійсно вже потужна бібліотечна асоціація, то маємо спромогтися лобіювати цей процес таким чином, щоб столичним бібліотекам дісталася достатня кількість трояндових корінців. 🙂 А що, ідея?! Ось і побачимо, на що ми здатні! Нам потрібно добитися, щоб біля будинків у яких розташовуються київські бібліотеки, було висаджено якнайбільше троянд. Щоб бібліотеки своїми вікнами «дивилися» на прекрасні трояндові газони, а з тих вікон на квіти дивилися зачаровані очі читачів – користувачів бібліотечних послуг. То як, лобіюватимемо, чи ні? 🙂
Не помилюсь, сказавши що УБА бачить себе у тісній співпраці з іншими громадськими рухами, котрі мають сумісні з УБА мету і завдання. Тому маю своє запитання до президії УБА. Відомо, що у листопаді 2005 року за ініціативою семи позашкільних навчальних закладів України було створено Асоціацію позашкільних навчальних закладів, мета якої – допомагати позашкільним закладам у вирішенні різноманітних проблем, обмінюватися досвідом методичної та організаційної роботи, бути флагманом у вирішенні проблем позашкілля із державними органами.
Тоді ініціаторами створення Асоціації виступили: Сумський Палац дітей та юнацтва, Рівенський міський Палац дітей та молоді, Чернігівський обласний Палац дітей та молоді, Кіровоградський обласний центр дитячої та юнацької творчості, Одеський міський Палац дитячої та юнацької творчості, Житомирський Центр творчості дітей та молоді, Київський Палац дітей та юнацтва. Минуло сімнадцять років. Сьогодні Асоціація позашкільних навчальних закладів України – колективний член Європейської асоціації закладів, які займаються вільним часом дітей та молоді (EAICY).
Книга і бібліотечне обслуговування дітей – ось що спільне в УБА та Асоціації позашкільних навчальних закладів України. Воно і могло би об’єднати ці дві громадські організації за сімнадцять років діяльності в одному спільному соціальному середовищі. Та чи об’єднало? І що далі?
Ой, вибачаюсь 🙂 Треба казати про сім років співіснування цих двох Асоціацій 🙂 🙂
Чудова ідея, пані Антоніно! До роботи! Хто візьметься реалізувати?
Удосконалити УБА – це значить «поставити на місце» усі її секції. На сторінці «Секції» інтернет-порталу УБА відсутні плани роботи створених секцій та їх звіти президії УБА. Це свідчить про їх «відірваність» від організаційної структури УБА. Тобто, ці угрупування членів УБА діють стихійно, самостійно, незалежно і автономно. А це – перший крок до сепаратизму. І хоча УБА – не політична організація, та все одно такий елемент її організації містить деяку загрозу. Потрібно підпорядкувати діяльність секцій президії УБА та висвітлювати їх роботу (плани та звіти) на порталі УБА.
Поглиблення процесу демократизації українського суспільства останнім часом призводить до втілення нових форм її застосування. Одна з таких – ЧАТ-КОНФЕРЕНЦІЇ. Сутність такої сучасної форми спілкування не потребує зайвих коментарів. Справа – у її використанні. Ми знаємо, що наразі в Україні питань і проблем у бібліотечній галузі чимало. Мінкульт та МОНмолодьспорту, чия доля у загалі бібліотечних закладів найбільша, не дуже переймаються такими проблемами. А інколи просто не встигають їх зафіксувати. Тож ці проблеми накопичуються. А «заручником» залишаються громади тих бібліотек, яких спіткали ті чи інші негаразди і прикрощі. Пропоную Українській бібліотечній асоціації запровадити ЧАТ-КОНФЕРЕНЦІЇ, учасники яких зможуть поставити свої болючі «незручні» запитання. Громадська сутність УБА, її підвищений рівень демократії та наявність механізмів офіційного донесення «голосу народу» до посадовців вищих щаблів влади виконають свою місію.
Любі Друзі! Цілком згодна з дописувачем «Креативна». А від себе додам. Є в Мережі одна цікава адреса. Оця: http://sch.pedpresa.com/cgi-bin/pnz/sl.cgi . «Стучалка» зветься. Якщо не дуже перейматися походженням слова, а зосередитись на суті, то ви побачите як реформують освіту освітяни. Критикою! Шаленою критикою! На весь Інтернет! Аж мурашки під шкірою! Щоб освітянські порушники почували себе, як «півень на пательні» :). Отак мабуть і нам пора будувати свою перебудову. Заведемо свою «Стучалку» на сайті УБА. Люди скажуть усю правду про українські бібліотеки. А УБА – раз, і на «крючок» того чи іншого негідника! А якщо не буде виправлятися, то і візи американської можемо лишити. 🙂 А що, друзів у США вже маємо чимало!
Колеги. Я без лишніх сентиментів. Але також про розбудову потужної УБА. Усі знають, що головна прикмета Інтернету – його надзвичайна структурованість. Це відбувається як на рівні самого переліку власників інформаційних ресурсів, так і в середині сайтів-порталів. Більш-менш структурований і сайт-портал УБА. Але секції УБА вимушені «розсіювати» свою інформацію у загальній. Від цього секції УБА «губляться», втрачають свої власні прикмети і особливості. Не зрозуміло якого «плуга» вони пруть. Їх не можуть оцінити члени УБА і усі бібліотекарі країни. Відтак, складається враження про помилковість їх створення або їх бездіяльність. Висновок: кожна секція УБА повинна мати свій блог у блогосфері УБА. Поміркуємо?! – :))
«Любі Друзі!» – гарний етикет запровадили.
Любі Друзі! Бібліотеки мають один головний засіб впливу на якість життя – книжкові фонди. А вони, як відомо, прибувають і вибувають. Тобто, певну кількість книг українські бібліотеки щороку придбавають і приймають в дарунок, а певну частину книг виключають зі складу бібліотечних фондів. То які ж наші бібліотечні фонди?! Скільки разом по Україні?! Чим багаті регіони? Яке місце у світі займаємо?! Ніхто не знає! Ні факт, ні динаміку. Та оскільки цей показник – стратегічний ресурс народу України, то варто його донести до відома людей. Щороку! А може й щомісяця. Ці показники української нації можуть озвучуватись в маршрутках і на білбордах. Та відсутні ці дані на сайті Мінкульту. Немає їх і на сайті УБА. УБА – зробить! Це і буде одна з рис розбудови УБА! Зробіть інтернет-інформер! Як той, що зробили метеорологи. Співвітчизники охоче копіюватимуть його на свої сайти і будуть Вам вдячні. Ось побачите. 🙂
Наука соціологія вчить нас тому, що народом і його різноманітними спільнотами потрібно керувати. Це робиться партіями і політичними процесами, урядами та міністерствами, але в демократичному суспільстві не останню роль відіграють і громадські рухи. Кожен народ сильний своєю єдністю. В повсякденні. І у свята. Так, символом поваги до Всеукраїнського референдуму про незалежність України 1991 року в Україні встановлено свято єдності українського народу. Воно відзначається 1 грудня.
Функціонуючи в різних відомствах і підпорядковуючись різним органам управління, бібліотеки України не мають єдиного спільного адміністративно-господарського органу управління. Та їм, як і іншим професійним спільнотам, властиве стремління до гуртування, до консолідації, до професійної єдності. УБА поступово стає консолідуючою громадською організацією, що взяла на себе такі зобов’язання і їх виконує. Але, УБА потрібні загальнонаціональні професійні бібліотечні символи. Одним з таких символів може стати «День бібліотечної єдності». Тому є пропозиція запровадити в Україні такий «день». Його відзначати можна одночасно з Всеукраїнським днем бібліотек. Але звітно-вітальна риторика в цей день має містити і сленг «День бібліотечної єдності».
За книжку людям спасибі. І тим, що написали, і тим, що зробили переклад. Але мені здається, що розбудова УБА має відбуватися незалежно від того, що саме нам радять фахівці від ІФЛА. Бо прочитавши «по діагоналі» легко побачити величезну відірваність їх порад від українських реалій та від української національної ментальності. Втім, як і наші поради для них-багатих, якби ми до такої справи вдались, були б відірвані від їх реалій життя. Ми навіть в Радянськім союзі за 70 років не підрівняли «під один аршин» союзні республіки; кожна залишалась самобутною, а тепер і поготів. Колеги, більше власної творчості!
Через сім днів у нашій УБА буде нуль членів! 🙂 Бо членство усіх припиняється з настанням нового 2013 року. Формально. А 1 січня розпочнеться процедура підтвердження членства кожним, хто в УБА перебував, і вступ кожного нового члена на умовах що зазначені в Статуті УБА. Моя пропозиція така. Давайте на сторінці «Новини» сайту-порталу УБА щомісячно будемо розташовувати повідомлення щодо чисельності лав УБА. Бо це – наша гордість перед усією бібліотечною громадою, та й перед народом України по великому рахунку. Це й буде наш перший крок до розбудови УБА, крок до відкритості. Не забуваймо, УБА – це ГРОМАДСЬКА організація.
Я про розбудову потужної УБА засобами блогу.
Колись одна мудра людина сказала: «Краще запалити одну свічку, аніж усе життя проклинати темряву». Блог Валентини Степанівни «Інновації в українських бібліотеках» саме такий. На відміну від інших блогів УБА цей блог соціальним є настільки, наскільки соціальним є власне інститут бібліотек взагалі. Бо інновації українських бібліотек – це в першу чергу соціальні зміни у наших бібліотеках, незалежно від їх технічної чи технологічної сутності. Тому позбавляти живої думки відвідувачів блогу В.С. не стала. Дозволено все, що не заборонено законом. Сміливо, як для нашого часу. І тому їй особлива подяка. Без усякого сумніву чотири тисячі членів УБА по-різному розуміють інновації в українських бібліотеках. Модератор «ВП» розуміє це так: запалити свічку. А вже кожен інший хай освітить цією «свічкою» той куточок української бібліосфери, за який у нього найбільше «болить серце». А разом – вийде розбудова потужної УБА. Вийде! 🙂
Поза усякого сумніву бюлетень УБА “БібліоТека” є суттєвим важелем у розбудові УБА. Сьогодні отримала анкету «бліцопитування. «Так» чи «Ні». Відповіла «Ні». Але це не повна відповідь. Бо вважаю, що скасувати взагалі це друковане видання буде помилкою. Хоча «глянцевим» воно не повинно бути. Його необхідно зберегти, але як електронне видання. Щодень, то меншає кількість безінтернетних бібліотек. А значить е-бюлетень УБА буде доступний усім бажаючим.
І головне – інформаційна наповненість. У бюлетні УБА має бути багато бібліотечних новин. Кожна секція УБА – у своїй рубриці. У кожному номері – свіже слово Президента УБА. Проблемні питання. Інтерв’ю з авторитетними фахівцями, політиками і чиновниками. Спомини минулого. Та чимало ще чого виробить колективна думка. А друк і глянець при наших статках – то мабуть таки лишнє. Втім, мій голос один…
Друзі! Ми ж не археологи, щоб писати про століття і тисячоліття. 🙂 Ми живемо і працюємо тепер і сьогодні. І тому наш професійний часопис має виходити щоденно. Ну, раз на тиждень. Ну, хай раз на місяць! Але навіщо нам такий глибокий компроміс? Він же нас-бібліотекарів вщент дискредетує…
Прошлась по блогу. Боже мой! Как говорится, «кто в лес, а кто по дрова». А еще: «семь бед – один ответ». ))) Валентина Степановна! Вижу опять Вы локализуете себя. 🙂 Оно то и понятно: каждый человек в этом мире в каком то смысле сам по себе. Но косвенно Вы опять молчаливо предлагаете принять за должное, что УБА – это все четыре тысячи ее членов. А президия и исполнительный офис – это что-то вроде, «бесплатного приложения».
Выйдите в Интернет и посмотрите: Президента нашей страны можно чаще увидеть и услышать в Интернете, нежели президента УБА. Разве это нормально? Кабмин общается с народом чаще, чем наш выконавчий офис. А это разве нормально? Уже все Министры имеют свои блоги! Для общения с народом, для чего же еще? А до президента УБА не достучишься. 🙂 А при таком порядке-беспорядке, Валентина Степановна «как наказанная» за всех должна «отдуваться». Нехорошо это…
Гдето тут звучало: выходите на фейсбук, а там что я могу пообщаться с живой президентом УБА? Нет, такой возможности фейсбук нам не сулит. Вот и делают многие члены УБА свой вывод, что создали мы себе «начальство», а оно оторвалось от народа, в смысле рядовых членов УБА. Ну и что дальше? Прогресс или регресс? Конечно же регресс. И не кричите на меня так громко! На-до-е-л-о-о-о!
Друзі-бібліотекарі! Розбудова потужної УБА починається, як і створення УБА, з її членів. 🙂 Цивілізовано приймати в члени УБА, цивілізовано збирати членські внески – це вже пів шляху до вдалої розбудови УБА. І не чуратись при цьому чужого досвіду. І не тільки американського. Ось, наприклад, є такий вітчизняний досвід.
Ми спростили процедуру вступу, та зробили її максимально простою, зручною. По-перше, Ви маєте ознайомитися зі Статутом та Кодексом Журналістської Етики. По-друге, – роздрукувати та власноруч заповнити Заяву і надіслати нам електронною поштою скановану копію заяви та власне фото для документів. Обов’язково коротко напишіть про свій журналістський досвід. По-третє, – заповнити у електронному режимі Облікову форму. Після того, як Вашу заяву розгляне комітет Медіа-профспілки й буде ухвалено позитивне рішення, Ви отримаєте повідомлення про це за вказаними у заяві координатами.
Останній крок – сплатити вступний і членський внески. Члени нашої профспілки зробили революційний крок і модернізували систему сплати внесків.Тепер внески можна сплатити банківською карткою або будь-якою інтернет-валютою прямо на сайті профспілки. Незабаром буде реалізована можливість внесення готівки через кілька тисяч терміналів поповнення по Україні. Безготівкова оплата внесків покращить адміністрування профспілкових фінансів, спростить контроль за надходженням і витратою членських внесків.
Стало відомо, що Радіо «Ера» запускає програму «Культурний простір». Про це повідомляє прес-служба радіо. Вестиме проект завідувач редакції культурно-освітніх програм «РадіоЕра ФМ» Лідія Карпенко. Ведуча і гості дискутуватимуть про те, як впливає на сучасну людину кіно, театр, пісні, художнє мистецтво, книги. Культурний простір» складатиметься з кількох рубрик. Рубрика «Книжкова полиця» робитиме огляд книжкових новинок. Рубрики чергуються, в одній програмі їх буде дві-три. Програма виходитиме щопонеділка о 15.08.
Заради чого пишу? То може й УБА знайде у цій програмі своє місце? Розказати людям про українські бібліотеки: їх будні і свята, щастя і біль, плани і мрії.
Дякую «журналісту». І я відвідав сайт цієї громадської організації. Дійсно вдалий приклад для наслідування. Якби державні чиновники центральних і місцевих органів влади робили свою справу стосовно бібліотек добросовісно, то УБА, як така, мабуть була би непотрібна. Та життя складніше. Державні володарі українських бібліотек мають вади у своїй діяльності чиновників (держслужбовців). Від цього прикрого факту і бере свої витоки громадська організація УБА. Призначення УБА у бліц-форматі – захищати бібліотеки від чиновників. Та чи відбувається все так? Чи ні? Я знаю відповідь: буває по-різному. Вважаймо, що хорошого більше. Але, не заперечуймо, що є з чим боротися.
А чи усі громадські професійні організації «солодкі»? Пошуки відповіді на це запитання бачимо на сайті медіа-профспілки. Там я познайомився з сторінкою «вороги преси». Про те, що це таке, можна дізнатися за такими посиланнями: «Вороги преси – 2010»: версія ІМІ та КНМП , Душителі українських ЗМІ – 2010»: версія НСЖУ , «Вороги преси – 2009»: версія ІМІ та КНМП , «Душителі української журналістики – 2009»: версія НСЖУ , «Вороги преси – 2008»: версія ІМІ та НМПУ , «Вороги української журналістики – 2008»: версія НСЖУ , «Вороги преси – 2007»: версія ІМІ та КНМП , «Душителі свободи слова – 2007»: версія НСЖУ , «Вороги преси – 2006»: версія ІМІ та НМПУ .
Бібліотекарі! А може й Українській бібліотечній асоціації також висвітлювати ворогів українських бібліотек? Це і буде ще один напрямок подальшої розбудови УБА, як потужної бібліотечної асоціації.
Друзі, з якого кінця ведемо розбудову потужної УБА? В ідеалі гуртувати бібліотечну громаду мали б засобами сучасної телекомунікації; тими ж блогами. Та на порталі УБА сторінка блогосфери українських бібліотек чомусь представлена тільки трьома блогами. Так, дійсно, на блозі «Інновації» дещо є, але… Чи давно Ви не відвідували блог ЦБС Дніпровського району міста Києва? У блогосфері цього блогу є відповідне посилання. Зайдіть. Я намагалась це зробити, але отримала відповідь: «К сожалению, блог, который вы искали, не существует. Вы можете зарегистрировать название dniprlib на себя». Правда прикольно? Одна десята з блогосфери Києва відключена! 🙂 Виходить, що дев’ять ЦБС міста Києва блогів не мають взагалі, а одна ЦБС мала, але вже втратила і не поновлює.
Маргариті: скористайтеся RSS-фідом на цьому блозі – вгорі праворуч. Мабуть бібліотекарям-бібліографам-методистам варто організувати бібліографічний облік бібліотечної блогосфери, вести принаймні щорічні огляди української блогосфери… “Сапожник без сапог” 🙂 А може десь вже це робиться, а ми просто не знаємо?
Валентино Степанівно, я про те, що сайт УБА для патріотично налаштованих членів УБА мав би бути своєрідним порталом «Врата Мира». 🙂 А для цього саме на цьому Інтернет-ресурсі доцільно створити найкращі умови для зручної навігації в Інтернет. У тому числі – повноцінну сторінку «Бібліотечна блогосфера». А що ми бачимо? Бібліотеки тільки міста Києва (карта-схема), а блогів тільки три. Давайте зробимо так, як треба: посилання хоча б на усі обласні, наукові, університетські. Отоді УБА можна було би вважати хоча б віртуальним інтегратором бібліотек, їх так званою «об’єднуючою хмаринкою». В такому разі на сайті кожної української бібліотеки було б достатньо встановити тільки кнопку «УБА».
Я також про розбудову УБА. Зверніть увагу на ситуацію: бібліотекарка боїться говорити на бібліотечному блозі від свого імені і ховається за НІКом. «МБ» каже, що це нонсенс! А інші намагаються таку несміливу бібліотекарку захистити чи виправдати. Ймовірна причина – «тирани-директорки» бібліотечних закладів, котрі можуть «вольнодумствующих» звільнити з роботи за правдиве слово. Це виключення? Тенденція? Чи масове явище? Що це?
Спостерігаючи за бібліотечними сайтами та блогами, складається враження, що їх дійсно хтось дбайливо захищає від «вольнодумствующих» дописів відвідувачів. Бо коментарів обмаль. З одного боку – бачимо встановлений жорсткий контроль змісту коментарів відвідувачів бібліотечних Інтернет-ресурсів модераторами (тією ж «МБ»), а з іншого боку бібліотекарі-дописувачі надто утримуються від власних висловлювань. І є невеликий прошарок бібліотекарів, котрі висловлюються під ніками. Та є кандидати наук, котрі «денно и нощно» намагаються «вирахувати» таких «незалежних» :). І в той же час самі утримуються від того, щоб висловити на блозі свою власну думку за темою того чи іншого блогу. Що це? Окремі ситуації? Виключення? Тенденція? Масове явище? Але у будь-якому разі це – нонсенс! Анахронізм з часів тоталітаризму, якого навіть сьогоднішні сорокарічні не знають. Як нам подолати це явище? Як нам підняти бібліотечну громадськість до активності та принциповості висловлювань?
А на такому тлі ще раз велике дякую Валентині Степанівні Пашковій за інший підхід до справи. Бо цей Ваш блог, шановна «ВП», поступово стає своєрідним взірцем бібліотечної демократії і принциповості, які мають прийти на усі бібліотечні Інтернет-ресурси України.
Очевидно, що у попередньому дописі йдеться про самокритику, як внутрішній засіб для саморозвитку громадської організації. За визначенням самокритика – це ставлення людини до себе, що базується на її прагненні і здібності до самостійної об’єктивної оцінки свого мислення, свого ставлення до оточуючого світу та до своєї поведінки і вчинків. Самокритика властива не тільки окремій людині, але й соціальним групам людей: трудовим колективам, партіям та громадським рухам. Вважається, що самокритика сприяє розвитку особистості, трудового колективу, партії та громадської організації. Самокритика не притаманна асоціальним особам, злочинним угрупуванням, мафії.
Валентина Степанівна! Останнім часом тут на блозі завантажуються коментарі доволі широкого діапазону поглядів на теми опублікованих постів. Зустрічаються і доволі спірні та надто акцентовані. І хоча блог своїм існуванням передбачає вільне висловлювання і дискусію його відвідувачів, офіційна належність блогу до УБА інколи може спричинити невірне тлумачення позиції УБА стосовно деяких висловлювань дописувачів і зарахування їх до офіційної позиції УБА. Тому заради убезпечення УБА від небажаних наслідків іміджевого характеру пропоную надати Правила поведінки на блозі. Пропоную приблизний текст такого призначення.
Блог «Інновації в українських бібліотеках» – це місце для ознайомлення з кращим вітчизняним та зарубіжним досвідом інновацій у бібліотеках – для використання його в бібліотеках України. Вільний доступ відвідувачів до інформаційних ресурсів блогу та надання їм права завантажувати свої коментарі є проявом його демократичної орієнтації і має за мету формування широкого кола небайдужих до розвитку бібліотечної галузі України людей, а також для зручності спілкування з тем, визначених публікаціями постів.
Будь-яка інформація, що завантажена користувачами цього блогу, повинна відповідати таким вимогам:
бути узгодженою за своїм змістом темі обраної рубрики, не містити ненормативної лексики, не ображати інших користувачів блогу, не містити закликів до насильства й расової нетерпимості. При невиконанні перерахованих вимог модератор блогу має право вжити такі застережні заходи щодо порушника: надіслати попередження, блокувати доступ до розділу, закрити доступ до акаунту взагалі. Думки, висловлені на блозі його відвідувачами, висвітлюють погляди самих авторів і не конче відображають позицію власника – УБА – і модератора цього блогу.
Слiд врахувати, що порівняно з минулим роком, Україна опустилась в рейтингу Всесвітнього Індексу Свободи Слова на 10 позицій, і зараз за рівнем свободи слова знаходиться на 126 місці між Алжиром та Гондурасом.
Критика і самокритика безумовно корисні речі для розвитку. Та я про інше. Колеги! Кожний з нас, працюючи у бібліотеці, є покликаний поширювати любов до Бібліотеки, до Книги. Потенційно. Та це зовсім не означає, що всi ми повинні проповiдувати людям корисність такої любові безпосередньо. Не кожен може бути проповiдником ідей Книги і Бібліотеки, не кожен покликаний бути таким, не кожному дано однаковi таланти чи здiбностi. Тодi, як можемо ми, бібліотекарі, ширити славне слово про Бібліотеку і про Книгу? Ми ж не мусимо ходити вiд хати до хати, стукаючи у двері помешкань? Нi. Чи може ми маємо стояти на роздорiжжях i перехрестях i проповiдувати прохожим? Нi. Не кожен з нас покликаний до публiчного життя i не кожному дано хист говорити прилюдно.
Але у нас в УБА є сайт. І є цей блог та два інших. Є бібліотечна блогосфера. Потрібно лише одне: перебуваючи на блозі «Інновації», від вас не вимагається нiчого такого, що є поза вашими можливостями. Варто зробити одне: долучитись до поширення повідомлень про цей наш Інтернет-ресурс, додаючи посилання на сайт УБА і на наш блог з допомогою соціальних закладок. Тому що соціальні закладки – це зручний засіб, за допомогою якого можна легко додати посилання на цікавий матеріал в свою соціальну мережу; це один із засобів швидкої взаємодії користувачів Інтернет. Ми будемо раді, якщо Ви так зробите.
Цілком згодна. Василь Зірка має вірні спостереження. Коментарів-думок на бібліотечних блогах залишають вкрай мало. А, вибачте, пости на блогах які? Авторських текстів дуже мало; частіше посилання на чужі публікації. Хто ж встановлював цензуру? Негласну. Бо за законом цензури в Україні немає. Чи це звичайні лінощі? Про коментарі: ви погляньте як щедро «критикують» Президента, Кабмін, засуджену Юлю. А тут, як тільки-но крапля незручної правди на УБА впаде на сторінку блогу, то здіймається стільки галасу! 🙂
============
А з НІК’ами що робиться? 🙂 🙂 🙂 Дехто з солідних бібліотечних авторитетів ніяк не може згодитися з тим, що відвідувачам блогу чомусь зручніше висловлюватись інкогніто. Це ж прикольно, коли, наприклад, президент УБА виходить на блог під маскою «Сердита» 🙂 А міністр культури – «Борисфен» чи ще якось чудернацько 🙂 Прямо як на новорічному карнавалі! ))))) Бо завжди важливо ЩО САМЕ сказала та чи інша «маска»… Будьте ближче до народу, Господа! А під ніком хай залишаються ваші «корони», ніхто ж на них не претендує 🙂
============
А щоб Вам не здавалося, що у Вас користувачі блогу вимагають щось зайве, почитайте що пишуть відвідувачі сайтів першим особам на інших Інтернет-ресурсах: Я спеціально зробила підбірку прикладів використання НІКів дописувачами коментарів Інформаційного агентства УНІАН (28 січня 2013 року): Askold, Logic2009, Austria Iванович – 🙂 І трішки-трішки їх змісту –
———————
Askold: Таких беззаветно преданных преступному режиму януковича холуив как кузьмин нужно впускать в Европу, а там сажать в клетку на перевоспитание, пока у них хоть-какая та совесть появиться. 28.01.2013 13:28 Ukraine / not defined
———————
Logic2009: “Кузьмін, якби була його воля, міг би довести, що Тимошенко відповідальна за плями на Місяці». Так і проситься додати – а Олійник на всіх ток-шоу доводив би це відповідними статтями кодексів, і тезами демократизації з програми президента Януковича. 28.01.2013 12:54 Ukraine / not defined
———————
Austria Iванович: Банду геть! Свободу політичним вязням! Україні – свободу! Банду – геть!!!
———————
(Допоміг зібрати – Варакута Олександр)
Уважаемые члены УБА поздравляю всех вас с достижением 18-летнего возраста вашей общественной организации! Это – совершеннолетие. Поэтому оставьте в прошлом все свои «детские шалости». Помните, то, что прощается детям – не прощается взрослым. Ребята! Вам действительно нужен своеобразный взрыв демократии! Поймите, библиотекари действительно слишком закрепощены. Попросите директоров библиотек сложить свои полномочия руководителей региональных отделений УБА. Пусть этим занимаются люди «из народа», библиотекари попроще. А еще – никакой цензуры на комментарии! И не только на блоге «Инновации…». Можно даже разрешить людям загружать на сайт свои материалы (посты). Ничего не бойтесь! Старушки-директора! Уступите руководство местными осередками УБА молодым! Молодые! Изберите бывших руководителей осередкив УБА почетными президентами. Я всегда за дружбу. Но и за здравый смысл 🙂 И еще раз – С Днем рождения УБА!
Помічникові прокурора та Володимирові Дейниченку: Дякую за поради і пропозицію. На пристану на цю пропозицію і поділяю думку щодо популяризації ресурсів УБА.
Мар’яні Ящук: давайте дотримуватися проблематики…
Резкому: Мене також не можна віднести до молодих бібліотекарів… Зупиняти блог? Чи варто встановлювати цензуру/обмежувати щось за віком? Чи все-таки будемо цінувати людей за професіоналізм і якість роботи? Є різні літні люди і різні молоді… Ми щодо цього вже дискутували. Все було би дуже просто, якби можна було вирішити всі проблеми, помінявши літніх людей на молодих… Але молодим треба допомагати, підтримувати їх.
Друзі! Якщо вже УБА виступає консолідуючою силою для українських бібліотек та вже щось тут «викрісталізовує», то чому ми не беремось за створення єдиних символів: гімн, герб і прапор (штандарт). Бо погодьтеся, практичне об’єднання бібліотек починається на вербальному рівні, коли у них є єдиний професійний символ. УБА – авангард українських бібліотекарів, їй і «карти в руки»! Ось і повноліття досягли, пора за справу! Рушаймо!
«Резкий» сказав «…Поймите, библиотекари действительно слишком закрепощены». Про це говорили тут також інші дописувачі. Про це красномовно говорять бібліотечні Інтернет-ресурси. «Прилизані» і «парадні» бібліотечні сайти практично не піднімають проблемні питання, а без цього розвиток бібліотек неможливий. І якщо таких питань не підніматиме УБА, то більше нікому. Знаючи трохи реальність життя в Україні, воно й віриться, що директорки бібліотечних закладів психологічно тиснуть на бібліотекарів: «Мовчіть, мовляв!». Я ж їх бачив, і не один раз. А мета їх одна – догодити начальству районному, міському чи обласному. Заради чого? А заради одного – тихенько доробити до пенсії! 🙂 А бібліотека в такому разі стає «розмінною монетою» такого особистого благополуччя завідувачки. В міліції також є таке горе, коли начальник міліції тисне на дільничного не показувати деякі злочини. Але ми протестуємо, як можемо, і порядку стає більше. Подивіться, як «летять голови» таких начальників і міністрів, і ще будуть «летіти» -))). Новопризначеним не повадно буде. А якщо я не так зрозумів «Резкого», то хай не боїться і заперечить мені-міліціонеру. Я ж тут на бібліотечному блозі – не при виконанні службових обов’язків :).
@@=Дільничному міліціонеру:
Спасибі, що долучилися, пане «Аніськін». (Пригадала фільм :)). Дякую за приклад. А голова міністра культури також вже «полетіла» – за все «хороше» для українських бібліотек: і за закриті бібліотеки, і за тенденційне вилучення книг з бібліотечних фондів, і за перешкоди перегляду фільмів у бібліотеках, і за обмеження комплектування бібліотечних фондів, і за проект «Бібліотека ХХІ», і за нашу зарплатню, і за незрозумілі темпи його особистого збагачення також. Сподіваймося на кращого. Бо тільки кращий міністр може розгледіти поганих начальників обласних управлінь культури, під якими «лежать» обласні, міські, районні і більшість сільських бібліотек. Розгледіти і запропонувати «перти плуга» :). Або звільнити місце для більш діяльних і розумних фахівців культури, котрі у бібліотеках бачать символ розвитку нації…
Вважаю, що на третій день іменинниці УБА вже можна й правду в вічі 🙂 Комусь може до сподоби розбудова УБА по закордонним лекалам. Та позаяк – це не «панацея від усіх бід». І зовсім не «шлях до раю». Так, «Іван МУРАХА» правий, зі свободою слова є проблеми навіть у таких громадських організаціях, як УБА.
Де Ви бачили, щоб партію очолював Президент? Де Ви чули, щоб профспілку очолював керівник компанії? А в УБА – директорки позасідали скрізь і всюди. Чи як це вперто не складати регламенти на суттєві ланки своєї діяльності? А в УБА не обмежують себе зайвими регламентами. Чи демократично це – втаємничувати протоколи засідань президії від членів громадської організації? А в УБА така практика існує. Як це брати гранти та інші кошти для діяльності громадської організації, і не повідомляти що і від кого отримано та куди ті кошти витрачені? Чому? Як? Звідки? Навіщо?
Та усі ці питання для президії УБА – не що інше як «мухи», від яких президія знає тисячу методів і уловок ухиляння. Слабенький сайт назвали порталом і використовують переважно як піар-засіб. А на потрібну бібліотекарям і суспільству інформацію не вистачає місця. Нажаль у сучасному світі УБА не одна з такими хибами у своїй діяльності. Бо живемо в «Час Мавроді». Поет сказав узагальнено: «Пусті зсередини та камуфляжні ззовні», «Суть довели до бутафорії»… Але до нинішньої УБА це стосується у великій мірі. Вибачайте. Залишається тільки сподіватися, що може з настанням повноліття 🙂 в УБА щось зміниться на краще. Дай то Боже!
Колеги! Мої вітання з повноліттям УБА!
Шановні, бібліотекарі, були часи, коли віруючу бібліотекарку було неймовірно собі уявити, бо комуністи такого не дозволяли ні у якому разі; таких бібліотекарок виявляли і негайно звільняли з роботи у бібліотеці. Інша справа тепер, за часів Незалежної України. Серед бібліотекарів є віруючі люди, та багато є таких, хто тільки на шляху до віри в Бога. Це допомагає бібліотекарям виконувати свій професійний обов’язок краще, більш толерантно та сумлінно. А якщо колись і прийшлось зробити на шкоду бібліотеці, то така людина, поступово долучаючись до віри в бога, проходить свій шлях покаяння, а відтак очищення…
Бачу, що і на цьому бібліотечному блозі існує деяка іскорка боротьби за істину, за розвиток бібліотечної справи. Хтось вже порівняв, що Валентина Степанівна запалила свічку, а кожен з відвідувачів має самостійно шукати свій варіант істини. Я ж, як людина віруюча, знаю що шлях до кожної такої істини пролягає через покаяння. Не зайвим воно буде і бібліотекарям. Та зауважу, що покаяння – це не чолом бити о землю. Покаяння у сучасному розумінні Церкви – замислитись над своїм буттям, у тому числі – над буттям професійним, якщо воно дотичне до формування людських душ. Бібліотекарі – саме такі…
Пропоную відвідувачам блогу при нагоді послухати он-лайн МР-3 записи студій «Свічадо» та «Шанс». Виконавці: соліст : Іван Довгошия, текст читає : Віталій Тарасенко – у супроводі хору семінаристів Тернопільської Вищої Духовної семінарії ім. патріарха Йосипа Сліпого УГКЦ. Це за посиланням: http://ternotsvit.at.ua/index/shljakh_pokajannja_mp3/0-191
Років зо два, як відвідую я цей бібліотечний блог. А бібліотеки відвідую вже сорок років. Таку вже маю вдачу: горілки не вживаю, а живе слово Книги ціную з молодих літ. 🙂 Почув і я, що авангарду українських бібліотекарів, УБА, виповнилось вісімнадцять років. Славна дата. Вітати потрібно. Та не знаю я про УБА пісні або вірша, мабуть таких ще не складено. Але є один вірш, він про сільського бібліотекаря. Їх в Україні чи не третина від усіх працюючих в цій галузі. І на цей блог, бачив, виходять та щось дописують. Значить, також є членами УБА.
Тому і шукав для свого поздоровлення вірш про сільського бібліотекаря, котра за своїми професійними якостями напевно є членом УБА. І таки знайшов! Це вірш колишнього директора Парламентської бібліотеки А.Корнієнко. Вірш так і називається: «Сільському бібліотекарю». Дарую цей вірш усім сільським бібліотекарям, тим що вже в УБА, і тим що долучаються до УБА в цей час.
Сільському бібліотекарю
Тебе, привітну, ніжну і хорошу
Веде стежина полем у житах,
В Твоїх руках безцінна світла ноша,
Книжки пропахли сонцем у хатах.
В очах відбились неба сині далі,
Зоря ранкова всілась на плечі,
В полях Тебе, мов у цій читальній залі,
Чекають вірні друзі-читачі.
Нехай серця їх сповнені шаноби,
Вбирають слово мудрого струмка,
Та світло знань, це знають хлібороби,
Перерости у стиглі колоски.
Хай плеще в пояс хвиля колоскова.
Нехай шумлять дорідні врожаї.
Дозволь, красуне, завжди з рук Твоїх
Одержувать красу живого слова.
Дякую, Фермере Володимире Васильовичу, за гарні слова, за вірш шановного А.П. Корнієнка – одного з засновників УБА. Світла йому пам’ять.
Роксолані Петровській: Критика – це добре, проте лише тоді, коли вона справедлива. Пройшли часи, коли нас відгороджували від світу й доводили, що у нас все найкраще. Ми переконалися, що це не так… Сьогодні не можна рухатися вперед без знання світового надбання, без свідомого, на основі знань, прийняття рішень. Тим більше у глобалізованому світі та у професії, яка покликана надавати доступ до інформації та знань. Це – щодо Ваших “закордонних лекал”. Є розум, то будемо вибирати, що підходить нам. До складу президії увійшло шість не ! директорів, склад президії оновився на 40%. На конференції оприлюднювався звіт ревізійної комісії. Щодо грантів, то всі знають, від кого і які гранти отримані, бо завдяки їм багато бібліотекарів отримали нові знання, інформацію, видання, поради…І УБА завджи зауважує роль партнерів у реалізації місії та досягненні цілей УБА. Бо грантодавці – це партнери УБА. І я не втомлююся казати і писати – долучайтеся! Може Ви допоможете зробити портал кращим? Так, немає меж досконалості, проте можна зробити лише те, на що вистачає ресурсів (в тому числі людських), часу, натхнення. Президія намагається обирати найбільш ефективну стратегію і тактику, вишукувати ресурси. Багато робить офіс УБА. Це – велика і копітка робота. І, нарешті, демократичний шлях ефективного розвитку громадської організації, оцінки її роботи – наступного разу переобрати на новий термін, чи обрати інших людей до президії 🙂
Думаю, більшість бібліотекарів знає про існування такого цікавого сервісу як Google Art Project. Завдяки йому користувач не тільки може ознайомитися з мистецькими колекціями, чисельність яких постійно збільшується, але й здійснити справжню віртуальну мандрівку багатьма музеями світу. Вже сьогодні сотні світових шедеврів можна роздивитися на екрані свого монітору буквально по пікселях, вивчаючи рухи пензлів.
Як патріотично налаштованій людині мені подумалося: «А чому б не запропонувати Google відео сюжети з кращих українських книгозбірень?». Що б там не казали, а з часом авторитет України як держави у світі постійно зростає. І цей процес потрібно посилювати. І заради туристичної привабливості, і заради заохочення закордонних інвесторів в Українську економіку. Та й просто – заради того, щоб про нас знали у світі.
Просування українських бібліотек у світовий медіа простір – до чиєї компетенції віднести це питання? Мінкульту? Так! Закордонних справ? Так! Але й УБА до цього дотична. Має бути дотичною. Особливо, якщо розбудовується і прагне стати потужною.
Відлетіли дні святкування 18-ліття УБА і 4-ї річниці блогу «Інновації в українських бібліотеках». Люди хвалили блог Валентини Степанівни Пашкової. Незлим тихим словом відзначали і модератора. Але! Чому це за вісімнадцять років УБА «нажила» лишень три блоги? Відомо ж, хорошого не буває забагато 🙂 Тож для чотирьохтисячної УБА не завадило б і п’ять чи десять блогів. Та нехай і більше! 🙂 У нас що, мало яскравих особистостей, котрі бібліотечну справу люблять, словом володіють, професійним патріотизмом наповнені, але самостійно створити блог не наважуються? А наповнювати – могли б охоче і радісно. Слава Богу, тем для висвітлення мало не здастся :).
Якось одного разу я опинилася на сайті http://briz.if.ua/blogs/24 . Ним виявився БРІЗ – це абревіатура від “Бюро Рекламно-Інформаційного Забезпечення”. Власник сайту з Івано-Франківська. Багато корисного. З усього видно, що розуміються люди на Інтернет-виданнях. Справжні журналісти. Профі. Та особливо цікавий підхід у формуванні блогосфери. При усій простоті використання безкоштовних конструкторів блогів ці Іванофранківці пропонують своїм потенційним журналістам готові блоги. «Давай, журналісте своє фото і персональні дані і отримуй готовий блог для використання», – примірно так виглядає у них ця справа.
Подумалося: ось би так просто мати відповідний сервіс на сайті УБА…
Цей мій допис також про розбудову УБА. Але, не за пропонованим для вивчення підручником, а на основі деяких спостережень за УБА і навколишнім бібліотечно-інформаційним світом.
Відома істина: сила кожної громадської організації – у її консолідації з тими, хто має співзвучні цілі і мету своєї діяльності. Піратська партія України має за мету і виборює права громадян України на вільне отримання інформації засобами Інтернет. УБА виборює право користувачів бібліотечних послуг вільно користуватися Інтернет, як сучасним знаряддям доступу до інформації. Але до цього часу ці дві громадські інституції не є партнерами. Чому?
Більш того, УБА не визначає своє ставлення до Піратської партії України. А це значить, що УБА обмежує своїх членів у такій інформації. А за таких умов члени УБА не можуть визначитись у своєму ставленні до Піратської партії, як члени УБА, за місцем своєї роботи. Фактично штучно створюється колізія. То чи не пора покласти край цій невизначеності УБА стосовно Піратської партії України? Як ще один захід розбудови УБА.
Нещодавно на одному з інформаційних порталів в Мережі я прочитала одну публікацію Володимира Ференца. Опублікована рівно рік тому, і стосується нового закону «Про громадські організації». Чоловік що називається «рве душу» за можливість створювати громадські організації, що сприятимуть формуванню громадянського суспільства. Ми ж в УБА цього не робимо. Не обговорювали проект цього закону, не ведемо дискусію і стосовно вже прийнятого закону. То може Президія УБА скаже чому? Або запровадить таке обговорення тепер.
Один лише момент, на який люди вже звернули свою увагу. Суб’єктом цього закону є не виключно громадянин України, а так звана «особа місцевого чи міжнародного походження». На його думку такі громадські організації зацікавлених виключно в особистих інтересах осіб, не матимуть обов’язку дбати про вдосконалення української демократії і влади. Не дивно, що міжнародна громадськість від такого закону в захваті, адже тепер можна приїхати в Україну трьом чужим громадянам, заснувати громадську організацію і законно домагатись своїх інтересів. Причому, нарівні з тими, хто є місцевим громадянином, але для аналогічної громадської діяльності не має потрібної суми грошей і вільного від клопотів виживання особистого часу.
Що думає президія УБА з приводу нового закону? Які є погляди щодо його застосування? Які у цьому законі є незручності для громадського руху бібліотекарів? Що думають з цього приводу члени УБА? То може запровадимо таке обговорення? Я не проти підручника дядька з Австралії, але й закон України якось осмислити потрібно гуртом.
Зайшла на портал УБА і на сторінці «Програми, проекти» прочитала таке: «Загалом за період з січня 2011р. по січень 2012 р. в межах програми «Розбудова потужної бібліотечної асоціації» було проведено 20 основних та каскадних семінарів, в яких взяли участь близько 500 бібліотекарів зі всієї України».
Правда ж, сила! А варто було «ВП» опублікувати цей пост на блозі, то маємо лише 190 коментів. 🙂 Значить до запропонованої дискусії долучилось тільки третина навчених. А якщо зважити зміст коментів, то мабуть ще менше. Валентино Степанівно, розішліть тим 500 індивідуальні запрошення до участі в цьому обговоренні. Бо явно дописувачі що називається «видохлись». 🙂
Вот Вы тут говорите о совершенствовании УБА. Но при этом не затрагиваете вопрос технологии защиты прав библиотекарей. Сама УБА интересы библиотекарей не защищает, а от сотрудничества с отраслевым профсоюзом работников культуры уклоняется. И не считает его своим партнером. Почему?
А совсем рядом – РБА, Российская библиотечная ассоциация. У них этот вопрос решен. Есть соглашение о сотрудничестве между Российской Библиотечной Ассоциацией и Российским профсоюзом работников культуры. Российский профсоюз работников культуры и Российская Библиотечная Ассоциация, признавая взаимную самостоятельность и равноправие, уважая цели, задачи и принципы деятельности, предусмотренные их Уставами, стремясь к сотрудничеству по защите социально – трудовых прав и интересов работников библиотек – членов РБА и профсоюза, договорились совместно или согласованно действовать по защите прав и интересов библиотекарей. Так может быть УБА позаимствовать такой опыт РБА?
Известно, что в 2002 году между Украинской библиотечной ассоциацией и Российской библиотечной ассоциацией был заключен договор о сотрудничестве. Тогда стороны отмечали, что УБА и РБА заинтересованы в развитии профессиональных контактов и взаимовыгодного сотрудничества между библиотекарями и библиотеками обеих стран. Считалось, что такой договор будет способствовать формированию единого информационного пространства, дальнейшему развитию и обогащению культурных и научных связей Украины и России, укреплению взаимоотношений между народами.
Прошло десять лет. Но кроме встреч на Крымской конференции что-то не слышно об исполнении того договора УБА – РБА. Нам что, уже не нужно развивать информационное пространство, дальнейшее развитие и обогащение культурных и научных связей Украины и России, укрепление взаимоотношений между нашими народами? Тот договор подписали еще В.Дрыгайло и В.Зайцев… Может все это как-то освежить в памяти и на деле? А то выходит розбудова УБА какая-то вялая. Это как минимум.
Здійснюючи розбудову УБА, за новим законом «Про громадські об’єднання» президії УБА слід бути уважною. Маю згоду з дописувачкою «Ірина Забіяка», що завантажила свій комент трохи вище – 13 лютого. Кардинальне значення має те, кого слід вважати засновниками громадської організації. Стаття 8, яка дозволяє бути засновниками іноземцям та особам без громадянства, дійсно ставить під сумнів визначення громадської організації як об’єднання громадян, визначаючи їх основоположну ознаку, як об’єднання ОСІБ. За новим законом громадські організації на свій розсуд формуватимуть всі бажаючі волонтери світу, нарівні з громадянами України. За цим законом держава від імені платників податків чомусь бере на себе обов’язок однаково підтримувати, в тому числі і матеріально, всі громадські організації, не виділяючи тих, які утворені іноземними громадянами чи особами без громадянства. Отже хотіли кращий закон про об’єднання громадян, а одержали закон про громадські об’єднання просто зацікавлених осіб. УБА повинна уберегти себе від ймовірних загроз.
А я Вам – новину!
Розбудова існуючих структур – мабуть таки вічний процес. Ось знову бачимо розбудову. Цього разу – на сусідньому полі – в освіті. За повідомленням ЗМІ Міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник вважає за доцільне від’єднати Міністерство молоді і спорту від Міністерства освіти, про що днями заявив Президент України Віктор Янукович.
То чому би не очікувати, що завтра чи післязавтра від Міністерства культури вслід за від’єднанням туризму відокремлять і бібліотеки. Бо й так «висять» у нашому Мінкульті десятки тисяч десятиліттями не реформованих бібліотек на утриманні у п’яти жіночок «відділу прогнозування і розвитку». Ось і уся «керуюча сила». Не спроможна у такому статусі, складі і чисельності до здійснення значних бібліотечних проектів. А потрібен окремий орган: комітет, департамент, чи що там іще. Головне, щоб єдиним своїм завданням такий державний орган мав виключно розвиток бібліотечної галузі України. Щоб мав значні повноваження і ніс за свою державну професійну діяльність відповідальність. А з таким партнером і УБА було би значно веселіше :).
Я Вам вісточку, а Ви також поділіться своїми міркуваннями…
Шановні, прийміть до уваги, що у квітні 2012 року стаття 20 закону «Про об’єднання громадян» зазнала нарешті чітких позитивних змін. Тепер громадські організації одержали право здійснювати господарську діяльність! Ясна річ, що «без мети одержання прибутку безпосередньо та без створення окремих підприємств або установ». Та це не важко виконати. Крім того, стаття 21 нового закону приводить статус громадських об’єднань у відповідність до статті 86 Цивільного кодексу, яка дозволяє їм здійснювати також підприємницьку діяльність, що сприяє досягненню статутної мети.
Ці дві зміни до закону додають багато можливостей громадським організаціям у формуванні додаткових грошових надходжень до їх скарбнички. Стосується це і УБА. Бо тепер УБА може щось робити своїми руками і отримувати за це грошову винагороду. Головне – усі зароблені такою діяльністю кошти витрачати на досягнення статутної мети Асоціації. Оголосіть по своїх каналах про збір пропозицій такої діяльності УБА і Ви отримаєте багато цікавих варіантів. Бажаю успіхів.
Про розбудову. На світанку своєї історії друкована преса в багатьох країнах висвітлювала виключ¬¬но події за кордоном. Чимало видавців остерігалися репресій із боку влади, що намагалася тримати контроль над медіа, видаючи ліцензії лише тим ЗМІ, власники яких погоджувалися не писати про внутрішньополітичні події. Кардинальні зміни в цій сфері відбулися тільки наприкінці XVII століт¬¬тя, коли англійські газетярі змусили уряд переглянути акт про дозвільні документи. Згодом ця тенденція набула поширення в північноамериканських колоніях і стала засадничою базою існування вільних медіа в усьму світі.
Висвітлювати тіньові сфери радянської дійсності було фактично заборонено до самого розпаду СРСР. Це стосувалось і бібліотек. Але й за наступні двадцять років українські бібліотеки не були під сатиричним прицілом української журналістики. Вважалось, що писати про наші бібліотеки потрібно «або гарно, або ніяк». А в цей час бібліотечна система України перебувала у стагнації, руйнувалась. Нічого не змінилось і в час електронних ЗМІ. Чомусь не береться за таку справу («лікування сатирою») і УБА. На жаль…
Одним зі своїх завдань УБА проголошує професійне навчання бібліотекарів. А чому б нашій УБА не ініціювати тестування професійного рівня усього загалу наших бібліотекарів з використанням новітніх комп’ютерних телекомунікаційних технологій. Тим більше, що освітяни дають гарний приклад такого тестування учнів. І мабуть могли б надати Мінкульту свої ресурси такого призначення в оренду. Один-два рази на рік по одній годині; вистачить.
Днями в Україні відбулася унікальна подія в системі ЗНО. Близько 30 тисяч десятикласників з 11 областей України одночасно пройшли комп’ютерне тестування з української мови, а також математики й історії України на вибір. Це, без сумніву, добра сенсація, створена спільною працею організаторів ЗНО.
Такого ще не було в Україні. Ми знайшли тільки один аналог в Європі – Данія проводила комп’ютерний моніторинг знань шести тисяч осіб. В Україні одночасно тестувалося Чернігівська, Житомирська, Волинська, Рівненська, Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська, Кіровоградська області і Шевченківський район Києва. Після закінчення тесту, який тривав 40 хвилин, учень бачив свій результат у тестових балах і те, як він виглядає на тлі решти 30 тисяч учасників. Оперативна статистика процесу була відома та доступна on-line. (За матеріалами kolomyya.org )
“Креативной” пожелаем внимательных читателей ее предложения 🙂
А я о том, что еще осенью-зимой на этом блоге велся разговор, чтобы договориться с мерией Киева о том, чтобы учли интересы библиотек во время осуществления весеннего мероприятия по высадке роз на городских территориях. Вот и наступила весна! Но в сообщении о начале этого мероприятия упоминания о столичных библиотеках нет. Читайте сами на сайте «РБК Украина».
В Киеве этой весной будет высажено 500 тыс. роз. Об этом сегодня сообщил заместитель председателя Киевской городской государственной администрации Александр Мазурчак. Мы начали очень интересную программу по обеспечению города розами, этой весной будет высажено 500 тыс. роз, – сообщил Мазурчак. По его словам, розы надо высадить в первую очередь возле школ и больниц. (!?)
До чтения книги про розбудову УБА на предложение посетителя блога тогда осенью просто никто не отреагировал. Но и теперь, спустя полгода видно, что УБА никого не ориентировала на это дело. Не хотелось бы персонифицировать, но в Президии УБА есть Людмила Ивановна Ковальчук. Но ей видимо не докладывают о том, что хорошего публикуется на этом блоге.
Креативній: Чудова пропозиція! В Європі є розроблені тести, якщо їх здаєш успішно, то отримуєш міжнародні затвердженого зразка “права” користувача комп’ютера. Такі тести-іспити можна здавати в бібліотеках, де людей ще й навчають. Але Ваша ідея про отримання посвідчень щодо рівня комп’ютерної грамотності бібліотечних фахівців – просто супер! Подумаємо з програмою “Бібліоміст”
УБА цементує бібліотечну галузь! Я довіряю УБА.
Серед 12 Державних комітетів у складі вищого керівництва України є три цікаві для бібліотек Державні комітети України: Державний комітет телебачення і радіомовлення, Державний комітет архівів, Державний комітет інформатизації. Це зовсім небагаточисельні державні структури. Але вони професійно керують ввіреними їм галузями, не засмічуючи свою роботу нічим зайвим. Це – розумно.
В той же час багатотисячним загалом бібліотек нашої великої країни керує надто слабкий підрозділ, що не має у міністерстві навіть статусу департаменту. Тому там відсутні важливі складові ефективного управління галуззю. Як наслідок, – галузь стала аморфною роздрібненою масою, що пожирає значні кошти бюджетів усіх рівнів без належного виконання покладених соціальних функцій. В час розвитку електронних інформаційних ресурсів цей процес тільки посилюватиметься.
Проголосивши початок створення Інформаційного Суспільства, в Україні на часі – розробка, втілення і управління доступом до ресурсів суспільно важливої інформації на безкоштовній основі. В умовах посилення комерційних стосунків у суспільстві така місія бібліотек буде тільки посилюватись. То чому президією УБА не ставиться питання про створення Державного комітету розвитку бібліотек? Держава отримала би дієвий орган управління, а суспільство – соціально значущу функцію.
А УБА мала би там у такому Держкомітеті
свій затишний офісок :).