Вільний безперешкодний доступ до інформації – в основі нашої професії. Нині у вільному доступі – понад 25 мільйонів наукових статей, дисертацій, монографій, навчальних і дослідницьких матеріалів. Мільйони книг вже – у легальному он-лайновому доступі. Зробимо їх доступними для наших користувачів! Розкажемо їм про їхнє існування та кваліфікований пошук! Розкажемо про Зелений та Золотий Шляхи Відкритого Доступу: публікації в журналах відкритого доступу та самоархівування в репозитаріях – відкритих електронних архівах. Підтримаємо рух Відкритого Доступу до Знань через організацію протягом цього Тижня презентацій про ресурси відкритого доступу, тренінгів, семінарів, повідомлень на сайтах, роздачі флайєрів тощо.
Просимо повідомити нам про заходи, які Ви плануєте чи провели на адресу: yaroshenko@ukma.kiev.ua
Детальніше про рух Відкритого Доступу можна дізнатися тут:
- Про рух Відкритого Доступу
- 10 років Будапештській ініціативі відкритого доступу
- Відкритий доступ – шлях до присутності України у світовій науковій спільноті
- Кримська Декларація Відкритого Доступу
- Наукові комунікації в епоху Інтернет та Веб 2.0: Відкритий доступ
- Відкритий Доступ в Україні: академічні журнали, репозитарії, політики, корисні ресурси
- Про те, як відзначають цей тиждень наші колеги в світі
Дуже цікаво буде дізнатися про підтримку бібліотеками Ініціативи Відкритого Доступу та практичні приклади з досвіду роботи. Сподіваємося, що з них можна буде сформувати певну колекцію кращих практик, гідних наслідування. Думаю, що все надіслане нашими колегами – бібліотекарями на адресу yaroshenko@ukma.kiev.ua може бути узагальнене та опубліковане для широкого загалу. Гарного Тижня!
Для університетів – принципи укладання політики/правил щодо Відкритого Доступу (англійською мовою): http://cyber.law.harvard.edu/hoap/Good_practices_for_university_open-access_policies
Цікава інформація про плани (програми і заходи) відзначення Тижня Відкритого Доступу в світі (англійською): http://newsbreaks.infotoday.com/NewsBreaks/Open-Access-Week-Preview-85557.asp
Колеги! Я чомусь з усього прочитаного про міжнародний рух відкритого доступу зрозуміла, що цей рух стосується лише наукової інформації, а саме: наукових статей, дисертацій, монографій, наукових дослідницьких матеріалів. Зрозуміла також, що таких інформаційних матеріалів у світовому електронному середовищі вже циркулює більш як 25 мільйонів, і що їх чисельність постійно збільшується.
Мене ж, як сільську бібліотекарку, цікавлять електронні інформаційні ресурси відкритого доступу для, так би мовити, народного вжитку. Та особливо – для жителів сільської місцевості. Це, насамперед, література сільськогосподарського змісту, загальновідомі ж такі запити селян. Краєзнавча та історична література. Довідкові видання та енциклопедії. Література з галузей мистецтва. Науково-популярна і учбова. Художня література усіх жанрів. Публіцистика та суспільно-політичні видання. Змінюється сільський читач, і ми, сільські бібліотекарі, повинні це враховувати.
Тому й звернула свою увагу на те, що у цьому пості зазначено: «…Мільйони книг вже – у легальному он-лайновому доступі». Я й сама бачу величезну кількість електронних книг в Інтернеті, які читачі можуть читати в он-лайн режимі і скачувати. Але ж… АВТОРСЬКЕ ПРАВО! Закон забороняє! Тому потрібно чітко розрізняти: що можна, а що заборонено. Яким чином УБА розрізняє в Мережі сайти таких інформаційних ресурсів? Якими позначками в Інтернеті помічені легальні і якими нелегальні електронні книги? Чи може є переліки дозволених сайтів легальних електронних книг? Опублікуйте їх. Бо у цьому пості стверджується, що такі є. І зазначено також намір УБА: «…Зробимо їх доступними для наших користувачів!». Що саме я особисто, як бібліотекар, маю зробити для того, щоб читачі нашої сільської бібліотеки мали доступ в он-лайновому режимі з бібліотечного комп’ютера до тих мільйонів легальних е-книг? Дякую.
Я особисто, за потреби, використовую ресурси з переліку, наведеного тут. Всі вони – у відкритому доступі.
http://kmalibrary.blogspot.com/p/blog-page_23.html
Про відкритий доступ можна щось казати, а можна мовчати. 🙂 Анастасія Рудяк 2 жовтня питалау Могилянської бібліотекарки: …Виявляється, що таку бібліотеку, яка е-книжки вже випозичає, знаєте Ви – «Могилянська бібліотекарка». Значить ТАКА бібліотека вже Є! … Повідомте, у яких саме агрегаторів в Україні сьогодні ваша бібліотека випозичає електронні книжки і які саме? Яка чисельність використовуваного Вами бібліотечного фонду е-книг? Які там ціни на випозичення? Які умови випозичання? Чи прийнятні, чи проблемні? На який термін позичальник Вам дає е-книги? Чи стала на сьогодні ваша бібліотека агрегатором е-книг або провайдером доступу до випозичених вашою бібліотекою е-книг для тих своїх читачів, що бажають читати їх за межами вашої бібліотеки, наприклад в метро зі своїх власних телекомунікаційних пристроїв? Про все це буде цікаво дізнатися на цьому блозі. Повний текст – на сторінці цього блогу: https://libinnovate.wordpress.com/2012/06/14/%D1%87%D0%B8-%D0%B2%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%94-%D1%81%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B0-%D0%B1%D1%96%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%BA%D0%B0-%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B2%D0%B8/#comments
Миколо з метро: А Ви не пробували звернутися на блог Могилянської бібліотекарки?
Вслід за цивілізованим світом ми тихо-потиху створюємо е-репозитарії наукових праць та архівуємо електронні копії наукових журналів в деяких університетах у себе в Україні. Намагаємось з таким своїм «збіжжям» якось згуртуватись всередині своєї країни та інтегруватись до міжнародного проекту «Ейфельнет». Не дуже виходить. Та ми дуже жваво використовуємо термін «Відкритий доступ» зі знаком оклику, хоч і розуміємо, що є тут суттєві обмеження…
Колеги, давайте в контексті про свої старання щодо запровадження феномену «Відкритий доступ» більше говорити про реальні обмеження вільного доступу до електронної інформації і шляхи їх подолання. Хоча б для сільських бібліотекарів! Та й усіх публічних! Пам’ятаймо, що будь-яка революція має шанс на успіх, коли її сутність стає зрозумілою пересічній людині. Інформаційна революція, в добу якої ми зараз живемо, не складає виключення. Згадаймо чудові і повчальні слова Рене Декарта: «Визначте суть слів і Ви позбавите людство від половини його непорозумінь». Зважте, вже через 40 годин після публікації цього посту «Сільська бібліотекарка» своїм коментарем вказує на непорозуміння, пов’язане з використанням слова «Відкритий доступ». А таких у нас тільки в сільських бібліотеках більше двадцяти тисяч! Спілкуймось доступною і зрозумілою мовою, і люди до нас потягнуться.
RE «ВП» – Ні, не пробував; її блог мене не приваблює 🙂 Ви ж розумієте, хто їздить в метро… Ваш блог ближче до народу.
Миколо! Вилазьте Ви вже з того “метро”! 🙂 Світ такий великий, і є у цьому світі дуже багато привабливих речей! І блог “Могилянська бібліотекарка” є досить таки привабливим. У тому числі – для пересічного “миколи з метро”. 🙂 Я ось не побоялась і зазирнула на блог цього глибокого фахівця і ентузіастки бібліотечної справи (Т.Ярошенко). І ось моє перше відкриття. http://kmalibrary.blogspot.com/2011/12/blog-post.html Вельми цікавий пост! У ньому – частка відповіді на Ваші запитання. А все разом знає лише Бог, та комунікації з Богом майже неможливі. :). Тож збирайте відповідь на свої запитання з багаточисельних часток.
В пошуках е-ресурсів відкритого доступу не для науковців, а «для народу» зайшла на блог «Могилянська бібліотекарка» ( http://kmalibrary.blogspot.com/p/blog-page.html ). Зраділа, який перелік! В самому кінці інтернет-сторінки побачила жаданне «Відкритий доступ до інформації: куди йдемо?». Рука миттєво потягнулась клікнути, і … Not Found Error 404 Прикро. 🙂 Так куди ж ми йдемо?
Правильно «Юля К.» ! Сатира – лучшее лекарство от зазнайства! А правда – очень хорошая основа для сатиры. Ты сказала правду. До тех пор пока у нас открытый доступ будет только одну неделю в году, о нем нужно говорить шепотом, как о реальности, которая НЕ дана нам в ощущениях. А 20 тысяч сельских библиотекарей пусть пока что отдыхают: этот «праздник жизни» – не для них.
Резкому: “Склянка напівпорожня… Склянка напівповна…” Подивіться на світ з оптимізмом!:-)
Сегодня началась «Неделя открытого доступа». Открывая свои библиотечные фонды, давайте будем просто открытыми людьми. Хотя бы в профессиональной сфере.
Я уже с месяц внимательно изучаю Ваш блог. И делаю свой вывод. На этом блоге большей частью свои комментарии оставляют не конкретные работники украинских библиотек, а люди, так сказать, посторонние, не библиотекари. Читатели. Гости. Это чувствуется по содержанию размещенных комментариев. А те, совсем незначительное количество комментариев, которые все-таки сделали должностные лица библиотек и УБА вообще не отличаются особой содержательностью –банальные реплики. Простые люди (считай читатели) на этом блоге хоть что-то говорят, а библиотекари только «отстреливаются» (защищаются) по заданию их библиотечного начальства.
Возник вполне естественный вопрос: «Почему так происходит?». Ведь речь идет о 50-ти или даже о 70-ти тысячах библиотекарях! И темы постов вроде актуальные поднимаются. И посещений по 300-400 ежедневно. Мой вывод: Не лень. Опасение стать неугодными – вот что мешает библиотекарям смело высказывать свои профессиональные мысли. Даже на блоге! И даже под ником (считай псевдонимом)! Ведь в коменте библиотекарь будет писать о своей библиотеке, и потому директор легко «вычислит» по содержанию коментаря «виновного». Что будет с таким библиотекарем потом, легко догадаться. Кто с такой точкой зрения на это явление не согласен, выскажите убедительную свою. Давайте будем в своей профессиональной сфере открытыми людьми. Давайте сделаем свои профессиональные помыслы открытыми не на неделю, а постоянно.
Гість: Цікавий поворот! Дійсно, чому коментують, чи не коментують на блозі? Думаю, що Ви суттєво спрощуєте і “політизуєте”. Думаю, що мають місце різні причини. Наприклад, скільки бібліотекарів мають доступ до Інтернету? Як давно вони долучилися до мережі? Як часто пересічний бібліотекар “ходить” в Інтернет? Думаю, що в цьому – головна причина. А ще – невпевненість у собі: ” Хто я такий, щоби висловлюватися?”, або: “У мене немає часу на порожні балачки”. Готовність поділитися своїми думками мають не всі. Часом, лише ображені на щось 🙂 Ті, хто хочуть і можуть писати, ведуть свої власні блоги 🙂 Крім того, на цьому блозі часто піднімаються питання, на які ще немає відповідей, наприклад, доступ до електронних книжок. Але дуже тішить, що обговорень на блозі стає все більше… І ці обговоення носять конструктивний характер, а не просто у вигляді “посыпания головы пеплом” з пошуком винуватців… 🙂
Колеги! В перший день Тижня Відкритого Доступу скажу Вам таке. По життю у людей є два стани душі: «стан зустрічі» і «стан провожання». Перший – радісний, а другий – сумний. Ми живемо в епоху, яку можна віднести до розряду «Зустрічей». Бо ми зустрічаємо Відкритий доступ. В Україні ось-ось почнеться ера справжнього Відкритого Доступу. А зараз час його прелюдії. Ще справжній Відкритий Доступ відсутній, але ми відчуваємо його дихання. А пані Тетяна Ярошенко з Києво-Могилянки вже бачить його виразні реальні обриси. Радіймо ж! Бо для смутку немає підстав!
Друзья! Мне больше всего нравится, что для обозначения ТАКОГО доступа к электронному контенту используется ТАКОЕ выражение! И какой же он ОТКРЫТЫЙ? Люди, используйте слова за их прямым назначением! А для тех, кто еще не понял, что «Открытый» – это еще не совсем «ОТКРЫТЫЙ», процитирую слова директора проекта Открытого Доступа Питера Субера:
– «Видання текстів у відкритому доступі не безкоштовне, хоча й значно дешевше, ніж звична для нас друкована література. Вочевидь річ не у пошуці шляхів безкоштовного видання дослідницької літератури, а у віднайденні ліпших способів сплати видатків, ніж стягування коштів із читачів із обмеженням їхнього доступу до текстів. Існують різні бізнес-моделі відкритого доступу в залежності від шляхів його забезпечення».
Вот так откровенно сказал этот доктор философии о так называемом «открытом доступе» в 2005 году. И авторское право тут нипричем, потому что авторы в этом проекте сами доплачивают за «открытый доступ» к их интелектуальной собственности. А корпорация обеспечивает только трансляцию загруженного на ее файлообменник контента. За что деньги? А я Вам скажу – для получения сверхприбыли капиталистом.
Узнайте больше – http://www.ekmair.ukma.kiev.ua/bitstream/123456789/603/1/Very%20Brief%20Introduction%20to%20Open%20Access_ukr.pdf
Будапештська ініціатива Відкритого Доступу BOAI (2001) декларує: «Під відкритим доступом ми розуміємо доступність інформації через публічний Інтернет, що дозволяє будь-якому користувачеві читати, завантажувати, копіювати, розповсюджувати, шукати чи через посилання зв’язуватися з повними текстами статей, використовувати їх для індексування, створення ПЗ, чи будь-яких інших законних цілей без фінансових, юридичних чи технічних бар’єрів, крім тих, що пов’язані з доступом до Інтернет». І в той же час українські університети обмежують таке право користувачів Мережі, використовуючи для доступу до створюваних репозитаріїв е-ресурсів не Інтернет, а свої локальні комп’ютерні мережі. Чому?
Колеги! Є чи є у нас таке питання «Що таке самоархівування?» Все-таки є! Бо ще не дуже розуміємось на цій новій справі. А виникає це в процесі запровадження Відкритого Доступу. Та є на світі добрі люди, які знають як це тлумачити. Знають і бажають. І тлумачать. Я взнала, і Вам пропоную.
– Самоархівування – депонування цифрового документу на загальнодоступному веб-сайті, в архіві, сумісному з OAI.
– Депонування передбачає простий веб-інтерфейс, в який користувач, використовуючи елементарні операції («copy/paste»), заповнює метадані (дата, прізвище автора, назва статті, джерело, вихідні дані тощо) і додає повний текст.
– Самоархівування займає 7-10 хвилин при депонуванні першої статті, і ще менше при подальших депонуваннях.
– Можливо – «самоархівування за дорученням»
Шановні колеги! Самоархівування – доступне кожному! Відкритий Доступ – не «манна з неба», Відкритий Доступ ми робимо самі!
Друзі-бібліотекарі! Хочу звернути Вашу увагу на чудову презентацію пані Тетяни Ярошенко, в якій є такі прекрасні гасла: «Збережіть! Поширте! Забезпечте пошук!»:
SAVE – Збережіть:
– Архівуйте Вашу роботу в організованому, безпечному та з гарно організованим пошуком архіві
– Збережіть ваші статті, дані, зображення, навчальні матеріали тощо
– Дозвольте Бібліотеці управляти цією інформацією: Вам немає необхідності це робити на власному сайті
SHARE – поширте:
– Забезпечте швидке поширення Вашої роботи
– Насолоджуйтесь Вашою постійною присутністю (visibility, permanently) в Мережі
SEARCH – забезпечте пошук:
– Отримайте найвище індексування в Google
– Збільшіть доступ (accessibility) до Вашої роботи
– Отримайте доступ до результатів досліджень Ваших колег
Анастасіє: Сподобалося Ваше: “Відкритий Доступ – не «манна з неба», Відкритий Доступ ми робимо самі!” Дякую!
В презентації пані Тетяни Ярошенко прочитала такі тези: – «Вартість передплати наукових журналів перевищує бюджети бібліотек» і «Жодна Бібліотека в світі не може передплатити всіх потрібних журналів». Дійсно, усі наукові журнали й одразу мабуть не зможе придбати жоден університет світу. А що, це якомусь університету потрібно? Університети зазвичай галузеві, то навіщо скажімо медикам геологія, а металургам космонавтика? Значить не усі журнали потрібні кожному університету. Це – по перше.
А з другого боку, ті що потрібні, знадобляться університету не усіма своїми статтями, а лише деякими. То навіщо університет має придбавати доступ до усіх випусків наукового журналу і усіх його публікацій. Адже сучасні комп’ютерні інформаційні технології дозволяють здійснювати доступ до кожної окремої публікації (файлу), а платити за вже отриману інформаційну послугу. Чи не так? Але ж за програмою Відкритого Доступу чомусь пропонується робити передплату доступу на цілі видання і навіть комплекти таких видань. На всяк випадок? Мені це чомусь дуже нагадує радянську торгівлю «з нагрузкою». Це коли до буханки потрібної людині хлібини додавалось два несвіжих оселедці, і за них потрібно було платити. -))) Панове! Чому?
Шановні колеги! Завтра настане 28 жовтня 2012 року, останній день Тижня Відкритого Доступу. Залишається доба для того, щоб подякувати організаторів цього поки що незвичного на теренах України бібліотечного заходу. Тож давайте щиро подякуємо насамперед Коаліцію Дослідницьких Публікацій та Ресурсів (SPARC)! Подякуємо також Науковій Публічній Бібліотеці (PLoS), та громадському руху «Студенти за Вільну Культуру»! Мені здається, що ці міжнародні інституції роблять конкретні справи щоб Відкритий Доступ опанував нашу планету. А чи будемо ми дякувати тим, хто вважає себе піклувальниками Відкритого Доступу в Україні, давайте поміркуємо 🙂
Тиждень Відкритого Доступу минув. Та все одно, на серці залишилась якась прикрість. Мабуть від лукавства, яке у цьому питанні присутнє. Та все по порядку. Через eKMAIR легко завантажила з Електронного архіву Національного університету “Києво-Могилянська академія” запропонований файл «10 років Будапештській ініціативі Відкритого Доступу». Сподівалась, що це доповідь. 🙂 Та виявилось, що це тільки презентація менеджерки програми «Відкритий Доступ» в Україні Ірини Кучми, що підготовлена та представлена на 15-му щорічному науково-практичному семінарі «Інформаційні ресурси для науки та освіти» 31 січня – 1 лютого 2012 року. В захваті була від кадру презентації, у якому перераховано ось таке:
= Перші десять років Ініціативі Відкритого доступу: що зроблено та «куди йдемо»
= Стабільність та впливи відкритого доступу
= Використання та розповсюдження наукових здобутків через репозитарії та журнали
= Відкритий доступ: переваги і недоліки. Як переконати дослідників у перевагах
= Яка роль університетської бібліотеки\бібліотекаря у новій моделі наукової комунікації?
= Що необхідно для активнішого зростання відкритого доступу в Україні та світі?
Сподівалась про все це прочитати далі. Та марно сподівалась. Далі – тільки екранні форми на англійській. У нас в селі, вибачаюсь, на англійській не говорять. Тільки на українській. Ну, ще дехто з старих людей на суржику. І освіта в нашому селі на рідній мові здійснюється – за законом. І Києво-Могилянка – вроді самий український виш! Але, «що маємо – те маємо» 🙂 Хоч смійся, а хоч плач…
Я особисто плакала біля тих англомовних екранних форм. Ну, інтерфейси хай би були на тій мові, на якій їх запрограмували. А прокоментувати Ірина Кучма мала б і на українській? Як не як, з 1 лютого минув майже рік часу! І неможна було скласти текст-пояснення на один-два аркуші на українській? У нас в селі такого не розуміють нормальні люди. А відомий класик назвав такі ситуації ось так влучно: «горе від розуму…», пам’ятаєте? 🙂 Та до наступного Тижня Відкритого Доступу може й виправляться. Я цього бажаю нашим «авангардисткам».
На всякого мудреца довольно простоты! Хвалю за смелость! На селе в Украине всегда были прямые и откровенные люди. На таких земля держится. Спасибо женщине.
Колеги, здається, що в основі майже всіх коментарів – недостатня поінформованість про рух Відкритого доступу. Варто заохотити наших науковців, бібліотекарів, хто розуміється, підготувати більше статей і презентацій популярного характеру українською мовою. Варто також вивчати мови, сьогодні бібліотечна професія вимагає цього – це вже з іншої пісні 🙂
До модератора “ВП” – а може розпочати таке просвітництво широкого загалу українських бібліотекарів про Рух Відкритого Доступу українською мовою і в обсягах прозвучавших вище запитань? Я, наприклад, російськомовний, а оці два речення написав на українській. А в якості заохочення пропоную вважати все що вже розташовано, і шо ще буде розташоване на цьому пості.
Кого цікавлять питання відкритого доступу – українською, рекомендую відвідувати блог Могилянської бібліотекарки (http://kmalibrary.blogspot.com/). Вона вже декілька років присвячує пости на блозі та свої публікації цій проблемі.
@ «Сільська бібліотекарка» – нажаль Вам ніхто не бажає надати відповідь… Та не ображайтесь. Так інколи буває: звичайне зазнайство. Це коли хтось вважає себе надто вже розумним, але таким не є насправді. В народі таких іронічно називають «розумниками». Ось і ті, хто нині впроваджує в Україні відкритий доступ, мабуть заслабли на цю соціальну хворобу 🙂 Колись це в них пройде 🙂
А щоб ті «розумники» не дуже хизувалися на цьому блозі своїм мовчанням, то давайте звернемо їх увагу на такий факт. Допоки вони ігнорують двадцять тисяч сільських бібліотекарок, їх самих ігнорують понад три мільйони українських студентів. Отакі ті «розумники» достойні! 🙂
Окремо для «розумників», які денно і нощно героїчно запроваджують в Україні відкритий доступ, нагадаємо, що в Україні сьогодні система вищої освіти налічує 966 вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації. Загальна чисельність студентів таких закладів становить 548 тис. осіб. Мережа вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації налічує 347 закладів. Серед них функціонує 166 університетів, 62 академії, 119 інститутів та 2 консерваторії. В цих вищих навчальних закладах навчається 2,7 млн. молодих людей.
А тепер, «розумники» увага, головне! Усі ці 3,248 млн. (0,548 млн. + 2,7 млн.) проігнорували вашу заяву про успіхи відкритого доступу. Бо жодного відгуку на опублікованому пості вони не надали! Отакі обсяги «пошани» вам від потенційних споживачів запровадженої вами послуги відкритого доступу. А все – за ваше зазнайство!
І на останок – одна маленька порада! Шановні провайдери відкритого доступу в Україні! Йдіть «в народ!»: починайте з дитячого садка, від малечі – до школяра, до студента, далі – до викладача, до доцента, до кожного професора, і цим шляхом ще далі – до ректорів українських вишів! А ще краще – йдіть в «гущу народну» – в село, зі своїм правдивим проникливим словом дійдіть до кожної сільської бібліотекарки! 🙂 Бо саме там, в сільській глибинці, зростає сьогодні покоління справжніх споживачів відкритого доступу. Тільки такими зусиллями ваша послуга набуде необхідного поширення в Україні. І ще – один момент! У презентаціях світових інформаційних ресурсів відкритого доступу особливо виділяйте їх частку на українській мові; а поряд гасло: «Читайте українською!» Долучаючись до «Відкритого Доступу», давайте відкривати світу Україну!
Колеги! Хто мені скаже: Чи легальні оці колекції електронних книг?
Це приклад Відкритого Доступу, чи ні?
Українські бібіліотеки в Інтернеті:
UkrLib – найбільша бібліотека української літератури в Інтернеті, яка включає велику кількість біографій українських письменників, рефератів, творів (URL-адреса: http://ukrlib/com/ua)
Бібліотека української поезії – сайт містить народні та сучасні пісні, а також переклади світової поезії (URL-адреса:http://poetry/uazone/net)
Просвіта – електронна бібліотека українських творів. На сайті розміщено велику кількість художніх творів українських письменників (URL- адреса: http://www/internet/net/lib)
Бібліотека українського міста – бібіліотека української класики , історії, пропонується перекладна література і фантастика (URL – адреса:http://ukrtown/com/library)
Українська бібліотека – бібліотека має такі розділи: суспільні науки, політика економіка, історія, культура, біографії, релігія, теологія, права людини (URL – адреса: http://www/lib/org/ua)
Український центр – представлено твори українських та зарубіжних авторів, фолькльорні твори,наукові праці та дослідженння в галузі української мови (URL-адреса: www/ukrcenter/com)
Бібліотека україської літератури – поміщено твори репресованих авторів (http://books/ms/km/ua)
Українська класика, рукописи, стародруки – містить такі видання: “Енеїда” І. Котляревського, твори шевченка, М. Гоголя, І. Франка, Пересопницьке Євангеліє (1556-1561) та ін. (URL- адреса: http://www/nbuv/gov/ua/eb/ukr/html)
Тема «Відкритий доступ» безумовно належить до інноваційних. Умісний та корисний пост. Таке враження, що обговорення пішло трішки не так. 🙂 Тому й стихло. Мабуть передчасно. Чи не тому, що «розумні» не бажають говорити, а інші не знають що сказати, але читали б коментарі «розумних». Та кінець року – не межа! Позаяк наприкінці року на цьому місці могло би бути розташовано узагальнення дискусії, що відбулася у році 2012-му, від автора блогу чи її асистента. А також висновки і заохочення учасникам дискусії. Запрошення «розумних» до більшої активності. Але й тепер місце для такого допису є. Воно розташовано трохи нижче. Дочекаймося! І читаймо! -:)