Шановні колеги! Дякую, що ці роки ви були зі мною, були читачами і коментаторами на цьому блозі. За ці роки було розміщено 489 постів, ви зробили 6053 коментарі, відвідали його 323549 разів. Тепер на часі у мене нові проекти, планую йти далі й робити щось нове. Запрошую вас у друзі на Фейсбуці. Можна буде використовувати Фейсбук як майданчик для спілкування, якщо це вам цікаво. Щиро зичу вам наснаги, професійного неспокою і нових творчих перемог.Це був останній пост на цьому блозі.
З глибокою повагою,
Валентина Пашкова
Дякую за увагу та спілкування!
28 Травня, 2014 від libinnovate
Відповідей: 40
УБА в соціальних мережах
Мітки\Tags
ALA CILIP IFLA LEAP ІФЛА Адвокація Американська бібліотека Американська бібліотечна асоціація Асоціація «Інформатіо-Консорціум» Бібліоміст Верховна Рада України Всеукраїнський день бібліотек День бібліотек Електронні книжки Захист персональних даних Кодекс етики Національна парламентська бібліотека України Посольство США США УБА Українська бібліотечна асоціація авторське право адвокасі безпека блог бібліотека бібліотеки в США бібліотечне обслуговування незрячих веб-сайт вебкаст відео відкритий доступ вітання громада девіз дослідження доступ до Інтернету діти е-книга е-книги електронна книга електронні книги етика бібліотекаря закон законодавство зарубіжний досвід книга кодекс етики бібліотекаря конкурс конференція конфіденційність лідерство мобільні бібліотеки молоді бібліотекарі міжнародна співпраця наука освіта офіційна інформація партнерство права людини програма Бібліоміст проект проект LEAP публічні бібліотеки семінар соціальні мережі співпраця з громадою читання шкільна бібліотека інвалідність інновація інновації інтелектуальна свобода інтернет інформаційні технологіїОстанні коментарі
ВП до Дякую за увагу та спілкув… колега до Дякую за увагу та спілкув… Ираида Ивановна до Дякую за увагу та спілкув… В.Катерина до Дякую за увагу та спілкув… відділ нотного фонду до Дякую за увагу та спілкув… провідний бібліотека… до Дякую за увагу та спілкув… Конструктивна до Дякую за увагу та спілкув… две оптимистки до Дякую за увагу та спілкув… Юморина до Дякую за увагу та спілкув… Авель до Дякую за увагу та спілкув… Підписатися на новини блогу
Архіви
Травень 2014 Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 -
Blog Stats
- 426 906 hits
Творчість та інновації в українських бібліотеках 
Валентино Степанівно! Спасибі, що п’ять років була з нами! 🙂
Колеги, копіюймо, хто може, цей блог на спомин, колись буде раритетом.
Цікаво, цей блог був “мечем” чи “плугом” у розбудові бібліотечної галузі України? Чим був цей блог для автрки?
Валентино Степанівно! А може Ви ивсе-таки залишитесь у блогосфері? Ви ж знаєте, блог – це не якась там жалюгідна сторінка у Фейсбуці. Блог – це “площадка” для широкого і демократичного громадського обговорення професійних питань бібліотекарів, а фейсбук – більш обмежений засіб. Краще тільки сайт! Переміщаючи своє представництво в Інтернеті у FB, Ви дуже скорочуєте свою аудиторію. Потенційну і фактичну.
Якби пан Васильєв з президії УБА був справжнім мужчиною, то запропонував би закрити свій блог 🙂 На захист блогу “ВП”. Та мабуть такого не станеться, і тому будемо ми ще довго “просвіщатись” і “насолоджувавтись” його постами, а блога “ВП” в Мережі більш не буде…
Як жаль, що все повернулося на закриття блогу…
Але пам’ятаймо: все, що не вібдувається, на краще!
Дякую і Вам, пані Валентино, за таку творчу працю для нас усіх!
Процвітання Вам у нових справах!
І ми Вам щиро дякуємо за творчість, позитив та активне спілкування
Валентино Степанівно!
Нам телефонують наші колеги з Вінниці і говорять, що чомусь не завантажуються їх коментарі. Їх група активна, як і наша. Розберіться, будь ласка.
Маю найкращі враження про цей блог і теплі спомини.
RE “ВП”: До нових зустрічей на “хвилях” Інтернету!!!
Ничто не вечно под луною…
Блог перестає функціонувати???
Сегодня утром услышала о намерении “ВП” закрыть этот свой блог. Подумала: “хозяин – барин”. Хозяйка захотела – хозяйка сделала, и ничего в этом аморального, а тем более криминального нет. Но зачем же банить комментарии посетителей уже теперь на последнем прощальном посте? Премодерация, цензура, всякое такое. Зачем? Выявляете сепаратистов? Смешно. Это мне лично совсем не понятно. Не понятно и всем моим домашним. Удивляются. Вот держу небольшой сборничек стихов Андрея Дементьева, а там читаю вот эти строки:
Не люблю хитрецов,
Не умею хитрить.
Не могу дурака
похвалой одарить.
Не умею молчать,
если сердце кипит.
Не меняю на выгоду
горьких обид.
Можно хлеба краюху
делить пополам.
Половину души
никому не отдам.
Отдавать – так уж всю,
без остатка, до дна,
потому что, как жизнь,
неделима она.
Не люблю хитрецов,
не умею хитрить.
Что подумал о ком-то ,
могу повторить.
Всё могу повторить,
глядя прямо в глаза.
Если б так же всегда
поступали друзья…
Прочитайте и Вы эти строчки и подумайте…
Якщо це означає, що в цьому блозі спілкування більше не буде продовжуватися, то сумно… Багато Ваших читачів якщо і не коментували дописи, то завжди уважно їх читали.
І хочеться подякувати Вам за Вашу працю, за цікаві пости і можливість обговорювати в цьому блозі проблеми, досягнення і нові виклики у нашій професії.
Але Ви нас заінтригували, і тепер з нетерпінням чекатимемо на нові проекти 🙂
Шановні друзі! Я щиро зворушена вашими дописами. Дякую дуже. Ми будемо спілкуватися, обов”язково. Просто зараз мені треба взяти паузу. Паузу у блозі, а не у роботі на розбудову бібліотек. До нових зустрічей – і особистих. і в блогосфері!
извините, эмоции, вчера я не разобралась, а сегодня прочитала что портал на реконструкции, все понятно, бывает
“Колючий” був блог. Точніше, колючими часто були коментарі відвідувачів-дописувачів. Але це пішло на користь блогу і відвідувачам. Бібліотекарі стали трішки сміливішими.
Велика подяка за блог. Жаль, що власником блогу чи волонтерами не проведено дослідження і не оголошено, чому дописувачі довго не затримувались на блозі. Вочевидь, що дуже швидко одних змінювали інші за декілька місяців, а то й тижнів, а відносно постійних можна перерахувати на пальцях однієї руки. Побажала би блогу “ВП” дюжину справжніх відданих активістів, патріотів розвитку українських бібліотек, та вже мабуть запізно… Усі сподівання на нову хвилю.
Чого гріха таїти, недолюблювали цей блог деякі члени президії УБА і сама Президент УБА :). Мабуть за демократію спілкування, вважаючи її надмірною. А принципові члени президії УБА чомусь ховалися за ніками. Та нічого, разом з блогом “ВП” ми-бібліотекарі долали у ці роки рабів всередині себе разом з усім народом. І тепер ми вже інші.
Блог був надто проамериканським. А це зайве, бо бібліотеки США додаткової реклами не потребують.
Бібліоечні блоги – це як танці: хтось танцює краще, а хтось не так гарно. Але, вечірка тільки тоді вдала, коли танцюють усі, чи принаймі танцюючих багато. Свій “танець” у бібліотечній блогосфері “танцювала” і Валентина Степанівна, що більше відома як блогер “ВП”. Танцювала активно і достойно. І достатньо тривалий час. Тому подяка їй за такий її “танок”. І могіє літа доброго здоров’я! Маємо найкращі враження :). Хай буде впевнена: її зусилля не марні. Зерно посіяне, вже проросло, буде й цівіт і будуть гарні плоди :). До нових зустрічей в Інтернеті і у нашому професійному житті! З великою повагою.
Дякую за цікаві ідеї ,за плідну співпрацю ,за знайомство з новими друзями ,однодумцями і партнерами!
Пані Валентино від душі бажаю здоров*я,оптимізму і підтримки в реалізації ваших нових творчих планів!
Якщо життя Блогу було достойним, то і смерть його – просто крок у вічність. Зазвичай таким грають Реквієм. Пропонуємо один такий – “Реквієм” В.А. Моцарта: https://www.youtube.com/watch?v=MlAuHoRXLes
Блог змінив наших бібліотекарів на краще в розумінні демократії.
Я це відчула на собі особисто, і знаю про інших
Валентино Степанівно! Покайтеся за усі вбиті вами коментарі дописувачів…
Многие библиотечные блогеры пытаются “писать” свои блоги неким идеальным, а точнее “прилизанным” образом, как роман, например 🙂 – все острое – в урну (Delete). И это их большая ошибка. Зайдешь иной раз на такой блог, а там одни “уси-пуси” 🙂 неприятно. На мой взгляд блог “пишут” автор и посетители блога вместе, вдумчивый автор и огромное количество посетителей! Кто во что горазд, но вместе. Пусть и с ошибками, но честно. И вот сила настоящего блога – в многообразии взаимно не соединенных мнений совершенно разных людей. В рамках тем постов конечно же. Так, действительно, связной линии на таком блоге не заметно, но в том то и сила блога, такое его амплуа. А когда автор или модератор боится, чтобы в его блог “не гадили”, то такой блог лишен жизни, он мертвый и бесполезный. Этот блог “ВП” таким не был, или был не всегда. Он последние года три имел тенденцию быть настоящим блогом. И он таким почти стал. Как минимум он был живой и не покрывался плесенью искусственного прилизывания удалением “ненужных” комментариев. За это я лично Валентине Степановне низко вклоняюсь. А “шишки” на лбу за такое отношение к блоговой публицистике со временем заживут 🙂 Или останутся на память :), что тоже совсем не плохо, ведь орденов и медалей здесь вообще не полагается 🙂 Спасибо!
Авелю: за всі роки було, може, три дописи, які я “вбила” через їхню войовничу політизованість. Деякі затримувала система, але згодом я це помічала і пропускала до оприлюднення. Тож, я була чесною з дописувачами… Не керувалася “подобаєтсья-не подобається”. Хоча, звичайно, часто-густо й сердилася на дописувачів, якщо вони були не згодні 🙂
Щодо зауваження п.Терези, то обговорення зарубіжного досвіду – на користь нашим бібліотекам, і досвід обговорювався не лишн американський. Проте американські книгозбірні – серед визнаних лідерів у світі, про прогресивні тенденції завжди корисно знати.
Колеги і друзі, для мене було важливим, що я вчилася весь цей час: слухати й чути вас, знаходити аргументи, щоби переконати тих, хто сумнівається, шукати щось цікаве й, можливо, корисне для наших бібліотек. Мені буде бракувати спілкування з вами!
Тільки побувавши на блозі “Інновації в українських бібліотеках” почуваєшся, що ти на Інтернет-просторах незалежної професійної громадської організації українських бібліотекарів. Гайнеш вправо-вліво – зовсім не те 🙂 придивишся, а там одні залежні. Тепер у звязку з закриттям цього блогу доведеться з цим почуттям розпрощатися… Валентино Степанівно, навчіть інших робити бібліотечні інтернет-ресурси більш незалежними! Від лінощів, від казенщини, від лицемірства, від слащавості на адресу чиновників, від кон’юнктури моменту, від політики врешті, від усього наносного. Ви ж знаєте, бібліотечна блогосфера має відзеркалювати усі настрої бібліотечної спільноти нашої країни, бо тільки тоді вона буде рушійною силою розвитку.
Дякую блог за прояви гумору, котрі часто були присутніми, особливо у коментарях дописувачів.
Колеги! Дякую за зворушливі слова! Дуже багато компліментів. Почитаю-почитаю і передумаю закривати блог 🙂 Це я шуткую. Ми всі змінилися… Давайте відкривати блоги, майданчики для спілкування. Перевага нинішнього часу, що ми це все можемо робити, кожен. Головне – хист, бажання, чесність і професіоналізм. Правда, ще треба й досить багато часу, особливо, якщо багато людей коментують. Тож, хто готовий – до роботи!
автору блогу: + до вчорашнього = дякую за щирі зізнання 🙂
О! Да! О! Да! Світ знає: мої гріхи набагато більші! 🙂
Правду кажуть: “не судіть інших, то несудимі будете”…
Валентино Степанівно! У Вас на блозі найбільше смайликів! 🙂 А це свідчить про те, що на Вашому блозі збираються здебільшогго люди веселі і життєрадісні. Хоча були й прискіпливі зануди 🙂 тепер їм “кранти” 🙂
А веселих і життєрадісних жаль…
Девочки, ну что же Вы так радикально: смерть, реквием? Блог не умер, блог просто вот-вот прекратит обновляться… Да, грустно, но не более того… Давайте погрустим и… продолжим верить в жизнь 🙂 Представьте себе: с неба звездочка упала, но там на небе еще много-много таких звездочек. Просто все они мерцают, и поэтому мы не каждую можем заметить и выделить. Давайте весь небосвод разделим между собой и будем внимательно отслеживать там новые “звездочки” 🙂 Мы вот лично согласны с ВП: давайте помнить, каждая из нас тоже может однажды начать светить другим. Своим словом, своим проектом, своим сайтом или своим блогом в Интернете! Давайте посмотрим на мир такими глазами! А пока будем присматриваться и определяться, предлагаю слушать музыку грусти – https://www.youtube.com/watch?v=q1fcPdS5Ccg
Почитала цей пост і зрозуміла: якби цей блог був десь на інтернет-сторінці “всесвітньо відомого” села Васюки :), то за п’ять років його би побачили на порядок менше відвідувачів, а може і в сто разів менше людей. Ось Валентина Степанівна закликає: “Давайте відкривати блоги, майданчики для спілкування!”. А хто вкаже шлях до місця їх розташування в неосяжній Мережі? Бачте, портал УБА робить це тільки для членів президії УБА… А як же решта бібліотечних блогерів? Та хоча б членів УБА? Невже усі вони і надалі будуть “пасинками” для УБА, бо президія УБА завжди буде для них “мачухою”? Невже усі вони ніколи не матимуть посилання на порталі УБА? Прикро, якщо так… Бо загубляться вони у великому інтернетному хаосі, загубляться… А як на мене, то сторінка “Блоги” на потралі УБА могла би стати не те, щоб “майданчиком”, вона може стати справжнім Майданом для бібліотечних блогерів. І блогосфера наша стане тоді структурованою, з оптимальним зручним доступом. Баченою і відвідуваною. І навіщо тоді питати: “А що таке Щастя?” 🙂
Дійсно, активний, колоритний був блог. Але, справжнім блогом про бібліотечні інновації цей блог так і не став. на жаль… Може у когось іншого з нових блогерів ця тема “ляже” краще? Тема вкрай цікава, але їй потрібна більш фокусована інтерпретація.
“Музбібліотеці” – привіт! Ми такі ж 🙂 А цьому блогу хочеться подякувати за його музичне амплуа – публікацію посилань на музичні твори. Музика дійсно допомагає висловити почуття, а інколи посилює думку, міркування, позицію дописувача. Це відома істина. Колеги, користуйтесь музичними файлами! Особливо, якщо музику життя несете у своєму серці. Будьмо один одному своєрідними діджеями, диспетчерами, путівниками і провідниками хорошого настрою.
Погоджуюсь. І мені здається, що Валентині Степанівні слід виголосити подяку за надану можливість відвідувачам блогу дарувати один одному музичні посилання, це дає позитивне емоційне забарвлення блогу та спілкуванню. Завжди було бажання відкрити його хоч раз на день. Блог від цієї свободи почуттів тільки вигравав.
Спасибо блогу, спасибо автору, мы вот трое можем вынести свой спор что называется на люди. Не возражаю, “Катерине”, музыка – это всегда хорошо, а иллюстрированная хорошим видео на “ютубе” – это вообще прекрасно. Но, нам-библиотекарям часто нужно входить совсем в другое “дзен-состояние” 🙂 Библиотека – не абстракция, как музыка, библиотека – материальна как двери, как веник и как швабра 🙂 И также любая инновация – это прежде всего “материальная часть”, в конечном счете – деньги. Если имеешь хорошего спонсора, то ты можешь стремиться быть инноватором. А если такого спонсора у тебя нет, то и блог “ВП” не поможет. Все в этои мире уже есть и все покупается, нужны льшь деньги. А деньгами блог “Инновации…” увы никогда за свои пять лет не располагал. И даже в “Библиомост” не мог протежировать многим, хотя и были немножко избранных 🙂 А вывод мой простой: если бы мне за “голову” блога давали миллион, то я бы отдала голову любого блога 🙂 Шутка, конечно же, но в каждой шутке есть какая-то доля НЕ-шутки…
Слід віддати належне активності блогу “Інновації в українських бібліотеках” в його устремлінні інтегруватися з Ютубом — цим мега-ресурсом в Інтернеті. Інші блогери чомусь надто обережні у цьому питанні, а Валентина Степанівна поступово стала сміливою. Особливо – її дописувачі 🙂 Берімо приклад, бо це поки що також в деякому розумінні інновація в бібліотечній блогосфері. Між іншим, на ютуб можна завантажити і свій власний файл, а на блозі надати на нього посилання; вийде переконливо і круто. Йдемо вперед, колеги! 🙂
Дякую і до зустрічі!