23 квітня Всесвітній день книги та авторського права. Бібліотеки України для юнацтва та молоді разом зі своїми громадами святкують цей день та навіть ніч, адже саме сьогодні проходитиме Всеукраїнська молодіжна бібліоніч “Книгою призначена зустріч”. Вітання всім учасникам акції від Президента Української бібліотечної асоціації пані Ірини Олександрівни Шевченко.
А ось так святкують у США: https://www.facebook.com/worldbooknightusa?fref=photo
Advertisements
Таке свято! Та чомусь мовчать мої колеги і я чомусь мовчу. Усі заклопотані буденним. Між тим, від 28-ї сесії ЮНЕСКО у 1995 році, коли було запроваджено це свято, минуло вже чимало. А Іспанія знає це свято ще з 1926 року. Сьогодні це вже дійсно символічна дата світової літератури! Традиція дарувати в цей день троянду кожному, хто купує книгу, приживається не надто вже й інтенсивно :), але книголюби усього світу це свято визнають і відмічають. І таких стає дедалі більше і більше. Посеред них і ми. І бібліоніч – це тільки початок 🙂 Будуть ще й салюти. Будуть і карнавали. Книга ще займе своє чільне місце у свідомості людства! Слава Книзі! Читачам – слава!
І тут молодь попереду! 🙂 Аякже, в них сила і в них молодіжний запал! Кому ж, як не молодим? Що посіють, те й пожнуть! Книгу шанувати потрібно, бо це не перехідна істина, а вічна.
Всемирный День Книги – это хорошо, но есть еще много других путей привлечения внимания читателей к “ее превосходительству” Книге и к чтению. Один из таких – это топонимика наших городов. В ней должны быть так сказать “книжные включения”. Много таких включений! Кто скажет, что улиц и площадей имени Книги у нас много? Такого не наблюдается. А как хочется, чтобы идя по лучшим районам наших городов, мы видели “книжные” названия. Представьте себе, идешь, а там под цветущими липами – “улица Книжная”. Идешь дальше, а там утопает в каштановом цвету “переулок Книжный”. Идешь дальше, а там дальше где-то возле реки – “сквер Книгочеев”. И так далее, и так далее :). Книга должна быть на билбордах и в светящейся рекламе. Книга должна сиять высоко на домах и под рукой в общественном транспорте, мы должны видеть книгу на дымоходах городских котельных и на праздничном дирижабле над любимым городом. Книга – лучшее слово на свете! И праздник книги – сам по себе может быть непревзойденным. Стоит к этому стремиться!
Кто-то из мудрейших мира сего сказал: “Любить человечество значительно легче, чем любить отдельного человека” 🙂 Так оно и есть на самом деле. Вот, например, сегодня 27 мая библиотекари России отмечают свой профессиональный праздник – Общероссийский день библиотек. А мы им даже свой “приветик” не послали. Но зато мы солидарны со всем миром по случаю Всемирного Дня Книги. Двуличные мы какие-то… Или как? То-то и оно… Можно по любому поводу переспать ночь, или наоборот – принципиально не спать ночь. И не важно, только молодые библиотекари не будут спать, или библиотекари всех возрастов, важно то, какой в этом смысл. И если мы вот так отреагировали на профессиональный праздник российских библиотекарей, то лучше бы хорошо выспались в ночь на 23 апреля. Не были бы такими злыми не пойми за что…
У Вас є повне право привітати своїх російських колег, якщо є таке бажання. Особливо тих, хто не поділяє політику Путіна щодо України.
Якось у дитинстві ми з товаришем чомусь вирішили переспати ніч на горищі. На сіні! 🙂 Не знаю чому, але так вирішили. Мами наші попереджали, що там, мовляв, і миші, і павуки, і різні щіпавки тощо. Та де там, хлопці вирішили і гайда спати на горищі! Хто проти цієї їх затії – той ворог. Отож, висварили таке своє право у жорстких суперечках з батьками, і давай спати га горищі! На сіні! Разом за компанію. На горищі нашої хати, бо у нас більше сіна. Мама застелила рядно, старі одіяла, підмостила соломи і побажала нам доброї ночі. Будьмо відвертими, не спалось нам далеко за північ :). Щось у боки кололо і муляло, по тілі щось лазило і кусало, щось пікало і писклявило, щось підозріло шелестіло і бігало навколо нас. Чомусь постійно кортіло чи то пити, чи то їсти. Хотілося звернутися до мами. Чесне слово: згодом хотілося просто втекти з того горища. Та гордість не дозволяла. Тож спали до ранку. Та ранок того разу був у нас надто поспішним; ще тільки но небо почало сіріти, а ми вже повставали. І на серці ніякої романтики, таке спання нам зовсім осточортіло! Бігом по домівкам. І спати по-справжньому 🙂
Бібліотекарі! Спіть по-справжньому! І працюйте як має бути. Бо усі ці “романтичні” заходи накшталт “бібліоніч” – не природні для людини, не притаманні роботі бібліотеки, і тому не потрібні для адвокації і поширення.
Браво, “ВП”! 🙂 Хай знає та зухвала “москалька” нашу принциповість! Продожу Вашу тезу: давайте спалимо привселюдно один мільйон російських книг з фондів наших українських бібліотек! І припинимо платити надбавку “за особливі умови” усім російськомовним бібліотекарям. В “піку” Путіну. Ми ж бо – патріоти України :). Отакий маю сарказм у відповідь на останню ремарку “ВП”.
А тепер моє узагальнення: якщо віце-президент УБА вслід за президентом УБА відсторонюється особисто від поздоровлень колег-бібліотекарів сусідньої країни з нагоди їх професійного свята і відсторонює від таких поздоровлень усю громадську організацію під назвою “УБА”, то нашій УБА слід викреслити зі свого статуту усі положення, що наголошують на її аполітичності. Бо за визначенням громадський рух – це альтернатива державній машині тотального тиску на свободи громадян. І якщо УБА береться відстоювати не інтереси народів України і Росії, а бере за основу своєї роботи зовнішню політику держави, то це хибний шлях для цієї громадської організації. Пам’ятаймо, у держав свої шляхи дружби і суперечок, а у народів і громадських рухів – своє постійне прагнення дружби.
Спомину дитинства: Добре, що тепер можна діяти по-різному. Головне, щоби бібліотекарі “не спали”, а творчо горіли. 🙂 Бібліотекарі вільні обирати, що цікаво їхнім читачам і їм самим.
Члену УБА: Раджу уважно прочитати Статут УБА. Логіки у Вашому зауваженні я не побачила. Якщо діячі Російської бібліотечної асоціації не засудили анексію Криму, а директори ряду провідних російських бібліотек підписали ганебний лист на підтримку політики Путіна щодо України, якщо багато російських бібліотекарів дозволили собі антиукраїнські висловлювання у Фейсбуці, коли ми намагалися вести з ними розмову й волали “Кримнаш”, то я вважаю зайвим надсилати їм поздоровлення. Це – моя позиція особиста і професійна. Тих російських бібліотекарів, які не заплямували себе підтримкою інформаційної та іншої війни проти України, я щиро вітаю, спілкуючись з ними особисто. Якщо Вас, як члена УБА, не влаштовує така моя позиція, то Ви маєте повне право не обирати мене в Президію УБА на наступний термін. Громадянське суспільство прагне й бореться за мир, проте важливо чітко висловлювати свою громадянську позицію в умовах випробувань і стояти на захисті своєї Батьківщини.