Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського до ювілею пропонує Меморіальну електронну колекцію «Т. Г. Шевченко». Це віртуальна меморіальна електронна колекція документальних джерел, присвячених особистості видатного українського поета Т. Г. Шевченка: бібліографічна база даних, електронні виставки, книги, зображення, галереї, ресурси Інтернету.
Не можу не зазначити, що в цьому ресурсі представлений і бібліографічний покажчик «Тарас Шевченко в Бібліотеці Конгресу США», одним з укладачів якого була і автор цього блогу. :-)
Advertisements
Українці! Зважмо! З цих двісті років світлу пам’ять про Великого Кобзаря понад сто років шанували в Російській імперії, сімдесят років вшановували у Радянському Союзі, і ось вже двадцять три роки вшановують в Незалежній Україні. І ось цьогоріч влада Москви відкрила пам’ятник Шевченкові. Значить шанують. То навіщо новітня українська влада нині так заповзято розпалює ворожнечу між нашими народами? Щось тут не так…
А хто скаже, скільки пам’ятників Т.Г.Шевченку відкрито в тій же Німеччині? Не секрет, що у цій країні мешкає досить багато мігрантів та емігрантів з України, і кожен з них хотів би мати для своєї душевної втіхи на чужині місце, де було би можна поклонитися Кобзареві, зосередитись сутності українства, на сенсі життя, знайти душевну рівновагу для подальшого…
Вибачаюсь, що не встигла подякувати автора блогу за цей пост. Дякую, Валентино Степанівно! І за створений покажчик також велика Вам дяка. Я для себе зробила відкриття, бо не очікувала, що в бібліотеці Конгресу США є вісімсот (!) друкованих видань Шевченкіани. Це чудово! А чи так само багатою є Шевченкіана Національної парламентської бібліотеки я не знаю. Де б про це взнати?
Віті Раєвській: Російська влада, засоби масовоі інформаціі розгорнули справжню інформаційну війну проти украінців і украінськоі держави. Будь ласка, дивіться не лише російські телевізійні канали. Думайте, аналізуйте інформацію. А відкривати пам’ятник Шевченку в краіні, яка ввела війська в Украіну, зазіхає на іі територію, вважаю цинічним. Це в Росіі – не прояв протесту проти війни і поваги до Украіни, це – цинізм і окозамилювання з боку російськоі влади. Ми живемо у складні часи, коли перевіряється порядність, людяність, любов до Батьківщини. А кількість видань Шевченка в будь-якій бібліотеці можна, думаю, підрахувати за електронним каталогом 🙂
ВП: щоб Ви знала – для того, щоби встановити пам’ятник в березні 2014 року скульптор мав би отримати замовлення за рік перед цим, а ливарники – щонайменше за пів року. А визначити місце встановлення памятника на генплані міста Москви задовго до цього. Тож пов’язувати цю подію з тим, що відбувається в Криму за тиждень не варто. Це дві не поєднані між собою дії Російської Федерації. В усякому разі мені так здається. Втім Ви маєте право на свою окрему думку. Багато ваших міркувань мені подобаються. А цей Ваш блог хай напрацьовує синтетичні думки з гострих питань українського сьогодення; блог це може. Слава Україні!
Извините, я одну реплику на тему Отечества. Вспомните, как крестьяне много веков подряд на всех просторах Российской Империи, включая и Малороссийские земли, молились за царя и Отечество. Вспомните, как люди страны СССР горячо и искренне любили свое многонациональное Отечество, и это даже отражал герб страны СССР. Наверное, чехи и словаки некогда любили свою Родину – Чехословакию. Народы Югославии любили свою Родину – Югославию. И таких примеров только в современном мире более чем достаточно. По сути, вся история трансформации человеческого общества – это пример поиска людьми лучших организационных форм своей жизни. Причем, как отдельными семьями, так и целыми этносами и народами. От достигнутого – к лучшему! Этот мотив, видимо, и сегодня служит ориентиром для львовян, дончан и крымчан. А у националистов сегодня, видимо, другие взгляды. На вопрос «кто же прав», отвечу: прав каждый народ, выражая свое коллективное общее мнение. И никакие «держиморды» не имеют права помыкать народом.
Як бачимо, шевченкіана в США складає вісімсот друкованих видань. А яка ж шевченкіана в Росії? Сто? Вісімсот? Тисяча? Дві тисячі? Скільки? Бо це – критерій. І ще й який!
Не ищите памятники Т.Шевченко в Германии. Это не их герой! Известно как в июле 2009 года мэр города Киева Л.Черновецкий предложил было послу Германии в Украине рассмотреть возможность установки в Берлине памятника великому украинскому поэту Тарасу Шевченко. Но за истекшие четыре года этот вопрос в Германии даже не рассмотрен. И поэтому памятника Т.Шевченко там не собираются устанавливать. Вам ПРИКРО? … Мені дуже прикро… Начуваймося! Воріженьків України не так вже й важко розгледіти під камуфляжем фейкових “друзів”, якщо цього бажати. Источник: http://censor.net.ua/n94541
Будь ласка, дотримуйтеся теми постів.
Валентине Осыке в ответ:
Творчество Тараса Шевченко принадлежит и украинской, и русской литературе. Такова основная мысль выставки, посвященной 200-летию со дня рождения великого поэта. Она открылась в музее Пушкина на Пречистенке. На выставке представлено более 400 экспонатов из 17 российских и 2 украинских музеев. Интересно, что почти все чиновники и деятели культуры, так или иначе участвовавшие в создании выставки, оказались с украинскими корнями. “Великий кобзарь”, как и другие славянские национальные поэты, обладал обострённым чувством любви к своей Родине. Для украинской литературы он значит столько же, сколько Пушкин – для русской. В конце года планируется выпуск брошюры с документами из архивов России и Украины. К изданию приложат диск с советскими фильмами о Тарасе Шевченко, передаёт ИТАР-ТАСС.
Источник: – http://radiovesti.ru/article/show/article_id/129964
Цікаве повідомлення про цікавий факт у пості, не менш цікаве повідомлення про факт Ніни Петрівни. Додам від себе ще й посилання на відеорепортаж:
http://www.vesti.ru/only_video.html?vid=583864