Національна парламентська бібліотека України, яка опинилася в центрі жорстокого протистояння на вул. Грушевського, незабаром знову відкриє свої двері для користувачів. З перших днів протистояння на першому поверсі бібліотеки було відкрито польовий госпіталь Міжнародного червоного хреста, лікарі якого зберегли багато життів. Весь цей час напружено і віддано працювали співробітники бібліотеки, допомагаючи людям і зберігаючи національне надбання народу України. Бібліотека залишилася неушкодженою. 26 лютого 2014 р. співробітники бібліотеки щиро дякували активістам Грушевського, які організували і забезпечили охорону людей, приміщення, фондів і майна Національної парламентської бібліотеки України. 
Національна парламентська бібліотека України за декілька днів знову відкриє свої двері для читачів
27 Лютого, 2014 від libinnovate
Відповідей: 31
УБА в соціальних мережах
Мітки\Tags
Останні коментарі
ВП до Дякую за увагу та спілкув… колега до Дякую за увагу та спілкув… Ираида Ивановна до Дякую за увагу та спілкув… В.Катерина до Дякую за увагу та спілкув… відділ нотного фонду до Дякую за увагу та спілкув… провідний бібліотека… до Дякую за увагу та спілкув… Конструктивна до Дякую за увагу та спілкув… две оптимистки до Дякую за увагу та спілкув… Юморина до Дякую за увагу та спілкув… Авель до Дякую за увагу та спілкув… Підписатися на новини блогу
Архіви
-
Blog Stats
- 422,461 hits
Творчість та інновації в українських бібліотеках 
УРА!
Щораз – то краще :). Вибачте, як розуміти оце ваше повідомлення: “…26 лютого 2014 р. співробітники бібліотеки щиро дякували активістам Грушевського, які організували і забезпечили охорону людей, приміщення, фондів і майна Національної парламентської бібліотеки України”. Від кого забезпечили охорону? Як відомо, в протистоянні брали участь мітингуючі, вони ж активісти зі своєю охороною і беркут з вояками внутрішніх військ. Від кого з них забезпечили охорону Національної парламентської бібліотеки? Що Ви очікуєте від цієї своєї публікації? Що мають коментувати відвідувачі блогу? Що має коментувати ота “одна людина”, про визнання існування якої ви так наполягаєте?
Правильно було би подякувати активістам Майдану за те, що вони не захоплювали будівлю Національної парламентської бібліотеки.
Клара=Справедлива=одна з тих людей=тролів: Відпочиньте, не треба під різними ніками дописувати. Ігнорую 🙂
“Справедлива” Клара, начепіть коралі – і в Парламентську. Там розкажуть, якщо ви не чули про “тітушок”
Бібліотекарі дякували… А чи записали наші колеги у цій Прекрасній Бібліотеці активістів Майдану, котрих ми бачимо на світлині, до загалу її користувачів? Проти існуючих бюрократичних перепон. За принципом революційної доцільності. І просто від душі. Бо не можна цілувати чужих чоловіків :). Погодьтесь, це було би кращим доказом вдячності бібліотекарів гарним хлопцям.
Колеги! Сестри по професії! Якщо Ви там так добре затоваришували з активістами Майдану, то домовтесь отримати від них цікаву книжку. Вже стала відомою її назва – «Євромайдан. Хроніка відчутів». Троє активістів Майдану і водночас сучасних українських авторів написали таку книжечку. Запевняють, що то буде реальний бесселер. Не впіймаєш у книгарнях! Тож візьміть до уваги і отримайте для парламентської свій примірник першими. А для обласних десь там у своїх контактах просто пролобіюйте таку передачу-подарунок. Будемо вдячні.
[…] Libinnovate […]
Чому б не назвати поіменно тих бійців самооборони Майдану, котрі бачимо на світлині? Просто з міркувань поваги. А то виходить, що дружили-дружили, а як подяку висловити, то не людям, а якісь групі анонімів. Прикро…
А я предлагаю виртуально подарить ребятам, охранявшим Национальную парламентскую библиотеку в дни противостояния, хорошую песню юной девушки – http://www.youtube.com/watch?v=-Sy37i4FL9g Эта песня понравилась более чем миллиону пользователям интернета.
Стало відомо, що Україна долучилися до Міжнародної організації «Блакитний щит». Вже маємо Національний Блакитний Щит. Чи вже встановлено в Національній парламентській бібліотеці дію цієї організації ЮНЕСКО? Чи може одна охорона пішла, а нова охорона ще не прийшла? Чи зараз існує загроза бібліотечному фонду?
Автору посту: Невже були відмови від медичних закладів міста Києва в госпіталізації постраждалих? Навіщо був госпіталь у бібліотеці, якщо таких відмов не було і не могло бути? До того ж, у Києві діє Головний військово-медичний клінічний ордена Червоної Зірки центр «Головний військовий клінічний госпіталь». Не заплутуйте людей!
Ірині Світличній: Я не думаю, що це говорить у Вас наївність. Не думаю, що Ви були відрізані від інформації ці три місяці. То навіщо писати такі коментарі?
Участники дискуссии, возьмите во внимание, что «полевой госпиталь» — это лечебное учреждение военного времени, предназначенное для оказания медицинской помощи в полевых условиях поражённым и больным. В данном случае речь не идет о военном времени. И полевых условий в 4-миллионном мегаполисе явно не было. Кроме того, госпиталь предполагает стационарное лечение, а в здании библиотеки лечебного стационара не было и быть не могло. К услугам Майдана ежедневно было до десяти автомобилей скорой медицинской помощи и десятки врачей. Будьте внимательны в использовании слов! И главное, – это не инновация для библиотек, и этот опыт не стоит повторять где-нибудь еще…
Ірині Василівні: див. мій попередній коментар. І так, це не повинно повторитися!
Как теперь становится известно и понятно, протестующие на Майдане весьма искаженно и даже предвзято понимали историю и взаимоотношения между Россией и Украиной, между украинским и российским народом, все взаимоотношения между народами СНГ. Во всяком случае активная часть Майдана. Что делала парламентская библиотека чтобы хоть как-то восполнить пробел соответствующих знаний у протестующих? Ведь в связи с закрытием библиотеки у достаточно квалифицированных сотрудников этой библиотеки появилось много свободного времени, и это время можно было бы потратить на просвещение митингующих. А без этого ежечасно росли русофобские настроения, что теперь эхом отозвалось в Крыму, восточных регионах Украины, по всей стране. Что делали библиотекари для того, чтобы это предупредить? Ведь библиотечные фонды этой библиотеки дают для этого большие возможности. Почему ничего такого не делали?
З цього матеріалу зрозуміло, що тільки ця одна бібліотека опинилася в епіцентрі таких буремних історичних подій в нашій країні. Тому мабуть і більш гостро зрозуміла дуже негативні відцентрові сили, які роз’єднують, шматують наше суспільство. Колеги! А давайте розглянемо питання шляхів нашого єднання. Бібліотечного. Чому досі в УБА представлені не усі області? Чому і нині наші бібліотеки діють переважно шляхом «хто-куди»? Де лідерство потрібної ваги Національної парламентської? Давайте врешті-решт об’єднаємось! Хоча б на цьому «зламі» нашої професійної і громадянської свідомості. Через горизонтальні виробничі зв’язки, через УБА, котра може стати спільною для усіх нас, через активізацію налагодження наших особистих зв’язків в інтернет-просторі! Скрізь, де тільки можна.
русская=голос здалека: Так, про єдність – це вірно. В УБА представлені бібліотекарі з усіх! усіх куточків України. Долучайтеся і Ви. А щодо русофобських настроїв, то це – бред, перепрошую за правду.
Валентино Степанівно, слово “бред” не має входити до лексики вихованої інтелігентної людини, доктора наук, професора, громадського діяча тощо 🙂
Ирине Светличной, Ирине Васильевне:
Ясно, что речь идет о простом фельдшерском пункте. Бесспорно, он был там нужен. Для тех же перевязок легких ран пострадавшим. Но почему не говорится о том, сколько человек получили там медицинскую помощь? Зачем демонстрировать лишний пафос, граничащий с ложью? Истина всегда конкретна. Вот к примеру известно, что всего согласно данным минздрава за время противостояния митингующих и силовиков к бригадам экстренной медицинской помощи и в учреждения здравоохранения за медицинской помощью обратилось 1039 пострадавших, 676 из них были госпитализированы. На лечении в учреждениях здравоохранения Киева по состоянию на 5 марта находится 210 человек. Погибло 98 человек; сегодня, в госпитале умер еще один человек из пострадавших на майдане и находившийся на стационарном лечении.
В дополнение к вчерашнему:
Это не должно повториться!
Библиотеки должны обслуживать читателей!
Скорая медицинская помощь – оказывать неотложную помощь!
Больницы – лечить людей!
Революции и войны – оставить в прошлом!
Народовладдя – основа гражданского общества!
Дипломатия – основа межгосударственных отношений!
Мир – народам!
Библиотекарям – профессиональной активности!
Очень жаль, что “ВП” устраивает здесь цензуру…
Опять удалила безобидные коменты по теме…
Доброму суфлеру: Дякую за Ваші дипломатичні зусилля. А ось мої міркування щодо цього. “Бред — совокупность идей и представлений, умозаключение, возникшее не в результате обработки поступивших сведений и не корректируемое поступающими сведениями (при этом не важно, соответствует ли бредовое умозаключение действительности или нет)”. Це не лайливе слово. Це слово відображає моє переконання, бо немає у нас русофобських настроїв. Я маю право про це говорити. Ви знаєте моє прізвище. Воно українське? Такі твердження розпалюють ворожнечу, недовіру в суспільстві.
Варламовій: думаю, що колись ми дізнаємося правду про кількість постраждалих. Проте цей пост був не про це. Так, Ви маєте рацію щодо назви цього медичного пункту. Не варто чіплятися до слів, дивіться на суть питання. 🙂
Правдоискателю: я видалила ті матеріали, які не стосуються теми поста, і залишила Ваші абсолютно вірні твердження, які я повністю поділяю. Дякую!!!
RE “ВП” – посмотрите, “русская” всего лишь спросила:
“Что делала парламентская библиотека чтобы хоть как-то восполнить пробел соответствующих знаний у протестующих? Ведь в связи с закрытием библиотеки у достаточно квалифицированных сотрудников этой библиотеки появилось много свободного времени, и это время можно было бы потратить на просвещение митингующих”. Ведь известный весьма сбалансированный “языковый закон” реально отменен! Согласна, лично Вы в этом не принимала участия.
другая русская =Правдоискатель: зачем Вы пишете под разными никами? Просто любопытно. Ответ на Ваш последний коммент: Сотрудники библиотеки сохраняли библиотеку и ее коллекции в очень трудных условиях. Об этом написано в посте. Я ответила по существу: нет русофобских настроений у украинских людей. Библиотеки в Украине, насколько я знаю, продолжают выполнять свои функции – информировать и просвещать. Качественно ли они это делают – вопрос и к Вам. Вы качественно работаете, предоставляете доступ ко всем точкам зрения? Это очень острый вопрос, особенно там, где активно распространяется неправдивая информация соседнего государства в эти сложные, очень сложные времена.
Якщо парламентська бібліотека має гордість від такої своєї ролі у ті дні жорсткого протистояння між озброэними радикально налаштованими мітингуючими і задіяними для охорони правопорядку силовиками, то чому не повідомляється про перемовини з лідерами Майдану: Кличко, Тягнибоком, Яценюком, Турчиновим? Чи були зустрічі керівництва бібліотеки з тим же Ярошем, Сашком Біли та іншими ініціаторами усіх тих жорстокостей?
Гордість відчуваю я від того, що в таких складних умовах бібліотекарі і всі, хто брав участь у протистоянні, зберегли національне надбання украінського народу в Національній парламентській бібліотеці. Я сумую, що не вдалося зберегти багато експонатів Музею історіі Києва. Я знаю, що всім нам треба подвоіти, потроіти зусилля, щоби розбудувати краіну без казнокрадів і брехні, на засадах демократіі, законності, свободи слова і зібрань, підзвітності влади. Бібліотекарі розуміють свою відповідальність, чи не так?
Коли мені казали про те, що на цьому блозі видаляють коментарі, я в таке не вірила. Бо постійно бачила значну кількість наявних коментарів. Сьогодні видалено мій коментар, завантажений вранці. За темою, бо як відгук на пост про події жорсткого протистояння, які відбувалися поряд з національною парламентською бібліотекою і складали їй певну загрозу, я завантажила посилання на пісню хору української греко-католицької церкви – така собі пісенна молитва за Україну. Поетична. Мелодійна. Змістовна. Патріотична. До часу. Але, блогеру виявилась не до вподоби. Лишня. Не по темі.
А що по-вашому слід рахувати «темою»? Для людини буквальної, нерозвиненої будь-яке асоціативне мислення у відповідь на пост можна рахувати відхиленням. Але, в такому разі у Вас на блозі ніколи не буде коментувань. Або ставте для відвідувачів блогу конкретні запитання. Ви ж запитань не ставите, а міркування асоціативні відкидаєте. Це – різновид цензури. І Ви це розумієте. Тому не залишаєте коментарі, котрі вам не подобаються. В такому разі пишіть пости для себе. Але навіщо тоді вам Інтернет? Пишіть на папірець і складайте собі на стіл чи кудись іще. Але, в такому разі Ви не маєте морального права рахувати себе причетною до демократії, як цілком визначеного процесу. Дублюю свій попередній коментар-посилання: http://music.i.ua/player/328349/29923/620562/ Сподіваюсь…
Судя по тому огромному количеству религий, церквей и верований, которые находятся в обиходе современного человечества, религия, вера в Бога, молитва стали элементами современной культуры общества. Там, где человеку, громаде, обществу, народу не хватает физических сил, чтобы повлиять на события их жизни так, как им этого хочется, они прибегают к помощи религии, церкви, веры, молитвы. Так было и на Майдане в Киеве. Поэтому мне лично понятен автор предыдущего коментаря, и если предложение послушать такое песнопение было расценено автором блога как непозволительное, то блогер не права. И если теперь не удаляет, то ошибка исправлена -)). Стоит быть взаимно терпимыми; каждый пусть найдет свою молитву для исправления ситуации к лучшему.
Чернівчанці: Я видалила Ваш попередній допис, тому що у ньому не було нічого, крім лінку. Ніяких пояснень, що і чому. Тепер, коли є пояснення, – немає проблем 🙂
Колеги, подивіться ще фотографії від Національної парламентської бібілотеки України: http://www.nplu.org/article.php?id=114