Пропоную вашій увазі документ ІФЛА. У цьому перекладі пропущено розділи “Вихідна інформація” та “Вступ”.
Принципи ІФЛА стосовно е-книг у бібліотеках
1.Бібліотека повинна мати право отримати ліцензію та/або придбати будь-яку е-книгу, що є у продажу без ембарго. Якщо певні назви вилучаються з бібліотечного ринку видавцями та/або авторами, законодавство країни має вимагати забезпечити такий доступ на обґрунтованих і розумних умовах. Бібліотеки повинні мати можливість комплектуватися, відбираючи певні назви зі списків видавців або дистриб’юторів відповідно до своєї місії надавати громадськості доступ до інформації та знань.
2. Бібліотека повинна мати доступ до е-книг на обґрунтованих і розумних умовах за справедливу ціну. Умови доступу мають бути прозорими та вартість прогнозованою, щоби бібліотека була спроможною діяти в рамках свого бюджету та циклу фінансування.
3. Варіанти ліцензій/придбання повинні враховувати визначені законом обмеження та виключення з національного закону про авторське право стосовно книгозбірень та їхніх користувачів, зокрема право
а) копіювати частину твору
б) змінювати формат твору з метою зберігання, якщо це передбачено ліцензією, або праця придбана у вічне користування
в) надавати тимчасовий примірник праці іншій бібліотеці за запитом користувача
г) змінювати формат твору для використання людьми з обмеженнями в читанні друкованого тексту
д) обходити технологічні засоби захисту з будь-якою не контрафактною метою.
4. Е-книги, доступні для бібліотек, повинні розроблятися на нейтральній платформі та відповідно до стандартів доступності. Контент має підлягати інтеграції до систем бібліотеки та онлайнових загальнодоступних каталогів, здатний взаємодіяти з різними платформами, програмними засобами та е-читанками (рідерами, пристроями для читання), які обирає бібліотека або її користувач.
5. Необхідно створити умови для забезпечення довготривалого зберігання примірників е-книг бібліотеками. Довготривала доступність примірників е-книг не повинна бути під загрозою через такі фактори як зупинка діяльності видавця. Цього можна досягнути, зокрема, завдяки спільній розробці архівних баз даних видавцями та бібліотеками, законодавчим рішенням, що вимагають зберігання обов’язкового примірника е-контенту у відповідних агенціях.
6. Послуги з надання доступу до е-книг повинні забезпечувати конфіденційність користувачів бібліотек. Бібліотеки та читачі бібліотек повинні бути поінформовані, щоби мати можливість приймати рішення щодо контролю та використання персональної інформації, включно з даними щодо кола їхнього е-читання.
Переглянуто 16 серпня 2013 р.
http://www.ifla.org/node/7418
Переклад з англійської В.С. Пашкової
Дякую! Цікаво. Сумно…
Бо надто багато обмежень…
У цьому питанні ІФЛА явно не з народом…
Я лично что-то не понимаю, кому адресует ИФЛА эти свои рекомендации? УБА? Так УБА ничегошеньки не решает! Правительству? Если так, то неужели украинское правительство читает этот блог? А если президия УБА тихонько направила эту рекомендацию в Минкульт, то хотя бы намекните, что это сделано :).
Параграф №6 – 100% – За!!!!
Жодних тотальних спостережень за колом мого читання! Тільки соціологи у попередньо декларованих випадках і за попередньою згодою користувачів цієї бібліотечної послуги.
Я особисто є прихильницею створення бібліотечних консорціумів, посередництвом котрих бібліотеки мали б можливість консолідовано придбавати е-книги, заощаджуючи свої й без того обмежені бюджети. Ця форма кооперації не протирічить чинному законодавству України та відповідним нормам міжнародного права. В той же час ІФЛА пропонує: “Бібліотеки повинні мати можливість комплектуватися, відбираючи певні назви зі списків видавців або дистриб’юторів відповідно до своєї місії надавати громадськості доступ до інформації та знань”. Я бачу у цьому формулюванні обмеження на створення бібліотечних консорціумів. Тому розцінюю цю настанову ІФЛА, як шкідливу для України.
Вигукувати “ІФЛА – геть!” я не буду, бо не розділяю мораль так званого “майдану”. Хоча й розумію, що така постановка питання про е-книги є базовою для країн буржуазної співдружності під назвою “ЄС”.
А я би на місці ІФЛА заборонила би розповсюджувачам електронного контенту нав’язувати бібліотекам-покупцям придбання комплектів е-книг. Одиницею продаж мають бути виключно кожна окрема е-книга! Купила – отримуй! А якщо пропонується доступ до колекції е-книг, то розрахунок за фактично використані е-книги користувачами бібліотек. Як варіант розрахунку – за кількістю фактичних доступів до е-книг.
Доброго ранку, колеги! 🙂
Мені сподобалося, що в рекомендаціях ІФЛА сказано: «Необхідно створити умови для забезпечення довготривалого зберігання примірників е-книг бібліотеками». Та я би конкретизувала: зберігати в Мережі! Адже ми живемо в Епоху Інтернет. А це значить, що саме в Мережі ми маємо найбільш надійне середовище для зберігання інформації. Кращого не знайдеться ніде на світі. І це правда. Просто ми ще не усвідомили це. Жодній бібліотеці це не під силу у своєму приміщенні. А в інтернеті бібліотека може зберігати свої е-книги – на п’яти материках! У Космосі! На дні океанів! У високих горах! І скрізь – миттєвий доступ! Купуйте в одному місці Іетернету, а зберігайте в іншому місці Інтернету! Інтернет – це гарантована надійність!
З тексту цих “Принципів ІФЛА” виходить, що вони зачіпають інтереси видавництв та розповсюджувачів електронного контенту. То виникає резонне запитання: “А які стосунки має ІФЛА з українськими книговидавцями і розповсюджувачами е-книг?”. Чи формалізовані такі стосунки? Де документ? Важливо, щоби не вийшло, як у тій приказці: “На городі бузина, а в Києві дядько”. Перепрошую 🙂 Адже мало оголосити ті чи інші “принципи”, важливо мати в країні правові або моральні передумови їх дотримання усіма, кого вони стосуються.
До прикладу – така ілюстрація: якщо пасажирам оголосити зупинки, але не узгодити їх з водіями, то нічого хорошого з такого оголошення не вийде.
Жаль, що деякі вітчизняні бібліотеки наразі охвачені не прагматичними устремліннями в питаннях придбання електронного контенту за відомими законами бізнесу “збалансованість попиту і пропозиції”, а надто жаліють розповсюджувачів е-книг – світових монополістів: “Еlsevier”, “EBSCO”, “ProQuest”, “IEEE”, “Spriger”, “Thompson Reuters” тощо. Навіщо, мовляв, той тендер при закупівлі е-книг? Краще домовлятися кулуарно. А ще краще – через Інформатіо-Консорціум :). А у тих в статуті прописано утаємничення змісту закупівель…
А з іншого боку, кожна бібліотека незалежно від її рангу не має права використовувати “езопову мову” у своїх планах закупівель е-книг. І соромно, коли Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського до такого шахрайського прийому вдається. Вони таки діждуться наших пікетів біля своїх воріт…
Ось тільки, будь ласка, без пікетів!!! І не лягати на шпали перед потягами!
Анни Кареніни 🙂 А якщо могилянка з року в рік купляє закордонні електронні журнали за шаленні кошти, то хай розкаже про ефективність цих закупівель. Бо сама закупівля ще не показник доцільності таких видатків.
Дискутуйте, річ корисна. Тільки не рекламуйте тут Інформатіо-Консорціум! Бо на мій погляд це НКО з числа «прокладок». Такі некомерційні громадські організації роблять лише одне – захищають від перевірок Фінінспекції витрати університетами бюджетних коштів за придбання електронного контенту для своїх бібліотек. І їм це вдається. Поки що вдається. Та «не все коту масленница», дійде пора і до цієї «прокладки».
Порядок должен быть во всем. Необходим порядок и в вопросах закупки электронного контента. Одну такую сделку на год может заключить и сам университет; есть там и юридический отдел и экономисты и бухгалтера. И всем этим должностным функционерам не следует представляться неспособными к таким действиям. И не следует искать сомнительных посредников.
А если есть различные мнения относительно Информатио-Консорциум, то почему бы не осуществить если не расследование ее деятельности, то хотя бы социологическое исследование? Что они делают, а чего не делают и почему? Почему университетских считают глупее себя? Кто и зачем их финансирует? Какие у них планы на будущее? И какие конечные цели? И главное: как они дошли до такой жизни? Взять интервью у ректоров! Спросить, каким образом люди Информатио-Консорциум проводят свои переговоры с ними, что обещают за посредничество! Узнать как расценивают такое сотрудничество университетские экономисты, юристы и финансисты? Все должно быть предельно понятным налогоплательщикам. Людям! Нельзя оболванивать людей! Это опасно!
З будь-якими порадами легше, в порівнянні з тим, як без таких порад. Але, дивно виглядає: ІФЛА щось рекомендує, а весь світ має брати “під козирьок” 🙂 . А що ми запропонували для того, щоб ці поради ІФЛА були прийнятні для нас та для інших національних бібліотечних систем? ІФЛА ж не бог. Там такі ж люди як і ми тут в Україні. Чому нас не питали? Відомо ж, тільки колективний розум може максимально наблизитись до бажаної довершеності. УБА щось до ІФЛА надавала? НБУ надавала? Парламентська щось надавала? Провідні університети щось надавали?
У нас немає навіть однієї фотографії, на якій ми би побачили весь склад ІФЛА! Що це за група людей? Хоча б фізіогномічно оцінити їх! Якщо немає світлин, то хоча б список прізвищ та анкетних даних! Хто і звідки ті автори? Хто і коли кожного з них туди обрав чи призначив? Чому я, наприклад, не можу через інтернет запитати авторів: “Чому це і чому те…?”. Членство України в ІФЛА має мати взаємні зобовязання не лише від України, але й від ІФЛА.
Коли читаю деякі коментарі, то мені здається, що ми обговорюємо різні пости, або що ми не розуміємо того, що написано. Кожен коментує щось своє… Дивно, що професіонали досі не розуміють сутності діяльності ІФЛА. Досі не покладаються на свої сили як професіоналів і не розуміють, що варто знати думку інших професіоналів, які вже попереду у наданні зокрема цієї абсолютно нової послуги для українських книгозбірень. Які обмеження? ІФЛА навпаки вболіває, щоби книговидавці не обмежували право бібліотек самим обирати контент для своїх читачів; що важливо, щоби обов”язковий примірник розповсюджувався і на е-книги; що важливо забезпечити право бібліотек копіювати частину е-книги чи її всю задля її доступності для людей, які не можуть читати друкований текст; що важливо забезпечити конфіденційність даних про читача та коло його читання… Будь ласка, читайте те, що написано… Не придумуйте того, чого немає… Думайте, що підходить саме вашій бібліотеці, що заважає. Що конкретно треба зробити, щоби в вашій бібліотеці запровадити таку послугу: видачу на е-рідери читачів е-книг (абонемент е-книг). По всій Європі, Північній Америці, в Австралії книгозбірні вже надають такі послуги… А ми (деякі з нас) продовжуємо шукати ворогів…аби самим не мінятися… Склад керівних органів ІФЛА – див. на веб-порталі ІФЛА. А весь склад – то тисячі членів по всьому світі… На жодне фото вони не “влізуть”. До керівних органів обирають самі бібліотекарі з-поміж найавторитетніших професіоналів та організаторів бібліотечної справи з різнимх країн. Що можуть з питання видачі на абонемент е-книг надати ІФЛА наші бібліотеки, якщо ще нічого навіть не чули про цю послугу? Почитайте про особливості діяльності професійних громадських об”єднань, зокрема міжнародних… Вони багато чого вирішують для розвитку професії, для забезпечення нашим громадянам доступу до інформації, запровадження нових послуг.
Ви маєте право знати. Тому я стараюся перекладати документи українською для тих, хто не знає мов. Але ви маєте право не знати, якщо не хочете, не дотримуватися тих рекомендацій (принципів), які вам не подобаються, чекати вказівок від начальства… Та чи будуть чекати наші читачі? Чи залишитеся ви при цьому бібліотекарями?
Щось я дуже різко написала… Не хочу нікого ображати. Хочу, всіх заохотити до позитивного обговорення професійних питань, до професійного розвитку. Ті, хто хоче більше дізнатися про е-книги та видачу їх на абонемент – на блозі “Е-книга в бібліотеках” (http://ebookinlibrary.wordpress.com/) прослухайте вебінари з цих питань. УБА вже провела три таких, вони записані і зберігаються на цьому блозі. Далі будуть ще.
Если ИФЛА такая беспомощная и даже не имеет ни в каких своих планах реальную помощь библиотекам, то чего стоят их прокламации абстрактного теоретизирования? И почему УБА выдает за гордость свое членство в ИФЛА? Ни-че-го не понимаю!
Тому наші бібліотеки так повільно трансформуються, що деякі директори “ні-чо-го не розуміють” 😦
“Учітеся, брати мої!
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Свого не цурайтесь…”
Реальна допомога бібліотекам – освічені, професійні, віддані справі, обізнані, сучасні бібліотекарі… та громадяни-користувачі книгозбірень, які підтримують бібліотеки.
Валентино Степанівно! Поверніться від своїх перманентних закордонних відряджень, уважно гляньте на бібліотечну Україну. Тут ще стільки непрорекламованих бібліотечних інновацій по усіх областях! Висвітлюйте! Ваш блог про українські інновації! А повідомляєте чомусь про закордонні. Та ще й про такі крупні, як величезні бібліотечні будинки; кому це потрібно? Нам “не до жиру, бути б живими” 🙂 І наш мер такого не будуватиме. А тут ще цей брутальний майдан голову морочить. Назганяли дітей і мучать їх. Не життя, а справжній тріллер! Наші дівчата постійно сміються над вашими постами. І я також. Не зле 🙂 Пропоную Вам у новому 2014 році менше забивати мізки нашим бібліотекарям закордонними побрехеньками, або й припинити це взагалі. З повагою, – прибиральниця бібліотеки. Тільки ви не спішіть ображатися; в мене також є дві вищі освіти, але наразі вже на пенсії і підробляю трішки. Спеціально не називаю нашу бібліотеку, щоб не вивернули щось проти наших дівчат-бібліотекарок. А до мене усі звертаються просто: Наша Кузмінічна, і я не заекречую. З Новим Роком! 🙂
RE ВП”: До этого вашего сообщения я считала, что членами ИФЛА являются библиотечные ассоциации разных стран. И УБА среди них. А стран на земном шаре около трехсот. Так откуда взялись ТЫСЯЧИ? Вас кто-то обманул! Или меня…
Кузмінічні: Я пишаюся, що на цьому блозі такі освічені читачі, що їм смішно читати мої пости… Це – добре, аби не плакали й приходили до книгозбірень читачі… Не сподівайтеся, що я припиню розповідати Вам (Ви ж все-таки приходите на цей блог, хоча й смішно) про стан бібліотечної справи у світі, бо без цього не буде розбудови бібліотечної справи в Україні. Не бійтеся закордонного досвіду – від знань люди стають лише розумнішими і вільнішими. Ніхто не зможе зупинити вільну думку… Ми вже жили за високим парканом і були переконані, що наша держава найкраща в світі. Всім нам треба весь час вчитися і розуміти на якому рівні знаходяться наші книгозбірні, щоби наша країна і ми – бібліотекарі – забезпечували своїм громадянам найкращі бібліотечні послуги, найкращий і повний доступ до інформації.
Ларисі: На порталі ІФЛА Ви можете прочитати: “We now have 1500 Members in approximately 150 countries around the world.” Це означає, що ІФЛА зараз має 1500 членів у 150 країнах світу (http://www.ifla.org/about). Членами ІФЛА можуть бути не лише національні бібліотечні асоціації (а їх може бути декілька в кожній країні), але й будь-які бібілотечно-інформаційно-документальні асоціації, бібліотеки, навчальні заклади, що готують відповідних фахівців, а також окремі бібліотекарі. Сьогодні є багато доступних джерел інформації. Вони домомагають перевіряти будь-яку інформацію, щоби ніхто не міг нас надурити, тим більше бібліотекарів, які повинні самі перевіряти інформацію та вчити це робити користувачів.
З Новим Роком!
И Вас, Валентина Степановна, с наступающим Новым Годом! Наши девочки наслышаны о Вас, видим Ваши старания и несомненные достижения. Успехов Вам и в новом 2014 году! 🙂 Оставайтесь своеобразным духовным лидером общественного движения украинских библиотекарей. Google может многое, но Вы продолжайте фокусировать нам библиотечный мир нашей вроде огромной, но и такой маленькой планеты; у Вас это неплохо получается 🙂
Щиро дякую за підтримку!!! Щастя Вам у Новому Році!