Пропонуємо вашій увазі проект нової редакції Кодексу етики бібліотекаря, який планується розглянути і затвердити на конференції УБА в листопаді 2013р. Нова редакція зроблена з урахуванням основних цінностей бібліотечної професії, рекомендацій ІФЛА та потреб розвитку українських бібліотек.Робоча група УБА буде вдячна за ваші зауваження і пропозиції щодо його покращання.
Проект
Кодекс етики бібліотекаря
Затверджено конференцією Української бібліотечної асоціації _________2013р.
Мета цього Кодексу – визначення і втілення в життя принципів професійної етики бібліотечних працівників і всіх, хто забезпечує бібліотечно-інформаційне обслуговування.
У демократичному суспільстві, членами якого є всебічно поінформовані громадяни, бібліотечні працівники покликані сприяти забезпеченню принципів інтелектуальної свободи і вільного висловлення, руху ідей та інформації, свободи читання. Завдання інформаційних інституцій і професіоналів, включно з бібліотеками і бібліотекарями, – забезпечувати якісну реєстрацію документів, представлення та надання доступу до інформації. Інформаційні послуги в інтересах соціального, культурного та економічного процвітання – основа бібліотечної справи, тож бібліотеки несуть за них соціальну відповідальність.
Цей Кодекс пропонується як набір етичних положень і рекомендується для використання кожним бібліотекарем та інформаційним працівником.
Українська бібліотечна асоціація затверджує такі основні морально-етичні норми професійної бібліотечної діяльності:
Доступ до інформації
• ми дотримуємося принципів інтелектуальної й інформаційної свободи
• ми протистоїмо спробам цензурувати читання, формування фондів бібліотек, надання доступу до інформації
• ми поважаємо людську гідність і реалізуємо право особи на отримання інформації
• ми забезпечуємо високий рівень обслуговування, створюємо умови для рівноправного, вільного та комфортного доступу користувачів до інформаційних ресурсів
• ми робимо все, щоб надавати читачам безкоштовний доступ до бібліотечних фондів і бібліотечних послуг
• ми прагнемо забезпечувати всім доступність бібліотечних матеріалів, сайтів книгозбірень і приміщень бібліотек відповідно до міжнародних стандартів доступності
Відповідальність щодо особистості й суспільства
• ми дотримуємося загальнолюдських принципів моралі, гуманізму, плюралізму думок, поваги до особистості як вищої цінності суспільства, незалежно від її соціального стану, віросповідання, національності, статі, віку, політичних поглядів тощо
• ми зберігаємо та поповнюємо духовні цінності народу України, сприяємо розвиткові національних культур
• ми сприяємо покращанню добробуту, соціальному, культурному та економічному процвітанню особи та суспільства
• ми усвідомлюємо гуманістичну місію нашої професії, сприяємо морально-етичним пошукам людини у пізнанні навколишнього світу й відверненні екологічної катастрофи
• ми співпрацюємо з усіма організаціями, установами, об’єднаннями й окремими особами, які зацікавлені в розбудові бібліотечної справи в Україні і в забезпеченні вільного і рівноправного доступу до інформації, до бібліотечних матеріалів і ресурсів
Приватність, таємниця та прозорість
• ми дбаємо про захист персональних даних користувачів і партнерів бібліотек
• ми захищаємо інформацію про коло читання та інтереси користувачів, забезпечуємо конфіденційність бібліотечно-інформаційного обслуговування
Відкритий доступ та інтелектуальна власність
• ми зацікавлені у використанні всіх можливостей для надання користувачам бібліотек якнайширшого доступу до інформації та ідей у будь-якому форматі
• ми прагнемо надавати справедливий, оперативний, економний та ефективний доступ до інформації
• ми визнаємо інтелектуальну власність авторів та інших творців і прагнемо забезпечити дотримання їхніх прав
• ми – від імені користувачів – захищаємо винятки та часові обмеження у законах авторського права, що стосуються бібліотек
• ми – партнери авторів, видавців та інших творців праць, захищених копірайтом
• ми заохочуємо уряд запроваджувати такі закони інтелектуальної власності, що забезпечують баланс між інтересами власників прав, окремими особами й такими інституціями, як бібліотеки
Нейтральність, особиста чесність і професійні навики
• ми віддані та компетентні у своїй професії, володіємо і постійно вдосконалюємо професійні знання, вміння та навички
• ми несемо моральну відповідальність за оперативність, повноту і об’єктивність інформації, що надається в процесі бібліотечно-інформаційного обслуговування
• ми дотримуємося нейтральності й неупередженої позиції щодо збирання та організації доступу до інформації й надання послуг, розмежовуємо професійні обов’язки і власні інтереси, прагнемо до того, щоб особисті переконання не заважали вільному доступові користувача до інформації
• ми не припускаємо одержання особистої вигоди за рахунок читачів, колег, бібліотеки, протидіємо корупції, яка впливає на бібліотечну справу, зокрема у постачанні та забезпеченні бібліотечними матеріалами і ресурсами, призначенні на бібліотечні посади та адмініструванні бібліотечних контрактів і фінансів
• ми маємо право на вільне висловлювання на робочому місці, виходячи з того, що це не порушує принцип нейтральності щодо користувачів
• ми виявляємо ініціативу, відповідальність, дисциплінованість, сумлінність у професійній діяльності
• ми сприяємо розвитку бібліотечної науки і практики, інноваціям, впровадженню прогресивних інформаційних технологій
Взаємини з колегами та працедавцями
• ми справедливо і з повагою ставимося до колег по роботі, захищаємо їхні права
• ми сприяємо гармонізації відносин у бібліотечному колективі, розвиткові професійної самосвідомості його членів
• ми підвищуємо авторитет бібліотечної професії
• ми залучаємо до професії талановиту молодь, допомагаємо її професійному становленню
• ми беремо участь у діяльності професійних асоціацій
• ми запобігаємо будь-яким проявам дискримінації на робочому місці через вік, громадянство, політичні переконання, фізичні чи розумові можливості, стать, сімейний стан, походження, расу, релігію чи сексуальну орієнтацію
Обговорювали проект з методистами з усієї України під час їхнього тренінгу в Києві. Визнали, що питання етики – дуже важливі, Кодекс треба обговорити в кожній бібліотеці.
Про сексуальну орієнтацію-це вже занадто.Про те,що повинно стосуватись особисто і не виставляти напоказ,зараз почали ставити на перший план.Так ми втратимо,вірніше вже втрачаємо всі свої цінності
Закликала до обговорення цього проекту вчора під час зустрічі з керівниками центрів “Вікно в Америку” та сьогодні під час зустрічі з директорами вузівських бібліотек Києва.
Відповідно до отриманих від бібліотекарів рекомендацій члени робочої групи доповнили вступ, і тепер пропонуємо читати відповідний абзац так: “Цей Кодекс пропонується як набір етичних положень і рекомендується для використання кожним бібліотекарем та інформаційним працівником для гідного здійснення ними своєї професійної діяльності та підвищення ефективності виконання посадових обов’язків”.
В цьому проекті кодексу етики бібліотекаря ми бачимо, цитую: «ми зберігаємо та поповнюємо духовні цінності народу України». Тобто, бібліотечні фонди. Правильно! Правильно! І ще раз – правильно! А на ділі що? Вилучаємо, вилучаємо, вилучаємо. Під будь-яким приводом, але пояснюємо одним – моральною застарілістю друкованих видань. А чому ми не зберігаємо ті видання минулого століття, як духовні цінності наших батьків і дідів? Вони були такими, якими вони тоді були. Чому не дивитись на них, як на історію нашого народу? Чому більш віддалена історія нам не видає такою огидною і ворожою? Там також різне було написано. На глиняних табличках писемності минулих тисячоліть, приміром, також написано не те, що складає духовні цінності сьогодення. І тим не менш, ми їх бережемо. Отож, маємо і закон про це, а тепер матимемо ще й кодекс етики бібліотекаря такого ж змісту, а по країні вже знищено мільйони книг минулої історичної доби – духовні цінності народу України. Лицеміри!
Правильно чуть раньше сказал «социолог». А у нас в городской библиотеке выбросили все тома Большой Советской Энциклопедии издания 1956 года и все тома нового издания БСЭ (красные) тоже списали. Раньше были, а теперь их нет. Непонятно только зачем. Сами понимаете, на ветхость этих томов невозможно было пожаловаться. Очень концентрированное научное и духовное наследие той эпохи. Я, бывало, часами читал эти энциклопедии по выходным дням. А кодекс библиотекаря предлагается хороший.
Кодекс – це добре. Будь-який. А хороший кодекс етики бібліотекаря – це 100% користь. Не дивлячись на те, що виконуватиметься виключно добровільно. Сила його дії безумовно буде! А стосовно його удосконалення, то пригадаймо Конституцію США. Скільки поправок додалося до початкового її змісту? Багато. Ось до цього кодексу кожне покоління бібліотекарів і користувачів бібліотек додасть щось своє. Причому у різних країнах різне. І буде рух. І буде користь. Бо будуть морально-етичні орієнтири.
На сайті УБА потрібно цьому Кодексу відвести чільне місце!
Документ дуже важливий, а на сайті УБА “сховався” десь на гальорці 🙂
В міжнародний День вітань – усім здрастє! 🙂 Зізнаюсь чесно, у якості еліксиру бадьорості я чи не щовечора приймаю ложечку блогу «Пан Бібліотекар». Повернувшись з роботи не порушувала такий свій ритуал і сьогодні. Нагорода не забарилася – два цікаві пости 🙂 Дякую. Приємно. Вразило ось це: «для американських бібліотек загальна кількість звернень до ресурсу – не головний показник у процесі прийняття рішень щодо передплати електронних видань». Залишається лише здогадуватись, про що пишеться у їхньому Кодексі етики бібліотекаря – найстарішому на планеті Земля 🙂 Дивні ці американці; мабуть в них гроші не «на тумбочці», а в коморі. І коли їх рахують, то не слинять пальця, а беруть жменями 🙂 Бо нормальні люди (бібліотекарі) навряд чи погодились передплачувати те, що користувачі не читають. Наш Кодекс етики бібліотекаря повинен бути іншим.
А я вважаю, що не потрібно економити шпальти інтернет-простору. Зараз хостінг дешевий, і його ціна постійно знижується. Блог! Ось чого заслуговує цей Кодекс! В основі – текст. А у основному його змісті – поточний огляд дотримання його вимог персоналом українських бібліотек. Бо кожен день життя обов’язково дасть яскраві приклади дотримання і недотримання. І потрібно, щоб колеги, люди, суспільство були інформовані, як це працює.
Доволі опрацьований документ. Але, чому усі його положення у такій категоричній стверджувальній формі? Не факт, що все це вже дійсно є практичними принципами для українських бібліотекарів. Вони скоріш – орієнтир! Значить мали би бути викладеними у рекомендаційній формі. Чому ж використано саме таку форму викладення? З одного боку вона не заохочує бібліотекарів бути такими. А з іншого боку вона дезорієнтує суспільство у його сприйнятті бібліотекарів. Якщо ми чесні люди, то маємо окремо подавати фактичне і окремо – бажане. Цей Кодекс етики бібліотекаря – орієнтир, причому на багато років наперед. Світогляд професійної спільноти чисельністю сімдесят тисяч осіб формується десятками років. Так що до перемоги цього Кодексу у кожній особі українського бібліотекаря має минути ще років та й років. Пам’ятаймо: скромність прикрашає бібліотекаря 🙂
Очень даже согласна с тем, что сказала вчера «Відлуння». В украинском кодексе этики нужно записать такую норму, которая бы не позволяла библиотекарям заниматься марнотратством денег весьма скудных бюджетов библиотек. В университетах нужно быть экономными, чтобы не удорожать стоимость образования. А в публичных библиотеках нужно с уважением относиться к трате денег громады города. Но и в том, и в другом случае библиотекарям нужно быть глубоко моральными людьми. И кодекс этики как раз был бы подспорьем им в этом. Но нужно же это сформулировать!
В наш час Інтернету незабаром чи не кожен бібліотекар матиме в Мережі свій блог. А там також етика. І її потрібно дотримуватись. Значить, це також складова кодексу етики бібліотекаря. І вагома. Вона широка, та звернімо увагу на одне: коментарі. Бачу, що усі бібліотекарі жорстко модерують свої блоги. Першим «протитанковим рубежем» встановлюють обов’язкову реєстрацію. Другим – попередня перевірка, цензурування. Далі – мовчазне ігнорування запитань і запитів. Інколи і залякування дописувача йде в діло. І стають ті блоги від того «німими». Бо немає там коментарів, немає співбесіди автора блогу з навколишнім середовищем – людьми.
Чому ми такі недбалі у цій царині нашої фахової практики? Чого боїмось? «Сквернословия»? 🙂 Чи може просто прямого слова правди? Чого ми боїмось? Заради чого так міцно тримаємось цього порушення етики спілкування?
P.S.
Автора цього блогу ця моя критика не стосується :). Але завантажити це своє зауваження я не можу на блоги тих, кого це стосується.
Коллеги! Большой интерес представляет сравнительный анализ Кодекса профессиональной этики российского библиотекаря с кодексами библиотечной этики других стран, представленный И. А. Трушиной в труде «Этика библиотекаря: моральный закон внутри нас. Опыт разных стран».
Коллеги, в Росії чомусь складають окремо «Кодекс етики бібліотекаря» і окремо «Кодекс етики бібліографа». То чого можуть нас навчити такі «професіонали»?
Миколі Петровичу: За Вами чиста правда!
Зайшла на блог пана Васильєва. Переглянула усі пости. «Разговор ниочем» 🙂 Бібліотекар з Херсонської ОУНБ «Nataliya Mir» запитала 21/03/2013 at 17:53 у автора щось… Минуло вісім місяців, а пан Васильєв досі не відповів. Хоча на блозі був, бо завантажив ще декілька постів. Оце – ЕТИКА бібліотекаря! 🙂 Рафінована! 🙂 Достойна патентного повіреного! 🙂 Члена президії УБА! 🙂 Директора бібліотечного консорціуму! 🙂 Мабуть не варто рахувати таку поведінку зі знаком «плюс». Спеціально уникаю більш жорстких оцінок, щоб не видалили цей мій комент. Але мої «:)» пропоную рахувати протестними, бо такий зміст я в них закладаю.
А в цей час десь в іншому куточку Інтернету ( http://patent.km.ua/ukr/kb ) є блог іншого патентного повіреного, його прізвище Ващук. Підіть і подивіться, якою може бути етика. Та на жаль це не у бібліотечному середовищі. Чому?
Дякую пані «Все Бачу». Я з Вами згодна, бо дотримуюсь такої ж позиції: етика у спілкування бібліотекарів у блогосфері має бути належною. Пішла на блог п. Васильєва; так воно і є. А ще я побачила там на його блозі повідомлення про те, що компанія Ліга-Закон у рамках проекту “ПРАВО УКРАЇНИ: головні документи країни” розвиває мобільну версію повнотекстової бази даних, що охоплює 100 тисяч документів. А про те, чому немає доступу до цієї бази даних зі стаціонарних комп’ютерів українських бібліотек, п. Васильєв чомусь замовчує. А в Кодексі етики бібліотекаря доступ до інформації декларується цілим розділом.
Друзі бібліотекарі, якщо Ви записали у свій професійний Кодекс етики заперечення цензурувати читання, то чому Ви дотримуєтесь зберігання облікових записів читаних книг у читацькому формулярі користувача? За часів СРСР це запроваджувалось виключно для забезпечення можливості «компетентним органам» поцікавитись читанням будь-кого з нас-читачів. А тепер навіщо ви це робите? Якщо ви не скасували таку практику за двадцять років, то Вам не допоможе і цей кодекс.
Друзья! Есть одно хороше выражение: «любить театр в себе, а не себя в театре». К.Станиславский, кажется. Так и библиотекарям, особенно маститым и титулованым, нужно любить в себе настоящего библиотекаря, а не себя в библиотечной сфере – высокообразованную, влиятельную и властную. Часто среди нас такие библиотекари живут за формулой «Я все могу, но моя хата скраю». Не праведно. И не етично. Потому что не в этом смисл жития библиотекаря. Как и нет такого смысла в высоком материальном положении. Это тоже этика. А что же это, если не этика? Этот феномен много раз воспет в стихах и песнях. Стоит прислушаться. Предлагаю одну из таких песен: http://www.youtube.com/watch?v=RQDeTCHnxDc
Дякую дописувачці “Все Бачу” за посилання на сайт Ващука Ярослава Петровича. Дуже цікавий та насичений інтернет-ресурс з широкого кола питань інтелектуальної власності. Люди кажуть “На переправі коней не міняють”, але залучити такого фахівця до співпраці з УБА мало би всякий сенс. Бо пан Васильєв мабуть надто зайнятий іншими невідкладними справами. Хоча я особисто у цьому не впевнена.
Спасибо, «Советница». Ваша песенная метафора – лучше не придумать! Спасибо. Я тоже люблю слушать Светлану Копылову. Не спорю, слово «Коллеги» имеет весьма глубокий смысл. Все библиотекари – колеги, и в этом действительно много смысла. Иметь свой Кодекс этики – ко многому обязывает. Но вряд ли записанные в тексте сторочки воплощают весь необходимый смысл этики библиотекаря. Больше – за пределами этого текста. Внутри нас. В подсознании. Или, к примеру, в образе: «за Библиотеку готова отдать все!». Да, жизнь библиотекаря не требует каждый день совершать профессиональный подвиг, самопожертвование. Но очень важно к такому подвигу быть готовой. Вот как этот мальчик: http://www.youtube.com/watch?v=uwEJWIymB8k
Усім активним дописувачам сюди: «Не кидайте зерно на скелі!» 🙂
Дуже схоже, що Ваші дописи тут ніхто не читає! У мене таке враження. Вчора на цей блог зайшло всього-навсього 27 відвідувачів. А сьогодні на цю годину – 12. Агітуйте бібліотекарів десь в іншому місці.
Особливо на тему кодексу етики…
Хочу подякувати всім, хто висловив свої зауваження і міркування щодо проекту нової редакції кодексу етики.
Стосовно формулювання “Ми…”: можуть бути різні підходи. Така стверджувальна форма обрана через те, що ці ціннісні орієнтири мають стати “кровью и плотью” кожного бібліотекаря. Це – має бути глибоким переконанням і призвести до дій.
Аноніму: Як добре, що Ви все підраховуєте… Хотілося би, щоби Ви ще й дописували по суті постів. Думаю, що цей блог залучив би більше читачів… 🙂 А так дивний заклик…
«Ангелочку» – повністю з Вами згодна. Дякую за надане посилання
Я про етику бібліотекаря. А точніше про етику керівника бібліотеки у такому секторі. Ось нещодавно «Пан Бібліотекар» ділився враженнями про своє турне бібліотеками США. Він, зокрема, зазначає, що американським колегам простіше заплатити фірмі-розробнику за добротну комп’ютерну програму та її фахову підтримку, ніж думати, що використовувати так зване «відкрите ПЗ» і косо-криво пристосувати його для бібліотечних потреб. А я про ПЗ з іншого боку. Чому ми сьогодні працюючи у «бібліотеках без стін», для кожної бібліотеки мережі купуємо окрему комп’ютерну програму? Чому не купуємо мережний варіант бібліотечної програми? Не для локальної мережі (такі є), а програми для об’єднаної експлуатації бібліотечних комп’ютерів віддалених будинків по усьому місту? Технології є, фірми-розробники є, немає одного – бажання. А це також етична категорія.
Прогресивній: Ви маєте рацію. Давно про це кажу… Проте казати мало, треба, щоби організувалося відповідне професійне середовище, створювалися консорціуми тощо… Це я знову про самоорганізацію та відповідальність кожного професіонала і керівника.
Хто не буває на сторінці Інтернету ( http://kmalibrary.blogspot.com/ ) , той багато втрачає. Бо це – Цікавинки зі світу бібліотек та бібліотечних технологій, ресурсів, сервісів, ідей від Тетяни Ярошенко. В цю суботу «МБ» запросила усіх бажаючих до європейських бібліотек. Хитра 🙂 , бо зазначила, що безкоштовно. То я також ринулась туди. Але, до книжок так і не дісталась. По-перше, пряме посилання на ресурс відсутнє. А звернувшись до Google, зрозуміла, що рекомендовані 131 млн. посилань на мій запит «Early European Books» я швидко не відфільтрую -)). Чомусь згадала про етику бібліотекаря… Як і що? Хто підкаже?
Так, колего! Вас спіткала невдача некоректного інтернет-спілкування. Тому у цьому випадку таки йдеться про етику поведінки бібліотекаря. Бібліотекар своїми дописами має вносити ясність, а не інтригу. Ось і все.
Зауважу, що у бібліотечній галузі України працює більше п’яти тисяч керівників бібліотечних установ. А це – роботодавці для решти бібліотекарів. Майже чиновники. Хоч і професіонали-бібліотекарі одночасно. Як ця когорта бібліотекарів дотримується вимог Кодексу етики бібліотекаря? Яка етична норма для них найважливіша? Чи усе, що їх стосується, в кодексі зазначено? Дивлячись таким поглядом на Кодекс, я бачу, що там відсутня така норма, як «дотримання норм трудового законодавства». А це важливо.
Я особисто знаю, як здійснюються такі порушення. Технічною помилкою це фактично ніколи не буває, мовляв не розібралися. Усі порушення трудового законодавства директори бібліотек припускають зумисне. Особливо звільнення бібліотекарів з роботи. Бажаючи звільнити працівника, директор підступно створює неймовірні труднощі для «жертви». Цькує особисто і керує цькуванням працівника. Використовує шантаж. Підключає методистів місцевої ОУНБ. Блокує звернення до управління культури. Брутальної винахідливості такому директору в умовах початої боротьби не бракує.
Як наслідок, коли це відбувається у невеликому місті, бібліотекар втрачає можливість працювати за фахом на все життя. Інколи це мати-одиначка. Інколи – без іншої професії. Часто – романтик бібліотечної справи. Для людини це обертається справжньою трагедією. А директорка-переможець втішається своєю майже кримінальною «перемогою». Так відбувається до прийняття Кодексу етики бібліотекаря. Так буде і після його прийняття, якщо до його тексту не включити відповідну позицію. Пропоную врахувати такі реалії бібліотечного життя.
Як відомо, Національний університет “Києво-Могилянська академія” першим оголосив страйк через відмову керівництва України підписати угоду про асоціацію з ЄС. Його студенти масово вийшли на Майдан Незалежності у столиці з протестом. А сьогодні вранці я прочитала на «УП» повідомлення про те, що там проводиться раптова перевірка. У цьому випадку студенти НАУКМА виглядають, як високоморальні і глибоко етичні жертви своїх вольностей, а ректорат як жертва за свою надмірну демократію. А як подивитись на блоги їх наукової бібліотеки і блог «МБ», то цього не скажеш. Роками нічого не пишуть, жодних коментарів! Неначе кляп в рота їм хтось засунув. Невже можна таким демократичним?! Не повірю! Скоріш за все студенти не такі вже й вільні, а ректорат не такий вже й демократичний. А як насправді?
Можливо студентам Могилянки страшнувато давати свої коментарі від жорсткої вимоги модератора блогів щодо реєстрації? Якщо дійсно так, то хочу запропонувати Тетяні Олександрівні включити у її блогах до переліку реєстраційних систем ще й такі варіанти анонімного завантаження коментарів, як «студент», «відвідувач», «киянин», «викладач» тощо. Такий захід зменшить ймовірний психологічний тиск, який студенти собі уявляють.
Сергей Довженко:
Я студент Могилянки і знаєте що? Мене бісять такі люди, які нічого не бачать далі телевізора і бояться підняти свою дупу з крісла. Студенти самі цього захотіли і ніхто їх не заставляв (у нас стипендії ніхто не забирає і не дає за таке. Можна навпаки отримати негативний результат т.я. ніхто контрольних і лабораторних не відміняв). Особисто я йшов на студентський страйк лише тому, що це було в моїх інтересах. Цей день я запам”ятаю на все життя: автомобілі бякали в ритм, люди виходили на балкони вигукували, фотографували та свистіли, навіть купка реальних пацанчиків з пляшкою пива – і ті аплодували нам. В такі моменти відчуваєш себе громадянином, а не загнаною в куток мишею. (Передрук. Опубліковано в УП)