Чи доступні наші книгозбірні, або про години роботи бібліотек

На Фейсбуці натрапила на цікавий і дуже актуальний пост, який піднімає наболілу проблему: для кого працюють наші публічні книгозбірні, якщо вони відкриті з 10:00 до 18:00 години та закриті по вихідних? Ці питання стосуються й інших бібліотек у нашій країні. Години роботи університетських бібліотек у зарубіжних країнах вражають – у Великій Британії, наприклад, вони працюють цілодобово під час іспитів, у США – з 8:00 ранку до 1:00 ранку. Бібліотека корпорації Майкрософт працює цілодобово.
Години роботи книгозбірень – це важливий складник доступності, це – проблема, яку треба вирішувати, якщо ми очікуємо, що громадяни будуть підтримувати бібліотеки і не допускатимуть їхного знищення. Тож, пропоную вашій увазі пост від 9 жовтня 2013 р., автор якого – п.Ірина Подоляк з управління культури Львівської міської ради (дякую, пані Ірино, за згоду оприлюднити його на цьому блозі). Пані Подоляк пише:
“У мене дуже драматичне враження від сьогоднішньої зустрічі з бібліотекарями щодо зміни графіку роботи публічних бібліотек. Ми хочемо,щоб вони пізніше починали і довше працювали, а також, щоб працювали у суботу хоч 4 години. Зазначу, що 40-годинний робочий тиждень не ставиться під сумнів. Мета – аби бібліотеки могли відвідувати, крім пенсіонерів та дітей, ще й ті, хто працюють. Крім агресивних звинувачень у тому, що управління культури вважає їх людьми другого сорту, не забезпечує бібліотекарям нормальних умов для роботи, не поремонтує всі установи, де кльозети є на дворі, не комп”ютеризує й інтернетизує всі установи, не наповнює бібліотечні фонди новими книжками, не забезпечує передплату, почула ще й те, що бібліотекарі – це мами і жінки, яким в суботу треба вдома попрятати, що в неділю працювати священики не велять, бо ми християнська держава, і що люди при зміненому гафіку ходити не будуть. Крім того – транспорт ходить погано, штат у бібліотеках малий, коли темно, то працювати страшно. На моє запитання – яка ваша культурна чи соціальна пропозиція, аби люди приходили, відповіді я не почула, окрім того, що “ми проводимо масові заходи”. Про бібліотеку, як осередок комунікації і розвитку громади, мова не йшла. Ми з бібліотеками працюємо впритул уже рік – будуємо мости, ведемо діалог, пояснюємо, пропонуємо проявляти ініціативу. Без сенсу. Сторожі книжок. Ну, і ще одне, під завісу. Репліка про те, щоб міська рада працювала в суботу і неділю викликала бурю овацій. Інформація про те, що в якомусь місті у бібліотеці зробили нічний кінопоказ викликала бурю обурення і питання: “Куди ми котимося???!!!”. Були бібліотекарі, які мовчали. А жаль. Сподіваюсь, що хтось з них, або й більшість, на цей пост теж образяться. Мені болить”.