На Фейсбуці натрапила на цікавий і дуже актуальний пост, який піднімає наболілу проблему: для кого працюють наші публічні книгозбірні, якщо вони відкриті з 10:00 до 18:00 години та закриті по вихідних? Ці питання стосуються й інших бібліотек у нашій країні. Години роботи університетських бібліотек у зарубіжних країнах вражають – у Великій Британії, наприклад, вони працюють цілодобово під час іспитів, у США – з 8:00 ранку до 1:00 ранку. Бібліотека корпорації Майкрософт працює цілодобово.
Години роботи книгозбірень – це важливий складник доступності, це – проблема, яку треба вирішувати, якщо ми очікуємо, що громадяни будуть підтримувати бібліотеки і не допускатимуть їхного знищення. Тож, пропоную вашій увазі пост від 9 жовтня 2013 р., автор якого – п.Ірина Подоляк з управління культури Львівської міської ради (дякую, пані Ірино, за згоду оприлюднити його на цьому блозі). Пані Подоляк пише:
“У мене дуже драматичне враження від сьогоднішньої зустрічі з бібліотекарями щодо зміни графіку роботи публічних бібліотек. Ми хочемо,щоб вони пізніше починали і довше працювали, а також, щоб працювали у суботу хоч 4 години. Зазначу, що 40-годинний робочий тиждень не ставиться під сумнів. Мета – аби бібліотеки могли відвідувати, крім пенсіонерів та дітей, ще й ті, хто працюють. Крім агресивних звинувачень у тому, що управління культури вважає їх людьми другого сорту, не забезпечує бібліотекарям нормальних умов для роботи, не поремонтує всі установи, де кльозети є на дворі, не комп”ютеризує й інтернетизує всі установи, не наповнює бібліотечні фонди новими книжками, не забезпечує передплату, почула ще й те, що бібліотекарі – це мами і жінки, яким в суботу треба вдома попрятати, що в неділю працювати священики не велять, бо ми християнська держава, і що люди при зміненому гафіку ходити не будуть. Крім того – транспорт ходить погано, штат у бібліотеках малий, коли темно, то працювати страшно. На моє запитання – яка ваша культурна чи соціальна пропозиція, аби люди приходили, відповіді я не почула, окрім того, що “ми проводимо масові заходи”. Про бібліотеку, як осередок комунікації і розвитку громади, мова не йшла. Ми з бібліотеками працюємо впритул уже рік – будуємо мости, ведемо діалог, пояснюємо, пропонуємо проявляти ініціативу. Без сенсу. Сторожі книжок. Ну, і ще одне, під завісу. Репліка про те, щоб міська рада працювала в суботу і неділю викликала бурю овацій. Інформація про те, що в якомусь місті у бібліотеці зробили нічний кінопоказ викликала бурю обурення і питання: “Куди ми котимося???!!!”. Були бібліотекарі, які мовчали. А жаль. Сподіваюсь, що хтось з них, або й більшість, на цей пост теж образяться. Мені болить”.
Чи доступні наші книгозбірні, або про години роботи бібліотек
17 Жовтня, 2013 від libinnovate
Відповідей: 120
А может нам вспомнить классика: “…речей не тратить понапрасну, здесь нужно власть употребить…”
Власть употребить то можно, только вот сомневаюсь, что это улучшит качество работы библиотек. Сознание библиотекарей, удобно устроившихся, мешает осознать необходимость изменений. Одна прогрессивная библиотекарь признала: “Мы оккупировали свои библиотеки”. И если вы читали комменты на ФБ к посту пани Подоляк, то можно в ужас прийти, что общество думает про библиотеки.
Про «окупацію» українських бібліотек дуже правильно сказано. Потрібно гарненько придивитись, хто ж здійснив цю окупацію? Може в усіх українських бібліотекарів є якась спільна прикмета? … А потім зробити «бібліотечну люстрацію» 🙂 Згадалась грузинська «революція троянд» 🙂 Особливо в частині реформування санепідемслужби: стару розпустили указом президента Саакашвілі в одну ніч, а у нову набирали працівників «з нуля» впродовж двох місяців. Допомогло. Усі вади «як корова язиком злизала» 🙂
Мені, наприклад, не зрозуміло, чому тут змішали в одну велику «купу» зовсім різні речі? Працювати бібліотеки у вихідні зі скороченим штатом працівників повинні, і це нормально. Інша річ – працювати до опівночі чи вночі; тут здоровий глузд потрібен. Та будь-які організаційні новації у бібліотеках має законне право здійснювати їх засновник – обласні, міські та районні ради, а точніше – їх виконавчі органи. Для того, щоб змінити, трішки відкорегувати, графік роботи місцевої бібліотеки референдум в країні проводити не потрібно. І навіть на розгляд чергової сесії не треба виносити. Не передьоргуйте карти. Адміністрування бібліотеками в розумних межах – це законно і це морально. Пишеться наказ начальника відділу культури про впровадження більш досконалого графіка роботи бібліотеки. А оновлений графік виходу на роботу працівників бібліотеки складає директор бібліотеки. У нас в районі таких проблем давно не існує.
Безусловно, нужно менять многое в нашей работе и в том числе преодолевать инертность мышления сотрудников. Но в данном случае – это логичная реакция сотрудников, потому что проблема комплексная и основанная на наших реалиях. Подчеркну: идея 24/7 мне лично очень нравится.
Мы (вузовская библиотека) пробовали продлевать рабочий день с 17 до 19 в будни и работали в выходные. В результате – перерасход электроэнергии, минимальная посещаемость в это время, зато среди недели, когда наплыв читателей, сотрудникам нужно дать выходной. Это реальность.
Мы проводили опрос читателей о том, что не устраивает в работе библиотеки, так вот время работы где-то в конце перечня, на первом месте стабильно – устаревшие фонды. Установи мы хоть круглосуточный режим работы, что изменилось бы? Это реальность.
Интересно, чем можно уехать в час ночи в удаленные районы города, например, в Америке? Личным транспортом? Общественным? У большинства украинских библиотекарей нет ни того, ни другого (общественный транспорт в час ночи-то?). Это реальность.
При любом планировании есть часть плана, требующая для реализации финансовых вложений, а есть то, что можно сделать сразу, без финансирования. Поменять график работы библиотеки чиновник может легким росчерком пера. Но достаточно ли этого для модернизации библиотеки? Нет. И это даже не полумера – просто популизм.
А истина, как всегда, где-то посередине. Вот и давайте идти к ней с каждый со своей стороны.
Інспектору відділу культури: Кожна бібліотека (не філія), як комунальний заклад, самостійна господарська одиниця, може й сама змінювати графік своєї роботи. І чинних повноважень директора бібліотеки цілком достатньо для цього. Вистачило ж де-інде цих повноважень для того, щоб зробити незручні для читачів (користувачів бібліотечних послуг) графіки роботи певних бібліотек 🙂 Так само можна зробити ті графіки тих бібліотек більш зручними. Моя порада: робіть це поступово; кожного разу змінюйте графік роботи на годину у потрібну сторону. А у неділю спробуйте почати тривалість роботу своєї бібліотеки з чотирьох годин, а далі – вивчайте фактичні потреби. І початок роботи зробіть десь з 11-00 години, коли вже в церкві служба відбулася 🙂 Потрібно робити все для того, щоб «окупантами» українських бібліотек поступово стали користувачі бібліотечних послуг 🙂
RE «Lasha»: Ви, значить, за формулу «24/7». А я проти такої формули! Не розумно! І зайве. Тема надумана! Навіть для вишівської бібліотеки, якщо мова не йде про бібліотеку у гуртожитку. Правильно каже «До речі» стосовно поступовості адаптації графіків роботи наших бібліотек до фактичних потреб користувачів бібліотек. Правильно каже «Інспектор відділу культури»: тут потрібен здоровий глузд. Сім днів на тиждень – так! Що ж стосується годин роботи, то тут звичні 8 годин потрібно трансформувати спочатку до 9-ти чи до 10-ти годин на добу. Потім можливо десь і до 11-ти годин, а десь може й до 12-ти годин на добу. Але аж ніяк не 24. Бо це – повний абсурд. Бо призведе це до того, що бібліотекарі на таких «чергуваннях» будуть дрімати, а потім будуть відсутні на роботі в години «пік».
И так, «кость брошена»! 🙂 Грыземся! 🙂 Кто-то жаждет революции, кто-то люстрации, а кто-то круглосуточной работы библиотек. Правильно! Давайте «расшатывать» хрупкие устои и традиции отечественного книгочтения и пользования библиотеками. По западным клише! Говорите дальше, не стесняйтесь! Предлагайте! Давайте выделим по одному гею на каждую библиотеку, и будем воспитывать толерантность по вечерам. А как же… Не глупите, друзья! 🙂
Колеги! А дійсно, якої частки наших бібліотек стосується піднята у цьому пості проблема? Та чи проблема це взагалі? Скажімо точніше: ця тема. Сільські бібліотеки (15 тисяч!), де бібліотекарі у переважній більшості працюють на 0,5 ставки, працюють по три-чотири години на день і мають 20-годинний робочий тиждень; часто за принципом «до запитання». І немає там жодних конфліктів, і все добре. Шкільні бібліотеки (25 тисяч!) також не підпадають під тему цієї дискусії. Обласні? Так! Там це питання актуальне. Але, знову ж таки, не для дитячих бібліотек, бо 24 години на добу там, ясна річ, – цілковитий абсурд. А у вихідні вони й так працюють. Міські? Так! І львівська серед них. Але, закидати тему роботи цих бібліотек 24 години на добу – і для Львова абсурд. Стисло кажучи, піднята цим постом тема практично стосується зовсім незначної чисельності бібліотек. Це менше пів сотні обласних, пів тисячі районних і пів тисячі міських; ось і все. Тож і обговорення має бути конкретним. А то виходить як у тому анекдоті: хтось залишив у ванній кімнаті кран відкритим, а хтось вже й злякався і волає: «Караул! Потоп! Тонемо!» :). Будьмо об’єктивними!
Цікаво, як відрізняються коментарі бібліотекарів на цьому блозі від коментарів не бібліотекарів (тобто потенційних читачів і не читачів бібліотек) на фейсбуці. Бібліотекарі, давайте подивимося на цю проблему (питання 🙂 ) ширше, ніж з власного “кондачка”. Публічні для дорослих і дитячі книгозбірні не переповнені читачами у ті години, коли дорослі на роботі, а діти в школі… Хоча б один день на тиждень їм варто працювати хоча би до 20:00, як це колись і було… Звичайно, треба враховувати українські реалії, що транспорт працює погано, власних автомобілів, як в Америці, у нас мало. Дійсно, ця проблема значно ширша, ніж просто години роботи. Що ми можемо запропонувати відвідувачам? Як вони дізнаються, що години роботи змінилися? Багато й інших запитань…
Про який “транспорт” може йти мова, коли ми говоримо про районні бібліотеки? Ви не були в українському райцентрі? 🙂 Село-селом! В тому розумінні, що зазвичай це малі компактні населені пункти – селище міського типу чи містечко. Та й міста наші за пів години можна пройти з кінця в кінець. Я не маю на увазі декілька таких як Севастополь, Кривий Ріг тощо; їх мало.
Добре, що кожен “приміряє” ситуацію на свою бібліотеку 🙂 Обмірковуємо, порівнюємо, уявляємо свою бібліотеку в різних ситуаціях, себе в цих ситуаціях… Пропоную уявити ще й читача в різних ситуаціях… Розпитати своїх знайомих, чого вони не приходять до бібліотеки… З цього всього починається дія…
Збільшити кількість годин роботи втричі (з 8 – до 24) – це значить претендувати на збільшення бюджету бібліотечної галузі також втричі. Який він сьогодні? Мільярди гривень! Три чи п’ять. І у ньому не вистачає коштів на придбання періодики, не те щоб книг та комп’ютерів! Ми три роки поспіль принизливо «вициганюємо» у Мелінди Гейтс гроші на комп’ютери для бібліотек, а тепер хочемо віддати набагато більші гроші на оплату позаурочних годин роботи книгозбірень! З нас люди будуть сміятися! І взагалі, перестаньте маніпулювати темою «ПРИМІЩЕННЯ»! Бібліотека – це функція! На функції і потрібно зосереджуватись! А ніч людям дається для відпочинку.
RE «ВП»: Уявляю собі читача о 24-00: спить… Уявляю читача о 1-00 годині: спить… Уявляю читача о 2-00 годині: спить… І я заснула, нічого не уявляю… 6-00 година ранку: уявляю читача: прокинувся, п’є кофе, вмивається, снідає, не спить… Згадує про свою бібліотеку… Планує прийти до бібліотеки після роботи. 18-00 година: читач прийшов до бібліотеки, читає… 22-00 година, читач зморився, злипаються очі, позіхає… Уявляє собі мяку подушку і теплу ковдру… Чоловік бібліотекарки телефонує і щось говорить про дітей: чи то про те, що дітей багато, чи то про те, що дітей дуже мало, і що з цим потрібно щось робити…
Ще одна мить і висновки читача і бібліотекарки співпадають: потрібно поспішати додому: «делу время, а потехе – час!» 🙂
В Україні райони не великі за чисельністю населення, десь від 30 до 50 тисяч. Буквально сьогодні Мінсоцполітики (Королевська) повідомило, що рівень безробіття у нас в країні складає 7-8%. Тобто, в межах 3 тисяч у кожному районі. Та й у містах приблизно така ж кількість непрацюючих. Це ті, хто може приходити до місцевої бібліотеки вдень. Та чи приходить така кількість користувачів районних і міських бібліотек до своєї найближчої книгозбірні? Три тисячі! Ніколи! Навіть у години «пік» не набереться п’ятдесяти. То їм потрібна бібліотека вночі?! Ці розмови – не конструктивні. Бо ці розмови – «висосані з пальця» :). Перепрошую.
Ми наче розмовляємо різними мовами… Якщо до бібліотеки не ходять читачі, то що треба робити? Чи просто читачі бібліотеці не потрібні? Що треба зробити, щоби безробітні прийшли до книгозбірні? Що треба зробити, щоби я, яка працює з 9:00 до 18:00, могла прийти до бібліотеки, а не купувати книжки в магазині? Звичайно, річ тут має йти не лише про години роботи. Можна оголосити, що сьогодні “Ніч в бібліотеці” й нічого на цей час не організувати, то чи варто?
Так, кожен бачить те, що хоче бачити. Не йде мова про цілодобову роботу бібліотек, але працювати в зручні для громади години, а не з 9 до 18, ми МУСИМО! Бо закриють. Давайте спитаємо громаду. А-у-у-! Микола-довідник, студент з метро, таксиcт та інші, які так активно вболівали за дії УБА. Ось сьогодні обговорюється питання, яке напряму стосується вас, відвідувачів бібліотек. Підключайтесь 🙂
Якщо читачі не надто активно відвідують свою публічну бібліотеку, то потрібно їх запитати «чому?». Якщо публічна бібліотека працює до 18-00, то потрібно продовжити години її роботи поступово, але не більш як до 22-00 години вечора. Якщо ж публічна бібліотека десь не працює у вихідні дні, то зобов’язати її змінити свій графік роботи на користь користувачів. Якщо в Україні наразі налічується сотні таких бібліотек, то цілком доцільно УБА домогтися, щоб Міністерство культури України направило до територіальних державних адміністрацій листа-рекомендацію виправити такі незручності для користувачів публічних бібліотек. А як на те, то і сама УБА могла б направити в ОДА свої листи відповідного змісту. А через свій виконавчий офіс промоніторити наслідки.
А я що думаю про все це. Коли ми не дуже впевнені в правильності своїх дій, то спершу обережно робимо одну першу спробу. Якщо за наслідками впевненості додалося, то робимо наступний крок, і так далі. Так і у цьому питанні, потрібно зробити перший крок, іноді це називають «пілотним проектом». Для цього береться одна бібліотека, і в ній запроваджується та чи інша новація. Той же більш досконалий графік роботи книгозбірні. Наприклад, робота абонементу і читальної зали бібліотеки до 24-00 години щодня. Найбільш підходящою для цього експерименту була би обласна наукова бібліотека. Вона і офіційний бібліотечний лідер в регіоні зазвичай, там і штат фахівців понад сто осіб, і службовий автомобіль щоб розвезти бібліотекарів по домівкам по закінченні роботи є. Усі умови! Бери і роби! То котрій ОУНБ запропонуємо такий пілотний проект? Чи може хай виборюють це право у конкурсі? 🙂
Колеги! Якщо вже нам «в око» впала саме обласна наукова у якості «першого космонавта» ))) у спробі здійснення цього сміливого сумісного польоту бібліотекарів і читачів у темну ніч пізнання невідомих і цікавих книжок, то чому б не розглянути попередньо це питаннячко в секції ОУНБ, що десь там поблизу керівного органу – президії УБА? Варто спробувати, чи як? )))
…Можливо слід керманича змінити,
Якщо старий оглух або осліп?
Щоб більше у трьох соснах не блудити
І посміхом не бути на весь світ.
Та хоч би раз на віче всю громаду
Зібрати і відверто запитать,
Як негараздам нашим дати раду
І відповідь відверту й щиру дать.
Тоді і зміним щось ми в Україні,
Як всенародно визначимо курс.
Вирішувать і думать всі повинні,
А не один лише адмінресурс…
Богдана, спасибо Тебе за прекрасные стихи на тему дня.
Полностью и целиком поддерживаю их смысл!
А що? Ідея! «Катя Янівська» дає слушну пропозицію. Надати без будь-якого конкурсу право першості у запровадженні нічних сеансів бібліотечного обслуговування Дніпропетровській обласній універсальній науковій імені Первоучителів Кирила і Мефодія. Як не як, цього річ отримала бібліотечного «Оскара» – Бібліотека року! І це її директорка очолює секцію ОУНБ в УБА. Ця книгозбірня має у своєму штаті понад 150 висококваліфікованих фахівців бібліотечної справи. Львову і не снилося! 🙂 Нею керує енергійна керівниця, заслужений працівник культури, яка користується шаленою підтримкою у начальника управління культури ОДА. Вони вже давно підтримують одна одну у ризикованих проектах. А до усього ця бібліотека має два автомобілі і два водія у штаті. І жодних обмежень у пальному! І тому легко розвезуть бібліотекарів та читачів вночі по домівках. А Львову буде за взірець.
RE «Катерина Подолян»: А чому Ви так впевнено говорите про цю секцію і про її керівника? Ви що, знаєте її особисто? Судячи по сайту УБА, ця секція створена три роки тому – 1 травня 2010 р. в м. Чікаго під час навчальної поїздки директорів ОУНБ в Мортенсон-центр при Ілінойському університеті. Але за три роки, що минули з того часу, ця секція не повідомляла бібліотечній громадськості про свої напрацювання. Скоріш за все ніяких здобутків ця секція наразі немає. То чому у Вас є до неї така довіра?
Я суто теоретично )). А якщо у когось є претензії по роботі цієї секції УБА, то їх можна висловити. Хоча звітів цієї секції і я не бачила; можливо їх і немає. У нас в УБА свобода висловлювання. Я керувалась тією логікою, яку Ви бачите. А якщо така новація для директора ДОУНБ надто важка чи не вигідна, то про це ми також згодом прочитаємо тут на блозі.
Мне 42 года, и я читатель. Читать удается в основном по выходным. Иногда вечером. Дома. Но работаю в первую смену, а это с 7-00 утра. Завод далеко, поэтому встаю пол шестого. Сегодня специально по поводу спора, который здесь на блоге разгорелся, пробую пойти на «всенощную» -))) Вот уже пол двенадцатого, скоро полночь. Чувствую как теряю активность -))) Понимаю, что лукавят те, кто говорит о возможности активного чтения ночью. Исключение может составлять разве что молодое студенчество, и то исключительно во время сессии. И с килограммом крепкого кофе. Библиотека – не боулинг, человек после 24-00 просто натурально засыпает. Или ходит, как сосиска -)) Не лукавьте, друзья!
P.S.
И на ночь глядя хочу подарить стихотворение:
Твой взгляд — да будет тверд и ясен.
Сотри случайные черты —
И ты увидишь: мир прекрасен.
(Александр Блок)
Специально для сторонников ночных библиотечных бдений -)))
Сон — періодичний функціональний стан організму людини, який характеризується вимкненням свідомості й зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразники. На планеті Земля в усіх представників фауни сон пов’язаний зі зміною фаз доби. Найбільший потяг до сну людина відчуває у нічні години.
RE «Катерина Подолян»: Ви так впевнено говорите «про це ми … згодом прочитаємо тут на блозі». Я ж не розділяю такого Вашого оптимізму. Хоча у такому місті як Дніпропетровськ, у якому діє понад двадцять вищих навчальних закладів і в них навчаються десятки тисяч студентів, така нічна читальня була би якраз впору.
Основна функція сну — це відновлення фізичних та психічних сил, яке дозволяє максимально адаптуватися до зміни умов зовнішнього і внутрішнього середовищ. Сон становить собою чергування різних функціональних станів головного мозку, а не є «відпочинком» для головного мозку, як вважали раніше. Під час сну перебудовується мозкова діяльність, яка потрібна для переробки і консолідації інформації, що потрапила в період неспання, переведення її із проміжної в довготривалу пам’ять. При стійких порушеннях сну є ситуаціі, коли необхідно звернутися до лікаря, для визначення причин проблеми
RE «Vash Direktor»:
Згадайте класика: “Contra spem spero!” – “Без надії сподіваюсь!”
Сподіваймось і ми…
Хочется дать один небольшой совет тем библиотекам, которые возьмутся за практическую реализацию совета автора этого блога приглашать читателей на «ночные бдения с книгой в руках» 🙂 . Предусмотрите храп читателей. Напомню, что храп — это звуковой феномен, возникающий при вибрации мягких структур глотки на фоне прохождения струи воздуха через суженные дыхательные пути во время сна. Если читатель вдруг заснет, то он может вдруг захрапеть. Поэтому, уже при подготовке такого библиотечного мероприятия следует подумать о своих действиях в случае обнаружения спящего с храпом читателя :). А это неизбежно будет случаться. Такова физиология храпа. Более 30% взрослого населения страдает храпом, а после 60 лет – 60 %.
Храп, как звук, представляет собой в большей степени социальную проблему для окружающих, чем для самого человека. И с этим нужно что-то делать. Например, позаботиться о том, чтобы уснувшего читателя выводить в специальную комнату, где он может свободно похрапывать 🙂 Эту услугу желательно сделать платной. А без медицинского персонала можно обойтись.
Якщо цей експеримент дійсно розпочнеться з ДОУНБ (Дніпропетровської обласної), то можна покладатися на сукупний інтелектуальний потенціал тамошніх методистів; їх там сім чи вісім, і не дуже завантажені роботою. Посидять, поміркують і вироблять своє виважене рішення. А директор Н.Тітова може й заохочувальну премію дівчатам цього бібліотечного підрозділу виписати. Як-не-як, а вперше в Україні таке станеться!
Але, справедливості ради, чи не краще відрядити когось закордон. Туди, де вже багато публічних бібліотек не один рік вдало працюють цілодобово і вже набули великого досвіду у такій пікантній бібліотечній послузі. Так, згодна, що для цього нам потрібні такі бібліотекарі, котрі самі не заснуть серед ночі під час вивчення такого закордонного досвіду. Тому заздалегідь подумаймо про відбір кандидатів. Може залучимо тренінгові центри до відповідних тренувань. Я так думаю, що з 55 тисяч наявних бібліотекарів, що працюють у вітчизняних книгозбірнях, ми п’ять чи шість відважних виявимо. Ось їх і відрядимо закордон. Грошей дамо. І пігулок від сну в кишені. Гарний пакунок міцного кофе. Ну і трішки страху; хай кожна на стіл свого бібліотечного начальства залишить свою заяву про звільнення. Це на той випадок, якщо привезуть з того закордону нікому не потрібний висновок, на кшталт «не варто цього робити».
Шановна п. Ірино! Ви мабуть мало відвідали бібліотек в Україні. Так бібліотеки як і інші бюджетні установи працюють 8 робочих годин на день. Але є бібліотечні установи які працюють без обіду, з одним вихідним днем на тиждень, другий – згідно графіку у кожного працівника різний, аби не закривалася книгозбірня. Я теж відвідувала декілька бібліотек в різних областях України, одні мене захопили, інші – роздратували і до них я більше не повернуся. Я працюю в районній бібліотеці. Години роботи: 9.00 – 18.15, без обіду, вихідний – субота. Так, ми всі люди і нам потрбно хоча один раз на тиждень відпочити і присвятити себе родинам. Але хочу сказати, що й інші організаціїї та установи працюють за таким графіком і ніхто після 18.00 не поспішає до бібліотеки, а “біжать” по домівках. У нас – робочий день неділя з 9.00 до 18.00, і всі хто не встиг взяти книгу додому у робочий день – будь-ласка приходьте в неділю, двері книгозбірні – відчинені. І не треба бібліотекарю із його заробітньою платнею працювати ще й вночі, бо тоді дійсно буде не бібліотекар, а охоронець книг, повірте – вночі не прийдуть читати…
Я думаю, що від зміни графіку майже нічого не залежить. Моя бібліотека працює у неділю і це дуже зручно. Я задоволена і багато таких читачів, як я, також. То ж усі, хто не встигає до 19 години, мають можливість прийти в неділю. Зрештою, погодьтеся, ніде немає 100% читаючих людей, в жодному місті чи селі. Причина зовсім в іншому. Якщо у бібліотеці холодно, не наповнюються фонди тим, що хоче читач, немає потрібної періодики, зручних, як удома диванчиків, погане освітлення і т.д. і т.п., то це напевно не проблема бібліотекарів, а тих, хто стоїть над ними. Ми дуже добре вміємо ламати, те, що налагоджено, не даючи взамін зовсім нічого. Ви подивіться, як у сусідів, в Польщі чи у Німеччині, до прикладу. Хіба, поважаючий себе читач, буде ходити у бібліотеку, де стіни у грибку, зверху капає, бо прогнив дах чи темно, як у підвалі…Можливо потрібно щось міняти, бо життя вимагає змін, але це потрібно мудро, зважено, конструктивно, а не рубаючи з плеча. І починати потрібно згори!!! Створіть нормальні умови праці, щоб виглядало, як у цивілізованій країні. Як можна працювати, коли у приміщенні 9 чи 12 градусів тепла, а бібліотекар закутаний у верхній одяг… Неодноразово мала таку нагоду спостерігати, адже я читач зі стажем – 35 років в бібліотеці ім. Лесі Українки. Та ви хочете, щоб люди приходили, а самі забираєте приміщення. Чи можливо тепер пенсіонеру, якому й так важко ходити, підніматися на 4-й поверх, хіба це не люди, про яких треба дбати, бо можливо у нього чи неї і так більше немає з ким спілкуватися, крім книги та бібліотекаря, бо живуть одні. Мене, як читача, як громадянина, як жителя Львова дуже багато болить…А бібліотекарі? вони й так багато чого виконують понад свої можливості…Відпочиваючи влітку у скверику, я мала можливість спостерігати, як вони згуртовували навколо себе дітей,як гарно і вміло вони з ними спілкувалися, читали книжки, забавлялися. Підходили до них мами з дітьми, бабусі з внуками і дякували, бо могли хоча б на деякий час залишити з ними своїх чад і бути спокійними – дитина зайнята корисним і цікавим. А старшим людям, які відпочивали поруч також перепадало – цікаві журнали і запрошення до бібліотеки. Та і бібліотека не конвейєр, як думають посадовці, а місце, де спокійно, без всякої штовханини і черги люди відпочивають і спокійно хочуть порозмовляти з бібліотекарем, а не бігти, бо бібліотекар вже зайнятий якоюсь писаниною…А взагалі…Потрібно вирішувати всією громадою, як краще для неї, але ніколи не рубати гілки, на якій сидите!!!
Шановна Леся… (як там Вас по батькові…)!
Я ще доволі молода бібліотекарка, але дозволю собі з Вами не погодитись. Це я стосовно Вашої тези «…бібліотека не конвеєр, як думають посадовці, а місце, де спокійно, без всякої штовханини і черги люди відпочивають і спокійно хочуть порозмовляти з бібліотекарем, а не бігти, бо бібліотекар вже зайнятий якоюсь писаниною…».
Бібліотека – не центр психологічної реабілітації, і не церква. А бібліотекар – не пастор, і не психолог. Бібліотека – це виробнича установа, котра має надавати людям так звані бібліотечні послуги. І серед таких немає «поговорити з відвідувачами бібліотеки». У нас в бібліотеці є аптечка, у якій маємо нашатир, валідол, валер’янку тощо, і ми знаємо як визвати «швидку» при необхідності і надати первинну медичну допомогу. Але, вибачте, ми не «Червоний Хрест» і не дитсадок. Ми не повинні надавати потребуючим соціальну допомогу, і ми не зобов’язані гратися з дітьми. І якщо ми це ще робимо, то це залишки з минулих радянських часів. Бо сучасна бібліотека – не вихователь, а інформатор. А якщо і вихователь, то тільки засобами самої книги, її змістом. Приходьте до бібліотеки і читайте книги, користуйтесь доступом до Інтернету тощо.
Якось дивно ми читаємо один одного… Мова йде про подовження годин роботи публічної бібілотеки при збереженні кількості робочих годин на тиждень. Про цілодобову роботу наводився приклад університетських бібліотек. Наводилися приклади поодиноких заходів “Ніч в бібліотеці”, а не про переведення публічних бібліотек на цілодобову роботу… Тож, шановні, не треба доводити до абсурду і переводити обговорення в іншу площину 🙂
П.Пановій: Так, бібліотека надає послуги, проте ці послуги відрізняються від послуг, що їх дадають, наприклад, у перукарні, хоча хороший перукар – дуже хороший психолог, хоча його психології не вчать, як вчать бібліотекарів…Бібліотечна професія належить до професій типу “людина-людина”, тож передбачає спілкування й врахування особливостей окремих груп користувачів і кожного окремого читача.
Валентино Степанівно, якщо слідувати Вашою логікою «…мова йде про подовження годин роботи публічної бібілотеки при збереженні кількості робочих годин на тиждень», то це значить, що мова йде про так званий «трішкін кафтан» :). Бо звісна річ, коли ми звідси відріжемо, а туди додамо, то вийде якраз те, що вийшло з кафтана у відомому творі класика )) . Тому мабуть потрібно розрізняти “години роботи бібліотеки” і “години роботи бібліотекарів”. Бо це різні речі.
Подивіться як працює таж «швидка медична допомога» і усі лікарні без жодного виключення. Ці установи з надання послуг громадянам працюють цілодобово, а медичний персонал має захищений законом 40-годинний робочий тиждень. Те ж саме можна сказати про металургів і залізничників. Хтось цілодобово подає до наших домівок воду, електрику газ і відводить стічні води, а хтось надає до наших осель тепло. У нічну зміну інколи працює моя тьотя Сара у готелі адміністратором і дядько Вадим, що працює таксистом. Цілодобово охороняються кордони нашої країни, і працюють митники. І так далі, і так далі. Бо життя вночі не припиняється. А моя бабуся Ганна взагалі полюбляла повторювати: «Зі спання не матимеш коня» ))).
Висновок:
Нам потрібно окремо розглядати графік роботи бібліотеки і графік роботи окремих бібліотекарів. Графік роботи бібліотеки, як установи, як комунального закладу, як сервісної служби, має бути орієнтованим на користувачів бібліотечних послуг! А норм праці бібліотекарів потрібно дотримуватися. І повірте: це нормально узгоджується у нормальної директорки бібліотечної установи, котра не відірвалась від народу і пам’ятає кому має слугувати бібліотека.
Трішкіному Кафтану: Так про це ж йдеться! 🙂 Про години роботи бібліотеки для читачів…
Про який графік роботи може йти мова в наших умовах? Наші бібліотеки і так првцюють до 19 години та й у неділю. Тим більше ми працюємо з усіма категоріями користувачів, і разом з тим бібліотеку відвідують не тільки пенсіонери, а так само і люди, які працюють. За багато років я мала можливість побачити, що змінюється і в який бік. І повірте, що це не бібліотекарі винні у тих проблемах, які постали, і не тільки в бібліотеках, а в усій державі. І не мені вам говорити, бо усі це знають – проблеми йдуть згори. Колись працювали в дві зміни, але і штат був вдвічі більший. А зранку людей завжди більше: хто з базару, з церкви, на роботу чи з чергування. Люди хочуть бути у бібліотеці при денному світлі, а не при тому освітленні, що на даний момент. І попробуйте у вечірній час без охорони, коли зимою і безхатьки, і алкоголіки і наркомани швендяють, як у бібліотеці, так і біля неї. Проблем багато, можна писати і писати, але їх потрібно вирішувати, а не займатися популізмом. Бібліотекарі також громада, і про них також потрібно пам’ятати і не робити з них рабів за ці копійки, які вони отримують.
Марії:
Шановна, цей пост не про «все на світі», а тільки про графік роботи бібліотеки :). Не бібліотекарів! А бібліотеки! І не розширюйте тему. І не узагальнюйте це доволі вузьке питання до вселенських масштабів усієї держави. Бо йдеться про те, з якої і до якої години у публічній бібліотеці в райцентрі чи у місті відкриті двері для користувачів. Вважається, що до 18-00 чи до 19-00 – це недостатньо. І початок роботи з 10-00 чи з 11-00 також недостатньо. Найбільше голосів у користувачів набирає графік роботи бібліотеки від 9-00 до 21-00. А обласні наукові чи міські у великих містах (обласних центрах) могли б надавати обмежений перелік бібліотечних послуг і до 24-00; і у цьому був би попит. У таких бібліотек є для цього необхідні ресурси.
І не потрібно так завзято, майже на якомусь культовому рівні, захищати суботу від роботи :). Бібліотека має максимально враховувати ритм життя громадян, а він такий, що у вихідні дні (суботу і неділю) працююча частина територіальних громад може приділити більше уваги для задоволення своїх потреб у книзі та читанні. І для цього їм у суботу та неділю потрібні бібліотеки. Хоча би з 9-00 до 21-00. Дванадцять годин на добу. Тобто, 8 годин плюс ще чотири. За тиждень набіжить 28 годин. Додамо ще вісім вихідних на місяць по 12 годин, вийде ще 96 додаткових годин. Всього вартість зручностей для користувачів бібліотек вартуватиме бібліотеці 28+96=124 години на місяць. Як ми знаємо, норма праці одного бібліотекаря на місяць складає 160 годин. Значить йдеться навіть не про одну одиницю у штаті бібліотеки. Варто тільки оптимізівати фронт робіт і визначити чим поступитися. І не треба вводити штатну одиницю. І баланс робочого часу для кожного працівника бібліотеки збережеться.
Пані Марія, розкладіть у своїй голові все «на полочки», не плутайте грішне з праведним, і Ви будете працювати щасливо і залюбки. З повагою, Микола Іванович Пастушенко.
Анна
Вся проблема – відсутність грошей. Зайдіть на сайти і погляньте на умови в бібліотеках за кордоном: м’які крісла, кафе – умови прекрасні- можна і читати до ночі. На бібліотеку виділяють суми у мільйони євро чи доларів, та й на зарплату не шкодують. А чи висидите вина хиткому. іноді радянському за віком, стільці цілу ніч? Та й кількість книжок, нажаль, не збільшується. Проблему потрібно вирішувати: колись для тих, хто працює, були заводські бібліотеки, в кожному інституті (дослідному) були свої і т.д.. Районні бібліотеки завжди працювали для дітей та пенсіонерів. А ми хочемо все одразу, та ще й безкоштовно. Не буває так. В Америці фінансування бібліотек відбувається на державному рівні, гроші виділяють, та й послуги всі безкоштовні для людей. І бібліотекар там не остання людина в державі. Середня зраплата директора бібліотеки – 200 000 тис дол. на рік. Є про що думати. Ставка українського бібліотекаря – 1500 грн. на місяць. а їсти хочуть всі…Про культуру повинна дбати держава.
RE «Anna»: — Сразу чувствуется, что Вы – директор библиотеки, ведь заглянула в кошелек именно директора американской библиотеки, да еще и очень крупной. Во-первых, не нужно подглядывать в чужие кошельки :). На Западе это аморально. А во-вторых, что это за совет Ваш такой: «зайдіть на сайти і погляньте на умови в бібліотеках за кордоном»? Не меряйте мягкостью стульев суть вопроса. Каждый читатель посидит столько, сколько ему нужно для чтения. А может и стоя почитать то что ему нужно, не вопрос. Но многие из пришедших в библиотеку в вечерние часы, получат нужные книги на абонементе и будут читать дома. Вы просто библиотеку откройте.
А если на то пошло, то зайдите на сайты наших библиотек и посмотрите красоты и почитайте диферамбы типа «посмотрите, как у нас в библиотеке все хо-ро-шо!». «И то у нас есть, и то у нас есть», – зачем интернет пестрит такими вот сообщениями?! А как предложила автор этого блога обсудить вопрос улучшения графика работы некоторых библиотек, так сразу столько воплей. Не бойтесь, госпожа директор «Anna», блог Вас не перевоспитает. Блог не заставит, и блог не понудит. Особенно, если у Вас блат с местным начальником отдела культуры. Сидите и ждите, когда Вам дадут зарплату 200 тысяч долларов. Но помните, что это нечестно…
Я взяла на себе відповідальність і видалила один з коментарів, який містив, на мою думку, аморальне порівняння. Я би не хотіла опускатися до розмови у такій тональності… Закликаю вести на цьому блозі професійну розмову.
Полуночнице Зине.
Вибачте, але ви схожі на дитину, яка тупотить ніжками і кричить, що хоче іграшку. Дуже шкода, що проблему ви бачите зі своєї колокольні: відкрийте і все тут. Мова йдеться про можливості надати вам таку послугу, що на даному етапі занадто складно. Я не директор; про гаманець – то люди відверто говорять про свою зарплату, не стидно їм назвати ціну їхньої роботи, а в гамнець я ні до кого не влажу.
Складно обговорювати серйозні питання в такому тоні.
Яким би незручним був розпорядок роботи бiблiотеки, його не потрiбно приховувати. А ось у Рiвенськiй ОУНБ на сайтi цiэi бiблiотеки графiк роботи вiдсутнiй. Ось i дискутуйте про його удосконалення. Легко впевнитись:
http://libr.rv.ua/ua/read/2-pravila-koristuvannya-bibliotekoyu/
@=Anna:
А мені здається тон читачки Зіни цілком нормальним. Побільше б нам таких принципових читачів і дописувачів. А Ви, пані Анна, перерахуйте, будь ласка, теми (серйозні питання), котрі Ви тут на блозі вже обговорювала. Дати постів. Дякую.
«Нехочухе» Анне:
Трудно понять, в какой именно библиотеке Вы работаете, но даже если Вы обычная библиотекарь, ход Вашей мысли поражает. Потому, что Вы ставите абсурдное и невыполнимое условие. Ведь судя из «міркувань» участников этой дискуссии, а это более 40 людей, часы работы некоторых библиотек расширить все-таки нужно. Не всех! А примерно одной тысячи из 18 тысяч «публичек». Самые смелые предлагали на 3-4 часа, не более. Кто-то там подчеркивал: постепенно. Самые «нахальные» предложили провести эксперимент в одной из ОУНБ – до полуночи :).
Аня, ну что Вы увидела такого, что оскорбляет профессиональное достоинство библиотекарей? Я, например, ничего такого в этих предложениях не вижу. Наоборот, умиляет что наши «малочитающие читатели» вообще на эту тему высказываются. Но иногда этих «малочитающих читателей» в конце рабочего дня приходится буквально выгонять из читального зала :). И про стулья речь не идет, и диванчиков им не нужно :). А мне лично этот тренд нравится. Если у нас в городской библиотеке это будет введено, то всегда буду просится во вторую смену. Чтобы вечером быть со своими читателями. Они-то и домой немножко проведут :). «Не такой черт страшный, как его малюют», – как-то так говорили раньше, приговаривая в подобных случаях.
Припустимо, штат міської публічної бібліотеки 50 фахівців. І вони забезпечують роботу бібліотеки 8 годин на добу. Фонд робочого часу складає 8 тисяч годин. А тепер ставиться питання, що потрібно збільшити тривалість роботи бібліотеки на чотири години шість днів на тиждень. Тобто, мова йде про додаткових 100 годин на місяць. Іншими словами, мова йде про один (!) відсоток робочого часу персоналу бібліотеки. Невже немає де взяти таку незначну частку робочого часу з наявного ресурсу робочого часу? Невже вичерпані усі резерви? Неправда! Онде для «Вікна в Америку» знайшли. Для інтернет-центів та електронних читальних залів знаходимо. Для пунктів доступу до офіційної інформації вишукали. Дехто влітку на пляжі та у сквері бібліотечні філії запроваджує. Значить, скритні резерви є, та немає гострого бажання направити ці години на забезпечення роботи бібліотеки увечері. Ось вам і читачецентризм «по-українськи» :).
А що робить в українських бібліотеках чимала «купа» каталогізаторів? Комплектування майже немає, а ретроспективна каталогізація фактично не проводиться. На що витрачається робочий час каталогізаторів? То може там і слід шукати резерви, про які тут кажуть дописувачі?
Утримувати фіктивні посади бібліотекарів, прибиральниць, електриків тощо – так звані «підсніжники» – значить можна, а взяти на пів ставки бібліотекаря, щоб закривати роботу читального залу три чи чотири години у вечірній час, то лишнє. Гарна виходить «арифметика» у директорок деяких бібліотек. Ні стида, ані сорому.
А на блозі можна обговорювати хоч до втрати свідомості, інтернет все витримає 🙂 Громадянам потрібно писати свої офіційні колективні звернення до засновників бібліотек. До голів районних та міських рад. І вимагати прийняття рішень по таких зверненнях. А без цього, «собаки лаятимуть, а караван йтиме своїм шляхом».
Библиотекари! Спорьте без войны :). Больше любви! Живите со своей библиотекой так, как живет со своей гитарой вот эта женщина : ))))) http://www.youtube.com/watch?v=vYdhTZQr8X0
Приятного Вам прослушивания :).
Anna
Всього вам найкращого.
Вести обговорення з невихованими, грубими дилетантами не маю жодного бажання.
Анні: Шкода, що замість професійної дискусії, яка базується на уважному вислуховуванні один одного й толерантному висловленню своєї думки, наша розмова перетворюється на образи… Не треба вішати ярлики. Не будемо такого допускати! Треба наводити аргументи, слухати користувачів і колег, включати свій здоровий глузд, запитувати інших, якщо чогось не знаєш, чи хочеш уточнити. І ще: вміння визнати, що хтось, крім мене, може бути правий, якщо це насправді так 🙂 Оце – дискусія!
Хто проти?
“Учора, 21 жовтня, трудовий колектив центральної бібліотечної системи міста Львова відправив міському голові міста Львова Андрію Садовому лист-протест щодо зміни графіку роботи бібліотек. …Зокрема, трудовий колектив ЦБС та міська організація ветеранів України не підтримують зміну графіку роботи бібліотек із 13:00 до 21:00 години, який запропонувала начальник управління культури ЛМР Ірина Подоляк.” Читати далі: http://vgolos.com.ua/news/lvivski_bibliotekari_vystupyly_proty_genotsydu_bibliotek_vid_sadovogo_121333.html?fb_action_ids=680912208588086&fb_action_types=og.likes&fb_source=other_multiline&action_object_map=%7B%22680912208588086%22%3A525373430873934%7D&action_type_map=%7B%22680912208588086%22%3A%22og.likes%22%7D&action_ref_map=%5B%5D
Несколько дней тому назад я дала один свой совет львовским книгочеям. Процитирую себя: «А может нам вспомнить классика: “…речей не тратить понапрасну, здесь нужно власть употребить…” И вот с удивлением читаю решение львовских библиотекарей.
Если говорить коротко, то речь идет о так называемом «передергивании карт». Почему-то из всех вариантов разумного решения вопроса о продлении часов работы читального зала и абонемента центральной городской библиотеки на те же четыре часа вечером, издан приказ о начале работы библиотеки с 13-00. Кто автор этого абсурда? Неужели тот, кто хотел как лучше? Та же Подолян, Вряд ли. Такую гнусную идейку чиновнице подкинули библиотекари. А тем временем для своей борьбы против читателей подвязали пенсионеров. И не мудрено, ведь таким решением их обделили возможностями пользования библиотекой. Фактически их что называется «столкнули» с работающей частью пользователей этой библиотеки. То есть, создали провокацию. И это библиотекари – считающиеся гуманистами… Грустно все это узнать…
А если завтра таким библиотекарям станут строить козни аптекари и хлебопекари? Ведь у них тоже «родини». Что за логику ставят в основу своей работы библиотекари этой городской библиотеки? Или это завуалированная борьба против Президента Украины Виктора Федоровича Януковича? Нехорошо, товарищи библиотекари, нехорошо. Предложите график работы с 9-00 до 21-00. Но не всей гурьбой на работу и с работы ходите, а устройте гибкий график. Уберите со своего поведения спесь и вымогательство! И не участвуйте в политических интригах.
Пішла за наданим посиланням на сайт «Вголос». Пасквіль! І нічого іншого тут не бачиться. Комусь мабуть не до смаку вимоглива до бібліотекарів політика начальника управління культури І.Подоляк. Ось і намагаються компроментувати її на цій пустій темі. Відчувається примірно такий план: «ми її зачепимо за графік роботи бібліотек, а причепимо все інше: туалети, освітлення, опалення…». Мені такі «манси» відомі. Колись і я попала у подібну ситуацію. Для того, щоб позбавитись від мене, мене мої так звані колеги-бібліотекарі хотіли напоїти коньяком, а іншого разу – викрадали пачки паперу, які я отримувала для ксероксу. Побійтесь Бога, львівські бібліотекарі… А графік роботи центральної бібліотеки збільшіть всього лиш на дві години у вечірній час. І не збурюйте міську громаду!
Дякую «ВП» за посилання. Дійсно, є така публікація. Значить не ми одні опікуємось цією проблемою. Люди вже йдуть «стінка – на стінку» -))). Але, погодьмо втішатись. Читаю: «Зараз більшість львівських бібліотек працюють з 10:30 до 19:00 без офіційної перерви на обід». Якщо це про філії, то хай так і працюють. Бо на сьогодні там немає умов для розширення графіку роботи. А одну, Центральну, налаштуйте на догоду громадянам. Але без будь-яких утисків бібліотечних потреб пенсіонерів, а тим більше ветеранів. І уся ця проблема зведеться до забезпечення трішки розширеного графіку роботи Центральної міської бібліотеки. І усі будуть задоволеними. А вартість такого покращення – дві по пів-ставки: одна половинка у читальний зал, а одна – на абонемент. А такі дії, про які пише сайт «Вголос» дійсно виглядають як надуманий і нічим не обґрунтований брутальний тиск на начальника управління культури І.Подоляк. Там конфлікт мабуть у чомусь іншому. Розберіться. Головне, щоб в інших містах такий розбрат не повторився.
Роздули на всю Україну не відомо що про львівських бібліотекарів. Ми зовсім не проти того, щоб обслуговувати людей, ми проти необдуманого графіку. Якщо у бібліотеці працює 2 людини, то як це має виглядати? Як можна працювати по 12 годин, та ще й без вихідних, як багато-хто тут пропонує і у суботу і в неділю. Тим більше, що ми працюємо у неділю і всі дні, крім суботи до 19 години. І як можна забрати у читачів ранкові години, а зробити обслуговування з 12 чи з 13 години. Чи це не абсурд? При денному світловому дні напевно багатьом людям зручніше, аніж у вечірні години, про це ми запитували у своїх читачів. Закидалося про пекарів та аптекарів. Але ж вони працюють по змінних графіках, а не кожен день в день по 12 годин. У мене знайома працює в пекарні, і мені добре відомо, який у неї графік. Ми працюємо по 40 годин в тиждень, то що ж від нас хотіти. Хто не в курсі цих необдуманих графіків, то чи може про щось обговорювати? Та й зрештою ми захищаємо своє право, не порушуючи нічийого. І працювати до 21-ї години ми б спокійно могли, якби це було б доцільно і були штатні одиниці. Чому такі “мудрі” читачі не приходять до своїх бібліотек і не висловлюють своїх точок зору, а позаочі обговорюють та ще й паплюжать бібліотекарів. Проблеми тільки тоді вирішуються, коли разом за них братися, а не просто, що комусь щось не подобається. Будьмо поміркованими!!!
Валентино Степанівно! Скажіть, будь ласка, у Вас є якийсь зв’язок з львівськими колегами обох «воюючих» сторін, чи немає? Ви їх запрошуєте до цієї дискусії на цьому вашому блозі? Чому ми не бачимо думку і логіку львівських бібліотекарів? Чому вони засіли як то кажуть, «в кущі»? Запросіть їх телефоном, е-листом, чи може якоюсь есемескою до цієї дискусії. А то відчувається, що усі тут присутні у певній мірі чужі по відношенню до львівських бібліотек, до їх контексту. А «Марія», якщо і львівська, то чомусь відкидає зміст лунаючих тут пропозицій відвідувачів блогу.
Я у Фейсбуці не записана, а якщо Ви там на Фейсбуці можете поговорити з цією Іриною Подоляк, то запитайте в неї чому вона так примітивно спробувала врегулювати це питання? Бо як для чиновниці такого рангу якось дивно виглядають такі її дії. Повідомте нам. Вся Україна, як вище зазначила пані «Марія», на цей блог не заходить, але за моїми спостереженнями щодня тут буває по 250-350 відвідувачів; значить згодом назбирається декілька тисяч. А це також дещо та значить.
Ще публікація з цього питання: http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?bibliotekam_lvova_zaproponuvali_noviy_grafik_roboti&objectId=1295971
Якщо прочитати уважно, то виявляється, що питання тільки обговорюється, ще ніякі рішення не приймалися… Тож – дискусія продовжується…
П. Ганно: Важко залучити до розмови людей, які не хочуть спілкуватися… Мова йде не лише про львівські бібліотеки. Не треба так звужувати питання. Давайте подивимося на роботу всіх наших книгозбірень, це – ще одна нагода… Шкода, що Ви не можете читати коментарі на Фейсбуці… Коментарі читачів та потенційних читачів суттєво відрізняються від коментарів бібліотекарів… Як нам наблизитися до розуміння один одного? Тільки через спілкування… І з користувачами (потенційними користувачами) і один з одним…
Трішки роздратована позицією деяких тут дописувачів, заглянула на сайт міського голови А.Садового – http://city-adm.lviv.ua/lmr-news/rubrics/government/214122-naivyshchym-vyznanniam-bude-komfort-meshkantsiv-mista-lvova-a-sadovyi . Звідти і взнала, що ще 10 жовтня цього року у Львові відбулася конференція проекту «Мистецтво врядування: відповідальність, звітність, прозорість», який протягом року реалізовував Інститут міста спільно із Львівською міською радою. Під час відкриття конференції представник компанії «ISOQAR» передав міському голові Львова сертифікат ISO-9001.
Для нашої аудиторії немає потреби пояснювати що таке цей інфраструктурний стандарт ISO-9001. Але додатково поясню: він виключає такі рудименти як «бібліотека без вбиральні», «бібліотека без освітлення» та «бібліотека без читачів» :). А якщо така поважна міжнародна установа все-таки видала місту Львову такий сертифікат, то зазначені вище «факти» – брехня. Вибачаюсь. Значить не безпідставні підозри дописувача «Нельвовский Читатель» щодо певних інсинуацій проти начальника управління культури міста Львова. А навіщо? Чи не легше відредагувати графік роботи міської бібліотеки?
Валентино Степанівно, спасибі Вам за надане посилання до сторінок електронного видання газети «Вголос». Погулявши її сторінками, я крім рекомендованого прочитала і повідомлення про те, що у фракції УДАР Львівської обласної ради пропонуються позакривати усі неприбуткові комунальні підприємства області. Так що не від пані Ірини Подоляк йдуть витоки цієї проблеми. За цим стоїть головний «боксер» світу сам В.Кличко.
Голова комісії ЛОР з питань контролю за ефективністю виконання державних і обласних програм та рішень ради, голова фракції УДАР Оксана Юринець підтримала свого колегу щодо закриття деяких комунальних підприємств і наголосила, що є багато підприємств, які протягом року не працюють, на сесії обласної ради звітують абияк, а кошти із обласного бюджету на заробітні плати їм все одно витрачають.
Я категорично проти закриття міської публічної бібліотеки міста Львова з причини її «нерентабельності». Як і в будь-якому українському місті. Але ж дійти до того, що не бути спроможними виділити на вечірні години двох чергових бібліотекарів, і таким чином забезпечити доступ декількох десятків громадян міста до бібліотечних послуг у декілька додаткових вечірніх годин, – це також певний нонсенс. Вгамуйтеся, шановні львів’яни! Бог посеред нас. І феномен «карми» мабуть все-таки є…
Мне жаль, конечно, что девочки из некоторых львовских библиотек находятся в таких ужасных условиях; я имею ввиду без туалетов. И это не смех. Это – кошмар! А если какой-то иностранец зайдет в такой библиотечный филиал? И как нас в ЕС обираются принимать? Это же наверное тоже одно из условий с их стороны. А мы это условие не выполняем. Кто-то будет виноват. Нет, с этим нужно как-то покончить! Яму выгребную видите ли нельзя. А почему бы не установить биотуалет? Если предположить, что читатели там исключительно местные, то хотя бы о библиотекаре позаботиться стоило бы. Мы же люди, в конце-то концов! Начальство конечно же виновато. Но, какое? Виновата прежде всего директор ЦБС города. Она же руководитель этого коммунального заклада. Причем тут эта Подоляк? Если она в этой должности «без году неделя». Да и вообще, почему не жаловались в санэпидемстанцию ранее? А если бы случилось какое-то инфекционное заболевание? Кто бы за это отвечал? Неужели и в этом помогать должны донецкие, луганские или крымские? Нужно сконцентрировать свои усилия.
Шановні, читаю ваші коментарі і гадаю,а чи хотіли б ви,особисто,або ваші: дружина,мама,сестра,дочка працювати за таким графіком ?.Впевнена,що ні. Адже,вихідних-немає,і всі вечори-їх також немає. Бібліотекар не такий вже й «впертюх»,до речі,працює в неділю, й любить свою роботу (є й такі),але при такому графіку він перетворюється на робота:не має можливості сходити в гості, ресторан, кіно, просто побути вдома з сім’ю,елементарно,бо він має бути на роботі й «проводити атракції».До речі,хочу запитати вас,як часто ви,кожен особисто користуєтесь, бібліотеками,що взагалі знаєте про бібліотеки свого району,і як часто скеровуєте своїх дітей у бібліотеку. Задумайтесь…
А мне нравится вот этот трюк этой дискуссии: «Давайте переведем разговор к туалетам и размере заработной платы и утопим важное решение о расширении продолжительности работы библиотек в вечерние часы». Добавим сюда «геноцид библиотек» и «незаконное лишение посещений ресторана» – и победа будет за нами! 🙂 Ложным путем идете, товарищи!
Нехорошо все это, господа «западные» библиотекари 🙂 Да какие Вы западные, Вы истинно украинские, но пропитались немножко прозападным мелким буржуазным душком, вот и издаете теперь запах какой-то специфический 🙂 Это моя сатира на Ваше воспитание.
А если всерьез, то где Ваш настоящий библиотечный патриотизм? Что каждая из Вас принесла из дома в свою любимую библиотеку? Какая жертва приносится каждой из Вас своей библиотеке ежемесячно? Молчите! Вот так относятся к вашим библиотекам и львовские чиновники. Ведь у них любви к библиотекам нет изначально. Чиновник – не Библиотекарь! Но если Вы там во Львове потихоньку сравнялись по благочестию с чиновниками, то кто всем вам судья. Выпутывайтесь. Не смогли тихонько, делайте это на глазах всей страны. История дает всем вам еще один шанс. Но не кивайте на Президента Украины Виктора Федоровича Януковича. Он вас ничем не обидел. Коммунальный заклад «Львівська міська централізована бібліотечна система для дорослих» стоит на балансе города.
Любі друзі! Припиніть цю суперечку. Переведіть подих.
Помовчіть. Заспокойтесь. Закрийте очі. Послухайте пісню…
Цю пісню вже прослухали 11 244 людей…
Гарна пісня. Спасибі дописувачу, що у таке русло повернув нашу думку. Життя наше дійсно надзвичайно складне, та ще й ускладнюється з кожним роком. І впродовж нашого життя виникає безліч труднощів та випробовувань, і кожне нам потрібно подолати. Доводиться напружувати свій погляд, щоб за дріб’язковим розгледіти велике, і щоб за великим не оминути мале але значуще. Чи не щодня у побуті і на роботі нам потрібно відмовлятись від тих чи інших зваб, що підступно чатують на нас, берегти себе від лінощів, егоїзму, жадібності, заздрощів та багато-багато інших людських вад. Протистояти сатані і дружити з ангелами. І часом дуже складно обрати принцип життя, засобами якого легко долати усе це. Але такий принцип життя є. Нещодавно мені стали відомі чудові слова про життєве кредо одного українського поета, котрі він залишив нам як своєрідну настанову: “Найбільше право – жить відверто серед людей, на видноті, і з чесним іменем померти на безіменній висоті…”. Віруюча людина живе за заповідями Божими, а світська бібліотекарка може узяти ці чудові слова собі у якості орієнтиру. Тоді і розпорядок роботи бібліотеки складеться такий як треба.
Колеги! Чи може хтось з Вас знає, як то пливти в одному човні? Пливете, наприклад, удвох, але врешті-решт один з Вас тоне, а другий – не тоне. Правда ж, щось у тому неправильно? Я до чого про це згадала. А до того, що ось йде «громадянська війна» жителів міста Львова з бібліотекарями ЦБС цього міста. І по тричі на день перемогу отримує то та, то інша сторона. Хтось один колись переможе остаточно.
А в цей час у місті Лева діє інша бібліотека – обласна наукова універсальна. І зовсім не важливо державна ця книгозбірня чи може й національна. Позаяк і вона – також у місті Львові. І природно, що обслуговує городян цього міста. Тож і її графік роботи має значення для мешканців міста. Але, про години роботи цієї бібліотечної установи мови немає. Чому? Ця книгозбірня також по великому рахунку народна, публічна, громадська. Суть не в назві. Просто така колізія склалася: обласною керує ОДА, а міською – мерія. Але, якщо турбуватися про громадян міста, про кращий їх доступ до книги та читання, то мова має йти про обидві бібліотеки. Бо обидві вони – «в одному човні». Тому давайте «витягати з кущів» Львівську обласну бібліотеку, і брати її до нашого кола обговорення.
Правильно! Ці бібліотеки потрібно розглядати в контексті графіка їх роботи разом. Бо у них спільне, фактично тотожнє, коло читацької аудиторії. Наведу графік роботи Львівської ОУНБ:
Понеділок – 10:00-19:00
Вівторок – 10:00-19:00
Середа – 10:00-19:00
Четвер – 10:00-19:00
П`ятниця – 10:00-19:00
Субота – вихідний
Неділя – 10:00-18:00
Кожен останній понеділок місяця – санітарний день, бібліотека не приймає відвідувачів.
Як бачимо, і ця бібліотека чомусь у суботу не працює. Трохи дивний збіг. Втім, може у ці дні вже й не так, бо останнє оновлення на сайті цієї бібліотеки було 16 березня 2011 року – тисяча днів! тому назад.
Лера Васильевна!
Не вам судити про бібліотечний патріотизм, бо не знаєте, хто і що робить на своєму робочому місці і, зрештою, чим жертвує…І справа далеко не в графіку роботи. Реалії життя вимагають свого, але не “через трупи до зірок”. Повірте, що ми не гірші за донецьких чи луганських, полтавських чи волинських…У нас у всіх одні проблеми, в когось менші, в когось більші, але проблеми є. І вирішувати їх потрібно конструктивно, а не в такому світлі, як це прозвучало по всій ,тепер ,Україні. Тим більше, що наші чиновники абсолютно далекі від бібліотечної галузі і, навіть між собою, вони не вміють координувати роботу бібліотек: кожен тягне покривало на себе.
Не варто звужувати проблему до суто львівської. Ця проблема стосується всієї країни! Львів”яни просто вголос сказали, а всі інші мовчать, наче такої проблеми геть немає…
Не лише бібліотекарі працюють по змінах… А лікарі, аптекарі, інші? Чи шкода лише бібліотекарів? А чи шкода читачів, підлітків, які мають йти на вулицю, бо ввечері книгозбірні не працюють?
Тож давайте спокійно й професійно вести діалог, розглядати всі “за” і “проти”, вболівати за справу, за громаду, тоді вона, в свою чергу, скоріше буде підтримувати бібліотеку.
Дивимось на проблему львівських бібліотек ширше. У Львов і є 22 бібліотеки дорослої ЦБС, та 17 дитячої ЦБС+ львівська обласна юнацька бібліотека +обласна універсальна наукова бібліотека +львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника(яка працює в дві зміни,й до речі не може похвалитися масовістю вечірнього читання.)Дитячі бібліотеки працюють з 10-18 год. Інші на 1 год довше. Чому до бібліотек дорослої системи така «особлива любов», увага,така «вибірковість »? Можливо усе пояснюється тим,що бібліотеки дорослої системи працюють уже рік без директора,а влада неспроможна дати нового керівника і винні як ,завжди бібліотекарі?І тому шановні колеги, ми «в одному човні»не треба бачити піщинку в чужому городі,а в свого не помічати. Адже «революцію»треба робити не лише в чужих,а й у свої бібліотеках. Задумайтесь…
Не усі міста одинакові! Про це, зокрема, повідомляється в мас-медіа. Перше місце за благоустроєністю серед міст з населенням від 500 тисяч посіли Київ та Одеса. Такими є результати конкурсу “Населений пункт найкращого благоустрою” за 2012 рік, повідомляє прес-служба уряду. ІI місце серед міст з населенням від 500 тисяч посіли Донецьк та Дніпропетровськ, третє — міста Кривий Ріг та Львів.
За другою категорією міст (від 150 до 500 тис. населення) I місце отримали містаСевастополь та Кременчук Полтавської області, II місце — міста Вінниця та Миколаїв, а III місце — міста Бердянськ Запорізької області, Івано-Франківськ та Луцьк Волинської області.
Серед міст з населенням від 50 до 150 тисяч I місце посіли міста Іллічівськ Одеської області та Комсомольськ Полтавської області; II місце — міста Ковель Волинської області, Артемівськ Донецької області та Коломия Івано-Франківської області; III місце — міста Лозова Харківської області, Червоноград Львівської області та ПервомайськМиколаївської області.
Серед міст з населенням до 50 тисяч I місце здобули міста Радивилів Рівненської області та Славутич Київської області; II місце — міста Глухів Сумської області, Миргород Полтавської області та Димитров Донецької області; III місце — міста Снятин Івано-Франківської області, Чугуїв Харківської області та Ладижин Вінницької області.
Шановні дописувачі! Як член Президії УБА і львівський бібліотекар я брала участь у слуханнях і нарадах з цього питання. Не треба так гарячкувати. Рішення ще не прийняті. Пані Подоляк охоче вислуховує конструктивні пропозиції.
Дозволю собі висловити свою особисту позицію. Моя думка – графік недосконалий і корективи потрібні, але в кожному випадку – з урахуванням місцевих умов, кількості працюючих, особливостей мікрорайону (може, десь потрібно не збільшувати години роботи, а, навпаки. сокрочувати) і т.ін.
Я вважаю, що бібліотекарі ЦБС пішли хибним шляхом. Необхідно (і ще не пізно) домовлятися з владою, пропонувати альтернативні варіанти, гнучкі графіки, робити вивчення, опитування відвідувачів.
Знаю, що ця позиція – не всіх працівників системи, на жаль є серед бібліотекарів люди, які в боротьбі “за справедливість” доводять ситуацію до абсурду і ганьби, але в бібліотеках Львова працює й чимало справжніх патріотів своєї справи, які розуміють, для КОГО існує бібліотека. Зміни в системі назріли і необхідні, і це стосується не тільки вкрай незадовільного їх фізичного стану, чи стану комплектування. Зміни, насамперед, необхідні в нашій професійній свідомості, в нашому баченні, що таке сучасна бібліотека.
До речі, пані Подоляк закликає небайдужих бібліотекарів вносити свої пропозиції щодо переформатування роботи ЦБС для дорослих. Долучайтесь!
Я впевнена, що ця дискусія заставила багатьох з нас дещо передивитися у своїй роботі і ставленні до неї.
За словами Скобелєвої, новий графік роботи бібліотек із 13:00 до 21:00 години є грубим порушенням Конституції України, трудового законодавства, законодавства про охорону праці та прав людини.
Змішалися люди й коні 🙂 Вона забула додати, що новий графік роботи львівських бібліотек обов’язково призведе до нової економічної кризи в усьому світі. А ще – до світового потепління і всесвітнього потопу…
Правильно! Все на світі пов’язано у певну систему Великого Хаосу. Але, ця шановна пані чомусь не розрізняє, що такий зв’язок – не практика, а філософія.
Мне лично очень по душе пришелся вчерашний комментарий «Larysa Luhova». Я извиняюсь, что говорю по-русски в окружении львовян, но мне понятно утверждение Ларисы Луговой: «Зміни, насамперед, необхідні в нашій професійній свідомості, в нашому баченні, що таке сучасна бібліотека». Потому что это действительно так. Так же, как театр служит не для актеров, библиотека – не для библиотекарей. Поймите правильно это мое возможно неуклюжее сравнение :). Потому что по большому счету Библиотека – это Храм читателя! И превращать Библиотеку в банальное место зарабатывания денег – не пристало. Хотя и не без этого, конечно. Но это не должно становится превалирующим, а тем более главным. Нас же не устраивает, когда например учительница нашего сына или дочери «бузит», намекая и подчеркивая нам свое бедственное материальное положение. Библиотекарь по-своему должна быть «дворянином духа», иметь Честь и Достоинство на уровне настоящего рыцыря. А сегодня это далеко не так. Нам нужно становиться другими, ментально другими…
До «Просто львівський бібліотекар»: Підтримую Вас, шановна. Особливо стосовно одного великого «човна» 🙂 Бо й себе з Ігорьком бачу у тому «човні». Повідомляєте, що дитячі бібліотеки Львова працюють з 10-18 год. Так само працюють ці бібліотеки і у нас в Дніпропетровську. Нажаль. Бо це не зручно. Самі розумієте: вранці з 10-00 год. туди мало хто прийде, і тому у бібліотеках в цей час майже нікого немає. У вихідні – це добре, але субота також вихідний, і це погано. А що таке влітку 18-00 – це коли спала жара і ще дитина спати не хоче. Ще дві години активного часу. Але в цей час бібліотеки закриті. На абонемент дають мало, а в читальний зал вже не попадеш.
А що робити батькам? До 18-00 год. вони тільки добираються додому. А бабусі та дідусі не у кожній родині поряд. Їм ці пару годин хоча б для абонементу дитячої бібліотеки були б якраз впору. Як не крути, а виходить, що і у дитячих бібліотеках графік роботи потрібно міняти. Ось їм якраз може й підійшов графік роботи до 20-00 год. Але початок можна перенести максимально, наприклад, з 12-00 год. Хоча й тут мова має йти лише про відділ абонементу та читальний зал. А ті, що займаються внутрішньо бібліотечною роботою, хай працюють в години найбільшої зручності для них, бо користувачів це обходить.
Колеги, я в комп’ютерних технологіях початківець і тому не вмію вийти у Фейсбук, а «ВП» повідомляла, що там публікується щось цікаве за цією темою. Хто має доступ до фейсбуку, розкажіть які там розставляються акценти щодо розпорядку роботи бібліотек.
Хтось тут у попередні дні шукав спільні риси в українських бібліотекарів. Щодо усіх українських, то сказати не можу, а щодо цих львівських, то можна сказати. Ця риса – хитрість. Бо як без хитрощів можна пов’язувати зміну годин роботи бібліотеки без збільшення тривалості її роботи з енергозбереженням? Яка різниця? А в той же час провідний бібліотекар філії ЦБС №5 для дорослих у місті Львові Ірина Скобелєва загострює, що графік роботи бібліотек, запропонований Іриною Подоляк, мусить бути відкинутий, оскільки він є економічно недоцільним і направленим проти державної політики енергозбереження. Бачте куди взяла?! У неї що, недостатня освіта, чи все-таки хитрість? Нізащо не повірю, що обмаль знань. Хитрість! Та чи обмежується хитрість бібліотекарів межами міста Львова? Питання риторичне…
RE «Нізащо»: Хитрість властива усім людям. В тій чи іншій мірі -). Та бібліотекарям, як на мене, вдається бути водночас вмістилищем і великої кількості інших людських якостей. У тому числі зі знаком плюс. Будьмо об’єктивними! Ось, наприклад, працівниці бібліотек міста Києва підготували цікавий відео ролик. Він про бібліотеку очима дітей. А щоб його підготувати, вони досліджували тему. В ролику піднято тему «Я хочу, щоб Бібліотека була…». Хитра бібліотекарка такий відео ролик не створювала би. Цей ролик зробили бібліотекарі щирі, добрі і розумні. І таких у нас в Україні переважна більшість. Будьмо чемними! А ось і цей відео ролик на ютубі: https://www.youtube.com/watch?v=46sZvxIFnb8
Бібліотека завжди була інформаційним центром,тобто там люди мали і мають змогу спілкуватися з митцями,письменниками,видавцями,редакторами, отримувати інформацію: книги, періодику,інтернет. На жаль,не всі бібліотеки міста можуть надати доступ до інтернету своїм відвідувачам,бо,банально,нема комп’ютерів,і в цьому мало б полягати основне завдання” очільників культури”. м. Львова. Натомість ,проблема чомусь в іншому,бібліотеки треба перетворити в дозвілеві центри,тут пропонується проводити концерти(коли є адаптовані концертні зали),заняття йогою(є спортивні зали,),залишати дітей в бібліотеці,поки мама скупиться(а бібліотекар перетвориться на няньку та психолога)і для цього,мовляв, потрібна зміна робочого графіку бібліотек,щоб у вечірні години бібліотеки були не місцем читання,а дешевим,дармовим місцем розваги. Ми так активно ратуємо за те,щоб Львів став -містом Літератури і в той же час відкидаємо КНИЖКУ геть! Але ж всі ми виросли на книжках!!! Задумайтесь…
А у мене зауваження щодо критики дніпропетровської міської дитячої бібліотеки. Живу на проспекті Правди, а це зовсім поряд. Медіа центр працює з 9-00 до 18-00 години, без вихідних. Мене це влаштовує, бо мої діти активно використовують таку можливість користуватись Інтернетом. І цього їм вистачає. Так само й іншим дітям шкільного віку.
Якщо людина каже, що вже досягла вдосконалості, розвиватися немає куди, що ми думаємо про таку людину? Якщо бібліотека і бібліотекар каже, що працює вже “краще немає куди”, що ми можна /треба сказати? Останній коментар – ясно, що від бібліотекаря, а не від мами 🙂 І як Ви знаєте, що це влаштовує всіх? 🙂
Я-проти: Дякую за відео і за позитив! Подивіться, колеги! Дуже щиро і людяно…
Колеги, коли в своєму дописі (дякую, що сподобався Добрій Феї 🙂 ) я пропонувала пошук “альтернативних варіантів”. Хочу поділитися одним з них. Ми вже працюємо за одним з них, я маю на увазі “Вечірній абонемент” http://lodb.org.ua/novyny/nova-posluga-vechirnij-abonement , який ми відкрили пару місяців тому і яким користуються батьки наших читачів, які не встигають в бібліотеку до 18.00. Суть його дуже проста – у великих бібліотеках є чергові, охоронці і вони цілком можуть ввечері видати пакет із книгами, заздалегідь замовлений читачами. Таким чином, ми хоч трошки покращили свої сервіси і тепер наші читачі можуть з 18.00 до 22.00 (перше вечірній абонемент працював до 20.00, але потім ми вирішили “подарувати” читачам ще дві години) прийти за замовленими вдень книжками, або принести прочитані. За 5 місяців цієї послугою скористалося декілька десятків читачів. Можливо, дехто скаже, що вони не дали нам “плану”, але зате ми їм дали те, чого вони потребували – можливість скористатися послугою бібліотеки в зручний для них час. Я думаю, що й в невеликих бібліотеках, якщо хоча би два рази на тиждень залишати чергового бібліотекаря на Вечірній абонемент, – це дозволило би хоч трошки покращити послуги.
Стосовно графіку роботи. А чому б не зробити в порядку експериментів пілотні графіки в деяких бібліотеках, наприклад один день – з 9-18.00, другий з 10-19.00, 3-й з 13-21 і т.д.? Потім, не обов`язково, щоб в усі місяці бібліотека працювала до 21.00, Можливо зимою треба закриватися раніше, а також враховувати час сесій. навчальний рік, канікулярний час та ін. Для таких нововведень потрібне лише наше бажання змінити щось на краще.
І ще. Колись я побачила одне гасло і перефразувала його для себе: ЧИТАЧ – ОСЬ ЄДИНА ПРИЧИНА, ЗАРАДИ ЯКОЇ ІСНУЄ БІБЛІОТЕКА!. Хочеться, щоб про це пам`ятали всі бібліотекарі.
Деперсоналізація керівництва бібліотечної галузі дедалі набуває все більшого поширення у нашому суспільстві. Але, це прямий шлях до подальшої руйнації українських бібліотек. А проявом такого процесу є приховування від людей прізвищ, біографій, професійних здобутків, державних нагород тощо практично усіх бібліотечних керманичів. Від читачів, від усіх користувачів бібліотечних послуг, від пересічних громадян, від журналістів. Сьогодні до директорки тієї чи іншої бібліотечної установи не можна звернутись просто так. А на оформлені за вимогами «Закону про звернення» запити часто можна не отримати відповіді.
І в той же час вважається, що гласність, інтелектуальна свобода відкритість влади рухають прогрес. Коли в останній раз (чи взагалі) директор львівської публічної бібліотеки до звільнення звітувала львівській громаді? А дитячої? А бібліотеки для юнацтва? Та ніколи такого не було! Бо кожна з них «велике цабе». Бо будь-яка директорка міської чи обласної бібліотеки у кошмарному сні не уявляє свій звіт територіальній громаді. А люди не знають до цих пір, що саме вони «годують» свої бібліотеки. Бо вважають, що це робить якась абстрактна «держава». Ось і виходять дива дивні…
Пів години я «висів» -))) на блозі, розмірковував, писав, закреслював, і врешті завантажив свій коментар. Вибачаюсь якщо когось образив. А тепер прочитав останній коментар Л.Лугової. Так, дійсно, раз-на-раз не виходить. Є різні керівники бібліотек. Але й зрозумійте про що я сказав.
Я знаю, що у міста Львова є багато дружніх зв’язків з містами Польщі. А як саме там в них виглядає графік (розпорядок) роботи бібліотек? Яким чином формують тамошні бібліотекарі свої погляди і дії по цьому простому-складному питанню? Хто там був? Це мабуть Ларисі Луговій 🙂 Будь ласка, хоч трошки проясніть ситуацію. Було би дуже доречно. Дякую.
Я ще одне слово. RE «ВП»: ось-ось! Ви правильно звернула увагу на той коментар. Блогосфера робить легко доступною хитрість будь-кого, і бібліотекар таку звабу також постійно має. Але, це ще не значить, що такою можливістю необхідно скористатись. Кращою потрібно робити свою бібліотеку, а не штучні відгуки про неї.
Колеги, згадаймо, цей пост тиждень тому утворився з презентації Валентиною Степанівною висловлювань начальника відділу культури виконкому Львівської міськради І.Подоляк на Фейсбуці. Ось я ще раз перечитала. Там вона зокрема переймається: «Були бібліотекарі, які мовчали. А жаль». Вони й тут мовчать! Дійсно, жаль… Бачила я таких бібліотекарок в іншому місті… Але про те розкажу іншим разом. І куди ж ви котитесь, шановні?… Медики у таких випадках кажуть: “Потрібно переливання крові” 🙂
Сальвіі: а в Польщі по-різному, оскільки громада і місцева влада вирішує, як працювати публічній бібліотеці. І думаю, що цьому передують ретельні вивчення. В улюбленій мною партнерській публічній бібліотеці міста Кросно, (до речі, одній з кращих ПБ Польщі по різним показникам), ЦБ працює з 9 до 19.00, в суботу – з 9 до 15.00, одна з філій працює щоденно, крім суботи-неділі з 10.00 до 18.00, друга – понеділок, середа, п`ятниця – з 11 до 18, а вівторок. четвер – з 9 до 15 (але напевно там неповна зайнятість). Воєводська бібліотека в Жешові працює з 9.00 до 20.00, тільки в понеділок починає обслуговування з 12.-20, а суботу з 9 до 15. В неділю більшість публічних бібліотек Польщі не працюють. В Саноку ПБ працює до 17.00, а у Вроцлаві медіатека працює до 21, а всі філії по різному – до 19, до 18, в середу чомусь більшість з 12 до 16.ю Це я й називаю “гнучким графіком”. Але ми не можемо сліпо копіювати закордонні графіки. Поляки не працюють в неділю, оскільки майже кожна родина зранку йде до церкви, всі мають машини, десь їздять, мандрують по Європі. напевно в наших маленьких містечках і селах у людей можливсотей менше, культурне життя не завжди активне і бібліотека має працювати довше. Ще раз хочу сказати свою особисту думку – в кожному випадку треба підходити індивідуально, з урахуванням кожної конкретної ситуації.
Ларисі Луговій:
Бачу, що Ви тут одна «персоналізована» 🙂 (хоча й не лінкована) 🙂 керівниця бібліотечної установи. Що можете сказати на закид дописувача «Ігор Васильович Орлик»? Бо й мені цікаво, чому так відбувається. Повинні ж громадяни знати свого керманича громадської бібліотеки? Повинні ж знати бюджет своєї книгозбірні, котру «годують» своїм коштом? І мають право встановлювати вигідний їм графік роботи! У нас в Україні не те щоб практики такої немає, навіть спроб таких не робиться! Хай спробує хтось з громадян зайти до своєї міської бібліотеки і запитати відомості про господарську діяльність. Уявляю що буде 🙂 Але, з іншого боку, це – нормально. Та тільки не у нас в Україні. І допоки ж?… Коли і хто зробить оте «переливання крові»?
Лера Васильевна! А сами- то Вы в библиотеке читаете, посещаете… Все ли Вас устраивает. Вряд ли… Да и с таким сарказмом нескрываемым относитесь к львовским библиотекарям, что просто кошмар. А еще и Виктора Федоровича сюда приплели.
Кожного року у всіх бібліотеках Львова проводяться звіти перед своїми громадами – читачами. Але якщо Ви не читач, то звідкіля Вам знати, що робиться у бібліотеках, а тим більше,як можна судити просто так. Приходьте і всі свої наболілі питання озвучуйте і вирішуймо разом. Про всі заходи, які проводять бібліотеки, завжди є на сайтах або ж вивішуються оголошення.
Маріє, про усі бібліотеки Львова – то Ви мабуть хватила лишнього. А
куди конкретно приходити? 🙂 У котрій бібліотеці міста Львова Ви особисто все так добре забезпечуєте?
Марії: Якщо все так добре у львівських бібліотеках, то чому сьогодні очі наші плачуть? Ось з погляду на такі різні оцінки роботи бібліотек і виникає питання: «А за якими методиками та критеріями взагалі здійснюється оцінка наших бібліотек?». Чи бібліотеки – це те, що розумом не зрозуміти, потрібно тільки відчувати? 🙂
Але, справедливості ради давайте погодимось, що об’єктивні критерії оцінки роботи бібліотек можуть бути і ефективно використовуватись. І про години роботи в них має бути місце. І десь закордоном такі критерії вже мабуть таки є. Тільки чомусь наші вітчизняні бібліотекарі-мандрівники такого досвіду чомусь звідти не привозять. Чи все-таки є, але не опубліковано? Хотілося б знати.
Таке запитання, яке прозвучало з вуст «Від усіх на світі» дійсно могли б поставити дуже багато людей.
До Марії: – Одне запитання, як тест на Вашу обізнаність і чесність: скажіть, будь ласка, скільки фахівців наразі працює у відділі комп’ютеризації Львівської міської бібліотеки для дорослих? І дайте посилання на блоги 22-х філій ЦБС міста.
Мені здалось, що це мудре прислів’я на цьому пості буде доречним: «добрі діла тихо ходять, а злі дзвонять, як дзвони». Дякую за розуміння 🙂
Друзі, не завищуйте надто можливості цього блогу у поширенні інформації про ту чи іншу подію. Бо його можливості значно вужчі, аніж тут звучать. В усякому разі «вся Україна» про це не довідається. 🙂 А для того, щоб знати скільки саме людей про ці наші суперечки знатиме, потрібно, щоб модератор цього блогу підключила лічильник до кожного посту. Бо зараз такого лічильника немає, а загальний цього не підраховує.
Ось «плачуться» львівські бібліотекарі і про «стільці», і про «столи», і про «вікна». Мовляв усе це старе і трухляве і відлякує читачів. І оголошується винуватець – держава. Колеги, будьте розумнішими. Сьогодні наші міські бібліотеки – це комунальні заклади культури. Так само, як і пресловуті ЖЕКи 🙂 А це трохи інше, не плутайте. І справа йде не до повернення наших бібліотек під опіку держави, а скоріш до їх передачі так би мовити «безпосереднім власникам» – громаді конкретного міста. Тобто тим, хто цими бібліотеками фактично користується. Щось на зразок ГОСББ (громадянська організація співвласників багатоквартирних будинків). Тобто, хто користується бібліотекою, хай її і утримує. Щось накштал колективної приватизації бібліотек громадами мікрорайонів, житлових масивів та інших територіальних секторів наших міст. Отака остання правда. Відкиньмо зайві ілюзії!
Друзі! Ті з нас, хто трішки старший, ще пам’ятає про такий суспільний рух, як шефство. Це було при «поганій» радянській владі. Підприємства не тільки утримували так звані «Бази відпочинку», «Піонерські табори», «Профілакторії» тощо. Радянські підприємства суттєво допомагали бібліотекам: робили ремонти приміщень, дарували книги, робили передплату та інше. Але, цього не роблять ті ж підприємства після їх приватизації. Не будемо про політику! Але ж ми і не пропонуємо (не просимо) нових власників цих підприємств допомогти нашій бібліотеці. Крім того виникло багато так званих дрібних бізнесменів. Але й до них бібліотекарі не звертаються за допомогою. Чому? Чому? Чому?
RE: «Звільнилася рік тому» 🙂
Не так важливо хто коли і звідки звільнився, важливо набутий досвід.
«Хто з’їв мою котлету», – так запитує у повара в тюрмі зечка (засуджена), коли їй не дісталася та жалюгідна тюремна котлета. Конкретно?! Отож! Така традиція. І тому всі котлети не крадені; там справедливість є.
А чи може сьогодні читач міської публічки запитати: «Хто вкрав мою книгу?». Бо саме так виглядає ситуація, коли у його публічній (громадській) бібліотеці відсутня та чи інша книга. Але, у цьому випадку винних ніколи немає. Немає таких винних сьогодні і у публічках Львова. Бо ні ця пані І.Подоляк, ні головний бухгалтер міськради, ні сам мер міста Садовий таке запитання не приймають на свою адресу. Але ж книг немає! Хто їх «з’їв»? 🙂 Кицька? 🙂 Ось і виходить, що в тюрмі порядки кращі 🙂 Давайте щось робити! Бо це – капєц 🙂
Може нам потрібно знати «чарівні» слова, котрі зечка каже повару вслід за словами «Хто з’їв мою котлету?» 🙂
Я б не переоцінювала вагу досвіду, отриманого у тюрмі.
В Україні необхідно мати прозору систему фінансування публічних бібліотек і ефективного та дієвого громадського контролю використання коштів, котрі цим бібліотекам виділяються. Ось і все, що потрібно. А в час Інтернет – задля спрощення такого моніторингу все це має бути виставлене на сайті кожної громадської бібліотеки. Ретельно! До копійки! Тоді і ставлення громадян до інвестування своїх громадських бібліотек буде іншим. А при існуючих порядках – суцільна безнадьога…
А для того, щоб той же фермер чи інший приватний підприємець мав бажання допомагати бібліотеці в районі своєї реєстрації, в нашій державі повинна діяти система звільнення таких підприємців від сплати «бібліотечного податку» у загальному складі податкових стягнень. Але, наразі в Україні навіть теоретично немає такого показника, як «бібліотечний податок»! То з якого розрахунку той підприємець буде цим займатись? А минулі спроби звільнення спонсорів від сплати податків – спекулятивні апріорі, і тому зрозуміло чому їх відмінили.
А давайте підрахуємо, скільки ж обходиться мерії міста Львова одна бібліотечна філія? Зарплата бібліотекаря, як тут вже назвали, 1500 грн. на місяць, значить 18 тис. грн. на рік. Плюс комунальні платежі в середньому на рік 4-5 тисяч гривень. Всього приблизно 25 тисяч гривень коштів – такий баланс бібліотеки-філії. В ній 7 чи 8 тисяч книг. Якщо 10 тисяч книг, то це вже гарна філія. За рік гарна бібліотека-філія придбаває не більше 300-500 книг. Якщо вони в середньому по 50 гривень, то за рік придбавається десь на суму 25 тисяч гривень. Разом з комуналкою та зарплатнею бібліотекаря баланс бібліотеки-філії стає рівним сумі 50 тисяч гривень на рік. Ось така арифметика.
За вітчизняними нормами така бібліотека-філія має обслуговувати приблизно тисячу користувачів. А це говорить про те, що згаданий вище «бібліотечний податок» мав би складати десь 50 гривень на рік. Якщо врахувати, що середня заробітна плата у нас в Україні наразі становить десь трішки більше трьох тисяч/місяць, а сумарний податок 80%, то річний сумарний податок з одного працюючого складає суму 25 тисяч гривень. Ось така виходить арифметика. Тобто, 0,2% податку вистачить, щоб користувачі бібліотеки утримували свою найближчу громадську бібліотеку на рівні досягнутого.
А висновок роблю простий: достатньо громадян звільнити від «бібліотечного податку» у складі інших податків, і публічні бібліотеки заживуть своїм самостійним повноцінним життям! А якщо до цього від «бібліотечного податку» звільнити також і юридичних осіб, котрі бажають направити свій «бібліотечний податок» не на абстракту книгозбірню незрозуміло де і яку, а у свою – за місцем реєстрації приватного підприємця, то грошей не буде куди дівати :). Жартую 🙂 Бо була би реальна можливість збільшити зарплатню своїй рідній бібліотекарці і купляти більше книг до бібліотечного фонду.
Судячи з того, як «ефективно» обласні ради контролюють видатки своїм ОУНБ (обласним науковим бібліотекам), то чинна система фінансування книгозбірень дійсно потенційно корупційна. ВОНА – директорка ОУНБ, її кума працює в КРУ, а рідна сестра – начальник обласного управління культури. Іншою така система управління таким комунальним майном, як бібліотека, і не може бути. Населення області чисельністю півтора чи два мільйони свої ОУНБ контролювати не може, цього ніколи не робили і не робитимуть ніколи.
Вітчизняним законодавством наразі не встановлено розмір «бібліотечного податку» у складі діючої податкової системи. Відтак країна та її народ не знає обсяг гарантованого передбаченого Урядом України фінансування українських бібліотек.
Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» взагалі не передбачає запровадження «бібліотечного податку», як такого. Тому не є зрозумілим, чи взагалі народ України давав свою згоду на фінансування українських бібліотек. Тому одного «чорного дня» може виявитись, що бібліотеки взагалі «їдять» не свої податки, а якісь чужі; наприклад «екологічний» чи «дорожній» податок. І що зїли вже стільки, що підлягають санації (ліквідації), як банкрути. Потрібно терміново це виправляти! Вихід один – подавати поправки до відповідних законів!
У одному з промо-роликів про УБА звучить цифра 25 мільйонів користувачів українських бібліотек. Якщо взяти за основу запропоновані 0,2% від усієї суми чинного оподаткування і порівняти з загальною сумою видатків на утримання українських бібліотек, то побачимо що і як. Інший шлях – розрахунок за вище наведеною методикою Валентини Суходубової. А це 50 гривень помножене на 25 мільйонів, вийде 1 250 000 000 грн. Плюс-мінус технічна похибка і насправді вийде у нас півтора мільярда гривень на рік. У тому числі зарплата бібліотекарів – 100 мільйонів гривень. Хай ще 150 мільйонів – на комунальні платежі. Невже мільярд гривень наша країна витрачає на закупівлю книг? Це було би більше 20 мільйонів книг! Такої кількості книг українські бібліотеки явно не купують. Та й не видають. Хто краде наші книги?! Чи може гроші?! 🙂
Как стало известно, министерство регионального развития, строительства и ЖКХ Украины заказало исследования и подготовку предложений совершенствования регулирования отношений и законодательства в сфере жилищно-коммунальных услуг. Соответствующее соглашение было заключено с Харьковским национальным университетом городского хозяйства имени Бекетова. Исследователи должны оценить нормативно-правовую базу и предложить изменения и рекомендации по переходу к новой формуле управления финансовыми потоками. Разработка проводится в соответствии с программой экономических реформ на 2010-2014 годы и приказа Минрегиона № 257.
Может быть настала пора издать нужный приказ министерства культуры Украины о подготовке соответствующих предложений в библиотечном хозяйстве страны?
Библиотекарям платят мало, но не понижают зарплату. А размер средней заработной платы штатного работника в Украине в сентябре сократился на 43 грн. – сообщили в Государственной службе статистики Украины. Традиционно самые высокие зарплаты в сентябре получили работники авиатранспорта – 11 тыс. грн. и сферы финансов и страхования – 6045 грн. Самые низкие – почтальоны. Зарплаты выше среднего уровня зафиксированы в промышленности – в среднем 3784 грн, транспорте – 4071 грн, информации и телекоммуникаций – 4608 грн. Средняя зарплата врачей и учителей традиционно оказалась ниже среднего – 2362 грн. и 2730 грн. соответственно.
Усім доброго недільного дня! Дозвольте внести деяку ясність.
Пода́тки — це встановлені вищим органом законодавчої влади обов’язкові платежі, які сплачують фізичні та юридичні особи до бюджету у розмірах і у терміни, передбачених законодавством. Податок — обов’язковий, індивідуально безоплатний платіж, що стягується органами державної влади різних рівнів з юридичних осіб й фізичних осіб з метою фінансового забезпечення діяльності держави й (або) муніципальних утворень. Стягнення податків регулюється податковим законодавством (див. податкове право). Сукупність установлених податків, а також принципів, форм й методів їхнього встановлення, зміни, скасування, стягнення й контролю утворюють податкову систему держави.
Спасибі, Миколо. Наразі немає ані загальнодержавного “бібліотечного податку”, ані муніципального “муніципального податку”. І саме відхід від цільового формування відповідних рахунків для фінансового забезпечення бібліотек розбещують владу. Бо в такому разі обмеження фінансування бібліотек формально не є порушенням фінансової дисципліни з боку влади. І цю «лазійку» чиновники активно використовують. А найбільше від цього потерпають бібліотеки нижньої ланки – районні та міські публічні.
Вибачаюсь. слід читати “муніципального бібліотечного податку” -)).
Дякую і я Вас, «Миколо». І Вам доброго дня і хорошого настрою! 🙂
Я зрозуміла цю Вашу довідку так: Якщо публічні бібліотеки в українських містах і районах вважати «муніципальними утвореннями», то до забезпечення цієї гілки муніципальних потреб громадян можна застосовувати податок, як джерело їх цільового фінансового забезпечення. А якщо врахувати, що крім податків існують ще й так звані «збори», стягнення яких носить не безоплатний характер, а є умовою здійснення відносно їх платників певних дій, то можна зробити висновок: нам потрібно домогтися запровадження «муніципального бібліотечного збору». Інша його назва була би – «муніципальне бібліотечне мито». В такому разі у кожної територіальної громади була би реальна можливість чітко регулювати обсяги фінансування своїх бібліотек.
Соціальна революція 1991 року звелася до того, що так званого «неефективного власника» усього виробничого господарства СРСР – державу – замінили (розвалили), а нового «ефективного власника» запровадили – різного калібру капіталістів. У ті часи утримання бібліотек держава забезпечувала на прибутки від державних підприємств, а тепер на прибутки тих самих підприємств бібліотеки утримувати не виходить. Бо нові власники за це взагалі не беруться. А податків на це не вистачає. Чому нові власники не взяли на себе ці функції держави? Якось не чесно зробили. А тепер ще й хизуються, мовляв «їхня хата скраю». Чому так?
Дякую, Наталю, за нагадування. Додам від себе. У 1991 році Львів став «колискою» тієї соціальної революції. І, як бачимо, сам постраждав. І страждає. А цей театралізований штучний «междусобойчик» між бібліотекарями і владою в особі І.Подоляк не що інше, як «понти» для відволікання уваги львівської громади від справжньої боротьби за своє право користуватися достойними бібліотеками. Вибачаюсь за сленг; я також колись була «звільненою» :).
А я Вам, шановні дискусанти, скажу відверто: допоки праця українських бібліотек не буде унормована, навіть значні кошти керівництво бібліотеки може витрачати «на повітря» 🙂 Але, запропоновані Міністерством культури норми праці чомусь не прижилися. Комусь це не сподобалось. Кому? Керівникам бібліотечних установ, чи керівникам управлінь культури в ОДА та РДА? Та мабуть і тим, і тим. То чи не тому й такі наслідки? І не тільки у Львові, а по усій Україні.
Інколи у мене складається таке враження, що поки ми гуртуємо бібліотекарів навколо виробничих завдань, розвитку та інновацій, вони вже давно самостійно згуртувались. Ось тільки одне мені не зрозуміло: навколо чого, навколо якої бібліотечної, соціальної чи політичної ідеї згуртувалась чинна бібліотечна спільнота?
Дуже схоже, що бібліотекарі, як ті ж чиновники, спочатку працюють на свої громади, але згодом починають працювати виключно самі на себе. І активно розвивають кругову поруку. Починають активно використовувати правило «хто не з нами – той проти нас». Запускається механізм визначення «противних духом» і їх відторгнення. Частішають протекційні призначення. Лихоманить фінансове забезпечення. І це дійсно робить їх не вразливими на переслідування з боку закону. А Кодекс етики та інші моральні цінності знецінюються і зневажаються. І такі «метастази» поступово проникають всюди.
А як же громада, заради котрої і створено цілу галузь і задіяно в ній десятки тисяч фахівців, значні кошти? Що буде з культурою і освітою нації? Висновок: Бібліотекарі не можуть бути самодостатніми окремо від користувацької аудиторії. Тому бібліотекарям і користувачам потрібно проводити більше годин разом.