11-14 вересня 2013 р. в межах 20-го ювілейного Форуму видавців у Львові пройшов ІV Львівський бібліотечний форум «Бібліотек@ : Читай! Формат не має значення!», в якому взяли участь понад 200 бібліотекарів з усіх регіонів України, партнери і друзі Української бібліотечної асоціації та інші зацікавлені особи й поціновувачі читання. Бібліотечний форум було організовано УБА спільно з ГО «Форум видавців», Львівською обласною бібліотекою для дітей, Науковою бібліотекою Львівського національного університету ім.І.Франка, Львівською обласною універсальною науковою бібліотекою за підтримки програми «Бібліоміст». Детальніше – див. тут. Не можу оминути і не згадати тут внесок члена президії УБА 
Л.А.Лугової, директора Львівської обласної дитячої бібліотеки в організацію заходів Львівського бібліотечного форуму. Абсолютно заслужено її було відзначено організаторами Львівського форуму видавців.
ІV Львівський бібліотечний форум – читаймо у різних форматах
23 Вересня, 2013 від libinnovate
Відповідей: 38
УБА в соціальних мережах
Мітки\Tags
ALA CILIP IFLA LEAP ІФЛА Адвокація Американська бібліотека Американська бібліотечна асоціація Асоціація «Інформатіо-Консорціум» Бібліоміст Верховна Рада України Всеукраїнський день бібліотек День бібліотек Електронні книжки Захист персональних даних Кодекс етики Національна парламентська бібліотека України Посольство США США УБА Українська бібліотечна асоціація авторське право адвокасі безпека блог бібліотека бібліотеки в США бібліотечне обслуговування незрячих веб-сайт вебкаст відео відкритий доступ вітання громада девіз дослідження доступ до Інтернету діти е-книга е-книги електронна книга електронні книги етика бібліотекаря закон законодавство зарубіжний досвід книга кодекс етики бібліотекаря конкурс конференція конфіденційність лідерство мобільні бібліотеки молоді бібліотекарі міжнародна співпраця наука освіта офіційна інформація партнерство права людини програма Бібліоміст проект проект LEAP публічні бібліотеки семінар соціальні мережі співпраця з громадою читання шкільна бібліотека інвалідність інновація інновації інтелектуальна свобода інтернет інформаційні технологіїОстанні коментарі
ВП до Дякую за увагу та спілкув… колега до Дякую за увагу та спілкув… Ираида Ивановна до Дякую за увагу та спілкув… В.Катерина до Дякую за увагу та спілкув… відділ нотного фонду до Дякую за увагу та спілкув… провідний бібліотека… до Дякую за увагу та спілкув… Конструктивна до Дякую за увагу та спілкув… две оптимистки до Дякую за увагу та спілкув… Юморина до Дякую за увагу та спілкув… Авель до Дякую за увагу та спілкув… Підписатися на новини блогу
Архіви
-
Blog Stats
- 427 574 hits
Творчість та інновації в українських бібліотеках 
Я прочитала і цей пост. «…в якому взяли участь понад 200 бібліотекарів з усіх регіонів України, партнери і друзі Української бібліотечної асоціації та інші зацікавлені особи й поціновувачі». Я там не була. Не вийшло. Жалкую. А читаю про цей захід з думкою про бібліотечну еліту. Ставлю свій маленький соціальний експеримент: буду щодня рахувати коментарі на цьому пості. Ну, ви мене розумієте: таким чином буду визначати чи є у нас в Україні бібліотечна еліта 🙂 Запрошую і Вас, колежанки!
Навіщо рахувати коментарі? За вас це зробить лічильник. Хм… А який зв’язок між бібліотечною елітою і коментарями у цьому блозі? Це найважливіша для вас проблема/тема бібліотечної діяльності?
Реалистка! Ты зачем это считать берешься? Выходная, что ли? Да какая разница, будут здесь комментировать этот библиотечный форум или не будут? Главное, что 200 человек поехали во Львов! Зачем его вообще комментировать? Тебе кто это поручил?
Реалістко, на сайті УБА завантажено більш широке повідомлення про цей бібліотечний захід. Не помітила? Відвідайте. Ви що, наукову роботу про це бажаєте написати, чи як? А еліта в Україні – це ті, що на власний розсуд керують справами. Ні у кого не питають, і ні з ким не радяться. Ви не реалістка, а ідеалістка. І взятий нік Вас зовсім не прикриває. Змініть його 🙂
До речі, крім цього повідомлення і такого ж не конкретного на сайті УБА українським бібліотекарям немає звідки взяти інформацію про цей бібліотечний захід. То відбулася тайная вечеря «еліти» у Львові, чи все-таки бібліотечний захід з відповідним змістом?
«Реалістко», проснись и пой 🙂 Ти як з луни звалилась. Хто тобі з начальства звітувати буде? Та ще й на блозі. Та вони і начальника відділу культури так ловко обманюють, як циганка дівчину на базарі не зможе. А ти думаєш, що там були розумні, чемні та привітні. Ага, дочекаєшся. Пів тисячі тільки за готель віддати! А дорога! А харчування! В тебе ж «не вийшло» :). Ось і у мене «не вийшло». А в кого вийшло? У тих 200? Так там крім бібліотечного начальства багато з держадміністрацій понаїхало. Просто так, розвіятися. То про що ці люди Вам будуть писати професійного бібліотечного? Мій брат використовує в таких випадках слово «заліпуха»; цікаве… Ото воно і є. А якщо у відпустці і живете десь у місті, то рахуйте 🙂 Я також заглядатиму сюди ще.
Вибачаюсь. Не хотіла нікого образити. А за активність дякую. Моє питання до «Тетяни»: а навіщо було рахувати серед усіх учасників цього Львівського книжкового форуму саме 200 бібліотекарів? Значно легше було б написати приміром так: «усі, хто там був…». Але ж підрахували і тепер скрізь підкреслюємо. Пишаємось, значить. А власне чим? Кількістю? Тоді список надайте, ми їх тут розпитаємо. Бо не усі зізнаються :); дехто каже, що була «в отгулах». А ми знаємо, що вона була там.
Хто вчив філософію, той знає взаємозв’язок між кількістю та якістю. Та на всяк випадок нагадаю, що кількість – це якість, що виражена статистичними показниками. Так і тут: кількість учасників бібліотечного форуму у Львові безумовно є якісним показником професійної активності українських бібліотекарів. Так само і кількість відгуків про цей захід: сукупна кількість публікацій (у тому числі постів на блогах і коментарів) буде об’єктивно характеризувати професійну активність українських бібліотекарів.
Так, дійсно, чистоту експерименту дещо деформує той факт, що бібліотекарі були вимушені усі витрати робити за власний рахунок. Тому поїхали ті, хто просто мав на це кошти. Можливо там були і так звані «кроти» 🙂 Бог їм суддя. Але, щодо написання відгуків у різних мас-медіа усі мають рівні безкоштовні можливості; значить «реалістка» має рацію. Підрахувати цілком доцільно. Хоч як на мене, то потрібно було це зробити там у Львові, під час заходу. Може й 200 не нарахували 🙂
Колеги! Маю пропозицію! Дивіться, як неприглядно звучить оце «поїхали ті, хто просто мав на це кошти». А чому б не делегувати розумних, чемних і таких, що зуміють розповісти про такий бібліотечний форум? Так, минулого не повернеш; тому я маю на увазі майбутній 2014 рік. Що значить «делегувати»? Це коли свого колегу на бібліотечний форум відправляє колектив бібліотеки. Значить дає такій своїй колезі необхідні кошти, враховує їй ці дні робочими і розраховує на ретельну розповідь про все, що там відбувалось. І у своєму регіоні надає свої інтерв’ю громаді. При такому підході все буде чесно. А так, «шефиня» і премію собі виписала, і з ксерокса взяла, і нічого путнього не розказує. А виявляється, що і Бібліоміст деякі кошти вклав, і асоціація видавців давала кошти, і Львівська міськрада, і ще там хтось. І взагалі якоюсь дикістю така організація справи дуже пахне, перепрошую.
RE «Квітка Канна». Вибачте, але деякою «дикістю» віддає і ваш коментар… Так, світ жорсткий, але варто шукати у нім світлі прояви, котрі були, є і будуть, доки існуватиме цей світ. А пропозиція Ваша слушна. І так, як Ви тут щойно радила, мабуть багато бібліотечних фахівців було відряджено до Львівського форуму вже цьогоріч. І відрядження люди оформили так як треба. Хоча й хапуги у нас в бібліотечній сфері ще не перевелись; згодна з Вами.
Я, наприклад, не з Чернігова, але мені було дуже приємно подивитись 12-хвилинне відео інтерв’ю пані Ганни Арсенич. Це на інтернет-ресурсі «Північний вектор», розділ «Культура» -http://pivnich.info/category/kultura/ . А там трохи нижче на сторінці – http://pivnich.info/misto-knyhy-vrazhennya-vid-lvivskoho-knyzhkovoho-forumu-pani-hanny-arsenych/ . Приємно бути корисною колегам 🙂 Поглядатиму сюди ще, може ще хтось поділиться своєю розповіддю або цікавими посиланнями такого змісту.
Усім відвідувачкам цього блогу: від «Тетяни» до «Наташки»! Послухайте мене. Інтернет – це вже за своїм початковим задумом засіб поширення інформації. Так, він є і засобом для створення інформації. Але і для її поширення. Мені особисто не подобається, коли тут дехто радить: «Нагугліть і почитайте!» 🙂 Валентина Степанівна для того і створила цей блог, щоб ми змогли допомагати один одному створювати і поширювати інформацію, котра так чи інакше може зацікавити бібліотекарів. Висловлюючись науковою мовою, вона бажає зменшити ентропію інформації. Концентрує її. Заради нас, щоб нам було легше орієнтуватись.
Ось так і на цьому пості. Запропоновано сконцентрувати враження від поїздки до Львова. І використовувати на користь нашій справі. Та можна цей пост і блог в цілому «затюкати» чи «захмикати». А можна використати на користь усім нам. Обміном враженнями та думками! Важливо спілкуватись. А вже якщо хтось один хоче порахувати наше спілкування, то хай робить таке своє мікро- «соц.дослідження», навіщо її захмикувати. Подивімось одна на одну: Природа створила нас такими різними на зовнішність! І ми це сприймаємо як норму. Будьмо ж терпимими і до різного світосприйняття. І находьмо спільне. Його у нас більше.
Прочитала. Хочу підтримати «Валентину Приз»
Рік 2013-й фактично вже завершується. На Львівському книжковому форумі було представлено понад 200 видавництв, котрі привезли на продаж понад 100 тисяч книжок з усього світу, з них майже 10 тисяч – нові видання. Яка їх кількість попала до українських бібліотек? Чому мовчимо? Не знаємо, чи соромно? Та позаяк про це можна і потрібно писати. Якщо цю інформацію не поширювати, то суспільство не зрозуміє цей цейтнот і цей виклик долі нашій країні вчасно. І не включить запобіжні заходи. І програє…
Уявімо собі таку картину. Умовно. На деякому стадіоні зібрались 70 тисяч бібліотекарів. А на VIP- ложі – 200 елітних бібліотекарів. Там, на тій VIP- ложі, хтось щось сказав. Чи знатимуть про сказане в цілому на стадіоні? Ні! Не знатимуть! Бо не чути. Мікрофони відключені :). Отак і з цим Львівським форумом. Хоч книжковим, а хоч і з бібліотечним. 200 бібліотекарів там були, але «мікрофон» чомусь залишили відключеним…
Пропоную усім, хто вважає цей кусочок Інтернет-простору блогом, відвідати блогосферу «Української правди» http://blogs.pravda.com.ua/ . Придивіться, там люди виказують виключно свою власну думку, а не ретранслюють загальновідомі факти чи події. Виборюють! А тут як в школі: «Новий рік», «8 березня», «Пасха», «Книжковий форум»… Чому так спрощено? Чому такої практики, як в справжніх журналістів, немає в УБА? Вже й 18 виповнилось, а наша УБА ніяк не розпрощається зі своїм соціальним «дитинством». Де гострота постів? Де протест? Де рішучі дії? Давайте послухаємо «Тетяну» і не будемо коментувати хоча б такі пости… «Туча кроет небо мраком…». Докотилися…
Шановні дописувачі, двісті бібліотекарів, переважно з Львівської області взяли участь у бібліотечному форумі. Були й з інших регіонів, зокрема ті, хто взяв участь у конкурсі, який оголошувала УБА на своєму порталі. Ті, хто заходить на портал УБА, хто взяв участь у конкурсі та переміг, змогли поїхати до Львова. Хто дуже хотів, той поїхав своїм коштом, навіть ночували в бібліотеці… Подивіться на фото від УБА на Flikr, ви побачите тих, хто поїхав. Що таке елітні бібліотекарі? Так, я знаю! Це ті, хто робить справу, активний, працює на загальне благо, допомагає іншим… А не той, хто заздрить і все змальовує чорною фарбою… Про що ні напишеш на цьому блозі, знаходяться ті, кому це не подобається…”А баба Яга против!” Я розумію дискусію з професійних питань, а так… На жаль не маю часу…
«Гортензії» – це Ви влучно сказала! (про стадіон) 🙂
@-ВП : Відомо, що в.о. Міністра бібліотечних справ України пан Л.Новохатько не був на цьому Бібліотечному форумі. А «заслуженого» має, вихопив. І елітну дачу під Києвом вихопив. Еліта! )))
І все-таки, яка чисельність у нас в країні заслужених працівників культури здобула це почесне звання працюючи у бібліотечній галузі? Бо тих, хто «робить справу, активний, працює на загальне благо, допомагає іншим…» в українських бібліотеках тисячі. На бібліотечний форум приїхали 200. А тих, кого держава Україна особисто відзначила, значно менше. Але ми не знаємо їх не те, щоб в обличчя, за прізвищами, та й навіть за чисельністю. Не знаємо ми і що саме найбільше цінує наша держава у професійному бібліотекареві. А це спричиняє відсутність у тисяч бібліотекарів стимулів до наднормативної праці.
На сайті Львівського національного університету імені І.Франка я читала публікацію про цей бібліотечний форум. Там, зокрема, таке: «У другій сесії Бібліотечного форму професор Української академії друкарства Емілія Огар представила доповідь на тему: «Читання і читачі: глобальні виклики і трансформація», в якій проаналізувала три важливі питання: 1) проблема соціуму у ставленні до читання, до книги; 2) проблема читання і читача та трансформації, що відбуваються з ними; 3) проблема видавничого репертуару, себто об’єкта читання». Але, там не вказано де в Інтернеті можна ознайомитися з доповіддю. Хто знає, підкажіть.
==Тетяні (24.09)
Для определения эффективности научной деятельности во всём мире используется такой критерий, как цитируемость научных работ. А в качестве объективного критерия оценки поста на блоге вполне могло бы подойти его коментируемость. Есть коменты – пост нужный, нет коментов – пост не нужный.
Шановні колеги!…ні! Вельмишановна БІБЛІОТЕЧНА ЕЛІТО! (правильно, пані Реалістко?)) Сподіваюсь тут спілкуються гідні люди. Бажаю усім нам відчувати той неповторний бібліотечно-книжковий львівський драйв кожного дня на своєму робочому місці в усіх містах і селах. Можливо саме він так притягує нас, вабить можливостями і перспективами, дає натхнення працювати далі, а іноді засмучує і викликає (будемо відвертими) певну заздрість. Це зрозуміла заздрість – не буду перераховувати втрачені для когось можливості Львівських Форумів, хто був на семінарах-презентаціях в бібліотеці університету, палаці Потоцьких і мистецтв, на дискусії з авторського права в Львівській ОУНБ чи бачив очі дітей на зустрічі з Джеремі Стронгом, той зрозуміє. Мабуть всім учасникам Бібліофоруму дійсно варто писати про події більше і докладніше, щоб пані Сердита, не була такою сердитою)) Хоча…І про приємне – давайте порадіємо разом – цього року бібліотекарів(!) на Форумі було більше ніж попередні роки. Серед них було багато молоді власним коштом (“літні школярі” всіх обіймаю ще раз!), до речі знаю відважних, які непогано влаштувалися не за 500, а за 50 грн в центрі міста. Ще – серед 20 видатних жінок Форуму нарешті обрано БІБЛІОТЕКАРЯ!…може і вистачить…Колеги, еліта це коли ти найкращий і тебе поважають. Давайте будемо поважати хоча б самі себе…ой, “многабукф”…
Когда-то много лет тому назад я видел кинофильм «Чапаев». Был у нас такой легендарный командир дивизии времен гражданской войны. И был в том фильме такой фрагмент, когда Чапаев рассказывает о роли лидера всех солдат – командира – во время боя. Кто видел, вспомните: «…если враг готовит наступление из-за горы ;)), то настоящий командир предусматривает то-то… , а если враг захочет напасть на наши позиции водным путем ;)), то настоящий командир предусмотрит то-то… , а если…». И так обо всех особенностях ведения боя в различных условиях с огромным упоением рассказывал Чапаев очень-очень много. Вот это, я понимаю, истинный патриот своего дела. Командир! Вожак! Герой! Элита!
Обращаю ваше внимание! Чапаев охотно и даже как-то напористо делился своими знаниями ради будущих общих побед! Потому что он истинно элитный! 🙂 А на этом библиотечном форуме были, извините, случайные люди. Поэтому этот пост третий день пуст. И нигде иначе никто ничего конкретного об этом библиотечном форуме не пишет. И, к сожалению, наверное не напишут…
Вчера здесь было предложено путем опознания по фотографиям узнать «знакомые лица» 🙂 Метод, конечно, хороший, но если мы не в полицейском участке и если «лица» участников этого международного Форума не имеют ничего общего со спецслужбами (не засекречены), то уместно было бы проинформировать общество об участниках. Ведь все они – публичные люди.
И действительно, каждый библиотекарь у себя на работе носит бейджик, а при необходимости – представляется пользователям библиотеки. И на международном Форуме официально представляет свою библиотеку или даже свой регион: район, город или область. Так зачем же скромничать? А организаторам – зачем утаивать? Мы же строим гражданское общество! Или, может быть, над кем-то нависла угроза инквизиции? Не врите! Никакой инквизиции у нас в стране нет! И застенки «Гуантенамо» – это не у нас. Но у нас есть наша простая человеческая и профессиональная прижимистость и неискренность, неудержимое желание спрятаться. Остатки прошлого. Атавизмы. Неужели не хочется поскорее стать Библиотекарями Открытого Общества? 🙂 Давайте подтягиваться!
Колеги! Форум – то завше не тільки активний обмін думками, але й ухвалення рішення. Але, чомусь ніхто не говорить про рішення. Чому? Нікому його опублікувати? Чи такого рішення цей Форум бібліотекарів не ухвалював?
Сиділа, вивчала цей пост, коментарі відвідувачів, роздумувала над тим, що між рядками, згадувала минуле. Взнала, що пан Л.Новохатько проігнорував цей бібліотечний захід. І не запропонував пані Л.Нікіфоренко слова замовити бібліотекарям від його високої і не чужої українським бібліотекарям персони. І дійшла ось такого висновку: а де в цей час був стратегічний партнер УБА – Міністерство культури України? Чому він «не світиться» серед організаторів, та хоча б серед учасників цього професійного форуму бібліотекарів? Чи це і є та сама «бабка йожка», про котру тут вже йшла мова? 🙂 І що вона «проти!». Бо з позицій здорового глузду Мінкульт на такому престижному бібліотечному заході мав би бути в іншій ролі, наприклад в ролі «крокодила Гени» :), тобто доброго і дружелюбного до бібліотекарів героя. І щоб роздавав бібліотекарям подарунки, обіцяв покращення, збуджував до плідної праці. Подумалось: може й правда, що міністр цей здатен керувати тільки шести бібліотеками – тими, що зі статусом національних і державних. А решта – недостойні його уваги дріб’язок. Печально, коли так…
Спасибі, пані «Закревська», надихнула 🙂 дала напрямок думки. В такому разі і я поділюся своїми спостереженнями. Зібрати на Форум тих, кого в країні 70 тисяч, дійсно не легка справа. Особливо коли вони перебувають у такій великій кількості розрізнених «бібліотечних домівок». Використовуємо цифру 40 тисяч чи-то 38 тисяч, одним словом – багато тих «домівок». І ні «батька», ні «матері» у них немає таких, щоб на усю країну. А є більше тисячі місцевих рад і стільки ж державних адміністрацій, котрі не радяться між собою на тему бібліотек і тому кожна робить зі своїми бібліотеками що захоче. А наша УБА не має своїх представників у кожній такій «бібліотечній домівці». Згаданий тут Міністр з будь-яким прізвищем – тим паче. Парламентська – також ні. Видавці? – З якого біса? 🙂 Ось і виходить, що бібліотеки, як ті гуси з ферми що розвалилася, розбіглися по горам і долам. І напівголодні дибають в пошуках свого нового щастя. І згадують як колись були разом… Про Форум бібліотекарів чули, але спробуй долетіти туди… Чи не кожна така «гусиня» про подорож туди мабуть подумала, та крила не тримають… І ніхто не поспішив на допомогу… На превеликий жаль…
То може все-таки створити в Україні Міністерство бібліотечних справ? 🙂
Жартуємо! ))) А між тим, можна було зробити так, щоб від Мінкульту до усіх ОДА пішла телеграма: «Забезпечити представництво бібліотекарів на Форумі!». Ну і що, що Мінкульт не організатор; зате він партнер УБА. Хто кого пожалів? Та мабуть це – «таємниці нашого королівства» :).
Та й президія УБА могла звернутися до 25-ти облдержадміністрацій з проханням «посприяти бібліотекам в направленні до Львова на Форум бібліотекарів…». І пішли б депеші від ОДА до РДА. І було би гарне представництво бібліотекарів. УБА ж не протиставляє себе органам державної влади, а бачить себе у тісній співпраці.
Так, це мали б бути службові відрядження. А не якесь там «таємне» зібрання, чи вечеря, як хтось вже назвав -))). Таємно від керівництва бібліотек бібліотекарі можуть їздити на Форум філателістів чи рибалок-любителів. А це був форум бібліотекарів, тобто за профілем виконуваної роботи, і це фактор професійного удосконалення.
Уважаемые взрослые! Наговорили тут всякого. Предлагаю всем вспомнить мудрость по-Крылову: «Все кажется в другом ошибкой нам; а примешься за дело сам, так напроказишь вдвое больше…»
Усім: від «оргсектору» до «розрадниці» –
Колеги, «школярка» права, здавна ж відомо: «заднім числом» кожен розумний 🙂 Але, якщо поставлено питання, то і я свого додам. УБА, як громадська організація, могла би обійтись і без адміністративного тиску владних структур. Тим більш – без запровадження нових 🙂 . Бо в УБА є секція ОУНБ, котра має реальний вплив на весь загал обласних наукових. За схемою «ми усі бібліотекарі і розуміємо один одного». Вважаймо, що і до обласних державних у Надії Миколаївни Тітової, керівника секції, рука дотягнулася б. Значить вихід був! Але щось там також мабуть не спрацювало. Проржавіли колеса -)) Тож вийшло як вийшло 🙂
Та все одно 200 відчайдух зібрались! І доїхали! І все послухали-записали. І запам’ятали, дарма що на підлозі спали 🙂 І на зворотній дорозі нічого не забули. Бібліотечна сім’я стала ріднішою. Вже й мабуть втілюють набуте! А чого чекати? І навіщо лишнє балакати. Побажаймо собі усього найкращого. На часі наше професійне свято. Готуймо мішки для подарунків, а лацкани – до нагород. Ну і слухати-слухати готуймось найкращі слова про нас-елітних. І щиро вірмо, що такими ми є! Аякже! 🙂
Они молчат… Не ругайте их! Не надо! Молчать не вредно! «Слова нужны для обретения мысли, но кто обрел мысль, тот уже не нуждается в словах…». Это выражение – из древневосточного трактата Дао де Дзин. Я взяла его из энциклопедии. Возможно оно характеризует данную ситуацию.
А я що думаю. Асоціація видавників, як і 20 років поспіль, – організатор і цьогорічного книжкового Форуму. Вона ввічливо запросили до участі УБА. Як ви думаєте, для чого? Зазвичай на таких тусовках сторони підписують так звані «Протоколи намірів». Цікаво, чи підписувались такі угоди нашою УБА з Асоціацією видавників України на цьогорічному Форумі?
Тема таких протоколів одна – купля-продаж книжок. Бібліотеки – це потенційні покупці, а видавництва – продавці. А громадські професійні організації з обох боків – радники своїх професіоналів. Теоретично 🙂 І мають вплив. Теоретично 🙂 Тож такий Протокол був би цілком доречним. Теоретично :)Та чи дійшла справа до такого Протоколу? Чи тільки чаєм-кофе почастували один одного? Не по-ві-дом-ля-єть-ся 🙂 🙂 🙂
Як на мене,бібліотекарство геть не легка професія,і було б доречно зробити якісь комфортніші умови для праці.Наприклад забезпечити комп’ютерами усі бібліотеки,обладнати зали сучасною апаратурою.
Хто мовчить і гуляє, а хто не мовчить, а хто мовчки робить справу… Чи бачили ви відео, яке зробили до Всеукраїнського дня бібліотек учасники бібліотечного форуму? Чи читали ви враження учасників на інших блогах, наприклад, блозі Методичної служби публічних бібліотк м.Києва? Так, не всі такі активні, проте багато… 🙂
Ярмаркувати видавцям потрібно постійно. Це факт. Так вони й роблять. І ось знову – ярмарка. На цей раз у Німеччині. Стало відомо, що Держкомтелерадіо України забезпечить участь українських видавців у 65-му Франкфуртському міжнародному книжковому ярмарку, що відбудеться з 9 по 13 жовтня в Німеччині. Наказом Голови Держкомтелерадіо України затверджено склад української делегації, яку очолить директор державного спеціалізованого видавництва «Либідь» Олена Бойко. Свою продукцію у Франкфурті представлятимуть також видавництва «Картографія», «Знання», «Фоліо», «Особистості», «Купола». Відповідно до наказу Департамент видавничої справи та преси Держкомтелерадіо забезпечить представлення у Франкфурті національної експозиції «Книги України», проведення Дня української книги та інших виставково-презентаційних заходів у рамках книжкового ярмарку. Цікаво, а чи буде там присутньою німецька бібліотечна асоціація? І що саме вона там робитиме? Чи є у виконавчого офісу УБА канали отримання такої інформації?
І дійсно, цікаво було би взнати про те, як там у Німеччині взаємодіють тамошні книговидавці з бібліотекарями та їх громадськими організаціями. Яке там у них співвідношення чисельності книг, що закуповуються для бібліотек і проданих у приватні колекції? Скільки книг вони продають закордон? Чи є у них приватні бібліотеки? Чи діють у них бібліотеки громадських бібліотечних організацій? І, немаловажно, яка у них зарплатня бібліотекаря в порівнянні з середньою по країні? ;))
То може колеги з відділів іноземними мовами наших крупних бібліотек нагуглять щось з поточних повідомлень в інтернеті про цю подію у німецькому Фракфурті? А для нас на цьому блозі завантажать свої перекази. Я не звертаюсь до простих бібліотекарів «зарубіжок», я маю на увазі членів УБА.
Вчора Українська правда опублікувала інтерв’ю з міністром культури Леонідом Новохатько. Кому цікаво, почитайте: http://life.pravda.com.ua/person/2013/10/8/140434/ . В самому кінці свого інтерв’ю міністр виказав своє бажання підпорядкувати книговидавничу справу міністерству культури. Ось так думка міністра сягає! Дочекаймося! Ось тоді вже “в ту пору хорошую” бібліотеки матимуть свій законний примірник! Сподіваймося!
Колеги! Формуймо гарні традиції спілкування! 🙂