Кен Уорпоул (Ken Worpole) в газеті (“The Guardian”, Великобританія) розповідає про нове обличчя бібліотек у Британії, США та інших країнах: http://inosmi.ru/world/20130901/212495678.html (російською). Обговоримо?
Нове обличчя бібліотеки: погляд із Британії
3 Вересня, 2013 від libinnovate
Опубліковано в бібліотека | Позначено Адвокація, бібліотека, бібліотеки в США, публічні бібліотеки, інновації | 59s коментарів
Відповідей: 59
Коментарі закрито
УБА в соціальних мережах
Мітки\Tags
ALA CILIP IFLA LEAP ІФЛА Адвокація Американська бібліотека Американська бібліотечна асоціація Асоціація «Інформатіо-Консорціум» Бібліоміст Верховна Рада України Всеукраїнський день бібліотек День бібліотек Електронні книжки Захист персональних даних Кодекс етики Національна парламентська бібліотека України Посольство США США УБА Українська бібліотечна асоціація авторське право адвокасі безпека блог бібліотека бібліотеки в США бібліотечне обслуговування незрячих веб-сайт вебкаст відео відкритий доступ вітання громада девіз дослідження доступ до Інтернету діти е-книга е-книги електронна книга електронні книги етика бібліотекаря закон законодавство зарубіжний досвід книга кодекс етики бібліотекаря конкурс конференція конфіденційність лідерство мобільні бібліотеки молоді бібліотекарі міжнародна співпраця наука освіта офіційна інформація партнерство права людини програма Бібліоміст проект проект LEAP публічні бібліотеки семінар соціальні мережі співпраця з громадою читання шкільна бібліотека інвалідність інновація інновації інтелектуальна свобода інтернет інформаційні технологіїОстанні коментарі
ВП до Дякую за увагу та спілкув… колега до Дякую за увагу та спілкув… Ираида Ивановна до Дякую за увагу та спілкув… В.Катерина до Дякую за увагу та спілкув… відділ нотного фонду до Дякую за увагу та спілкув… провідний бібліотека… до Дякую за увагу та спілкув… Конструктивна до Дякую за увагу та спілкув… две оптимистки до Дякую за увагу та спілкув… Юморина до Дякую за увагу та спілкув… Авель до Дякую за увагу та спілкув… Корисні посилання
- biblio_novichok
- Blogoreader – українська блогосфера
- Bookworm – Блог для читачів бібліотеки м. Суми
- Библиомир – блог библиотекарей Беларуси
- Библиотека без барьеров
- Библиотеки и молодежь – Блог Российскай государственной библиотеки для молодёжи
- Блог Відділу мистецтв Бібліотеки для молоді м. Києва
- Блог Долинської ЦРБ
- Блог Заліщицької ЦБС
- Блог Каланчацької ЦБС
- Блог Кіровоградської ОУНБ
- Блог Могилянської Бібліотеки
- Блог Посольства США в Україні
- Блог Решетилівської ЦРБ
- Блог Тернопільської обласної бібліотеки для молоді – Відділ мистецтв
- Блог Тетяни Ярошенко "Могилянська Бібліотекарка"
- Блог Тульчинської ЦРБ
- Блог Херсонської обласної бібліотеки для дітей
- Блог Херсонської обласної бібліотеки ім. Гончара
- Бібліоміст – проект "Глобальні бібліотеки" в Україні
- Бібліоміст Івано-Франківськ
- Бібліомісток – блог Вінницької ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва
- Бібліотека ВДНЗУ "УМСА"
- Бібліотека ВНУ – ресурси для науки та освіти
- Бібліотечна палата
- Бібліотечний автобан
- Бібліотечний гопак або блог Pani Ne Bibliotekar
- Инновации в библиотеках
- Ключ до фінансування Барської громади
- Методист библиотеки: блог Харьковской ГНБ им. В.Г. Короленко
- Методична служба публічних бібліотек Києва
- Мистецька палітра Чортківщини – блог Чортківської ЦБС
- Мышь библиотечная
- Нетикет, веб-спілкування
- Новости из жизни американских библиотек
- Пан Бібліотекар
- Проект "Інтернет для читачів публічних бібліотек" України
- Рок-н-ролл в библиотеке
- Товариство Чернігівських Бібліофілів
- Українська бібліотечна асоціація
- ЦБС Дніпровського району м. Києва
- Электронный читальный зал Днепропетровской ЦБС
- Юношеские библиотеки Украины
Підписатися на новини блогу
Архіви
Blog Stats
- 430 709 hits
Валентино Степанівно! Оце Ваше «Поговоримо? – дуже риторичне :). Бо поговоривши перед цим з 262.561 відвідувачами цього вашого блогу, можна було би й не питати такого дозволу сьогодні 🙂 А запропонована публікація і тема – пречудові! Знову – в саме “яблучко”! Бажаю вашому блогу подальшого процвітання!
Була на посиланні. Цікаво. Сподобалось. Подумалось: а чому це ми у себе в Україні не пропонуємо видавати при народженні кожному українцю читацький квиток? Про більшу силу просування книги, бібліотеки і читання годі й мріяти! Бо абсолютно правий був той американський письменник Едгар Доктороу, котрий ставив на один щабель цінності такий документ поряд зі свідоцтвом про народження та паспортом.
Цей блог – «Творчість та інновації в українських бібліотеках». І знову – закордонний досвід. Або назву блогу змініть, або теми підбирайте відповідні. Навколишнє життя та ЗМІ зараз і так переповнені лицемірством і брехнею, тому не потрібно цей негатив посилювати…
Всем известно, что под. эгидой ООН сегодня осуществляется Всемирная Продовольственная Программа. И есть конкретные действия по этой Программе. Вот Вы (я к членам президии УБА) разъезжаете по заграницам, много видите и имеете контакты с представителями и руководством ИФЛА, можете им писать деловые письма. Почему сегодня нет Всемирной Библиотечной Программы? Ведь информационный голод не менее опасен, чем голод пищевой. Была бы такая Программа, то может быть национальные правительства были бы более осторожны в игнорировании проблем национальных библиотечных систем.
Для того, щоби творити, треба знати й аналізувати… В глобальному світі потрібно бути обізнаними. Нове виникає на старому, додаючи щось нове й цінне до вже існуючого…, часом зовсім відмовляючись від чужого досвіду. Але про цей досвід треба знати, щоби свідомо приймати рішення… А то знову буде: “Росія – батківщина слонів”, ми – найрозумніші…
Василю Костянтиновичу: Є програма ЮНЕСКО “Інформація для всіх” та ін. Питання полягає в тому, щоби бібліотекарі та всі зацікавлені знали про них і професійно могли використовувати ці програми в адвокації… Нам в УБА треба щільніше співпрацювати з представником цієї програми в Україні.
У нас в Україні дуже часто можна почути, що бібліотекарі дбають про читачів, і що вони є їх (читачів) представниками в контактах з органами державної влади у вирішенні нагальних питань забезпечення доступу населення до джерел знань та інформації. Але це не завжди так. Наші бібліотеки сьогодні не є локомотивами такого суспільного процесу. Де-інде це роблять відділи культури, але і це дуже рідкісні факти. Бібліотекарі – осторонь, соціально пасивні, я би сказала інфантильні з владою. Навіть в крупних обласних та міських бібліотеках, не кажучи вже про дрібні районні та їх сільські філії. Дуже схоже, що бібліотекарі бояться. Може мають для цього підстави. А якщо я помиляюсь, то хай УБА наведе на своєму сайті приклади звернень бібліотекарів до органів влади стосовно поліпшення стану справ у бібліотечному обслуговуванні: ремонт, комплектування, комп’ютери, Інтернет, електронне читання тощо.
Мне понравилась констатация: «…скоро открывается библиотека в Бирмингеме, на создание которой было потрачено 186 миллионов фунтов стерлингов и которая станет самой большой публичной библиотекой в Европе». Подается с явным апломбом. Но мне лично с трудом верится, что гигантомания – тот процесс, который библиотекам сейчас нужен.
Мир стремительно индивидуализируется. Никто никого особо не желает знать. Былому коллективизму людей давно пришел конец. В Европе! Приходит такой конец людской ментальности и у нас в Украине. Вот Вам пример. Захотелось мне этой весной привести в порядок территорию двора многоквартирного дома в городе. Жителей – полторы тысячи! Еле удалось сагитировать три человека. (?) Изучите глубже УБА; там тоже обнаружатся центробежные силы. Вот такое у наших современников желание собираться вместе! В одном читальном зале :).
Уж если мы научились «разносить» книги в любую точку планеты, то зачем нам большие залы библиотек? Может все-таки нам нужно много маленьких читальных зальчиков? 🙂
Автор вказує, що концепція використання бібліотек у якості «гостинної в межах міста» вперше була використана в дизайнерських рішеннях скандинавських бібліотек 1970-х років. Та сорокарічний досвід втілення таких проектів не можна рахувати тільки на користь таких проектів. Бо мають такі бібліотечні архітектурні рішення і свої вади. Та їх і немає по світу у відповідній кількості.
Розсудимо так: якщо це в межах невеликого міста на велосипедній відстані, то рішення не викликає жодних сумнівів. Та якщо це приміряти до умов великого міста, такого як Київ, Харків, Дніпропетровськ чи Донецьк, то під «межами міста» прийдеться розуміти десятки кілометрів. А це не так вже й зручно для користувачів бібліотек. Та й з психологічної точки зору такі бібліотечні «інкубатори» зазвичай не до душі городянам. Їм більше сподобалася би бібліотека у найближчому парку, і не така велика. Людина прагне затишку, і це природно. І ймовірно зодчі Західної Європи мають і такі рішення? Хто розповість?
Головне – не будувати бібліотеки поряд з литовищем! 🙂 Бо є на світі одне чудове місто, і є у тому місті одна велика-превелика бібліотека. І все у тій бібліотеці гарно. Одне погано: літаки літають, як ті величезні мухи-цокотухи, і не дають читачам зосередитись. То – не інакше, як архітектурна помилка! Бібліотекарі, будуйте бібліотеки зручними у всіх відношеннях! І дяка Вам буде від читачів 🙂
Шановна “Я-проти!”. Ви дійсно не дуже поінформовані про ініціативних та сміливих українських бібліотекарів 🙂 Будь ласка, читайте про досвід адвокації, нові бібліотечні послуги, активність та зміну іміджу українських бібліотек на блозі УБА з адвокації. А приклади звернень Президії УБА до органів державної влади та управління можна знайти на порталі УБА у розділі “Документи / Листи”. І якщо Ви дісно прагнете розвивати бібліотечну справу в Україні – то ставайте членом або волонтером УБА та пропонуйте свої інтелектуальні можливості і вільний час для вирішення спільних проблем, долучайтеся до робочих груп. Щиро запрошуємо!
Наведені західноєвропейські бібліотечні будівлі вражають почуття. Але не свідомість. Я вважаю, що для нашої країни потрібно будувати та облаштовувати не мега-бібліотеки у вигляді «камінних териконів», а робити трішки просторішими ті, що є. А що у нас є? – бібліотеки-філії з територією однокімнатної, а у кращому випадку двокімнатної, квартири на першому поверсі багатоповерхового будинку. А що потрібно? – приміщення з корисною площею втричі більшою, від 100 до 200 квадратних метрів. А в середині декілька невеличких затишних читальних залів на 4- 6-12 посадочних місць кожний. І зовсім необов’язково робити це у капітальних будівлях, бо для цього цілком придатними можуть бути МАФи – малі архітектурні форми. Дешево, доступно і зручно! Ось таким мені бачиться «архітектурне обличчя» українських бібліотек у найближчому майбутньому.
Согласна, что гигантомания в библиотечном строительстве Украине не нужна. Хватит нам одного «небоскреба»! 🙂 По примеру сети магазинов АТБ нам нужно возвести ажурные одноэтажные конструкции наших библиотек- филиалов так как предлагает «Ірина Петрівна Поляк». Я слышала, что в Израиле такой опыт существует уже несколько лет. Там любая организованная группа читателей может по телефону заказать себе «келью» – читальный зальчик для коллективного чтения, творчества, обсуждения и др. Все читальные залы имеют стеклянные двери и поэтому хорошо просматриваются персоналом библиотеки. Получается, что читатели все вместе и немножко врозь 🙂 И комфортно себя чувствуют!
Как сообщили в пресс-службе правительства, сегодня Премьер-министр Украины Николай Азаров поручил Министерству молодежи и спорта вместе с Киевской горадминистрацией разработать концепцию развития территории Национального спортивного комплекса “Олимпийский”.
Это конечно же хорошо. Но нельзя же развивать только мышцы, тело! Нужно синхронно развивать интеллект и чувства людей! А для этого Киеву нужны библиотеки. Может быть не такие грандиозные, как строят на Западе, но дополнительные библиотеки Киеву нужны! Так почему бы не «подкатить» к Киевской горадминистрации с таким вот предложением? Почему до сих пор мешкает Людмила Ивановна Ковальчук? Предлагаем: к утру – уже там! А доводы о том, что это действительно нужно, у нее уже давно, как говорится, «на кончике языка» 🙂 Желаем удачи!
У дні першого вересня в Інтернеті поширено інформацію про те, що мережа дошкільних навчальних закладів в Україні стрімко зростає. Сьогодні вона становить майже 16,4 тис., що на 318 більше, ніж у попередньому році. Кількість дітей, які здобувають дошкільну освіту, досягла 1 млн. 428 тис. осіб. Новими соціальними ініціативами Президента передбачено до кінця 2014 року додатково створити у дошкільних навчальних закладах ще 100 тис. місць.
Читаємо і думаємо собі: Коли ж ми побачимо щось подібне на теренах України стосовно бібліотек? Коли і який Президент України візьме на себе рішучість і відповідальність і скаже: «До кінця такого-то року я відкрию у бібліотеках додатково 100 тисяч місць!»? Це також про «обличчя» українських бібліотек. Хто з керівництва нашої бібліотечної галузі і хто з керівництва бібліотечної громадської професійної самоорганізації (УБА) не доопрацьовує? Чому вони не дбають про те, щоб Президент знав про цю проблему наших бібліотек?
Шановні! Перед тим, як претендувати на додаткові місця у бібліотеках, слід порахувати наявну кількість таких місць. Порахувати і оприлюднимти. Що є насправді і які стандарти стосовно цього в країнах ЕС.
Я не компьютерный фан, но и не «чайник» 🙂 потому хорошо понимаю: что сидеть в фойє на кресле и одновременно просматривать каталоги и осуществлять поиск в интернете возможно только при условии наличия в библиотеке электронного каталога. Где у нас в Украине в публичной библиотеке Вы видели полный электронный каталог? И кто Вам даст в фойе устройство доступа до электронного каталога? Есть лишь какие-то непонятные обрывки электронного каталога. Так зачем нашим библиотекам в фойе кресла? 🙂 Почитаешь как там в Лондоне и Париже, а потом ночь не спишь…
Хочу усім тутешнім дискусантам нагадати, що найбільшим будинком у світі є загальновідомий Пентагон, самі знаєте 🙂 А ще на світі є славнозвісний Монте-Карло 🙂 Це – ціле місто! А ще – Детройт 🙂 Це теж місто. Людина побудувала чимало різних химер. Та не усі вони виявились на користь. Ось і мега-бібліотеки на сто поверхів – дуже сумнівна ідея. Як на мене.
Та дивлячись на те, як сьогодні надто спритні ділки від бізнесу можуть «розводити» уряд на ризиковані суспільно-орієнтовані проекти, не здивуюсь, якщо взнаю про те, що десь на Хрещатику чи Троєщині незабаром знесуть квартал ще зовсім новеньких багатоповерхівок щоб побудувати 100-поверхову будівлю якоїсь публічної бібліотеки. За принципом «знай наших!». Або – «наша дура вище всіх!» :). І смішно, і сумно…
Якщо ми-українці дійсно такі, то давайте почнемо розбирати шпали наших залізниць, бо у них в Англії вони іншого стандарту 🙂 Схаменіться, Браття!
Создавать или строить библиотеки?
Зрите в корень: функция – все! форма – вторична!
Библиотека – точка доступа к информации и знаниям!
Важны сами знания и предоставляемая информация.
Здания библиотек – не более чем верхняя одежда человека 🙂
Зрите в корень! Создавайте библиотеки!
Згадаймо: «Не місце славить людину, а людина славить місце де вона знаходиться». Так і бібліотека може славити своє місце. Якби в Україні десь далеко від усіх шляхів сполучення у богом забутій «Зачепилівці» з’явилася така хата-бібліотека, котра відповідає найвибагливішим вимогам її користувачів щодо запитуваної інформації та знань, то про приміщення її розташування не йшла би й мова. Люди їхали б до того села Зачепилівки, тижнями чекали б у наметах своєї черги, і щасливі поверталися б, вгамувавши свій інформаційний голод. І ставали б успішними людьми. На славу такої бібліотеки.
Мені здається, що таке в історії книгозбірень вже було. Тільки дуже давно. А сучасні помпезні приміщення наших головних бібліотек практично усі даровані радянською владою. А що було до того? Чи були щасливими книги, скажімо, у тісних кімнатах Києво-Могилянської Академії? Я вірю, що були…
Колеги! А що стосовно цього сказали б самі книги? Ми ж віримо, що вони живі істоти, мають свою біографію, свою думку і свою мову 🙂 Я вважаю, що якби про це запитали у книг, то вірю, що їх відповідь була би приблизно такою: «Ми щасливі тоді, коли нас читають, а не тоді, коли нас тримають у золотих клітках» :). Особисто я їм вірю. Бо справжня книга ніколи не збреше…
Один наш відомий сучасник сказав, що сучасна книгозбірня – це та, котра здатна «розносити живильну вологу знань по домівкам». Розумієте? Жодного слова про будівлі! Отож!
Гей, англійці! Хутчій сідайте на літака і летіть до найбільшої бібліотеки світу – бібліотеки Конгресу США, а там запитайте у директора бібліотеки 🙂
Друзі! Якщо вже заглядати так далеко в історію бібліотек, то може варто проаналізувати останні 5774 років? 🙂 Якими вони були, книгозбірні у кожну епоху, у кожному столітті? І чи впливав у кожну історичну добу на бібліотечні проекти стан тодішньої цивілізації, її досягнення. Бо є ж люди, котрі усю цю пртяжність людської історії знають.
Та скажу наперед: впливав! Бо зарубки на деревах і глиняні таблички використовувались тільки з самого початку. А винайшовши алфавіт, люди почали писати книги. А винайшовши друкарський станок, книги почали друкувати. То чому це винайшовши спосіб електронного видання книги ми не говоримо про інтенсивне використання саме цього досягнення? Для видання і для розповсюдження. Може пора зберігати книги не в сховищах, а на вінчестерах серверів? А читати їх по домівках! На тахті, дивані, біля каміну, на шезлонгу, у кав’ярні, чебуречній чи у пивному барі 🙂 Будь-де – на розсуд читаючої людини. Робити людину розумною, культурною і вихованою потрібно не будинками бібліотек, а змістом їх бібліотечних фондів.
Щойно повернулася з магазину «АТБ». Дійсно гарний та зручний простір на невеликі гроші роблять люди. Мені хотілося би відвідувати таку бібліотеку у нашому мікрорайоні. Я завжди жалію і читачів, і бібліотекарі, коли бачу як вони туляться в непристосованих приміщеннях. Шановні члени УБА, зайдіть колись до Будівельної академії, поговоріть з кимось на кафедрі промислового будівництва. І Вам у якості курсової роботи студенти створять зовсім непоганий проект міської бібліотеки-філії. З ним і йдіть до влади! І запевняйте, що такий поворот у бібліотечному архітектурному будівництві вже на часі. А хмарочоси, піраміди і мавзолеї не будемо більше будувати, а залишимо таке надбання історії.
Про обличчя сучасної української бібліотеки потрібно піклуватись. Немає сумніву. Але, як саме? Ось тут є різні міркування: від схожих – до повністю протилежних. Хтось пропонує побудувати бібліотеку заввишки більшу від останкінської вежі. А дехто бажає виселити бібліотеки-філії з теплих будинків в холодні МАФи. А Президент України закликав сьогодні молодь не відвертатися від держави і задуматися над реалізацією масштабних національних IT-проектів, які могли б стати візитівкою держави. Наприклад, створити потужну національну пошукову систему подібну до «Google».
А мій дівочий розум підказує мені, що універсальна пошукова система «Укр-Гугл» – це звичайно круто! Але, може для початку спробувати свої сили українська молодь могла би на розробці комп’ютерної програми пошуку в електронних каталогах наших бібліотек? Це значно легше, але воно суттєво змінить «обличчя» українських бібліотек.
Спасибі «ВП», просвітила.
Подивились «за бугор» і облизались 🙂 А тепер – до дзеркала!
Про «обличчя» типової сучасної української бібліотеки читаймо у 5-му випуску «Бібліотечна орбіта Кіровоградщини» (Кіровоград, 2012 рік). А там таке: комп’ютерне техніку мають 111 бібліотек (19% від загальної кількості), в яких налічується 477 комп’ютерів. У сільських бібліотеках цей показник ще менший і складає: 38% комп’ютеризованих бібліотек, у яких є 59 комп’ютерів. Щорічне «покращення» складає 6%. Підключені до мережі Інтернет 88 бібліотек (15%), у тому числі 28 (6%) сільських бібліотек.
Будемо питати про кількість поверхів та мільйонів фунтів стерлінгів на будівництво та ремонт приміщень бібліотек ? Краще давайте сором’язливо опустимо очі…
Соревноваться с Гуглом – престижно :). Но, скорее всего, безнадежно 🙂 Но, может быть украинской молодежи сначала посоревноваться с корпорацией Доусона, занимающейся доставкой е-книг библиотекам от издателей. Это – солидный агрегатор контента, находящийся в Великобритании. В Украине такого нет.
Вкратце об этом сервисе. С момента запуска в 2007 году, корпорация Dawsonera стала книжной платформой для ведущих академических библиотек Великобритании, предлагая читателям библиотек индивидуально книги из имеющихся коллекций, а библиотекам – гибкие модели покупки и широкий ассортимент из более 250 000 названий.
Dawsonera поддерживает партнерство с 500 ведущими издателями со всего мира, постоянно расширяет коллекции своего репозитария. Порталы доступа Dawsonera предназначены для поощрения студентов к чтению книг и эффективно поддерживают управление коллекцией их личных книжных полок.
Тысячи названий книг добавляются в репозитарий Dawsonera каждую неделю. Легкая аутентификация позволяет пользователям библиотек интегрировать получаемые книги в личную библиотеку. Платформа Dawsonera предоставляет круглосуточный неограниченный многопользовательский доступ как на месте, так и удаленно. Читатели библиотек-партнеров Dawsonera могут читать е-книги онлайн и загрузить их на свой компьютер. Роль Доусона как поставщика е-книг для библиотек, постоянно развивается.
Нам действительно нужно менять “лицо” украинских библиотек!
Віоліно! А чи варто в Україні на аматорському рівні розробляти таку комп’ютерну програму? Адже до такої програми знадобиться ще й технологічне забезпечення як у сфері ІТ-технологій, так і у сфері юридичній. А це вже прямий шлях до створення бізнес-корпорації. То чи під силу таке молодим українським ентузіастам? Чи не краще розібратись щодо розцінок на такий сервіс у самої Dawsonera? Ми ж розуміємо, що ІТ-технології трансконтинентальні.
В запропонованій публікації дається бачення “нового обличчя” бібліотеки. За основу береться британська бібліотека і погляд зблизька. Ракурс – будинки бібліотек. А як вони, бібліотеки Британії, виглядають здалека? Подивимось на них звідси, з України? Ракурс перший: скільки всього бібліотек у Великій Британії? Ракурс другий: скільки там бібліотекарів? І ракурс третій: яка чисельність читачів? Дайте мені відповідь на ці три питання, і я побачу справжнє обличчя їх бібліотек. Так, я маю такі здібності, бо я студентка бібліотечного факультету :).
Місто – це його мешканці!
А бібліотеки – це бібліотекарі!
– В їх абсолютній чисельності, їх кваліфікації,
та їх кількості на тисячу користувачів бібліотечних послуг.
А будівлі бібліотек – то таке…. вторинне,
не звертайте на це уваги.
В точку, Анно!
Так само, як і школа – це вчителі!
А не пластикові вікна, поверхи і басейни.
В усьому навкруг є – “зерно”, і є “полова” 🙂
І їх потрібно розрізняти…
А на наш погляд на обличчі українських бібліотек є одна дуже суттєва вада – вони на 50% російськомовні. Це – виразка! Це – незагоювана рана! У незалежній українській державі такий мовний склад бібліотечних фондів – це нонсенс! Анахронізм! Неприпустимо! Колись мало книг українською друкувалось. Тепер друкується значно більше, але не придбається бібліотеками, мало придбається. Дуже мало! Цю «виразку» і цю «рану» потрібно лікувати. Щоб обличчя наших бібліотек дедалі ставало кращим. Бо має це обличчя свою вродливість! Має! 🙂 Та бібліотеки наші – поки що є “кривим дзеркалом”. Перепрошую.
І в той же час УБА, що причетна до розвитку українських бібліотек, не веде постійну і послідовну політику заохочення бібліотек до придбання книг українською. А могла би. Ось, наприклад, шляхом розташування банера «Книгарні Є». Подивіться на сайт «Сучасний культурний формат» – http://book-ye.com.ua/chytay/novynky/ , там ця кнопка є.
Цілком згоден з Катею і Дприною: бібліотекам «до лиця» гарні бібліотечні фонди :). Але для цього потрібні кошти. Та якщо кошти будуть розкрадатися, то полиці бібліотечних фондів будуть порожніми. А крадуть таки кошти, що виділяються на придбання книжок. Крадуть…
Ось, наприклад, у Донецьку правозахисники обвинувачують керівництво місцевого училища культури у розкраданні майна, закупленого для гуртожитку своїх студентів напередодні проведення Євро-2012. Як зазначила Тетяна Ченгар – перший комендант гуртожитку №1 після його реконструкції до Євро-2012 – кількість привезеного обладнання не відповідала тій, що зазначена у документах. Так, у кімнатах студентів навіть близько не було телевізорів, дзеркал, світильників, та й навіть простирадл. За цим фактом до контролюючих органів та губернатора Донеччини з проханням перевірити використання бюджетних коштів у гуртожитку звернувся голова правозахисної організації Дмитро Верзілов. Ревізія виявила, що обладнання вартістю понад 1 млн. гривень за рік так і не було взято на баланс. А це ж стаття витрат на культуру. Там і книги для донецьких бібліотек «гавкнулись» :). Перепрошую.
Піклуватись про обличчя бібліотек потрібно. Питання в тім, як саме це робити? Та вряд чи варто копіювати це у англійців. Ми маємо такого наставника, як Григорія Сковороду. Григорій Сковорода залишив після себе афоризм: «Роби те, до чого народжений, будь справедливий і миролюбний громадянин, і досить із тебе».
Насамперед обличчя бібліотек створюють бібліотекарі. Та особливо – керівники бібліотек. А зовсім не будинки. Навіть один вчинок керівника бібліотечної установи може набагато років заплямувати бібліотечну установу. І не суть важливо, в якій споруді розташована така бібліотека. Та в українських бібліотеках на жаль таке трапляється, коли вчинки керівників бібліотек спотворюють “обличчя” бібліотеки. Ось посилання на підтвердження цього: http://www.dem-alliance.org/news/vseukrainsku-knizhkovu-aferu-na-11-milioniv-vikriv-zaporizkii-demaljans.html . Бібліотекарі усіх рангів, робіть те, до чого народжені, і будьте справедливі!
«Читачці Галі» – привіт! 🙂 Не варто недооцінювати можливості української молоді. Не англійці ж нині допомагають вправитись зі своїми нагальними проблемами життєустрою усій Західній Європі, а українські трудові мігранти! 🙂 Отож! Це – по-перше. А по-друге: про те, що МАФи холодні, Ви зробила поспішні висновки, бо мабуть не в той час і не з тими експертами була у МАФі.
Я проти такої Вашої точки зору, пані Галю! Бо вона нічим не підкріплена і не має вагомих аргументів. МАФи – теплі споруди. Бо сучасні засоби опалювання вже такі «просунуті», що жалітися не доводиться. У тому числі електричні. Так що – був би у бібліотеки МАФ, а облаштувати у ньому опалення можна. Та й до мережі центрального опалення підключити МАФ можна, якщо у місці встановлення такої МАФ-бібліотеки 🙂 є центральна котельня. Головне – не боятися новизни у бібліотечному будівництві. Мінімалізм – зараз модний напрямок у світовій архітектурі.
Прочитав публікацію Марії Семенченко в газеті «День» від 4 вересня. Здивувався аршином (мірою) для оцінювання бібліотек. У якості такої міри авторка бере «кілометри книжкових полиць» (!) Журналістка! – що з неї взяти! 🙂 Але, прикро, що і пані Сошинська, виконавчий директор УБА, також міряє бібліотеки мільйонами доларів вкладених у будинок бібліотеки. Тобто, обидві пані – за бібліотечну гігантоманію. А в приклад ставлять – відповідні проекти Бірмінгему та Амстердаму і … зелені сади на даху бібліотек. А про комплектування бібліотечних фондів – так слабесенько, що ледве відчутно. І студентку знайшли, котра у бібліотеці шукає м’яко посидіти і кофе-чай випити :). НЕ типова! Роблю висновок: готують ці пані людей до нормального сприйняття закриття столичних бібліотек у найближчому майбутньому. Бо спокусливо. Кляті бізнесмени вже «на п’ятки» наступають своїми солоденькими уговорами. Не спроста це. Не спроста! Загляньте туди і Ви: http://www.day.kiev.ua/uk/article/cuspilstvo/24-kilometri-knizhkovih-polic
Библиотеки. Год 2013-й. Англия впереди. Год 2009-й. Футбол. Украина – Англия. Украина – победитель! Победа над сборной Англии была, конечно, ценна сама по себе как историческое достижение в захватывающем деле «сбора скальпов» сильных мира сего, но ее цена неизмеримо усиливалась тем обстоятельством, что добыта она в принципиальном поединке. Как оказалось, у игроков сборной Украины все-таки где-то, на “молекулярном” уровне, в глубинах сознания, скрыты дополнительные резервы и мотивация. История учит: все повторяется, но уже на качественно новом уровне. Стоит только открыть резервы где-то в глубинах своего сознания… Значит для оптимизма есть основания! Будьте оптимистами, библиотекари!
Ни для кого не секрет, что сегодня «лицо» библиотеки во многом определяют компьютеры. В том числе – их количество. Но, сегодня компьютеров в украинских библиотеках мало, и нужно добиться увеличения их количества. Спрашивается: где их взять? Один из возможных ответов может быть таким: передать библиотекам бывшие системы видеонаблюдения на выборах: (ноутбук + вебкамера + модем).
Как известно, счетная палата Госказначейства считает неэффективной трату почти 1 млрд. грн. на систему видеонаблюдения на прошедших выборах. Причина – полученные видеоматериалы практически не использовались. Учитывая то, что применение видеонаблюдения во время последующих избирательных кампаний действующим законодательством не предусмотрено, то дальнейшая судьба данной системы остается неопределенной. На сегодня ее технические компоненты стоимостью 195,9 млн. грн. переданы на хранение в местных государственных администраций. А это более 25 тысяч компьютеров!
Вот такой факт, и такие наши выводы. Если «государство – это мы», то примите это наше скромное мнение во внимание 🙂
Гарна ідея про МАФ’и, як сучасний недорогий та зручний простір для облаштування невеликих бібліотек-філій у містах і містечках. Але й додам від себе одне доповнення. Не в кращих «хоромах» колись оселились та перебувають донині і музичні школи в українських містах. То чому би не об’єднувати ці дві соціокультурні установи в одному архітектурному рішенні? Плюс, якщо є, – художні студії, різні ПП (приватні підприємства) що чомусь навчають людей: кулінарія, альпінізм, риторика, плетення, розпис, оргамі, ліпка з пластиліну, манікюр, макіяж, лозоплетіння і т.д. і т.п. Там же можуть приютитись і місцеві мікро Дісней-Центри. І хай існує все це під одним дахом, але порізно, виконуючи кожен свою функцію. Бо «навішувати» на бібліотеку невластиві бібліотеці функції – негоже. І… «хоронити»… бібліотеки завчасно не потрібно, бо такі дії можуть прирівняти до звичайного вбивства. Не вбивайте Бібліотеки! Вибачте за порівняння, вирвалось.
Некто “Савицкий” несколькими днями ранее уже сравнил состязания Англии и Украины в библиотечной сфере с матчами в футболе :). И напомнил нам о былых победах Украины. И обнадежил прогнозом 🙂 А вчера один из важнейших матчей в борьбе за путевку на чемпионат мира-2014 в отборочной группе «Н» между сборными Украины и Англии закончился со счетом 0:0. Ничья. Было хуже. Так что будем надеяться, что чемпионат мира 2014 года покажет «кто есть кто» в современном футболе. И у наших библиотекарей будет достойный ориентир для подражания :). Ну а сами украинские библиотекари самыми красивыми были всегда. Такими и остаются! 🙂
Щоб побачити «обличчя» українських бібліотек достатньо подивитись на вітчизняні читацькі формуляри. Вони не те щоб пластикові, – вони з дуже поганого паперу. Куди правду діти! А в той же час банківська електронна картка коштує для клієнта банку всього-навсього 34 грн.
Вже навіть МОЗ України відмовляється від паперових медичних карток. Про це цими днями розповів заступник Міністра охорони здоров’я Роман Богачев. За його словами, паперові медичні картки найближчим часом стануть історією, оскільки МОЗ України впроваджує Всеукраїнський електронний реєстр пацієнтів (ЕРП).
Як розповів чиновник, реалізація програми стала можливою завдяки впровадженню Концепції інформатизації сфери охорони здоров’я України на 2014-2018 роки, яку у квітні цього року підтримала Державна агенція з питань науки, інновацій та інформатизації України. Днями Міністр охорони здоров’я України Раїса Богатирьова затвердила технічні завдання для створення централізованого електронного реєстру пацієнтів та комплексної системи захисту інформації у ньому.
За словами заступника міністра, із переходом на електронну систему збору та зберігання інформації відійдуть у минуле і проблеми, пов’язані із паперовими медичними картками. Персональні дані пацієнтів розміщуватимуться на серверному обладнанні МОЗ України, що дозволить централізовано забезпечувати контроль за їх збереженням.
А бібліотекам слабо?! : )
Попіклуйтесь про своє обличчя!
Друзі! Якщо нам дійсно зовсім сліпо наслідувати англійських колег-бібліотекарів, то треба швидко братись за роботу. Навіщо зволікати? Котлован! Бетон! Фундамент! Риштування! Крани! Камази! Китайські будівничі. Не забудьмо про кошти. Все – у справу! Так, не забути б дати по автівці кожному користувачу такої бібліотеки-красуні. Щоби щодня приїздити могли до своєї такої рідної Захмарної Бібліотеки, отримуючи головну насолоду вже від самої поїздки. А читання – то вже “на десерт”. Будьмо певні, що ще не до кінця побудована, вона стане найулюбленішою для усього українського народу. Тому що найвища! Тому що за європейським зразком! Тому, що чай-кофе там. Тому що усією родиною. І тому що від самих англійців! Який там сміх? Все дуже серйозно. Головне – правильно обрати місце такої бібліотеки. Найкраще – десь посередині нашої країни, щоб нікому не було обідно. Бо інших бібліотек тоді вже не буде…
Принагідно нагадаю майбутнім відвідувачам такої Захмарної Бібліотеки, що географічний центр України розташований на північній околиці села Мар’янівка (Шполянський район) між райцентром Шпола і селом Матусів Черкаської області і має координати 49°01’39” північної широти і 31°28’58” східної довготи. Отам і будуймо! Де там «Я – проти!», скажіть своє слово! Ні, краще послухаймо ту, що «Дуже За!».
Сміймось над собою!
Будьмо розсудливими!
І ставаймо розумнішими! 🙂
Строить библиотеки в Украине можно «по-примеру» и «по-разумению». Но все-таки лучше – по собственному пониманию условий и всей совокупности обстоятельств. А с иностранцами нужно обмениваться своим культурным наследием. Во имя мира на земле! Потому что, если люди разных стран будут хорошо знать друг друга, то они никогда не выступят с оружием в руках один против другого. А в рамках культурного обмена библиотеки разных стран могут обмениваться книжными коллекциями. И все будет, как говорится, дешево и сердито. И не нужно народам мира никаких «держав-гегемонов».
Мне лично было сегодня приятно прочитать на сайте «РБК-Украина» сообщение о том, что 17-19 октября благотворительный фонд Firtash Foundation проведет “Дни Украины в Великобритании”. О том, как родилась идея этого проекта, в чем его суть и каковы его перспективы рассказала глава Firtash Foundation Лада Фирташ. Лада Фирташ дала по этому поводу интервью, но и сформулировала коротко: “Благодаря Дням Украины в Великобритании каждый желающий сможет открыть для себя нашу страну”.
Чи не варто нагадати пані журналістці газети «День» про те, що Україна сьогодні посідає 136 місце по ВВП на душу населення? А це такий макроекономічний показник, котрий добряче впливає на рішення типу «чи будувати нам бібліотеку до самого неба?». Чи може вона достеменно знає, що усі 135 країн, що розташовані вище України у цьому рейтингу, вже такі бібліотеки побудували? Прожектерство! Шантаж Держави! Підміна бібліотечних цінностей! Зваблювання капіталістичними цінностями! Маніпулювання суспільною свідомістю! Облиште! Дістали!
Англія – віковий світовий колонізатор! За час володіння численними колоніями Англія висмоктала стільки ресурсів з трудового народу своїх колоній, що може тепер собі дозволити і не такі проекти. У нашої країни зовсім інша біографія. Та якщо та Англія така багата, то хай побудує таку бібліотеку у тій же багатостраждальній Індії, з якої вона так жадібно і так довго «пила кров»!
В Індії на понад один мільярд населення діють 57 тисяч бібліотек. Тобто, на одну бібліотеку доводиться більш як 20 тисяч жителів (!) В порівнянні: в Україні на одну бібліотеку доводиться одна тисяча жителів. Отака різниця у бібліотечному забезпеченні! Якщо врахувати, що середня густота населення Індії складає приблизно 500 осіб на квадратний кілометр, то вийде що в Індії одна бібліотека обслуговує 50 квадратних кілометрів. Щороку населення Індії збільшується на 20 млн. осіб. Значить ця країна щороку потребує щонайменше тисячу бібліотек! То є де тій же Великобританії проявити свої здібності «світового благодійника» та замолити гріхи минулого… Та мабуть спрацьовує правило “своя сорочка ближче до тіла” 🙂 Це – на народній мові. А на мові соціальної справедливості це називається великодержавним шовінізмом…
Модераторе, цим своїм постом Ви першою метафорично сказала про «обличчя» бібліотек. А до прикладу берете Великобританію. Будівництво. Хтось зрозумів, а дехто – ні. Бо «обличчя» бібліотеки чи не кожен громадянин уявляє по-своєму. До речі, те ж саме відбувається і в спорті. До прикладу: для формування «обличчя» фізкультури та спорту ентузіасти використовують усілякі методи. Досить часто спортивна громадськість використовує інноваційні методи.
Пояснимо детальніше. Пішли чутки, що у Києві створять інтерактивну інтернет-карту «Київ спортивний». Таку ініціативу підтримали професійні спортсмени та керівництво міста під час засідання Координаційної ради з питань фізичної культури і спорту КМДА. Така інтернет-мапа міститиме актуальну інформацію про місце розташування об’єктів спортивної інфраструктури, їх технічний стан, належність до видів спорту, а також статус: комунальна чи приватна власність. Крім того, майбутній навігатор повідомлятиме інтернет-користувачам про столичні спортивно-масові заходи.
А чи не прикрасила би «обличчя» столичних бібліотек інтернет-мапа бібліотек Києва? Та навіщо питати? Ясна річ, що прикрасила би! Та де її взяти? Столичні бібліотекарі мляві, а керівник публічних бібліотек міста Києва про це не піклується… То може УБА підкаже на вушко? 🙂
Моїм землякам – мешканцям Києва:
І я тут мешкаю! 🙂 Доброго ранку всім! Я Віталій, аспірант «Червоного університету». Якби хто з Вас знав як приємно рано-вранці проїхатись по рідному Києву на моїй Хонді! 🙂 Це авто моє! Вже три роки, як я насолоджуюсь швидкою їздою на цій моїй новенькій красуні! Бо старий «жигуль» – зовсім не те! 🙂 Тут і ходова, і управління, і безпека, і акустика – все чудове! І навігатор тепер вже маю! Дякуючи тещі моїй золотій 🙂 Чудо-жінка! 🙂 Поступово підключаю сервіси до свого планшета. Хороша штука мобільний інтернет! Їдеш по місту і все-все бачиш! Ось і “Спорт” незабаром буде проглядатися. Не Японія, але поступово наближаємось 🙂
Одне прикро: бібліотек в сервісах навігатора немає… Я чомусь впевнений, що якби був такий сервіс, то користувався би попитом. Як не як, а своєрідний дороговказ до найближчої бібліотеки. А міг би бути і своєрідним «запрошувачем». Бо інколи і захочеш піти до бібліотеки, то не швидко знайдеш її місце розташування. І не один я попадав у таку ситуацію. Добре, якби по місту були дорожні знаки про розташування бібліотек. Але й інтернет-топографію міста вже час насичувати такою інформацією.
Всем украинским библиотекарям, «обдумывающим житие»: смотрите вокруг себя! Жизнь стремительно меняется. Меняйтесь и Вы. Срочно! 🙂 Иначе – попадете в «вагон для некурящих» 🙂
Вот Вам пример! Министерству здравоохранения Украины при участии Государственной службы Украины по вопросам регуляторной политики и развития предпринимательства и другим заинтересованным органам поручено ввести электронный реестр (учет) временной потери трудоспособности.
Вот такие дела в стране нашей происходят! А библиотеки никак не отойдут от двойного (многократного!) учета читателей. Вот и получается, что у нас в Украине декларируется 25 миллионов читателей, а на самом деле их количество никому не известно. А могли бы знать! Живем-то в век электронных реестров! Чего же наши библиотекари боятся или стесняются? Согласитесь, читательский контингент – это ведь тоже своего рода «Лицо» библиотечной системы нашей страны. Срочно меняйтесь! Иначе точно попадете в «вагон для некурящих» 🙂
RE “вчителю музики” – Підтримую!
Усі під одним дахом, але кожен працює за своїм призначенням!
RE «тим що за і тим що проти» –
За повідомленнями газети «Українська правда» кожен другий житель України (49%) не прочитав жодної книжки за останні три місяці. Про це свідчать дані соцопитування, проведеного компанією GfK Ukraine на замовлення “Київстару”. Давайте доручимо цій компанії дослідити, у якій залежності цей показник перебуває від архітектури будинків бібліотек та від інших чинників. І вже тоді зробимо висновки щодо доцільності переймати досвід Англії з будівництва великих і надвеликих будівель для розташування українських бібліотек. Гаразд?
Я особисто підтримую тих, хто пропонує будувати дешеві легкі некапітальні споруди і заселяти до них не лише бібліотеки-філії, але й заклади позашкільної освіти, котрі також потерпають від нестачі потрібних приміщень, або ютяться у зовсім не пристосованих.
Нагадаю, що вчора заступник міністра освіти України Борис Жебровський запросив до дискусії у МОН директорів державних позашкільних навчальних закладів та їх обласних керівників. Говорили про проведення в 2013 році в Україні Року дитячої творчості та втілення соціальних ініціатив Президента Віктора Януковича «Діти – майбутнє України». Йшлося і про 700 млн. грн. на такі цілі. Потрібно об’єднатися МОН та Мінкульту і створити хоча б один такий будиночок.
RE «Вероніка» – Я не знаю сколько библиотек в Великобритании, но согласно последним новостям от УНИАН почти каждый третий европеец до 2025 года может оказаться за чертой бедности из-за вводимых правительствами стран – членов ЕС программ экономии расходов в рамках борьбы с мировым экономическим кризисом. Об этом говорится в исследовании международной благотворительной организации Oxfam, которым владеет УНИАН.
Эксперты организации отмечают, что эта политика привела лишь к увеличению количества бедных и неравенству между богатыми и бедными европейцами. Если все оставить без изменений, то политика ограничения расходов может привести к тому, что до 2025 года бедными станут еще от 15 до 25 млн. европейцев, – отмечает организация. По ее оценкам, количество людей, которые окажутся за чертой бедности, может в таком случае вырасти на европейском континенте даже до 146 млн. Разница между богатыми и бедными в Великобритании и Испании может стать такой же, как в Южном Судане или Парагвае.
И как же это вяжется: очень богатые библиотеки и очень бедные люди?
Я лично этого не пойму…
Знаю притчу:
– Прийшов одного разу в одне стародавнє місто один подорожуючий та й звертається до правителя міста: «Чи є у вашому місті золото»? А у відповідь правитель та й каже: «Ні, у нашому місті немає золота, до нас кожен приходить зі своїм золотом».
Знаю мораль:
– Багаті країни капіталістичного світу скоріш за інших досягають такого рівня матеріального благополуччя, коли у кожної багатої родини є своя приватна бібліотека.
Можу прокоментувати:
– А трохи бідніші у капіталістичному світі мають у своєму спільному користуванні платні бібліотеки. А решта найбідніших верств населення (140 млн. у країнах Європи), практично не мають доступу до платних бібліотек, тому вони створюють для себе громадський рух так званого «буккроссингу». Це коли з книжкового непотребу багатих бідні збирають книги, газети і журнали та разом їх читають і при цьому спілкуються між собою.
Маю одну ремарку про «обличчя» сучасної периферійної бібліотеки.
@= Педагогу-організатору: Правильно кажете! Якби в одній будівлі була і місцева бібліотека-філія, і територіальний заклад позашкільної освіти, то було би дуже зручно. І утримувати таку будівлю було би набагато легше двома відомствами спільно. Чула, що десь на Волині вже давно суміщують шкільну та місцеву сільську бібліотеки, і добре виходить. І таке потрібно поширювати. Якщо не у школі, то хоча б у згадуваних тут МАФ’ах. Бачила я такі будівлі під магазинами, цілком придатні. Та не робить Мінкульт стосовно цього жодних рекомендацій. Ніяких заяв з цього приводу не робить і УБА. Бо чомусь ніхто у цьому не бачить інновації. Але ж інновація – це не обов’язково винахід, інновація – це просто раціональна пропозиція, що кимось запропонована, кимось реалізована і вартує її подальшого поширення. Розгляньте хоча б на засіданні секції ОУНБ! Чи може про «обличчя» периферійних бібліотек не потрібно піклуватись зовсім?
Колего! А, колего!
Прочитала (в) ? 🙂 Правда, круто пишуть? 🙂
А нижче може бути розташовано Твій коментар 🙂
Думай! Готуй! І завантажуй! 🙂
Гуртуймося!
Треть британских школьников уверены, что сыр – это овощ ))
Так неужели их библиотеки лучше?!
Без комментариев! )))
Прочитайте сайт РБК.
Каждый строит то, чего ему более всего недостает! А потом кто что строит, тот то и имеет ))) В Англии – библиотеки. А у нас? Для тех кто не знает – сообщаем, а для тех кто забыл – напомним: в 2012 году в Киеве было введено в эксплуатацию пять торговых центров, арендуемой площадью 112 тыс. кв. м., что является рекордным показателем за все время существования рынка торговой недвижимости столицы. В этом году будет сдано еще 192 тыс. кв. м. торговых площадей, а в 2014 году планируется сдать семь объектов, площадью почти 420 тыс. кв. м. Фурор!!!! Но! Не спешите с выводами! Лучше все-таки хотеть не магазинов, а библиотек. Ведь следует помнить: «цыплят по осени считают» 🙂
Хотелось бы предоствить некоторую возможность исправиться тем библиотекарям из моей исторической родины, которые исповедуют так сказать «архитектурную революцию» украинских библиотек. Запомните: такой революции нет и не может быть. Есть революция научно-техническая, есть революция информационная. И самая главная – революция социальная. Но нет «революции зданий». Возьмем хотя бы опыт СССР.
Для передовых институтов во времена СССР создавали выдающиеся проекты: они были самыми необычными, самыми высокими или длинными, также под них отдавали самые красивые архитектурные памятники. “Лента.ру-Недвижимость” представляет некоторые наиболее интересные здания НИИ в Москве. Один из них НИИ “Дельта” http://realty.lenta.ru/photo/2013/09/27/nii/16.htm . Этот НИИ разрабатывал интегральные микросхемы для нужд народного хозяйства и спецтехники. 🙂 Где сейчас советские микросхемы – «самые большие микросхемы в мире»? 🙂 И что с величественным зданием? С 1993 года площади в здании начали сдаваться в аренду. В 2002 году НИИ превратился в ОАО “Новая инвестиционная инициатива “Дельта”, сферой деятельности которого стало управление недвижимостью…
Хранение библиотечных фондов можно наладить и в шахтах, а читальные залы – на дирижаблях. Куда сложнее иметь доступные книги и читающего гражданина. Позаботьтесь об этом!