Пропоную вашій увазі проект (!) заяви УБА «Бібліотеки – важливе місце доступу та безкоштовного отримання на абонемент електронних книг». Цей документ вже вдруге запропонований президії УБА для затвердження, проте поки члени президії не затвердили його. Заява має визначити ставлення бібліотечної громади до проблеми надання доступу до електронних книг користувачам книгозбірень, визначити наші взаємини з видавцями та суспільством щодо цих питань. У світлі обговорення на цьому блозі першого вебінару, який провела УБА щодо викликів, що їх несе для бібліотек розвиток е-читання (див. попередній пост), я зрозуміла, що питання, які піднімаються у заяві, важливі, на часі – вироблення узгодженої політики та ціннісних орієнтирів. Проект цього документу розроблений на основі вивчення практики провідних європейських і американських асоціацій і бібліотек, а також рекомендацій ІФЛА.
Проект
БІБЛІОТЕКИ – ВАЖЛИВЕ МІСЦЕ ДОСТУПУ ТА БЕЗКОШТОВНОГО
ОТРИМАННЯ НА АБОНЕМЕНТ ЕЛЕКТРОННИХ КНИГ
Заява Української бібліотечної асоціації
В останні роки спостерігаються кардинальні зміни в способі читання. На додаток до традиційних – паперових приходять електронні видання. Виростає нове покоління читачів, для яких цілком природнім стає електронне читання. В світі бурхливо розвивається ринок електронних книг (е-книг). Тому Українська бібліотечна асоціація підтримує розвиток нової бібліотечної послуги – безкоштовного абонементу е-книг, бо ця послуга принесе великі потенційні вигоди – розширить можливості для читання, навчання, поінформованості, що сприятиме створенню більш грамотного, справедливого і процвітаючого суспільства.
Українська бібліотечна асоціація заявляє про важливість забезпечення книгозбірнями доступу та безкоштовного отримання на абонемент е-книг, бо доступ до знань не повинен залежати від платоспроможності людини. А бібліотека завжди сприяла справедливому, рівноправному доступу до інформації та знань, ліквідації різноманітних бар’єрів між особою та інформацією.
Доступ до е-книг бібліотеки мають надавати легально, не порушуючи законів авторського права. Українська бібліотечна асоціація закликає до дотримання законів авторського права і до приведення цих законів у відповідність із потребами суспільства, до справедливого балансу між інтересами авторів, видавців та суспільства, інтереси якого представляють бібліотеки.
Українська бібліотечна асоціація твердо переконана, що е-книги мають бути доступними для користувачів через веб-сайт бібліотеки 24 години на добу, 7 днів на тиждень, а також у приміщенні бібліотеки. Обмеження доступу до е-книг лише приміщенням книгозбірні призведе до надмірного звуження можливостей користувачів отримувати доступ до знань та інформації у зручний для них спосіб і час, обмежить коло людей, які зможуть скористатися вигодами електронного читання.
Важливо, щоби бібліотеки співпрацювали з урядом, видавцями, постачальниками, авторами, книготорговцями та іншими, заохочували більше людей до електронного читання та розвитку цієї індустрії, розробляли і використовували моделі легальної співпраці з видавцями, авторами, агрегаторами електронного контенту. Така співпраця відкриє нові можливості для читання і розвитку книжкового ринку України. Видавці, постачальники, автори, книготорговці – важливі й давні партнери книгозбірень у розширенні доступу до інформації. Сьогодні важливо поширити це партнерство на роботу з е-книгами, зацікавити обидві сторони до співпраці у цій царині. Бібліотеки – ідеальне місце, щоби продемонструвати громадянам широкий асортимент назв е-книг, а також пристроїв для їхнього читання (е-рідерів, е-читанок).
Українська бібліотечна асоціація закликає до випробовування різних моделей видачі на абонемент е-книг, розширення їхнього асортименту, залучення широкого кола партнерів до цієї роботи, аби вибрати оптимальні моделі цієї діяльності для запровадження в роботу книгозбірень України, для прийняття важливих управлінських рішень.
Співробітники бібліотек повинні надавати допомогу людям у використанні пристроїв для електронного читання, активно заохочувати і підтримувати електронне читання. Важливо організувати навчання персоналу бібліотек, щоби вони були спроможні надавати громадянам допомогу в опануванні та розвитку електронного читання.
[…] Повний текст проекту заяви УБА тут. […]
Чудово-пречудово! Друзі бібліотекарі, Вашими вустами та й мед пити! 🙂 Бо якщо усі, хто має бути дотичним до запровадження е-читання в українських бібліотеках, прийме цю Вашу заяву до своєї дії, то читачі матимуть повну інтелектуальну свободу. Я маю на увазі оце: «Українська бібліотечна асоціація твердо переконана, що е-книги мають бути доступними для користувачів через веб-сайт бібліотеки 24 години на добу, 7 днів на тиждень, а також у приміщенні бібліотеки». У цьому реченні міститься мегапосил суспільству. Головне – дослухатися.
Бажаю Вам успіхів та розуміння від усіх причетних.
Я відпрацювала у бібліотеці сорок років! І весь цей час у читальній залі. Тому добре знаю, що читальна зала – це не лише приміщення бібліотеки, але й окремий її структурний підрозділ. Тепер у нас вже є електронна читальна зала. І це теж окремий структурний підрозділ бібліотеки. Тому про читальні зали бібліотек забувати негоже. У Вас же в цій заяві чомусь мова йде тільки про абонемент бібліотеки. Чому? Як це так, не враховувати читальні зали бібліотек? Ви що, не передбачаєте видачу е-книг у такий спосіб? В решті-решт, у читальній залі читання е-книг користувачами бібліотечних послуг значно легше забезпечити в порівнянні з обслуговуванням на абонементі бібліотеки. Бо там загострюється питання захисту від несанкціонованого копіювання контенту читачами, гарантії збереження е-читанок та багато-багато інших проблем.
Итак, появилось предложение огласить заявление УБА. Инициативная группа УБА «за», а президия «не определилась». Текст явно требует доработочки. Но даже в такой редакции – это ЗАЯВА! То есть провозлашение! Иначе – никто ничего никогда не узнает. И начнут украинские библиотеки предоставлять своим читателям эту библиотечную услугу, как говорят, «в свинячий голос». А надо бы – ТЕРМИНОВО!
Библиотекари! Дорогие Вы мои, скажу Вам свое мнение словами одной известной песенки: «Думайте сами, решайте сами – иметь или не иметь» :). Но мне лично кажется, что лучше иметь! Сначала ЗАЯВУ. А в скором времени – такую БИБЛИОТЕЧНУЮ ПОСЛУГУ!
Я звернула увагу на заохочення бібліотек щодо їх співпраці з: «… урядом, видавцями, постачальниками, авторами, книготорговцями та іншими. Але ми ж знаємо, що середньостатистична українська публічна бібліотека міської чи районної мережі здатна звертатись хіба що «до інших» інститутів влади. Мається на увазі районна чи міська рада. Та й то – при обов’язковому попередньому узгодженні з відповідним відділом культури. Інакше – готуйся до перешкод, скандалу, пошуку «недоліків» у роботі завідуючої (директора), скорочень, звільнень тощо. Тому було би доцільно сформулювати цю тезу цієї заяви УБА дещо конкретніше.
Дякую за цей пост. Не погодитись з актуальністю цієї теми значить виглядати ретроградом. Але, читаю перший рядок: «В останні роки спостерігаються кардинальні зміни в способі читання». Спосіб читання не змінюється 🙂 Вибачаюсь. Змінюються носії інформації, що у свою чергу примушує використовувати відповідні пристрої для відтворення інформації. То може якось перефразуємо це речення?
Там далі ще один фрагмент: «бо ця послуга принесе великі потенційні вигоди». Потенційні вигоди вже є. А якщо цю послугу у бібліотеках запровадити, то вигоди вже перестануть бути потенційними бо стануть фактичними. Тільки без образ, бо це звичайні робочі моменти роботи з текстом.
Погоджуюсь з Фаїною Романівною. Приберіть з назви цієї заяви слово «на абонементі». Вийде правильно: «Бібліотеки – важливе місце доступу та безкоштовного отримання електронних книг».
Усім доброго ранку!
Читаємо разом з мамою. (вона у мене вчителька української). Бачимо: одні речення цього тексту – дійсно заява, а інші – поради. А потрібно зберегти декларативність тверджень у кожному реченні тексту. Тоді це буде дійсно заява. А так трішки «розмито» 🙂
Доброе утро, Надя! Доброе утро всем!
Господа, если вы действительно изучали ДУМ («Ділову Українську Мову»), то должны знать о существовании ДСТУ 4163-2003 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів». Читайте и будет Вам счастье))) Хотя, главное, конечно же, не в языке изложения, а в смысловой сути документа. Поработайте над смыслом.
О! С утра пораньше мы уже господа! )) Спасибо! Не ожидала ))
Но справедливости ради нужно внести некоторую ясность. А она, такая ясность, в том, что библиотекари господами являются разве что над книгами библиотечных фондов ))). И то в известных пределах ))) И о большем «господстве» мы даже и не мечтаем. Вот разве что искренне желаем предоставлять людям эту новую библиотечную услугу: давать на чтение электронные книги. Но вот вопрос: «Как это сделать?»
Вроде все просто: приобретать и давать их читать людям. Бесплатно. В библиотечном формате: читальный зал + абонемент. Ну, еще в режиме он-лайн. Вот только проблемы некоторые возникают. Особенно с приобретением! Сами мы их одолеть не можем. Нужно вовлечь в это дело власть – истинных господ нашей страны. Центральную и ту, что на местах. Вот и делаем это заявление.
Получится или нет, посмотрим. Но намерения наши четкие: предоставить гражданам нашей страны возможность читать электронные книги. Конечно же тем, кто такие книги не может купить лично, или не считает целесообразным их покупать в каком-то отдельном случае. И тем, кто настолько уважает права авторов и издателей, что не может позволить себе нарушать их авторские права и пользоваться пиратскими копиями. Всем всем таким людям мы хотим дать такую возможность. И очень важно, чтобы нас люди понимали в этой нашей затее.
Дякую всім дописувачам за участь в обговоренні. Ми візьмемо до уваги зауваження щодо необхідності попрацювати над текстом. Головне, що і бібліотекарі і читачі поділяють і підтримують основну думку. Щодо читального залу, то, вважаю, що в тексті чітко сказано про важливість доступу до е-книг не лише в стінах бібліотек. Видача “на абонемент” е-книг – це нова концепція роботи книгозбірень, тому від цих слів не можна відмовлятися. Щодо нового способу читання, то так, це новий спосіб отримання інформації, коли в е-книзі поєднуються і зображення, і звук, текст і відео, посилання до інших документів тощо…
Звертаю також вашу увагу на новий блог УБА, присвячений е-книзі, і запрошую до обговорень на ньому: ebookinlibrary.wordpress.com/
Я також про стилістику цього документа. Його потрібно почати зі слів «Українська бібліотечна асоціація заявляє». І далі викласти, що саме УБА заявляє: те, те, і те… Тоді буде більш чітко. Бо як заявиш, так і слухатимуть – такі закономірності цього життя. А констатуюча преамбула хай залишається, вона також потрібна.
А я не о языке изложения, а по сути. Это заявление должно быть от авангарда библиотекарей (УБА), а направлено органам государственного управления – власти. А читаешь этот проект и получается, что библиотекари обращаются к библиотекам. Выходит «масло масляне» -))). И, как говорится, «не по Сеньке шапка». Библиотеки такие вопросы не решают и не решат. Так зачем к ним обращаться? Каждый документ должен иметь свою логику, и в том числе – юридическую логику. Требования УБА должны быть справедливыми в отношении всех упоминаемых участников декларируемого процесса. Так что этот проект действительно нужно еще немножечко доработать по содержанию. Извините.
RE «В.Касьянчук»:
Логіка на світі є і вона править світом. На світі є і справедливість. Але у нас за логіку і справедливість нікому боротися…
[…] Дискусія на блозі «Творчість та інновації в українських бібліотеках» нагадала мені про відео дворічної давнини, яке варто передивитися тут: http://vimeo.com/18552167 […]
Колеги! Друзі!
Усім нам працівникам публічних бібліотек слід розуміти з самого початку цього шляху головне щодо надання своїм користувачам бібліотечних послуг доступу до електронних книг. Це головне полягає в тому, що ми практично не перетинаємось у наданні такої бібліотечної послуги з науковими бібліотеками університетів. В університетах своя система надання таких послуг: внутрішня у кожного університету, спільна для деяких університетів, що об’єдналися заради цього сервісу, та загальновідомі міжнародні проекти такого спрямування. Але, публічні бібліотеки на тому «святі життя» не є присутніми. І нас туди не запрошують. І мабуть ще не скоро запросять. Воно й зрозуміло: у них свій доволі специфічний читач, і у них своя інформаційна база та джерела її отримання. У нас – інше. Тому маємо дбати про своє. Якими б жалюгідними сьогодні наші можливості у розвитку цієї бібліотечної послуги не були. Нам зрозуміло про які книги маємо свою мову. І ми повинні натрапити на свій шлях. Колись можливо ці два інформаційних простори будуть якимось чином співпрацювати. Та поки що не до того 🙂 «Не до жиру – бути б живим» 🙂 Відгукніться, хто “проти”!
Кто бы спорил, а я не стану. В Украине публички действительно стоят в стороне от университетских библиотек. И не надо нам ставить в пример Кембридж! Лучше поставьте их в пример нашим университетам. Возьмите, например, по Киеву: какой университет уже дал доступ киевским публичным библиотекам к своим базам данных электронных книг? Да где у них возьмутся интересные для наших читателей е-книги, ведь у них главное внимание уделяется научным публикациям. Впрочем, я лично не из Киева, поэтому могу и ошибаться. Но я обязательно приеду в Киев посмотреть как это выглядит, если кто-то из киевских коллег сообщит о таком прецеденте. Так что я вполне согласна с Антониной, нам нужна своя консолидация.
Перший комент на цьому пості мене вбив! 🙂
Шановні блогині! Ця, і та що взялася вести блог “Електронні книги”! Моє чесне питання до Вас обох: де ж все-таки повна версія заяви УБА? Дякую, якщо вкажете. Бо зараз Ви посилаєтесь просто одна на другу, і таким чином примушуєте відвідувачів ваших блогів крутитись і “чертихатись”. Перепрошую.
Відповідь «Чижику»:
Ви про консолідацію публічних бібліотек. Для того, щоб координовано купувати е-книги. Щоб використовувались вони потім найбільш ефективно, читались. Кожна найбільшою кількістю користувачів бібліотечних послуг. Щоб заощадливо витрачати бюджетні кошти.
Блаженна (ний)! А Ви хіба не бачите, що організатори цієї агітки з УБА навпаки наполегливо пропонують нам діяти роздрібно. Їх не влаштовують такі пропозиції, котрі сприяли б закупівлі колекції е-книг не кожній окремій бібліотеці-філії, а скажімо обласним управлінням культури для усієї мережі бібліотек області. Не кажучи вже за обмін електронними книгами між бібліотеками областей. Тому перестаньте мріяти! І спускайтесь на цю грішну землю. Дуже грішну…
Колеги! А не здається Вам, що ця заява – повна нісенітниця? Бо як інакше розцінювати заяву про те, що – «БІБЛІОТЕКИ – ВАЖЛИВЕ МІСЦЕ ДОСТУПУ ТА БЕЗКОШТОВНОГО ОТРИМАННЯ НА АБОНЕМЕНТ ЕЛЕКТРОННИХ КНИГ».
Може й «місце» і можливо «важливе», і «бескоштовне». Але, хто створив для цього передумови? Практично їх наразі немає. Так, є окремі «бібліотеки-камікадзе» :), котрі примудрилися отримати якимось чином одну чи декілька е-читанок і не знають як з ними бути. Бо «заправляти» їх потрібним для користувачів бібліотеки контентом вони не можуть. Та й видати на абонементі не можуть. Не можуть перемістити частину е-читанок з кімнати “Вікно в Америку” в той же абонементний відділ. Залишається одне: читати заяву УБА і облизуватися 🙂
А я, наприклад, зроблю заяву на кшталт: «БІБЛІОТЕКИ – ВАЖЛИВЕ МІСЦЕ ДОСТУПУ ТА ОТРИМАННЯ НА АБОНЕМЕНТ НОВИНОК УКРАЇНСЬКИХ ВИДАВНИЦТВ». Що з цього вийде? А нічого: як не надходили такі новинки до бібліотек, так і не надходитимуть.
Висновок: щоб заяви УБА не були нісенітницею потрібно попередньо створювати для втілення тих чи інших інновацій відповідні передумови. І вже коли все залежатиме тільки від бібліотек – робити заяви. Щоб люди, прочитали заяву УБА і приходили до своєї бібліотеки та вимагали безкоштовне отримання на абонемент.
Ось я заступник директора невеличкої районної бібліотеки у сільській місцевості. Читаю Вашу заяву. Там де записано: «Важливо, щоби бібліотеки … розробляли і використовували моделі ЛЕГАЛЬНОЇ співпраці з видавцями, авторами, агрегаторами електронного контенту». Як це? Наведіть приклади нелегальної співпраці бібліотеки з кимось з перерахованих. Якщо співпраця, то легальна апріорі. А вже якщо маніпулюємо з е-контентом без співпраці з виробником чи автором, то це вже піратство. Слово «легально» мабуть таки у цьому контексті зайве. Вибачте.
Итак, в деле использования украинскими библиотеками электронных книг все сводится даже не к применению тех или иных моделей электронных читалок (устройств), а собственно к тому, где библиотекам приобретать контент. Но УБА, взявшись агитировать библиотеки к более быстрому внедрению этой библиотечной услуги, не публикует полный список легальных источников электронных книг, а только стращает ответственностью за использование нелегальных. Хотя и не учит как их различать. Все это УБА оставляет на произвол решать самим библиотекам разрозненно.
Так кто-же и когда сделает это организовано? И какова в таком случае цена консолидирующей роли УБА, которая записана в ее уставе? В народе говорят: «Взявшись за гуж, не говори что не дюж» 🙂
По такому случаю хочу спросить у президии УБА: – Знайте, провозглашать очевидные вещи всяк может :). Истинная же ценность авангардной профессиональной организации заключается в том, чтобы первыми видеть пути решения актуальных вопросов развития отрасли. Вы увидели эти пути по применению электронных книг?
А “Дошкуляка” вірно підмітила.
Щось там не спрацьовує з посиланнями.
Браво, «Кримчанка»! В саме «яблучко»! Вірно сказано!
Те ж саме можна сказати і про псевдо-консолідуючу роль міністерства культури. Бо виконуючи «де-юре» функції генерального координатора аналізу та розвитку бібліотечної системи України, ця державна установа і «пальцем не поворухнула» щоб зрушити з місця питання надання такої бібліотечної послуги громадянам України. Який сором!
Спасибі УБА за те, що зрушили з місця це питання. Слова запропонованого тексту «відшліфуються», головне – покладено початок.
Прочитавши, пішла до магазину електроніки. Там пристрої «електронна читанка» моделі Poket Book коштують тисячу гривень. Якщо вже на закупівлю комп’ютерів за програмою «Бібліоміст» придбавались комп’ютери ціною по вісім тисяч гривень, то ось такі пристрої Poket Book – майже подарунок :).
То чому би їх не придбати централізовано, хоча би для ЦРБС? Хоча би по п’ять пристроїв на кожну районну бібліотеку. Бо загальновідомо, що сьогоднішні засновники цих бібліотек (райради) у більшості своїй не бажають і не спроможні купити таких пристроїв навіть на п’ять тисяч гривень. Бо малі податкові надходження. Та ми ж знаємо, що два-три мільйони гривень – це не гроші для деяких сьогоднішніх вітчизняних аграріїв-латифундистів. А для сільського населення це стало би доволі потужним джерелом знань. І це хоча б в деякій мірі виправдало надто слабке комплектування цих бібліотек друкованими виданнями.
Люди важко працюють на полях і фермах. А у власників формується неабиякий прибуток. Вони ж на податках невиправдано економлять. То могли б і самі купити для бібліотек такі пристрої як спонсорську допомогу. Разом. В них же є своя Асоціація.
Без сумніву, електронні книги в публічних бібліотеках – питання назріле і актуальне. Та вражає ще більш наболіле: сама доля українських публічних бібліотек. Вона – сумна. Та чомусь мовчить про це «мати усіх бібліотек публічних» – Національна Парламентська? Чому сиротіють при живій «мамі» публічні бібліотеки від краю до краю України-Неньки? Чому так важко і так довго проходять українські публічні бібліотеки свій шлях розвитку? Чому так часто гинуть, не діждавшись покращення?
Чому немає палких виступів на захист інтересів публічних бібліотек? Чому не збирається і не легалізується уся українська класика, що давно відсканована українськими патріотами та вже давно присутня в Інтернеті з брудним «клеймом» піратської? Чому відсутнє сприяння Книжковій Палаті України в її спробах активізувати процес створення електронного архіву?
Чому… чому… чому…
Сльози нестерпного болю заливають багатостраждальні очі вкрай зубожілих українських публічних бібліотек… А витерти їх нікому… І невідомо чому Національна Парламентська не витирає оті солоні сльози бібліотекам і бібліотечкам, що ледве жевріють на теренах України… Невже з київських пагорбів вже нічого не видно? Невже Ваше серце заніміло від столичного розмаху благополуччя? Схаменіться, люде! Ви там своєю більшістю вже не молоді, і свого часу відійдете у вічність… Не залиште недовиконаною свою професійну справу! Ваша робота – не за гроші. Ваша роль і місія – унікальна. Справтесь з цим викликом своєї долі!
Библиотекари любят утверждать, что «библиотеки – те же школы!». Так примите просто к сведению один вот такой факт: в Министерстве образования и науки Украины со 2 сентября начинает работу горячая телефонная линия по вопросам организации учебно-воспитательного процесса в школах страны. Свои предложения люди могут сообщить по телефонам: 81-47-68 (начальная школа, 1-4-е классы); 481-32-07 (5-11-е классы).
Вот так поступают умные люди! Если что-то делать всерьез, то и организация будет надлежащая. А тут кое-кто берется массово применять в украинских библиотеках электронные книги, а где их брать не говорит. А возможно и не знает. И прямую телефонную линию не открывает. Так может быть и по данному вопросу Минкульт, как партнер УБА, все-таки откроет прямую горячую линию? Посмотрим через год каков будет результат. Но совсем не сложно и догадаться 🙂
Стало известно, 29 августа Президент Украины Виктор Янукович заявил, что Украина выполнит все условия для подписания Соглашения об ассоциации с ЕС.
Как следует из публикации этого поста, практика европейских стран демонстрирует активное использование электронных книг в библиотеках стран Запада. Стало быть, это уже стало некой социальной нормой, одним из европейских стандартов. Поэтому, интересно бы узнать входит ли такое требование в состав условий Запада для подписания Соглашения об ассоциации Украины с ЕС. Кто там ближе? Минкульт? Подключитесь и ответьте. Ведь это важно!
Актуально!
Как сообщают СМИ, сегодня премьер Николай Азаров отметил, что наша страна заинтересована в энергетическом сотрудничестве с такой страной как США, и что правительство сделает все возможное для того, чтобы как можно скорее американские компании Exxon Mobil и Chevron начали добычу сланцевого газа в Украине.
Отлично! Пусть добывают! Но, для того, чтобы украинцы лучше понимали этот шаг взаимовыгодного сотрудничества между нашими суверенными странами, имело бы всякий смысл прикупить на этом фоне несколько тысяч электронных читалок (е-ридеров) для украинских библиотек за деньги этих компаний. А во время торжественного вручения таких дарственных ридеров убедительно растолковать людям, что это благо (е-ридеры) они получают от благодарных американцев за предоставленное им право получать прибыль от добычи сланцевого газа в Украине.
Да, слабые налоги у нас в Украине. Б-ООО-льшую часть прибыли наш бізнес оставляет себе. Но и те налоги, что собираються, распределяются несимметрично: больше достается Центру (Киеву). А местные бюджеты довольствуются тем, что им остается. И этого им постоянно не хватает даже на очень необходимое. Все это общеизвестные факты.
Эта традиционная проблема обычно решается так: средства Единого казначейского счета (ЕКС) отвлекаются на предоставление своеобразных займов на покрытие временных кассовых разрывов местных бюджетов. Так, за семь месяцев текущего года задолженность местных бюджетов по займам с ЕКС составляла – 11 млрд. грн.
Вопрос: За какие же деньги местные бюджеты будут покупать своим районным, городским и областным библиотекам е-ридеры, а к ним еще и коллекции е-книг по 30 тысяч на одну такую коллекцию для одной отдельно взятой библиотеки? Помолчим… А вот УБА предлагает… опять помолчим…
Говориться: «Цей документ вже вдруге запропонований президії УБА для затвердження, проте поки члени президії не затвердили його». Зрозуміло. А чи надали члени президії УБА свої зауваження до запропонованого проекту цього документу? Якщо так, то які? Дякую.
Дякую Богдані за такі зворушливі слова на захист українських бібліотек. А до УБА таке: може оголосити в Україні акцію комплектування бібліотек електронними читанками від спонсорів та благодійників? Я бачила в магазинах електроніки е-читанки та планшетні комп’ютери PocketBook лише за 700 гривень (!). Може щось вийде? Коли ще жива була моя бабуся Орися, то любила примовляти: «по ниточці, по ниточці – та й голому рубашка» 🙂
Я швиденько. Сайт «ТЕМА» (http://tema.in.ua/article/7075.html) має публікацію, яка дає розуміння того, що саме фінансується в українських райцентрах, де так не вистачає грошей для місцевих бібліотек. Там сказано, що законом України «Про Державний бюджет України” визначено, що мінімальна заробітна плата на початку 2013 року склала 1134 грн. Саме цю цифру пропоную взяти за основу при підрахунках, як максимально наближену до реальної. Відтак, найнижчий посадовий оклад державного службовця на початок 2013 року склав 2268 грн. При цьому, без урахування премії, його заробітна плата тепер складає 2608 грн. Так це найнижча! А всі інші? А їх там в районній РДА кабінетів – два поверхи! І в кожному кабінеті сидить таких держслужбовців по декілька. От би й склалися один раз на рік і купили бібліотеці хоч п’ять чи більше е-читанок. Не збідніли б! Бо зазвичай до того мають городи, непогане приватне господарство. І бізнесом тиху-потиху займаються. У тому числі – книжковим бізнесом.
Мені не подобається наявне у запропонованому проекті заяви УБА:
«…Така співпраця відкриє нові можливості для читання і розвитку книжкового ринку України». Як це розуміти? Яким чином придбання деякої кількості е-книг бібліотеками так суттєво вплине на розвиток книжкового ринку України в цілому?
Загальновідомо, що книжковий ринок України – це головним чином продажі приватним покупцям. Бо їх просто значно більше. А сектор бібліотек в обсязі продаж ніколи не займав і не займатиме значної долі (частки). І слава Богу! Бо будуємо сильну державу заможних людей. І віримо, що побудуємо.
Порівняйте: якась тисяча публічних бібліотек, як юридичних осіб, що можуть реально купувати книги, – з одного боку, та 37 млн. (за чисельністю виборців) потенційних покупців серед населення країни – з другого боку. Не складно підрахувати співвідношення: 3:1000. Перекладемо на більш зрозумілу мову: на кожну тисячу книг куплених громадянами у приватному порядку припадає три книги, що придбані для публічних бібліотек. Тобто, обсяг продаж бібліотекам – дуже мізерний в порівнянні із загальним обсягом продаж книжкової продукції. То про що мова?
Пропоную: давайте залишимо цю частину тексту заяви УБА в редакції: «Така співпраця відкриє нові можливості для читання». Або додамо і вийде: «Така співпраця відкриє нові можливості для читання в середовищі малозабезпечених верств населення».
Правильно підмічено! 🙂
Якщо бібліотеки будуть перейматися всяким бізнесом навколо своєї діяльності, то в такому разі давайте краще освітлювати приміщення бібліотек… щоб суттєво вплинути на ринок вітчизняної електроенергетики! …газопостачання! …теплопостачання! Правда, смішно? Бо наші бібліотеки мають надто вузькі бюджети, щоб виступати «тягловою силою» 🙂 ще для когось. Нашим бібліотекам з собою впоратись би…
Давайте молитись, щоб багатіли своєю працею люди. І щоб у кожній родині була своя файна приватна бібліотека та широкополосний доступ до світових електронних інформаційних ресурсів. А фінансово незахищеним верствам населення бібліотеки надають і надаватимуть деякий «пакет бібліотечних послуг». Більший аніж наразі. Але в межах розумного. Бо саме така парадигма нашого часу.
Чтобы не было так повадно украинским книгоиздателям всячески стремиться продавать е-книги библиотекам «для развития своей индустрии» :), нужно узаконить такой механизм продаж, при котором библиотеки платили бы не за полученные по договорам с издателями, агрегаторами и провайдерами е-книги для предоставления возможности их читать посетителями библиотек, а за реально «кликнутые» е-книги. Если же пройдет другой принцип, то пресловутый «конфликт интересов» в наших библиотеках будет на каждом шагу. И с каждым днем этот спрут будет усиливаться, поглощая миллионы бюджетних денег. Так, гляди, и библиотечную прокуратуру прийдется учреждать. Но и она не справится. Плохо это, очень плохо. Е-книгами нужно торговать честно. И покупать их для библиотек нужно тоже честно.
Щодо першого коментаря, то його автоматично посилає система wordpress, на якій ведуться ці два блоги. Принагідно зауважу, що так, я заохочую всіх зацікавлених заходити на новий блог, присвячений електронним книгам.
Щодо розвитку ринку е-книг: в Украіні понад 40 тисяч бібліотек різних систем і відомств. А який середній тираж книг, що іх видають в Украіні? Отож! Крім того, досвід зарубіжний свідчить, що наявність е-книги в бібліотеці, збільшує попит на якісну книгу, і люди купують іі для себе. Тож бібліотеки не будуть обмежувати книготоргівлю. Книгозбірні та видавці – партнери.
Підкреслю ще раз: ми на новій територіі, бібліотекарі ще не знають, що і як робити з е- книгами. Ми – першопрохідці. Цьому не вчать в інститутах. УБА першою піднімає ці питання й намагається запропонувати певні рішення, хоча б як перші кроки, щоби бібліотекарі замислилися, почули, самі собі поставили запитання й почали шукати відповіді. Деякі члени президіі так само, як і багато хто з інших бібліотекарів ніколи не чули і не розуміють, для чого взагалі ” видавати е- книги на абонемент” . Тож важливо пояснювати проблему, лобіювати важливість іі вирішення, разом шукати підходи.
Валентино Степанівно! Ми усі ось тут зібралися і Вас розуміємо. Не звертайте уваги на “колкості” деяких дописувачів. Вважаймо, що і вони “ЗА!”. Але у любові до бібліотек і до е-книг, до електронних бібліотек і до е-читанок у кожного бібліотекаря і користувача бібліотеки свій шлях. І своя глибина сприйняття своєї і чужої любові. Мабуть тому, що любов – це такий неосяжний до кінця феномен 🙂 Кожна людина вважає, що саме вона любить найкраще. Та найголовніше мабуть, щоб любов була взагалі! А якщо ми раз-по-разу сюди щодня клікаємо, то усі ми бібліотеки і читачів лю-би-мо! Любімо і надалі! З любов’ю легше жити!
Моє слово до цього посту таке. Зберігаючи термін «абонемент» в розмові про надання користувачам бібліотек для читання електронних книг, ми безумовно суттєво звужуємо розуміння процесу, про який йдеться. Більш того, цей термін фактично не відображає сам процес.
1) Сьогодні «абонемент» в розумінні бібліотекарів – це така організаційна форма обслуговування споживачів бібліотечних послуг, під час якої користувачі приходять до бібліотеки і отримують у своє тимчасове користування одну чи декілька книг; до того як сплине визначений бібліотекою термін читання, користувач зобов’язаний повернути отримані книги до бібліотеки.
2) У праві в XIX столітті терміном «абонемент» визначали операцію, через яку забезпечується конкретний обсяг послуг за допомогою попереднього замовлення зі сплатою наперед меншої суми, ніж та, яку б довелося сплатити за звичайними цінами, вносячи платню за кожну послугу окремо. Абонемент набув широкого розповсюдження в діяльності театрів при систематичній організації концертів, видовищ.
3) Беремо «Сучасний словник іншомовних слів», укладачі: О.І. Скопенко, Т. В. Цимбалюк, що вийшов друком у 2006 році у видавництві «Довіра». Там таке визначення: абонемент – це фінансовий документ, що дає право користуватися протягом певного терміну речами або послугами за плату, як правило, нижчу від тієї, яку довелося б платити в кожному окремому випадку користування.
Як бачимо, практично жодне з цих визначень нам не підходить. Значить, ми не будемо видавати е-книги на абонемент. То навіщо виносити цей термін до заголовка заяви УБА? Мовні засоби багаті; давайте підберемо потрібне слово!
Привет всем! 🙂
Я попробовала прочитать все коменты.
Прочитала. Но устала. Советую:
»»»»»» Писательство – вещь простая:
из двух фраз следует выбрать ту, что короче;
из двух слов-то, что проще;
из двух описаний – то, что яснее 🙂
Дякую, Лідо! Пропоную:
ЗАЯВА УБА: «Зробимо бібліотеки центрами читання електронних книг!»
А далі по тексту…
Дякую, Лідо! Пропоную:
Важко всім догодити,
та це й не може бути метою
Конкурс “Марафон ідей-2013” від програми «Бібліоміст» передбачає нагородження бібліотеки, котра вже запропонувала та успішно інтегрувала до своєї щоденної роботи обслуговування користувачів бібліотеки через … пристрої для читання електронних книжок. Як це? Без попереднього врегулювання правових та фінансових аспектів, що можливе тільки в цілому по державі Україна!
Валентино Степанівно! Схоже, що Ви з Т.Я. в УБА куруєте це питання запровадження е-читання у бібліотеках. Через два тижні (15.09) вже й будуть відомі переможці у цій пікантній номінації програми «Бібліоміст». Сповістіть, будь ласка про таку подію тут на блозі; на цьому пості окремим коментарем. Бо сам «Бібліоміст», як завше замовчить :). І запросіть такого переможця на участь у одному з наступних вебінарів. Дякую.
RE «Не вірю!»:
Колись один древній народ знав що місцеперебування щастя – Єрусалим. Та мало хто з людей знаходив тоді його там. Тому згодом його зневірені пасинки запровадили інше правило пошуку місцеперебування щастя, сказавши: «Єрусалим – там, де ти!». І з того часу щасливих у того древнього народу стало набагато більше. Тож давайте запроваджувати
е-читання там, де ми є! 🙂 А якщо закон у цьому не йде назустріч нам, то робімо так, щоб закон наздоганяв нас :). Спотикаючись! А як прийдеться, то суди (судилища) над бібліотекарями за «випередження часу» у запровадженні е-читання в третьому тисячолітті нашої ери перетворимо на сором нашої Феміди! 🙂 «Танки грязі не бояться!» 🙂 Вперед, дівчата! Читачі – «ЗА!»
Слава подстрекателям! 🙂
Но послушайте меня. У Валентины Степановны получается так, как если бы у нас в Украине все библиотеки были типа НГО (недержавні громадські організації) – так называемые библиотеки третьего сектора. В таких библиотеках действительно очень легко внедрять электронное чтение. Потому что там каждый сам себе хозяин. Но, дело в том, что таких библиотек в Украине днем с огнем не найти, так как их просто нет. То же самое можно сказать о частных библиотеках. Но их тоже в Украине нет. Не хочется людям такие библиотеки создавать, и все :). Может быть не возникли необходимые условия?
А что у нас есть? А есть у нас в Украине система государственных библиотек. И передача основной массы библиотек на содержание местных советов ничего практически не изменила. И в наши дни все украинские библиотеки содержатся на бюджетные деньги и рассматриваются все-таки как государственная система. Подметим, мы имеем не ассоциацию библиотек, а единый библиотечный комплекс во главе с Министерством культуры Украины. Это «де-юре». Поэтому все радикальные и просто существенные нововведения должны происходить «от головы». А после этого директора библиотек уже будут «плясать» по-мелочам. А «идти на таран» и ценою своего профессионального благополучия внедрить электронное чтение в одной отдельно взятой библиотеке – чистой воды позерство. Вы меня извините.
RE опоненту: =
Виходить, що і Програма «Бібліоміст» також «подстрекатель»? 🙂
@@= Косяченко
А чему тут удивляться? Посмотрите, что делается сегодня в той же Сирии! Кто там подстрекатель? Или Вы считаете, что там подстрекателей нет? Ну и считайте. Но, подстрекательство, как уловка хитрых и коварных по отношению к глупым и наивным, как средство влияния на других, пока что используется. Диапазон применения огромнейший – от межгосударственной политики до взаимоотношений на кухне. Так почему можно допускать, что украинские библиотеки сегодня свободны от этого нравственного недуга?
PS
Посмотрите на страницу «Украина» в Википедии.
И найдите там в разделе «культура» описание библиотек 🙂
Его там просто нет! Вот видите, и я Вас сейчас подстрекаю 🙂
А почему там нет такого описания? Вопрос конечно интересный…
Бібліотекарі! А скільки власне потрібно е-читанок українським бібліотекам, щоб видавати їх своїм читачам на абонемент? Ось, наприклад, у міській публічній бібліотеці є 30 тисяч зареєстрованих читачів. І скажімо кожний сотий (!!!) читач хотів би отримати е-книги на бібліотечній е-читанці. Значить така бібліотека повинна мати не менше 300 таких е-читанок. А таких бібліотек набереться тридцять і більше. Помножимо: 300 Х 3? = 10 тисяч. читанок. Якщо брати по три тисячі грн. кожна, то бюджет такого проекту складе 30 мільйонів гривень.
Але, це будуть не пристрої колективного користування у бібліотеці, а користування індивідуального і фактично «осядуть» у VIP-читачів. А намагання створити передумови справедливого вирішення цього питання приведуть до збільшення бюджету цього проекту в десять чи в сто разів. Я особисто відмовляюсь множити 30 млн.грн. на десять і тим більше на сто. Як співала Алла Пугачова: «От счастья и от горя мы все на волосок» :).
То чи варто просувати до реалізації таку бібліотечну ідею?
Справжній поляк знає: «Шо занадто – то не здраво!» 🙂
Думайтє своя головою! Чи консультейшен з поляком 🙂
Бєзоплатно!
Я довго думала, як краще сформулювати, щоби було зрозуміло, що бібліотека має сприяти і забезпечувати можливості для читання е- книг не лише в бібліотеці. В цьому – весь сенс заяви і основний месідж. Тож краще за видачу на абонемент не знайшла.
В СМИ прошло сообщение о том, что в Запорожье будут изымать имущество жителей города за коммунальные долги. Соответствующее поручение мэр Запорожья Александр Син дал начальнику коммунального предприятия “Основание” на аппаратном совещании в городском совете, сообщает радио “Свобода”. В частности, как сообщает корреспондент радио “Свобода”, мэр требует найти десяток таких должников в каждом районе города и показательно конфисковать их имущество: автомобили, бытовую технику и др. При этом будут присутствовать СМИ Запорожья. Во! Дисциплинка! 🙂
Если это провели через решение горсовета, то таки изымут. После этого в Запорожских библиотеках можно будет выдавать по несколько е-ридеров читателям на дом 🙂 Запорожье будет первый город очень честных читателей 🙂
На підтримку формулювання «ВП»:
Якщо сайт бібліотеки рахувати «стінами бібліотеки», як часто це роблять деякі сайти, то слово «абонемент» підходить до тих варіантів електронної книговидачі, котрі передбачаються до використання цією заявою УБА. Так що хай залишається це слово, але розуміється у більш широкому смислі. А на традиційному абонементі видаються і будуть видаватись ті ж таки CD- та DVD- диски з аудіокнигами.
Почула вчора про те, що Міністр освіти Д.Табачник зробив для шкіл доступ з одного порталу в обсязі величезної кількості електронних уроків практично по усім навчальним предметам. Розумієте, з одного порталу! Тобто, все робиться централізовано! Бо це ж не «цацки-пєцки», а телекомунікація! Її потрібно забезпечувати, адмініструвати тощо. А «е-уроки» потрібно купляти і постійно удосконалювати. Чомусь МОНУ не зробили цей проект по областям, по районам чи по окремим школам. Хоча школи у нас, як і бібліотеки, також на балансі в місцевих радах. Бо в МОНУ – розумні люди! Не розпорошують ресурси.
Близько двадцяти тисяч шкіл до 2015 року підключать до цього порталу! У нас в країні публічних бібліотек не більше з усіма їх філіями. То чому би не поставити питання здійснення аналогічного проекту? Тільки не з е-уроками, а з визначеним складом е-книг з постійним його розширенням. Щоб бібліотеки піклувались не скуплянням е-книг, а організацією їх читання.
На коментар «методиста Кирилівни»
»»»»»»» З Вами згідна! І продовжу вашу думку. А чому би Мінкульту не «впасти в долю» з цим проектом МОНУ? І таким чином зняти з себе та українських бібліотек турботи про технічні засоби такої телекомунікаційної системи? А разом з Книжковою Палатою, видавництвами, агрегаторами та іншими учасниками наповнювати таку електронну бібліотеку необхідним контентом.
Пропоную видавати е-читанки виключно тим категоріям користувачів бібліотечних послуг, котрі дуже обмежені у своїх можливостях придбати такі пристрої за власний кошт. А це загальновідомі люди – ті що користуються субсидіями на сплату комунальних послуг. У цієї категорії усі документи на підтвердження такого їх статусу вже є. Бібліотекам необхідно лише їх виявити серед своїх читачів, обліковувати окремо і встановити для них правила отримання е-рідерів додому. При такій організації справи бібліотеки впораються з усіма бажаючими мати таку бібліотечну послугу. І рідерів знадобиться небагато, і принцип соціальної справедливості не порушуватиметься.
Ми звернули увагу на цю частину тексту заяви УБА: «Українська бібліотечна асоціація закликає до випробовування різних моделей видачі на абонемент е-книг». Хороший елемент цієї заяви. Але, бібліотекарі є різні: просунуті, звичайні, «заторможені» 🙂 Та вцілому усі ми – єдиний гурт професіоналів. Давайте ділитись «різними моделями» видачі е-книг користувачам бібліотечних послуг. Хто де. Та хоча б і на цьому блозі! А чому б ні? Відвідуваність тут гарна; ось і сьогодні мабуть до пів тисячі дійде 🙂 Просто пост такий завантажити, а бібліотекарі «скинуть» свій досвід. Ми – не жлоби, жлоби – не ми! 🙂
Пропоную додати до запропонованого тексту заяви УБА ще й таку частину, котра буде адресована до Уряду України. І в тих рядках звернення хай би були слова: «Міністерство культури України має піклуватися тим, щоби усі українські бібліотеки мали доступ до мережі Інтернет та надавали таку послугу користувачам».
Ярине:
Поддерживаю! Но не следует забывать и о законодательном органе нашей державы – Верховной Раде. Соответствующую просьбу к ним тоже нужно заявлять. Ведь действительно библиотекам для внедрения этой библиотечной услуги нужны соответствующие коррективы ко многим действующим законам.
Бог посеред нас, браття і сестри!
Частіше поспішайте, брати і сестри мої, до храму аби поодинці і разом своєю щирою молитвою прохати у Господа нашого Ісуса Христа допомоги у здійсненні вашого бажання надавати людям таку сучасну бібліотечну послугу, як електронне читання. Господь милосердний і обов’язково допоможе вам. Бо справа, якою ви опікуєтеся, богоугодна і благочестива.
Давно наблюдаю за этим блогом, за его постами и комментариями. Довольно часто и весьма приятно удивляет движение мысли посетителей – библиотекарей и не библиотекарей. Вижу живость и фантазию, наблюдаю библиотечный патриотизм, чувствую даже ревность и соперничество за право любить библиотеки больше и сильнее :). Все вместе – яркое отражение этого времени.
Но, пройдут годы, и все эти темы и мысли станут историей. А эти посты и комментарии уже не будут так актуальны потому что станут своеобразными артефактами некого «гербария», определенной «нумизматической коллекции», в которых ценности дней былых и прошедшей эпохи выстроятся перед глазами читающих увы не в сегодняшней яркости и уже будут восприниматься совсем по-другому. Но абсолютная ценность их только усилится.
Пишите посты и делайте к ним свои комментарии! Помните, что этим Вы делаете прекрасное и нужное дело. Вы – летописцы библиотек! Вы – летописцы чтения!
Есть мнение, что Украина, в случае вхождения в конструируемое Россией единое евразийское экономическое пространство (ЕЭП), могла бы получать по 11-12 миллиардов долларов в год. Эту сумму Киев мог бы получить за счет снижения цены на газ, отмены экспортных пошлин и снятия прочих барьеров, – сообщил в интервью “Коммерсант-Украина”советник президента РФ по интеграции в рамках ТС и ЕЭП России, Белоруссии и Казахстана.
Вот УБА любит делать свои заявления. Так почему бы УБА не заявить свое желание привести украинские библиотеки в ЕЭП? Денег хватит на самые смелые библиотечные проекты!
Росіянину: На этот счет существуют и другие мнения! 🙂 Кроме денег, нужно учитывать много чего еще!!! Прежде всего – демократические ценности, такие, например, как интеллектуальная свобода… УБА всегда заявляет, что поддерживает демократические ценности… А Вы пишете совсем о другом… Это я высказываю свое личное мнение… Мы в Украине можем это делать…
“Росіянину” і “ВП” –
У недофінансованих зубожілих українських бібліотеках неможливо практично втілювати будь-які демократичні цінності доступу до інформацій та знань. А щодо відсутності демократичних цінностей у російських бібліотеках та відсутності в Росії таких орієнтирів потрібні докази. Або докази економічного зиску від інтеграції України до ЕС.
“Я-проти”: Якби Вас не було (я маю на увазі Ваш нік), Вас варто було би придумати: дуже добре для дискусії. Що би не було написано, Ви – завжди проти 🙂
Демократичні принципи мають бути “кровью и плотью” библиотекаря. Їх можна і треба втілювати в життя скрізь. Це – не той випадок, коли можна сказати: “Я буду демократом, коли розбагатію”… Предметом цього посту не є вступ України до міждержавних об’єднань, тож економічних викладок тут не варто шукати… Тим більше, що вони не розкажуть нам про розвиток бібліотечної сфери…
RE “ВП”: между прочим, тема этого поста – заявление УБА :).
Вот он и предлагает.
Мои пояснения «ВП»:
У Вас есть сомнения относительно демократичности России? 🙂 С чего бы это? 🙂 А не считаете ли Вы доказательством демократичности наличие в России РБА – российской библиотечной ассоциации? Она, между прочим, первее УБА вступила в ИФЛА. И образовалась намного раньше :). Не это ли доказательство о предрассудках относительно российской НЕ-демократии? Это мы, Россия, практически ежегодно проводим в Крыму научно-практические конференции библиотекарей. Между прочим – международные! 🙂 Да что там, я не смогу здесь перечислить все то, что Вы уже несомненно знаете о демократических процессах в России.
Интеллектуальная свобода? В России нет цензуры. В России свобода высказываний. В России защищаются авторские права так, как Украине и не снилось 🙂 Я имею ввиду в России, как государстве. Но отдельные случаи попирания свобод встречаются, не спорю. Процветает пиратство в сфере интеллектуальной собственности. Но поймите, у нас страна гораздо больше Украины, и народов у нас живет побольше, чем в Украине. Поэтому гораздо сложнее решать вопросы развития демократии. Но и при таких условиях многие из народов, населяющих Россию, имеют больше элементов своей государственности, чем на Украине; оттого Россия – Федерация, а не унитарное государство.
Дорогим коллегам из России: Хорошо, что и в Украине, и в России библиотеки – защитники демократии. По крайней мере стремятся такими быть… А проблем, да, больше, чем достаточно! И мы – библиотекари Украины и России стремимся их решать сообща… А относительно библиотечных ассоциаций, то в Украине – индивидуальное членство, а в России какое? Организационное, т.е. директор представляет все библиотечное сообщество… Не думайте, я очень уважаю, даже люблю директоров библиотек 🙂 , но для демократии важно, чтобы каждый мог, если хочет, влиять и принимать участие 🙂 Мы все в пост-советском пространстве только учимся этому…
Кстати, возвращаясь к теме поста: при демократии решать проблемы часто труднее… И библиотекари не все хотят демократического участия… Многие привыкли и ждут патерналистстких решений — пусть кто-то решит и возьмет на себя ответственность… а я подожду…
Друзі! Про що ведете свій спір? Бібліотеки об’єднують книги. А книги та книжкові фонди у нас з Російською Федерацією схожі на 50%. А мова – на усі 90% схожа. Бо усі ми – слов’яни. І алфавіт наш – кирилиця. І Первоучителі наші – Кирило і Мефодій. Більше 300 років поспіль ми разом створювали свої бібліотеки, то чому б не продовжити цю справу і тепер? Ще мине не менше 300 років, поки у наших бібліотечних фондах буде 50% книг англійською, німецькою, французькою, іспанською тощо.
Ми – буккроссери країн СНД – вже об’єдналися! У нас спільний інформаційний простір! У нас єдиний на усіх учасників країн СНД сайт! Тепер “відпущені” нами книги можуть вільно мандрувати нашими країнами, не знаючи жодних перепон на митницях.
Досвід Кіровоградської ОУНБ імені Чижевського.
Контент, який завантажується на е-читанки для читання – це насамперед повнотекстові електронні видання, які знаходяться на веб-сайті бібліотеки; плюс е-книги видавництва „Центр навчальної літератури”; плюс повнотекстова БД „Полпред”. Окрім цього на е-читанки завантажуються багато інших повнотекстових баз даних і он-лайнових бібліотек, які надають відкритий доступ до своїх ресурсів. Облік користувачів, які читають за допомогою е-читанок, ведеться окремо. У читацькому формулярі здійснюється запис про видачу пристрою, вказується його інвентарний номер. Видача документа не фіксується, оскільки немає регламентуючих документів щодо обліку електронних видань.
Валентино Степанівно! Яка концепція прийняття УБА заяв? Які питання вважаються достойними заяви, а які такими не вважаються? Чи планується якийсь паритет прийняття заяв на підтримку і заяв протестних? Скільки всього заяв прийнято за час діяльності УБА? Дякую.
Цікавій: Наскільки я знаю, ніякої такої концепції не існує. Щодо цієї заяви, то я виступила з такою пропозицією, вивчивши досвід наших колег. УБА намагається реагувати відповідно до проблем поточного моменту і волонтерів, які беруться за розробку заяви…
Президія УБА затвердила на своєму засіданні 5 вересня 2013 р. цю заяву. З тесту вилучили слово “потенційні”, як було рекомендовано в обговоренні 🙂 Дякую всім, хто підтримав цю заяву! Тепер – до реалізації! Всі разом!
А люди сподівались…
У таких випадках в Україні кажуть: “говорили-балакали, сіли та й заплакали” 🙂 Це коли розмови навколо того чи іншого питання пропонуються не для суті, а для форми…
Я не погоджуюсь з Вашим зауваженням, п.Оглядач. Я відповіла на міркування декого з дописувачів, на їхні зауваження… пояснила, чому не підтримую їх.
Валентина Степановна, а Вы сильно не расстраивайтесь. Помните, что один из законов Мерфи гласит: “чтобы ты не сказал, всегда найдется тот, кто поймет тебя не так как ты хотел” 🙂 Закон все-таки! А все мы – песчинки в определенной «игре Природы», действующей по своим законам.
Колего! А, колего!
Прочитала (в) ? 🙂 Правда, круто пишуть? 🙂
А нижче може бути розташовано Твій коментар 🙂
Думай! Готуй! І завантажуй! 🙂
До зактиття коментарів залишилось мало днів 🙂