Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) на замовлення програми «Бібліоміст» у жовтні-листопаді 2012 р. провів національне опитування. Серед іншого респондентів запитали: «Якби закрилася публічна бібліотека, яку відвідуєте, який вплив це мало б на Вас особисто, Вашу сім’ю, Ваше більш широке оточення?» 82% опитаних вважають, що вплив буде «Скоріше негативний» та «Дуже негативний» для них особисто; 64% відповіли, що «скоріше негативний» та «дуже негативний» вплив матиме закриття бібліотеки на їхню родину; 53% – на їхнє більш широке оточення (дані програми “Бібліоміст”).
Думаю, що це – важливі результати, які треба оприлюднювати в адвокаційній роботі, а особливо у разі загроз закриття книгозбірень.
Advertisements
В переговорном процессе при возникновении угрозы закрытия местной библиотеки в том или ином населенном пункте для большей убедительности и прежде всего нужно ссылаться не на социологические исследования, а на нормативные документы, запрещающие “просто так” закрыть библиотеку. В таком случае библиотекари могут обращаться в орган прокуратуры и обжаловать действия власти, направленные на закрытие библиотеки.
Безперечно, пане Вадиме. Проте, щоби не доводити ситуацію до критичної, варто весь час розповідати громаді та владі про роль бібліотеки, займатися адвокаційною діяльністю.
Коллеги! Запитайте у Гугла – «Бібліотеки Кіровоградського району». Проклікайте сторінки усіх вказаних там сільських бібліотек. І подумайте,
чи відкриті ті бібліотеки насправді? Що таке 0,25 ставки? Такі ж кепські справи і в бібліотеках-філіях в інших областях України…
Якщо будь-кому з нас давати 0,25 норми хліба, то що з нами буде?
Якщо будь-кому з нас давати 0,25 норми води, то що з нами буде?
Якщо будь-кому з нас давати 0,25 норми повітря, то що з нами буде?
Якщо будь-кому з нас давати 0,25 норми руху, то що з нами буде?
Якщо будь-кому з нас давати 0,25 норми волі, то що з нами буде?
Якщо будь-кому з нас давати 0,25 норми сонця, то що з нами буде?
Ось так, примірно, відчуває себе громада з такими бібліотеками.
Так що соціологічні дослідження – це звичайно ж – круто.
Але, «на всякого мудреца довольно простоты…»
Прослідуйте за моїми простими роздумами…
Дякую, Катерино.
Біда від закриття бібліотек у селах посилюється від того,
що там єдиній бібліотеці практично немає ніякої альтернативи.
Друзья библиотекари! Мне городскому конечно же сложно судить о том,
как лучше организовать библиотечное обслуживание на селе, когда там осталось 300-500 жителей. Но чисто теоретически: попробуйте объединить в таких малочисленных населенных пунктах библиотеку, клуб, интернет-пункт, ПДГ от ПСП (II), медиа-кинозал и почту в одно целое.
И назовите это “Центр коммуникации”. Может выйдет мало-мальски жизнеспособный очаг. Но таким людям конечно же не позавидуешь
в любом случае.
Якби у нас на мікрорайоні закрилась філія центральної міської бібліотеки з її старезним нікому непотрібним книжковим фондом і без періодики, то ніхто нічого не втратив би :). А натомість на тих же площах, а це однокімнатна квартира на першому поверсі п’ятиповерхівки, відкрився Інтернет-центр на десять комп’ютерів, то усі тільки б виграли. Впевнена, що в інших містах також є такі самі філії. Частину їх вже пора переформатувати на Інтернет-центри.
А на мій погляд закриття бібліотеки обов’язково призведе до амнезії. Це хвороба така. Характеризується втратою пам’яті. Розрізняють різні патології цього захворювання: від легких до важких та надто важких. Все залежить від того, яку кількість і які саме «бібліотеки» пам’яті у корі головного мозку захворілої людини стануть «закритими» з тих чи інших причин: травма, отруєння тощо. При частковій амнезії людина може не пам’ятати що вона їла на сніданок. При середній – людина не може згадати день народження своєї мами. І важка амнезія – це коли людина не усвідомлює хто вона за прізвищем і яка у неї біографія і тому подібне.
Втрачаючи свої бібліотеки нація, народ країни де таке відбувається, обов’язково отримуватиме свою загальну «амнезію». І ступінь важкості цього соціального захворювання може стати настільки критичним, що нація, народ гине. Це – справжня катастрофа для країни. І тому жоден поважаючий себе народ не має права припуститися такої помилки. Люди! Не закривайте свої бібліотеки! Це загроза для Вашого життя!
За роки незалежності в Україні закрито більш як три тисячі бібліотек. Це сім відсотків від усієї їх кількості по країні. Ми знаємо, що це не найпотужніші бібліотеки, і що охоплювали вони не сім відсотків населення України. Але, все одно це шлях до «амнезії» суспільства. І ми подекуди таку «слегка амнезию» вже спостерігаємо… Тож будьмо обережними! Бо далі – амнезія середньої важкості і важка…
Утримувати школу в селі, де вже немає школярів, мана справа. Мати сільську раду у селі, де мешкає двадцять осіб теж марна справа. Так нам дозволяє визначати здоровий глузд. І закон. Але, якщо громаду чисельнісю 450 осіб на законних підставах позбавляють бібліотеки, то це рішення позбавлене здорового глузду. Але погляньмо на це з точки зору соціальних аналогій. Друзі, мені здається що певної об’єктивності на оцінку правомірності закриття бібліотек у сільській місцевості додасть відповідь на інше питання: чи залишились у тих селах, де закрили бібліотеки, поштові відділення? Чим не дослідження для нашої УБА? Президіє! Відгукніться”
Ось у нас в Україні місцева влада останнім часом навадилась закривати бібліотеки. І вже закрили більше трьох тисяч сільських бібліотек. Кажуть, що при цьому дотримуються вимог якогось закону, котрий дозволяє закривати бібліотеки в селах, де мешкає менше 400 чи то 500 осіб. Значить в Україні вже позбавлено бібліотечного обслуговування за місцем проживання більше півтора мільйона жителів. Як свідчать проведені соціологічні дослідження, люди проти таких дій місцевої влади. І проти поблажливості до таких дій з боку держави.
А як такі справи вирішують, наприклад, у Норвегії? Там також є села, комунами називаються. Відомо, що загальне число комун у Норвегії – 432. Чи у кожній комуні є бібліотека? Чи може половина вже закриті? Хто буває по закордонам, розкажіть.
Я в Норвегії не була. Але до Вікіпедії заглядаю :). А там пишеться, що в Норвегії, наприклад, вода в будинках – безкоштовна. Норвежці платять тільки за електроенергію для підігріву води. У державних школах зошити, ручки, олівці та інші письмові приладдя, як і підручники – безкоштовні, батькам треба купити тільки портфель та спортивну форму для фізкультури. Якщо дитина навчається в приватній школі, то 80 відсотків вартості навчання оплачує держава.
А тепер, щоб не їхати до Норвегії, давайте розміркуємо: в країні з такими соціальними стандартами може статися так, що півтора мільйони громадян будуть позбавлені бібліотечного обслуговування за місцем проживання? Я думаю, що таке просто неприпустиме. До речі, їх там всього менше п’яти мільйонів.
Позбавити півтора мільйони громадян України читання за місцем проживання – то звичайно брутально. Тому мені стало цікавим поєднання в Україні двох протилежних процесів: таке потужне закриття бібліотек – з одного боку і державної програми розвитку читання – з іншого боку. Як це можна розуміти і прийняти як щирість?
Але, ці два феномена наразі дійсно одночасно існують. Виходить так, що держава заощаджує деякі кошти, закриваючи бібліотеки у «неперспективних» селах, і водночас надає фінансову допомогу деяким видавництвам для того, щоб вони друкували деякі книги. Бо, бачте, без такої фінансової допомоги видавці ті книги друкувати не бажають. Тобто, держава до видавців використовує одночасно два важелі заохочення: допомагає фінансово і гарантовано закупляє весь тираж надрукованих книг. А чи не вистачило б того, що держава замовляє такі книги і гарантовано здійснює централізовану їх закупівлю для бібліотек? А на заощаджені кошти зберегти половину бібліотек від їх закриття.
Треба розвивати мобільні (пересувні) бібліотеки. Так роблять у зарубіжних країнах. Така сучасна мобільна бібліотека обслуговує декілька населених пунктів, надає доступ до Інтернету, оновлює колекції книжок, які пропонує користувачам, має чіткий графік роботи і визначені зупинки в населених пунктах. Так працюють в Норвегії, США, Великій Британії та багатьох інших країнах. На цьому блозі ми наводили лінки до відео, що показували паради мобільних бібліотек під час різних бібліотечних заходів у різних країнах, фотографії мобільних бібліотек Фінляндії.