Шкода, що Стівен Джонсон (див. попередній пост) не згадав бібліотеки, як місце «творення» ідей. Так це ж наша функція – допомогти усвідомити це всім, але спочатку самим бібліотекарям :-). Проте ми з вами, аж ніяк не станемо піонерами в цьому. Це вже зробили бібліотекарі Лондона. Вони перетворили одну з «районних» лондонських бібліотек на «Магазин ідей» (можна ще перекласти як «склад ідей, запас ідей, проте суті це не міняє). Ще один привід для дискусій у нас, в Україні. Чи варто це робити? Чи варто відмовлятися від назви «бібліотека»? Але знову підкреслюю: перш, ніж критикувати, варто вивчити питання, зрозуміти, у чому «родзинка», чому такий підхід здався лондонцям привабливим… Чому вони не бояться експериментувати?
Декілька слів про Магазин ідей з їхнього веб-сайту (Уайтчепел – один з небагатих районів Лондону):
«Магазин ідей в Уайтчепел – бібліотека-флагман, центр навчання та інформації, була відкрита 22 вересня 2005 р. Магазин пропонує найширше коло послуг:
• Велику колекцію книжок, CD таd DVD
• Широкий набір газет і журналів
• Спеціалізований довідково-інформаційний фонд
• Дитячу бібліотеку
• Кав’ярню
• Безкоштовний доступ до Інтернету
• Широкий вибір ультрасучасних місць для навчання та класних кімнат
• Спеціально обладнане місце для навчання танцям
Години роботи: Понеділок –Четвер: 9:00-21:00
П’ятниця -9:00-18:00
Субота – 9:00-15:00
Неділя – 11:00-17:00»
Начебто звичайна бібліотека… На жаль, не маю часу перекласти інші частини їхнього сайту, наприклад, сторінку про регулярні події, програми, що проводяться, – їх 17 –регулярних- від допомоги у виконанні домашніх завдань до курсів комп’ютерної грамотності, книжкових клубів, читання вголос… Часто наголос робиться на тому, що цікаво буде й тим, кому за 50…
Інша сторінка на веб-сайті – з відеокурсами для тих, хто готується до іспитів для отримання британського громадянства, водійських прав, відео курси з вивчення англійської мови тощо. (Принагідно запитаю: Чому у нас не розповсюджені курси, групи для тих, хто хоче опанувати українську?) Пропонуються також юридичні консультації та інформація з юридичних питань, доступ до комп’ютерів з різними програмами, інформація з охорони здоров’я тощо…
Тож, мабуть, суть питання для обговорення: Чи варто міняти «бібліотеку» на «магазин, чи зібрання ідей»? Може досить трансформувати бібліотеку (книгозбірню) на сучасну установу, перетворити її на «територію ідей» і розказати про це суспільству?
Про девіз УБА, роль цього блогу та роль професійних дискусій. Частина 2
Березень 24, 2013 від libinnovate
Advertisements
Відповідей: 96
УБА в соціальних мережах
Мітки\Tags
Останні коментарі
ВП до Дякую за увагу та спілкув… колега до Дякую за увагу та спілкув… Ираида Ивановна до Дякую за увагу та спілкув… В.Катерина до Дякую за увагу та спілкув… відділ нотного фонду до Дякую за увагу та спілкув… провідний бібліотека… до Дякую за увагу та спілкув… Конструктивна до Дякую за увагу та спілкув… две оптимистки до Дякую за увагу та спілкув… Юморина до Дякую за увагу та спілкув… Авель до Дякую за увагу та спілкув… Підписатися на новини блогу
Архіви
-
Blog Stats
- 399,766 hits
Advertisements
Хтось одного разу сказав: “Як корабель назовеш, так він і буде плавати”.
Хтось одного разу свою Бібліотеку назвав магазином…
Пройде небагато часу і там бібліотеки нестане…
Велика подяка Тетяні Олексіївні за цей пост!
Я розумію так, що там у громадян немає культурних центрів ані для дітей, ані для юнацтва, ані для дорослих. Тому вони вже раді перетворити свої муніципальні бібліотеки в такі різнопланові культурно-дозвілеві центри. В Україні ж окрім публічних бібліотек ще є розгалужена мережа таких установ, де все те про що йдеться у цьому матеріалі, відбувається. Цікаво було би порівняти їх інфраструктуру з українською. Наприклад, відшукати в Україні аналог того міста, про яке йдеться.
P.S.
Принагідно! Тетяна Олексіївна в президії УБА відповідає за організацію комунікації та зв`язки з громадськістю. Хочеться попросити пані Тетяну поінформувати членів УБА, що розсипані по усій території України, про те, з якими громадськими організаціями всередині України та закордоном УБА наразі співпрацює?
У нас у клубі місця для людей – гуляй, Вася! 🙂
Люди вже навіть весілля налаштувались справлять у клубі.
І хор, і гуртки, і секції – все там є. А бібліотека – само собою.
А то заладили: Магазин. Магазин. Магазин. Магазин.
У нас на селі кажуть так: «голодній курці – все просо на думці» 🙂
Вони ж у своїй Англії клубами не називають місця спільного відпочинку.
Бібліотека – то має бути святе. І не тому, що я бібліотекарка.
А то, бачу, що незабаром вже й ковзанку у бібліотеці
почнуть облаштовувати 🙂 А там і до базару недалеко 🙂
Шановна пані сільська бібліотекарко! Дуже тішить, що Ви так вболіваєте за бібліотеку. Але справа тут не в назві, а в тому, чи варто розширяти функції бібліотек. Ми втрачаємо фізичного читача – і це очевидно! Саме тому продвинуті бібліотеки у розвинених країнах світу пропонують окрім традиційних і інші послуги, які спроможна надавати сучасна бібліотека. Прикладів немало. Зокрема, нова публічна бібліотека в місті Орхусі (Данія), що будується як інформаційний, кільтурний і дозвілевий центр і має назву Мультимедійного дому; це й публічні бібліотеки Фінляндії, які створюють на своїй території центри звукозапису, оранжування, співу, допомоги в користуванні і налагодженні комп’ютерної техніки, де можна залишити дітей і піти у торговельний центр і т.п.
Мова йде про те, що суспільство сьогодні змінилося і продовжує змінюватися і разом з ним повинна змінюватися і бібліотека. А бібліотека, як організація, що утримує фонди і надає їх в користування – сьогодні цього вже недостатньо. Зберігати культурні надбання – це функція переважно національних бібліотек. Якщо ми не зробимо цього сьогодні – завтра може бути пізно.
Друзья-библиотекари! А круто у Вас мысль пошла! Примите себе во внимание и мои некоммерческие предложения :). Чисто по-дружески. Библиотеки могут освоить ремонт сапог, утюгов, зонтиков, мобильных телефонов и прочее, и прочее… Библиотекарям не сложно взять под свою опеку занятия английским, французским, немецким, польским и прочее, и прочее… Заслуживают внимания курсы кройки и шитья, вязание на спицах и крючком, плетение бисером, вышивание, изготовление кукол-мотанок и прочее, и прочее… В кратчайшие сроки библиотекари могут освоить с детьми запуск воздушных шаров, змей и планеров в небе и корабликов- лодочек на воде. Ну и, конечно же, упомянутые библиотекарем из села ледовые катки 🙂 Ну как же в библиотеках без катков? 🙂
Друзья мои! Так и гляди от инноваций можно сползти к профанации. Потому что между этими реалиями иногда такая же тонкая граница, как и между гением и безумцем. Извините 🙂
А на мой взгляд простого одессита библиотека – это учреждение информационного сервиса. Были и остаются! И опасаться того, что в только-только наступающем Информационном обществе библиотеки и библиотекари могут оказаться вне у дел – значит не быть библиотекарями по большому счету. Так неужели это так?
Браво, одесит! Відразу зрозуміло, що Одеса просто так свої бібліотеки не здасть! 🙂 пам’ятаю, як заради спасіння свого оперного театру одесити декілька років поспіль заливали до фундаменту цієї споруди сотні тисяч тон бетону, а театр таки зберегли. Збережуть і бібліотеки! У їх Богом наданій суті. Хоча й у реформованому форматі, беззаперечно.
Шановна Віро Вікторівно! Бібліотеки мають вижити в цей дійсно важкий час не будь-якою чудернацькою переспеціалізацією, а своїм рідним ремеслом. Як і я, Ваш покірний слуга сьогодні, вижив у відомих Вам більш жахливих обставинах на острові :), бібліотеки і бібліотекарі мають вижити силою свого розуму і віри в логіку існування бібліотек як інформаційних установ.
Давайте візьмемось порахувати обсяги невиконаної роботи у бібліотеках України! Обсяги нашої професійної заборгованості страшенно великі! Та й навіть наперед можна сказати, що при підрахунку вона складе мільйони людино-днів, людино-років, людино-століть… І це тільки суто інформаційної роботи, тобто роботи по забезпеченню якісного бібліотечно-інформаційного обслуговування нашого народу. Без культурно-масової роботи, котру також ніхто не заперечує в розумних межах. Чи може все кинемо? Бібліотеки перетворимо в казіно, кофейні, паби, клуби знайомств тощо… Не доведи, Господи…
На цьому блозі то там, то там промайнули фігури наших шанованих бібліотекарів-науковців. Без сумніву, ці мега-фахівці бібліотечної справи сприймають бібліотечну галузь не серцем, як усі ми, а розумом. Своїм розумом професорів, доцентів, старших наукових співробітників тощо. То невже у них виходить логічним ось така сумнівна трансформація українських бібліотек? А мені здається, що таких висновків не можливо дійти суто науковим методом. Для цього потрібно свої «Лисенки», як колись у радянських генетиків. Невже такі в Україні знайдуться?
Шановний Робінзоне! Та ніхто не збирається здавати бібліотеки! Якщо ми говоримо по наукові бібліотеки, то дійсно вони мають виконувати інформаційну і просвітницьку функції. Якщо ж мова йде про публічні бібліотеки, то вони для публіки, тобто бібліотеки мають реагувати на потреби своєї громади. Та й чому ми завжди вдаємося до крайнощів: казино, кав’ярні, базари? Доречі, можливо й слід піти в люди – на базар чи до кав’ярні і пороздавати буклети, листівки про послуги своєї бібліотеки, або ще в якийсь спосіб популяризувати бібліотеку. Тим паче цікавий досвід є й у нас в Україні. Однак, погоджуюсь із одеситом: межу не слід перетинати.
Колеги, візьміть і нашу думку від міста Харкова. Цілком згідні з Вами. В питаннях прогнозування розвитку бібліотек потрібно використовувати диференційний підхід: бібліотеки наукових установ НАН України – то одне, університетські бібліотеки – то трохи інше, бібліотеки навчальних закладів І-ІІІ рівнів акредитації – там свої особливості, бібліотеки в школах – теж окрема «пісня». Але й «публічки» зовсім не моноліт: пів тисячі міських, пів тисячі районних, і понад півтора десятка тисяч – сільські. У цьому пості мабуть дається деякий аналог для тисячі міських та районних. Там варіативність форм масової роботи дійсно може бути найбільшою; у тому числі й така, як там за кордоном.
Але, Віра Вікторівна, у цій тисячі бібліотек досі не створено електронні каталоги! Туди не попадають нові книги. Куца передплата. Фільми, музика, аудіо книги, мультимедіа – все це не реальність, а лише мрія наших бібліотек цього рівня. Туди не дістає МБА, там не знають про електронну доставку документів. Немає доступу до університетських репозитаріїв. Обмаль комп’ютерів. Відсутні медіа фонди та пристрої їх відтворення. Немає Інтернету. Ніде не доступні електронні книги, бо у цьому секторі продовжує панувати махрова безтолковщина. Не вам «відкривати Америку», бо й так Ви все це добре знаєте.
То куди і навіщо нам відволікати увагу бібліотекарів цих бібліотек? Може навпаки, їх зусилля потрібно зосередити на невирішених бібліотечно-інформаційних питаннях? І за рік-два вирішити їх! І взагалі, у наших міських та районних ЦБС невиправдано мало площ читальних залів і персоналу. Де там розгортати масові навколо бібліотечні заходи? Нам би з суто бібліотечними впоратися. Тому надто розраховувати на так звану «західну модель» нам не варто. Отака наша думка. Втім, у нас – країна регіонів, то може десь думають інакше. Хай скажуть.
Колеги! Приєднуємось до Вас, «Харківські»!
Правильно кажете «Харківські», цілком з Вами згідні! Депрофесіоналізації українських бібліотек – скажемо своє гучне «Ні»!
Колеги! Пам’ятайте, що ніхто не буде фінансувати бібліотеки, як такі, якщо вони перестануть виконувати бібліотечно-інформаційні функції. По мірі того як у функціях бібліотек переважатимуть не бібліотечні послуги влада скорочуватиме посади бібліотекарів, а натомість буде приймати на роботу менеджерів, інструкторів, вчителів, вихователів тощо. Будьмо обережними і пильними!
Библиотекари! Когда-то кибернетику назвали «продажной девкой империализма» 🙂 Не ровен час, мы можем дождаться, что такое нелестное определение получит и отечественное библиотековедение! 🙂 Берегите свою профессиональную честь всечасно!
RE «Робінзон Крузо»: З Ваших вуст, мій шановний героє, одного разу зірвалось таке – «Давайте візьмемось порахувати обсяги невиконаної роботи у бібліотеках України! Обсяги нашої професійної заборгованості страшенно великі! Та й навіть наперед можна сказати, що при підрахунку вона складе мільйони людино-днів, людино-років, людино-століть…»
Значить це Вас дістало! 🙂 Розумію. Мене також це вже дістало! Дякую, «Робінзоне»! Правильно! Це – заборгованість! Бо все це мали б виконати раніше. Та вчасно не спромоглися. А заборгованість зазвичай повертається примусово. Тож бібліотеки, влада, мають повертати суспільству цю заборгованість. І робити це терміново, без зволікань. Бо зволіканнями можна дочекатися акцій протесту від Української бібліотечної асоціації. Чути, що вже й заява готується. А там і до більш радикальних заходів УБА буде вдаватися.
Вибачаюсь, забув додати 🙂 Тож нам сьогодні ще рано пити у наших бібліотеках каву, чай, капучіно, гарячий шоколад тощо 🙂 . Треба працювати професійно! І працювати багато! Або, як вже тут говорила пані «ВП», модератор блогу, перти свого професійного плуга. Шануйтеся у своїй професії, і Вам ще поталанить бути визнаними!
Згідна з дописом «Vira Zagumenna» про те, що люди до бібліотеки не йдуть. Але, якби у нас в бібліотеці були нові книги, ну хоча б один томик отієї книги Оксани Забужко «Польові дослідження з українського сексу», то у нас би щодня зранку була черга користувачів бібліотеки ще до відкриття бібліотеки! І юнь, і дорослі. А якби таких книжечок було з десяток, то у нас в бібліотеці двері не зачинялися б цілий день! А так… практично припинилось комплектування хорошими книгами. І дарують бібліотекам книги не часто…
“(Принагідно запитаю: Чому у нас не розповсюджені курси, групи для тих, хто хоче опанувати українську?)”
в нас почав роботу такий Клуб з вивчення української мови
http://biblio.lib.kherson.ua/startuvav.htm
Спасибі «Natalia Mir», дякую, Лілія Віжічаніна. У нас в бібліотеці я також бажаю приділяти більшої уваги мовному вихованню. Є на приміті одна вчителька української мови, як дає свою згоду на таку роботу. Охоче повчилася б у Вас. Але, кожного разу, як тільки питання починає стосуватися грошей, то завідуюча каже, що грошей немає, а навантажувати слухачів оплатою такої бібліотечної послуги я не можу собі дозволити. Питання: а) чому саме клуб, а не просто вільні лекції? б) яка встановлена плата для бажаючих вступити до цього клубу?
Мабуть треба бути чемним і подякувати модератору цього блогу за таку публікацію. Бо дійсно усім нам треба бачити дальше свого носа 🙂 , вибачаюсь. Але і під своїм носом усім нам потрібно бачити набагато більше в порівнянні з тим, що ми бачимо. Бо багато чого вже зробили бібліотекарі Лондона. Але ми трохи інші :). І у нас свої обставини… Правильно тут один чоловік сказав: нам поки що рано пити у бібліотеках каву, капучіно і гарячий шоколад… Дивимося, слухаємо, думаємо. «Скрябін» – «Руїна» –
http://texty.org.ua/pg/video/movchun/read/43422/Dyvymosa_sluhajemo_dumajemo_Skrabin__Rujina?a_offset=
Шановні дописувачі!
Я би не стала обговорювати нашу бібліотечно-бібліографічну, професійну діяльність. Вона має здійснюватися “по умолчанию”.
Потрібні нові, привабливі для людей ідеї! Якщо публічні бібліотеки не знайдуть себе на “території ідей” – вони помруть. І навіть наявність у фонді 10 примірників “Польових досліджень з українського сексу” не гарантує вам прихід читача до бібліотеки!
І кава, і шоколад гарячий і вязання – якщо це потрібно читачам вашої публічної бібліотеки! Чому ні? І ярмарок! До речі, в нашій бібліотеці днями пройде благодійна акція – продаж саморобок, виготовлених руками читачів і бібліотекарів. ЇЇ мета – допомогти книгами бібліотеці школи – інтернату. Це що – непрофесійно? І знаєте, в бібліотеку, яка вирує власними ідеями, приходять люди, громада, і також пропонують свої ідеї. І така бібліотека буде жити.
Зірці плюс зірці: Бюджети у бібліотек обмежені, проте завджи є люди, які можуть як волонтери вести якісь гуртки з вивчення української… В бібліотеках навіть є волонтери, які ведуть гуртки англійської, наприклад, у Тернопільській обласній бібліотеці для молоді. Тож, невже не знайдуться волонтери для української?
Питання для дискусії насправді цікаве, за що спасибі Валентині Степанівні і всім небайдужим. Не хочу повторювати вище означені принципові речі – у наукової і публічної бібліотеки різні завдання, але питання нашого теперішнього виживання однакове для всіх. Якщо ми не станемо територією ідей, спілкування, особистого росту, повноцінним мережевим ресурсом, місцем куди хочеться прийти і залишитись надовго – ми нікому не потрібні, це аксіома. Про проблеми нестач зайве говорити, їх треба вірішувати, як -окрема тема. Не треба перекручувати – ремонт взуття, ковзанки в біблотеці, до чого це? На щастя у нас ще є люди з фантазією, талантами та великим бажанням (незрозумілим для декого) працювати нестандартно. Прикладів багато де креативу вистачає одночасно і на створення електронного ресурсу, і на ярмарки, і на курси української мови. Важливо при цьому зберегти смак і рівень цього креативу, можливо генерація ідей повинна бути більш зваженою? І звичайно це мусить озвучуватись – оголошення на селі,ЗМІ в містах, флайери, наші сайти, соціальні мережі, інакше, що всім відомо, розкажуть інші і не нашу користь. І останнє до нашого керівництва – ідеї не народжуються через батіг, це “творчість та інновації” – справа особистого професійного інтересу, можливо навіть мрії. Відомо, що людина працює за гроші або за мрії, але мрії мають обов’язково збуватись. Українці великі мрійники, нам би ще трішки підтримки, але ж приклади Є! див. пости вище…
Дякую, свободівцю Павлу. Вражаюче відео! І пісня відверта.
Нам бібліотекарям потрібно це враховувати. Бо якщо ми почнемо
свої реформи з “капучіно” у наших бібліотеках, то це буде
“пир во время чумы”. А нам, громадам, суспільству потрібні справжні реформи, реальна трансформація бібліотек на рівні часу.
Дякую, Павле. Слава Україні! Українцям слава!
@ «ВП»: Шановна, наскільки мені відомо, створені за участю президії УБА тренінгові центри працюють з оплатою праці викладачів – так званих «волонтерів» :). Чи не тренінгові центри «з’їли» левову частку бюджету Програми «Бібліоміст»? Бо інакше незрозуміло куди ділися 20 мільйонів доларів грошей дружини Біла Гейтса з тих 25 мільйонів, котрі вона надала для здійснення гуманітарної допомоги публічним бібліотекам в Україні. Бо й дійсно, як тут на блозі вже писалося, на придбання п’яти тисяч комп’ютерів у крайньому разі могло піти п’ять тисяч доларів. значить $20000 – на навчання. Я зовсім не збираюся «рахувати гроші у чужих кишенях», а просто висловлюю свою думку на підняту тему.
Ви подивіться на зміст навчання з української мови у Херсонській ОУНБ! На аматорському рівні їх неможливо проводити, потрібні доценти-філологи. В багаточисельних будинках творчості для дітей люди також працюють не за «дякую». Будьмо відвертими: гроші в нашому житті присутні, гроші є універсальним еквівалентом взаємодії фахівців і установ, і ці стосунки сьогодні домінують. А благочинність в Україні тільки-но пускає перші паростки. В цих умовах бібліотеки повинні відшукати «золоту серединку».
Панове! Зрозумійте! Для того, щоб у публічних бібліотеках розгортати додаткові послуги потрібні площі і кадри. Та сьогодні наші публічні бібліотеки суттєво обмежені цими ресурсами. Порівняйте оте районне бібліотечне відділення у Лондоні з відповідним в українському великому місті за площею. Як каже моя кума, – це «небо і земля»! 🙂 Але, наша президія УБА чомусь дозволяє публікувати на своєму блозі пост такого «розмитого» змісту. А ми тепер думаймо-гадаймо, що і як :). А виходить, що «ніяк» 🙂 Бо наші районні відділення не мають відповідних приміщень.
Подивіться, які у нас філії бібліотек в обласних центрах? У переважній своїй чисельності – це одно- та дво- кімнатні квартири у багатоквартирних будинках. Деякі філії мають свій «вугол» в одноповерхових будинках міської окраїни на рівні з поштовими відділеннями і торгівельними ларьками. В обох варіантах – не більше десяти посадочних місць в імпровізованих читальних залах. Де розгортати додаткові послуги?
А воювати за європейські стандарти площ бібліотек ніхто в Україні не бажає. Мінкульт дбає тільки про безпосередньо свої бібліотеки. ОДА – РДА – мерії міст відсторонились, бо зайняті політикою і землею. А УБА – блефує, перепрошую. Бо навіть закриття бібліотек не фіксує в медіа просторі! Отакі маємо факти…
Як не погодитись! Правду говорите, шановна «Svitlana». Публічні бібліотеки – мають особливий статус. У них свої «рахунки» з громадою, бо на свою територіальну громаду працюють. І приклад до використання автор цього посту надає фактично з досвіду закордонної публічної бібліотеки. Просто наша УБА чомусь намагається «объять необъятное», і тому постійно розкриває свої «обійми» на весь загал бібліотек. Але, з цим явно не справляється. Бо наша УБА ледь-ледь «зводить кінці з кінцями», працюючи з публічними бібліотеками.
Погляньте, УБА фактично не співпрацює і не має своїх членів у бібліотеках НАН України, і не співпрацює з АБУ. Дуже незначний вплив на університетські бібліотеки, і не сприяє створенню асоціації університетських бібліотек. УБА не цікавиться мережею шкільних бібліотек і нічого не робить для їх підтримки. На задвірках уваги в УБА сільські бібліотеки. Нічого не бачимо із взаємодії нашої УБА з асоціацією дитячих бібліотек. Те ж саме з асоціацією бібліотек для молоді та юнацтва. То чи не краще по-чесному звузити своїх «планов громадье» до прийнятних обсягів? Тоді все стане більш зрозумілим і досяжним.
Зразу видко, що тут зібралися небайдужі люди. Приємно. Я мені стало цікаво, які ж норми бібліотечного обслуговування використовуються нині у європейських країнах? Наприклад, скільки бібліотекарів на тисячу населення? Яка чисельність бібліотечних фондів на ту ж тисячу населення? Скільки бібліотечних комп’ютерів? Скільки аудіо та відео пристроїв і е-рідерів? Ну і головне, як вже підмітила «Варвара Трофимівна», – які норми площі приміщень у європейських країнах у розрахунку на тисячу жителів? Бо українські бібліотеки дуже тісні. А саме там, на рівні мікрорайону найдоцільніше розгортати масові бібліотечні заходи. Буду вдячна, якщо хтось відповість на моє запитання :).
А девіз і вас цього року чудовий!
Варварі Трохимівні. То це УБА винна, що недостатньо активно приєднуються до її лав університетські бібліотеки? А може “в консерваторіїї щось не так”, як Жванецький каже? Знаю приклади дуже активної діяльності в УБА працівників бібліотеки КПІ, університету Драгоманова, Франкового університету та інших. УБА достатньо широко інформує про свою діяльність, а ініціатива бути і працювати в УБА має йти з бібліотек, а не від Президії УБА. Особисто я не чекала, коли Президія запросить нас приєднатися до УБА і моя бібліотека теж.
А співпраця є , зокрема з асоціацією дитячих бібліотек, і вони завжди присутні на заходах УБА, і консультативна допомога надавалась і є вже спільні проекти.
http://ula.org.ua/fileadmin/uba_documents/others_documents/doc_for_ubadoc/Shevchenko_Zvit_UBA_2012.pdf
Це звіт Президії УБА про роботу у 2010-2012 р.р.
Можливо, не всі достатньо поінформовані.
@ «Антикритиці» = Якщо Ви там ближче до Центру, або й сама член президії УБА, то скажіть статистику про представництво в УБА. Що було? І що маємо натепер? Чомусь президія такі дані ніколи не оприлюднює. Все ходить (говорить) за принципом «вокруг да около». Таблиця! Діаграма! Графік! Чому нічого цього немає? А потім дивуємось, чому це нас «грантоїдами» саркастично називають. І якщо немає ніякої різниці між рядовими членами УБА і членами президії, то навіщо їх (вас) там стільки взагалі? На вихолощені вщент функції вистачило б і одного президента УБА. А якщо мало 15-ти, то що нам заважає обрати, скажімо, 27 членів президії? Жвавість і відкритість! Ось і все, що нам потрібно.
Рядовий член УБА – Бібліотекарці здалека
Критика, що переходить у тролінг :). Давайте будемо коректними. Якщо вам НАСТІЛЬКИ не подобається УБА – ви просто до неї не вступайте! А Президію обрали її рядові члени, на звітно – виборчій конференції і тоді напевно не було заперечень стосовно кількості членів.
Шановні співрозмовники, дещо дивний перехід у дискусії, яка обіцяла бути цікавою, але чомусь зупинилась на критиці президії нашої громадської організації. Валентина Степанівно, може варто відкрити якусь окрему гілку для скарг незадоволених? Будемо читати на ніч замість страшилок:-)Давайте може повернемось до головного цитую – “питання для обговорення: Чи варто міняти «бібліотеку» на «магазин, чи зібрання ідей»? Може досить трансформувати бібліотеку (книгозбірню) на сучасну установу, перетворити її на «територію ідей» і розказати про це суспільству?”
@ “Рядовому члену УБА” = Дякую. Вже читала. А чи чемно було три роки поспіль тримати рядових членів УБА необізнаними зовсім з тим, що робиться УБА? Ані ініціативно, ані на запити по електронці! Та й тепер: знову будемо чекати три роки? Чи може було би більш чесно повідомляти щороку, якщо вже важко за кожне півріччя чи квартал. Та що там про роботу усієї УБА розповідати, члени президії досі не опублікували свої біографії і не надали свої фото на портал! Це що, гарно? І це – публічні люди Всеукраїнської бібліотечної асоціації?! Вони можуть бути трішки глуповаті, але повинні бути чисті душею. Бо є представниками тисяч рядових. І яка ж Ви, “Рядовий член УБА”, якщо захищаєте такі порядки… Перепрошую, звичайно, якщо Вам ця моя емоція не довподоби… Але зрозумійте і такий погляд на життя-буття нашої професійної спільноти.
RE “Рядовий член УБА” – а може в іншої “рядової” є бажання змінити образ нашої УБА на більш досконалий. Для того й вступила до УБА. Бо не у кожної такі уявлення про “хорошо” і “плохо”, як у Вас особисто. Але вона здалека і тому небагато може. Я Вас обох не знаю, але видно, що людина переймається тими недоліками УБА, які цій громадській організації поки що притаманні. До прикладу, вона хоче оприлюднити статистику діяльності УБА, але не може цього добитися, то допоможіть Ви їй це зробити. А якщо і Ви здалека, то просто підтримайте свою колегу у такому її устремлінні.
Рядовий член УБА. Стосовно статистики – підтримую. Шановні члени Президії УБА!На прохання присутніх на цьому блозі дописувачів та інших рядових членів УБА просимо зробити інфографіку кількісного складу нашої організації.
Але, підтримую дописувача Svitlanu – тема обговорення цього посту: “Бібліотека – територія ідей” 🙂
Возвращаясь к сути вопроса: Чи варто міняти «бібліотеку» на «магазин, чи зібрання ідей»?
Я – за перемены к лучшему, за новые возможности, за новый этап в библиотечной жизни, за развитие, за новых пользователей, за перспективу, за современных библиотекарей, за способность идти в ногу со временем – я за за светлое и ДОЛГОЕ будущее библиотек!
Не стоит бояться перемен, и потери истинной ценности библиотек с ее информационным богатством. Всё зависит от нас.
Зачем сопротивляться и оставаться на прежних позициях, поддерживая прежний вид и форму существования библиотек…если уже сейчас к этому утрачивается интерес… и появляются новые формы заменяющие библиотеку.
Надо меняться, сохрання истинную ценность!
В усьому світі критика активно використовується для пожвавлення суспільного життя, для розвитку, для покращення. А в УБА чомусь на критику реагують доволі хворобливо. З чого б це? Може ВГО УБА відносить себе до влади? Подивіться в дзеркало, яка ж ви влада? 🙂 То чому не опозиція? Може мішають посади? Чи може наша УБА хоче покращити бібліотечну галузь «революцією троянд»? 🙂 Опублікуйте теорію такої революції на порталі УБА.
А якщо більш серйозно, то шановні наші опоненти, я також позиціоную себе, як «критиканка президії УБА». Та все одно десять років є членом УБА. То що тут поганого? Критикуйте і Ви! Нас-критикантів. Або разом з нами – президію УБА. Багато людей в Україні не вірять, що незамінних президентів не буває. Тому президентам нашої держави «дістається на горіхи». А останнім часом ми переконалися, що і прем’єрів не буває бездоганних. Україна – для людей! А не для особистостей! Бо і яскраві, і блідніші – усі вони не без недоліків. І кращими роблять президентів, уряди і громадські організації – громадяни. Критикою! 🙂
Дівчата! Мені було б все одно, але я вже звик сюди заходити, тому ще й сьогодні вийшов на цей Ваш блог. Дякуючи історії, бібліотеки і бібліотекарі у нас в країні народні :). Та й до громадянського суспільства наближаємось. Вибачте, але ви розмову ведете, «як сліпий з глухим», вибачаюсь 🙂 Ті що по всій Україні, члени УБА, трішки «сліпі». А ті що у складі президії УБА, виходить так що «глухі». Я без ярликів, прошу не ображатись; це просто метафори, і такі у мене враження від Вас.
@ «Рядовому члену УБА» – поки я зранку нервувала і писала свій комент, Ви знову за своє, значить. Я просто другий раз не встигла вийти і написати зранку, але й зараз ще не пізно. То хто це з нас тут тролі завантажує? 🙂 Критика, звичайно ж, «не шоколад», але без неї цей блог три роки був порожнім звуком в Інтернеті. Він не виконував своєї ролі у нашій професійній громаді і ніякої соціальної функції у суспільстві. Подивіться на інші блоги УБА. Вони – мертві. Навіть не беру це слово в лапки. Спробуйте відповісти сама собі на питання «чому?».
А то у нас в УБА дехто розуміє так, що блог – це як парадний мундир її чоловіка-адмірала флоту, тільки для парадів :). Блог за задумом його винахідників – телекомунікаційний засіб спілкування «усіх – з усіма». Бо є така ніша у суспільному житті усіх громад. І бібліотечна громада не складає виключення.
І ще одне. Ви зауважила: «Президію обрали її рядові члени, на звітно-виборчій конференції і тоді напевно не було заперечень стосовно кількості членів». Якщо наша президія УБА не може дообрати деяку чисельність до складу президії у робочому порядку, то щось не ладно з її статутом, або з бажанням це зробити. Якщо діючі члени президії вже «падають з ніг» від перевантаження, то чому б не додати свіжих сил? Невже чекатимемо три роки?
Олена, дитячий бібліотекар
Несподіваний поворот дискусії (для мене). Завжди вважала, що наша бібліотечна громада дуже прогресивна і готова до змін, до сприйняття нових ідей та їх продукування. Тому що переконана – якщо бібліотека не буде змінюватися і встигати за вимогами часу, потребами сучасного користувача, вона просто стане непотрібна.
«Оксані Толькіній» «Я розумію так, що там у громадян немає культурних центрів ані для дітей, ані для юнацтва, ані для дорослих. Тому вони вже раді перетворити свої муніципальні бібліотеки в такі різнопланові культурно-дозвілеві центри».
Я точно знаю, що якраз в Лондоні значно більше місць для цікавого та змістовного дозвілля (безкоштовного) аніж в Україні. І все ж чомусь їхні бібліотеки пропонують стільки цікавих сервісів та послуг, які складно вважати чисто бібліотечними. Так, наприклад, у невеличкій бібліотеці у пригороді Лондона щонеділі зранку приходять матусі з малюками від 0 до 5 років і 2 години діти граються, повзаючи на килимку. Бібліотека для цього має цілу купу різноманітних іграшок: машинки, кубіки, конструктори, ляльки. Всього тільки на 15-20 хвилин виходять до них «тьотєньки» бібліотекарі, почитають віршик, або пісеньку-считалочку разом з дітками поспівають, а потім можна попити соку з печивом і мамам і діткам. Як ви вважаєте, коли ці діти підростуть, куди вони підуть посидіти-поспілкуватися з друзями? Точно – до бібліотеки! Але в тій же бібліотеці, коли мама з дитиною прийшла вперше, їй в руки дали цілу купу (одразу без усіляких запитань) рекламок, листівок, флаєрів (різних установ та організацій) на тему цікаве дозвілля для дітей та мам (переважно все дозвілля безкоштовне). І це вже суто бібліотечна – інформаційна функція. А чи в багатьох наших бібліотеках ви таке зустрічали? Інколи бібліотекар такий “зайнятий” своєю “бібліотечною” роботою, що навіть не спитає, чи сподобалась читачеві книга.
Я за зміни, за нові ідеї та справи, які допоможуть бібліотеці втримати свого читача та заманити нового, але назва «Бібліотека» мені все ще подобається. Але, якщо час буде вимагати змін і в назві – будемо думати.
Ух, як добре прочитати такий допис! Дякую, пані Олено! Бо я вже злякалася, куди це подівалися наші творчі бібліотекарі 🙂 Бо багато з того, про що написано у цьому пості, і багато іншого вже роблять українські публічні бібліотеки, університетські книгозбірні… І шахові турніри, і заходи для майбутніх матусь, і навчання комп’ютерній грамотності, і фінансовій грамотності, і… В тому ж і фокус, щоби читачі зрозуміли, що інформацією “просякнуте” все життя, що читання нерозривно пов’язане з усіма видами діяльності, і що “бібліотек@ – територія ідей”, приходьте до нас з усіма ідеями, ми тут, щоби допомогти вам жити, працювати, навчатися, проводити вільний час, закохуватися… Ми даємо вам інформаційну підтримку, технологічну підтримку, експертну підтримку, бо ми – бібліотекарі, люди, які генерують ідеї та допомагають вам генерувати ідеї, впроваджувати їх у життя. А не сидять і бояться, що щось зміниться… Життя вже змінилося! Не бійтеся змін! Від нас залежить, щоби ці зміни були на краще!
Лариса Лугова. Валентино Степанівно, ваші слова надихають :). Раджу всім дописувачам прочитати статтю, дуже полемічну, навіть провокативну, про божевільні ідеї закордонних бібліотекарів:
Чтобы привлечь людей в библиотеки, им нужно предложить гораздо больше, чем только книги// Библиотечное дъло. – 2013. – №1. – С.25-26.
І ми можемо відноситися до цього як завгодно, але розділка 120-фунтової свиної туші в читальному залі зібрала набагато більше людей, чим традиційний бібліотечний захід :).
Не закликаю впадати в подібні крайнощі. але, нагадую, що одним з принципів УБА є орієнтація на читача (читачецентризм). То давайте прислуховуватися до читацьких ідей і бажань, і змінюватися.
Мені дуже подобається вислів:”Читач – це єдина причина, заради якого існує бібліотека”. Принаймі публічна і дитяча – це точно! Добре, щоб ми пам`ятали про це завжди.
RE “Лариса Лугова” — Почитайте Фрейда. И Вы в полной мере узнаете, содержание потаенных мыслей среднестатистического человека. Но не вздумайте их удовлетворять… А моя к Вам просьба! Не привносите в украинский социум буржуазные моральные ценности! Не коверкайте понятие и смысл Библиотеки, как центра знаний и носителя истинной культуры. А лучший способ не впадать в такие крайности – не возбуждать у посетителей украинских библиотек ничего низменного… Никакой девиз УБА Вас не оправдает, если возьметесь извращать сущность и предназначение библиотек…
Дочекалися!
Вже намагаються плюндрувати наші бібліотеки!
Український народе, великої слави,
Чого ти не хочеш своєї держави?
Чого усім служиш, щоб бути в неволі,
Невже ти позбавлений кращої долі!?
Вкраїнський народе, до тебе звертаюсь!
Паду на коліна і Богом благаю:
Не зрадь Україну квітучу і милу!
Не даймо загнати її у могилу!
Ларисі Луговій: Библиотекарі повинні йти до школи, і там….
Владимиру. Ми тут розмовляємо про ідеї. То будемо Вам вдячні, якщо порадите, як залучити сучасних читачів в наші “центры знаний и носители истинной культуры” (не подумайте, що я з іронією, я також за те, щоб місія наша була благородною) нічого не змінюючи в нашій діяльності. Це було б дуже легко і просто. Але… є проблеми. Інтерес до відвідування бібліотек в українському суспільстві щось не дуже зростає. І практика свідчить, що більш популярними стають ті бібліотеки, які свою “сущность и предназначение” збагачають (а не извращают!) нетрадиційними формами і перетворюють бібліотеки на центри читання, спілкування. відпочинку, розвитку творчих здібностей та ін.
Колеги-ініціатори непрофільного використання бібліотек! А чому ви не пропонуєте внести зміни до статутів бібліотек, передбачивши там виконання робіт та послуг, що не відповідають профілю діяльності бібліотечних установ?
Колегам. А все це передбачено у Статутах: розділ “Предмет діяльності бібліотеки, місія. стратегічні цілі, зміст роботи”: “надання інформації для набуття знань, духовного збагачення. або втіхи та розваги…, …надання можливостей для індтивідуального творчого розвитку…, …організація діяльності, яка сприяє розширенню культурного і соціального простору, емоційному розвитку” . Хіба це непрофільно?
@@@= Ларисі Луговій: запитайте у Держказначейства.
Друзі! Бо саме так я завжди сприймаю бібліотекарів :). Тому й звертаюсь як до друзів. Спочатку до тих, хто в УБА. Моє до Вас запитання: до чого це Ви тут агітуєте українських бібліотекарів? За своєю ментальністю бібліотекарі у своїй більшості довірливі; особливо провінційні. Послухають вас і почнуть «разделку свинных туш в библиотеках» :).
А тепер до тих бібліотекарів, хто забажає це виконувати. Як юрист, я Вам скажу – це шлях до так званого «нецільового використання бюджетних коштів». Тієї ж заробітної плати. А це в умовах сьогоднішнього бюджетного кодексу – адміністративне правопорушення. А з огляду на обсяги такого правопорушення, воно може набути й кримінальної відповідальності. Так що вам потрібно «сім разів відміряти перед тим, як один раз відрізати» 🙂 А у президії УБА є механізми впливу на органи державного управління та місцевого самоврядування, і вони ці свої можливості мають використовувати у повній мірі. А підбурюванням не піддавайтесь.
Успіхів Вам у професійній діяльності 🙂
Шановні колеги! Я вважаю питання даної дискусії “чи бути нетрадиційним послугам у бібліотеках?” риторичним. Обговорювати його у 3-му тисячолітті абсурдно, коли з’являються безліч конкурентів на зовнішноьму ринку. Чи у когось залишилась ностальгія за совєцькими бібліотеками і керівництвом читання?
І ще одне – щодо терміну “девіз”: можливо, варто замінити на більш сучасний – гасло чи слоган!?
Шановні дописувачі! Я бачу, що відбувається те, що правильно назвав “Микола з метро” розмовою “сліпого з глухим”. Тому я припиняю участь в дискусії (тим більше, що відбувається вона в робочий час), нікого ні до чого не закликаю, Закон про бібліотечну справу дозволяє бібліотекам самим визначати… (див. ст. 22). І кожен сам має визначитись, чи стояти на місці чи йти вперед.
Статисту Олені на коментар посту від 18 березня – підтримую!
Друзі! Ви так активно прийнялись до запобігання закриттю бібліотек, що пропонуєте поступово змінювати їх профіль діяльності. Як економіст хочу Вас запитати: «Як Ви оцінюєте обсяги праці, які бібліотекарі українських книгозбірень мають у резерві, які наразі не можуть бути практично використані на суто професійні різновиди робіт?». Наприклад, у бібліотеці Лариси Лугової. До речі, повідомлення про досвід Інтернет дозволяє публікувати і читати в будь-який час доби. Дякую.
Шановні! Пропагувати читання – це насамперед показувати людям книги з бібліотечного фонду. І розказувати про книги. Це і потрібно робити бібліотекарям! І колись, і тепер. А для того, щоб книги майбутнім читачам показувати, їх потрібно мати у бібліотечних фондах. А це якраз і є проблемою сучасних бібліотек. І ніякими непрофільними «масовками» цей недолік бібліотеки не сховаєш, як би не старалися наші бібліотекарі.
Давайте візьмемо просту статистику. В Україні сьогодні щороку видається до 20 тисяч назв книг. Розділіть цей показник на галузі знань, і ви отримаєте кількість книг, які та чи інша бібліотека мала би придбати. А потім порівняйте з тим, що купляється фактично. Неважко обрахувати відсоток. Це і буде показник професійного сумління українських бібліотекарів, котрих по великому рахунку очолює Українська бібліотечна асоціація. Я без будь-якої упередженості, але можу Вас запевнити, що чесний відсоток для кожної української книгозбірні буде вражаюче низький… А ми «ламаємо собі голову», чому до бібліотек не йдуть читачі.
Варто знати головні відмінності Бібліотеки і магазину, тобто крамниці.
Крамниця (магазин, лавка) – це підприємство або заклад роздрібної торгівлі. Складові крамниці: торговельний зал або кілька залів для обслуговування покупців, каса, підсобні приміщення, де приймають, зберігають і готують до продажу товари; адміністративно-побутові й технічні приміщення.
Слово походить від «крам» – товар. Існує поняття формату крамниці. Це набір характеристик, притаманних будь-якому її різновиду. Такими характеристиками є: площа торгової зали, кількість товарних позицій, рівень обслуговування покупців, технологія розміщення товару. Загалом крамниці належать до однієї з наступних груп: супермаркет, гіпермаркет, бутик, диска унтер, універсам, універмаг, мінімаркет, магазин біля дому.
Ми тут про загрозу закриття бібліотек, що обслуговують малочисельні громади. Водночас, ми знаємо, що за проектом «Пункти доступу громадян до офіційної інформації (ПДГ)» за три роки в таких бібліотеках вже встановлено майже тисячу комп’ютерів. Історично склалося так, що ця робота стала прерогативою бібліотек, і загальновизнано, що ця справа потрібна місцевим громадам. Така додаткова бібліотечна послуга стає ще одним наріжним каменем, що сприяє збереженню бібліотек у невеликих населених пунктах.
Якщо врахувати, що до завершення цього бібліотечного проекту потрібно встановити ще більше десяти тисяч комп’ютерів, то стає зрозуміло, що є тут проблема. Бо знадобиться ще тридцять років! Але ми не можемо дозволити цій справі такий надто тривалий термін. А наша УБА не може бути осторонь. Давайте приймемо заяву УБА на прискорення цієї роботи. Опублікуємо заяву УБА, адресуючи її районним державним адміністраціям, і таким чином збережемо більше 10 тисяч бібліотек від їх закриття.
Колеги, Ви так ловко підрахували 🙂 «…і таким чином збережемо більше 10 тисяч бібліотек від їх закриття». Будьмо скромнішими. Десять чи не десять тисяч – то покаже час. А ідея – правильна. Бо якщо станеться так, що у кожному українському селі буде встановлено дарований США комп’ютер для доступу до сайту Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Президента тощо, то щось не так у нашому домі… Тому, подякувавши США за сприяння, ми повинні продовжити таку роботу далі самостійно, вишукуючи потрібні ресурси у себе в країні. А «під лежачий камінь вода не тече». Пам’ятаймо таку мудрість нашого народу.
Поддержим интеллигенцию!
Представители украинской интеллигенции считают, что украинское информационное пространство должно готовиться к неизбежному бойкоту. Об этом говорится в обращении инициативной группы, которое подписали Вячеслав Брюховецкий, Богдан Гаврилишин, кардинал Любомир Гузар, Иван Дзюба, Мирослав Маринович, Мирослав Попович, Евгений Сверстюк, Вадим Скуратовский и Игорь Юхновский.
«Информационное пространство, которое пренебрегает правами, достоинством, культурными вкусами, духовными потребностями и самой жизнью общества, должно готовиться к неизбежному обратному бойкоту людей», — заявили авторы обращения. Также в документе отмечается, что информационное пространство находится в духовном и смысловом кризисе,
«Мы обращаемся к творческим и профессиональным союзам и объединениям стать инициаторами широкой общенациональной встречи с участием общественных активистов и организаций, чтобы, возможно, впервые за последние годы обсудить состояние информационной жизни страны и совместные самые неотложные действия», — заявили участники группы.
Коллеги! Боевым крылом для украинских библиотек должны стать все мы, члены УБА. Давайте не будем недооценивать роль нашей профессиональной организации! Всего нас, библиотекарей, 70 тысяч, а УБА – это авангард библиотечной общественности. Мы просто обязаны быть боевыми! Мы знаем все проблемы украинских библиотек, главной из которых есть “порожні фонди” наших библиотек. О каком полноценном информационном пространстве можно говорить! Поддерживая чтение и отечественных издателей, мы должны потребовать лучше комплектовать украинские библиотеки. Значительно лучше! Только так мы сможем построить общество знаний и высокой культуры, Информационное Общество!
Если нам не хватает своей боевитости, то давайте попросим ее у народного депутата Олега Ляшка. Интернет постоянко «взрывается» смелости этого нардепа – http://www.bagnet.org/news/politics/211799 .
А я пропоную замислитись над тим, який же саме зміст закладено у девіз УБА для українських бібліотек. Бо одні бачать його у тому, що у наших книгозбірнях – золотий запас: бібліотечні фонди. А інші останнім часом намагаються вивернути це так, що ідеї – в головах бібліотекарів 🙂 . Колеги, схаменіться! Ми з вами такі ж звичайні люди, як і усі інші, ті ж таки користувачі бібліотек. А до того ж ми сьогодні живемо в час повалення вождів і авторитетів. Головною домінантою нинішньої доби є рівність і демократія. Давайте пропагувати фонди наших бібліотек, як «територію ідей». А собі залишимо скромне місце хранителів і, бажано, сучасних навігаторів по наявним бібліотечним фондам. Бо в них, і тільки в них – територія ідей. Жаль, що не було офіційного пояснення від конкурсної комісії…
А хіба була конкурсна комісія?
Адже девіз обирали члени Президії УБА!
Вопрос: Ну и как же правильно понимать? -)))
Члени президії і були конкурсною комісією… І нехай пояснює цей девіз кожен творчий бібліотекар на своєму робочому місці, або як волонтер – як я 🙂 Ось ми зараз і обговорюємо, як хто розуміє, що бібліотека – територія ідей… Може виникнуть нові ідеї?
Колеги! Навіщо обговорення девізу перетворювати в балаган? Перепрошую. Президією УБА офіційно оголошувався конкурс на кращий варіант девізу. А визначення переможця проведеного конкурсу варіантів девізу здійснювала конкурсна комісія у складі президії УБА мабуть також офіційно. Так буває. І чому ж переміг саме цей девіз, якщо президія досі не розуміє що він означає. Жаль, що при визначенні девізу, що здобув перемогу, не було офіційного пояснення від президії УБА. Сподівалася, що президія пояснить це вже тепер, коли почалася плутанина. Але тепер вже й не знаю що думати :).
Колеги! Ми не знаємо, як запросити читачів до бібліотеки? У мене є пропозиція: приходьте в театр і розгортайте в фойє книжкову виставку. Колекція нових яскравих книг приверне увагу багатьох глядачів спектаклю. І можна не сумніватися, що користувачів бібліотечних послуг у вашій бібліотеці стане більше. Бажаю Вам побільше читачів!
Рецепт гарного настрою
Що, як сумно стало трішки?
Сумувати ви облиште!
Пропоную вам рецепт
як залагодити це:
Два лимони, дрібку солі,
цукру… Варимо поволі
все на вогнику слабкому:
хвильок десять – та й по всьому!
Доки вариво холоне,
цедру з двох отих лимонів,
цукру склянку, соду з оцтом
(що це – відає жіноцтво),
ще й муки півсклянки личить –
манки треба більше втричі:
добре все перемішати
(не заляпайте ж халата!)
на воді – поки не стане
як густа смачна сметана.
Ще олії грам зо двісті
замістити варто в тісто.
Хай побуде півгодини
(час у справах швидко плине).
Потім форму для тортів
(звісно, хто яку хотів)
обмастити густо-рясно
запашним рослинним маслом!
Позаяк – Великий Піст.
Далі – вже на власний хист –
Наше тісто – на частини,
начинку смачну – між ними.
Випікаємо годину
під контролем без упину.
Двісті градусів. Готово!
Настрій знову став чудовим! 🙂
“Привітній” – театру немаємо…
“Дарую посмішку” – дякую, вже посміхнулася 🙂
Цікавий відео ролик про ідеї, наштовхує на міркування про бібліотечні ідеї. Подумалось про обмаль бібліотечних ідей у моїй голові :). Такі ж і уся більшість сільських бібліотекарок навколо мене :). Куди нам до бібліотечних інновацій! Село – селом! 🙂 Але одну ідею я все-таки придумала. Вона про наступне.
Ми маємо в Україні чималу чисельність так званої «бібліотечної еліти». Це і директори крупних публічних бібліотек, і директори бібліотек наукових, і методичні підрозділи. До такої когорти слід зарахувати також професорів, доцентів та й просто молодих вчених з числа кандидатів наук та аспірантів, що шукають «філософський камінь» бібліотечного ремесла. Вони-то прогресивні та креативні, хто б сумнівався. От би почути, що хтось з них роз’їжджає по Україні з такою лекцією! По сучасному – «майстер-клас» зветься. Не те, щоби по сільських чи-то районних ЦБС, навіщо їм наше болото місити, хай хоча б по обласним центрам проїхалась така вчена пані добродійка. Так нема ж такого! Мабуть надто вже скромні наші столичні вчені колеги. А дарма… Могли б такі інновації до сільських бібліотек донести!
Сільській бібліотекарці: чудова і важлива ідея! Дехто з київських фахівців їздить по країні, виступає перед бібліотекарями, в тому числі і члени президії УБА. Думаю, що місцеві бібілотеки, які приймають таких виступаючих, мають ширше про це оголошувати. Про себе я час від часу пишу на цьому блозі. Ось наступного тижня виступатиму в Донецьку в обласній бібліотеці. Запрошуються всі бажаючі 4 квітня, 10:00-13:00. Тема:”Е-книжки та е-читанки (е-рідери) в бібліотеках: досвід США”. Думаю, що обговоримо й інші питання 🙂 Проте я з Вами згодна, що таких виступів має бути набагато більше…
RE “Дарую посмішку” – спасибо за рецепт, обязательно воспользуюсь 🙂
RE “ВП” – спасибо за приглашение, обязательно приеду, мне недалеко.
Зі сторінки “Блоги” порталу УБА дізналась, що нещодавно цей блог чомусь відокремлено від УБА. Як це повязано з ролю цього блогу: як посилення, чи як послаблення? Це “незалежність” блогу як позитив, чи “вигнання” як негатив? Даруйте, але це не має бути таємницею певної групи членів УБА, чи певної частини президії УБА. Є рішення – мають бути оголошені мотиви. Бо це зміна складу і структури телекомунікаційної складової нашої УБА.
Читаю у заголовку цього посту: Роль цього блогу у розвитку бібліотечної галузі. Питання цікаве. Це потрібно постійно випробовувати. Ось і нагода є. Як повідомляється на сайті ГО «Філософія серця»
( http://fs.edukit.vn.ua/news/id/59 ), дискусія у Верховній Раді, що відбулась нещодавно, пройшла у конструктивному та професійному форматі. Депутати профільного Комітету Верховної Ради України запропонували представникам бібліотек та громадських організацій співпрацю у питаннях внесення необхідних змін до чинного законодавства, а також висловили готовність до активних дій, спрямованих на забезпечення їх прийняття у Парламенті. Колеги! Давайте скористаємось такою нагодою. Які у кого є пропозиції щодо власне переліку законів, що зачіпають інтереси бібліотек?
Дискусія про зміни до закону вже на іншому пості.
А про роль цього блогу найкраще говорять – його пости. Порахувала кількість постів на цьому блозі. Подивіться і Ви, шановні, їх 365, у тому числі: 2009 рік – 52, 2010 рік – 96, 2011 рік – 103, 2012 рік – 82. Валентина Степанівна не спить! :). І відвідувачів добряче «розбудила», бо вже маємо на блозі більше 3420 коментарів! Майже по десять коментарів на кожний пост, в середньому. Що не кажіть, а блог «ВП» попереду планети всієї! 🙂
Ось Вам і роль цього блогу маємо! 🙂
Про роль цього блогу. Цікаво оглянути це, як то кажуть, «одним оком». Я пішла далі попередників: підрахувала кількість посилань від цього блогу на інші інформаційні ресурси в Інтернеті, їх більше 550-ти. Плюс понад 350 посилань надали у своїх коментарях відвідувачі блогу. Сила! 🙂 Так чи інакше все, що є на цьому блозі, вже прочитали 236 тисяч відвідувачів, пішла 237-ма тисяча! -))); в середньому – 300 щодня! Така ось статистика! Так що Вам, Валентино Степанівно, не має бути соромно за цей блог. Бо він цілком достойний серед інших. Блог працює цілодобово. І це не просто фраза, бо це – факт: навіть щоночі від 22-00 год. До 6-00 год. блог відвідує в середньому 20-30 відвідувачів, інколи до 50! : ))). Роль – Є! Дай Бог кожному!
Валентино Степанівно! Колего! Ви бажаєте підвищити значущість цього блогу для бібліотек і бібліотекарів? Давайте разом з Вами зараз порадимо усім дитячим бібліотекам на сторінках їх сайтів «Про нас» пропонувати ось таку оригінальну форму самопрезентації: http://www.machaon.kiev.ua/page_62.htm
Це – сайт видавництва «Махаон-Україна». Принагідно нагадаю, що це видавництво було створено в 1997 році, й одразу стало лідером у галузі видання літератури для дітей. За роки існування видавництва «Махаон-Україна» світ побачило понад дві тисячі назв книжок. Вибагливі читачі оцінили зусилля Махаон-Україна, і тепер книжки з емблемою барвистого метелика залюбки читають і дорослі, і діти як в Україні, так і за її межами.
Погоджусь, що дитячі бібліотеки України мають не менші здобутки. Але тільки Махаон-Україна зумів себе презентувати в Інтернеті так оригінально. Не видаляйте цей може й рекламний коментар і Ваш блог стане ще кориснішим. А сайти дитячих бібліотек будуть «розмовляти» з дітьми ще більш зрозумілою мовою 🙂
Прочитал. Понял, что весь прогресс так называемой «флагманской библиотеки городка Сэйнсбирис» сводится к тому, что там в библиотеке есть кафе и помещения для дополнительных досуговых услуг. Да, еще там в отличие от нашей библиотечной традиции не выделены в отдельную библиотечную подотрасль детские библиотеки.
Если член президии УБА рекомендует перенимать такой опыт украинским библиотекам, то Вам, Валентина Степановна, и «карты в руки»: напишите социально и научно обоснованное представление (ходатайство) в Министерство культуры, в котором изложите свое видение этого вопроса. А то выглядит как обычное подстрекательство библиотекарей к непонятным действиям. А выходит, что библиотекари неохотно идут на эту дискуссию.
Видите ли, у них проводится 800 курсов в год. У нас в городах тоже проводится бесчисленное количество различных курсов и тренингов, но не в стенах библиотеки. Чаще всего – в арендуемых помещениях школ, училищ, техникумов, университетов. Причина – в библиотеках нет «лишних» помещений.
Видите ли, у них такие курсы проводятся общественными организациями третьего сектора. Но у нас в Украине «третий сектор» вообще «мертвый» на законодательном уровне, и потому никто никого бесплатно не обучает. Поэтому не нужны и бесплатные помещения библиотек.
Тут пропонується сказати про роль девізу УБА для бібліотек.
Зайшла на сайт УБА. Там немає девізу УБА. Якою буде його роль? 🙂
Колись я трішки попрацювала у відомій компанії “Гербалайф”. Так там головною умовою роботи було вживання продукції “Гербалайф”.
Відповідним великим був і економічний успіх цієї компанії. Це паралель, а висновок такий: Пропонуючи девіз бібліотекам, УБА має навчитися “вживати” його сама 🙂
Три дні аналізувала цей блог. Дійшла висновку, що помітною тенденцією цього блогу є відсутність «перехресних комунікацій», тобто надання відповідей на поставлені запитання. Ми бачимо багато питань до модератора цього блогу. Є запитання до президії УБА. Інколи відвідувачі запитують один у одного. Але, фактично майже усі запитання не мають відповідей. З одного боку це загальна тенденція сучасного нетикету, а з іншого боку це все-таки «заслуга» цього блогу і цієї професійної спільноти. Бібліотекарів. Роблю висновок: роль цього блогу буде більш значною, коли тут на блозі відвідувачі будуть дотримуватись правил більш поважного взаємного ставлення. І починатися цей процес має мабуть від організаторів блогосфери УБА і модератора цього блогу особисто. Перепрошую.
$$$-«Tanabela» – Не будьмо такі принципові! Невже краще, коли відвідувачі блогу не залишають своїх коментарів взагалі? Так як це відбувається на інших блогах УБА? 🙂 Та й врешті-решт, часто запитання вже й відповіддю у значній мірі є. Значно гірше, коли надаються суто «риторичні» відповіді, або «відповіді не про те». А в цілому я згідна з «Tanabela» – спілкування на блогах УБА нам потрібно покращувати.
Жаль,що у нас на блозі багато дописувачів коментарів так би мовити «одноразові» 🙂 Бо діють за принципом: зайшов, прокоментував, і більш ніколи на блог не повернувся. Кожен такий дописувач чомусь нагадує мені зозулю з її «підкідними яйцями» 🙂 Дуже хочеться, щоб дописувачі блогу були постійні. Або був присутнім хоча б деякий постійний актив.
Роль будь-якого блогу буде значно більшою, якщо його ідеї будуть використовуватись. А то буває так, що ідеї блогу існують за принципом: написано – прочитано – забуто 🙂
Tanabela, Анюті, Антону, Альоні: Так, було би добре, якщо би хтось знав і давав відповіді на всі запитання, навіть, якщо вони не стосуються теми посту 🙂 Проте зрозуміло, що це неможливо. Я намагаюся відповідати на запитання, якщо я знаю відповіді, намагаюся публікувати нові пости у відповідь на “запити” дописувачів, часто об’єдную відповіді для декількох дописувачів в одну відповідь. І не забувайте про час… У мене дуже напружений графік роботи… Багато вільного від роботи часу йде на хоббі (так – хоббі вже 18 років!) – бібліотечну асоціацію, написання книжок і статей… Мене дуже тішить, що кількість дописувачів блогу постійно зростає, що часто піднімаються важливі та цікаві питання… Звичайно, мене бентежить, що часто дописувачі вимагають від мене пояснень, звіту, відповіді за всіх і вся… :-), не дотримуються теми посту тощо. Мене дивує, що дописувачі менше беруть участь в обговоренні спеціальних питань, важливих для розвитку галузі, зато дуже активні у закидах щодо роботи і критики інших 🙂
Мені цікаво, чому, якщо на блозі я піднімаю важливе, на мою думку, питання, від мене ж вимагають його негайного вирішення, або обвинувачують у тому, що я не люблю бібліотеки, бувають сердиті, коли я запрошую разом вирішувати питання, кажуть, то то моя, мовляв, робота, бо я член Президії УБА… Громадські об’єднання так не працюють. І блогосфера – цікава річ, ми до неї тільки звикаємо, вчимося вести розмову, спілкуватися, чути один одного… Це – мета цього блогу! Це призведе до позитивних змін! Дякую за небайдужість!
Розмірковуючи над роллю цього блогу у розбудові УБА, я уважно придивилася до сайту Української бібліотечної асоціації, котрий ми іноді поважно називаємо Порталом. Я не виявила на його титульній сторінці реєстраційних реквізитів, як засобу масової інформації. Значить наш сайт-портал «Українська бібліотечна асоціація» в мережі Інтернет не є офіційним засобом масової інформації ВГО УБА. Бо у такому разі він є лише місцем зберігання певної кількості файлів-повідомлень, які президія УБА порахувала за потрібне зробити доступними для бажаючих читати такі файли-повідомлення. Виникло запитання до президії УБА: це сталося випадково, чи зумисне? І якщо зумисне, то з якою метою? Бо якщо випадково, то це потрібно виправити. Дякую за увагу до цієї моєї ремарки.
Цей блог про бібліотечні інновації. Дякуючи великоднім вихідним, переглянула тут усі понад триста постів. Та серед усього такого доволі широкого загалу не виявила жодного посту про буктрейлер. А це ж, погодьтеся, інновація. І дуже корисна. Особливо з огляду на таке катастрофічне зниження активності читання останнім часом. Тож було би дуже доцільно про це явище у бібліотечному житті, про цей засіб впливу на читачів, про цю інновацію щось сказати. А ще краще – не випускати цю тему зі свого поля зору, а говорити про буктрейлер постійно.
Це щодо ролі цього блогу в розвитку інноваційної діяльності українських бібліотек. А УБА в цілому (президії) необхідно підказати, щоб посприяла навчанню бібліотекарів у тренінгових центрах практичним навичкам створення буктрейлерів. Налагодити обмін бібліотек своїми творчими доробками. А може й репозитарій з виготовлених робіт згодом створимо :). Шануймося у своїй творчості, Бог нас створив саме для цього!
Так, так, пані «Лідія Самчук», на все воля Божа.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Слався Боже серед людей!
Поговорімо у ці дні з Богом усією своєю родиною бібліотекарів.
На столі – духмяна паска,
А круг неї – писанки.
Уділи нам, Боже, ласки
На всі дні, на всі віки!
Немала у нас родина,
Та молитва всіх єдина:
Хай розквітне Україна,
Як в погожі дні – весна.
(П. Воронько)
К сожалению, книга постепернно умирает как информационная матрица. Хотя обещает сохранится как некая форма наслаждения от перелистывания шуршащих страниц с их чарующим запахом типографской краски. Возможно ли привлечь интерес к чтению через буктрейлеры – большой вопрос. Но ухватиться за эту ниточку все же стоит. В Европе буктрейлер давно стал самостоятельным искусством.
Уже понятно, что это может быть новым жанром, в котором заложено масса возможностей, в первую очередь – по привлечению интереса к чтению. Красивые и увлекательные сюжеты, снятые захватывающие видеокадры, дорого и качественно – весь этот сплав может стать самостоятельным мультимедиа-жанром. Такие ролики с рекламными целями могут занять свое место на ТВ. Наконец, это неограниченные возможности для творчества не только библиотекарей, но и самих читателей.
@ Владимиру – Так, це нажаль відбувається… Але сподіваймося, що не швидше від тенденцій всесвітнього потепління :). А завдяки активному використанню буктрейлерів цей процес можна відтермінувати ще на сотню-дві, чи півтисячі років :). Час покаже. Але сьогодні цим потрібно займатися. Та особливо бібліотекарям. Бо й справді свого «кліпу» заслуговує кожна книга. Чи не так, бібліотекарі? Модераторе! Нагадайте відвідувачам про це ремесло окремим постом, і процес пожвавішає 🙂
Про роль професійних дискусій. Про роль цього блогу. Про девіз УБА для бібліотек. І про все це можна тут на блозі казати? Добре! Тоді слухайте.
Зайшла у місті в супермаркет «Сільпо», зробила покупки і склала в пакет. Гарні пакети, цупкі, нічого не скажеш. Придивилась, читаю: «Будь ласка, підкажіть нам, що не так?». І далі даються: сайт і телефон гарячої лінії з нагадуванням – «дзвінки на гарячу лінію зі стаціонарних телефонів по Україні безкоштовні». Спробувала, вийшло. Люди вдячні.
Ось Вам і «сільпо» 🙂
У них це інновація. А в українських бібліотеках такої інновації немає. І мабуть не скоро буде. У наших бібліотеках сьогодні так не запитують у користувачів бібліотек. Не питають… І книгу скарг (пропозицій) днем з вогнем не знайдеш у наших бібліотеках. Я не кажу про сільську бібліотеку, мене одного разу вигнали з обласної бібліотеки, відділу рідкісної книги. Мені не запропонували: «Будь ласка, підкажіть нам, що не так?». Бібліотекар просто робила все «НЕ ТАК»: не зареєструвала мене як користувача бібліотеки, не допустила до каталогу, не видала мені потрібну книгу, навіщось зробила ксерокопію мого паспорту, а перед цим ще й «здерла» з мене дві гривні до «фонду бібліотеки». А нещодавно я дізналася, що та бібліотекарка вже й заслужений працівник культури України.
Ось Вам і сільпо… інновації… бібліотечні реальність… і т.п. і т.д.
Тій жінці я вже давно все простила. Але важлива ідея.
Шановна “користувачка з села”, за вашу відкритість Вам спасибі. Бо частіше у бібліотечній практиці можна зустріти приховану оцінку нашої роботи. Частіше пропонують бібліотекарю шоколадку щоб вирішити своє локальне питання користувача 🙂 деколи неправомірне. Як завідуюча бібліотеки зі стажем я добре про це знаю. Але не узагальнюйте так вже надто. Бо переважна більшість бібліотек були б вдячні кожному за гарну ідею для покращення роботи бібліотеки. Бо ми, бібліотекарі, хороші ідеї цінуємо. Більш того, бажаємо стати “полем ідей” для своїх громад, користувачів бібліотечних послуг. Тому ідеї збираємо. І взагалі, наші книжкові фонди – то поле ідей. І такий девіз для бібліотек цьогоріч. У нас в бібліотеці книга пропозицій у куточку споживача бібліотечних послуг є, і ми раді вислухати кожного.
Я про роль цього блогу.
Якщо щоночі у високому небі над нами світяь зорі, то це комусь потрібно! 🙂
По аналогії:
Якщо цей блог існує і діє, то він комусь потрібен! 🙂
Будьмо певні!
Интересный вопрос поднимает эта Лидия Самчук: «Можно ли поддержать чтение новым мультимедийным искусством?» Европе и Америке уже давно не надо объяснять, что такое буктрейлеры, – там эта форма книжной рекламы уже поставлена на широкую ногу и весьма популярна. Что касается Украины, то у нас в этом отношении пройденный путь – «ноль без палочки», значит все впереди. Если только по тем или иным причинам эта тема не завянет на корню вообще :). Чего же греха таить, бывали у нас и такие инновации. Но не будем о грустном.
Тут есть разные мнения: одни считают, что без поддержки государства, то есть без денег, ничего не получится, другие говорят – ничего хорошего из того, к чему приложит руку наше государство (Минкульт), не получится :). Деньги грантов тоже «кусаются», т.к. нужно вписаться в условия грантодателя. Конечно же, однозначного ответа нет.
Лидия воздержалась от определения этого интересного феномена в современной культуре. А я скажу, что такое буктрейлер: «Это анонс на книгу в виде короткого видеоролика, тизера, который включает в себя самые яркие моменты книги или в том или ином виде визуализирует ее содержание; примитивно говоря – клип по книге».
Факт!
Як відомо, 16 травня об 11:00 у приміщенні Центру ділового і культурного співробітництва “Український дім” (вул. Хрещатик, 2) відбудеться урочисте відкриття IХ Київської міжнародної книжкової виставки, яка триватиме до 19 травня. На виставці свою видавничу продукцію представлятимуть понад 120 видавництв і видавничих організацій різних форм власності з усіх регіонів України.
Пропозиція!
Навіщо створювати передумови для аматорського створення буктрейлерів бібліотекарями? Чи не краще це робити професійно тими ж видавництвами з їх набагато більшими ресурсами. Хай створюють і виставляють на свої сайти. А бібліотеки спонукати до використання та поширення вже готових буктрейлерів. Справа ж не в тім, щоб бібліотекарі напрацьовували практику створення таких відео презентацій книжок, а доводити їх до користувачів бібліотек – читачів тих книжок.
Действительно, как его не называй, тот «буктрейлер», а речь идет именно о рекламе книги по ее содержанию. Это примерно то же самое, что видео ролики рекламы лекарственных препаратов. Но фармацевтические фирмы не перепоручают создание своих рекламных видео роликов аптекам. Они их делают сами. И неплохо делают! Согласитесь. Хотя, библиотеки иногда сравнивают с аптеками, называя их «аптеками для души» :). Но, как видим, параллели получаются не полные.
Мне понравилось, например, как в той же России. Там буктрейлеры делают на конкурсной основе. Организатор – именно государство, а точнее Федеральное агентство по печати и массовым коммуникациям. Оно объявило о запуске Всероссийского конкурса буктрейлеров. Точно не знаю, но думаю, что там без денег издателей не обошлось. Ведь качество буктрейлера напрямую зависит не только от заинтересованности создателей, но и от их технической оснащенности, то есть от финансов. А пока что доморощенные буктрейлеры – это чаще всего игра с картинками, нарезка из готовых видеокадров или самая простая анимация.
Дякую, Анно! 🙂 “Бібліотека – аптека для душі” – гарний слоган.
Та у мене з’явилася інша інноваційна думка. Деякі виробники мають свої мережі магазинів. Ті ж автовиробники, або скажімо виробники Apple, Samsung, тощо. А ось створювати свої “фірменні” бібліотеки наші видавці чомусь не поспішають, навіть доволі потужні видавництва цього не роблять. Те ж видавництво дитячої літератури “Махаон-Україна” та багато інших, не варто усіх перераховувати. Могли б, та не роблять таких бібліотек. Не роблять навіть одну таку “фірмову” бібліотеку на декілька видавництв разом. І не зрозуміло чому. Законодавство дозволяє.
От якби… І діяли б на теренах України такі собі бібліотеки-агрегатори на славу видавництвам і на користь людям. І по кожній книжці кліп був би під рукою у читачів 🙂 Хай би це поєднувалось з функціями звичайної книгарні. Приходять люди до такого бібліотечно-магазинного закладу як до читальної зали. Читають-насолоджуються 🙂 А замість абонементу – магазин :). Ось Вам інновація!
С Днем Победы Вас, друзья!
Правильно! Россия ко всему прогрессивному благосклонна!
Давайте вспомним о нашем былом единстве!
Во второй мировой войне. И в Первой мировой.
В войне русско-турецкой. И войне с Наполеоном.
Ратный подвиг наши народы много раз совершали вместе!
И все, что было у нас с Россией положительного ранее.
А было много общих побед трудовых. И еще будут.
Просто нам нужно быть вместе!
И библиотекам – тоже!
С Днем Победы Вас, друзья!
Ця «Прогресивна» не дасть заскучати 🙂 Я вже раніше читала її коментарі. І ось знову: «Бібліотека-агрегатор», або «Книгарня-читальний зал». Ну й замислила!!! 🙂 Все так просто, як білий день, а ніхто так не робить! 🙂 І не пропонує 🙂 Якісь надто сором’язливі наші бібліотекарі 🙂 Чи може ми живемо сьогодні в епоху монополії державних бібліотек? Тут же блог бібліотечних інновацій!
Невже думаєте, що всяк інакомислячий, гляди, відразу попаде під натиск бібліотечних рейдерів, або дивись, і бібліотечні рекетири наскочать? 🙂 Та мабуть не варто так себе лякати. Бо скоріш за все запровадження таких нових бібліотек проходитиме мирно. Співіснують же наразі в Україні державна мережа «Укрпошта» і «Нова пошта». Просто інертні ми чомусь, кволі на практичну реалізацію бібліотечних інновацій. Нажаль…
В Україні законом дозволено бібліотеки усіх форм власності та будь-якого цільового змісту їх документних фондів. Так що бібліотека одного книжкового видавництва в Україні – це цілком реально. А інноваційна діяльність людей жодного страху не повинна мати. Вперед! Вперед! І ще раз вперед!