Неможливо починати новий 2013 рік без найкращих побажань всім читачам і дописувачам (і потенційним читачам і дописувачам) блогу. Прийміть мої щирі вітання й побажання щастя, достатку, творчості та інновацій в українських бібліотеках і поза ними! Щиро вдячна всім і сподіваюся на подальше спілкування та ефективні дискусії!
А тепер – до справи! 🙂
У всіх бібліотекарів виникає багато запитань щодо законних підстав роботи з фільмами в бібліотеці. Нижче подано роз’яснення О.В. Васильєва, члена Президії УБА, канд. техн. наук, керівника громадської організації «Інформатіо Консорціум», який на наше прохання прокоментував нашу дискусію під іншим постом. Питання настільки важливе, що варто розібратися з цим окремо. Тож, коментар О.В. Васильєва:
“У Законі про авторське право є достатньо виключень і обмежень цього права на об’єкти інтелектуальної власності на користь бібліотек. Проте всі вони стосуються основного для бібліотек об’єкту – книг. Коли бібліотека використовує аудіо та відео продукцію, вона вступає на специфічну територію, де працюють трохи інші принципи дозволу використання аудіо та відео записів.
Перший випадок – бібліотека придбала в торговельній мережі відповідний диск. Факт покупки (якщо вона стосується офіційної копії) – це і є отримання ліцензії користувача, для відтворення у домашніх умовах. Тобто бібліотека може видавати такий продукт читачеві додому, де він буде його прослуховувати або дивитися, задовольняючи власні потреби (не забудьте попередити його про відповідальність щодо неприпустимості копіювання). Передивлятися його на обладнанні бібліотеки не відповідає ліцензії.
Другий випадок – бібліотека стає власником також диску, проте вона його купує як БІБЛІОТЕЧНА УСТАНОВА, що повинно супроводжуватися вже бібліотечною ліцензією (яку оформляє видавець продукту або його автор). Після цього можливе відтворення продукту на обладнанні бібліотеки читачем, але індивідуально.
Третій випадок – це отримання іншої ліцензії на організацію демонстрації продукту для групи читачів – тобто організація аудіо/відео залу на некомерційних засадах. Такі ліцензії можуть видаватися бібліотекам за плату або без неї, але на підставі рішення організації, яка має права на видачу таких ліцензій. Це може бути Мінкульт, або інша установа. Можливий варіант, коли ці ліцензії мають бути оплачені третьою юридичною особою. Якщо бібліотека збирається отримувати гроші за такі послуги, то необхідна інша ліцензія на організацію залу на комерційних засадах, у такому випадку бібліотека починає конкурувати зі звичайним кінотеатром або концертним залом.”
Творчість та інновації в українських бібліотеках 
Я зрозумів що тут викладена особиста думка О.В. Васильєва.
тепер питання:
1. Бібліотека придбала в торговельній мережі відповідний диск. Вона його придбала за які кошти? Якщо за безготівкови вона його купує як БІБЛІОТЕЧНА УСТАНОВА (з пункту 2).
Якщо за готівкові, то всерівно диск ставиться на баланс (передається в дарунок від б.ф.) до бібліотеки.
2. Що таке “повинно супроводжуватися вже бібліотечною ліцензією” бібліотечна ліцензія?
3. Третій випадок теж цікавий тим що слідуючи логіці, в голос книжку для групи ми читати не можемо?
Питання складні, треба шукати відповідь… Порадьтеся з юристами, якщо такі у Вас є… і розкажіть нам, що вони відповіли…
Сижу на диване под елочкой 🙂 Читаю Ваш блог на сайте УБА. Понимаю, картина старая, как мир: «нельзя – потому что нельзя» 🙂 Нельзя, если читатель бедный, и нельзя, если читатель инвалид; нельзя если читатель сирота или осужденный; нельзя если читатель в больнице или в доме для престарелых людей. Нельзя! Нельзя! Нельзя!
Беру в руки книгу: Сид Рот «Смелость противостоять запретному». Второе название – «Они задумались». Год издания 2012. Тираж – более 1 млн. экземпляров. Как-никак, бестселер! Советую прочитать эту полную оптимизма книгу всем, кто оказался в этой дискуссии лицом к тем, кто запрещает. Согласитесь, что 200 листов а-5 формата – это на один вечер чтения, а польза на всю жизнь. Если очень коротко, то книга о том, как запрещать запреты 🙂 Не буду излагать более полно ее содержание, достаточно указать на ее эпилог: «самостоятельно мыслящие люди изменяют мир!».
И не считайте, что автор малоопытен, а все запреты освящены Господом. Он сам – человек с достаточным жизненным опытом семи десятков лет. А его книга – изложение опыта многих других успешных людей.
Забороняти заборони!
Львівська облрада відхилила протест заступника прокурора області на рішення облради про визнання нечинним на території області Закону України «Про засади державної мовної політики». «За» те, щоб задоволити протест прокурора, проголосували лише 10 депутатів із потрібних для прийняття рішення 59 голосів. Нагадаємо, Львівська облрада вдруге прийняла рішення про визнання нечинним на території області Закону України «Про засади державної мовної політики». «За» це рішення проголосували 80 депутатів на сесії 23 листопада. Джерело – http://zik.ua/ua/news/2013/01/02/386450
Виходить, що «Закон про медіа…» обмежує щонайменше 15 мільйонів українських пенсіонерів у доступі до перегляду фільмів у бібліотеках країни на безоплатній основі. А на додаток – ще третину населення України, яке соціологи визначають як бідне. Але, є люди, котрі з цим погоджуються, хоч мали б обстоювати соціально незахищених. На превеликий жаль…
В той же час, голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини, керівник Харківської правозахисної групи Євген Захаров стверджує, що жертвою держави (чиновників) може стати кожен. Сьогодні в Україні ніхто не застрахований від того, що його права будуть порушуватись. Проте ситуація не є безнадійною – існують механізми, щоб захистити людину, До прикладу, нещодавно у Львові він провів один із семінарів з навмисно провокаційною назвою «Навіщо Україна?», які організовує головний редактор культурологічного часопису «Ї» Тарас Возняк, і розповів людям, як громадянин може опиратися державним чиновникам, якщо вони порушують його права. Опубліковано на http://zik.ua/
Друзі! Хто візьметься «фотошопити» картинку із зображенням бібліотекаря, яка тягнеться до золотого диску «Медіа», але «Людина в чорному» (Зло) вже люто замикає на її зап’ястях кайдани – такі собі золоті ланцюги з гравіровкою «Закон»? Пригодиться!
Друзья! А может без картинок? Проще предложить Минкульту (от имени президии УБА) опубликовать соответствующие законы? Или что там вяжет наши библиотеки на пути к медиа контенту? Я без юмора. Зачем же тут детский сад устраивать?
У Данії це можливо. Аудиторія для перегляду обмежена кількістю 70 чол. http://olga-methodlibkyiv.blogspot.com/2012/04/blog-post.html#more
Друзі, закон є закон, його треба дотримуватися – з одного боку (якщо ми прагнемо жити в правовій державі), а з друго боку – ми маємо вести мову, як лобіювати зміни до закону на загальне благо – читай, для бібліотек. Так діє, наприклад, ІФЛА, лобіюючи зміни до міжнародних законів про авторське право. Ці закони на міжнародному рівні також не надто поблажливі для бібліотек. Отже: треба знати, щоби дотримуватися та міняти! Але нам потрібні професійно підготовлені для цього люди – юристи, бібліотекарі та інші, щоби для початку сформулювати, що конкретно треба поміняти в законах, в яких, як це сформулювати, що потім з таким документом робити, куди передавати (хто має право законодавчої ініціативи?), тобто професійно лобіювати… Якщо Ви зараз напишите: “Нехай УБА це робить! Ми вас обрали!”, то це не вирішить питання. Потрібні професійні юристи, обізнані саме в цих питаннях. За які гроші їх найняти? Це тільки бібліотекарі можуть бути волонтерами… 🙂
На «консультацію» О.В.Васильєва
«Якщо бібліотека збирається отримувати гроші за такі послуги, то необхідна інша ліцензія на організацію залу на комерційних засадах, у такому випадку бібліотека починає конкурувати зі звичайним кінотеатром або концертним залом».
======== Скажіть, будь ласка, який це «добрий законодавець» з самого початку такої своєї законотворчості «навішав» бібліотекам прагнення у соціальній але бідній країні заробляти на перегляді тих же фільмів або на прослуховуванні аудіо? Такий «горе-законодавець» вже тоді «підставив» (вульгарно) бібліотеки, навішавши на них образ вульгарно користолюбивих «професіоналів». Не ліцензію ТАКУ потрібно отримувати, а давайте приберемо з відповідних законів спочатку такий позор і посміховисько! Бо для бібліотек це позорище. Воно існує лише на папері і дискредитує бібліотеки! А прізвище того політика, котрий запропонував таку редакцію закону оголосити на всю країну!
Дякую, Ольго, за посилання. Прочитала. Звернула увагу на: «…дає вільний доступ до більш ніж 10000 фільмів від Walt Disney, Twentieth Century Fox, Universal Pictures, Paramount Pictures, Scanbox та багато іншого. У пакеті представлено і кілька сотень данських назв». Давайте створимо і ми в Україні свій «Національний перелік доступних фільмів». І запропонуємо тому ж таки Мінкульту (бо його ж не об’їдеш :)) видати бібліотекам відповідні ліцензії. Можливо, що десять тисяч фільмів одразу ми не зможемо запропонувати, але почати можна з сотні. Бо головне на початку – створити прецедент у цій царині. Зламати існуючий чиновницький спротив. А стосовно плакату від Спартака – підтримую. Така наша боротьба повинна мати свою метафору, образ.
Від цьогорічного Дня Святого Миколая, дякуючи місцевому фермеру Василю Петровичу Мігдюку, у нас в бібліотеці є великий телевізор. Хочу запитати колег: чи потрібна ліцензія для того, щоб організовувати у бібліотеці груповий перегляд фільмів та прослуховування аудіо з мережі Інтернет? Дякую.
Валентино Степанівно, УБА потрібні не юристи, а політична воля до захисту інтересів українських бібліотек, а в кінцевому рахунку – до захисту прав громадян України, котрі так чи інакше є користувачами бібліотечних послуг.
п.Вірюку: А хіба УБА цим не опікується? Чому Ви думаєте був розміщений цей пост? Для того, щоби бібліотеки не “працювали” з фільмами? Ні! Для того, щоби робити це професійно і не порушувати закони! Так – фільмам у бібліотеках! Ні – порушенню законів при роботі з фільмами в бібліотеках! А юристи потрібні, бо ми з Вами не знаємо, що і як з цим робити. Тож – навчаємось…
Пропозицію Спартака – підтримую. Цікаво.
Так стало відомо, що наразі в бібліотеках України здійснюється публічний показ фільмів певного змісту (пропаганда американського способу життя) у підрозділах «Вікно в Америку», і що на таку діяльність в українських бібліотек є ліцензії. А чи має Україна хоч в одній бібліотеці США свої «Вікна в Україну»? Чи здійснюється там публічний показ фільмів українських виробників, що висвітлюють історію України, та чи використовуються там українські ліцензії?
Пані Ользі: Слово “пропаганда” має чітко виражене ідеологічне забарвлення… А легальну демонстрацію в деяких українських книгозбірнях класики американського кіно я би назвала розширенням доступу до інформації в бібліотеках, а також моделлю, яку треба застосовувати для роботи з усією кінопродукцією. Щодо українського кіно в американських книгозбірнях, то це питання варто направити до Міністерства іноземних справ. Я же можу сказати, що якщо така потреба виникає у читачів, то американські бібліотекарі намагаються її реалізувати на законних підставах… Принаймні російські та старі радянські фільми я бачила в публічних бібліотеках США. Там їх можна брати на абонемент. І ніхто не каже, що то радянська пропаганда 🙂
Дякую пані Валентино за Ваш коментар-зауваження. Використаємо ж у якості третейського суді Вікіпедію. Маю Інтернет, читаю: –
пропага́нда (лат. propaganda дослівно – «яка підлягає поширенню (віра)», від лат. propago – «поширюю») – форма комунікації, спрямована на поширення фактів, аргументів, чуток та інших відомостей для впливу на суспільну думку на користь певної спільної справи чи громадської позиції. Пропаганда зазвичай повторюється та розповсюджується через різні засоби масової інформації, щоб сформувати обраний результат суспільної думки.
Отже, слово позитивного змісту, придатне для використання. Але, моє питання про ліцензії для бібліотек. Я розумію так, що «Вікна в Америку» – це наслідок співпраці УБА та американської ALLA, а зовсім не МЗС наших країн. Посольства тільки сприяли цьому. Тому моє питання цілком резонне: Якщо в Україні чинні ліцензії США, то в США мають бути в наявності і бути чинними ліцензії України.
А заодно прийміть від мене ще одне запитання: Де в Мережі можна ознайомитися з переліком колекцій американських фільмів, які використовуються за проектом «Вікно в Америку»?
Я тоже поддерживаю предложение Спартака. Друзья, а это было бы весьма интересно. И более мягко в сравнении с какими-то уличными протестами, которые предусмотрены в уставе УБА (пункт 2.3.3.) «…ініціює і сприяє проведенню мітингів, громадських акцій (у тому числі акцій протесту) та інших заходів». Зачем нам-библиотекарям, гуманистам в своей профессиональной и человеческой сущности, останавливать поезда и пароходы своими акциями протеста?
Гораздо лучше – изготовить такой сатирический плакат, собрать подписи членов УБА, и передать такую петицию в Министерство культуры Украины, ведающее выдачей библиотечных лицензий на использование украинскими публичными библиотеками лицензионного видео контента, официально распространяемого в сети магазинов розничной торговли. Мне почему-то верится, что у Министра культуры «сердце не камень», и он обязательно отреагирует положительно. За какой-то месяц-два времени все публичные библиотеки нашей страны будут иметь такие лицензии. И тогда более оживленно пойдет процесс приобретения, приема в дар и практического использования видео и аудио контента.
Пані Ольго: про це можна дізнатися з каталогів бібліотек. Центри “Вікно в Америку” – результат співпраці бібілотек і Посольства США в Україні.
Вже в котрий рік УБА сприяє запровадженню пунктів доступу до офіційної інформації в бібліотеках. Вже створено понад сім сотень таких пунктів, і їх чисельність постійно збільшується. Створено потужний блок правової інформації для цих пунктів і він постійно поповнюється і оновлюється. І на такому тлі УБА, виходить, має проблеми з власним доступом до офіційної правової інформації стосовно оформлення ліцензій на показ відео фільмів в українських бібліотеках. Щось тут не так. Явний каламбур. Плутанина. Хто цю плутанину вносить? Давайте виправимо! Умови отримання бібліотеками відповідних ліцензій на безкоштовній основі має бути загальновідомим, а самі ліцензії бібліотека повинна мати можливість замовити по Інтернету, а отримати рекомендованим поштовим відправленням. Хто міркує інакше, – відгукніться!
Я була на перегляді українських фільмів в американському ун-ті… Впевнена, що переглядали ліцензовану копію.
Щодо перегляду в б-ках: якщо бібліотека легально придбала ліцензовану копію фільму (варто переглянути умови ліцензії, і якщо не зазначено інакше (н-д, лише для приватного перегляду), то б-ка абсолютно легально може використовувати фільм – видавати, переглядати тощо. Чому ні?
Дякую за рекомендовану книгу Сіда Рота «Они задумались». Моєму товаришу з Бердянська таку книгу надіслали друзі з Америки (США). Прочитав і я. Дійсно, повчальна книга. Справді, не усі заборони є справедливими. На світі є багато помилкових і навіть шкідливих традицій, звичаїв і законів. Прийняті у суспільстві за певних обставин такі закони згодом працюють проти людини, проти суспільства або проти певної соціальної групи. Бо життя розвивається. І якби життя було надто сталим, зовсім не динамічним, то це був би застій, і він спричиняв би відсутність розвитку, або суттєво стримував би такий розвиток. Та це неприпустимо, та й неможливо.
До прикладу, цензура була і ось її вже немає. Спекуляція була, і вже відсутня. У Російській імперії була заборона законом друкувати українські книжки, та це згодом минулося, бо такий закон було відмінено. Впевнений, що і заборону бібліотекам забезпечувати відкритий доступ до медіа контенту слід заборонити. Скасувати. І це обов’язково станеться. Питання лише в тому, чи стане дотичною до цього процесу УБА.
Друзі, ви сперечаєтесь за те бути чи не бути в українських бібліотеках медіа фондам. Іншими словами, – робити чи не робити доступним аудіо- та відео- контент для бідних верств населення. Вважаєте, що бідні розбагатіють, так і не встигнувши скористатися бібліотечними послугами такого призначення. Не вийде! Хоча й влада обіцяє українцям у новому році підвищити соціальні стандарти, але життя показує зовсім іншу тенденцію. Для найменш захищених ці наміри влади означають лише кілька додаткових гривень на місяць. Натомість українські багатії збагачуються на мільярди. Ділові часописи не встигають відстежувати прирости капіталу українських олігархів. Так що лобіюйте доступність такої послуги у публічних бібліотеках! Це буде правильно. (За матеріалами порталу «Воля народу»)
Пропоную усім зацікавленим у лобіюванні доступу бідних до перегляду фільмів у бібліотеках використовувати так звані «Козацькі заповіді милосердя». Це – загальновідома і суттєва частка української національної ментальності і культури. Вона складається з декількох постулатів. Наведу їх. Уважно перечитайте все це.
1) Готовність допомагати найслабшим, найбеззахиснішим – дітям, створювати умови для їхньої радості, запобігати їхнім стражданням, замінювати їм у разі необхідності батька і матір, брата і сестру.
2) Всебічна допомога сиротам, вдовам, бабусям і дідусям, турботливе ставлення до безпомічних, по змозі – матеріальна і моральна опіка.
3) Надання допомоги хворим, інвалідам, потерпілим від стихійних сил природи і техногенних катастроф.
4) Здатність до співчуття, жалю до людей, які потрапили в біду.
5) Готовність допомогти будь-якій людині, щиро розділити з нею журбу, страждання, горе, зробити все для того, щоб їй стало легше.
У мене нема сумніву про те, що Фільм який придбано для фонду бібліотеки зберігається у фонді і видається на запит користувача: додому чи в читальний зал для перегляду. Ця послуга в бібліотеці називається видачею документа користувачеві.Тепер про демонстрацію фільму у бібліотеці. “Демонстрація” регулюється ЗУ “Про кіноматографію”.Де вказано, що право на розповсюдження і демонстрування надається субєктам кінематографії. Документом який засвідчує це право є державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів. Бібліотека заклад який не є субєктом кінематографії. У ЗУ ніяких обмежень на придбання для бібліотечного фонду таких документів як фільм(промаркований) на е-носії не визначено .
Визначено що “демонстратор”фільму це субєкт кіноматографії який здійснює публічний показ.
Під демонстрацією в ЗУ визначено, що це “публічний показ, професійна діяльність, що полягає в в показі фільму глядачам у спеціально призначених залах кінотеатрах і кіновидовищних закладах”. Остання цитата явно не про бібліотеки.
Можливо в нашому законодавстві обмежень для нас не передбачено.
Хто не чув, тим повідомляю: «у місті Луцьку я з задоволенням відвідую кінопокази на пр. Грушевського,1 – в бібліокінозалі бібліотеки для дітей. Гарна невимушена атмосфера, є можливість поспілкуватись після перегляду. Зручний вечірній час для перегляду, добірка фільмів цікава, вхід вільний і безкоштовний».
Велика подяка Вам, «Валентина». А відтак виникло прохання до «Могилянська бібліотекарка»: – Тетяно Олександрівно, спробуйте переформулювати свій допис на цьому блозі від 3 січня 2013 року. Хоча би до рівня: «мені здається, що…». Бо Ви ж знаєте, що застереження виробників медіа продукції, яке ми бачимо чи не на кожному їх DVD- диску «призначено для приватного перегляду» не є забороною для такого перегляду в умовах бібліотеки. Бо у бібліотеці людина також залишається приватною особою. Чи може, переступаючи поріг бібліотеки людина відразу стає «Ми»? 🙂
Подейкують, що у Вас в університеті є медіа фонд, і чималого обсягу (більше тисячі медіа дисків). І Ви спите спокійно. 🙂 Мабуть тому, що нічого не порушуєте. Чи може ідете кожного робочого дня «ва-банк» з правоохоронцями? Поділіться власним досвідом з такими, як я 🙂
Цікава ситуація виходить. Під час обговорення креативних ідей для міста Львова «некто Васильев» вніс сумніви щодо законності перегляду у бібліотеці DVD-фільмів. Блогер запропонувала цьому мужчині окремий пост. Веди, чоловіче, дискусію!!!!!! Та він чомусь мовчить. А люди хвилюються. Може й не всі бібліотекарі відвідують наш блог, але навіщо створювати і поширювати «бібліотечні страшилки»? І так життя не солодке.
А в цей час інші працюють, створюючи для людей умови безкоштовного доступу до відео контенту. Хто приходить до бібліотеки? Звичайно ж бідні та малозабезпечені. Бачу, що це розуміють в Луцьку. Ось читаю, що в Миколаєві це також розуміють.
На їх сайті бачимо таке. Запрошуємо всіх бажаючих!
Друзі! Увага! Відкрився новий сезон кіноклубу «ФріДом»! Кіноклуб «ФріДом» створений спеціально для всіх, кому цікаве смислове кіно. Основними завданнями кіноклубу є перегляди і колективне обговорення фільмів, вивчення кіномистецтва, але найголовніше – дружнє спілкування за чашкою чаю. Зустрічі кіноклубу «ФріДом» проходять по суботам о 15.00 в літературно-музичній вітальні «На Потьомкінській» Центральної бібліотеки ім. М.Л. Кропивницького. (Далі наводиться список фільмів для перегляду у бібліотечному кіноклубі «ФріДом»)
Вказується координатор кіноклубу: Катя Деменникова
У нас в великій обласній лікарні є багато хворих, котрі перебувають на завершальній стадії лікування в стаціонарі. До їх послуг маємо плазмові телевізори у спеціально виділених для цього кімнатах спільного користування пацієнтами лікарні. Їх у нас в лікарні вісім. У кожній може розташуватися десять-п’ятнадцять осіб. Але з причини невизначеності з авторським правом ми не можемо запропонувати своїм пацієнтам перегляд цікавих фільмів. Хоча й маємо п’ять DVD-програвачів, спонсори подарували. Якщо вже лікарня такий безкоштовний показ не має права здійснювати, то можна було б запровадити відео-філії від міської бібліотеки. Та чи є в Україні такий досвід я не знаю. Бібліотекарі, поінформуйте лікарні! А при можливості – допоможіть.
Робота Інтернет-центрів, відкритих за проектом “Інтернет для читачів публічних бібліотек (LEAP)”, свідчить, що перший “стрибок” був вдалим. Завдяки фінансовій і методичній підтримці Посольства США в Україні, завдяки творчому підходу бібліотекарів, розумінню і допомозі владних структур громадяни України отримали можливість доступу до світової мережі Інтернет. Значно підвищилася якість надання бібліотечних послуг.
Маріупольська центральна міська бібліотека надає Інтернет-центр для дистанційної освіти, проводить щомісячний чат з юристом – віртуальну юридичну консультацію. Пропоную Президії УБА скористатися цією послугою. А на сайті УБА оголосити наслідки: що можна, а що не можна в практиці використання відео контенту в публічних бібліотеках України.
Бібліотекарі, а як це виходить, що при сприянні УБА в Україні використовуються ліцензії на показ відео контенту, які видані іншою державою? Бо тут говориться, що «Вікна в Америку» мають таку ліцензію від США. Це слід розуміти так, що держава Україна вже не контролює інформаційний простір країни? Але ж це порушує засади безпеки України! Щонайменше інформаційної безпеки України. Хто може надати додаткові роз’яснення стосовно такої ситуації?
Студенту-правнику: Ліцензію на перегляд та видачу на абонемент кращих американських фільмів центри “Вікно в Америку” мають від власників прав на фільми. Як правило, це – кінокомпанії, або інші структури, кому передані права власності. У ліцензіях, які є в центрах “Вікно в Америку”, йдеться саме про те, що я написала: бібліотеки мають право видавати ці фільми на абонемент і організовувати перегляди в бібліотеці. В українських бібліотеках є також книги, які видані в Росії, США, НІмеччині, Австралії та інших країнах… Це – доступ до інформації, вільний обмін ідеями, а не порушення інформаційної безпеки. У Статті 19 «Загальної декларації прав людини» ООН зазначено: «Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне висловлювання; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань і свободу шукати, отримувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів». Про це йдеться також і в Конституції України.
Про книги – недоречно.
Про відео фільми – не переконливо.
А стаття 9 «Загальної декларації прав людини» ООН – не про це. Бо там йдеться про право громадян «…поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів» яка створена особисто громадянином. Та поза усе поширення інформації на території іншої держави власниками-нерезидентами цієї держави, або від імені когось, має узгоджуватися з відповідними органами державної влади країни, на території якої таке розповсюдження планується.
До речі, чи не тому, коли навіть український державний діяч Р.Кузьмін (заст. генерального прокурора) бажає розповсюдити на території держави США певну інформацію, йому держава США у здійсненні таких намірів заперечує; більш того, перешкоджає шляхом скасування законно отриманої цим громадянином візи до США. Отак робить «демократична США», і мовчить чомусь ООН, хоча йдеться про порушення згаданої Вами Декларації.
Висновок: то може президія УБА допоможе цьому громадянину, безумовно користувачу бібліотечних послуг як мінімум Національної парламентської бібліотеки, розповсюдити якісь там коротенькі відомості на території «сусідньої» «дружньої» «демократичної» держави США? Особисто чи посередництвом розповсюдження в бібліотеках США одного DVD- диска відповідного змісту за ліцензією виробника (Р.Кузьміна)?
Та хоча би вільно висловіть свою позицію, як помітна в українському суспільстві бібліотечно-інформаційна громадська організація. Міжнародне право не повинно застосовуватися вибірково! Я особисто – ЗА! – дотримання законів усюди і усіма! Будьмо чесними!
Друзі! А вільне розповсюдження відомостей у світі все-таки є! Воно відбувається! Так, під час новорічних свят канцелярія Санта Клауса в Лапландії (Кольський півострів) отримала близько 10 тисяч листів від українських дітей. Як повідомляється, в резиденції Санта Клауса запевнили, що жоден лист не залишиться без відповіді. Щорічно ж тут отримують понад півмільйона листів з усієї планети 🙂 🙂 🙂 🙂 🙂
Згоден, Снігурко наша! Вільне розповсюдження інформаційних відомостей у світі все-таки є! Уточнюю: воно починається з чудового міста Лева! З нашого міста! 🙂 А для тих, хто ще не второпав про що йдеться, пояснюю.
У Львові на площі Ринок 7-9 січня відбувається Різдвяне дійство «Свято пампуха». Цьогоріч на “Святі Пампуха” працює унікальна Різдвяна пошта. Всі охочі мають можливість надіслати ексклюзивну різдвяну art-листівку й не лише її, адже пошта особлива. Відтепер на святі кожен зможе відправити різдвяний подарунок чи сувенір друзям, рідним та коханим у будь-який куточок світу. Зауважу! Не вибірково, а КОЖЕН! 🙂 Любі друзі! Поширюймо тільки приємну інформацію! 🙂 🙂
Всем, в суе спорящим о простом! 🙂
Друзья мои, зачем этот спор? Зачем, например, спорить о том, есть ли жизнь на Марсе? Или, скажем, есть ли в кране вода? 🙂 Нужно просто посмотреть! Правда же, все легко и просто? Вот и я так думаю. 🙂
Только на одну минуту вышла в Интернет и прочитала такое! В структуре библиотек формируется особый отдел – медиатека, интегрирующая возможности новых носителей информации и обеспечивающая комплексный характер обслуживания посетителей. В концепции этого подраздела заложена реализация идеи сочетания читального зала с компьютерной оснасткой и документами на цифровых носителях.
Сегодня отдел может предложить своим читателям из фонда медиатеки: фильмы знаменитых режиссёров, вошедшие в золотой фонд киноклассики; записи телевизионных передач из циклов “Кумиры”, “Юбилеи”, “Серебряный шар”, “С потолка”, “Легенды мирового кино”; фонограммы радиоспектаклей и передач из серии “Театр у микрофона”; поэтическая серия “Поэты читают свои стихи”; фильмы-оперы, фильмы-балеты; детские музыкальные сказки и мюзиклы; энциклопедии по искусству; альбомы по искусству, учебники по рисованию и композиции; видеоуроки для музыкантов; ноты и книги о музыке; учебники, в т.ч. интерактивные; театральные пьесы; аудиокниги.
Правда, здорово?! Но это не Львов. 🙂 Возьмите немножко на Восток. 🙂 Да, это город Харьков! Харьковская специализированная музыкально-театральная библиотека имени К.С. Станиславского. Наверное «Утро Медиа» для библиотек над Украиной всходит здесь. Не верите? Тогда Вам нужно просто приехать в наш город и посмотреть своими глазами. Никому не в упрек, просто приезжайте!
Студенту-“правнику”: “На городі – бузина, а в Києві – дядько”… Ми обговорюємо важливість дотримання законів авторського права і про моделі роботи з відео-контентом в бібліотеці.
Друзі, давайте «відштовхнемось» від поради Валентини Степанівни і спробуємо говорити «про моделі роботи з відео-контентом в бібліотеці». Є гарна нагода створити таку модель. Справа в тім, що цього року в українському прокаті з’явиться художній фільм “Параджанов”. Про це 9 січня – в день 89 річниці від дня народження Сергія Параджанова – повідомляє компанія “Артхаус Трафік”.
Зараз фільм знаходиться на фінальній стадії виробництва. Українська прем’єра стрічки запланована на липень, час Одеського кінофестивалю. На екранах кінотеатрів “Параджанов” з’явиться восени 2013 року. Фільм “Параджанов” – найбільший кінопроект за участю України із загальним бюджетом 1 млн. 980 тис. євро, половину якого забезпечило Державне агентство України з питань кіно. Зйомки проходили в Україні.
Давайте візьмемо фільм «Параджанов» і допоможемо одній українській бібліотеці отримати одну ліцензію на цей один фільм. Назвемо її «модельною ліцензією». Ми тут обираємось бути правдошукачами, і Сергій Параджанов, як відомо, був запеклим шукачем правди. Політично вигідна ситуація. Спробуймо!
Підтримую Модельну Ліцензію:-) Бажаючі створити таку, попрацювати на загальне благо, зголосіться!
Шановна “ВП”, запропонуйте свою версію розподілу зусиль УБА в отриманні такої ліцензії між Президією УБА та усім багатотисячним загалом членів УБА.
Янику: Багато тисяч людей на це не треба. Треба декілька розумних, які попрацюють над цим питанням. Я, на жаль, не є спеціалістом. Потрібно, щоби хтось порадився з юристом, обговорив з колегами, що саме цікавить бібліотеки, письмово виклав позицію щодо цього питання і з якою заявою і куди треба звертатися від імені УБА. Зазвичай, це робить робоча група, спеціалісти, які зголошуються, а потім передають готові документи до Президії УБА, яка також обговорює їх і звертається до відповідних структур.
Це робиться з усіх питань. Скажімо зараз ми підготували основу для подальшого вирішення питання з електронними книгами в бібілотеках. Сподіваюся, що цього місяця ці матеріали будуть оприлюднені, щоби можна було рухатися далі. Так має бути і з усіма іншими інноваційними питаннями роботи бібліотек.
Дякую. Зрозуміло. Дуже добре, що ми ведемо цю розмову привселюдно. Виходить як оголошення. Тож охочі обовязково знайдуться і зголосяться. Вважаймо, що оці двоє вже зголосилися 🙂 Хай квітне успіхом УБА!
Я підтримую конструктив в обговоренні.
Як я вже писала на блозі, якщо поставити собі питання , чи мають право б-ки демонстувати фільми.
Міркуємо так. Право на розповсюдження і демонстрацію фільмів регулюється ЗУ “Про кіноматографію”. А Постанова КМ керує порядком отримання “державного посвідчення”(а не ліцензії) на право розповсюдження і демонстрацію. Дане державне посвідчення видається субєктам кіноматографії.Субєктом кіноматографії не є бібліотечний заклад. Для бібліотеки це не є професійною діяльністю і т.п. Проте, бібліотека здійснює популяризацію документів якими вона володіє – серед них і фільми.
Органом який видає державне посвідчення на право демонстрації фільмів є Міністерство культури України ( як вказано у Постанові КМ ). Цей же Центральний орган виконавчої влади регулює діяльність бібліотек України.
Отже, описавши нашу потребу, а саме вказавши усі ситуації використання фільмів у бібліотеках, задати питання про регламентацію цієї роботи у бібліотеках.
Дякую, пані Валентино! Тепер хтось (?) має сісти і написати проект листа від УБА до Міністерства, виклавши проблему 🙂
Колеги, давайте спробуємо написати листа міністру разом! Згадаємо, як запорізькі козаки турецькому султану писали. )))))) І як пишеться в наш час Вікіпедія. І у нас все вийде! Я – перша!
Вивчаючи нормативно-правові аспекти використання у бібліотеках аудіо та відео контенту, нами встановлено деякі прогалини у вітчизняному дозвільному законодавстві, що регулює індивідуальний перегляд і публічний показ кінопродукції на ліцензованих DVD- дисках в умовах бібліотечних установ України. Так, згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. №1315 «Про затвердження Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів» та нової редакції цього Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2001 р. №294 на Міністерство Культури України покладається видача відповідних посвідчень. Разом з тим, бібліотечним установам таке посвідчення не видається, і це негативно відбивається на активності процесу формування медіа фондів у бібліотеках, суттєво стримує темпи цього процесу.
Зголошуюсь і я! )))
Продовжую…
За логікою зазначеного регуляторного документу державне посвідчення на право демонстрування фільмів (прокатне посвідчення) зобов’язані отримувати і бібліотечні установи, які мають наміри надавати користувачам бібліотечних послуг таку бібліотечну послугу, як перегляд фільмів на умовах права домашнього відео без їх тиражування та продажу. Але, правова колізія у даному питанні ґрунтується на змісті пункту Положення, що обмежує перелік суб’єктів, котрі мають право отримувати таке посвідчення.
Колеги, дайте посилання на документи – Постанови КМУ
Друзі, подумаймо про початок такого листа-звернення
Антоніно, будь ласка Вам посилання на сайт КМУ –
http://195.78.68.75/mincult/uk/publish/article/52556
Може почати ось так….
Шановний Михайле Андрійовичу! Українська бібліотечна асоціація (УБА) в партнерстві з очолюваним Вами Міністерством культури України, піклуючись про подальший розвиток бібліотечного обслуговування населення України, щорічно проводить низку заходів, які спрямовані на гармонійне використання у бібліотечній практиці усієї сукупності документів, що відбивають у своєму змісті вивчення, розвиток і становлення багатовікової української культури, а також на розповсюдження знань.
Додайте до початку листа і такий рядок——–
При цьому наша Всеукраїнська громадська організація навчає і надає інші послуги бібліотекарям та бібліотечним установам України, які мають за мету синхронізацію входження українських бібліотек в Інформаційне Суспільство, яке Україна наразі будує.
Документ нуднуватий і дуже довгий…
Додайте щось про роботу УБА у цьому сенсі…
==За безпосередньою участю УБА в Україні здійснюється процес облаштування в українських бібліотеках Інтернет-центрів та електронних читальних залів. УБА сприяє прагненню бібліотек залучення до складу бібліотечних фондів цифрових документів на оптичних дисках з аудіо та відео контентом. Серед іншого і художніх фільмів українських та зарубіжних кіно виробників.
Друзі, не забудьте правильно вказати реквізити міністра!!!!!! )))))
Міністру культури України Куліняку Михайлу Андрійовичу
Мені здається, що нам потрібно конкретизувати протиріччя Положення:
——По-перше, до переліку не внесено бібліотеки; по-друге, бібліотеки не є суб’єктами підприємницької діяльності.
А далі може так?……..
Разом з тим, пунктом №21 Положення регулюється процедура передання права демонстрування фільму власником відповідних прав на фільм іншому, або третій особі. На наш погляд такою третьою особою у процесі видачі посвідчень можуть виступати бібліотечні установи.
Я не наполягаю, але все-таки…..
Девочки, я плохо на украинской мове, но вы подправьте, если что не так. :)))
Где-то под. конец нашого письма поместите и такие слова:
При такій організації справи передання права демонстрування фільму власником відповідних прав на фільм бібліотекам України, як третій особі, буде засвідчуватися на звороті оригіналу прокатного посвідчення з видачею доручення на користування правом домашнього відео встановленого зразка.
Я ничего не придумала, там в постанове Кабмина так зазначено 🙂
Потише, женщины, за Вами не успеешь!
Дайте дорогу молодым! Ну, хотя бы узенькую тропу 🙂
Руслане, хай вони вже сьогодні пишуть, а ми завтра будемо їх критикувати 🙂 А таке наше опонування примусить їх працювати ще більш згуртовано та ефективно.
Подивимось завтра, чи складуть вони за ніч ці свої «пазли» )))))))
Шановні наші Молоденькі Друзі! ))) Не сумнівайтеся! Нашій Валентині Степанівні ще не такі «завали» приходилося розгрібати, і справлялася. ))))) А тут – устячок; ще перші півні не заспівають, а справа вже буде зроблена. Та й чоловіки тут деякі траплялися )))) То і їх допомога знадобиться. Це ж тільки умовно «наші – проти городських», а взагалі-то ми одна команда!
По-перше, сирувато. Потрібно ще працювати над документом. Це ж не начальнику ЖЕКу, і не в Кулінарний технікум. )))
А потім, припустимо, що міністр погоджується з нашою пропозицією. Що тоді відбуватиметься? Хто щось розкаже?
Поміркую і я вголос. Останньому дописувачу=
Здійснення такого проекту доцільно здійснювати поетапно. В першу чергу – для публічних бібліотек обласних центрів. Набереться до 30 таких бібліотек. Для них і просити у Міністра «зелений світлофор». Якщо Міністр погодиться, то справа зведеться тільки до того, що при видачі отого «Посвідчення» власнику фільму Мінкульт запропонує йому оформити 30 «Доручень». Мінкульт розсилатиме їх за переліком у 30 публічних бібліотек обласних центрів України. Сукупність таких доручень і складатимуть правове підрунття бібліотекам для придбання та використання вказаних у отриманих від Мінкульту дорученнях фільмів.
Колеги, там, де вказуєте «аудіо та відео», використовуйте також термін «мультимедіа». Бо наразі велика кількість навчальних матеріалів виготовляється у форматі мультимедіа.
Колеги, чи правильно я зрозуміла? Дивлячись на бланк «Доручення», бачимо, що усім бібліотекам потрібно мати базовий «суб’єкт підприємницької діяльності», котрий і доручатиме бібліотеці-партнеру використовувати фільми, на які він придбав у власника «ліцензію», тобто – ПОСВІДЧЕННЯ. Без такого базового «суб’єкта підприємницької діяльності» бібліотекам важкувато подолати колізію відповідних регуляторних документів.
Щодо написання листа. Не варто спиратися на Постанови КМ в них нічого для бібліотек не передбачено.. Це перше. Не варто формулювати підказки мінімтерству, там є юристи. Необхідно викласти проблему з організації у б-ках нової послуги.і просити Мін-во розяснити або за недостатність правової бази врегулювать це питання.
Пані “Валентина”, Прокоментуйте, будь ласка, відсутність юридичної логіки у дописі дописувачки “Віра Михайлівна”, бо виходить, що Ви так вважаєте. Дякую.
Так, дійсно, вказане в зазначеній Постанові КМУ ПОСВІДЧЕННЯ видається субєктам підприємницької діяльності. Тобто, тим же кінотеатрам, а ДОРУЧЕННЯ ті ж таки кінотеатри можуть надавати будь-кому на свій розсуд. Серед інших і БІБЛІОТЕКАМ. Спростуйте це твердження за правилами юридичної логіки.
Про фільми США у відділах «Вікно в Америку»!
(Кому цікаво).
В Україні крім вказаної Постанови КМУ немає іншої правової бази та іншої технології отримання так званої ліцензії «Посвідчення» на показ в Україні фільмів виробництва США. Тому, в Україні має бути «суб’єкт підприємницької діяльності», котрий і отримує в Мінкульті України ПОСВІДЧЕННЯ на право перегляду у українській бібліотеках фільмів, придбаних у закордонних виробників США для “Вікон в Америку”. Хто ж отримує посвідчення на ці фільми? Посольство США в Україні не може бути таким «суб’єктом підприємницької діяльності». Є людина з паспортом громадянина України, яка легально є підприємцем. Це важливо знати тому, що досвід відділів бібліотек «Вікно в Америку» може застосовуватись ширше.
Шановні колеги! Вже давно я не заходила на цей блог з таким задоволенням, як оце зараз, коли прочитала таку конструктивну, цікаву і, сподіваюся, результативну розмову! Не зупиняйтеся! Дякую!!!!
Валентино Степанівно, а чому Ви вважаєте, що УБА в разі написання листа на ім’я Міністра культури України має дотримуватись додаткових стилістичних обмежень у викладені своєї точки зору на болючу проблему безпідставного зволікання запровадження в українських бібліотеках такої бібліотечної послуги, як перегляд фільмів користувачами бібліотечних послуг у приміщенні бібліотеки?
Зважте, за законом України «Про бібліотеки…» Мінкульт має забезпечувати запровадження в бібліотеках новітніх інформаційних технологій, бо є головним виконавцем цього закону. Але, майже дванадцять років ця проблема залишається не вирішеною фактично при наявності правової бази для цього, і УБА не турбувало наш Мінкульт з такого приводу. Коректно? Так!
Можливо, що наявна правова база не пряма, чи не зовсім чітко виписана, як того нам би хотілося, але, дуже схоже, що вона є. Практично цей процес вже йде по Україні стихійно. Багато бібліотек до запровадження такої бібліотечної послуги прагнуть. Декілька років тому, коли фінансово стали доступними для придбання DVD- пристрої та придбання власне фільмів на ліцензованих DVD- дисках за поміркованими цінами така можливість у бібліотек з’явилася технічно.
То може настав час вести пряму розмову з відділом розвитку і прогнозування бібліотек і разом з пані Л.Нікіфоренко і разом готувати потрібний пакет документів для Міністра? А не збирати від чотирьох тисяч членів УБА їх чотири тисячі різнобарвних думок з цього приводу. 🙂 До речі, через пані Л.Нікіфоренко в Міністерстві і юридичний відділ до наших послуг буде. Навіщо жебракувати цю послугу у сумнівних юристів та правників? Може вже достатньо застосовувати таке надто простеньке аматорство у вирішенні важливих завдань розвитку бібліотечної галузі в Україні?
Павло Петровичу: Не розумію, чого Ви так ставите запитання: “… а чому Ви вважаєте, що УБА в разі написання листа на ім’я Міністра культури України має дотримуватись додаткових стилістичних обмежень у викладені своєї точки зору на болючу проблему безпідставного зволікання запровадження в українських бібліотеках такої бібліотечної послуги…”
На Ваше останнє зауваження: Так, вже час… Хто це має робити і що конкретно? І що Ви думаєте про громадянське суспільство? Як воно працює?
Мені особливо сподобалось Ваше запитання стосовно того, що я думаю про громадянське суспільство ))). Зараз вже 23-50 година, ніч, я про таке не думаю ))). Як і про те, коли глобальне потепління призведе до всесвітнього потопу я також не думаю )))).
А щодо «не розумію…», то я відштовхнувся від змісту Вашого допису від 3 січня, в якому Ви загострюєте питання політкоректності у спілкуванні з МКУ. І раджу: не потрібно вишукувати надто пафосні форми такого звернення. Бо бачив я, які довершені листи інколи пише Президія УБА до деяких РДА. Ви при нагоді почитайте, які листи пишуть органи державної влади людям і громадським організаціям ))). Я бачив.
Хто піде? )))) Вважаю, що УБА не має порушувати традицію існуючих в країні бюрократичних стосунків і відправить свій лист поштою; можна рекомендованим листом. А якщо вже будете працювати пліч-о-пліч з працівниками МКУ, то можна просто віддати такий лист до канцелярії.
І останнє: Хто це має робити? Ваші дівчата з виконавчого офісу УБА повчають тут декого на блозі: «члени УБА обрали Президію і мають їй довіряти». Слушна думка )).
Павлові Петровичу: Двічі прочитала свій коментар від 3 січня і нічого про політкоректність там не знайшла 🙂 Хорошого Вам вечора!
Всім: Веселих свят!
Кіно і бібліотеки. Кіно і Америка (США). Виробництво кіно і прокат кіно у бібліотеках. Як воно все це по хитрому перетинається?
Мені, наприклад, було цікаво взнати на сайті газети «День» http://www.day.kiev.ua/uk про те, що американці збирають гроші на український пластиліновий мультифільм “Мuma” на сайті Kickstarter. Проект зареєстрували на цьому ресурсі на Різдво, і до цього часу він зібрав уже $375. Цим мультфільмом займається студія «Samklepav», а власне режисери Тіна Танащук та Андрій Міськів. Вони планують зібрати $1000. Гроші витратять на закупівлю ліцензійного програмного забезпечення, випуск DVD і запис саундтреку на професійній студії. Мультфільм мають намір закінчити в середині лютого. Потім «Мuma» покажуть на фестивалях і українським глядачам.
Вісім тисяч гривень (!!!!) для держави України стали непереборним бар’єром для виробництва мультфільма, який цілком можливо прославить Україну на міжнародному кінофестивалі. Колеги! Хто візьметься прокоментувати цю подію?
Шановний Павле Петровичу, “дівчата з Виконавчого офісу” нікого не повчають :)) Всі працівники офісу є членами УБА – хто з 18-річним стажем, а хто – з 3-річним, тому, послуговуючись демократичними принципами, вони час від часу висловлюють свою особисту думку, як члени УБА, стосовно питань, що піднімаються на блозі, вказуючи свої імена. А більш офіційно ми відповідаємо за цим підписом. Хоча погодьтеся, яка може бути “офіційна відповідь” на “неофіційний запит від аноніма” :)) І Ваша думка слушна, підготовлені з різних питань листи в Міністерство культури ми дійсно передаємо особисто, реєструємо і запитуємо про відповідь. Однак, Президія УБА, на жаль, не завжди отримує офіційні відповіді від різних державних установ, до яких звертається. Відповіді, що надійшли, оприлюднюємо на порталі УБА у розділі “Документи / Листи”.
«Дівчатам з офісу УБА» -)))
Дякую за вірне розуміння сатири і за наявність почуття гумору 🙂 Я згоден з тим, що кожна людина має право на свою власну думку; я розумію, що інколи власна думка працівника не співпадає з офіційною позицією державної чи громадської установи, де працює людина.
Цілком зрозуміло, що блог – не є форматом офіційних звернень громадян. Тому і офіційного оформлення не потребує. Та й не має на блозі такої можливості. Адже лінк на профіль – це лише засіб убезпечення дописувача від ймовірної плутанини, коли під тотожнім ніком опублікує свій допис хтось інший. Але, «рядовим» дописувачам це не зашкодить. І зовсім інша річ «офіс УБА»; бажано щоб таким ніком ніхто всує не користувався. Як і ніками загальновідомих особистостей. Бо їх допис на блог хоча й не офіційний але персоніфікований і тому тягне певну моральну відповідальність.
Саме тому дійсно, Ваші відповіді від залінкованого ніку «Виконавчий офіс УБА» є лиш «більш офіційними» -))). Та все одно, відповідати дописувачам потрібно, бо це – «глас народу», заради якого, і від імені якого УБА існує і працює. А відповідаючи таким «анонімам» як я -))), уявляйте що надаєте відповідь тим 300-400 громадянам, котрі щодня відвідують цей блог, і ймовірно читатимуть Ваш допис-відповідь. Майте на увазі, що за рік кожне Ваше роз’яснення стане відомо щонайменше 100 тисячам громадян України і навіть захопить трішки навколишнього світу.
Електронний підпис – ось що стане революцією у цій сфері, але до того часу потрібно: комусь дочекатися, а таким, як я – дожити…
@@-Ігорю Дмитришину-
Говорити про ставлення української влади до українського кіно – то окреме питання. А про щедрість американців маю репліку. Якщо 300 мільйонів громадян США зібрали 300 доларів, то це мабуть добре, бо вони для нашого мультфільму все-таки гроші збирають; і це погано, бо і в Україні ці аматори такі гроші зібрали б досить швидко в будь-якому одному з університетів. А такі люди, як Михайло Поплавський, охоче дали б їм такі гроші зі своєї власної кишені експромтом на шляху такого благодійника від його кабінету до його службового авто. (здачі не треба! :)) Варто було лише його попросити. Тут мабуть щось інше.
Я ознайомилась з листом колективної творчості. Сила! Майже переконливо. Але відчуття таке, що лист потрібно ще доопрацювати. Давайте визначимось до якого з розповсюджувачів зручніше прикріпити наші бібліотеки: ефірне телебачення, кабельне телебачення чи кінотеатри. Хто з них буде надавати українським бібліотекам доручення на показ фільмів в режимі домашнього відео?
«Борітеся і поборете!» – ці слова для припалих духом не належать згаданому тут автору книги «Они задумались». Колеги! Кому не вистачає інколи сили духу для досягнення професійних цілей, моя порада одна – читайте Тараса Григоровича Шевченка! Я так роблю, і мені це допомагає. Відшукала рекомендовану книгу Сіда Рота. Вона вказує лише деякі шляхи до успіху, але призначена переважно для певної групи читацької аудиторії. В той же час, у нас, українців, є свій Титан Духу, свій духовний наставник – Тарас Григорович Шевченко.
Тарас Григорович Шевченко (1814-1861 рр.) – український поет, письменник, художник, громадський діяч, фольклорист, з точки зору багатьох українців – духовний батько сучасного українського народу. Твори Т.Шевченка перекладені більш як 130 іноземними мовами. Наш великий Кобзар посідає друге місце за кількістю поставлених йому пам’ятників у світі. Вони відкриті в Петербурзі, Москві, Вашингтоні, Нью-Йорку, Парижі, Буенос-Айресі, Тулузі, Палермо, Братиславі, Варшаві, Ашгабаті – власне, на всіх материках. І мільйонними тиражами видання твори Т.Шевченка посідають перші місця у будь-яких рейтингах.
Читайте Т.Шевченка! Борітеся і поборете!
RE «Демченко» – А чому Ви не враховуєте мережу медіа магазинів та кіосків? Ця розгалужена мережа розповсюдження ліцензованих медіа дисків в Україні є дуже потужною, і у неї в кожному обласному центрі мабуть є свій «владика», чи як їх там називають ))). З ними мабуть і потрібно бібліотекам вирішувати усі питання співпраці. А Мінкульту під час видачі Посвідчень і Доручень мабуть байдуже кому медіа підприємець роздаватиме отримані Доручення і на яких умовах. Я не бібліотекар, але я деякий час працювала у такому кіоску «на хазяїна».
Здесь несовсем всё верно, позвольте разъясню:
“Перший випадок – бібліотека придбала в торговельній мережі відповідний диск… це і є отримання ліцензії користувача”
У разных издателей медиаконтента – разные лицензии. Некоторые лицензии ограничивают ситуацию так, что просматривать можно только у пользователя библиотеки дома, а некоторые с точностью до наоборот, что только на оборудовании библиотеки. А некоторые лицензии просто запрещают использовать диски юридическим лицам, и законным остаётся только путь №2, так что каждую лицензию придётся отдельно разбирать с юристом.
“Другий випадок – бібліотека стає власником також диску, проте вона його купує як БІБЛІОТЕЧНА УСТАНОВА” здесь имеется в виду покупка по отдельной лицензии для юридических лиц (кинотеатров) её можно не рассматривать даже в теории – стоит она таких бабок, что вам продажи всей библиотеки не хватит чтоб её купить.
“Третій випадок – це отримання іншої ліцензії на організацію демонстрації продукту” такие лицензии даются рекламным агенствам, и как правило, предусматривают демонстрацию части продукта. Библиотекам такие лицензии не подходят.
“Библиотеке ХГУПТ” – Я вірно розумію, що у вітчизняному законодавсві розставлено безліч “пасток” для бібліотек? Враг (тобто бібліотеки) – НЕ пройдет! 🙂
Колеги, а чому б нам не направити свою думку і зусилля щодо удосконалення доступу користувачів публічних бібліотек до перегляду відео фільмів шляхом лобіювання цього питання з іншого боку бюрократичної системи нашої держави? Як саме? А, наприклад, ось так. Спонукати виробників кінопродукції на DVD- дисках використовувати на упаковці своєї продукції такий напис:
«Власник авторських прав на цей твір, дає добровільний дозвіл на безкоштовне використання його ліцензованих копій на DVD-дисках в публічних бібліотеках України для індивідуального та групового перегляду зареєстрованими користувачами бібліотечних послуг в приміщенні бібліотеки, а також для приватного перегляду в домашніх умовах шляхом отримання їх на абонементі бібліотеки».
Крім такого напису пропоную на упаковці DVD- дисків друкувати перекреслений значок авторського права.
Прикутий до візка Дмитро Жарий виграв справу з дискримінації інвалідів проти мережі аптек. Усю аптечну мережу позбавляють ліцензії. Та найголовнішою перемогою є те, що суд визнав факт дискримінації, вважає позивач. Жарий також переконаний, що його перемога допоможе людям з інвалідністю збільшити шанси відстояти свої права в суді. Це опубліковано в Мережі.
Фільмів у бібліотеках немає, і фільмів у бібліотеках не буде. Хоча прямої заборони на перегляд фільмів у бібліотеках у Законі немає. То може знайдеться група свідомих користувачів бібліотечних послуг, котра за прикладом цього хлопця звернеться за захистом своїх законних прав до відповідних правоохоронних органів та правозахисників? Може це дискримінація? А допоможе таким правдошукачам УБА. Тоді в ході відкритого судового процесу і стане відомо «Кто виноват?» і «Что делать?».
Наразі в бібліотеках України енергійними бібліотекарями вже стихійно створено і використовується десятки, а можливо й сотні медіа фондів, у яких є і відеофільми на DVD-дисках. Якщо такі дії бібліотек є незаконними, то може УБА, як правосвідома громадська організація, візьметься за справу з іншого боку. 🙂 Відшукати одну таку бібліотеку, вказати правовласнику-виробнику DVD-дисків – на порушення їх законних авторських прав і сприяти судовому розгляду за таким фактом. Відбудеться суд, який встановить наявність (відсутність) порушення бібліотечною установою норм чинного законодавства. Це краще в порівнянні, коли дванадцять років це питання «заморожено», і від цього потерпають мільйони малозабезпечених верств населення.
Це не про фільми, проте корисно знати… http://izvestia.ru/news/543125
Валентина Степановна! А эти две девченки правы! 🙂 УБА должна как-то инициировать процесс защиты библиотек. И даже не от правообладателей. Они то, как следует из материалов за этой Вашей ссылкой, за себя постоят. Защита от кривотолков! – вот что нужно украинским библиотекам сегодня. Эта непонятка уж слишком затянулась. Зачем это затягивать дальше? Люди еще больше разуверятся в УБА. А это никому не нужно. Что, скажите, в Киевских публичках кроме англоязычных фильмов «Вікна в Америку» нет ни одного фильма для обычных людей? Если это так, то это полный мрак. А если есть, то нужно пробовать их узаконить. Или обращаться к Президенту страны. Он же гарант не только законности, но и гарант Справедливости для украинского народа!
Вы меня извините, давно не общался здесь, наболело. Но я с оптимизмом 🙂
Резкому: Так про це ж і мова! Треба узаконити… Я особисто не знаю, як… Те, що знаю, роблю 🙂
Мені сподобалась пропозиція що передбачає домовленість бібліотек з кінотеатрами стосовно отримання від останніх права поточних показів у приміщенні бібліотек за так званими «Дорученнями». З огляду на те, що бібліотеки не зможуть конкурувати з кінотеатрами якістю показів фільмів, конкуренцію вони кінотеатрам не складуть. Судіть самі, наприклад, кінотеатр Лейпциг у Києві «предоставляет своим гостям возможность лично убедиться в преимуществах новейшей системы кинопоказа: современная система звука Dolby Digital, акустическая система JBL и панорамные экраны Perlux». А бібліотека в кращому разі може зібрати гурт пенсіонерів та інвалідів чисельністю до двадцяти осіб перед екраном 32-х дюймового телевізора.
І не потрібно малювати власників кінотеатрів, як зажерливих капіталістів. 🙂 Судіть самі по оголошенню: «Цены на билеты в кинотеатре Лейпциг составляют от 15 до 35 гривень; каждую среду, в День зрителя, стоимость билетов на дневные и вечерние сеансы 15 грн. в любом секторе зала кинотеатра Лейпциг». Тож є потенціал для позитивних перемовин. Потрібно йти і домовлятися. Директори бібліотек – до директорів кінотеатрів, а не навпаки. Бо «зажерливими», або бездіяльними, інколи виявляються директори бібліотек. 🙂 Отакі наші справи, панове 🙂
А щодо асортименту фільмів, то по місту Києву, наприклад, можна бачити на цьому сайті. Сайт «Кіноафіша» (Кінотеатри) – http://kinoafisha.ua/cinema/ . Сайт «Кіноафіша» (Фільми) – http://kinoafisha.ua/films/ . Впевнена, що і в інших містах прокат фільмів доволі жвавий. І долучитися є до чого. Решта – деталі. Бажаю успіхів!
Мені сподобалась пропозиція що передбачає домовленість бібліотек з кінотеатрами стосовно отримання від останніх права поточних показів у приміщенні бібліотек за так званими «Дорученнями». З огляду на те, що бібліотеки не зможуть конкурувати з кінотеатрами якістю показів фільмів, конкуренцію вони кінотеатрам не складуть. Судіть самі, наприклад, кінотеатр Лейпциг у Києві «предоставляет своим гостям возможность лично убедиться в преимуществах новейшей системы кинопоказа: современная система звука Dolby Digital, акустическая система JBL и панорамные экраны Perlux». А бібліотека в кращому разі може зібрати гурт пенсіонерів та інвалідів чисельністю до двадцяти осіб перед екраном 32-х дюймового телевізора.
І не потрібно малювати власників кінотеатрів, як зажерливих капіталістів. 🙂 Судіть самі по оголошенню: «Цены на билеты в кинотеатре Лейпциг составляют от 15 до 35 гривень; каждую среду, в День зрителя, стоимость билетов на дневные и вечерние сеансы 15 грн. в любом секторе зала кинотеатра Лейпциг». Тож є потенціал для позитивних перемовин. Потрібно йти і домовлятися. Директори бібліотек – до директорів кінотеатрів, а не навпаки. Бо «зажерливими», або бездіяльними, інколи виявляються директори бібліотек. 🙂 Отакі наші справи, панове 🙂
А щодо асортименту фільмів, то по місту Києву, наприклад, можна бачити на сайті «Кіноафіша». Впевнена, що і в інших містах прокат фільмів доволі жвавий. І долучитися є до чого. Решта – деталі. Бажаю успіхів!
Не так давно медиакорпорацией RIAA был опубликован финансовый отчёт за прошлый фискальный год. Доходы RIAA сократились с 51.35 миллионов долларов до рекордных 29.1. Общий спад отмечается и сокращением персонала. Если еще два года назад у них насчитывалось 117 сотрудников, то сейчас их урезали до 72 человек. Все они в сумме получили 12.7 миллионов долларов зарплаты, 25% из которых ушли всего двум представителям руководства. Больше всего заработал бывший исполнительный директор Митч Бейнвол (1.75 миллиона), на втором месте с 1.37 миллиона оказался нынешний CEO Кери Шерман, занимавший в то время кресло президента организации. Стабильностью отметились только затраты на лоббирование интересов крупных лейблов – уже несколько лет эта сумма составляет около 2.3 миллионов.
Источник – http://torrentfreak.com/riaa-revenue-dwindles-as-labels-cut-
Ого! Вот такие деньги «крутятся» в медиабизнесе! Это не Украина, а США. Но у них и библиотеки ломятся от медиадисков! Друзья! Кто что-нибудь знает о доходах украинских медиамагнатов? Интересно же! 🙂
В условиях, когда библиотеки насчет просмотра фильмов не могут получить от органов власти ни внятное «НЕТ», ни размытое «ДА», можно воспользоваться услугами Интернет-торрентов >)))) С этим у всякого рода «запретителей» еще сложнее. Не могут сказать «НЕТ», потому что в законе такой запрет не прописан, и не хотят сказать «ДА», потому что «жаба давит» 🙂 А в Интернет-торрентах, кстати, как правило, по заявлениям правообладателей постоянно имеется порядка двух процентов закрытых раздач. Это и есть основой жизнестойкости этой технологи доступа людей к фильмам. Но библиотеки как-то в стороне от этого. Не любят украинские библиотекари своих читателей, что ли? 🙂
>>>>> Леся Івасюк (17.01.2013): Вы сказала: «Відшукати одну таку бібліотеку, вказати правовласнику-виробнику DVD-дисків – на порушення їх законних авторських прав і сприяти судовому розгляду за таким фактом». Юморно! 🙂 У нас на Житомирщине мужчины говорят: «поймать на живца» 🙂 Считаю, что если врезультате такого судебного процесса в центральной прессе появится статья «SOS! Правооладатели закрывают библиотеку!», то думаю отрицательный общественный резонанс обеспечен. Против правоОБАЛДАтелей, конечно же! И сразу многое прояснится. Ясно одно, что нужно что-то делать. А «под лежачий камень вода не течет».
Извините, я еще.
Вот мы думаем-гадаем: «дать – недать». Читателям фильмы. Но никто, по большому счету, библиотеки и не «бьет по рукам» за предоставление читателям доступа к фильмам. Но мы принялись стращать друг друга внутри библиотечного ведомства. А библиотека в глазах народа была и остается – Корпорацией Добра. 🙂 И поэтому Добра наши читатели от библиотек ждут. И если сегодня выигрышным элементом библиотечных фондов есть фильмы, то действительно нужно прокладывать фильмам дорогу в библиотеки. А не занимать «страусинную позицию» 🙂
Бібліотекарі, придивіться уважно. Здавна пірати – це морські розбійники, котрі у морі грабують торгівельні судна задля особистого збагачення. Та якщо вважати піратом кожного, хто розповсюджує знання, то в такому разі піратами є школи, університети, будь-які навчальні заклади і установи, а в наш час – користувачі Інтернету. Кожен хто поширює знання, хто вчить розмовляти чи ходити, щось вирощувати чи готувати їжу, усі хто вчить розвиватись – усі такі люди є піратами. 🙂 Та незважаючи на безглуздість таких тлумачень, медіа магнати просувають думку щодо шкідливості такої діяльності. І хтось у це вірить.
За таким визначенням, самі того не підозрюючи, багато з нас є піратами. 🙂 Але наша відмінність від інших полягає у тому, що ми не боїмось заявити про себе: «Ми – пірати ХХІ століття!». Ми є легальним і законним громадським рухом. Більш того, ми – партія! Піратська партія виступає за свою громаду, громаду вільнодумців, котрих об’єднує прагнення вільного обміну думками, знаннями та навичками, і цим реалізує цілі піратського руху. Ми виходимо з того, що кожна людина повинна мати право на поширення інформації. Ми віримо, що наш рух зовсім не шкідливий, а навпаки – потрібний людям. Бо, як відомо, нікому і ніколи не вдастя обмежити поширення думки штучними гратами.
Наш рух дещо більше аніж простий супротив порушенню прав на особисте життя та нападам на культуру і знання. Ми захищаємо і сповідуємо вільний, децентралізований та гнучкий стиль життя, який дає нам змогу спілкуватися без обмежень та не визнає закритих дверей на шляху до культури чи інформації. Пірати поставили за мету затвердити нові громадянські права, про які раніше ніхто й не замислювався.
Фильмы! С одной стороны МАГНАТЫ, а с другой стороны ПИРАТЫ. А посередине – НАРОД. И где-то далеко за скобками – АРТИСТ. И весь этот «Бермудский трехугольник» называется индустрией развлечений. И это самый крупный бизнес в мире! И противостояние здесь постоянное и жестокое. Недавно сообщалось, что на малой родине монополии копирайта, в США, разгорается очередной скандал с участием политиков из республиканской партии, продавшихся лоббистам медиамагнатов.
Несколько недель назад один из комитетов партии опубликовал результаты своего исследования на тему мифов об авторских правах, используемых для лоббирования изменений в законодательстве в пользу медиамагнатов. Обзор уместился на девяти страницах, где развенчивались три основные темы, используемые индустрией развлечений для манипуляций общественным мнением.
Еще чуть-чуть и народ выиграл бы. Но так не случилось. Это было бы слишком хорошо, чтобы оказаться правдой. Где-то так оно и есть. Не прошло и дня, как документ был удален из свободного доступа. Автор документа был уволен. Это – война… Локальная? Или все-таки мировая?
«Liza»,Лизонька! Браво! Вот именно: право-ОБАЛДАтелей! То есть, люди, занимающиеся тем, что обалдевают (делают глупыми) народ. А настоящее им название – медиамагнаты. И неплохо было бы знать, кто в Украине эти люди? И постоянно освещать их декларации о доходах. А если окажется, что кое-кто из них еще и умудряется быть гос.чиновником, то выдавать таким обалдателям красную карточку отстранения от такой роли в обществе.
Друзья! Вы вот про какие-то фантастические возможности просмотра фильмов в украинских библиотеках. Зачем все это? Фильмы смотрите дома, а в библиотеке их обсуждайте. Вот как это делает Херсонская областная библиотека. Как говорится, «и овцы целы, и волки сыты» 🙂 А называется такой библиотечный сервис «Кино-драйв». Вообще-то и обсуждать не нужно; просто зайдите и почитайте обзорчики о некоторых фильмах. Больше про этот библиотечный сервис каждый желающий может узнать на странице Интернет – http://www.blog.lib.kherson.ua/kino-drive.htm
Перегляду фільмів у бібліотеках – Так!
Але з вилами йти до Верховної Ради не потрібно. 🙂 А щоб зменшити «накал страстей» пропоную учасникам цієї дискусії прочитати публікацію на цій сторінці інтернету- http://bukinfo.com.ua/show/news?lid=31360 . Там йдеться про митарства одного кінотеатру в обласному центрі. Його закривають взагалі! Що це? Проблема? Лихо? Біда? Трагедія? Та й не суть важливо що саме, бо ясна річ, що це не благо для міста з майже 300-тисячною громадою… А на селі, у тому числі і в райцентрах, кінопрокат взагалі «дохлий». Тому бібліотеки там з можливістю безкоштовного перегляду фільмів особливо прийшлись би до сподоби місцевим жителям.
От питанячко постало перед українськими бібліотеками! Мати чи не мати медіа фонди! Наочне фактичне рішення: НЕ мати! А на питання «Чому?» – створюємо плутанину стосовно дотримання норм авторського права, яке нині чомусь націлене виключно на «годування» і без того «жирних котів» – медіа магнатів. Вже визначились бібліотекарі-лідери такої плутанини. І вони тримають верх! Внаслідок цього українські бідні не мають доступу до медіа контенту. А наша УБА сторониться участі у цій борні на боці бідних користувачів бібліотечних послуг.
То може бідних в Україні немає? На це представниця Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ Людмила Черенько заявила, що на сьогодні 42 % громадян України витрачають понад 60 % свого бюджету на продукти харчування. За її словами, згідно із міжнародними критеріями бідності, якщо сім’я понад 60 % свого бюджету витрачає на харчування, то вона вважається бідною. Таким чином, майже половина українців звичайні бідняки.
Якщо вже питання перегляду фільмів у бібліотеці неможливо вирішити системно, то давайте робити це вибірковими спробами.
За повідомленням УНН у штаб-квартирі ООН 25 січня відбувся показ документального фільму “Рятівники”, Фільм лауреата премії “Еммі” Майкла Кінга відстежує героїчні дії дипломатів по всій Європі, що використовували свою владу заради порятунку життів десятків тисяч євреїв під час Другої світової війни. У стрічці були використані матеріали інтерв’ю, які Майкл Кінг отримав від виживших жертв Голокосту або їх родичів. Перегляд був організований програмою ООН про голокост в рамках заходів, які проходять у штаб-квартирі цього тижня. Нагадаємо, що 27 січня відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.
Шановні бібліотекарі! Спробуйте отримати необхідні бюрократичні дозволи для безкоштовного перегляду в бібліотеках хоча би цього фільму.
Мне очень понравился коммент «Liza» от 23.01. Мне очень понравился коммент «Liza» от 23.01. Респект Лизе! ))) Очень интересная точка зрения что касается «Корпорации Добра» )))). Но и второе понравилось – «… никто, по большому счету, библиотеки и не «бьет по рукам» за предоставление читателям доступа к фильмам, но мы принялись стращать друг друга внутри библиотечного ведомства».
А ведь действительно, есть у нас в Украине кроме коммерческих еще и государственные кинотеатры (комунальные). В этих учреждениях культуры нет плановой сверхприбыли, и поэтому такие кинотеатры легче могут делиться «доверенностями» на просмотр фильмов в библиотеках. А почему бы и нет? Но библиотеки у них такие доверенности не просят. Вот и все. То может быть УБА внедрится в этот процесс и подскажет библиотекам. Хотя бы тем, которые есть коллективными членами УБА?
Лизе! ))) Очень интересная точка зрения что касается «Корпорации Добра» )))). Но и второе понравилось – «… никто, по большому счету, библиотеки и не «бьет по рукам» за предоставление читателям доступа к фильмам, но мы принялись стращать друг друга внутри библиотечного ведомства».
А ведь действительно, есть у нас в Украине кроме коммерческих еще и государственные кинотеатры (коммунальные). В этих учреждениях культуры нет плановой сверхприбыли, и поэтому такие кинотеатры легче могут делиться «доверенностями» на просмотр фильмов в библиотеках. А почему бы и нет? Но библиотеки у них такие доверенности не просят. Вот и все. То может быть УБА внедрится в этот процесс и подскажет библиотекам. Хотя бы тем, которые есть коллективными членами УБА?
Почему-то некоректно сработала загрузка. Наверное мне нужно загрузить свой комментарий повторно…
Мне очень понравился коммент «Liza» от 23.01. Респект Лизе! ))) Очень интересная точка зрения, что касается «Корпорации Добра» )))). Но и второе понравилось – «… никто, по большому счету, библиотеки и не «бьет по рукам» за предоставление читателям доступа к фильмам, но мы принялись стращать друг друга внутри библиотечного ведомства».
А ведь действительно, есть у нас в Украине кроме коммерческих еще и государственные кинотеатры (коммунальные). В этих учреждениях культуры нет плановой сверхприбыли, и поэтому такие кинотеатры легче могут делиться «доверенностями» на просмотр фильмов в библиотеках. А почему бы и нет? Но библиотеки у них такие доверенности не просят. Вот и все. То может быть УБА внедрится в этот процесс и подскажет библиотекам. Хотя бы тем, которые есть коллективными членами УБА?
Питання права безкоштовного перегляду фільмів в українських бібліотеках гостре. Мінкульт мовчить. УБА чогось вичікує… А в цей час ті, хто прагне перемоги, ті перемагають. Жаль, що не у бібліотеках.
…Працівники кінотеатру «Чернівці» в скрутну годину, коли над комунальним закладом нависла реальна загроза, вийшли на пікет і заявили владі про свою позицію. Подивіться, як це було: http://molbuk.ua/chernovtsy_news/51344-pracvniki-knoteatru-chernvc-mtinguvali-proti-zakrittya-zakladu.html
Цікаво, чи відшукає УБА у своїх лавах необхідні якості для захисту права бібліотек надавати користувачам бібліотечних послуг безкоштовні послуги перегляду фільмів у приміщенні бібліотек? Чи так і залишатиметься бездіяльною?
Хтось там запитував про статки українських медіа магнатів. Я про таких нічого не знаю. А ось про медіа магнатів північноамериканського прокату дещо таки взнав.
За підсумками вихідних 11-13 січня 2013 року лідером північноамериканського прокату став бойовик режисера Кетрін Бігелоу “Мета номер один” (оригінальна назва “Zero Dark Thirty”). Фільм, що розвідає про операцію американських спецслужб зі знищення Осами бін Ладена, зібрав за уїк-енд 24 мільйони доларів (всього 29,5 мільйона за чотири тижні в прокаті). На другому місці дебютувала комедія режисера Майкла Тіддеса “Будинок з паранормальними явищами” (“A Haunted House”). Фільм, що оповідає про пару, що оселилася в будинку з демоном, приніс прокатникам 18,8 мільйона доларів. На третьому рядку опинилася ще одна новинка – кримінальна драма “Мисливці на гангстерів” (“Gangster Squad”), одну з ролей в якій виконав Шон Пенн. Фільм Рубена Флейшера, дія якого відбувається в 1940-і роки в Лос-Анджелесі, в перші вихідні після прем’єри заробив 16,7 мільйона доларів. На четвертому місці – новий фільм Квентіна Тарантіно з Леонардо ді Капріо – “Джанго звільнений”. Стрічка зібрала трохи більше 11 мільйонів доларів (всього 125,4 мільйона за три тижні в прокаті). Замикає п’ятірку лідерів кіноверсія мюзиклу “Знедолені” з 10 мільйонами доларів (всього 119 мільйонів за три тижні прокату).
Ось такі гроші «крутяться» у кіноіндустрії. А висновок один: практично кожен фільм має виторг від комерційного прокату такий, що дозволяє правовласникам робити жести доброї волі бібліотекам, тобто деяке вузьке використання їх копій на безкоштовній основі.
Засновник Фонду «Рідна країна», Голова оргкомітету акції «7 чудес України» Микола Томенко поінформував про появу DVD-диску «7 природних чудес України». До диску увійшли 10 програм про переможців та спецномінантів акції «7 природних чудес України», які були відзняті творчим колективом телеканалу ТВі на чолі з Миколою Томенком та транслювалися протягом кількох місяців на провідних українських телеканалах.
За словами Миколи Томенка, до нього, як ініціатора акції, неодноразово зверталися експерти та освітяни з проханням випустити такий DVD-диск, який можна було б використовувати у навчальній та просвітницькій діяльності. Микола Томенко нагадав, що це вже не перший успішний проект Фонду «Рідна країна» спільно з телеканалом ТВі. Так, минулого року, за результатами всеукраїнської акції «7 чудес України: замки, палаци, фортеці» була відзнята серія з 20 програм про переможців та спецномінантів акції.
Також Микола Томенко повідомив, що подарує таку серію DVD-дисків в освітні заклади України.Цей подарунок істотно полегшить вчителям географії викладання своїх предметів, а учням дозволить наочно ознайомитися з унікальними природними об’єктами України. Варто сподіватися, що він стане незамінним помічником й усім завзятим туристам.
А про публічні бібліотеки знову забули!!!!!
Додайте собі оптимізму! 🙂
Європейський суд рік тому виніс постанову, згідно з якою соціальні мережі не можна зобов’язати законодавчо встановлювати антипіратські системи фільтрації. Раніше бельгійська музична асоціація SABAM намагалася зобов’язати соціальну мережу Netlog встановити фільтри, щоб зупинити порушення авторських прав. Згідно з вердиктом Європейського суду, система фільтрації суперечить основоположним принципам свободи бізнесу, персональних даних та свободи інформації. Рішення є чинним для всіх країн Європейського Союзу.
Раніше бельгійська музична асоціація SABAM вимагала в соцмережі Netlog встановити фільтри, а також виплати в розмірі 1000 євро за кожен день перебування контрафактних матеріалів у мережі. У свою чергу Netlog заявила, що вимога SABAM «неадекватна», оскільки вона передбачає моніторинг усіх користувачів, і тих, які непричетні до файлообміну, що суперечить прийнятим нормам свободи бізнесу і прав громадян на недоторканність особистих даних в Європі. Асоціація європейських інтернет-провайдерів привітала рішення Європейського суду. (За матеріалами: CyberSecurity)
Колеги! Новина! Прямо з Верховної Ради України!
В українських ресторанах і кафе знову можуть дозволити палити, але в спеціально відведених місцях. Відповідний законопроект, спрямований на відновлення прав курців, про внесення змін до закону зареєстрував у парламенті позафракційний депутат Лев Миримський. Повна заборона на куріння, за пропозицією автора, повинна стосуватися закладів державної й комунальної форми власності. У той же час, приватні ресторани, бари й кафе можуть бути повністю або частково орієнтовані на обслуговування курців. Те ж саме стосується й сигарних клубів.
Ось бачите, як діють ті, хто дійсно лобіює свої корпоративні інтереси. Неможна, неможна, неможна. А потім – раз, і вже можна! Законослухняні, чи борці? Я знаю, хто ці козаки! Вони – законослухняні борці. Тому й перемагають. Вже перемогли. А ми знову пасемо задніх 🙂
Іванспасу: Як зручно все списати на УБА! І споглядати збоку, як все там вирішиться… Нехай інші роблять! Я, мабуть, також приєднаюся до такої позиції… 😦
На щастя, мені здається, що дописувачі цього блогу вже “переросли” таке ставлення. Все більше постів присвячено тому, як краще змінити ситуацію на краще і що кожен може для цього зробити, долучивись до УБА. 🙂 І ще одне: на цьому блозі ми викрісталізовуємо суспільну думку, розуміння і свідоме ставлення до проблем, які існують в галузі. Це також корисно…
А ось ще одна подія в українському кінематографі, котра має деяке відношення до теми цього посту. Як повідомило 4 лютого УНН, цьогоріч Україна вже всьоме прийматиме участь у берлінському міжнародному кінофестивалі Берлінале. Про це під час прес-конференції сказав генеральний директор кінофестивалю “Молодість” Андрій Халпахчі. І що важливо – це вже другий рік, коли участь України відбувається завдяки підтримці Держагентства з питань кінематографії. В свою чергу речник Держагентства України з питань кіно Станіслав Притула зазначив, що всі фільми, які будуть представлені на Берлінале, створені за сприяння Держагентства і всі вони були учасниками конкурсу на отримання державного фінансування при створенні.
Те, що це один із найпрестижніших кінофестивалів Європи та світу, немає сенсу говорити. І про те, що цей кінофестиваль має найбільшу у світі кількість відвідувачів, також. Стало відомо, що в рамках роботи українського стенду відбудеться презентація нового українського кіно, а також показ старих відреставрованих фільмів відомих українських режисерів.
А тепер головне! Невже за таких умов Держагентство України з питань кіно не сприяло би жодній українській бібліотеці в ексклюзивному показі фільмів, що відібрані для показу в Берліні? Є сумніви… Мабуть українські бібліотеки просто не звертаються…
Друзі, я з Рівненщини, і також про кіно. В Івано-Долинському базальтовому кар’єрі, що на Костопільщині, вже закінчилися зйомки фільму, який поки що має три варіанти назви: “Кобзарі”, “Поводир” та “Квіти мають очі”. Цей фільм з 2006 року знімає український режисер Олесь Санін. Ця стрічка кіностудії “Пронто Фільм” розповідає про трагічні події 1934 року. Головний герой – американський хлопчик Пітер. Його батько у 1919 році приїхав у Харків працювати інженером на одному із заводів. На початку 20-х його репресували, а маленького Пітера збираються віддати до дитбудинку. Хлопчик втікає і потрапляє до мандрівних кобзарів, з якими ходить по Україні. Кобзарів у цьому фільмі грали 50 незрячих людей. Потрапили у кадр також коні та сани селян з Костопільщини. Біля села Базальтове зйомки тривали два дні. На Костопільщині відзняли фінальні кадри.
Ця стрічка, яку знімають за бюджетні кошти, з’явиться на екранах України мабуть цим літом. Я чомусь впевнена, що бібліотеки можуть розраховувати на використання DVD-копій цього фільму для безкоштовного перегляду користувачами бібліотечних послуг. Але, знову ж таки, бібліотеки до цього повинні прагнути.
Сьогодні Україну облетіла звістка про те, що Президент України Віктор Янукович призначив міністром культури Леоніда Новохатька. Відповідний указ № 65/2013 від 5 лютого оприлюднено на сайті глави держави. Леонід Новохатько в минулому був керівником Служби з питань гуманітарної політики Адміністрації Президента, заступником і першим заступником міністра культури і мистецтв, завідувачем кафедри Київського національного університету культури і мистецтв України. З 2007 року по червень 2010 року обіймав посаду першого заступника генерального директора Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ».
Але, найцікавішим є те, що з червня 2010 року він був заступником голови Київської міської державної адміністрації, де координував, зокрема, роботу Головного управління культури та Головного управління охорони культурної спадщини. То мабуть його добре знає віце-президент УБА Людмила Іванівна Ковальчук. Отже, УБА тепер матиме добрий контакт щодо налагодження перегляду фільмів у публічних бібліотеках. Процес мабуть розпочнеться з мережі публічних бібліотек Києва і вже потім охопить всю Україну. Щиро сподіваймося, що живемо в час змін на краще! 🙂
Зробити перегляд фільмів в українських бібліотеках можливим і законним – чомусь стало непереборним завданням. Всеукраїнська бібліотечна асоціація поки що не справилась з цією задачкою. Вже й повноліття досягла. А тут – ротація керівних кадрів якраз відбувається. Може й на користь! Хто зна, хто зна. Новий Міністр – це завжди щось нове. Сподіваймося, що його «нове» буде прогресивним.
Друзі, а Ви знаєте, що вчора в Мінкульті відбулося ще одне призначення: першим заступником міністра культури призначено Тимофія Кохана. Цікаво, що Тимофій Кохан – за освітою кінорежисер, певний час він працював режисером Національної кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка. А у Мінкульті, зокрема, в попередній час опікувався питаннями кіно. (!)
Висновок робіть самі! Посилюються, чи навпаки – ослаблюються – позиції українських бібліотек стосовно отримання права і практичної можливості перегляду фільмів у приміщеннях бібліотек користувачами бібліотечних послуг. Давайте будемо оптимістами, і скажемо: посилюються!
Стало відомо, що 16 та 17 лютого Перший національний покаже художній фільм Михайла Іллєнка«Той хто пройшов крізь вогонь». Цей фільм зроблений за державної підтримки. За словами продюсера фільму Володимира Філіпова, у кінотеатрах фільм подивилися понад 80 тисяч глядачів. Це свідчить, – вважає він, – про те, що українському глядачеві не вистачає свого кінематографу. Тому телевізійна трансляція цього фільму цілком доцільна. Але й цього мабуть буде замало, бо хорошому фільму потрібна ще більш широка глядацька аудиторія. То чому б не надати цей фільм для перегляду деякою частиною людей у приміщеннях українських бібліотек на безкоштовній основі.
До речі, про якість цього фільму. Цей фільм отримав низку нагород і відзнак, серед яких: гран-прі на III Київському міжнародному кінофестивалі; приз «Золотий витязь» у номінації «Кращий повнометражний фільм» на XXI Міжнародному кінофорумі «Золотий витязь» в Омську; «Приз глядацьких симпатій» на щорічному «Кінофесті NYC» у Нью-Йорку; низку нагород на XV Бердянському міжнародному кінофестивалі. Цей фільм також був висунутий на премію «Оскар» українським оскарівським комітетом у номінації «Кращий фільм іноземною мовою».
Як не дивись, а перегляд у бібліотеках цього фільму був би доречним. Та чи так станеться, побачимо.
Керівництво найпопулярнішої соціальної мережі Росії VK.com вирішило видалити зі своїх сторінок відеозаписи, про незаконність поширення яких «ВКонтакті» заявили їх правовласники. Тотальне знищення відеозаписів почалося кілька тижнів тому. Нині недоступні не тільки нові епізоди популярних серіалів, а й ті, що були опубліковані кілька років тому. Превью збереглися, однак при спробі відтворення з’являється напис: «Відеозапис … була вилучена з публічного доступу у зв’язку із зверненням правовласника». Такі серіали, як «Теорія великого вибуху», «Декстер», «Блудлива Каліфорнія» і багато інших – більше недоступні для користувачів «ВКонтакте». При цьому деякі багатосерійні фільми не чіпали. Так само, як і окремі епізоди віддалених серіалів. (За матеріалами telegraf.com.ua )
А ось іще одна новина директорам бібліотек для роздумів про організацію перегляду фільмів користувачами бібліотечних послуг у приміщеннях бібліотек на безкоштовній основі. Може хоч один директор бібліотеки спробує. А може Мінкульт замислиться над проблемою доступності такої бібліотечної послуг.
7 лютого вийшов у прокат фільм-трагікомедія українського кінорежисера про кризу середнього віку «Звичайна справа». Повнометражний ігровий дебют українського кінорежисера Валентина Васяновича «Звичайна справа», що брав участь у міжнародній та національній конкурсних програмах Третього Одеського МКФ і був удостоєний Спеціальної згадки Міжнародного журі з формулюванням “За крок до відродження українського кіно” та одержав нагороду “Дон Кіхот” від Міжнародної федерації кіноклубів (FICC).
У стрічці головного героя, спадкового лікаря Толіка, виганяють з роботи за бійку з пацієнтами. Герой вважає цю подію гарним знаком, щоб почати нове життя. Нарешті збудеться його мрія стати “вільним” поетом, а якщо пощастить – навіть відомим, адже вірші він пише, і правда, непогані. В цей момент поруч опинився старий друг Славко, який «знає все»: в чому сенс життя, як заробити грошей, як стати щасливим. Він втягує героя в ряд абсурдних ситуацій, в яких Толік втрачає майже все, що мав…
Друзі, мабуть добре мати можливість безкоштовного перегляду фільмів у приміщенні бібліотек з DVD-копій. Але реальне життя української дійсності спонукає таке право виборювати. І в той же час в інтернет-центрах українських бібліотек вже сьогодні можна забезпечити перегляд он-лайн фільмів з багаточисельних сайтів.
Уперше до вашої уваги в Інтернеті є колекція документальних фільмів з архіву Британської Ради, датованого 40-ми роками минулого сторіччя, що дає змогу не лише повернутися назад у минуле, але й також побачити, як змінились культурні відносини у Великій Британії. Всього 120 короткометражних фільмів, що свого часу пропагували ідею Британії та усього британського, можна подивитися та завантажити за посиланням – http://film.britishcouncil.org/british-council-film-collection . Приємних Вам переглядів. Ця можливість – ЗАКОННА!
Нагадаємо, 4 липня 2012 року Кабінет Міністрів схвалив Концепцію діяльності та розвитку державної телерадіокомпанії «Культура». Згідно з проектом упродовж наступних двох років на технічне, організаційне та кадрове оновлення каналу заплановано витратити 90 млн. грн. Як повідомлялось, у вересні прем’єр-міністр Микола Азаров заявив, що уряд знайде гроші для створення потужного телеканалу «Культура». Державна телерадіокомпанія «Культура» 12 листопада уклала угоду з ТОВ «Комтел» на придбання радіо- і телевізійної апаратури на 7,4 млн. грн. Про це повідомляється у «Віснику державних закупівель».
Наші висновки: Якщо наша держава може так піклуватися про ефірний варіант надання своїм громадянам доступу до культурних надбань, то дозволити і сприяти безкоштовному перегляду фільмів у бібліотеках країни також такій державі під силу.
Подякуємо дописувачу «Блогер Корнашенко» за цікавий ракурс погляду на тему. А від себе додамо, що Національна телекомпанія України ще 24 грудня 2012 року уклала угоду з ТОВ «КіТ» на надання прав показу низки фільмів на суму 734 тис. грн. Про це повідомляється в «Віснику державних закупівель». За ці гроші НТКУ зможе транслювати старі радянські фільми. Ось їх перелік.
«Кортик», «Проданий сміх», «Останнє літо дитинства», «Руїни стріляють», «Про Червону Шапочку», «Бронзовий птах», «Операція «Хольцауге», «Східний коридор», «Костянтин Заслонов», «П’ятірка відважних», «Завтра буде пізно», «Перерва», «Три плюс два», «Армія «Трясогуски», «Стріли Робін Гуда», «Раллі», «Слідством встановлено», «Фотографія з жінкою та диким кабаном», «Довга дорога у Дюнах», «Матч відбудеться в будь-яку погоду», «Міраж», «Смерть під вітрилом», «Циклон» почнеться вночі», «Вальс довжиною в життя», «Подвійний капкан», «Піддані революції», «Останній угін», «Син полку», «Так і буде», «Головний конструктор», «Гіркий ялівець», «Затока щастя», «Іван Бабушкін», «Шукай вітру…», «Кочівний фронт», «Той, що не має чину», «Звільнена земля», «Інспектор Гулл», «Приватна особа», «Міські подробиці», «Віддати швартові», «Пічники», «Діти білої богині», «Соло для пістолета з оркестром».
Висновки: Якщо ці фільми можна транслювати на телеекрани глядачів усієї країни, і це вважається доцільним, то чому б не дозволити перегляд цих самих фільмів в українських публічних бібліотеках?
Хтось там питав, які гроші «крутяться» в кіноіндустрії? Навожу деяк факти. У 2012 році глядачі по всьому світу витратили на кіно $62,4 млрд. У цю суму входять купівлі квитків в кінотеатрах, придбання або прокат фізичних відеоносіїв, відео за запитом та інші цифрові способи перегляду. Лідером зі зростання витрат споживачів стала Східна Азія.
Найприбутковішим регіоном для кіновиробників є Північна Америка, на яку припадає 41% від загальних витрат. Кожен житель цього регіону витрачає в рік в середньому по $80 на кінофільми. Стрімко розвивається (в основному за рахунок одного Китаю) східно-азіатський регіон, який зараз посідає третє місце з часткою 25%, На Центральну і Східну Європу, а також Латинську Америку припадає всього лише 8%.
Кінотеатральний прокат залишається явним лідером серед всіх способів перегляду. Витрати за 2012 виросли на 7% і склали $33,4 млрд. Фізичні відеоносії продовжують втрачати популярність – на них було витрачено $23,7 млрд. в порівнянні c $24,4 млрд. у 2011 році. Цифрові платформи поки складають малу частину витрат ($4,9 млрд), однак їхня частка постійно зростає.
(отримав з повідомлень сайту: kinometro.ru. )
Як стало відомо, 7 лютого, у київському Будинку кіно відбулася прем’єра документального фільму про митця, скульптора та отамана, організатора війська – Українських січових стрільців і Сірої дивізії Армії УНР “Стеком і Шаблею”. Головний герой фільму Михайло Гаврилко – митець, скульптор, а також повстанський отаман, організатор війська – Українських січових стрільців і Сірої дивізії Армії УНР. Фільм створено Творчою групою Історичного клубу “Холодний Яр” за мотивами історичного нарису Романа Коваля “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею”.
Авторами сценарію виступили Роман Коваль, Василь Портяк, Валерій Тетерятник. Режисер і оператор – Володимир Бондаренко. Стрічка двосерійна, загальна тривалість 55 хвилин. Події розгортаються в Полтаві, Миргороді, Петербурзі, Києві, Львові, Болехові, Кракові, Парижі, Фрайштадті, а також на Козацьких Хуторах, де народився Михайло Гаврилко. Серед іншого у програмі передбачено і перегляд фільму. Вхід вільний.
Ця подія відбулася за адресою: вул.Саксаганського, 6. Що ж мішає організувати такі перегляди у публічних бібліотеках Києва? Та й не тільки у Києві? Закон? …
Друзі, ви тут на блозі «оскаржуєте» відсутність в Україні чітких правил перегляду фільмів в публічних бібліотеках. І обурені завантажили вже більше сотні своїх запальних коментарів та спільно пишете свій лист до Міністра культури, як свого часу писали Запорізькі козаки до турецького султана -))). Патріотично, але не більш того. Бо проблема – глибша. На превеликий жаль. І ось Вам ще один тому доказ.
Коли в український прокат вийде стрічка “Серце на долоні”, в якій знімався Богдан Ступка – не знає і режисер картини, Кшиштоф Зануссі. Труднощі у показі картини на широких екранах виникли через відсутність дубляжу. Нагадаю, що світова прем’єра стрічки “Серце на долоні” відбулася ще восени 2008 року. У ній Богдан Ступка зіграв одну з головних ролей – багатія, який потребує пересадки сердця.
Вже й Богдана Ступки серед нас немає… А цей фільм в український прокат ще не вийшов. Бо не дубльований українською. Говорить Кшиштоф Зануссі, режиссер фільму: “Для меня очень больной вопрос, я бы так хотел увидеть, что эта картина в Украине живет; конечно, было бы лучше с настоящим голосом Богдана, но я думаю, может быть даже Остап, его сын, может его подделать. Картина имеет свой потенциал, катается по миру, а там где она должна быть показана – она еще не известна”.
Гей Ви, «борці»! Собака лає, а караван іде 🙂 Чи не схожу картину ми маємо на цьому пості? Звертає на себе увагу назва посту – «Перегляд фільмів у бібліотеці: Чи законно це?». Яка позиція з цього питання модератора блогу не доводиться сумніватися. І дуже сумно це визнавати. Бо за нею – УБА. Всеукраїнська і Національна!
А що за лаштунками!? НЕБАЖАННЯ – ось що! Бо насправді потрібно ставити питання по-іншому: «Заборона безкоштовного перегляду фільмів у бібліотеках: чи законно це?!». І тоді буде більш чітко проглядатися уся шкідливість такої практики. І буде чітко зрозуміло, хто є справжнім шкідником. В основу поведінки бібліотечних установ повинно бути покладено презумпцію невинності бібліотек за дії по забезпеченню перегляду, а не як зараз – ВИНУВАТОСТІ.
Але до цього часу жодна ОУНБ, як єдиний методичний центр для бібліотек у своєму регіоні, не звернулась до місцевої ОДА з пропозицією правового врегулювання цього питання. Не робить цього і Національна Парламентська бібліотека – головний бібліотечний заклад Міністерства культури України. Мовчить відділ прогнозування і розвитку бібліотечної галузі – єдиний профільний підрозділ безпосередньо в апараті Мінкульту. Вони і є своєрідний «караван шкідників», п’ята колона медіа магнатів, що прагнуть стягнути зі збіднілого народу останню копійчину. Перепрошую.
Ось і виходить, що «собака лає, а караван іде» 🙂 Гей Ви, «борці», спиніться на хвилину і подивіться правді в вічі. Не будьте такими надто наївними. Пустословами. І не лицемірте. Кожна проблема має свій шлях її вирішення. УБА, від імені якої на цей блог завантажено такий пост – не здатна апріорі таку місію виконати. Ймовірна мета – «спустити пару з борців». Я радий був би помилятися, але…
Революціонерам 🙂 : Жодна організація централізовано не може забезпечити ліцензіями всі бібліотеки для демонстрації всіх фільмів. Це – копітка професійна робота бібліотекарів у книгозбірнях. Така сама копітка професійна робота, як комплектування, придбання меблів, комп’ютерної техніки тощо. Кожна бібліотека стає бібліотекою, бо в ній працюють професіонали, які діють відповідно до потреб конкретних читачів і до свого бюджету. Чомусь ніхто не чекає від УБА, щоби вона централізовано закупала меблі для всіх бібліотек, так? Це – абсурд. Моє завдання – привернути увагу читачів цього блогу до складних професійних питань, які необхідно вирішувати грамотно, відповідно до закону і відповідно до інтересів і потреб наших користувачіва. ФІльми – це ресурси, придбання яких треба грамотно планувати, в кошторисі необхідно передбачати статті не лише на придбання фільму як такого, але й на придбання ліцензій на перегляд фільмів (у власників прав на них), якщо бібліотека планує надавати таку послугу. Тож проблема існує, і не УБА в цьому винна, і не модератор цього блогу :-). А вирішувати проблему треба кожній бібліотеці.
Уважаемой “ВП” – Вы наш первый революционер! Потому, что на Вашем блоге люди разговаривают. 🙂 Даже я – застенчивый и молчаливый 🙂 А фильмы в библиотеках нужно смотреть! А для этого в каждой библиотеке нужно иметь свои коллекция фильмов на DVD. Любыми путями! И по текущему прокату тоже что-то “вырывать” нужно постоянно. Знаете как “под лежачий камень вода не течет”. Вот и здесь подобная ситуация. Одно скажу: “Революционеры всех библиотек соединяйтесь!”.
Кто не рискует – тот не пьет шампанское! 🙂
Буквально сегодня на блоге одной библиотеки
мы увидели интересную презентацию
новых книжных поступлений 🙂
Ими оказались обычные фильмы! 🙂
Нет, это плохо сказано.
Ими оказались отличные фильмы! 🙂
Хотя и в комплекте с книгами, конечно же.
Это там – на берегу Днепра!
http://pobeda126.blogspot.com/search?updated-max=2013-02-08T01:53:00-08:00&max-results=1&start=7&by-date=false
Теперь будем знать, где настоящие козаки
живут и работают библиотекарями 🙂
(а если сказать точнее – козачки)
А кое-кто не переставая кричит:
«Пререгляд фільмів у бібліотеці!
Чи законно це?»
На репліку “ВП” – “Моє завдання – привернути увагу читачів цього блогу до складних професійних питань, які необхідно вирішувати грамотно, відповідно до закону і відповідно до інтересів і потреб наших користувачіва”.
А невже привертати увагу Президії УБА, як керівного робочого органу УБА, не потрібно? Виступаючи прямо від імені чотирьохтисячної команди членів УБА та від 70-ти тисячного загалу усіх бібліотечних працівників України опосередковано, Президія УБА може сприяти створенню належних умов здійснення тих чи інших бібліотечних практик. І серед таких – перегляд фільмів у бібліотеках.
Цікава тема «Перегляд фільмів у бібліотеці». Та мабуть ще цікавішою буде тема «Бібліотека створює фільм!». Якщо вже не створює сама, то сприяє тому, щоб фільм створили інші. Такі люди вже є. І тема фільму вже визначена. І джерело коштів знайдено. Участь бібліотек – у голосуванні «ЗА!». За створення такого фільму.
Фільм розповідатиме про нелегке життя маленької 10 річної дівчинки. Батьки якої зловживають алкоголем і вона вимушена постійно терпіти знущання, ночувати у сусідів. Та не дивлячись на всі складнощі, що виникали в її житті, дівча не зламалось. Проходить 15 років і ми бачимо дорослу привабливу дівчину, яка відмовилась від алкоголю та куріння і стала повноцінним членом суспільства, успішною жінкою, та МАМОЮ.
Не буду у неділю говорити зайвого. Кого ця тема зачепила, йдіть на сторінку – vox.com.ua
Бібліотекам і бібліотекарям! В Мережі повідомляється, що 20 лютого (середа) 2013 року об 11:00 в Інституті Горшеніна відбудеться прес-конференція про світову прем’єру українського фільму «DELIRIUM» на Міжнародному кінофестивалі «Фанташпорту-2013», у місті Порту, Португалія. Організатор прес-конференції – Інститут Горшеніна. Учасники прес-конференції: Ігор Подольчак – режисер фільму; Лілія Млинарич – продюсер фільму; Олександр Щетинський – автор музики до фільму; модератор прес конференції – Володимир Застава, експерт Інституту Горшеніна. Цікаво, що у рейтингу за версією Афіша@Mail.Ru фільм Delirium увійшов до рейтингу “Топ-10 українських фільмів 2012 року”.
Колеги з публічних бібліотек міста Києва, прес-реліз фільму «DELIRIUM» можна завантажити за наступним посиланням: http://www.adrive.com/public/jffCSQ/DELIRIUM_Film_Press_Kit_uk.zip . Відвідайте при нагоді прес-конференцію і спробуйте домовитись з організаторами стосовно безкоштовного перегляду цього фільму в одній з бібліотек Києва. Пам’ятаймо, «двері відкриваються тим, хто цього домагається» 🙂
Просмотр фильмов в библиотеках…
75 дней времени! Активная дискуссия посетителей!
Но и сегодня автор этого поста не подводит итог.
Остается непонятным, “Чи законно це?”
Согласна. Совсем не понятная позиция УБА в этом вопроссе.
Состоятельным – все! Бедным – ничего…