Забезпечення дотримання права людини на конфіденційність – важливий принцип бібліотечної етики. Захист бібліотекарями прав читачів на доступ до інформації неможливо реалізувати без захисту їхніх персональних даних і кола їхнього читання. Після прийняття відповідного закону про захист персональних даних перед бібліотеками постали складні питання щодо забезпечення дотримання його положень. На цьому блозі ми не один раз обговорювали це, присвятивши цій проблемі 7 постів – їх можна переглянути, скориставшись пошуковиком внизу праворуч). І от Українська бібліотечна асоціація пропонує пакет документів, які допоможуть книгозбірням зробити важливі кроки щодо захисту персональних даних своїх користувачів. Тож УБА не лише “піднімає” питання, але й пропонує їх рішення 
Захист персональних даних користувачів бібліотек
Лютий 8, 2013 від libinnovate
40 Responses
Мітки\Tags
Останні коментарі
Наталья Козина on Парламентські слухання «Пробле… Оксана Милютина on Парламентські слухання «Пробле… Закордонець on Парламентські слухання «Пробле… Вероніка on Парламентські слухання «Пробле… Василишина on Парламентські слухання «Пробле… Адвокато on Парламентські слухання «Пробле… Адвокато on Парламентські слухання «Пробле… Anna on Парламентські слухання «Пробле… Провінційна бібліоте… on Парламентські слухання «Пробле… Konstantinus on Парламентські слухання «Пробле… Підписатися на новини блогу
Архіви
- Травень 2013
- Квітень 2013
- Березень 2013
- Лютий 2013
- Січень 2013
- Грудень 2012
- Листопад 2012
- Жовтень 2012
- Вересень 2012
- Серпень 2012
- Липень 2012
- Червень 2012
- Травень 2012
- Квітень 2012
- Березень 2012
- Лютий 2012
- Січень 2012
- Грудень 2011
- Листопад 2011
- Жовтень 2011
- Вересень 2011
- Серпень 2011
- Липень 2011
- Червень 2011
- Травень 2011
- Квітень 2011
- Березень 2011
- Лютий 2011
- Січень 2011
- Грудень 2010
- Листопад 2010
- Жовтень 2010
- Вересень 2010
- Серпень 2010
- Липень 2010
- Червень 2010
- Травень 2010
- Квітень 2010
- Березень 2010
- Лютий 2010
- Січень 2010
- Грудень 2009
- Листопад 2009
- Жовтень 2009
- Вересень 2009
- Серпень 2009
- Липень 2009
- Червень 2009
- Травень 2009
- Квітень 2009
- Березень 2009
- Лютий 2009
-
Blog Stats
- 244,397 hits
Друзья! А я Вам скажу одну простую истину: легче всего охранять то, чего у тебя нет.
Если в библиотеке не будет баз персональных данных читателей (в смысле Закона), то и не нужно будет их охранять. Ни физически, ни с помощью закона 
.
Ну зачем, скажите пожалуйста, в сельской библиотеке собирать паспортные данные пользователей библиотеки? И зачем вести читательский формуляр? Ведь никто никогда не разыскивает читателя по его паспортным данным. И никто никогда не делает системный анализ круга чтения каждого «дедушки Панаса» за последние тридцать лет
. Заверяю Вас, что никто этого не будет делать и в будущем. Вывод: не каждая библиотека имеет в своем распоряжении то, что в законе называется «база персональных данных». И многие библиотеки такие учеты могут никогда и не создавать.
К примеру. Все торговые точки должны иметь кассовый аппарат (Закон!). Но!!! Кое-кто при небольших объемах продаж имеет право вести журнальный учет продаж. И выражается это в конечном счете ученической тетрадкой на 12 листов. И все в порядке! Будьте проще! Не усложняйте! И не теряйте здравый смысл даже когда Вас к этому очень склоняют.
Дякую за підготовлений фахово пакет документів. Він стане у пригоді для усіх керівників бібліотек. Ми рік прожили з законом який захищає персональні дані як працівника, так і користувача бібліотеки. Є нагода поговорити яке це було життя. Правий Rezkii про те, що ніхто не впевнений що може зберегти персональні дані користувача. Якщо великі бібліотеки хоч якось це роблять, по сільські не можуть ніяк це забезпечити. Які б папери ми не написали.
Про необхідність використання персональних даних відвідувачів бібліотек ми обговорювали з директорами бібліотек у Гурзуфі. Інформація була про те що на запитання чи погоджується користувач надавати дані паспорта, ми часто чуємо: ні. І що ж нам не надавати такому користувачу послуг. Ми обслуговуємо його без запису. Самі порушуючи свої Правила. У “Типових правилах користування бібліотеками” вказано, що запис у бібліотеку здійснюється на підставі паспорта. Бібліотеки застосовують первинний обліковий документ – формуляр читача. У якому є графи ПІП, рік народження, національність, де працює,де вчиться, спеціальність, паспортні дані,адреса.Формуляр читача був розроблений і затверджений ще у СРСР. Національність “відпала” з формуляру сама собою бо вона не вказана у паспорті.(Час переглянути усі форми первинних облікових форм).
Можливо, у Типових правилах слід вказати, що з паспортом звіряється ПІП і прописка, ніяких даних про серію і номер паспорта взагалі не фіксувати у бібліотеці. Тоді багато проблем не будуть такими актуальними.
Чому УБА рекомендує українським бібліотекам вільно визначати перелік персональних даних, які бібліотеки будуть збирати від своїх користувачів бібліотечних послуг. І до того ж – один варіант для усіх видів і типів бібліотек: публічних, обласних універсальних, університетських, шкільних тощо. Умови ж обслуговування користувачів у них різні. В університетах та школах бібліотечні обліки вторинні, а в публічних та ОУНБ – унікальні. То відповідні бібліотеки мабуть повинні це враховувати.
А навіщо використовувати персональні дані у читальній залі бібліотеки? Адже для того, щоб бібліотекар міг контролювати повернення літератури, отриманої користувачем бібліотечних послуг у тимчасове користування протягом одного візиту до читального залу бібліотеки, достатньо жетона, на якому міститься унікальний реєстраційний номер користувача. Жетон видається користувачу, а книжкові формуляри отриманої ним літератури – у ячейку з відповідним жетону реєстраційним номером. І все в порядку! Коли користувач отримані газети, книги тощо повернув – бібліотекар отримує від нього також і жетон. І знову – все в порядку! Все це з легкістю можна відтворити у комп’ютерній бібліотечній автоматизованій системі.
У зв’язку з введенням в дію закону України «Про захист персональних даних» пропоную УБА вийти з пропозицією до Мінкульту щодо відміни накопичення бібліотеками облікових даних літератури (документів), вже використаних користувачами бібліотечних послуг і повернені до бібліотеки. Навіщо їх накопичувати? Історія читання громадянина не має права на існування у бібліотеці. А для цього запровадити у якості реєстра для контроля повернення отриманих на абонементі бібліотеки документів одноразові контрольні аркуші, виключивши раніше використовувані читацькі формуляри. Така ж практика має використовуватись і у читальних залах бібліотек. До такої ж технології необхідно адаптувати і використовувані бібліотеками АБІС.
Хочу звернути увагу відвідувачів цього блогу і самої УБА на той факт, що УБА пропонує усім бібліотекам створити і зареєструвати бази персональних даних користувачів бібліотечних послуг. Нехтуючи при цьому тим, що в таких бібліотеках, як шкільні, дитячі університетські тощо таких обліків у попередній період часу не було зовсім. Бо умови обслуговування користувачів у них особливі. В університетах та профтехосвітніх навчальних закладах, наприклад, бібліотечні обліки вторинні, адже повні дані зберігаються і обробляються у відділі кадрів. А в шкільних та дитячих бібліотеках – свої особливості, що базуються на вікових передумовах користувачів бібліотечних послуг. Все це потрібно враховувати.
Вчитайтеся! Закон передбачає забезпечення ЗАХИСТУ персональних даних там, де вони вимушено збираються і зберігаються. А у нас виходить, що ми перетворюємо це благе призначення закону в брутальну об’язаловку. Навіщо ми так робимо? Якщо у деяких бібліотеках можна обійтися без надмірного накопичення персональних даних без шкоди для діяльності бібліотеки, то нічого не потрібно збирати. І тоді не буде виникати проблеми з їх збереженням від ймовірних витоків, що спричинять загрозу для громадян-носіїв тих персональних даних.
Друзі! Не смішіть людей. І гусей!
Якщо підкоритися самодурству під назвою «Дайошь бібліотеці найсвіжіші персональні дані!», то бібліотеки перетворяться у своєрідні поліцейські дільниці. Бо у такому разі саме у бібліотеці буде відбуватися початок розшуку усіляких порушників, адже там будуть найсвіжіші дані про особу : ))))
Бо що це таке: «Зобов’язуюся при зміні моїх персональних даних надавати у найкоротший термін відповідальній особі бібліотеки уточнену інформацію та подавати оригінали відповідних документів для внесення моїх нових особистих даних до бази персональних даних користувачів суб’єкта господарювання».
Про що мова, друзі?! Про ймовірну потребу розшуку читача? Та ви ж раритети не видаєте, або й таких не маєте. Та заради такої ймовірності тепер усі молоді дівчата будуть зобов’язані в день заміжжя мерщій прибігти до бібліотеки і відзвітувати про таку подію? А вже потім – перша ніч з власним чоловіком, медовий місяць і таке інше?
І про розлучення також? 
А якщо поїхати на навчання в інше місто чи область? А як щодо спроби працевлаштування за межами країни? А як там з національністю…? А як стосовно «нє значился, не имею, не состоял»? І про анонімне лікування не забудьте: якщо було, то кажіть відверто: що? де? Коли? А в разі смерті що робити? Питань багато. А відповідь, виходить, одна: перед рідною бібліотекою, як перед священиком! А якщо розшукувати такого МЕГА-задокументованого читача не доведеться років сорок чи п’ятдесят, або й ніколи?…
Закон можна очорнити, зараз це навіть модно. Та може той закон потрібно добре вивчити?
Звертаю увагу Антона: рекомендації УБА не носять юридичний характер. Бо це всеодно, що на паркані написано. Вибачайте! : )))) Колеги, минуло два з половиною роки, (!!!) як діє цей закон. І в цей час УБА чомусь не цікавить, як саме він українськими бібліотеками виконується, і які є досягнення, і який маємо досвід та інновації. Натомість пропонується «як зовсім новий тост»
– цей «пакет документів», який не має жодних ознак юридичного документу. А до того ж свої «ізисканія» УБА пропонує не через Міністерство культури, і не через облдержадміністрації, а безпосередньо бібліотекам. Та й не бібліотекам адресно, а у вільний доступ для скачування. Очевидно, що у такому підході є чіткий відтінок примітивного аматорства, а не дій Всеукраїнської професійної громадської організації, що отримала благословення на свою діяльність від Міністерства юстиції України. Шановна Президія УБА, дайте своїм рекомендаціям ознаки юридичного документа.
Друзі! І я маю свою думку з цього питання! В епоху Інтернет має сенс створювати та використовувати не купу місцевих, а єдині глобальні бази даних. Глобальні настільки, наскільки це зручно для людини, галузі і суспільства. Цей процес не потрібно започатковувати, бо він вже реалізується. Проблема лише у тому, що бібліотечна галузь чомусь сторониться цього позитивного процесу. Не долучається.
Подивіться навкруг, в Україні вже створені і ефективно використовуються багато загальнодержавних баз даних: фізичних осіб платників податків, пенсійного фонду, адресних даних, пільговиків, автомобільного транспорту, дорожніх пригод, скоєних злочинів, володільців нерухомості тощо. То чому б не створити єдиний загальнодержавний реєстр користувачів бібліотечних послуг? З видачею громадянам відповідних пластикових карток, котрі адекватно сприймаються як персоналом бібліотек, так і АБІС бібліотечних установ та інформаційних служб України.
Зовні такої картки – фото і нік (ім’я та по батькові) володільця, а в середині такої картки – ідентифікаційний код читача (користувача бібліотечних послуг). Фото і нік бібліотекар використовує для спілкування з користувачем, а внутрішній чіп – для реєстрації виданої літератури на використовуваному бібліотекою комп’ютері або відповідної реєстрації обслуговування у паперовому варіанті. А в необхідних випадках і для зв’язку з центральною базою даних – для отримання персональних даних користувача бібліотечних послуг.
Такий підхід значно спростить роботу бібліотек по виконанню цього закону та значно посилить надійність збереження персональних даних. Запевняю Вас, знаючи про жартівливу поговірку «менше знаєш – краще спиш!», бібліотекарі підтримають таку технологію виконання закону України «Про захист персональних даних» у себе на роботі.
Якщо прочитати коментарі один за одним, то бачиш абсолютно різні твердження. Одні пишуть, що цього зовсім не треба, інші- що треба через Міністерство культури затверджувати… І багато чого ще… Що мене дивує найбільше, – це категоричність тверджень і бажання показати свою зверхність у деяких дописувачів… Спробую прокоментувати… УБА може надавати лише рекомендаціі. Спеціалісти вирішують, чи потрібно ім це, чи ні. Так само, як наприклад, у книжці написати. Це обов’язково для виконання? УБА пропонує своі матеріали на допомогу тим, кому це потрібно. Якщо це не підходить для Вашоі бібліотеки, не використовуйте. По-дитячому виглядає і пропозиція не реєструвати дані читачів. Для тих, хто не розуміє: книжки – матеріальна цінність, за яку відповідає бібліотекар. Це коротко і популярно. Закон є закон , і книгозбірні мають його виконувати. Треба зрозуміти, як це зробити з найменшими втратами для читачів і бібліотекарів. Якщо якісь бібліотекарі накопичили інший позитивний досвід, узгоджений з юристами, будь ласка, запропонуйте! Поділіться з усіма. Якщо треба, то кожна бібліотека може доробити запропоновані УБА матеріали. Я сумніваюся, що всі книгозбірні вже розробили всю необхідну документацію і вирішили всі проблеми із захистом даних про читачів. Дуже важливу проблему підняли ті, хто зауважив, що необхідно захищати інтереси користувачів, необхідність охорони іхньоі приватності – і персональних даних і даних про коло читання. Починати важливо з розуміння проблеми, а потім всім разом робити свою справу…:-)
Запропонований пакет документів розроблено партнерами УБА у відповідь на численні звернення директорів бібліотек, які потребують такої допомоги.
УБА зверталася до Державної служби України з питань захисту персональних даних (див. лист УБА – http://www.ula.org.ua/fileadmin/images/images_for_letters/2011/zahist-dannih1.jpg )
і отрмала відповідь (див. лист Державної служби – http://www.ula.org.ua/fileadmin/uba_documents/others_documents/doc_for_doc/2.pdf ).
З відповідні видно, що бібліотеки повинні дотримуватися виконання вимог цього Закону вже зараз. Отже, розроблені документи нададуть практичну допомогу директорам бібліотек.
Інше питання – удосконалення системи збору бібліотеками інформації про читача, осучаснення підходів, спрощення чи технологізація цих процесів, чи взагалі відмова від них і т.д. – це питання для дискусій, нарад, співставлення точок зору, напрацювання проектів рішень …
Поки дискусії і наради будуть тривати, а діючого Закону необхідно дотримуватися вже сьогодні. І це дотримання лежить у площині виконання ДИРЕКТОРОМ бібліотеки своїх посадових обов”язків. Сподіваємося, для них зусилля партнерів УБА будуть не марними!
Бібліотека збирає персональні дані усіх користувачів бібліотечних послуг задля того, щоб «коли треба» самостійно без допомоги правоохоронців знайти винуватця, котрий не повернув вчасно книгу бібліотеці. А що з цього виходить бібліотекарі не повідомляють. На яку суму щорічно така «система» зберігає українським бібліотекам можливі втрати? А світова практика вказує, що така «система» не досить надійна.
Дізнався, що нещодавно у публічну бібліотеку Нью-Йорка повернули книгу «Вогонь Френсіса Ксав’єра», яку взяли… 55 років тому. Як повідомили американські ЗМІ, остання дата видачі на формулярі біографії одного із засновників ордену єзуїтів – 10 квітня 1958 року. Представник бібліотеки зазначила, що книжка «Вогонь Френсіса Ксав’єра» надійшла до бібліотеки поштою. Крім того, до неї було додано чек на 100 доларів. Отак працює система!
Між іншим, штраф за прострочену книгу в нью-йоркській бібліотеці становить 0,25 долара на добу. Однак, максимальний штраф за прострочені книжки дорівнює їх вартості, а 100 доларів цілком покриває цю суму. Джерело: http://directpress.ru/curyozi/14534-amerikanets-chital-knigu-55-let
Браво, “Адмін Флешка”! Давно пора переходить на прогрессивные формы персональных документов пользователей библиотечных услуг. Нужно поскорее вылазить из этого “каменного века”. Мы же не какие-то пещерные люди, а УКРАЇНЦІ
Друзі-бібліотекарі! Скажіть, будь ласка, навіщо Ви збираєте персональні дані у зовсім не тоталітарній державі Україні тих, хто вряди-годми зайщов до читальної зали бібліотеки почитати газету чи журнал, або в бібліотечному Інтернет-центрі прочитати останні новини? Мотив “забезпечити цілісність майна бібліотеки” виглядає трохи сумнівним. Погодьтеся. Так що ж насправді?
Для Владисава, а” насправді” пора осучаснити бібліотечну статистику і первинні облікові документи у бібліотечній справі на основі яких формується бібліотечна статистика. Уникнути у нових розробках підходів які давно застаріли. І звичайно подати нові форми “в межах чинного законодавства”.
Закон про персональні дані прийнятий “живе”, а сфера нашої діяльності намагається підлаштуватися під його положення. І судячи з дописів це не зовсім правильно.
Ур-р-р-а!
Хоч одна жива людина знайшлася на усі 70 тисяч бібліотекарів! 
А то виходить, що українські бібліотекарі змагаються не у наданні якісних інформаційних послуг, а в тім, хто з них більше громадян ретельно задокументує. А тепер, у зв’язку з виходом закону України «Про захист персональних даних» наші бібліотекарі почали своєрідне змагання в законослухняності 
під гаслом «Збережемо зібрані персональні дані!»
Навіщо їх збирати? Невже – для збереження? Розумні люди якщо вже щось збирають, то обов’язково – для використання. А мудрі люди збирають для ефективного! використання. Не варто, друзі, так діяти! Бо так і до пресловутої профанації легко зійти. : ))
Подивіться, провайдери Інтернет (наприклад, Київстар) вже дійшли до того, що не документують своїх абонентів письмовим договором, а лише афертою, тобто текстовим файлом в Мережі. І при цьому надають клієнту роутер вартістю 200 грн. назавжди і авансово – безоплатно свою послугу на перший місяць майбутньої співпраці.
Інтер’єри бібліотек, як і одяг на людині, мабуть все-таки вказують на загальний рівень цивілізованості власника, але головне – розум. І це стосується як окремої людини, так і такої професійної групи людей, як бібліотекарі. Будьте гідними! Звільніться від анахронізмів!
Шановні бібліотекарі, хто повідомить не бібліотечну громадськість (зокрема – мене
) про середній розмір ризиків українських бібліотек при втраті користувачами бібліотечних послуг книг, отриманих на абонементі бібліотеки?
За моїми власними спостереженнями сьогодні вартість масової бібліотечної книжки не перевищить 50 грн. Якщо читач за один раз може отримати, наприклад, чотири чи п’ять книг, то він створить для своєї бібліотеки ризик не більше 200-300 грн. А усі читачі такого українського містечка як Сміла, тримають на руках бібліотечних книг не більше як на суму 200 000 грн. (двісті тисяч) Ця сума і складає ризик бібліотеки. І бібліотека хотіла би такі свої ризики при потребі стягнути з винуватців. Потенційно. Це в разі кінця світу, чи щось подібного
Але українські реалії не дають бібліотекам сподіватись на таке. Вірогідність реальних втрат не перевищує декількох проміле на рік. Отже фактичні ризики такої бібліотеки не перевищать однієї-півтори тисячі гривень на рік. Це і є реальна ціна доцільності (економічної обґрунтованості) документування користувачів бібліотечних послуг.
А тепер порівняймо з фактичними витратами на документування користувачів. А тепер додаймо до таких витрат ще й витрати на зберігання зібраних персональних даних. Будьмо реалістами: не мине і року, як трапиться інцендент з тими персональними даними. Тож будуть судові позови, і деякі такі судові справи бібліотеки будуть програвати. А значить платити за адвоката, судові витрати і можливо так звану «моральну шкоду» користувачам потерпілим від «бібліотечного свавілля».
А висновок роблю такий: до збирання персональних даних користувачів бібліотечних послуг бібліотеки мають ставитись обґрунтовано і з урахуванням економічної і соціальної доцільності.
Дуже різні речі як ми ставимося до “збирання персональних даних ” і як мусимо діяти бо ми працівники комунальних установ і наша робота певним чином зарегламентована.Первинні облікові документи, а це формуляри читачів ми повинні зберігати три роки. Тому так гостро ставлять питання бібліотекарі, а на здоровий глузд це здається не потрібним після того як річний звіт зданий. Ми знаємо, що в нашій роботі ще багато зайвого нелогічного “на випадок” і для”перевіряючого”.
RE “Простий бухгалтер”:
Зрите в корень! И я с Вами полностью согласен. Принцип “Цель оправдывает средства” здесь явно не соблюдается. От графы “национальность” мы как-то вмиг отказались, а от формуляра сталинской эпохи почему-то не можем отказаться вот уже двадцать лет. Странно…
А Вы, как я погляжу, не простой бухгалтер, а хороший бухгалтер.
Re «ВП» – Гарно сказано:
«…тому так гостро ставлять питання бібліотекарі». І де ж це за два роки «гостро» поставили своє питання бібліотекарі? Може Мінкульт вже не знає куди складати офіційні звернення бібліотекарів з цього питання? : ))) Чи може «четверта влада» в областях від імені бібліотекарів щодня ставить «на килим» місцеві ОДА, вимагаючи скорішого врегулювання питань збирання і зберігання персональних даних користувачів бібліотек? : ))) Нічого такого в країні не спостерігається.
Реально ж бібліотечне життя в Україні більш прозаїчне. Кожен окремий бібліотекар – як та «мураха», трудиться у відведеній їй малесенькій «бібліотечній комірчині», не маючи інколи права голосу на те, щоб щось суттєве сказати. А надто говірливих звільняють з роботи, використовуючи засіб кругової поруки і психологічного тиску. Вже й навіть теорія цього процесу є; вона має назву «брати в кокон». А завідуючі і директорки бібліотек, начальники управлінь і відділів культури два роки мовчать, бо у більшості своїй – конформісти і егоїсти. А інтереси бібліотек перетворили у своєрідну індульгенцію за своє тихе життя на роботі.
Будьмо відвертими, не більше зробила і УБА, бо холодно споглядає за усім цим «процесом», перепрошую. А треба вдарити у дзвони! Де звернення УБА до органів влади? Де гострі публікації УБА з цього питання у центральних друкованих- та Інтернет- виданнях? Де гострі виступи на цю тему Президента УБА на радіо і телебаченні? Сурми УБА не кличуть бібліотекарів на захист. Не кличуть…
Бібліотекарі, не будьте таким войовничими. Я ось вже сорок сім років працюю у бібліотечній системі. Всякого бачила. Робила все, що мені доручалось. На кожному історичному етапі: яка була влада, такі були і бібліотеки. І зараз так само. І не звинувачуйте надто УБА. Бо УБА «перегнула палку» не у своїй пасивності, а в оголошенні своїх невиправданих декларацій. Це теж саме, що боксер вагової категорії «до 45 кг» оголошував би себе учасником змагань у ваговій категорії «понад 120 кг». УБА має більш чітко визначити і виписати у своїх установчих документах межі своїх повноважень і ставити перед собою реальні завдання. Бо те, що ми бачимо у поведінці УБА зараз, є калькою від політичних партій, сутність якої – гіпертрофовані мега- і квазі- обіцянки. Шановна Президіє УБА, будучи у суспільстві у ролі «зайців», не одягайте «медвежі шкури»
Запропонований пакет документів розроблено партнерами УБА у відповідь на численні звернення директорів бібліотек, які потребують такої допомоги.
УБА зверталася до Державної служби України з питань захисту персональних даних (див. лист УБА – http://www.ula.org.ua/fileadmin/images/images_for_letters/2011/zahist-dannih1.jpg )
і отрмала відповідь (див. лист Державної служби – http://www.ula.org.ua/fileadmin/uba_documents/others_documents/doc_for_doc/2.pdf ).
З відповідні видно, що бібліотеки повинні дотримуватися виконання вимог цього Закону вже зараз. Отже, розроблені документи нададуть практичну допомогу директорам бібліотек.
Інше питання – удосконалення системи збору бібліотеками інформації про читача, осучаснення підходів, спрощення чи технологізація цих процесів, чи взагалі відмова від них і т.д. – це питання для дискусій, нарад, співставлення точок зору, напрацювання проектів рішень …
Поки дискусії і наради будуть тривати, а діючого Закону необхідно дотримуватися вже сьогодні. І це дотримання лежить у площині виконання ДИРЕКТОРОМ бібліотеки своїх посадових обов”язків. Сподіваємося, для них зусилля партнерів УБА будуть не марними!
Моє повідомлення:
=Британська компанія Confused.com запропонувала клієнткам придбати страховку від невдалих перших побачень. Пропозиція повинна допомогти самотнім жінкам скоротити витрати. У Confused.com припустили: хоча більшість жінок і не платить за себе безпосередньо на побаченні, їм доводиться витрачати власні кошти на макіяж і одяг. При цьому близько 76 % представниць прекрасної статі залишаються розчарованими першою зустріччю з шанувальником. У рамках цієї веселої кампанії страховики запропонували всім бажаючим надсилати історії про найбільш невдалі побачення в їх житті.=
Ось так стрімко наразі розширюють перелік своїх послуг страхові компанії. Відтак, моя пропозиція:
=Чому би українським бібліотекам не скористатися послугами страхових компаній (чи однієї єдиної) для страхування своїх матеріальних ризиків щодо ймовірної втрати користувачами бібліотек отриманих у тимчасове користування книг? Цілком можливо, що річний страховий внесок розміром 10 гривень від кожного користувача бібліотеки на рахунок страхової компанії, звільняв би публічні бібліотеки від надмірного збирання персональних даних користувачів. Бо в разі необхідності матеріальну шкоду, завдану користувачем, якого необхідно розшукувати, за нього компенсує страхова компанія.=
Зверніть увагу, закон України «Про захист персональних даних» охороняє не усі персональні дані, які є у наявності тієї чи іншої установи, а тільки ті котрі їх носій (громадянин) бажає охороняти. Бо цей закон надає володільцю персональних даних громадян право на особливе ставлення до зберігання та використання таких даних. А розпорядником своїх персональних даних був і залишається сам громадянин. І не інакше!
Тому кожний громадянин при зверненні до бібліотеки за відповідними бібліотечними послугами сам визначає надати чи не надати бібліотечній установі право включати його персональні дані до бази персональних даних, яка створюється у відповідності до вимог цього закону. І якщо громадянин не бажає надати бібліотеці право долучати його персональні дані до відповідної бази даних, то бібліотека зобов’язана діяти так, як цього бажає громадянин. І в той же час, бібліотека не має права відмовити громадянину у бібліотечному обслуговуванні.
А тепер гляньмо на те, до чого ми спонукаємо користувачів бібліотечних послуг шаблонами заяв. Ми фактично примушуємо їх писати заяви, зміст яких не передбачає відмови від включення наданих бібліотеці персональних даних до бази персональних даних, що офіційно реєструється в установленому законом порядку.
А вихід у тому, щоби користувачі українських бібліотек мали право вибору: надати або не надати своїй бібліотеці право розпоряджатися їх персональними даними. І робити цей вибір громадянин має у своїй заяві при першому відвідуванні бібліотеки, або щоразу.
P.S.
Не всі ж люди однаково заповзято використовують усі засоби охорони їх майна. В одних – є озброєна приватна охорона, в інших – тільки засоби охоронної сигналізації, де в кого – двометрові паркани і сторожові собаки, але основна маса народу діє за принципом: декоративний штахетник навколо домівки, кіт на стовпчику біля входу до хати, ржавий замок на дверях і ключик на кілочку. І «винахідники» сучасних засобів охорони майна разом з державою не зобов’язують людей силою використовувати усі їх охоронні винаходи.
Аналогія!
Пані Мовчан та деяким іншим дописувачам: УБА – це ви. Якщо ви будете більш активно брати участь у роботі громадської організації, то вона буде такою, якою ви хочете її бачити. А споглядати збоку і казати, що УБА чогось для вас же не зробила, на мою думку, хибна позиція. Щиро поважаю тих дописувачів, які пропонують конкретні зміни, додають свій внесок у загальну копілку. Проте кожен має право на висловлення і на свою думку – й негативну. Саме для цього – цей та інші блоги: “Демократія – це дискусія”.
Здається, що з цієї дискусії можна виокремити такі думки: Важливо охороняти персональні дані читаів; Треба переглянути документацію, яку веде бібліотека при записі читача (цікаво, хто це має робити? УБА?); Треба діяти відповідно до існуючого закону (навіть якщо він нам не подобається); УБА запропонувала бібліотекам пакет документів, який можна взяти за основу при розробці власної доументації та удосконалення всіє роботи з охорони даних про читачів; Важливо обговорити ці питання в колективах книгозбірень; Не треба чекати, що УБА зробить всю роботу за вас
До «спостережливої Олі»: цілком згідна з Вами. Користувач бібліотеки може сказати: «Мої персональні дані у бібліотеці були і хай у бібліотеці залишаються. Але бібліотека не має права куди-небудь їх роздавати. А надавати додаткове право бібліотеці я не буду».
І дійсно, прийшла людина до бібліотеки, представилась (надала бібліотекарю своє особисте посвідчення), і отримала необхідні книги чи іншу бібліотечну послугу. По закінченні перебування у бібліотеці в разі коли такий громадянин отримав у тимчасове користування книги, його персональні дані залишаються у використанні бібліотеки (для контролю повернення), якщо людина не бажає іншого – делегувати бібліотеці право використовувати їх за власним розсудом бібліотечної установи.
Действительно! Услуги страховых компаний в качестве гарантов сохранности библиотечных фондов от утрат книг читателями – хорошая идея. Было бы неплохо рассмотреть ее более детально. Но вы же знаете, что Министерство культуры инертное. Берите этот вопрос в свои руки! Вы объединили в своих рядах авангардных библиотекарей, а Минкульт – решту.
Так кто же в здесь рулевой?
RE «Спостережлива Оля»!
Браво, Оля!
Якщо я правильно Вас зрозумів, то ви пропонуєте для захисту персональних даних користувачів бібліотечних послуг технологію накштал «декоративний штахетник навколо домівки, кіт на стовпчику біля входу до хати, ржавий замок на дверях і ключик на кілочку».
Жаль, що Ваша спостережливість така локальна. ))) Більше читайте кримінальної хроніки. І тоді Ви зрозумієте, що персональні дані людей дійсно потрібно захищати. Бо живемо у такий час, коли інформація стає матеріальним ресурсом. Хоча й опосередкованим. І не лише у доброму розумінні цього слова; інколи інформація стає знаряддям злочину. І тому таким злочинам потрібно запобігати.
Розумні люди створили закон «Про захист персональних даних». Його використання має стати певним запобіжником протидії злочинам, що скоюються з використанням персональних даних громадян. І дай нам бог, щоб у нас, громадян України, з кожним роком додавалось усіляких матеріальних ресурсів, котрі нам хотілося б захищати від злочинних зазіхань тих, хто не бажає чесно працювати.
До Олександра: Розумні люди вміють читати «між рядків» ))) А Ви, шановний, як я дивлюся, пропустив 23 рядки і надто вчитався в постскриптум
Браво, Олександре!
Втім, Ваші міркування я цілком і повністю підтримую. Вони слушні. Я навіть знаю декілька прикладів, коли «погані люди» спочатку заволодівали персональними даними іншої людини, а вже потім здійснювали свої злочинні дії проти своєї жертви.
Та ще додам від себе. Життя в останні роки усіх нас примусило вживати заходів по захисту пін-кодів наших банківських карток. І нічого, звикли. І багаті, і бідніші, усі звикли. Звикнемо і до захисту своїх персональних даних у бібліотеках.
Зверніть увагу на те, як нас обслуговують в супермаркетах без наших персональних даних. Наші персональні дані десь далеко у банківському офісі, але пластикова картка – у нас в руках, а пін-код у нашій пам’яті. І за такої організації справи касиру супермаркету достатньо «чикнути»
нашу картку на електронному зчитувачі, і ми отримуємо повноцінну торгівельну послугу, віддавши за покупку свої гроші. І все це – інкогніто! Отак повинні сьогодні працювати і українські бібліотеки.
Висновок: бібліотеки повинні пропонувати сучасні технології обробки персональних даних своїх читачів, а не банально стягувати з них оті всі дані, час від часу принижуючи їх людську гідність.
Мой вопрос к “ВП”: – Почему в пакете документов УБА не предлагается чтобы библиотекарь, получивший от человека его персональные данные, выдал ему расписку о том, что такие персональные данные библиотекой получены, и о том, что библиотека обязуется полученные персональные данные охранять от хищения, передачи, использования не по назначению, искажения, утраты и т.д. и т. п.? Ведь в случае какого-либо форс-мажора гражданин будет беспомощен что-либо доказать в суде, прокуратуре или в милиции.
Ночной обозреватель Вам хочу сказати що “рулєвой” Міністерство культури. Регламентує діяльність саме цей орган. УБА може ініціювати і брати участь у розробці нових форм. Проте ми маємо досвід(напр. бланки статистики) що кінцевий результат буде мало схожий на пропозицію.
Факт. Цей Закон засвідчує про те,що бібліотечні облікові документи вимагають перегляду , І на сам перед на користь користувача. Щоб він приходив у бібліотеку вільно не турбувався за свою безпеку. Треба відходити від того, що б-ка має бути і книги і усі інші ресурси треба придбавати у вільне користування людей. І ризики наслідків користування б-кою завжди будуть, Їх треба розрахувати і сприймати як такі.
По аналогії: у американських бібліотеках нема переобліків фондів. Їх логіка така що коли книги придбані на них вже гроші витрачені і їх необхідно використовувати. А у чіказькій міській бібліотеці 4 відсотки книг з вільного доступу “планується” до неповернення читачами. Бо передбачається що читач може потрапити у різні життєві ситуації.
Більша частина наших облікових документів розрахована на ймовірність перевірки якихось органів. Щоб змінити цю ситуацію необхідно змінити підходи.
Ознайомилась з розповсюдженим пакетом документів для реєстрації персональних даних користувачів бібліотек, розроблений партнером УБА – БФ «Горєніє». Звертає на себе увагу текст пропонованого прикладу наказу директора бібліотеки з приводу організації виконання закону України «Про захист персональних даних». Хто ті фахівці з БФ «Горєніє», що не можуть відрізнити зміст слова «призначити» від змісту слова «визначити»? Як наслідок, у пропонованому сотням директорів бібліотечних установ України прикладі наказу три рази поспіль неправомірно вживається слово «визначити» замість слова «призначити» (пункти 2,5,6).
Чому правники БФ «Горєніє» рекомендують щонайменше тисячі українських бібліотек призначити відповідальних за розробку проекту Положення про захист персональних даних у закладі? Чи не краще було би розробити таке Положення і надати його президії УБА для розповсюдження у бібліотечній мережі?
Чому у пункті №3 пропонованого проекту наказу рекомендується призначити відповідального за отримання документованої згоди на обробку персональних даних від суб’єктів персональних даних (користувачів бібліотеки)? Адже закон регулює не обробку персональних даних, як таку, а їх охорону. Тому наказом потрібно призначити відповідальну особу за надійне зберігання та охорону персональних даних користувачів бібліотеки.
У кожному дописі – є раціональне зерно. Всі ми обговорюємо, як зробити краще – для читачів і для бібліотекарів. Читачі не повинні хвилюватися, що станеться з їхніми персональними даними в бібліотеці, вони мають повністю довіряти бібліотеці. Запропоновані матеріали дають підгрунтя для покращання цієї роботи в бібліотеках. Ми всі маємо добре попрацювати, щоби читачі були переконані у безпеці своїх даних. Якщо ви, колеги, запровадили у себе щось краще, опишіть, будь ласка, ми всі скористаємося!
Пані Надіє, як добре, що Ви уважно прочитали запропоновані документи! Дякую за пропозиції, що Ви висловили. Це – важливо! Проте хотілося б, щоби висловлювалися вони на позитиві
, без риторичних запитань “Чому?” 
Можливо, щось і не дуже вдало в документах виписано, але ж Ви знаєте висловлювання: “Ми такі розумні тепер, бо ті, хто були до нас, вже висловили всі дурниці…”, чи якось так… Щось я ні від кого не прочитала вдячних слів на адресу людей, які запропонували ці документи… Може неуважно читала? У нас тепер є, що вдосконалювати…
Дякую «ВП» за терміновий відгук у вихідний день. Я не заради образи, а заради пошуку істини, тобто найкращого виконання вимог закону. Фахівцям БФ «Горєніє» звичайно ж подяка від бібліотекарів за виконану роботу. Але беручись за справу, кожен повинен адекватно оцінити свої можливості. Звернувшись до Google, взнала що благодійний фонд «Горєніє» створений 17 жовтня 2005 року. Президент фонду – Гречко Олена Валеріївна. Свою діяльність фонд «Горєніє» здійснює на території міста Павлограда і Павлоградського району, що на Дніпропетровщині. Пріоритетними напрямками діяльності цього фонду є робота з органами місцевого самоврядування (сільрадами) та жителями сіл Павлоградського району.
УБА – Всеукраїнська бібліотечна громадська організація, президія і виконавчий офіс якої розташовані у місті Києві. Тому потреба у юридичній допомозі постійно є у Києві, найкраще – у безпосередньому контакті з членами президії і виконавчого офісу УБА, а з часом виникатиме по усій Україні, інколи дуже далеко від містечка Павлограда. Тому викликає подив обрання президією УБА саме цієї громадської організації у якості партнера для отримання юридичних послуг.
Ця організація сама (!) зголосилася і підготувала ці матеріали. УБА вітає партнерів з усіх усюд
і вдячна за допомогу.
Коллеги, я прочитала на сайте «Минфин»
( http://minfin.com.ua/2012/12/06/690558/ ) интересную статью о законе Украины «О защите персональных данных». Автор – юрист компании «Хильман и партнеры» Мария Борозенко. В статье говорится, что с учетом декабрьских поправок 2012 года этот закон позволяет не осуществлять государственную регистрацию баз персональных данных, связанных с деятельностью общественных организаций. Это касается и УБА. А из этого следует, что президия УБА лукавит, заявляя что не имеет права предоставлять членам УБА электронные адреса для личной переписки с другими членами УБА, если получают такой запрос. Например, если кто-то из членов УБА ищет себе партнеров для того, чтобы совместно заниматься
каким-то библиотечным проектом.
Оказывается, – МОЖНО, УБА имеет такое право!
Маргариті Черкасовій: Не плутайте грішне з праведним.
Реєстрація – це одне, а забезпечення конфіденційності даних про членів – це інше. Електронні адреси людей, так само, як й іншу інформацію можна надавати (оприлюднювати) лише за їхньою згодою. Це також і етичне питання.
«ВП», База персональных данных, которая не подпадает под юрисдикцию Закона, – не охраняется законом. «Оприлюднення» не следует путать с «адресным предоставлением». Особенно, если предварительно вопрос передачи таких персональных данных согласовать с их владельцем. А библиотекарь, вступающий в УБА и жестко не желающий при этом чтобы его контактные данные были предоставлены его же соратникам по этой профессиональной организации, не может считаться искренним. Ведь это – в интересах консолидации усилий УБА. А если все-таки какой-то библиотекарь этого не желает, то мотивы вступления такого библиотекаря в УБА по крайней мере сомнительны. А УБА, не желающая быть координатором усилий своих членов, – уже не совсем координатор и интегратор этой профессиональной группы. А собранные персональные данные членов УБА перестают иметь смысл; ведь сосчитать количество членов УБА можно и просто по числу членских платежей.
Спасибо «Маргарите Черкасовой». Прочитал оригинал публикации. Действительно, в законе появились изменения. Среди прочих мне показались интересными еще несколько изменений; может они будут интересными еще для кого-то:
Письменная форма согласия на обработку персональных данных отныне не является обязательной;
Субъекты персональных данных наделены дополнительными правами:
1) вносить оговорки относительно ограничения права на обработку своих персональных данных при предоставлении согласия;
2) отозвать согласие на обработку персональных данных;
3) знать механизм автоматической обработки персональных данных;
4) на защиту от автоматизированного решения, которое имеет для него правовые последствия.